Розумна Настуся.

Розумна Настуся
або казка про майбутнє
планети Земля
Автор : Зайко Дар’я,
учениця 7-А класу
Житомирського екологічного
ліцею №24
У сиву давнину, у далекому XX
столітті,
коли
люди
стали
розумними і винахідливими, на
слов’янській
землі
жила
вродлива дівчина Анастасія. Вона
народилась і мешкала серед
простолюду. Можливо, саме тому
Настя понад усе на світі любила
прекрасні краєвиди широкого
степу,
густого
лісу,
швидкоплинної
річки
і
засадженої ниви. Любила вона і
морозні зими, засніжені луки і
сади. Зима була улюбленою
порою року дівчини.
2
Анастасія дуже
цікавилась майбутнім, а
тому, коли лягала
спочити на лісовій
галявині, яка була
встелена квітами,
дивлячись у безмежну
блакить неба, мріяла
побачити майбутній
світ. Дівчина вже
бачила його у своїх
казкових снах, але не
знала чи буде це
насправді.
3
Одного разу, блукаючи у своїх
мріях на улюбленій лісовій
галявині, дівчина й не помітила, як
до неї наблизилася шаманка. Вона
була традиційно вдягнена у
шаманське вбрання: темна сукня з
яскравими візерунками, червоне
намисто, чорні сережки з
подібним орнаментом, а на голові
пов’язка з трьома пір’їнами. Це
пір’я додавало їй ще більшої
таємничості, а його кількість
визначала її титул у спільноті.
19.02.2015
4
Коли шаманка,
привітавшись, підійшла до
Анастасії, дівчина привітно
відповіла їй.
За розмовою час збіг
непомітно, а сонце,
червоніючи, сідало за обрій. І
тоді чаклунка запитала
красуню про те, яка її
найзаповітніша мрія.
Анастасія не вагаючись
відповіла, що понад усе
хотіла б побачити майбутнє
своєї країни.
5
Чаклунка, вражена такою відповіддю,
сказала дівчині прийти на цю галявину
вранці до сходу сонця, а сама вирушила
лісовою стежиною до своєї хатинки. А
Настуся, збентежена побігла у село,
роздумуючи над тим, що сталося.
6
Проте вранці, коли ще зорі
й місяць освітлювали все
навколо, красуня крадькома
повернулась на галявину.
Шаманка вже чекала на неї.
Жінка востаннє запитала, чи
справді хоче дівчина
здійснити свою мрію.
Почувши ствердну відповідь,
почала здійснювати дивний
ритуал, тим самим
змушуючи тріпотіти від жаху
дівоче серце…
7
За мить Анастасія відкрила очі і зрозуміла, що
вона опинилась в незнайомому місці. Біля неї стояли
дівчатка і уважно її розглядали. На запитання
чужоземки здивовані дітлахи відповіли, що це Київ.
Жах охопив мандрівницю часом, адже вона
опинилась в кінці ХХІ століття.
8
Вулиці міста заполонили невідомі гігантські «чудовиська»
— технічні дива сучасної цивілізації. Тут було так спекотно і
задушливо, хоча, як сказали її супутниці, була зима. Щоб
дати відповіді на запитання дівчини, нові подруги
показали, що коїться навколо. Колись такий могутній,
повнокровний Дніпро, що завжди захоплював і вабив
Настусю, став не більшим за лісове джерельце. «Чому? Що
сталося?» — крутилось в голові дівчини.
9
На величезних екранах міста спливали картинки
сучасного світу, що перетворився на жахіття: вікові
льодовики розтанули і затопили велику частину
суходолу, прекрасні тропічні ліси з усім різноманіттям
флори і фауни майже зникли, залишивши жалюгідні
плямки-клаптики колишньої краси на змученому обличчі
планети.
10
Вже не заливались співом в бездонному
синьому небі птахи — небо низько висіло над
головою; похмуро крізь сизий туман
проглядали сонячні промінці. Безліч
дивовижних тварин, які колись населяли ці
краї, вже ніколи не тішитимуть ока. Гігантські
чорні труби «чудовиськ» випльовували в
повітря хмари густого чорного диму. Дихати
ставало дедалі важче. Неймовірний біль
стискав серце Настусі. Важкі краплини-сльози
покотилися гарячим дощем по обличчю
дівчини. «Господи… чому?..»…
11
…Раптом… дівчина
опинилась на зеленій
квітучій галявині у рідному
лісі. Поруч з нею стояла
чаклунка. Страшне видіння
розтануло, наче легкий
туман чудової літньої днини.
З уст Настуні злетіло лише:
«Невже це справді наше
майбутнє?». Важко
зітхнувши, чаклунка
відповіла: «Все залежить від
людей — саме ми є
творцями свого
майбутнього»…
12
Все це сталося з
Анастасією недарма.
Можливо, саме вона
була обрана Богом і
природою як дівчина,
що мала змінити
майбутнє планети
Земля. У майбутньому,
куди потрапила
красуня, люди
загубили, знищили
планету.
13
Змінювався клімат, верхні
та нижні шари атмосфери
розпікали ґрунт, і на
країни з помірним
кліматом крок за кроком
наступала пустеля. Рівень
води в Світовому океані
підвищувався через
танення вікових
льодовиків, внаслідок
чого багато прекрасних
зелених куточків пішли
під воду.
14
Це відбувалося тому, що природа
для людей відійшла на останній
план, натомість прийшло обожнення
технічних диво-новинок; природну
гармонію вони змінили на
безглуздий віртуальний світ, тенета
якого міцно взяли в полон тіло і душу
«володарів світу цього». Вони
набудували заводів, вирубали ліси,
створили автомобілі, що поглинули
кисень і убили захисні обладунки
нашої планети… Процес був
незворотнім. І врятувати планету
було вже неможливо.
15
Тож Настуся, повернувшись
у село, розповіла всім про
те, яке страшне майбутнє
чекатиме на людей, якщо
вони бездумно
нищитимуть все живе; що
станеться, якщо на місці
лісів, парків, заповідників
будуть зводити фабрики,
заводи, які руйнуватимуть
цілі екосистеми і
атмосферу.
16
Селяни з жахом слухали про те,
що може статися з їх рідним
краєм у далекому ХХІ столітті.
Який вихід? Чим зарадити
цьому?
17
Ходила Настуня від хати до хати, просила сусідів
берегти енергію, вимикати зайві прилади, згадати
про енергію Сонця, вітру, Землі, яка так довго
служила вірою і правдою людям, давала їм
прихисток і їжу, заощаджувати в усьому, берегти
воду, переробляти вторинні ресурси. Адже це так
просто, треба лише цього захотіти!
18
І люди того часу з властивою їм
мудрістю вирішили з покоління в
покоління передавати заповіт своїм
нащадкам: бережіть природу і нашу
унікальну кришталеву планету,
економте всі викопні ресурси,
заощаджуйте енергію, не смітіть,
переробляйте використані речі,
заощаджуйте тепло в оселях, будьте
дбайливими господарями на своїй
Землі!
19
Сподіваючись на світле майбутнє, у якому
людина житиме у гармонії з природою,
мешканці розійшлися з вірою та надією у
серцях…
20