ПЕРЕДМОВА

УДК 808.51
ББК 74.200.25
Г59
Серія «Класний керівник»
Г 59
Година спілкування. 2 клас / Упоряд. М. О. Володарська. — Х.: Видавництво «Ранок», 2010. — 160 с. —
(Класний керівник).
ISBN 978–611–540–486–5
Даний посібник містить розробки тематичних годин спілкування
з учнями 2-го класу. Мета книги — допомогти класному керівникові урізноманітнити і збагатити власну педагогічну діяльність, дібрати доцільні
методи та форми виховної роботи, спрямовані на формування і розвиток
гармонійних, інтелектуально і духовно багатих особистостей.
Запропоновані розробки традиційних виховних заходів відрізняються
тематичною різноманітністю бесід, розмаїттям цікавих творчих завдань
і доступністю у практичній реалізації.
Рекомендований педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл
усіх рівнів.
УДК 808.51
ББК 74.200.25
Навчальне видання
Серія «Класний керівник»
ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ
2 КЛАС
Упорядник
Володарська Марина Олександрівна
Код О11086У. Підписано до друку 20.04.2010. Формат 60х90/16.
Папір друкарський. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 4,18.
ТОВ Видавництво «Ранок». Свідоцтво ДК № 279 від 13.12.2000.
61071 Харків, вул. Кібальчича, 27, к. 135.
Для листів: 61045 Харків, а/с 3355. E-mail: [email protected]
Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67.
З питань реалізації: (057) 712-91-44, 712-90-87.
E-mail: [email protected]
«Книга поштою»: (057) 717-74-55. E-mail: [email protected]
www.ranok.com.ua.
© М. О. Володарська, упоряд., 2010
© ТОВ Видавництво «Ранок», 2010
ISBN 978–611–540–486–5
2
ПЕРЕДМОВА
Класне керівництво. Що це: обов’язок чи покликання? Робочий день класного керівника не нормований і не прогнозований,
праця повсякчасна, життя напружене і складне, як і саме виховання. Та, зумівши підкорити дитячі серця, він отримує невимовну радість і втіху: учні називають його «другою мамою», зі всіма
радощами і болями приходять саме до нього, а після закінчення
школи інколи знову і знову повертаються за порадою, незважаючи
на те, що й самі стали батьками.
Саме таким і має бути класний керівник, особливо в наш час,
коли розмито межу між поняттями добра і зла, моральності й аморальності.
Одне з першочергових завдань класного керівника — поважати особистість кожного учня, його індивідуальні життєві цілі,
запити й інтереси, створювати сприятливі умови для його самовизначення і розвитку. І головне — пам’ятати: «людське в людині — то найбільша цінність, і дар цей треба берегти».
У кожному учневі потрібно виховати, перш за все, сильну особистість з ясно вираженим «Я», щоб, маючи право вибору, він
чинив так, як підказує йому совість, по справедливості. Допомогти
дитині знайти свій ключ до успіху, вказати їй шлях до самовдосконалення — основне завдання кожного класного керівника.
У виховній роботі потрібно віддавати перевагу схваленню, заохоченню — це завжди додає учням упевненості в собі, розвиває
відповідальність і бажання бути ще кращими. Особливу увагу слід
звертати на розвиток сфери спілкування, адже саме спілкування
значною мірою визначає самовираження людини.
Дрібниць у виховній роботі не буває і бути не може. Адже
тут мова йде про одну з найскладніших і найвідповідальніших
справ — про формування людських душ і характерів, про загартування сердець і розуму.
Година спілкування, звичайно ж, не урок. Але їй визначають місце у шкільному розкладі, щоб зробити обов’язковою щотижневу зустріч класного керівника зі своїм класом. Навіщо?
З’ясовувати проблеми, що накопичилися за тиждень? Сварити
порушників шкільної дисципліни? Або, можливо, це той самий
3
чудовий час спілкування педагога з дітьми, коли можна говорити
про найцікавіше або найважливіше? Той самий час, коли кожна
зустріч стає довгожданою?
Класне керівництво, безумовно, не зводиться до проведення
годин спілкування раз на тиждень. Проте в сум’ятті щоденних
турбот, уроків, у потоці загальношкільних справ у годин спілкування може бути своя дуже важлива роль.
І чим різноманітніші види діяльності, до яких залучає класний керівник своїх вихованців, тим цікавіше життя в дитячому
колективі, тим активніше йде розвиток учнів.
Матеріали, що пропонуються у даному посібнику, допоможуть
класному керівникові підготувати та провести години спілкування
з учнями другого класу.
4
ПОДОРОЖ ДО КРАЇНИ ЗНАНЬ
Мета.
Розширити уявлення учнів про те, що знання — це найбільший скарб для людини. Сприяти усвідомленню цінності знань у житті людини,
розвивати прагнення дітей збагачувати власні та
здобувати нові знання. Виховувати любов і пошану до книжки.
Хід заняття
У ч и т е л ь. Що ми називаємо знаннями? Звідки вони беруть-
ся? Навіщо людині знання? (Учні відповідають на запитання.)
Знання — це досвід, який передається від покоління до покоління або самостійно здобувається протягом життя шляхом
пізнання предметів і процесів дійсності.
Сценка «Казковий потяг»
Дійові особи
У ч н і - ч и т ц і (п’ятнадцять осіб)
Мудра Сова
Мудрий Ворон
З в і р я т а (учні Лісової школи, п’ять осіб)
К н и ж к и (чотири особи)
Лінь
У ч и т е л ь. Сьогодні я запрошую вас до уявної подорожі Країною Знань, королівством Казкової школи. Подорожувати будемо потягом. Тож сідаймо, поїхали! (На дошці — зображення потяга з позначеними станціями і зупинками.)
ПЕРША ЗУПИНКА. СТАНЦІЯ «ПОЕТИЧНА»
Наперед виходять учні-читці.
1-й учень
На листочку в календарі,
Мов святкове гасло,
Перше вересня — вгорі
Виписано ясно.
5
2-й учень
Здрастуй, вересню,
Світлий вересню,
Руки дай.
Пахне м’ятою, стиглим вересом
Рідний край.
3-й учень
Який щасливий день сьогодні,
Веселий, радісний, ясний.
Це гомінливий і погожий
Почавсь навчальний рік новий.
4-й учень
Сміх навкруги розсипає
Дружна учнівська сім’я.
Нас біля школи стрічає
Учителька перша моя.
5-й учень
Засипає осінь слід
Кленовим листом.
До школи нас запрошує
Дзвіночок урочисто.
6-й учень
Торік уперше нас до школи
Привели в добрий час.
Не забудь цього ніколи —
Першу вчительку і клас.
7-й учень
Правда ж, мамо, я великий?
Сам взуваю черевики.
Зашнуровую шнурочки,
Сам вдягаюся в сорочку,
Сам лице і руки мию,
І не плачу я ніколи,
Тож сьогодні йду до школи.
6
8-й учень
У дівчаток — банти пишні,
Квіти гарні у руках,
Губки, наче спілі вишні,
Ще й цікавість у очах.
9-й учень
Хлопчаки усі швиденькі,
І рухливі, і меткі.
Взимку ще були дрібненькі —
Влітку виросли які.
ДРУГА ЗУПИНКА. СТАНЦІЯ «ЛІСОВА ШКОЛА»
У ч и т е л ь. Директор Лісової школи Мудра Сова та її заступник Мудрий Ворон раді вітати вас у себе в гостях.
Наперед виходять Мудра Сова й Мудрий Ворон.
Мудра Сова
Он на заквітчаній галяві,
Де дубочки кучеряві,
Повсідалися звірята,
Дружно вчаться рахувати.
Кожен в лісі хоче знать,
Скільки буде: три плюс п’ять,
Від шести відняти два.
Лічить пір’ячко сова,
Їжачок гриби на спині,
Зайчик морквочку в корзині.
Для всіх двері відчиня
З казки школа лісова.
Мудрий Ворон
Учися, дитино, бо вчитися треба!
Учися, голубко, хай розум не спить,
Хай серце, і воля, і дух набираються сили,
Хай книжка розкрита любові навчить…
Звучить пісня «Чого вчать у школі» (сл. М. Пляцковського,
муз. В. Шаїнського) у виконанні звірят.
7
ТРЕТЯ ЗУПИНКА. CТАНЦІЯ «КНИГАРНЯ»
Вправа «Мозкова атака»
Для чого людині книжки?
Чи можемо ми назвати книжку другом? Чому?
Як треба поводитися з книжкою?
Чого не можна робити з книжкою?
Наперед виходять книжки.
1-а книжка
Мама Ірочці в книгарні
Книжечки купила гарні.
В них чого тільки немає,
Іра з втіхи аж співає.
День минув — і книги плачуть,
Бо постаріли неначе.
Іра їх як оглядала,
Часто в ротик пальчик клала,
Став папір такий брудний,
Хоч бери його та мий.
2-а книжка
Книжка скаржилась Мар’яні:
— Я у тебе не в пошані.
Звідкіля це на мені
Плями сині та масні?
Подивися, от сторінка:
Намальована хатинка,
Під хатинкою — маля,
І написано: «Це я!»
3-я книжка
А за дві сторінки далі —
Різні звірі небувалі:
Сині, жовті та рябі,
Що й не снилися тобі.
Люди кажуть: — Ой, чия ти?!
Як тепер тебе читати?
8
Скільки ми читали книг,
А не бачили таких.
4-а книжка
Я книга — товариш твій,
Користуватись мною вмій.
Я чиста, гарна і приємна,
То ж, друже, будь зі мною чемний.
Погані звички забувай,
Мене не рви, не ображай.
І пальці, прошу, ти не слинь,
Коли гортаєш сторінки.
Я, друже, твій надійний друг,
Та тільки для чистеньких рук.
У ч и т е л ь. Я думаю, що ми трішечки втомилися від подорожі, тож зробімо невеличку паузу.
Фізкультхвилинка
Раз, два! Всі присіли,
Потім вгору підлетіли.
Три, чотири! Нахилились,
Із струмочка гарно вмились.
П’ять, шість! Всі веселі
Крутимось на каруселі.
Сім, вісім! Діти милі
Ніжками затупотіли.
Дев’ять, десять! Відпочили
І за парти дружно сіли.
У ч и т е л ь. Тепер ми можемо продовжити нашу подорож.
ЧЕТВЕРТА ЗУПИНКА. СТАНЦІЯ «ЛІНОЩІ»
Спереду потяга вискакує Лінь.
Л і н ь. Ой, як тут гарно! Треба з кимось потоваришувати.
Піду пошукаю когось у потязі. (Хоче зайти всередину, та учні
її не впускають.)
У ч н і. Нам лінь зовсім не потрібна!
9
У ч и т е л ь. Діти не хочуть лінуватись, а хочуть працювати,
вчитись, щоб вирости мужніми, розумними, слухняними, вихованими. А ось послухайте, що трапилося з хлопчиком Вітею,
коли на нього напали Лінощі.
10-й учень
Що робити? Наче тінь,
Приросла до мене лінь.
Я хотів уроки вчити —
Адже в мене стільки справ!
А вона шепоче:
— Вітю, взяв би краше — та поспав…
Суперечок не терплю!
Що поробиш? Ліг — та сплю…
Вранці — протираю очі:
Ех, зарядочку б зробить!
Раптом чую — лінь шепоче:
— Та навіщо це тобі?!
Як тут виберешся з ліжка?
Що зробив я? Знову влігся…
А. Костецький
У ч и т е л ь. Крім того, Лінь сідає на ручки, заважає писати,
але наші діти (я впевнена) будуть з нею боротись. Послухайте
ще про один випадок.
Наперед виходять учні-читці.
11-й учень
Норовиста ручка
Що писати треба чисто,
Дуже добре знає всяк.
Тільки ручка норовиста —
Не приборкаю ніяк.
Раз у раз її навчаю,
Ледь не плачу од відчаю,
Бо розмазує чорнило,
Аж дивитися немило!
10
12-й учень
Бо абияк дряпає,
наче курка лапою!
Бо вилазить за лінійку,
Наче місця їй нема…
Через те їй ледве трійку
Ставить учителька з письма.
Ой, та ручка! Їй, невірній,
Мабуть, всоте говорю:
— Знай, що я також настирний,
Я тебе таки скорю!
Кинеш свій поганий норов,
Не ганьбитимеш мене.
І мені не буде сором
За письмо твоє брудне!
О. Пархоменко
У ч и т е л ь. Як ви думаєте, чи можемо ми затриматись надовго на цій зупинці? Чому? (Учні висловлюють свої міркування.)
Судячи з відповідей, ми вирушаємо далі.
П’ЯТА ЗУПИНКА. СТАНЦІЯ «ВІДГАДАЙ-НО»
Вона приготувала для нас загадки.
Вчить читати й рахувати,
і писати, і співати
Всіх дітей довкола
Наша люба… (школа).
Все життя пишу, а читати не вмію.
(Ручка.)
Разом стіл я і стілець,
Хто вгадає — молодець.
(Парта.)
Є чарівник у школі в нас,
Ану, впізнайте, хто він?
Озветься — тиша йде у клас,
Озветься ще раз — гомін.
Щоб не спізнитись на урок,
Нам голос подає … (дзвінок).
11
У ч и т е л ь. Ви молодці. Я дуже вами задоволена! Ми разом подорожували, побачили багато цікавого та корисного. Ви — школярі. Це найголовніша професія, а які професії ви пам’ятаєте?
Учні декламують вірш А. Костецького «Головна професія».
13-й учень
Спитай у тата чи у мами,
Які професії у них.
Професій в світі є чимало,
Сповна їх вистачить на всіх.
Та є одна поміж професій,
Якої вчаться всі в житті,
Яка для кожного найперша,
Якої вчитиметесь ви.
14-й учень
Учитель, лікар чи геолог,
Письменник, слюсар чи шахтар —
Всі називають головною
Одну професію — школяр!
Бо всім відомо, що без школи,
Без знань, що мусиш там набуть,
Не станеш у житті ніколи
Тим, ким в дитинстві мрієш буть.
Вправа «Мікрофон»
Учитель пропонує учням закінчити вислів «Той, хто хоче багато вміти і багато знати, …», відповівши за запитання.
Запитання:
…учить всі уроки чи деякі вважає неважливими?
…читає тільки підручники чи багато інших книжок?
…просить купити енциклопедію, а сам її не читає?
У ч и т е л ь. Ми наблизились до останньої зупинки.
Шоста зупинка. Станція «Наукова».
Учні читають вірш, як гасла, по рядках.
Раз, два, запам’ятай:
До школи вчасно прибігай.
Три, чотири, треба знати:
Майна шкільного не псувати,
12
Товаришам допомагати,
«Добрий день» чемно казати,
Гарно вчитися усім,
Бо школа — це наш другий дім.
Які є джерела знань? Як ви можете набувати знання? Де ви
можете здобувати знання? Хто вам може допомогти набувати знання? Як ви думаєте, для чого вам потрібно ходити до школи? (Учні
відповідають на запитання.)
15-й учень
В школу ходим недарма:
Вчення — світ, невчення — тьма.
Ми прийшли знання здобути,
Хочем грамотними бути.
Бо знання нам необхідні,
Дуже, дуже всім потрібні.
Ну, а книжка нас навчить,
Як на світі треба жить.
Йти до школи не боюся,
Як не вмію, то навчуся.
В школі вчитель допоможе —
Він усе на світі може!
16-й учень
Обіцяємо не лінитись,
Добросовісно трудитись.
Педагогів поважати
І оцінки гарні мати.
Книги й зошити любити,
Берегти, а не губити.
Акуратним завжди бути,
Щоб нічого не забути.
Будем вчитися сумлінно
І поводитись відмінно,
Щоб батьки могли радіти,
Що такі в них гарні діти!
У ч и т е л ь. Наше свято завершується. Ви вже багато вмієте
і знаєте, та ще багато чого хотіли б навчитися. Це добре, адже
13
знання збагачують людину і відкривають для неї великі можливості. Я бажаю вам здоров’я, натхнення, творчості, наснаги,
успіхів у навчанні.
РОЗМОВА ПРО КНИГУ
Мета.
Прищеплювати любов до читання. Виховувати
пошану до книжки.
Хід заняття
Учитель пропонує відгадати загадку
Дуже я потрібна всім:
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
(Книга.)
У ч и т е л ь. Дорогі діти, хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків, гарних розповідей.
Розкриєш першу-ліпшу сторінку — опинишся у далекій казковій країні. А в тій країні живуть добрі та кумедні велетні, веселі маленькі чоловічки чи просто твої однолітки.
Ростуть там велетенські ріпки, такі, що цілий гурт їх із землі
не вирве. Відважні герої б’ються там за правду з лютим ворогом.
Але ж не завжди була книга.
Учитель оповідає історію книги
У прадавні часи книжок не існувало, бо люди ще не вміли їх
робити. «Сторінками» найдавніших письмових творів були камені, стіни печер. Згодом люди почали писати на мокрій глині,
яку потім сушили й випалювали на вогні. Але такі «книги» були
незручними та важкими.
З часом прийшла майстерність виготовляти зручні та легкі
книги з телячої чи козячої шкіри. Але вони були дуже дорогими.
На виготовлення одного примірника були потрібні шкури цілої
череди телят. Також люди шукали недорогий матеріал, з якого можна було б робити дешеві та прості у користуванні книги. І таки знайшли. Це був папірус — болотяна рослина, густих
14
заростей якої було багато вздовж африканських річок. Відтоді
з’явилися книги, що виглядали, як сувої з папірусу. Писати на
них було зручно, але за кілька років папірус пересихав і руйнувався.
У давнину в Україні писали на корі берези. Кору ділили на
тоненькі смужки-пластини й висушували, щоб вони стали білими.
Те, що було написано на таких смужках, називали берестяною
грамотою. А папір, на якому ми пишемо нині, люди навчилися
робити дві тисячі років тому. Сучасний папір виготовляють із
деревини. З давніх давен книги переписували від руки. А це був
досить важкий і тривалий процес — адже одну книгу доводилося
переписувати іноді кілька років. Минуло ще багато часу, поки
з’явилися друковані книжки.
Першу друковану книжку в Україні було видано 1574 року
Іваном Федоровим. Називалася вона «Апостол». У наші часи книги друкують у книжкових видавництвах.
Учитель пропонує дітям прослухати народні вислови та пояснити їхній зміст.
Народна мудрість каже:
Книга вчить, як на світі жити.
Книга — джерело життя.
З книгою жити — з добром дружити.
Книга мала, та серцю люба.
Книги — ключ до знань.
Золото добувають із землі, а знання — з книжок.
Хліб наснажує тіло, книга — розум.
Розум без книги — що птах без крил.
З книгою подружишся — розуму наберешся.
Книги читати — усе знати.
Книга для розуму — що теплий дощик для посіву.
Одна книга тисячі людей навчає.
Книга для дітей — що волога для полів.
Книгу читають не очима, а розумом.
Книга корисна, коли її читають.
Без хліба легше прожити, аніж без книги.
Книга — світ, книга — серцю привіт.
Дім без книги — день без сонця.
15
Хороша книга яскравіша за зірку.
Книгу читай — розуму набирай.
Знання — сонце, книга — вікно.
У домі без книги, як без вікон, темно.
Книга подібна воді — дорогу проб’є усюди.
Молодому книга — крила, старому — кийок.
Книгу прочитав — на крилах політав.
Грамоти вчиться — завтра знадобиться.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Хто вчиться змолоду, не знає на старість голоду.
Грамотний — видющий і на все тямущий.
Ученому — світ, а невченому — тьма.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Знайко біжить, а незнайко лежить.
Книга — твій друг, без неї, як без рук.
У Землі супутник — Місяць, у людини — книга.
Книга добру навчить, від дурного відверне.
Хороша книга — свято.
Весела книжка — твоя радість.
День без книги — що обід без хліба.
Книга — дзеркало життя.
З книгою жити — з добром дружити.
Кому книга — розвага, а кому — навчання.
Нема розумного сусіда — з книгою поговори.
Одна мудра книга краща від найбільшого багатства.
«Книга — це сад, що вміщується в кишеню».
Про книгу висловлювались і видатні люди:
«Люди перестають мислити, коли перестають читати»
(Д. Дідро).
«Книги — діти розуму» (Дж. Свіфт).
«Книжки — кораблі думки, що мандрують хвилями часу»
(Френсіс Бекон).
«Завдання книг — полегшити, прискорити пізнання життя,
а не замінити його» (Я. Корчак).
«Без пристрасті до книжки людині недоступні культура сучасного світу, інтелектуальне і емоційне вдосконалення» (В. Сухомлинський).
16