КОНСУЛЬТУЄ ЮРИСТ

КОНСУЛЬТУЄ ЮРИСТ
№ 13 (433), 6 квітня 2015 р.
Ірина ДМИТЕРКО, редактор юридичного напряму
СУДОВА ПРАКТИКА:
ДЛЯ ВІДШКОДУВАННЯ
УПУЩЕНОЇ ВИГОДИ ТРЕБА
ДОВЕСТИ ЇЇ РЕАЛЬНІСТЬ
У процесі господарської діяльності, зокрема використання земельних ділянок,
можлива ситуація, коли земельна ділянка, передана в оренду сільгосппідприємству, вже використовується іншим підприємством. Унаслідок цього сумлінний
орендар земельної ділянки, який зареєстрував своє право оренди, несе збитки.
У цьому випадку законодавством передбачено відшкодування втраченої вигоди. Однак, на думку Верховного Суду України, договір про наміри та розрахунок теоретичного прибутку за ним у справах про стягнення упущеної вигоди
не є належним доказом для підтвердження реальності намірів та реальної
можливості отримання такого прибутку за даним договором (постанова ВСУ
від 09.12.14 р. у справі № 3/188гс14).
Суть справи
Позивач – фермерське господарство (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з агрофірми (далі – Відповідач) неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі
4 304 262,22 грн.
Позиція Позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпоряд женням голови райдержадмініс трації від
15.02.12 р. Позивачу було надано дозвіл на розробку:
• проек т у землеус трою щодо відведення земельних ділянок на території сільської ради
із земель запасу та інших земель, не наданих
у користування, для розширення фермерського
господарства з метою оформлення права оренди на 49 років;
• технічної документації із землеустрою щодо
встановлення меж земельних ділянок у натурі
та складання документів, що посвідчують право
оренди земельних ділянок із земель невитребуваних паїв.
Розпорядженням голови райдержадміністрації
від 03.05.12 р. було затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельні ділянки із земель запасу для ведення фермерського
господарства. На підставі цього розпорядження
16
Book ua.indb 16
між райдержадміністрацією та Позивачем укладено договори оренди земельних ділянок, які
були зареєстровані управлінням Держкомзему.
Сторонами підписано акти приймання-передачі
земельних ділянок.
Позивач мав намір у 2012 році обробити отримані в оренду земельні ділянки. У зв’язку із цим
01.04.12 р. між Позивачем і ТОВ-1 було укладено
договір про наміри щодо співпраці. Згідно із цим
договором ТОВ-1 мало надати послуги з обробітку та посіву соняшнику на земельних ділянках
Позивача.
Проте при огляді виділених в оренду земельних
ділянок Позивач виявив, що Відповідач посіяв
на цих ділянках озиму пшеницю та кукурудзу.
Унас лідок цього Позивач не мав мож ливос ті
здійснити обробіток землі та заплановані посіви
соняшнику. Отже, він не отримав прибуток (упущена вигода) від використання земельних ділянок за їх призначенням у сумі 4 304 262,22 грн.
Сума упущеної вигоди розрахована на підставі
Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних
ділянок, викорис тання земельних ділянок не
за цільовим призначенням, знят тя ґрунтового
покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверд женої пос тановою КМУ
від 25.07.07 р. № 963. Розмір упущеної вигоди
підтверджується висновком судової економічної
експертизи.
WWW.BALANCE.UA
БАЛАНС-АГРО
31.03.2015 16:36:02
КОНСУЛЬТУЄ ЮРИСТ
№ 13 (433), 6 квітня 2015 р.
Позиція Відповідача
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що у своїх діях він керувався розпорядженням райдержадміністрації від 03.06.08 р., згідно
з яким йому надано дозвіл на розробку проекту
землеустрою щодо відведення земельних ділянок
із земель запасу загальною площею 953,63 га
ріллі та із земель державного резервного фонду
загальною площею 567,36 га ріллі для ведення
товарного сільськогосподарського виробництва
з метою оформлення права оренди на 20 років.
Судові рішення
Рішенням суду першої інстанції від 12.02.14 р.
у задоволенні позову відмовлено. Позивач не погодився із прийнятим рішенням та оскаржив його
в апеляційному порядку. Постановою апеляційного господарського суду від 02.04.14 р. рішення
суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення на користь Позивача. Відповідач подав касаційну скаргу, яку постановою ВГСУ від 11.06.14 р.
у справі № 5023/4983/12 задоволено, постанову
суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення
суду першої інстанції залишено без змін. Позивач
направив заяву про перегляд справи Верховним
Судом. У результаті розгляду ВСУ дійшов висновку, що Позивачем не доведено завдання йому
збитків та порушення його прав Відповідачем.
Аргументи суду
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу (далі –
ЦК), ст. 224 Господарського кодексу (далі – ГК)
особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які
особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності,
як стягнення збитків, необхідна наявність усіх
елементів ск ладу цивільного правопорушення,
як-от: протиправна поведінка, збитки, причинний
зв’язок між протиправною поведінкою боржника
та збитками, вина (ст. 623 ЦК). За відсутності хоча
б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно із ст. 1 Закону від 19.06.03 р. № 963-IV «Про
державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки – це будь-які дії, що свідчать про фактичне
її використання за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого
самоврядування про надання її у користування
(оренду) або за відсутності вчиненого правочину
щодо такої земельної ділянки, за винятком дій,
які відповідно до закону є правомірними.
Судом установлено, що у Відповідача не було
рішення органу виконавчої влади або місцевого
самоврядування про затвердження виготовленої
технічної документації та надання йому земельної ділянки у користування. А розпорядження
райдержадміністрації від 03.06.08 р. втратило
чинність на підставі розпорядження від 16.12.11 р.
Судом зазначено, що пред’явлення вимоги про
відшкодування неодержаних доходів (упущеної
вигоди) покладає на Позивача обов’язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б
отримані в разі, якщо б Відповідач не здійснював
протиправні дії.
Судом установлено, що вимоги Позивача про
стягнення упущеної вигоди базуються на договорі
про намір і на розрахунку можливого прибутку. Однак Позивачем не доведено реальність
намірів та можливість реального отримання
заявленої в позові суми як прибутку. Також
судами визначено, що після реєстрації договору
оренди спірної земельної ділянки Позивач не
уклав із ТОВ-1 договір про надання сільськогосподарських послуг.
За вказаних обставин наведені Позивачем розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на мож ливих очікуваннях отримання
певного доходу та не підтверджені відповідними
документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг бути отриманий.
ВИСНОВКИ
1. Користування земельною ділянкою повинне бути оформлене та зареєстроване
відповідно до чинного законодавства.
2. Для компенсації упущеної вигоди необхідно довести її реальність.
3. При зверненні до суду з позовом про відшкодування упущеної вигоди слід мати
докази (подати їх до суду) щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення
отримання доходів. Такими доказами можуть бути: отримання авансу за майбутній
урожай, укладення договорів постачання сільгосппродукції, підготовка сільгосптехніки, приміщень, складів (рахунки, оплата) тощо.
БАЛАНС-АГРО
Book ua.indb 17
WWW.BALANCE.UA
17
31.03.2015 16:36:02