Червоного хреста україни

ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА УКРАЇНИ
1(71) 2015
ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАДАЧІ
З
начна допомога надходить від Чеського Червоного Хреста і уряду Чеської республіки.
На поточний момент вже надано чотири транші різноманітних гуманітарних вантажів.
Протягом 2014 року Червоний Хрест Чехії та уряд Чеської республіки надали допомо"
гу Україні медикаментами, перев'язувальними матеріалами, медичними засобами для ме"
дичних закладів Донецької, Запорізької, Луганської, Дніпропетровської, Харківської облас"
тей, надано спорядження для загонів першої допомоги.
15 січня відбулася передача 4 спецавтомобілів для загонів першої допомоги Товариству
Червоного Хреста України. Ці автомобілі вже використовуються для вивезення людей, які не
можуть самостійно пересуватись, із місць де відбуваються бойові дії.
17 лютого відбулася передача медичного обладнання для лікарень Донецької та Лугансь"
кої областей а також рятувальних наборів для поранених та обгорілих людей. Для жителів
Маріуполя і звільнених міст були передані будівельні та покрівельні матеріали.
Чеський уряд систематично з'ясовує, чого потребує Україна, аби підготувати подальшу
допомогу і підтримати тим, що дійсно може складати українським громадянам найбільш
ефективну допомогу.
Отакі вони, партнери Товариства Червоного Хреста України!
Церемонію передачі проводить Надзвичайний та Уповноважений посол Чеської республіки
в Україні Іван Почух.
ДІЗНАВАЙТЕСЬ БІЛЬШЕ ПРО НАШУ ДІЯЛЬНІСТЬ НА САЙТІ WWW.REDCROSS.ORG.UA
ЗМІСТ
Відділ інформації “Рік минув, пріоритети залишились”…………….….....................................
4
Костянтин Башкіров “Непраздники Харькова” ……………….…………..……………….…………....
7
Відділ інформації “Дебальцевський напрямок” ………………….……………………….…………....
8
Відділ інформації “На службе” …………………………………………………………….…………....... 10
Галина Поштренко “Общими усилиями” …………………………………..……………….………….... 13
Огляд діяльності Міжнародного Комітету Червоного Хреста за січень і лютий 2015 року ……..... 14
Відділ інформації “Штрихи к портрету военного времени” ……………..……………….…………... 15
Людмила Лашко “Допомога Дніпра”……………………………………………………….…………..... 16
Школа першої допомоги Червоного Хреста, урок №6 …………………………………….…………... 17
Валентин Мойсеєнко “Пам’яті полеглих в Освенцімі” …………………………………….…………... 18
Наталя Заборва “Душу зцілює добро” ………………………………..…………………….………….... 20
Ольга Ващук “Лінія зимових буднів” ……………………………………..……………….…………...... 21
Людмила Рибченко “Чудо Святого Николая” …………………………………………….…………...... 22
Леонора Кадом “ Підтримаємо " допоможемо " врятуємо” …………….……………….………….... 24
Валентина Романюк “Два добрих віслюки” ……………………………..……………….…………...... 26
Валеріан Антонович “Фототприсвята” …………………………………..……………….…………....... 27
Тетяна Омельчук “Юні волиняни відпочивали в Польщі” ……………..……………….…………....... 27
Галина Правдицька “Допомогла пошукова служба Червоного Хреста”..……………….…………... 28
ВІСНИК ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА УКРАЇНИ
1 (71) 2015
Реєстраційне свідоцтво №4478 від 21.08.2000 р.
Періодичність: щоквартально
Адреса редакції: м.Київ4, вул. Пушкінська, 30
тел. (044) 2341790; 2350157
факс (044) 2881658
Шеф"редактор:
Президент Товариства Червоного Хреста України
І.Г. Усіченко
Редакційна рада:
А. Хабарова, В. Серговський, О. Хромова,
Н. Каріна, І. Царюк, В. Щербанюк
Дизайн та верстка:
Д. Афанасьев
Видруковано в ТОВ “Імідж Принт”
Наклад 5000 прим.
Замовлення №3192
Фото обкладинки:
Є. Чако
3
Вісник Червоного Хреста України
Рік, що минув, без перебільшення, був важким і небезпечним для усіх українців. А для червонохрестівців –
особливо. І все ж, оскільки Товариство Червоного Хреста є найбільшою і найдієвішою громадською
організацією із найдовшою історією допомоги, стояти осторонь подій, що мали місце в Україні,
ми не мали права. Це був справді Час Совісті.
РІК МИНУВ, ПРІОРІТЕТИ ЗАЛИШИЛИСЬ
За таких складних політичних обс"
тавин, і відповідно до чинного
мандату, місія Червоного Хреста
полягає у допомозі державі вико"
нувати гуманітарні завдання. Для
цього Товариство мобілізовує різ"
ні ресурси: допомогу міжнародної
червонохресної спільноти, аку"
мульовані матеріальні можливості
регіональних осередків, цільові
фінансування міжнародних фон"
дів. А також забезпечує діяльність
волонтерських груп Червоного
Хреста у постраждалих районах
для полегшення впливу важкої гу"
манітарної кризи.
Найскладніша ситуація утворилася
в частині забезпечення переміщених
осіб із зони конфлікту мінімально не*
обхідним для життя на нових місцях
проживання. Загалом, за зведеними
даними станом на 01.03.2015, в Ук*
раїні зареєстровано 1 099618 таких
осіб, і половині з них Товариство на*
дало різного виду допомогу. Най*
більше переміщених осіб сьогодні
сконцентровано у Харківській, Дніп*
ропетровській, Одеській, Полтавсь*
Видача допомоги переселенцям у м. Селідове Донецької області
кий, Запорізькій, Київській областях
та м. Києві.
Евакуйованих з територій, де про*
водяться військові дії, мешканців
приймають переважно у контрольо*
ваних Україною міс*
тах таких, як Сло*
в’янськ, Святогорськ,
Краматорськ, Арте*
мівськ. Прибулих роз*
селяють у будинках
відпочинку та сана*
торіях, гуртожитках,
модульних містечках
і, навіть, у вагонах по*
тягів на залізничній
станції у Слов’янську.
Тож, для підтримки
переміщених осіб в
умовах конфлікту і
зменшення громад*
ської напруги, робота
співробітників і во*
лонтерів Червоного
Хреста була і буде
проводитися за нап*
рямками:
➢ забезпечення на*
селення гуманітар*
ною допомогою;
➢ оцінка потреб пост*
раждалого населення
та мобілізація ре*
Гуманітарний вантаж Товариства Червоного Хреста Китаю
сурсів серед міжна*
4
родних та національних партнерів
для доступу незахищених верств на*
селення до медичних послуг, у тому
числі й для реабілітації поранених;
➢ навчання населення навичкам на*
дання першої допомоги;
➢ психосоціальна підтримка пост*
раждалих;
➢ відновлення втрачених родинних
зв’язків;
➢ консультаційні послуги з питань
оформлення документів.
У найбільш складних умовах сьо*
годні опинилися вразливі групи в До*
нецькій та Луганській областях.
Товариством Червоного Хреста Ук*
раїни було надано допомогу в Донець*
кій області, станом на 28.02.2015 р., на
суму майже 34,5 млн. грн., зокрема,
на потреби переміщених осіб – 14,6
млн. грн.; лікарням – 6,7 млн. грн.;
жителям міст Маріуполя – 4 млн. грн.,
Словянська – майже 6 млн. грн., Вол*
новахи – 1 млн. грн.
В Луганській області, загалом, до*
помогу надано на суму 17,5 млн.
грн. Зокрема, лікарням та лікуваль*
ним установам, на суму 3 млн. грн.
До м. Старобєльск доставлено про*
дуктів харчування на суму 670 тис.
грн. Переміщеним громадянам в
межах області видано 9,6 млн. грн.
Для реорганізації та підтримки ро*
боти офісу і співробітників Червоно*
Офіційно
Нагородження волонтерів Фондом Петра Порошенка
го Хреста м. Луганськ перераховано
3 млн. грн.
Гроші, на які було придбано й ор*
ганізовано допомогу, надходять з
різних джерел: від партнерів, спон*
сорів, передані у якості гуманітарної
допомоги. Залучаються до того ж
кошти, згенеровані іншими осеред*
ками Товариства для потреб най*
більш постраждалих регіонів. Здій*
снення гуманітарних проектів стало
можливим також завдяки підтримці
міжнародних організацій, таких як
ЮНІСЕФ, УВКБ ООН, Всесвітня про*
довольча програма, Фонд народона*
селення, ВООЗ.
Безумовно, нашими основними
партнерами у цей складний час були і
є Міжнародна Федерація Товариств
Червоного Хреста і Червоного Пів*
місяця, Міжнародний Комітет Черво*
ного Хреста. До переліку завдань
Прес)конференція Петера Маурера
міжнародних партнерів входить ор*
ганізація збору допомоги в їхніх
країнах, доставка і роздача продо*
вольчих товарів, медикаментів та ви*
робів медичного призначення. А ще
будівельних матеріалів як місцевим
жителям для відновлення зруйнова*
них осель, так і переміщеним особам
в Луганській та Донецькій областях.
До людей, які проживають на неконт*
рольованих українською владою те*
риторіях Донецької та Луганської об*
ластей, доставлено більше 3500 тон
гуманітарної допомоги (продукти
харчування, засоби гігієни, ліки,
ковдри, брезент, поліетиленова плів*
ка, тощо).
Окрім забезпечення постраждалих
районів, значна кількість гуманітар*
них вантажів доставляється в області
із найбільшою кількістю переміщених
осіб. Адже ці люди також опинилися у
скруті й без сторонньої допомоги пе*
режити такий період їм важко.
В особливому ряду стоїть допомо*
га Товариству від партнерських
національних товариств Червоного
Хреста: Німеччини, Франції, Іспанії,
Італії, Австрії, Латвії, Люксембургу,
Росії, Польщі, Фінляндії, Чехії, Данії,
Сполучених Штатів Америки, Ірлан*
дії, Китаю. В Україні сьогодні працю*
ють представники національних то*
вариств Червоного Хреста Люксем*
бургу, Австрії, Данії, Франції, які
втілюють проекти допомоги жителям
східних областей, чиє житло потре*
бує ремонту та утеплення.
Упродовж 2014 року Товариство
Червоного Хреста України отримало
допомогу від Червоного Хреста Ні*
меччини (4 транші) та від німецького
уряду (3 транші), загалом, на суму
понад 48,7 млн. грн., в числі якої 7
мікроавтобусів, 3 вантажні автомо*
білі, один реанімобіль та 5 легковиків.
Від Китайського Червоного Хреста –
понад 70 тон медико*реабілітаційних
засобів та приладів, посуду. Від Чесь*
кого Червоного Хреста – 4 автомобілі
швидкої допомоги, медичне облад*
нання, на суму майже 9 мільйонів
гривень. Всесвітня організація охо*
рони здоров’я передала 5 обладна*
них автомобілів швидкої допомоги.
Міжнародний комітет Червоного
Хреста передав для обласних ор*
ганізацій 4 автомобілі.
Завдяки такій вагомій підтримці То*
вариство Червоного Хреста України
мало змогу створити й забезпечити
необхідним загони волонтерів пер*
шої допомоги в усіх обласних цент*
рах. Саме вони в першу чергу прий*
мають вантажі й роздають речі, чер*
гують у небезпечних місцях при скуп*
ченнях людей і надають домедичну
допомогу. Але найважче їм доводить*
ся у прифронтових і звільнених міс*
тах, особливо у той час коли відбува*
ються масові руйнації чи поранення
людей. Страшна трагедія з паса*
жирським автобусом біля Волновахи,
стрілянина по житлових кварталах у
Маріуполі, вибухи на вулицях Харко*
ва, вивезення лежачих хворих із ото*
ченого Дебальцевого… Усі події, які
пов’язані з реальною загрозою для
життя і у яких брали участь волонте*
ри, і не перелічити. За значний вне*
сок і допомогу постраждалим в
різних неординарних і екстремаль*
них ситуаціях, вклад в розвиток во*
лонтерського руху в Україні та поши*
рення ідей гуманізму, троє волон*
терів Товариства Червоного Хреста
5
Вісник Червоного Хреста України
України – Василь Журавель (Київ),
Валерій Мартинов (Маріуполь) і
Станіслав Жмудський (Київ) – були
нагороджені Почесною відзнакою та
цінним дарунком від Благодійного
фонду Петра Порошенка. На врученні
відзнак була присутня, і вітала волон*
терів, Марина Порошенко.
Також робота Товариства Червоно*
го Хреста України, як найдієвішої і
найстарішої недержавної благодійної
організації, була відзначена Асоці*
ацією Благодійників України. Прези*
дент Асоціації Благодійників Олек*
сандр Максимчук сказав, що на пре*
великий жаль, Товариство Червоного
Хреста недостатньо представлене на
просторах масмедіа. Й, можливо, то*
му багато цікавих і невідомих гро*
мадськості проектів і діянь, які впро*
ваджують волонтери і працівники То*
вариства Червоного Хреста, залиши*
лися осторонь й невідомі широкому
загалу громадян. І все ж одного
Бурштинового Янгола Доброти було
передано Одеській обласній ор*
ганізації Товариства Червоного Хрес*
та України. Зауважимо, що загалом,
на конкурс було подано 312 заявок у
9 конкурсних та 3 спеціальних номі*
націях від різноманітних благодійних і
волонтерських організацій, соціаль*
но*відповідального бізнесу, ініціатив*
них груп та засобів масової інфор*
мації, і протягом півроку Національна
конкурсна комісія дуже прискіпливо
визначала найкращих. У підсумку, 12
березня в Національному культурно*
мистецькому меморіальному комп*
лексі “Мистецький Арсенал” відбули*
Нагородження волонтерів
6
Прес)конференція за результатами відбору номінантів Третього Національного конкурсу
“Благодійна Україна”. Бурштиновий Янгол Добра, який вручено Одеській обласній
організації Товариства Червоного Хреста.
ся урочистості з приводу нагород*
ження й подяки найкращим добро*
чинцям України й, зокрема, Товари*
ству Червоного Хреста України.
Проте не за подяки й нагороди пра*
цюють червонохрестівці. Діяльність у
поточному році вимагатиме не мен*
шого напруження сил. Тож напрямки
діяльності минулого року й у 2015
році залишаються пріоритетними.
27 лютого до Києва завітала деле*
гація Міжнародного Комітету Черво*
ного Хреста на чолі з президентом
Міжнародного Комітету Червоного
Хреста Петером Маурером. З цього
приводу було організовано прес*кон*
ференцію, на якій також були присутні
голова делегації МКЧХ в Україні
Мішель Массон та представник МКЧХ
в Україні Рафаелло Мюллер. Оскільки
попередньо, з 23 лютого, Петер Мау*
рер перебував з офіційним візитом в
Російській Федерації і там обговорю*
валися з президентом Володимиром
Путіним засади стосовно української
кризи, а у Києві відбулася зустріч з
президентом Петром Порошенком з
цього ж таки питання, то під час прес*
конференції було повідомлено, що
обидві сторони висловлюють своє за*
непокоєння наростанням гуманітар*
ної кризи на сході України і зобов’язу*
ються забезпечити максимальну
підтримку для доступу гуманітарної
допомоги цивільному населенню.
І те, що у зв’язку з припиненням
вогню у МКЧХ з’явилася можливість
збільшити обсяги гуманітарної допо*
моги в зону конфлікту, це посилить
нашу спільну спроможність в наданні
допомоги постраждалим.
Ми, безумовно, у будь*якому разі
будемо продовжувати здійснювати
нашу діяльність, незважаючи на обс*
тавини, будуть це військові дії чи збе*
режеться режим припинення вогню.
Та все ж, сподіваючись на кращий
розвиток подій, ми будемо викорис*
товувати цю можливість, щоб розши*
рювати гуманітарну діяльність у
складні для нужденних осіб та надати
максимальну допомогу постражда*
лому населенню України. Це і є на*
шою пріоритетною ціллю.
За матеріалами виступів
членів Правління ТЧХУ
на засіданні від 19.02.2015р.
Фото В. Щербанюк та
Г. Поштаренко.
Наше життя
Трудно подобрать слова и сдержать эмоции, кода гибнет человек.
На твоих глазах, ни в чём не повинный. Жизнь – самое ценное, что нам дано.
НЕПРАЗДНИКИ ХАРЬКОВА
22 февраля в Харькове произошла трагедия. Во вре"
мя шествия горожан на мирном митинге, приуро"
ченном февральским событиям 2014 года. Погибли
и были ранены люди.
Взрыв прогремел, когда колонна людей с флагами Укра*
ины и жизнеутверждающими транспарантами двигалась
от Дворца спорта к метро, на проспекте Маршала Жуко*
ва, напротив спорткомплекса “Харьков*арена”. Как рас*
сказали взрывотехники, всё было подготовлено нас*
только профессионально, что мирным горожанам не ос*
тавалось ни одного шанса. Но в течение событий вмеша*
лась её величество Фортуна, что в значительной степени
снизило количество жертв. Между сугробом, где было
спрятано взрывное устройство, и активистами из колон*
ны именно в этот момент проезжал грузовой автомо*
биль Газель…
С 1.02. Работа Харьковского отряда первой помощи Красного
К счастью, води*
Креста Украины. Старший патруля – Сергей Макаренко,
Светлана Дмитриенко, Алексей Соболь
тель, в отличие от
автомобиля, не по*
страдал, но был в
шоковом состоя*
нии. А вот среди де*
монстрантов, в тот
злополучный день,
погибли 2 и ранены
были 11 человек.
Недалеко в ко*
лонне находилась
группа ребят из от*
ряда первой помо*
щи Харьковской об*
ластной организа*
ции Красного Крес*
та Украины. Волон*
тёры были готовы к
чему*то подобному,
поскольку в Харько*
ве давно уже не
спокойно. Полный
Патрулирование во время празднования дня рождения
Тараса Щевченка.
комплект в рюкзаке
для оказания пер*
вой помощи и группа опытных волонтёров. И поскольку это был марш поли*
тического характера, ребята решили идти непосредственно вблизи колон*
ны, но без одежды и элементов принадлежности к Красному Кресту.
Несмотря на гам и панику, волонтёры быстро смогли организовать “пра*
вильную” работу: истериков и любителей селфи – подальше, готовым по*
мочь – конкретные задачи. Одного пострадавшего спасти не удалось…
В результате теракта погиб известный Харьковский активист Игорь Толма*
чев и подполковник милиции Рыбальченко, приехавший из города Перво*
майска по заданию УВД организовывать сопровождение митинга. В числе
раненых оказались 5 милиционеров, шедших в оцеплении колонны демон*
странтов. Им также была оказана первая помощь.
На следующее событие, которое происходило не только в Харькове, но и
во всей Украине – празднование Дня рождения Великого Кобзаря – волон*
тёры вышли в форме Красного Креста. К счастью, в этот день никому по*
мощь ребят не понадобилась.
Рисунок)благодарность. Автор Маша,
Константин Башкиров,
12 лет, приехала с мамой в Харьков
председатель Харьковской ОО ОККУ
из Донецкой обл, получили помощь в КК.
Фото автора
7
Вісник Червоного Хреста України
Ніхто не може сидіти без діла, коли в державі нашій ситуація гуманітарна ускладнюється щодня.
І особливо волонтери загону першої допомоги. Для них робота є завжди і усюди.
ДЕБАЛЬЦЕВСЬКИЙ НАПРЯМОК
Н
а початку лютого загін во"
лонтерів з першої допомо"
ги, під орудою Тараса Лог"
гінова, доставили до організації
Червоного Хреста Слов’янська та
до Центральної районної лікарні у
м. Артемівську чергову партію гу"
манітарного вантажу.
Мета поїздки, начебто, була прос*
тою: надання допомоги людям, які
опинилися в складних життєвих обс*
тавинах поблизу території, непід*
контрольної українській владі, та не
мають можливості покинути небез*
печну зону.
Першочергово, у м. Краматорську
була проведена робоча зустріч із ге*
нералом Стоєцьким В.Ф., заступни*
ком голови Державної Служби з
Надзвичайних Ситуацій (ДСНС) для
організації безпечної роботи волон*
терів, коригування планів розподілу
гуманітарної допомоги та детальної
координації спільних дій по евакуації
соціально незахищених верств насе*
лення з міст, де точаться бої. За ре*
зультатами зустрічі було прийнято
Дорога на Дебальцево
спільне рішення про узгодження дій з
Мобільним рятувальним центром
ДСНС, під керівництвом старшого
полковника Лавриненка С.Б., який
координував роботу Надзвичайної
Перешкоди
Місце збору – управління ДСНС
8
Офіційно
Служби по евакуації людей з м. Де*
бальцево та м. Чернухіно. Наші во*
лонтери отримали завдання вивози*
ти людей похилого віку з різними ва*
дами та травмами, які самостійно не
можуть пересуватись. Волонтери пе*
редали рятувальникам ДСНС чеські
перев’язувальні пакети ОКАП і ком*
плекти наборів “Опік” та “Кровоте*
ча”. А також провели тренінг по нав*
чанню використання цих наборів.
Далі пішла робота за планом. Дві
вантажівки, розвантажившись за
призначенням (Слов’янськ, Крама*
торськ, Артемівськ), повернулися з 5
членами мобільної групи до Києва. А
от спецавтомобілі з Артемівська ру*
шили далі, на південь, до найга*
рячішої точки конфронтації – Дебаль*
цевого.
Порядок роботи, з огляду на небез*
печність, визначили наступний: за*
видна працюють у місті, а проти ночі
повертаються до Слов’янська. А це
без малого 150 км в один бік! Та ще й
і дорогою цей битий вибухами і бро*
нетехнікою шлях назвати не можна.
Напрямок руху. Крім того, весь шлях
утиканий мінами, що не розірвалися.
Тож машинам доводилося активно
лавірувати, а іноді навіть проїжджати
над смертоносними перешкодами.
Добре, що машини, які надав Чесь*
кий Червоний Хрест, у такому налаш*
тованому стані та придатні до важких
умов роботи!
За три дні мобільною групою
Національного комітету Товариства
Червоного Хреста України, яка пра*
цювала двома машинами, було ви*
везено 21 людину з м. Артемівська,
серед яких були люди похилого віку з
переломом стегна, з ампутованою
ногою. А також неповнолітніх і похи*
лого віку родичів.
Аби не їздити до Дебальцевого
“просто так”, хлопці завантажувались
різними гуманітарними вантажами
для жителів міста. Ними було переве*
зено та роздано місцевому населен*
ню 1 генератор для зарядки мобіль*
них телефонів з комплектом подов*
жувачів, 10 чавунних грубок, 1 ящик
свічок, 40 л гасу, 1 ящик волонтерсь*
кої тушонки, 50 буханок хліба, 30
літрів кефіру, ліків на суму 1700 грн.
Волонтери перевірили більше 50 за*
реєстрованих адрес, де могли знахо*
дитися постраждалі. А також надали
допомогу більш ніж 60 особам, котрі
звернулися зі скаргами різного сту*
пеню на самопочуття.
Попутно волонтери відвідали пунк*
ти прийому біженців, що біля Арте*
Доправлення хворої людини
Ліки потрібні. Будь)які!
мівська, та провели оцінку потреб
переміщених осіб, які на цей час про*
живають у двох гуртожитках.
Зважаючи на складну гуманітарну
ситуацію, а також на те, що ці міста
протягом останніх тижнів піддава*
лися активним обстрілам, волонте*
ри припинили пошуки людей, які з
тих чи інших причин не стояли на
обліку в службах соціального захис*
ту, але яким могла бути потрібна до*
помога.
Дні промайнули – що вітер у полі.
Все, що залежало від волонтерів, во*
ни зробили. Час вертатись додому.
Та чи надовго?
Інформаційний відділ НК ТЧХУ
Фото О. Курпас
Харчі зайвими не будуть
9
Вісник Червоного Хреста України
Современные информационные технологии (ІТ) очень упрощают коммуникацию.
Особенно для тех, кто должен оперативно и правильно реагировать в экстремальной ситуации.
Например, волонтёры отрядов первой помощи Красного Креста.
НА СЛУЖБЕ
В нынешней Украине понятие
“хрупкий мир” настолько ощути"
мо, что каждая информация о ка"
ком"либо событии заставляет
напрягать все эмоциональные и
физические силы.
Мариуполь нынче город прифрон*
товой. Со всеми вытекающими отсю*
да последствиями, которые сказыва*
ются на работе городской организа*
ции Красного Креста. И если бы не
волонтёры, те, которые готовы сутки
напролёт выполнять самую разную
работу, которые способны после из*
матывающего дня провести вечер за
учёбой, которые всегда готовы по
первому зову броситься на помощь –
кто знает что было бы с городом. Но
это лишь малая часть из составляю*
щих настоящего волонтёра.
Мариупольский отряд волонтёров
Красного Креста для оказания пер*
вой помощи был создан в апреле
2014 года. Именно в то сложное вре*
мя, когда федералистические наст*
роения некоторой части граждан
зашкаливали как эмоционально, так
и юридически. Когда о ценности че*
ловеческой жизни и целостности
страны мало кто думал. Город уже
дважды преодолевал рубикон полит*
принадлежности. И теракты с ги*
10
белью людей, казалось бы, не в но*
винку. Но события 24 января, и пос*
ледовавшие далее в феврале, вновь
напомнили, что рядом идёт жесто*
кая, всепожирающая война.
Интернет в тот день просто взор*
вался от информации: около 9:00 три
установки “Град” “вслепую” расстре*
ливали город. Тогда, 24*го, погибли
31 человек и были ранены 103.
Несколько позже, в феврале, к со*
жалению, обстрелы повторились. И
очевидно, что будут ещё. То есть, ра*
бота краснокрестовцам предстоит
немалая.
* События минувшего года показа*
ли острую необходимость наличия
отряда по оказанию первой помощи.
Мы просто вынуждены были создать
отряд оперативного реагирования
для оказания помощи пострадав*
шим. Ведь основной задачей Крас*
ного Креста является защита жизни
граждан, предупреждение и облег*
чение человеческих страданий.
Только в Мариуполе находяться 848
лежачих больных и одиноких пенсио*
неров, – поделилась заместитель
Мариупольской городской организа*
ции Общества Красного Креста Ири*
на Зарубина. – Недавно наш отряд
первой помощи был обновлен и
укомплектован новыми волонтёрами
и снаряжением. Практически, был
возрождён! Это стало возможным
благодаря энергии и усилиям Евге*
ния Чако – командира отряда – и его
помощников.
После обстрела района Восточный
первыми были готовы оказывать по*
мощь, и начали оказывать, волонте*
ры нашего отряда. К стандартным
задачам по оказанию первой помо*
щи, эвакуации раненых и психосоци*
альной поддержке добавился ещё
кусок “инженерной” работы по пе*
рекрытию газовых труб, электричес*
ких и водных коммуникаций, поиск
прочих источников опасности в пов*
реждённых домах и помещениях.
Похоже, что адекватные действия
отрядовцев активизировали дея*
тельность и других волонтёров и
служб, таких, например, как Инициа*
тивная нруппа “Вместе” или волонтё*
рская группа горадминистрации, о
чём свидетельствуют сообщения на
сайтах указаных организаций. Ребята
работали “на износ”, с максимальной
отдачей сил. Они смогли очень быст*
ро собраться и с первых минут оказы*
вать доврачебную, психологическую
и организационно*техническую по*
мощь. И что самое удивительное,
после тяжёлого и изматывающего
дня ребята садились за компьютеры
и обменивались информацией. Пото*
му что внимание всех людей было
приковано к Мариуполю.
Вот вкратце события того периода
воссозданные по интернет*расска*
зам волонтёров.
***
Только вернулись с Восточного. Раз*
мер разрушений и пострадавших
зашкаливает. Волонтёры спасатель*
ного отряда были на месте после
первых сообщений об обстреле. Вы*
битые стекла в домах, в некоторых
местах ещё дымятся пробоины, горя*
щий рынок, люди в растерянности и
непонимании происходящего. Мно*
гие в спешке уезжают, у некоторых
жестокая истерика. Кругом запах га*
ри и стекло под ногами. Практически,
во всех высотных домах выбиты стек*
ла, отключены свет, вода и газ. На
улице – минус 3. Помогали чем мог*
ли: перевязки порезов от стекол,
транспортировка инвалидов из мно*
гоэтажек на подручных средствах,
Наше життя
доставка раненых в кареты скорой
помощи, помощь медикаментами.
После обеда вместе со спасателями
занимались установкой пункта обог*
рева и организацией его работы,
привезли одеяла (порядка 1,5 тыс.) и
еду быстрого приготовления. Завтра
с утра опять на дежурство, начинает*
ся работа по восстановлению.
***
Сьогодні, 25 січня, проблем не змен*
шилося: рятувальники працювали у
пункті першої допомоги, організова*
ному у наметі.
Всі волонтерські та громадські ор*
ганізації міста, військові та ДСНС
(Державна служба України з надзви*
чайних ситуацій) мобілізувалися на
надання допомоги постраждалим
жителям.
Організовано пункт надання пер*
шої медичної допомоги, видача теп*
лих ковдр. У наметі дівчинки*волон*
тери роблять чай, каву, бутерброди і
роздають людям. Подбали рятуваль*
ники і про питну воду – підвозять для
тих, у кого немає.
Хлопці*волонтери рубають дрова,
роздають старим, які проживають
самі, бо тепло взимку, то проблема
номер один.
Торгівля і добротворці підвозять
постраждалим гарячий хліб.
***
Еще один день на микрорайоне Вос*
точном. Фронт работ просто огром*
ный. Начиная от психологической по*
мощи людям заканчивая организа*
цией подвоза хлеба. Магазины и ап*
теки закрыты. Катастрофически не
хватает пленки для окон. Одеяла уле*
тели за минуту. Молодцы парни из
ООН привезли еще, плюс постель*
ное. Волонтеры города на высоте...
Открыли медпункт в храме, много
людей с порезами осколками стекол,
корвалол разливали в пластиковые
стаканчики. Помогали одиноким и
лежачим закрывать пленкой окна.
Вечером начали привозить в храм
убитых для отпевания. Завтра будет
еще морально тяжелее.
Восточный, 29.01. Сегодня свернули
палатку обогрева и приема пищи.
Остался один штаб. Ребята из отря*
да, как всегда, были на дежурстве,
затягивали окна пленкой у пенсионе*
ров, помогали ООН распределять гу*
манитарную помощь. Вечером как
всегда обучение отряда. Ребята за*
мечательные, стараются, хотят зани*
маться допоздна, а у нас уже реально
нет сил. Устали.
***
***
Чтобы понимать. Тележка на 30 ми*
нут раздачи бутербродов и быстрого
питания в палатке обогрева постра*
давших от обстрела на Восточном в
Мариуполе – средняя стоимость
950 грн. И не бюджетных. Люди, вы
безумно прекрасны…
***
28.01.Очередной день дежурства.
Четвертые сутки структурирования
хаоса.
Из хорошего:
* опасность гуманитарной катаст*
рофы на Восточном ликвидирована
практически полностью... Люди – вы
сделали невозможное.... Такого еди*
нения я не видел никогда.
* волонтерская палатка работает
как часы. Когда люди узнают, что все
волонтерским способом – шок...
Все, от мала до велика с огромной
благодарностью к нам...
* люди – вы фантастические. Се*
годня медслужба отказывалась от
медикаментов в связи с полнейшим
наполнением, вплоть до резерва.
Женя Чако, как духовный символ
Красного Креста, надыхает громаду
на оптовые закупки меди*
каментов.
Из плохого: первые похо*
роны погибших.
В частном секторе адс*
кий ад. Люди на 70% про*
центов оставлены один на
один со своей бедой... Не
дай бог ближайшую неделю
пойдет дождь или снег...
Волонтерская
палатка
грозит превратится в соци*
альную столовую для всего
города. Корректируем пе*
реходом на адресную по*
мощь.
***
30.01. Привезли гуманитарную по*
мощь 3*м пострадавшим семьям.
Два сгоревших дома и квартира, в ко*
торую попало два снаряда! Эти семьи
лишились крыши над головой. Кроме
жилья семьи остались без бытовой
техники, кроватей, одежды. Без ниче*
го! Мы попытались собрать самое не*
обходимое, понимая, что для них это
капля в море. Но это только начало
помощи, надеемся в скором времени
посетить их еще. Благодаря сформи*
рованному резерву гуманитарной по*
мощи, переданной Немецким Бюро
Международного Сотрудничества
GIZ, семьи получили стиральные ма*
шины, холодильники, проточные во*
донагреватели, масляные обогрева*
тели, раскладушки, подушки, одеяла,
постельное белье, куртки, обувь, ги*
гиенические наборы, предметы быта.
С субботы опять объезд и выявле*
ние новых серьезно пострадавших и
формирование следующего пакета
помощи.
11
Вісник Червоного Хреста України
***
За 4 и 5 февраля были распределены
продуктовые наборы для 15 семей,
пострадавших при обстреле микро*
района Восточный. Это пенсионеры,
инвалиды, многодетные семьи. Те,
кто наименее защищен и при обыч*
ных условиях. Люди не скупились на
благодарность и нашей группе, и
тем, кто передал продукты для пост*
радавших.
***
05.02.2015. Утро. Вместо будильни*
ка сообщения о 15 прямых попада*
ния в жилые дома в Сартане. Теле*
фон. Интернет. Сообщения. Подтве*
рждение. Пострадавших нет, алго*
ритм помощи в режиме ожидания до
получения полного отбоя. Реакция
городской власти и спасательных
служб оперативна. Справляются.
Война учит, кровью, болью, горем,
но эффективно.
Женщина, живущая в подвале с
сыном и мужем инвалидом. Оста*
лись только домашние вещи, кото*
рые были на себе при обстреле. Кро*
ва нет. Весь нынешний дом – обго*
ревшие стены и уцелевший подвал.
Нескончаемая череда журналистов,
обещающих обязательно помочь и
бесполезное ожидание помощи…
12
Убедили принять помощь… двига*
емся дальше.
Бригады по остеклению увеличи*
ваются в численности. Скорость ра*
боты 10 квартир в день, минимум.
Приоритет – одинокие старики,
многодетные семьи, матери одиноч*
ки. Удивительно, изменение взгля*
дов после наших ребят. Нет другого
эффективного способа контрпропа*
ганды, чем реальные дела. Одно де*
ло стоит тысячи слов.
Вечер на планирование. Острая
нехватка людей. Внутренняя моби*
лизация. Аврал. Не безнадежно –
справимся. Второе дыхание откроет*
ся обязательно.
***
Бригады волонтеров продолжают
оказывать помощь пострадавшим жи*
телям микрорайона Восточный. Те,
кто приходит без инструментов, но с
огромным желанием помочь, получа*
ют инструмент и расходные материа*
лы (пленка, саморезы, деревянные
планки, строительные степлеры, мо*
лотки, гвозди, брезент и пр.) Сегодня
в ходе объезда частного сектора уви*
дели пострадавший дом. Жительницы
не было дома, находящемуся на тер*
ритории родственнику выделена
пленка для самостоятельного укры*
тия проемов от возможных осадков.
Дальнейший поиск одиноких, а значит
особо нуждающихся в помощи, при*
вел к дому 107 по ул…. Нам навстречу
вышел мужчина пенсионного возрас*
та с посеченным осколками стекол
лицом. Его эмоционально*психологи*
ческое состояние не позволяло спо*
койно и уверенно говорить. Общаясь
с нами, он постоянно опирался о за*
бор своего дома. Судя по всему, он до
сих пор не отошел от пережитого шо*
ка. От предложенной медицинской
помощи отказался. Мобильная группа
волонтеров обследовала поврежде*
ния дома. В итоге поврежденные окна
были затянуты пленкой. Огромное
спасибо всем бригадам волонтеров.
Именно за такими Людьми будущее
нашей страны!!!
***
Кадры прокручивают воспоминания
об этой страшной трагедии и безум*
ных сутках действий по ликвидации
последствий обстрела. Нет оправда*
ния сделанному, нет прощения сде*
лавшим. Но до сих пор не отошел шок
от трагедии, сознание сопротивляет*
ся, не дает до конца осознать весь
ужас случившегося и масштабы горя.
Мы сделали все, что могли. Что бы*
ло нам под силу. Мы не можем повли*
ять на то, что извне. Мы можем ме*
нять нашу страну и делать всё для
мира, всё для победы.
***
Ирина Зарубина рассказала также,
что 26 января заместитель Министра
социальной политики Украины посе*
тил центр помощи и побеседовал с
людьми, пострадавшими из*за тер*
рористического обстрела. А ещё
провёл встречу с волонтёрами и сот*
рудниками Красного Креста, во вре*
мя которой предложил скоординиро*
вать действия по преодолению пос*
ледствий теракта. Соответственно,
были обговорены системы поддерж*
ки постоянной коммуникации и ко*
ординация дальнейшего сотрудни*
чества в области доставки в Украину
гуманитарной помощи и доставки её
приоритетным категориям местного
населения.
В общем, это начало большого пу*
ти. Надеемся, что больше этот опыт
нам не пригодится.
Из открытых источников,
Информационный отдел НК ОККУ
Фото Е. Чако
Наше життя
Эта история еще одно подтверждение того, что, несмотря на нормы международного гуманитарного права, именно
непричастное к военным действиям гражданское население становится жертвой конфликта, и потому мольбы
людей о помощи в цивилизованном обществе не должны остаться без отклика.
ОБЩИМИ УСИЛИЯМИ
В конце декабря волонтеры Мари"
упольской организации Общества
Красного Креста Украины позна"
комились с совершенно необык"
новенной семьёй, которую жиз"
ненные обстоятельства заставили
переселиться из города Докучае"
вска Донецкой области в посёлок
Сартана, на мирную территорию
той же области.
Сердюк Татьяна Андреевна – так
зовут бабушку – в августе 2014 г. сво*
ими силами вывозила трёх внуков,
буквально, из*под бомбежки. Так уж
сложилось, что обе дочери Татьяны
Андреевны, матери детей, также ока*
зались в крайне сложных обстоя*
тельствах: одна ищет заработок на
Урале, другая пребывает в СИЗО в
аннексированном Крыму. Татьяна
Андреевна рассказывает: “Моя
жизнь проходит в борьбе за своих
внуков. Еще до этих страшных собыB
тий мне пришлось отстаивать свое
право оставаться с ними, так как деB
тей хотели забрать в детский дом.
Удирая с оккупированного Донбасса,
мы боролись за жизнь, а теперь
вместе с внуками осваиваемся на
новом месте”. Общаясь с нами, Тать*
яна Андреевна, подбрасывает в топ*
ку уголь. Мы замечаем, что горка уг*
ля уже на исходе. “Вода у нас из коB
лодца, – говорит женщина – но это
не страшно. Самое главное мы все
вместе и все живы”.
Поселковый совет городка помог
найти небольшой саманный домик с
печкой и колодцем во дворе. Сейчас
семью опекает Служба по делам
семьи и молодежи Мариупольского
горсовета. Специалисты соцслужбы
обратились в Красный Креста с
просьбой включить эту семью в число
получателей адресной помощи. Как
раз в предновогодние дни в города
Донецкой области осуществлялась
доставка гуманитарной помощи
Красным Крестом. Волонтеры под*
везли продуктовые наборы прямо к
дому семьи. Несколькими днями поз*
же, по линии сотрудничества с не*
мецким бюро международного сот*
рудничества (GIZ), семье вручили хо*
лодильник, микроволновку, газовую
плиту, обогреватели и обувь. Настоя*
щий “мешок” с подарками под елку!
Пятилетняя Кира и двухлетняя Веро*
ника, как настоящие маленькие прин*
цессы, нежные, искренние и общи*
тельные интересовались каждым по*
дарком. И, без напоминания взрос*
лых, благодарили. Примеряя обнов*
ки, старший внук Сергей поразил нас
своей, не по возрасту, рассудитель*
ностью и серьезностью. По секрету
Сережа нам рассказал, что хотел бы в
подарок колонки для компьютера.
Провожая нас, Татьяна Андреевна
ни о чем не просила, но мы знаем, в
чем наиболее всего нуждаются ребя*
та: у пятиклассника Сергея пробле*
мы со зрением, ему нужна квалифи*
цированная медицинская помощь,
ежемесячная терапия и профилакти*
ка в отделении офтальмологии.
Это только один из примеров исто*
рий, с которыми приходится сталки*
ваться волонтерам и соцработникам
во время выполнения задач гумани*
тарного характера в этот непростой
для Украины период.
В августе 2014 в Мариуполе был
открыт региональный офис Между*
народного Комитета Красного Крес*
та, миссия которого связанна с рабо*
той именно в ситуациях вооруженных
конфликтов. Глава офиса в Мариупо*
ле, Таша Румплей, комментирует:
“Сегодня востребованы не только
продукты, теплые вещи и финансоB
вая помощь перемещенным. Мы
вместе с сельскими советами провоB
дим оценку потребностей населения,
определяем уязвимые секторы, наB
рушение деятельности которых моB
жет быть угрозой безопасности насеB
ления, проживающего на близкой к
зоне конфликта территории или в
глубинке. К примеру, может возникB
нуть проблема очистки загрязненных
колодцев, как это было в с. ОрловсB
кое, или усложнен доступ к источнB
кам воды, как в с. Павлополь, изBза
взорванного моста. В таких случаях
мы ищем посильные нам пути решеB
ния: обеспечение местного населеB
ния канистрами для воды, предосB
тавление материалов людям для реB
монта поврежденных жилых помещеB
ний, обеспечение свечами сел, где
наблюдаются частые проблемы с
электричеством, привлечение для
проведения ремонта с вовлечением
специалистов инженеров и другого
профиля. С конца октября прошлого
года работа офиса сконцентрироваB
на в Тельмановском и Новоазовском
районах. В Гранитное мы передали в
декабре 400 комплектов продуктоB
вых наборов, канистр, свечей, гигиеB
нических наборов. В Широкино переB
дано 50 продуктовых и гигиенических
наборов, 150 одеял. В Марьинку и
Красногоровку – 840 наборов. Для
жителей Курахово переданы компB
лекты для ремонта жилья, состоящие
из наиболее востребованных пленки,
брезента, других инструментов. Но
принимая во внимание ограниченB
ность доступа наших сотрудников во
все места раздачи помощи, мы рады
возможности взаимодействовать с
волонтерами Общества Красного
Креста, органами местной власти,
которые готовы доставлять и распроB
странять помощь”.
Подводя итоги, можно утверждать,
что помощь будет более ощутимой,
если оказывать её сообща. И осо*
бенно результативность будет за*
метна там, где в ней наиболее всего
нуждаются.
А в канун Нового года, 31 декабря,
нашу семью в Сартане посетили во*
лонтёры и активисты соцслужбы. Для
Сережи передали компьютерные ко*
лонки от дяди Андрея Баранова, для
всей семьи – чудо*пироги от Оксаны
Тихоновой, а Алена Панасюк помогла
организовать билеты в кино и карточ*
ки в развлекательный центр Фунтуру в
г. Мариуполь. Дети были по* настоя*
щему счастливы! Вот такой Новый год
у нас получился общими усилиями.
Галина Поштаренко
Фото Е. Чако
13
Вісник Червоного Хреста України
ОГЛЯД ДІЯЛЬНОСТІ МКЧХ ЗА СІЧЕНЬ І ЛЮТИЙ 2015 РОКУ
Протягом січня та лютого ма"
сивні обстріли житлових ра"
йонів та міст надалі продов"
жують загрожувати життю ци"
вільних осіб. Угода про при"
пинення вогню, підписана не"
щодавно в Мінську, дозволила нашим співробітни"
кам отримати доступ в райони, які були недоступні
протягом тривалого часу.
Але деякі райони ще залишаються в повній ізоляції.
Незважаючи на небезпечні умови, команди Міжнародно*
го Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) працюють на
місцях з обох боків лінії фронту, в тому числі – у Дебаль*
цевому, організовуючи операції з надання допомоги. Лю*
дям вкрай необхідна їжа, вода, медичне забезпечення,
електропостачання та дах над головою.
Надання продовольства, води і предметів
першої необхідності
Більш ніж 1400 тонн гуманітарної допомоги були роз*
поділені серед населення у постраждалих від конфлікту
Донецькій і Луганській областях. Більш ніж 80000 осіб,
мешканців та переміщених осіб, отримали продоволь*
ство та інші речі, такі як гігієнічні засоби, ковдри, брезент,
поліетиленову плівку. Була також надана допомога близь*
ко 4000 осіб, що перебувають в 19 лікарнях та прожива*
ють в інших установах, таких як дитячі будинки та притул*
ки для літніх людей. Місцевій владі в цих регіонах були пе*
редані матеріали для ремонту покрівель та інструменти
для проведення необхідних ремонтних робіт в житлових і
громадських будівлях. Обладнання та інструменти були
передані установі “Луганський водоканал” для надання
допомоги в ремонті мережі і збільшенні об’єму води, яка
надається споживачам.
Забезпечення охорони здоров’я
Медичні витратні матеріали (такі як: перев’язні ма*
теріали, зовнішні фіксатори, нитки для накладання швів,
розчини для внутрішньовенного вливання, плівка для
рентгенів) для лікування поранених в бойових діях і
внутрішньо переміщених осіб були передані 10 лікарням і
одній станції швидкої допомоги в Донецькій і Луганській
областях, у тому числі лікарням в Донецьку. Витратні ма*
теріали для гемодіалізу були передані в лікарню ім.
Калініна м. Донецьк, що забезпечить роботу відділу гемо*
діалізу протягом одного місяця. В 7 лікарнях/установах
охорони здоров’я були проведені відновлювальні роботи
для забезпечення їх оперативного функціонування.
Відвідування осіб, що утримуються під вартою
МКЧХ відвідував осіб, утримуваних у зв’язку з конфліктом,
в місцях утримання під вартою, що знаходяться під конт*
ролем української влади у Запорізькій, Одеській, Пол*
тавській, Харківській та Київській областях для проведен*
ня моніторингу поводження з ними та умов, в яких вони ут*
римуються. Загалом МКЧХ здійснив 21 відвідування в 9
місцях утримання під вартою. Також було здійснено пер*
ше відвідання поранених осіб, які утримуються під вартою
в районах, не підконтрольних українській владі. Загалом
МКЧХ відвідав і зареєстрував більше 170 ув’язнених, за*
арештованих у зв’язку з конфліктом. МКЧХ відвідав осіб,
14
утримуваних в пенітенціарних установах на території До*
нецької та Луганської областей, не підконтрольних ук*
раїнській владі, для того, щоб оцінити умови утримання
під вартою на цих об’єктах. В результаті таких відвідувань
МКЧХ роздав продовольчі товари та засоби гігієни в 13
місцях утримання під вартою, що відносяться до
пенітенціарної служби, розташованих на території не
підконтрольній українській владі. Загалом більше 8000
ув’язнених змогли отримати допомогу. На умовах абсо*
лютної відкритості з боку влади, що утримує осіб під вар*
тою, та на прохання затриманих, МКЧХ посилає звістки
родичам затриманих. Більше ніж 150 звісток було переда*
но родичам осіб, утримуваних під вартою.
Розшук безвісти зниклих осіб
МКЧХ проводить активну роботу по збору документів та
фактів зникнення безвісти осіб разом з ТЧХУ. На даний
час МКЧХ відслідковує 300 окремих випадків. МКЧХ
постійно подає запити усім сторонам конфлікту для
з’ясування долі таких осіб.
Діалог зі сторонами конфлікту
МКЧХ підтримує контакти з усіма сторонами конфлікту з
питання ведення бойових дій. Зокрема, МКЧХ стурбова*
ний використанням вибухової зброї в населених районах,
що не тільки спричиняє пряму загрозу для життя цивіль*
них осіб, шкоду їх майна та джерел життєзабезпечення,
але й створює серйозні і довгострокові шкідливі наслідки
для населення. Навчальний курс із застосування міжна*
родного гуманітарного права в процесі прийняття рішень
щодо військових операцій був проведений в Житомирі з
командирами, тактиками, юристами і офіцерами військо*
во*цивільного співробітництва, прикріпленими до 95*ї
аеромобільної бригади Збройних Сил України, а також
представниками оперативного командування повітряно*
десантних військ України. В навчаннях приймали учать
офіцерів із частин, задіяних в військових операціях на
сході України.
Зниження катастрофічних наслідків зброї,
що не розірвалась
Після оцінки ситуації в Донецькій і Луганській областях
МКЧХ виготовив і розповсюдив 150000 листівок і 3000 пла*
катів для підвищення обізнаності населення в цих регіонах
з ризиками, пов’язаними з мінами та вибухонебезпечними
залишками війни. Для підтримки зусиль держави по розчи*
щенню територій від вибухонебезпечних залишків війни в
Донецькій і Луганській областях, МКЧХ надав Державній
службі України з надзвичайних ситуацій металошукачі, за*
хисні фартухи, візори та інше обладнання.
Співпраця з рухом Червоного Хреста
МКЧХ організував та профінансував ремонт складу Това*
риства Червоного Хреста України (ТЧХУ). З метою підви*
щення інформованості населення про небезпеку,
пов’язану з мінами та вибухонебезпечними залишками
війни, МКЧХ почав навчання 54 співробітників ТЧХУ та
добровольців стосовно мін та вибухонебезпечних за*
лишків війни. 500 похоронних мішків було передано
військово*цивільному управлінню Збройних Сил України
для загиблих на сході України і перевезення тіл.
Наше життя
Фрэнсис Бэкон когда\то сказал: “В тяжелые времена от деловых людей толку больше,
чем от добродетельных”. А если соеденить эти два человеческих качества в одно –
получится характеристика сотрудника Красного Креста.
ШТРИХИ К ПОРТРЕТУ ВОЕННОГО ВРЕМЕНИ
Смотреть на нынешнюю жизнь без
огорчения – сложно. Но погру"
жаться в истерику, типа “…всё
пропало, гипс снимают…” – бес"
смысленно. Поскольку бесполез"
но. Лучше делать свою работу. И
краснокрестовцы понимают это.
2014 год, как никогда, был напря*
жённым. Ну, разве что в период Ве*
ликой Отечественной войны было
нечто схожее. После событий 2014
года, когда наше общество, мирно
существовавшее 70 лет, расколо*
лось, а города начали расстреливать
из артиллерийской и ракетной техни*
ки, всё кардинально изменилось. И
стиль работы краснокрестовцев то*
же. Соответственно, и волонтёрское
движение в области, в сравнении с
предыдущим годом, “несколько сни*
зило активность”. А может, не снизи*
ло, а просто были нарушены привыч*
ные потоки информации?
На сегодняшний день отряды пер*
вой помощи возобновляют свою дея*
тельность в освобождённых городах.
Например, в Лисичанске. И кроме
стандартного перечня дел волонтё*
ры начали поддерживать подростко*
во*спортивные секции. Их пока ещё
городе не много, но всё же, там зани*
маются мальчишки и девчонки, пере*
жившие ужасы бомбёжек.
Секция легкой атлетики и военно*
спортивный клуб “Сокол” работают в
городе Лисичанске на базе 27 школы.
Здесь занимаются дети из разных
школ и учебных заведений города.
Мячи и туристическое снаряжение –
около 200 мячей, 20 спальников, 20
карематов, подарок Красного Креста
Германии – пришлись как нельзя
кстати. Ведь налаживая мирную
жизнь в первую очередь нужно ду*
мать о воспитании и развитии детей.
Красный Крест переда всё это богат*
ство в школы и учебные заведения
города, в секции легкой атлетики.
Наши волонтёры – рассказывает
председатель городской организа*
ции Красного Креста Украины Татьяна
Бабич – активно участвуют в передаче
жителям Лисичанска, которые поте*
ряли свое жилье в ходе АТО, и другой
гуманитарной помощи от Немецкого
Красного Креста. Это холодильники,
стиральные машины, микроволновые
и электрические печи, тепловентиля*
торы, а также предметы обихода, ме*
бель и постельные принадлежности.
Уже ее получили 36 лисичанских се*
мей, у которых полностью сгорело
жилье во время боевых действий. В
ближайшее время ещё 30 человек из
этого списка получат необходимую
помощь. Ещё Немецкий Красный
Крест передал детскую одежду и
обувь для переселенцев.
Волонтёры также занимались ос*
мотром разрушенных домов и сос*
тавлением списков жителей города,
которым с помощью Красного Крес*
та Австрии выдаются ваучеры на
приобретение стройматериалов.
В общем, работы хватает самой
разнообразной. Нужны только руки и
небезразличные помощники.
Как сообщили нам из Северодо*
нецкой организации Общества Крас*
ного Креста, там также выдают пост*
радавшим жителям помощь Немец*
кого Международного сотрудничест*
ва GIZ и прежде всего, в места ком*
пактного проживания переселенцев.
* Принять участие в работе городс*
кой организации Общества Красного
Креста, оказать помощь тем, кого нас*
тигла беда, неравнодушие, отзывчи*
вость, милосердие и доброта – это на*
дежность и единство наших организа*
ций на многие мирные годы! – делится
Людмила Щербак, председатель Се*
веродонецкой организации общества
Красного Креста. – Надеемся, что и в
дальнейшем наше сотрудничество
продолжится в форме совместной ра*
боты по оказанию помощи малообес*
печенным категориям населения,
прежде всего, людям, прибывшим в
Северодонецк из зоны конфликта. Мы
верим, что вместе мы преодолеем
трудности, сделаем все возможное,
чтобы каждый нуждающийся в помо*
щи и поддержке мог ее получить.
Кроме предметов обихода мы раз*
даём бесплатно хлеб для переселен*
цев. Ежедневно у нас расходится до
пятисот буханок. Очередь люди зани*
мают рано утром. Хватает, к сожале*
нию, не всем, поэтому стараемся
объяснять людям ситуацию и выда*
вать из расчета полбулки на человека.
Эта работа проводится в рамках
проекта “Зимняя поддержка для внут*
ренне перемещенных лиц” в Луганс*
кой области. Партнером этого проек*
та для украинского Общества являет*
ся Австрийский Красный Крест, а фи*
нансируется – Министерством иност*
ранных дел Австрии. Целью проекта
является улучшение условий жизни
населения, пострадавшего в резуль*
тате проведения боевых действий на
территории области. Луганской обла*
стной организацией Общества Крас*
ного Креста Украины роздано 3700
продуктовых наборов для людей, по*
терявших в этой жизни всё.
“Мы уже в течение шести месяцев
реализуем программу от австрийско*
го Красного Креста. Оказываем по*
мощь в нескольких направлениях.
Первое – помощь строительными ма*
териалами для восстановления
жилья, в результате чего 310 семей
из Лисичанска получили помощь.
Второе – выдача продуктовых набо*
ров в Лисичанске, Северодонецке,
Попасной и, если будет возможность,
в Алчевске и Луганске в расчете один
на семью”, – сказал представитель
Красного Креста Австрии Крис Янг.
Информационный отдел НК ОККУ
Фото из открытых источников
15
Вісник Червоного Хреста України
Протягом останніх місяців гуманітарною допомогою Дніпропетровській області скористалися більше 40 тис.
переселенців із зони АТО. Про це офіційно повідомила Дніпропетровська обласна держадміністрація.
І у цій величезній роботі є вагома частка здійснена Товариством Червоного Хреста України.
ДОПОМОГА ДНІПРА
На початку конфлікту до Дніпропетровщини, за
офіційними даними, щодня приїжджало 20–30 лю"
дей. Потім це число досягло 50–60 осіб, восени до"
ходило до 1 тис. людей. Сьогодні офіційно зареєс"
трованих переселенців на території області – 86 тис.
За неофіційними даними, їх на 50 тис більше. Кожен
з них їхав до мирного регіону з надією, що там
обов’язково нададуть допомогу: одягнуть, нагоду"
ють, дадуть притулок. І Дніпропетровщина продемон"
струвала дива: жодна людина не залишилася без
цієї допомоги.
На сьогодні основною проблемою в області є розміщен*
ня людей та питання – куди їх потім направити. Адже
Дніпропетровська область вже не приймає на постійне
проживання. Просто не в змозі! Зараз область виконує
функції транзитного центру. Проте навантаження на Това*
риство Червоного Хреста це не зменшує. У минулому році
в медико*соціальних центрах і кімнатах було надано допо*
могу 231741 людині, що майже вдвічі перевищує кількість
звернень про допомогу у 2013 році. Повністю завантажені
обидва стаціонари, у яких мали змогу пролікуватися 604
людини. 36 банків одягу працюють по 10 годин на добу, де
змогли отримати допомогу – у тій чи іншій формі – 2470
осіб. За 2014 рік Дніпропетровська обласна організація
змогла збільшити доходи по області на 20 відсотків, у по*
рівнянні з минулим роком, і спромоглася зібрати на по*
треби мешканців – постійних та тимчасових – області
17100,7 тис.гривень. Та все ж навалу проблем, спричине*
них переселенцями*втікачами від військових подій,
вирішити у повній мірі ці кошти не можуть. Доводиться за*
лучати цільові програми, що є значною підтримкою діяль*
ності. На їхнє вирішення було залучено 2887.5 тис.грн.
Зрозуміло, що впоратися з таким напливом пересе*
ленців було б важко без міжнародної підтримки. Активну
допомогу переселенцям, що переїхали на Дніпропетров*
щину, надають Чеська, Словацька, Німецька та Фінська
організації Товариства Червоного Хреста, Німецького то*
вариства міжнародної співпраці GIZ, християнської ор*
ганізації “Армія спасіння”, міжнародної організації “Лікарі
без меж” та ін.
В Дніпропетровській області спільно з Датською радою
з питань біженців розпочато реалізацію проекту з виділен*
ня одноразової фінансової допомоги в розмірі 4500 грн.
750 родинам з числа переселенців. Таку допомогу вже от*
римали 200 сімей.
16
З моніторинговим візитом на початку лютого до
Дніпропетровської обласної організації Товариства Чер*
воного Хреста України, в межах реалізації програми “Ук*
раїна: громадський неспокій”, відвідали координатор
проекту Іван Коштура та делегат Міжнародної Федерації
Мадс Остергард. Делегація, разом з головою обласної
організації Товариства Червоного Хреста України – Люд*
милою Лашко, відвідали координаційний центр “Допомо*
га Дніпра”, медико*соціальні центри в Самарському та
Красногвардійському районах, побували у місцях компа*
ктного проживання внутрішньо переміщених осіб із зони
АТО; провели зустріч з тренером по ПСП Ларисою Мики*
тенко, також мали нагоду взяти участь в процесі видачі
наборів за програмою “Україна: громадський неспокій”
для переміщених із зони АТО багатодітних родин.
В цілому делегація дала позитивну оцінку роботі по ре*
алізації програми в регіоні.
Не дивлячись на складну ситуацію в країні і в області, є
і приємні новини. У Дніпропетровському перинатальному
центрі біженка з Краматорська Світлана Прокофьєва на*
родила трійню. Малюки Максим, Дмитрик і Мишко наро*
дилися здоровенькими, з вагою 1800, 2400 та 2300
грамів. Патронажні сестри Товариства Червоного Хреста
України у Жовтневому районі Дніпропетровська відвідали
породіллю, як водиться, з привітаннями і подарунками.
Зрозуміло, що це була не одноразова акція.
Делегація зазначила, що Програма впроваджується ре*
зультативно. Проте перелік проблем, що виникли з при*
чини зростання кількості переміщених осіб, збільшився.
Тож, на червонохрестівців чекає ще чимала робота.
Людмила Лашко,
голова Дніпропетровської ОО ТЧХУ
Фото І. Коштура
Наше життя
ШКОЛА ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА
Надавайте першу допомогу всім, хто її потребує, без виключення і ставтеся до них з повагою!
УРОК №6. Транспортування постраждалих.
При невідкладних станах перша допомога постраждалому
надається на місці пригоди, бажано, без зміни положення
його тіла щоби не нанести додаткові пошкодження.
Пам’ятайте!
➤ Постраждалого можна переносити лише в тому випад*
ку, якщо немає надії на швидке прибуття медичної допо*
моги або його потрібно терміново забрати з небезпечних
для життя умов перебування.
Перед тим, як транспортувати постраждалого – виклич"
те швидку допомогу !!!
ПРИ ВИБОРІ МЕТОДУ ТРАНСПОРТУВАННЯ
ВРАХОВУЄТЬСЯ:
➢ Ступень небезпечності місця пригоди
➢ Вага постраждалого
➢ Ваши фізичні можливості
➢ Можливість отримання сторонньої допомоги
➢ Стан постраждалого – необхідно оцінити природу та
важкість травм, особливо це стосується ушкоджень
шиї та хребта.
➢ Наявність допоміжних засобів (ноші, ковдра, інш.)
➢ Час відведений для транспортування
➢ Дальність транспортування
ОСНОВНІ ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ:
➢ Якщо постраждалий контактний, завжди наперед пояс*
нюйте йому, що Ви збираєтеся робити та просіть його до*
помагати Вам!
➢ Транспортуйте постраждалого тільки якщо впевнені,
що зможете це зробити безпечно для себе, постражда*
лого та помічників.
➢ Правильно застосовуйте механіку рухів тіла, тримайте
спину прямо, головний опір робіть на міцні м’язи ніг, а не
спини.
➢ Ідіть обережно, маленькими кроками, завжди дивіться
туди куди йдете.
➢ З особливою обережністю ставтеся до голови та шиї,
не допускайте різких рухів в області хребта.
➢ По можливості не транспортуйте постраждалого само*
тужки, попросіть допомоги у оточуючих.
Намагайтеся виконувати ці рекомендації, проте пам’ятай*
те, що інколи першою необхідністю може бути швидке пе*
реміщення (наприклад загроза займання авто при ДТП).
Екстрене транспортування
➢ Переміщуємо постраждалого швидко, любим методом
(як завгодно). Відстань на яку проводиться екстрене
транспортування невелика – 5–30 м
➢ Концева мета – якомога швидше перемістити постраж*
далого в безпечне місце.
Найчастіше для екстреного переміщення застосову"
ється прийом Раутека:
ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ:
1. Покладіть руки постраждалого впродовж його тіла.
2. Станьте на коліна позаду його голови. Тримаючи шию та
тулуб на рівні лопаток, обережно підніміть його голову і
плечі та не встаючи з колін наблизьтеся до постраждалого.
3. Підніміть спину постраждалого для того, щоби надати
йому напівсидяче положення.
4. Просуньте обидві руки під пахвами. Одна з рук рятівни*
ка бере руку постраждалого, що зігнута в лігті, на рівні пе*
редпліччя. Другою утримуємо кисть другої руки постраж*
далого.
5. Рятівник з колін переміщується в позу навприсядки,
випрямляє спину і встає утримуючи постраждалого. Фото.
6. Далі переміщуємося назад, разом з постраждалим,
уважно слідкуючи за перепонами по маршруту руху.
Після переміщення, для захисту постраждалого від холо*
ду накрийте його плащем, курткою або ковдрою. Для захис*
ту від жари у літній час, постраждалий розміщується у тіні.
УВАГА!
При транспортуванні постраждалого, яке виконують
двоє або більше людей потрібен командир. Керує
той, хто несе голову.
Приклад: “Готові? Піднімаємо на рахунок “три”. Раз, два,
три. Несем. Проходимо у двері, опускаємо. Раз, два, три”.
Способи транспортування (деякі):
➤ Один – під пахви “за руку”
➤ Удвох – на схрещених руках
➤ Вчотирьох на ношах, на щиті, на ковдрі (края закатати в тугий валік і за нього нести), закатав
пальто або куртку на грудях вертикально у валік.
➤ Удвох – на стільці
ДАЛІ БУДЕ
Завідуюча відділом медикоBсоціальних програм та допомоги населенню при надзвичайних ситуаціях
Національного комітету ТЧХУ, майстерBтренер з першої допомоги – Наталя Каріна
17
Вісник Червоного Хреста України
Допомагати можна по різному – було б бажання. Лікувати можна й добрими справами.
Це і є наша основна діяльність
ПАМ'ЯТІ ПОЛЕГЛИХ В ОСВЕНЦІМІ
27 січня 2015 року Львівською об"
ласною організацією Товариства
Червоного Хреста була організо"
вана поїздка для колишніх в’язнів
концтабору Освенцім – підопічних
медико"соціального центру ЧХ –
на урочистості, присвячені 70"тій
річниці звільнення концтабору.
Майже 20 років медико*соціальний
центр Львівської обласної організації
ТЧХУ опікується людьми, які постраж*
дали від диктаторських режимів. Цей
проект був започаткований Баденсь*
ким Червоним Хрестом та фінансово
підтримувався 10 років. Незважаючи
на те, що фінансування закінчилось,
колеги з Німеччини допомогли об*
ласній організації організувати по*
їздку для колишніх в’язнів табору
смерті. Тож для 89*річного Онуфрія
Михайловича Дудка та 73*річної Зіна*
їди Іванівни Гриневич (дівоче Пасен*
кова), стало можливим відвідати ме*
моріал*музей концтабору Освенцім,
покласти квіти до стіни розстрілів
в’язнів*мучеників, помолитись разом
з усіма присутніми за товаришів, котрі
були задушені у газових камерах і спа*
лені в крематорії.
Онуфрій Дудок розповідає:
...Уцілілих в’язнів вишикували в коB
лону по п’ять осіб. В оточенні автоB
матниківBесесівців з собаками йшли
18
більше десяти кілометрів. ВідстаюB
чих просто пристрілювали або зацьB
ковували собаками. Нарешті прибуB
ли на місце – табір Освенцім. ВиснаB
жених полонених кілька годин протB
римали на плацу біля крематорію.
Ніхто з охорони не звертав на нас
уваги, і ми почали ходити по майданB
чику. Знайшли мішок з печивом, накиB
нулися на нього, стали жадібно їсти.
Мені теж вдалося схопити одне, вже
надкушене. Тут від барака підбіг ув’язB
нений і закричав поBпольськи: “Не
їжте! Це отрута для щурів”! Але деякі
люди вже проковтнули. Я встиг вирваB
ти, проте ще цілий тиждень нудило. А
багато померли. Уже під вечір на нас
прийшов подивитися комендант у супB
роводі високопоставлених офіцерів
СС. Ті, хто знав німецьку мову, чули, як
він гидливо сказав своїй свиті: “У газоB
ву камеру не відправляти. На них газу
шкода. Самі помруть”... І дійсно, з 200
осіб, привезених зі Львова, залишилиB
ся живими лише вісім.
Новоприбулих вишикували у велиB
чезну чергу і спеціальною чорнильB
ною ручкою, пробиваючи шкіру на
руці, витатуювали номер, який відтеB
пер потрібно було знати німецькою
мовою напам’ять. У мене – 166557. У
якійсь мірі мені пощастило – признаB
чили в робочий табір “Д”, в якому
майже всі були українці.
Увечері давали “суп” (тепла вода зі
шматочками буряка або брукви) і маB
ленький окраєць хліба з тирси. Але
частина і цієї мікроскопічної пайки,
кожна крихта якої була на вагу золота,
примудрялася вкрасти табірна служB
ба – озброєні палицями і батогами
німецькі кримінальники. Спочатку я ніB
як не міг проковтнути буряковий жмих
в “супі”. Не йшов, і все! Хоча розумів,
якщо не буду їсти, помру. А потім приB
стосувався: засуну ложку з макухою в
рот і тримаю, щоб не вирвати, а потім,
попередньо вдихаючи дим з кремаB
торію, ковтаю. Дістати десь додаткову
їжу було практично неможливо.
Мізерний шанс з’являвся, коли
приходив черговий ешелон з євB
рейськими сім’ями. Ми після роботи
стояли під колючим дротом і з жахом
дивилися, як їх ведуть спалювати в
крематорій, три величезних високих
труби якого диміли день і ніч. ДивиB
лися, як їх роздягали, заводили нібиB
то митися в лазні (газові камери), як
направляли трупи в печі, як все це
прибирали ув’язнені, чомусь прозB
вані “командою Канада”. СпостерігаB
ли і за прибиранням вагонів, в яких
привозили приречених на смерть
людей. Наші хлопці часто знаходили
там домашній хліб. Той, хто знахоB
див, віддавав табірну пайку іншим, а
сам ласував справжнім хлібом.
З роботи нас приводили о шостій
вечора, перераховували на плацу і
заганяли в барак – до 21.00 був, так
би мовити, “вільний час”. Ми сідали
на землю і терпляче чекали відбою.
Завчасно лягати не дозволяли – за це
жорстоко били. Сидіти потрібно було
тихоBтихо: розмовляти, співати, ходиB
ти заборонялося категорично. Спали
в так званих боксах (чотириповерхові
нари). Люди лежали так щільно, що
повернутися було неможливо.
Після війни багато довелося чути
вигадок про життя в Освенцімі. НаспB
равді, не було там дружби серед
ув’язнених, кожен сам за себе. Та й
сил розмовляти просто не вистачаB
ло. Ніяких свят потайки не спосB
терігалося, бо не було календарів і
ніхто дат не знав. Підпільних орB
ганізацій ніхто не створював, це все
казки. Плани втечі або повстання
ніколи ніким не розроблялися, вчиB
нити їх було нереально. Смерть ми
всі бачили щодня, але щосекундного
страху перед нею не було. Самі
есесівці нікого не вбивали і не били –
гидували. Екзекуції виконували тюB
ремники, набрані з німецьких криB
мінальників. Саме вони лютували в
таборі. В Освенцімі людей мучили гоB
лодом, холодом, страшною працею,
знущаннями. Якби у мене був вибір –
краще розстріл, ніж цей табір...
В Освенцім їду перший раз після
війни. Хочу все це ще раз побачити.
Важливо попередити людей, щоб
подібний табір смерті, боронь Боже,
не з’явився знову, але вже на сході
нашої України. Стільки десятиліть миB
нуло, але кожен раз згадую про той
страшний час, коли беру в руки хліб.
Львівська делегація взяла участь у
всіх заходах, присвячених цій події.
Тепер Освенцім – музей, включений в
список Всесвітньої спадщини ЮНЕС*
КО. Туристам показують бараки, га*
зові камери для масового умертвіння
Наше життя
людей, печі для спалювання трупів,
гори людського волосся, взуття, ми*
лиць... А в кінотеатрі демонструють
документальний фільм, знятий ра*
дянськими режисерами, які першими
увійшли сюди разом з військами
маршала Конєва.
І найприголомливіше те, що Солда*
ти були приголомшені, коли їм на*
зустріч вийшли ув’язнені, що більше
нагадували скелети, і серед них –
близько трьох десятків дітей. Кадр із
фільму – малюки в смугастих робах –
облетів увесь світ.
Зінаїда Гриневич (Пасенкова) роз*
повіла таке:
До Львова мене привезла в 1945
році якась жінка і помістила в дитбуB
динок, – розповідає 73Bрічна Зінаїда
Іванівна Пасенкова. – Про себе я нічоB
го не знала: хто, звідки, де батьки, та й
у правдивості свого імені та прізвища
сумнівалася кілька десятків років.
Розмовляла поBросійськи, але тоді у
всіх республіках Радянського Союзу
говорили на цій мові. Правда, дорослі
весь час згадували, що мене привезB
ли з якогось Освенціма, і показували
татуйований номер на моїй лівій руці
77369. Але я була ще дуже маленька і
не розуміла, про що йде мова. Лише у
вісім років дізналася, що Освенцім –
страшний табір смерті фашистів.
Аби дізнатися про те, як і чому я
опинилася в концтаборі, де мої батьB
ки, я наполегливо зверталася в ЧерB
воний Хрест, архіви Москви і Києва, в
Комітет ветеранів війни, журнали і гаB
зети. Однак безуспішно.
На початку 1970Bх в СРСР дозволиB
ли поїздки до Польщі. Але тільки до
родичів. Треба ж такому статися, що
у мого чоловіка Євгенія, поляка за
національністю, в цій країні проживав
троюрідний брат. Він і прислав ЄвгеB
ну запрошенняBвиклик.
Перед від’їздом я його попросила:
“Женю, сподіваюся, що в Освенцмі
повинні залишитися якісь документи
про мене. Зайди в музей табору,
поцікався”. Він, повернувшись, пряB
мо з порога мене приголомшив:
“Дізнався, хто твоя мама!” Розповів,
що в музеї познайомився з архіваB
ріусом, яка, переглянувши німецькі
документи, знайшла мій номер
77369 – “Зіна Пасенкова, три роки”.
А під наступним номером 77370 знаB
чилася “35Bрічна Юлія Пасенкова” –
моя мама. Крім того, вказувалося,
що доставили нас в Освенцім поїзB
дом з Вітебська. Але це зовсім не озB
начало, що ми з Білорусії. По дорозі в
різних містах в ешелон вантажили
людей, засуджених до знищення ...
Таким чином Зінаїда Іванівна дізна*
лася хто вона і у 1975*му знайшла в
Брянську свою маму, сестер і братів.
Від мами дізналася, як потрапила в
Освенцім.
На початку 1975 побувала в Ос*
венцімі і Зінаїда Іванівна. З жахом хо*
дила по території табору, пізнавала
червоні цеглини будівель. В “своєму”
бараці згадала, як спала на соломі, як
сотні людей покірно йшли повз неї до
газових камер, як безперервно димі*
ла труба крематорію. А під час перег*
ляду документального фільму, серед
інших малолітніх в’язнів табору смерті
в маленькій дівчинці, закутаній в сол*
датську ковдру, раптом пізнала ... се*
бе! Приготувала сюрприз і архіваріус
музею Марія Ціпіор, яка виявила ще
один документ з її прізвищем – ме*
дичну виписку лікарів*гестапівців.
У 2005 році Німеччина стала випла*
чувати компенсації колишнім в’язням
концтаборів і тим, кого вивозили на
примусові роботи. Спробувала отри*
мати її і Зінаїда Іванівна, але допит*
ливі німці зажадали доказів того, що
в Освенцімі їй ... “завдали шкоди”.
Тоді жінка згадала про виписку з
табірної медичної картки.
Співробітники Львівського медич*
ного інституту допомогли перекласти
текст і відчули справжній жах від про*
читаного. Виявляється гестапівці
ставили на трирічному малятку екс*
перименти! Її піддавали обморожен*
ням, прищеплювали чорну віспу,
труїли хімічними речовинами, зара*
жали вірусними захворюваннями.
Після чого лікували, випробовуючи
фармацевтичні новинки.
Отримавши таку довідку, німецька
сторона вже без суперечок виплати*
ла Пасенковій ... дві тисячі євро.
Наслідки нелюдських дослідів фа*
шистів вже давно позначаються на
здоров’ї Зінаїди Іванівни. Вона пога*
но бачить і орієнтується в просторі,
“скаче” тиск, болять голова і суглоби,
серйозні проблеми з серцем і суди*
нами. Практично вся пенсія йде на
ліки. Єдиний офіційний орган у Ль*
вові, який у міру можливості нама*
гається допомогти колишнім в’язням
Освенціма є Медико*соціальний
центр для потерпілих у роки дикта*
торських режимів.
Зрозуміло, що тепер, у 2015 р.,
особливо зворушливим було відві*
дання Зінаїдою Гриневич*Пасенко*
вою блоку №12, в якому трирічною
дитиною вона перебувала тут разом
з матір’ю, і дивом врятувалася від не*
минучої загибелі.
Сорок делегацій з різних країн світу
прибули на цю подію заради того,
щоб висловити свою підтримку в бо*
ротьбі за мир на планеті і недопущен*
ня повторення подій, які відбувалися
70 років тому.
Супроводжували колишніх в’язнів –
Онуфрія Дудка та Зінаїду Гриневич –
працівники Львівської ОО ТЧХ Ук*
раїни – директор МСЦ Ніна Добрень*
ка та старша медична сестра Ірина
Валько.
Делегації Червоного Хреста зі Льво*
ва випала можливість зустрічі з Пре*
зидентом України Петром Порошен*
ком, котрий також взяв участь у захо*
дах до 70*річчя звільнення концтабо*
ру. Відбулась доброзичлива і тепла
розмова між колишніми в’язнями та
Президентом і його дружиною. Потім
Президент подав руку директору МСЦ
Ніні Добренькій і сказав: “Дякую вам
за те, що ви їх привезли”. У цих словах
була подяка всьому колективу Товари*
ства Червоного Хреста України.
Ювілей проминув швидко. Почали*
ся будні. Тепер червонохрествці наці*
лені на те, щоб у зустрічах з гро*
мадськістю, представниками ЗМІ,
розповісти про свої враження і до*
нести до свідомості сучасників: тако*
го в історії цивілізації не повинно пов*
торитися ніколи.
Валентин Мойсеєнко,
голова Львівської ОО ТЧХ України
Фото – Ірини Валько
19
Вісник Червоного Хреста України
Діяльність Товариства Червоного Хреста хоч і різнопланова, але не комерційна, і багато в чому залежить
від допомоги і підтримки громадськості. При цьому, увага до тих, чиє життя проходить в складних умовах
через сторонні чинники чи стан здоров'я – повсякденна справа червонохрестівців.
ДУШУ ЗЦІЛЮЄ ДОБРО
Справжні благодійники скромні й
не належать до числа тих людей,
чиїми фотографіями рясніють
білборди та сторінки газет. Такі
люди, зазвичай, залишаються в
тіні своїх добрих справ. Як свід"
чить історія нашого народу, вста"
новлені ними пам’ятники, школи
та виші, обладнані лікарні для
бідних ще довго служать людям.
Самі ж благодійники часто живуть
поруч ніким не впізнані, без особ"
ливих привілеїв та людської подя"
ки. Та добре слово – не єдиний
спосіб подякувати своїм помічни"
кам, благодійникам, меценатам,
трударям...
Приємним сюрпризом для депута*
та Очаківської міської ради Хасана
Зубайовича Гемаєва стало вручення
Почесної відзнаки – найвищої наго*
роди Товариства Червоного Хреста
України, яким 13 грудня почалось
пленарне засідання сесії. Голова
очаківської міської організації Това*
риства Червоного Хреста України,
вручаючи нагороду Хасану Зубайо*
вичу відзначила, що весь колектив
організації та підопічні Червоного
Хреста високо цінують особисту під*
тримку і допомогу депутата. До таких
людей не потрібно звертатись, їх не
потрібно розшукувати. Вони завжди
самі цікавляться нашими справами,
дізнаються про потреби Товариства і
допомагають. Ми безмежно вдячні їм
за всі добрі справи.
Доброта та милосердя – це милість
людського серця, його здатність до
співчуття, ніжності, та любові до лю*
дей, стали національною рисою на*
шого народу. Чуйність, співпережи*
вання і щиросердність, уміння роз*
ділити чужий біль, підтримати у важку
20
хвилину, розрадити в горі й біді – ці
чесноти з’явилось ще з часів Київсь*
кої Русі, з першими поняттями про
християнські цінності, і укорінилось
завдяки віковим традиціям, проявля*
ючись у благодійності.
Однак, далеко не всі плекають в
собі це безцінне насліддя. Зайняті
власним благополуччям, ми часто за*
буваємо про чесноти, що лежать в
основі існування будь*якого цивілізо*
ваного суспільства.
У житті, на жаль, бувають різні неп*
рості й непередбачувані ситуації. Ко*
ли велика кількість людей зали*
шається без речей навіть першої не*
обхідності.
Маючи величезний досвід роботи в
надзвичайних ситуаціях, українське
Товариство завжди працювало над
створенням банку речей. Проте таких
подій, які сьогодні відбуваються в Ук*
раїні, передбачити ніхто не міг. Саме
для того, аби поповнити спустілий
банк речей, які можна було б викорис*
тати для потребуючих, голова Оча*
ківської міськрайонної організації То*
вариства Червоного Хреста України
звернулась по допомогу до різних ор*
ганізацій, зокрема, до благодійного
Фонду Сергія Тігіпка. Це звернення не
залишили без розгляду. Вже через
декілька тижнів до організації надій*
шли тридцять ковдр і тридцять прос*
тирадл, а також фельдшерські сумки
з медикаментами, глюкометрами і то*
нометрами.
Працівникам Очаківської орга*
нізації Товариства Червоного Хреста
України слова щирої вдячності дово*
диться чути майже щодня, адже щод*
ня до них приходять нужденні і прак*
тично всі отримують розраду в своїй
скрутній ситуації. Та підтримка ця бу*
ла б неможливою, як*
би організації не до*
помагали милосердні
і чуйні люди, здатні
розділити чужий біль.
Як кажуть черво*
нохрестівці, слів щи*
рої подяки заслуго*
вують чимало горо*
дян і жителів нашого
району. Кожен вне*
сок у спільну справу
вони вважають без*
цінним і переконані,
що дякувати потрібно навіть за най*
менше. Тим більше вони прагнуть
відзначити тих, хто вже протягом ба*
гатьох років є для них незмінним
помічником і товарищем.
З великим задоволенням і щирою
вдячністю за багаторічну співпрацю
днями місцеві червонохрестівці і
представники міської громадськості,
завітавши з почесною місією до ко*
лективу СВК “Лиманський”, переда*
ли Грамоту Президента Товариства
Червоного Хреста України директору
Олені Григорівні Корнієнко.
* Я щодня дякую Богу за те, що він
дає можливість допомагати нужден*
ним, – сказала, отримуючи нагороду
Олена Григорівна. – Ніколи не думала
про те, що цей поклик моєї душі має
бути кимось оцінений.
Наша організація проводить захо*
ди, акції для цих людей, звертаємося
до тих, хто має можливість і хто здат*
ний, частина свого власного віддати
нужденним. Благодійні акції знахо*
дять відгук у душах і демонструють,
що спільними зусиллями ми здатні
пробуджувати серця людей.
Добро і добрі справи протистоять
злу й жорстокості світу, тому ніяк не
можна забувати про тих, хто вершить
добро на своєму життєвому шляху.
Благодійність – це не просто милос*
тиня. Це, насамперед, підтримка сім’ї,
можливість дати їй шанс пережити
тимчасові труднощі і знайти сили жи*
ти. Добрі справи не залишаються не*
поміченими – вони як маяки світять
тим, хто чекає допомоги. Ми впевнені,
що Ваш приклад показовий і для інших
благодійників. Надаючи допомогу, Ви
даруєте не просто матеріальні цінно*
сті, а даєте радість і надію. Ми цінуємо
Ваше прагнення зробити непросте
життя наших людей більш захищеною.
Наталія Заборова
Редактор КП “Редакція міської
газети “Очаків”
Фото автора
Наше життя
Якщо неупередженим оком подивитись на календар, то можна побачити, що зимовий період пропонує нам
найбіььшу кількість усіляких свят. У минулі часи так і було – святкували безпреривно, яскраво, нарозрив…
Лише іноді радіючи нечисленим робочим будням.
ЛІНІЯ ЗИМОВИХ БУДНІВ
Увесь 2014 рік, на відміну від по"
передніх, промайнув, якось, мит"
тєво: початок – зимові події Май"
дану, завершення – зимові події
на Донбасі. Якби не новорічні да"
ти, то, мабуть, і не помітили у яко"
му році живемо.
Безперечно, рік, що минув, у життя
кожного громадянина України вніс
неочікувані зміни. Хаос цілей і нап*
рямків, розбрат основоположних
людських цінностей, навіть роз*
поділення суспільних свят на такі що
“до” і “після”… Вже нових свят чека*
ємо з острахом і пересторогою. Вті*
шають історично*традиційні дати, ко*
ли єднаються усі, навіть ті, хто ні у що
не вірить.
У свято Водохреща працівники
Червоного Хреста Печерського та
Голосіївського районів міста Києва
спільно з червонохресними волонте*
рами Національного університету ім.
Т.Г. Шевченка, в районі мальовничо*
го і тихого озера “Вербне” на тери*
торії музею народної архітектури та
побуту України “Пирогово”, де збира*
ються шанувальники водних проце*
дур за давнім традиціями, провели
благодійну акцію. Зміст її був, на пер*
ший погляд, простий. Пропагували
дії щодо здорового способу життя,
інформували про діяльність Товари*
ства, заохочували до навчання на
курсах першої допомоги. Та головна
ідея свята була значно більшою: жит*
тя прекрасне, коли немає війни. За
народними прикметами в цей день
освячена вода допомагає, як фізич*
ному стану здоров’я, так і нашому
духовному очищенню.
Патронажні медичні сестри Черво*
ного Хреста консультували бажаючих
зануритися у крижану купіль як це
правильно зробити без шкоди здо*
ров’ю, яких заходів безпеки не*
обхідно дотримуватись на різних во*
доймах. Навчали усіх бажаючих пра*
вильно надавати першу допомогу
при переохолодженні або відморо*
женні. Ба, навіть надали допомогу чо*
ловікові, який чимось порізав пальця
на нозі! Дехто з волонтерів і самі
“скуштували льодяної каші”.
Гарна штука народні свята, але
будні не чекають. Адже з появою но*
вої хвилі переселенців із Луганської
та Донецької областей України робо*
ти стало значно більше.
В даний час велика кількість пере*
селенців їдуть до Києва для транзиту
до наступного місця проживання, чи
для пошуку мирного життя безпосе*
редньо в столиці. Першу допомогу їм
надають на Центральному залізнич*
ному вокзалі. Цю роботу виконують
працівники та волонтери Товариства
Червоного Хреста. Спільно з праців*
никами Управління Державної служ*
би з надзвичайних ситуацій в м. Києві.
Щоденно зі Сходу країни прибувають
150–200 осіб, які змушені були поки*
нули свої домівки. На перонах Цент*
рального залізничного вокзалу сто*
лиці їх зустрічають рятівники та пси*
хологи Державної служби з НС м. Ки*
єва спільно з волонтерами та члена*
ми рятувального загону Червоного
Хреста, тимчасово розміщують та
реєструють їх в залі очікування №2
вокзалу, організовують гаряче харчу*
вання, зігрівають гарячим чаєм та
теплими ковдрами, надають іншу до*
медичну допомогу та значну психо*
логічну підтримку.
Того ж дня всі прибулі до столиці
переселенці після реєстрації потяга*
ми або рейсовими автобусами нап*
равляються до визначених регіонів
України для їх подальшого розселен*
ня в місцях компактного проживання.
І так – кожного дня.
Окрім прибульців переселенців
працівники та волонтери Червоного
Хреста багато уваги та сил приділя*
ють роботі з пораненими у Головному
військовому клінічному госпіталі, яко*
му нещодавно передано 6 нових апа*
ратів – кисневих генераторів для ро*
боти реанімаційних відділень. Пра*
цівники Київської міської організації
Товариства Червоного Хреста України
регулярно відвідують і Центральний
клінічний госпіталь Державної при*
кордонної служби України і, окрім на*
данням гуманітарної допомоги у виг*
ляді теплих ковдр, миючих та засобів
догляду за хворими, приносять для
поранених в зоні АТО, які перебувають
тут на лікуванні та реабілітації, частин*
ки людської любові і доброти у вигляді
малюнків, подарунків і солодких ре*
чей. Червонохрестівці усіма силами
намагаються створити затишну, до*
машню атмосферу, аби хлопці відчули
турботу до них. Саме це допоможе їм
швидше одужати!
Бувають й інші приємні моменти.
Наприклад, коли адміністрація Київ*
ської консерваторії надала безкош*
товно десять квитків для волонтерів і
працівників Київської міської ор*
ганізації Червоного Хреста. Це неви*
мовні відчуття, коли після напруже*
ного дня можна розслабитися у
м’якому кріслі, слухаючи спокійні ме*
лодії у виконанні Національного ор*
кестру народних інструментів!
Та музика сьогодення дещо по
іншому звучить. Тож волонтерам ря*
тувального загону та працівникам То*
вариства Червоного Хреста не*
обхідно навчатись основам роботи в
військових умовах.
В приміщенні столичної гімназії
“Консул” № 86 було проведено тре*
нінг для 40 осіб на тему: “Залишки
війни та мінна загроза”. Організували
тренінг співробітники Міжнародного
Комітету Червоного Хреста. Увага
учасників тренінгу була акцентована
на вмінні поводитися в обстановці, де
виявлені незнайомі предмети та речі,
які привертають своїм виглядом або
кольором увагу, навіть покинуті іграш*
ки та побутові предмети, порожні бу*
динки та автомобілі, зруйнована тех*
ніка та дороги з пошкодженим пок*
риттям, а також розтяжки із дроту,
зазвичай розташовані не вище рівня
колін людини. Висновок тренінгу є
простим: все що виглядає підозріло,
треба обходити і якомога швидше
повідомляти рятувальникам. Тепер ми
маємо навчити цим знанням інших
громадян. І в першу чергу дітей, які по*
гано уявляють собі усі небезпеки, які
може принести у нашу домівку війна.
Ольга Ващук,
провідний спеціаліст КМО ТЧХУ
Фото автора
21
Вісник Червоного Хреста України
ожливо, це просто збіг подій, а можливо – стогін
попередження загиблих предків, благословення на
життя, а не на смерть, сутичка святого з ганебним…
Єдине, що можна вкотре сказати достеменно: Червоний
Хрест має виключно гуманітарну місію, він відокремлений
від політики, від упередженого ставлення до будьякої люди
ни, будьякої держави. Випадки із сьогодення, що сягають
коренями в такі далекі для сучасного покоління літа, але вод
ночас такі близькі й болючі, буремні та трагічні роки Другої
світової війни для літніх людей, стали постійними гостями в
службі розшуку Товариства Червоного Хреста України. Так і
в серпні 2014 р. до служби розшуку надійшло багато запитів
від Російського Червоного Хреста щодо розшуку місць похо
вань часів Другої світової війни. Серед них був і запит по роз
шуку місця поховання Ніколаєва Миколи Михайловича,
1918 р.н., який загинув у німецькому шталазі, таборі для
військовополонених, на території України у 1944 р.
За напрацьованою схемою відповідні запити були відправ
лені службою розшуку до архівних та пошукових організацій,
в тому числі, і до нашого постійного та надійного партнера –
Меморіального комплексу “Національний музей історії Ве
ликої Вітчизняної війни 1941–1945 років”. Війна вже в своїй
суті жорстока та жахлива річ, що несе багато горя в сім’ї, за
бирає та руйнує життя цілих поколінь, але ті з нас, хто завдя
ки покликанню чи роботі, “занурюються” у події чи доку
менти часів Другої світової війни, знайомі ще з одним огид
ним обличчям війни: відсутність значної частини докумен
М
тальних матеріалів, а це означає десятки чи й сотні тисяч
зниклих без вісти, і кожен з них – чийсь син, чоловік, брат,
батько, дідусь… І волає крик через роки “Впізнай мене в хо
лодній безвісті, згадай моє земне ім’я!” Тому у справах по
встановленню долі рідних чи місць їх поховання важлива
будьяка інформація; кожна деталь, нехай і дрібна на перший
погляд, може стати вісником віднайденої надії дізнатись про
долю рідної людини. Дуже влучно ці відчуття передала Ліна
Костенко:
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
У справі Ніколаєва Миколи деталей було багато, а от надія
на результат була мізерною – німецьких трофейних доку
ментів не так вже багато в архівах України. Тож ми були вкрай
зворушені, коли наприкінці року до служби розшуку зателе
фонували співробітники музею та розповіли історію, яка
відбулась при проведенні перевірки даних на Ніколаєва Ми
колу Михайловича.
Історія “з перших вуст” від наших колег з музею історії Ве
ликої Вітчизняної війни забриніла на струнах пам’яті і поро
дила в душі відчуття: навіть через століття в океані людства
варто шукати рідну людину.
Відділ розшуку
Національного комітету ТЧХУ
Чудо Святого Николая
Жизнь намного непредсказуемее и неожиданнее, чем мы можем себе представить...
Что это выражение в полной
мере соответствует действи*
тельности, научные работни*
ки музея смогли убедиться 19
декабря 2014 года, в День
Святого Николая, во время
поиска информации о погиб*
шем. В тот день в музей пос*
тупило девять сообщений от
Службы розыска Общества
Красного Креста Украины.
Обычно, после регистрации,
каждый запрос проходит нес*
колько этапов обработки: по*
иск по электронным базам
Николай Николаев
данных, в печатных мартиро*
логах, а также сверка по оригинальным материалам До*
кументального фонда по учету людских военных потерь
Украины. Предварительный поиск происходит в том же
помещении, где продолжается наполнение Всеукраинс*
кой электронной базы данных на погибших и пропавших
без вести воинов.
Работая над первым запросом, сотрудница отдела ста*
ла невольным свидетелем разговора, который происхо*
дил между коллегами по соседству.
* Вот посмотрите, какой солдат. По лезвию бритвы хо*
дил, но трагическая судьба все*таки настигла. В доку*
менте 1944 года говорится, что он воевал с 1941 года,
попал в плен, бежал, потом снова был арестован, отпус*
тили, работал в зоне оккупации, наладил связь с партиза*
нами и по доносу в третий раз попал за решетку. Казнён
22
на площади в Житомире. Последние слова заинтересо*
вали сотрудницу, искавшую материалы по запросу о ро*
зыске.
* А как фамилия этого воина? – вмешалась она в разго*
вор.
* Николаев Николай Михайлович, – услышала в ответ.
После этих слов у женщины перехватило дыхание.
Ведь по запросу Красного Креста она искала именно это*
го человек! Так случилось, что в стенах одного помеще*
ния, в одно и то же время, от разных людей, из совершен*
но разных источ*
ников, одновре*
менно прозвуча*
ли вопрос и от*
вет о судьбе вои*
на,
которого
почти не надея*
лись найти! На*
дежды практи*
чески не было,
поскольку
из
предоставлен*
ных для поиска
скупых сведений
следовало, что
его с Украиной
ничего не связы*
вало.
Тишину,
которая воцари*
лась в кабинете
Памятник подпольщикам
от
понимания
Служба розшуку
того, что произошло, оборвали слова одной
из сотрудниц: “Пожалуй, за этого Николая
очень молились его потомки, ведь сам Свя*
той Николай помог ему найтись!”
Взяв за основу информацию из документа
1944 года, научные работники музея провели
тщательный поиск и установили по*настоя*
щему героический и трагический путь погиб*
шего 72 года назад солдата.
Николай Михайлович Николаев родился в
1918 году в деревне Корзово Демьянського
района Новгородской области. На фронт
был мобилизован 10 июля 1941 года. Вое*
вал в 78*м запасном стрелковом полку. В
начале августа попал в окружение под
Уманью, а дальше – в плен. 23*летнего пар*
ня отправили в лагерь военнопленных в Гер*
манию, однако возле Луцка он вместе с то*
варищем Николаем Степановым убежал.
Оба Николая добрались до Новоград*Во*
лынского, однако там вновь были арестова*
ны местными полицаями и отправлены в
местную тюрьму.
На то время в городе уже на протяжении
нескольких месяцев работала новая оккупа*
ционная администрация, от которой высшее
немецкое руководство настойчиво требова*
ло создания “нормальных” условий для служ*
бы немецких солдат, требовало сформиро*
вать трудовые отряды, в том числе для вос*
становления транспортных путей, полностью
разрушенных во время боев летом 1941 го*
да. После трех недель плена и какой*то про*
верки обоих Николаев отправили разнорабо*
чими в МТС.
В дальнейшем их пути кардинально разош*
лись: Николаев, связвашись с подпольем и
показав патриотический настрой, попал в ру*
ководящий состав подпольного комитета Новограда*Во*
лынского, а Степанов стал информатором полиции...
На одном из заседаний комитета подпольщики реши*
ли организовать одну операцию: отыскать радиоприем*
ник и создать подпольную типографию для информиро*
вания населения о состоянии дел на фронте. Вскоре де*
тали, узлы и шрифт для подпольной типографии были
найдены. Редактором газеты “Красный партизан” стал
Николаев.
В скором времени группа подпольщиков смогла не
только информировать население, но и наносить замет*
ный ущерб работе оккупационных властей. Они сожгли
продовольственную базу, на которой хранились продукты
для вывоза в Германию, совершили диверсию на линии
правительственной связи Берлин – Восточный фронт,
повредили механический цех сельмаша, парализовали
работу МТС, локомобильной электростанции и т.д.
Однажды Николай встретил своего бывшего товарища
Степанова, о котором уже раньше слышал, что тот стал
на службу к оккупантам и дослужился до взводного. Сте*
панову Николаев предложил: “Ты должен хоть чем*ни*
будь искупить свое предательство. Принеси мне два ка*
рабина, четыре револьвера. Жду три дня. Не сделаешь –
тебе конец”.
15 августа 1942 года оба Николая, как и договарива*
лись, встретились в фойе кинотеатра, однако за дверью
их уже ждали гестаповцы... Арестованного Николая Ни*
колаева отправили в Житомир. Там его вместе с 20*ю
другими партизанами и подпольщиками повесили на
Сенной площади.
Свидетелем этих событий стала местная жительница
А.Н. Куликова. Её как и многих других горожан согнали на
городскую площадь для показательной казни. В 1944 го*
ду она и рассказала о случившемся работникам военко*
мата Новограда*Волынского. Семья Николаева прожива*
ла в Ленинградской области. Получили ли они в 1944 го*
ду сообщение о его гибели, второй экземпляр которого
хранился в документах военкомата, – неизвестно, но
фактом остается то, что в 2014 г. потомки не прекращали
поиск сведений о судьбе родного человека.
Сейчас в Житомире установлен мемориальный памят*
ник погибшим партизанам и подпольщикам.
Николай Михайлович Николаев посмертно удостоен
звания “Почетный гражданин Новоград*Волынского”. В
его честь также названа одна из улиц города. Все, кто
был причастен к этой истории поиска, еще раз убеди*
лись, что ничего случайного в жизни не бывает, а тот, кто
не теряет надежды, будет наконец вознагражден.
Людмила Рибченко
Завідуюча відділом Меморіального комплексу
“Національний музей історії Великої Вітчизняної Війни
1941–1945 рр. м. Київ”
23
Вісник Червоного Хреста України
ПІДТРИМАЄМО – ДОПОМОЖЕМО – ВРЯТУЄМО
“Если звезды на небе зажигаются, значит это кому нибудь нужно...” (Антуан Де СентBЕкзюпери)
Товариство Червоного Хреста Ук"
раїни, в межах своїх повноважень,
реагує на кризу в країні, яка роз"
почалась восени 2013 з демон"
страції на Майдані в Києві, і що
загострилася в лютому 2014 р., та
на ситуацію спричинену триваю"
чим конфліктом. Продовжуючи
зміцнювати свій потенціал з роз"
витку мережі по підготовці фа"
хівців з надання першої допомоги,
фокус на подолання низки гума"
нітарних питань Товариством Чер"
воного Хреста України змістився
на підготовку по наданню допомо"
ги внутрішньо переміщеним осо"
бам. І, зокрема, психосоціальну
підтримку.
З метою надання якісної психо*
соціальної підтримки вразливим
верствам населення та створення
структури майбутньої діяльності по
наданню психосоціальної підтримки в
Україні, за фінансовою та методичною
підтримкою Датського Червоного
Хреста, в Товаристві започатковано
реалізацію програми “Психосоціальна
підтримка вразливих верств населен*
ня в Україні”
Протягом першої фази (червень –
грудень 2014) реалізації програми
головною метою була підготовка
співробітників та волонтерів Товари*
ства Червоного Хреста України. Ак*
цент другої фази (2015р.) буде зроб*
лено на наданні психосоціальної
підтримки внутрішньо переміщеним
особам та вразливим верствам насе*
лення в Україні, зберігаючи фокус на
підтриманні та розвитку навичок в
межах Товариства для створення
стійкої структури тренерів та інструк*
торів по ПСП.
На сьогоднішній день сформовано
команду тренерів по наданню психо*
24
соціальної підтримки. Ця команда
відповідає за: а) виявлення цільових
груп населення, яким необхідна пси*
хосоціальна підтримка; б) ор*
ганізацію та проведення навчання
співробітників і волонтерів по надан*
ню психосоціальної підтримки; в) до*
помогу співробітникам і волонтерам,
які страждають від стресу, пов’язано*
го з їх професійною діяльністю; г)
створення регіональних команд по
наданню психосоціальної підтримки.
Для досягнення поставленої мети
співробітники та волонтери Товари*
ства Червоного Хреста навчені нада*
вати психосоціальну підримку, само*
допомозі, супервізії та психосоціаль*
ну першу допомогу. Підготовлені
співробітники та волонтери надають
внутрішньо переміщеним особам,
пораненим військовослужбовцям,
членам родин військовослужбовців,
які загинули або зникли безвісти, а
також співробітникам та волонтерам
Товариства психосоціальну підтрим*
ку, яка включає:
➢ Задоволення базових потреб.
➢ Консультування, надання інфор*
маційної підтримки та пере направ*
лення
➢ Підтримуючу комунікацію, активне
слухання, “бути поруч”
➢ Регулярні зустрічі для дітей та
батьків – діти малюють, роблять різні
поробки, волонтери Червоного Хрес*
та проводять з ними різні ігри. В той
же час з батьками проводяться гру*
пові та індивідуальні співбесіди, під
час яких обговорюються нагальні
проблеми та ухвалюються спільні рі*
шення. Також батьки мають можли*
вість у комфортній та безпечній ат*
мосфері поспілкуватися один з од*
ним.
➢ Проведення різних заходів – екс*
курсійні програми, заняття арт*те*
рапії, і т.п.
Кожне заняття побудоване на еле*
ментах спілкування і довіри і є міст*
ком для подальшої адаптації у
соціумі. Ось один з прикладів. Дів*
чинка з Донецької області перестала
розмовляти через кризову ситуацію
та швидкого від’їзду. Під час візитів
до медико*соціального центру Чер*
воного Хреста в м. Дніпропетровськ,
де проводилися регулярні зустрічі
для дітей та їх мам, дівчинка ні з ким
не спілкувалася, вона трималася ок*
ремо від інших дітей, пасивно грала*
ся. Кожного разу Людмила Микитен*
ко – тренер – вітаючи дітей, приго*
щала їх цукерками, проте дівчинка
завжди відмовлялася. У 3*й візит во*
на сама підійшла до Людмили і, віта*
ючи її, запитала “А де моя цукерка?”.
Наданню гуманітарної допомоги
передує бесіда з одержувачами до*
помоги, таким чином, з’ясовуються їх
потреби, що враховуються при фор*
муванні гуманітарного набору, тобто,
одержувачі допомоги отримують
звичні та необхідні для них предмети
і продукти, що сприяє подоланню
стресу.
Під час відвідування поранених в
Запорізькій міській лікарні №5, Юлія
Пасхіна, тренер ПСП та волонтери
познайомилися з учасником АТО Во*
лодимиром. Після закінчення ліку*
вання Володимир приєднався до во*
лонтерів Червоного Хреста, пройшов
тренінг з надання психосоціальної
підтримки і зараз, так само як колись
волонтери Червоного Хреста, від*
відує поранених і надає їм допомогу.
Родина Віталія – одного з поране*
них на реабілітації – мешкає в Хер*
сонській області та має матеріальні
труднощі. З цих причин родичі не мо*
жуть постійно відвідувати Віталія. То*
му тренер з ПСП Тетяна Ларіонова
регулярно спілкувалася з Віталієм,
залучила до відвідин госпіталю во*
лонтерів, організувала поповнення
телефонного рахунку для родичів
хлопця аби батьки могли спілкувати*
ся із сином по телефону. Крім того,
інформація про родину була переда*
на до відповідної районної організації
ТЧХУ та райдержадміністрацій з про*
ханням посприяти Віталію у вирі*
шенні соціальних питань (на рівні
місцевих органів влади).
На підставі накопиченого досвіду та
внеску інших організації Товариство
Червоного Хреста України буде мати
можливість, через мережу підготов*
лених регіональних співробітників та
волонтерів з ПСП підтримувати
постійну високу ступень активності по
наданню психосоціальної підтримки в
наступні роки та розробити результа*
тивний План дій на підставі оцінки
потреб. Включення ПСП до стра*
тегічного планування є невід’ємною
необхідністю для забезпечення осно*
ви щодо подальшої роботи.
Леонора Кадом
Координатор Програми
Психосоціальна допомога
Потурбуйтесь про власне емоційне здоров'я
Подумай про якуBнебудь проблему кілька хвилин і вона виявиться поруч з тобою.
Подумай про неї кілька годин, і вона почне тебе засмоктувати.
Якщо будеш думати цілий день, вона тебе паралізує.
Можна думати про проблему, але як правило це не до чо*
го не призводить. Її “вага” не зменшиться. Впоратися з
проблемою дозволяє тільки дія. Розв’яжіть її, або від*
кладіть. Немає сенсу носити на душі важкі камені, які па*
ралізують Вас. Кожна Ваша позитивна дія може допомог*
ти Вам почуватися краще і краще контролювати ситуацію.
Травмуючи події можуть призводити до значного стре*
су, а іноді до гострого стресового стану. Доброю новиною
є те, що багато людей мали досвід подолання стресових
життєвих подій і є природно пружними – тобто ми влаш*
товані так, щоб розпрямлятися після складних життєвих
подій. Ось деяка інформація про те, як розпізнавати свої
відчуття, та поради з догляду за своїм емоційним здо*
ров’ям та своєї сім’ї.
Ваші реакції НОРМАЛЬНІ
Коли ми переживаємо стресову життєву подію, ми може*
мо мати різноманітні реакції, будь*яка з яких є звичайною
відповіддю на складні ситуації.
Що ви можете відчувати зараз
➢ Відчуття фізичного та психічного спустошення.
➢ Зниження імунітету, схильність до інфекцій, тривалі
незначні недуги, болі різної локалізації, шлунково*киш*
кові розлади, серцево*судинні захворювання.
➢ Збільшення вживання кави, нікотину, алкоголю
➢ Погіршується апетит та порушується сон
➢ Відчуття упередженого ставлення з боку оточуючих.
Посилюється відчуття підозри та недовіри
➢ Часто проявляються такі руйнівні емоції як злість, про*
вина, дратівливість, образа
➢ Труднощі з ухваленням рішень або з концентрацією
уваги.
➢ Втрачається почуття гумору, з’являється “чорний” гу*
мор, цинізм.
➢ Постійне відчуття відчаю. Розгубленість, безпорад*
ність, байдужість
➢ Надмірна занепокоєність особистими проблемами.
Прояв “психології жертви” – мені гірше за всіх
➢ Відчуття втоми, суму, оніміння, самотності або тривоги.
➢ Збільшення суперечок з рідними та друзями, прагнен*
ня до самотності.
Більшість із цих реакцій мають тимчасовий характер і з
часом зникнуть. Намагайтеся визнавати будьBякі реакції,
які ви можете мати.
Як діяти
➤ Потурбуйтесь про власну безпеку.
Знайдіть безпечне місце проживання та потурбуйтесь
про своє здоров’я та своїх рідних. У разі потреби звер*
тайтесь по медичну допомогу.
➤ Дотримуйтеся здорового харчування.
Важливо дотримуватися збалансованої дієти та пити ба*
гато води.
➤ Зберігайте зв’язок із родиною та друзями
Частіше спілкуйтеся з рідними, обговорюйте нагальні
проблеми та дійте разом. Якщо Ви втратили зв’язок з
рідними, зверніться до Служби розшуку Товариства Чер*
воного Хреста України.
➤ Будьте терплячими із собою та з оточуючими
Усвідомлюйте, що всі відчувають напруження та тривогу,
і можуть потребувати певного часу для впорядкування
власних почуттів та думок. Надання підтримки один од*
ному є однією з найважливіших речей, що Ви можете
зробити.
➤ Встановлюйте пріоритети
Розв’язуйте задачі малими кроками, робіть паузи для
відпочинку, щоб підсилити Вашу здатність долати стрес,
під дією якого Ви можете перебувати.
➤ Збирайте інформацію
про допомогу та ресурси, що можуть стати у нагоді Вам,
або членам Вашої родини, у забезпеченні найне*
обхідніших потреб.
➤ Залишайтеся позитивним
Нагадуйте собі, як Ви успішно долали складні часи у ми*
нулому. Звертайтесь у разі потреби по допомогу, і допо*
магайте іншим, коли вони потребують цього.
Ви все одно не почуваєтеся краще ...
Багато людей мають досвід у подоланні стресових подій,
і зазвичай почуваються краще вже за кілька днів. Інші ви*
являють, що їхній стрес не зникає так швидко, як хотілося
би, і це впливає на їхні стосунки з родиною, друзями та
іншими людьми.
Якщо Ви виявили, що Ви або хтось із Ваших близьких сти*
каєтеся з деякими із перелічених нижче відчуттів або ре*
акцій протягом 2 тижнів або довше, це може бути озна*
кою того, що Вам потрібно звернутися по додаткову до*
помогу.
➢ Постійне згадування травматичної події
➢ Нічні кошмари, дуже неспокійний сон
➢ Безупинне відчуття тривоги та прояви страху від нес*
подіваних гучних звуків
➢ Екстремальні зміни настрою (з поганого на хороший і
навпаки), напади плачу або спалахи гніву
➢ Надмірна злість, ворожість або насильство
➢ Страх залишатися на самоті або виходити з дому,
страх, що хтось знову може зробити боляче
➢ Неспроможність впоратися із щоденними проблемами
або стресом
➢ Підвищені фізичні симптоми, такі як головні болі, або
болі в животі
➢ Значні зміни у звичному режимі харчування
➢ Зловживання алкоголем чи наркотиками
➢ Суїцидні думки
Будь ласка, зверніться по негайну допомогу, якщо Ви або хтось, кого Ви знаєте, відчуває, що життя не
варте того, щоб жити. Ви також можете звернутися до організації Товариства Червоного Хреста України за
місцем Вашого проживання або перебування в теперішній час.
25
Вісник Червоного Хреста України
Усі діти мріють швидше вирости і стати дорослими. Вони уявляють як будуть весело і безтурботно жити. Ба, навіть влас\
норуч створювати дива! Проте більшість, ставши справді дорослими, абсолютно втрачають здатність до добрих мрій.
Все ж таки, діти розумніші за нас, дорослих.
ДВА ДОБРИХ ВІСЛЮЧКИ
Основний настрій Другого міжнародного бла"
годійного фестивалю мультфільмів “МУЛЯ” звучав
приблизно так: “війна війною, а мультики – за прог"
рамою”. Адже дітям геть не цікаві а ні політичні
амбіції, а ні економічна доцільність, а ні комерційний
зиск.
На 2*й міжнародний благодійний фестиваль мульт*
фільмів “МУЛЯ” подали свої роботи юні творці з 10*ти
мультстудій України, Хорватії, Ізраїлю та Росії. Глядачі,
які змогли переглядати мультики під час фестивальної
програми, а ні разу не засумнівались у щирості й доброті
усіх авторських робіт. Кожна з представлених стрічок бу*
ла і зворушлива, і омріяна, і … за мирне співіснування на
Землі. А місце для фестивалю, яке облюбував наш віслю*
чок, має промовисту назву – “Мрія”. Це дитсадок*школа
для дітей з порушеннями опорно*рухового апарату (м.
Київ, вул. Береттi, 9 – а), котрі, як і будь*які діти, багато
мріють і щиро вірять у дива. Тож організатори домови*
лись, що відеозапис мультфестивалю з усіма стрічками*
доробками будуть надіслані усім учасникам з найкращи*
ми побажаннями щодо здійснення найзаповітніших мрій і
створення нових мультиплікаційних шедеврів.
Проте лише трьох переможців серед представлених до
номінації них визначило професійне журі. І не просто
професійне, а з міжнародним досвідом роботи. Цьогоріч
у його складі був художник*карикатурист та художник*
мультиплікатор з Білорусі Павєл Марозау, який очолює
раду естонського ARU Television.
Дипломи переможців та подарунки отримали:
Гран*прі фестивалю “Легенда про різдвяну ялинку” от*
римав Культурний центр у м. Ново Сад (Сербія).
У номінації “Глядацькі симпатії” визнано кращим
анімаційним фільмом “Випадок на рибалці”, студія
“AnimaziA” (Ізраїль).
Номінація “Дивовижна наука” беззаперечно була при*
суджена мультстудії комунального позашкільного нав*
чального закладу “Дніпропетровський обласний дитячо*
юнацький кіноцентр” за мультфільм “Із азбуки. До 185*
річчя Л.М. Толстого” (Україна).
У номінації “Дивовижні витинанки” більшість голосів от*
римав фільм “Щедрик”, автор Марія Мартиненко, Творче
об`єднання “Сонячне коло” (Україна).
26
Вдруге провести міжнародний дитячий анімаційний
фестиваль “МУЛЯ”, як і минулого року, взялися журналіст
Анастасія Симуха та Валентина Романюк – голова Дес*
нянської районної організації Товариства Червоного
Хреста міста Києва. Також до них цього року вирішила до*
лучитися керівник дитячої кіностудії “Кімната 16” Анас*
тасія Тітова, чиї учні брали участь у фестивалі “МУЛЯ” у
2013*му. Крім того, що Анастасія Тітова має досвід у ве*
денні програмної частини кінофестивалів, вона як ніхто
знає, наскільки важливо для дітей творити і ділитися
радістю, втілювати свої мрії.
* Коли мультфільми власного виробництва відбирають
до програм фестивалів, – каже Анастасія Тітова, – для
моїх учнів це найвища нагорода. Діти*режисери такі самі,
як і режисери*дорослі: вони творять кіно для глядачів!
Причому, психологію головних глядачів – дітей – ро*
зуміють краще за будь*яких психологів і маркетологів ра*
зом узятих. І чим більше людей їхній витвір побачить, тим
творці щасливіші.
А Валентина Романюк вважає що мультики то є секрет*
на мова дітей, яку вони розуміють краще за дорослих.
* Це неймовірне задоволення – бачити радість, яку вип*
ромінюють дітки з особливими потребами, переглядаючи
мультфільми, створені іншими дітьми. Такі щирі емоції на*
дихають дорослих робити більше добрих справ.
Автор ідеї фестивалю та організатор Анастасія Симуха
мріє, щоб волонтери, які допомагають дітям, проводили
“МУЛЯ” у різних містах України:
* Ми готові безкоштовно надати диск із фестивальними
роботами і поділитися досвідом з усіма, хто небайдужий
до дитячої творчості.
Потрібна лише іні*
ціатива від дорослих,
щоб сталося малень*
ке диво для дітей: і
хворих, і здорових, і
тих, які стали дітьми
війни.
Валентина Романюк
Фото А. Романюк
Молодь Товариства
Фотоприсвята
У Сумах відбулася фотовиставка “Я волонтер за покли*
ком душі”, присвячена річниці трагічних подій у Києві на
вулиці Інститутській. Виставка була організована головою
Сумської обласної організації Товариства Червоного
Хреста України Ігорем Шаповалом за ініціативи Київсько*
го національного університету технології та дизайну.
В експозиції, яка розташувалася у двох залах міської
Агенції промоції “Суми”, були виставлені фотографії во*
лонтерів Червоного Хреста, які працювали під час зимо*
вих подій 2013*2014 років в Києві, а також волонтерів з
інших обласних організацій Червоного Хреста України,
що висвітлюють будні червонохрестівців.
На виставці побувало багато городян. Фотовиставка не
була комерційним заходом. Але схвильовані побаченим
на фотографіях глядачі жертвували кошти на підтримку
гуманітарної діяльності Товариства.
За нинішньої ситуації в Україні – збройний конфлікт на
сході, різке зростання кількості переміщених осіб та дес*
табілізації мирного плину життя в усіх регіонах України, і
особливо у південних та центральних – інтерес до діяль*
ності Товариства Червоного Хреста України значною
мірою збільшився. Саме ця громадська організація вба*
чає своє гуманне покликання допомогти тим, хто опинив*
ся наодинці з бідою чи хворобою, коли спіткає стихійне ли*
хо, втрата домівки чи каліцтво. І своїми щоденними діями
доводить, що для того, аби творити добро, зовсім не
обов’язково мати великі статки. Головне – мати бажання та
бути небайдужим до потреб інших людей. Це і є найбільша
цінність нашої, простої на перший погляд, роботи.
Історія Червоного Хреста багата різними подіями. Усі
вони стали базисом основоположних принципів діяль*
ності національних товариств Червоного Хреста: гу*
манність, неупередженість, нейтральність… Щоб зберег*
ти загальну довіру і мати можливість допомагати саме
тим, хто потрапив у біду, червонохрестівці не можуть
підтримувати жодну із сторін збройних конфліктів і всту*
пати в жодні суперечки, однаково як і поділяти людей за
расовою, національною, релігійною чи класовою озна*
кою, або політичними переконаннями.
Саме ці засади і намагалися донести організатори до
глядачів. Сподіваємося, вдалося.
Валеріан Антонович
Фото автора
Юні волиняни відпочивали в Польщі
Польський Червоний Хрест запросив
на зимовий відпочинок луцьких шко*
лярів, батьки яких боронять Україну.
Організаторами поїздки стали Між*
народна асоціація журналістів та То*
вариство Червоного Хреста України у
Волинській області.
Упродовж п’ятнадцяти днів двад*
цять сім учнів разом із вихователями –
заступником директора з навчально*
виховної роботи Луцької ЗОШ №23
Омельчук Тетяною Василівною та жур*
налістом Волинського телебачення
Софією Калюжною – гостювали в осе*
редку Червоного Хреста, розташова*
ному в мальовничому місті Мшана
Дольна. Керівник закладу Вітольд
Трепа зробив більше від можливого,
аби гості почувалися якнайкраще.
Захоплюючими були екскурсії у
гірськолижне містечко Закопане, му*
зей*копальню солі м. Вєлічка, кость*
оли, пам’ятки природи та архітекту*
ри. Звісно ж, улюбленим місцем оз*
доровлення дітей став басейн та ак*
ва*парк. А ще були тенісний та во*
лейбольний турніри, прогулянки з
норд*квокінгу, катання на лижах.
Творча складова програми відпочин*
ку була також вельми насичена. Діти
зустрілися із відомим польським
майстром*гончарем, стали учасни*
ками конкурсу ліплення фігур зі снігу,
вправлялися у наданні першої допо*
моги, здійснили прогулянку історич*
ним Краковом, взяли участь в
офіційній зустрічі з Президентом
Червоного Хреста Польщі – Станісла*
вом Красіком.
З приємними емоціями, гарними
спогадами, подарунками і безмеж*
ною вдячністю за цікавий відпочинок,
школярі повернулись на рідну Во*
линь. На прощання, дітлахи загадали
бажанням побувати у Польщі знову.
Тож, за гостинність на польській
землі щиру вдячність Хенріку
Кошьчєльни – голові Міжнародної
асоціації журналістів – висловив на*
чальник управління освіти Олег Во*
лодимирович Гребенюк, начальник
УМВС України у Волинській області
Петро Петрович Шпига та директор
Луцької ЗОШ №23 Мартинюк Віктор
Семенович.
Тетяна Омельчук
заступник директора з навчальноB
виховної роботи Луцької ЗОШ №23
Фото автора
27
My story
Червоний Хрест: моя історія
Допомогла пошукова служба
Червоного Хреста
Мальовниче село Веснянка Червоноармійського району, що на
Рівненщині, потопає у зелені лісів. У цій неймовірно красивій
місцині, хоча вона і розташована далеко від битих шляхів, завжди
було людно, бо у селі залюбки селилися трударі різних національB
ностей. Нині у селі проживає велика кількість українців польського
походження. Серед них – і родина Кардашів. Про те, як перетнулиB
ся доля простої родини з далекого села із діяльністю Червоного
Хреста наша сьогоднішня розповідь.
Дядько Броніслав у дитинстві з мамою
Броніслав Чеславович у Варшаві, 1945 рік
* Моя мама Вікторія Чеславівна Кардаш народилася й виросла у
Веснянці, – розповідає Людмила Матвіївна Ілючок, завідуюча
сільським клубом. – А зараз у цій хаті я проживаю зі своєю сім’єю.
З перших днів окупації району фашистськими загарбниками в
навколишніх лісах діяв партизанський загін під назвою “Смерть фа*
шизму”. Мамин брат Броніслав, шістнадцятирічний юнак, одразу ж
пішов до загону. У 1943 році, після визволення району, загін роз*
формували на території Рівненщини. Але додому Броніслав не по*
вернувся – він продовжив боротьбу у складі Війська Польського під
командуванням Тадеуша Костюшко. Та, на превеликий жаль,
зовсім не судилося йому побачити батьківщину, бо загинув за день
до Перемоги, 8 травня 1945 року. Але про це ми дізналися згодом.
Ми довго намагалися довідатися про долю дядька: шукали війсь*
кових побратимів, писали запити до Польського посольства і до
військово*медичних архівів.
У 80*х роках 20 століття ми всією родиною вирішили розшукати
місце поховання дядька. Тому написали лист до кількох українських
і польських архівів, у тому числі й до Москви на адресу Червоного
Хреста. Офіційне повідомлення надійшло 1986 року. У ньому вказу*
валося, Червоний Хрест Польщі отримав запит від колег з Радянсь*
кого Союзу і що Броніслав Чеславович Кардаш похований у
братській могилі біля міста Колобжег (Польща). А також те, що по*
чинаючи з післявоєнного часу, уряд Польщі, спільно з польським
Червоним Хрестом, проявляє турботу про своїх визволителів та їх
родичів. З тих пір наша сім’я постійно отримувала щороку гу*
манітарну допомогу через консульство з Луцька, а нині цей центр
розташований у Вінниці. Допомагають родичам загиблих патріотів і
обласне Товариство Червоного Хреста. Мене і маму запрошували
неодноразово відвідати братську могилу. Але на таку далеку подо*
рож у мами вже не вистачало сил. Спасибі нашим польськім друзям
що не забувають, піклуються. У такому гурті із будь*яким горем впо*
раємось! І хоч мами вже давно немає серед живих, та відчуваємо
постійну турботу Червоного Хреста.
Галина Правдицька,
голова Червоноармійської РО ТЧХУ