close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
4
ВСТУП
Великим випробуванням для всіх радянських людей, горем всього
народу стала війна. 70 років відділяє нас від буремних воєнних часів. Для
історії – це небагато, а для людини – це майже все життя. А роки ідуть, ідуть,
швидко збігають, мов весняні струмки, квітнуть дерева, приходять у світ нові
люди. Але не старіють, не зникають події тих років. Вони живуть у спогадах
бійців, у гранітному монументі та в пам’яті нащадків. Їх надійно оберігає
народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.
Тисячі васильківчан пішли захищати Батьківщину. 7817 з них не
повернулося. 19 липня 1941 року фашисти ввірвалися до Василькова.
Почалися розстріли та знущання: - у вересні 1941 року на вулиці Паризької
комуни 105 жителів було розстріляно; в листопаді 1942 року на
Покровському цвинтарі було розстріляно 200 жителів; у Ковалівському яру
вбито 106 жителів; у Круглику страчено 50 чоловік; на станції Васильків-1
знищено 150 поранених радянських бійців Під час окупації в місті активно
діяло підпілля. Звільнення Василькова у 1943 р. мало велике значення, ніж
просто звільнення чергового окупованого міста. Гітлер вимагав від своїх
генералів повернути Київ і направляв до нього все нові й нові резерви.
Командувач фронтом Н.В. Ватутін поставив 3-й гвардійській танковій армії
завдання в найкоротші терміни зупинити німецькі війська, що йшли через
Васильків. Командувач цією армією П.С. Рибалко вранці 6 листопада завдав
одночасно два удари: силами 6-го корпусу — на Фастів а 7-го — на
Васильків. Натиск бригад 7-го гвардійського танкового корпусу був
настільки стрімким, що на німецькому аеродромі поблизу Василькова
танкісти 54-ої бригади захопили 10 літаків, що не встигли злетіти і 35
автомашин. 56-я гвардійська танкова бригада знищила в районі станцій
Васильків-1 і Глеваха резервні війська фашистів, що прибули залізницею.
Фашисти в паніці бігли з Василькова, і в місто без бою увійшли 23-я
мотострілкова бригада під командуванням гвардії полковника А. А.
Головачева і 55-я танкова бригада полковника Д. А. Драгунського. За
5
героїчне звільнення Василькова, без руйнувань в нім, 23-їй мотострілковій
бригаді і 54, 55, 56-й танковим бригадам було присвоєно звання
Васильківських.
Наше місто було окуповане 31 липня 1941 р., а звільнене 6 листопада
1943 р. Ніколи не забудуть нащадки тієї відваги і сили духу, що проявили
наші діди й прадіти визволяючи рідний край від фашистів. Вічна пам’ять і
шана героям війни!
З нагоди вшанування 70-річчя Перемоги над нациськими окупантами
та завершення війни у Європі ми,
вихованці Васильківського міського
центру дитячої творчості здійснили краєзнавчий маршрут пам’ятниками
війни, які залишилися на рідній землі після визволення нашого міста від
нациських окупантів. Метою цього маршруту є ознайомлення з подіями
Великої Вітчизняної війни та героїчними подвигами визволителів. Ми
навчилися робити самостійні висновки, спираючись на власні знання,
відчули почуття пошани до учасників війни. Вона є оглядовою, протяжністю
3,8 км.: пішохідна – 1,8 км., автобусна – 2 км.
МЕМОРІАЛ ВІЧНОЇ СЛАВИ
Вічний вогонь палає, дзвонить у долі століть.
Вічний вогонь закликає: щастя живих бережіть.
Вічний вогонь клекоче: люди, не треба війни,
Щоб не вмирали дочки, сестри, батьки і сини.
Початок маршруту від Меморіалу Вічної Слави на вул. Луначарського
(додаток 1). Це братська могила
радянських воїнів, які загинули при
визволенні міста Василькова від фашистських загарбників 6 - 7 листопада
1943 року. Перед ним невелика заасфальтована площа, на якій проходять
мітинги, урочистості. До самого Меморіалу ведуть, виготовлені з червоної
плитки сходи. Ширина зовнішньої частини меморіалу – 12,6м, довжина –
27.0м., виготовлена з залізобетону та обкладена плитами з чорного
полірованого лабрадориту. Всередині по периметру еліпса, розміщені плити з
чорного полірованого лабрадориту. Зліва на право на перших плитах –
6
бронзовий барельєф ордена Перемоги, під барельєфом напис бронзовими
буквами: «Вічна пам’ять воїнам – васильківцям, які віддали своє життя
у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
Далі по периметру на плитах викарбувані прізвища, імена, по батькові
та військові звання загиблих васильківців.
Після прізвищ васильківців, з правої сторони викарбувані прізвища
Почесних громадян міста Героїв Радянського Союзу.
В пам’ять васильківців воїнів – інтернаціоналістів, що загинули в
Афганістані на плиті напис: «Воїнам - інтернаціоналістам, які загинули в
Афганістані», де викарбувані прізвища загиблих. В глибині Меморіалу, на
відстані 18.0м від входу височіє скульптурний монумент на підставці
–
колінопреклонений воїн в шинелі, позаду звисає плащ-накидка, в лівій руці
тримає каску, в правій – автомат.
Дуже вражають гранітні плити та викарбуваний безкінечний список на
них тих, хто поклав своє життя за Батьківщину.
МОГИЛА ДВІЧІ ГЕРОЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
ХОХРЯКОВА С.В.
Далі ми рушили до могили двічі героя Радянського Союзу Хохрякова
Семена Васильовича, що знаходиться в живописному і святому місці - на
території Свято – Володимирського храму (додаток 2). Там поклали квіти до
могили. Семен Васильович народився в 1915 році в селі Коелга Челябінської
області в сім’ї робітника. Росіянин. Закінчив 7 класів школи. Працював на
шахті в населеному пункті Копейске. В лавах Радянської Армії з 1937 року.
Член ВКП(б) з 1939року. Учасник боїв на р. Халхин - Гол в 1939 році.
Закінчив Військове піхотне училище в 1939 році, КУОС при Вищій
офіцерській бронетанковій школі в 1943 році. На фронтах Великої
Вітчизняної війни з червня 1941 року. Командир батальйону 54 гвардійської
танкової бригади (7 гвардійський танковий корпус, 3 гвардійської танкової
армії) брав участь у боях на Калінінському та І-му Українському фронтах.
7
Відзначився під час боїв за міста Переяслав-Хмельницький і Васильків у
1943 році.
В березні 1944 року Хохряков С.В. вміло керував батальйоном в боях
біля міста Проскуров (Хмельницький), наносячи ворогу великі втрати,
проявив при цьому особистий приклад і відвагу. Звання Героя радянського
Союзу присвоєно 24.05.1944 року.
За успішні дії батальйону під командуванням гвардії майора Хохрякова
Семена Васильовича в січні 1945 року при форсуванні річок Ніда, Пилиця,
Варта та за проявлений особистий героїзм при визволені міста Ченстохова
(Польща) 10.04.1945 року, він був нагороджений другою медаллю «Золота
Зірка».
Загинув Хохряков С.В. в бою на підступах до Берліна 17.04.1945 року в
Німеччині. По рішенню Військової Ради 3-ої гвардійської армії та по його
заповіту прах С.В. Хохрякова був похоронений у місті Василькові.
На його могилі за рішенням Васильківської міської Ради депутатів
трудящих від 05 лютого 1952 року № 5 був споруджений пам’ятник, який був
відкритий 09 травня 1952 року до Дня Перемоги у Великій Вітчизняній
війні.
МОГИЛА ДВІЧІ ГЕРОЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
ГОЛОВАЧОВА О.О.
Наступною зупинкою маршруту є могила двічі героя Радянського
Союзу Головачева Олександра Олексійовича, що знаходься в центрі міста,
який народився 1909р. в селищі Любохна Дядьківського району Брянської
області, тепер Брестської області в сім’ї робітника (додаток 3). Росіянин.
Закінчив професійно-технічну школу (ФЗУ) в 1926 році і працював на заводі
розточником.
В 1929 році був призваний в ряди
Радянської Армії і
направлений до військової школи ім. ВУВК, яку закінчив в 1931 році на
відмінно.
Член КПРС з 1931 року. В 1933 році був направлений в 2-й
стрілецький полк Московської І-ї Пролетарської стрілецької дивізії, в 1933
переведений в 9-й стрілків полк м. Кірсанов Тамбовської області на посаду
8
командира кулеметної роти. В січні 1939 року був призначений командиром
кулеметної роти. Приймав участь у звільнені Західної України і Західної
Білорусії в 1939 році та радянсько-фінській війні 1939-1940 роках.
З перших днів Великої Вітчизняної війни Головачов О.О. був
направлений на фронт. Начальник штаба полку, потім начальник штабу
партизанського загону Брянської області.
Командував танковою частиною, а з вересня 1942 року і до березня
1945
року –
23-ю Гвардійською
мотострілковою бригадою 7-го
Гвардійського танкового корпусу, 3-ї Гвардійської танкової армії, яка брала
участь у визволенні Василькова, Фастова, Білої Церкви від німецькофашистських загарбників. В битві за місто Васильків 23-я мотострілецька
бригада під командуванням О.О. Головачова одержала назву «Васильківська
гвардійська».
31 липня 1944 року воїни під командуванням О.О. Головачова успішно
форсували р. Вісла в районі м. Баранув - Сандомерски ( Польща ). За вміле
керівництво в боях по захвату та розширенню плацдарму та героїчні подвиги
на фронті 23 вересня 1944 року Олександру Олексійовичу було присвоєно
звання Героя Радянського Союзу. Загинув 06 березня 1945 року в боях за м.
Лаубан (ПНР). За вмілу організацію прориву оборони ворога у Верхній
Сілезії в січні 1945 року в ході Нижньо - Силезької операції в лютому-березні
1945 року, гвардії полковник Головачов О.О. 06 квітня 1945 року був
нагороджений другою медаллю «Золота зірка», посмертно. По його заповіту
похоронений у м. Василькові, яке звільняла його бригада 6 листопада 1943
року.
МОГИЛА ГЕРОЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
КРИВОВА М.О.
Героїчний подвиг здійснив у небі Василькова екіпаж штурмовика
Миколи Кривова, саме його пам’ятник наступним ми і відвідали (додаток 4).
Для цього ми сіли на маршрутний автобус «Васильків - Київ» і доїхати до
зупинки «Западинка». Ось і могила відважного льотчика, яка знаходиться з
9
лівої сторони траси Київ-Васильків. На могилі встановлено монолітну
прямокутну стелу, відшліфовану з фасаду. На стелі викарбовано фотографію
Кривова М.О., під нею викарбовано напис: «Герой Советского Союза
Кривов Николай Александрович 1922 – 1943 гг.»
6 листопада 1943 року він розстрілював відступаючі ворожі колони.
Коли повертався на аеродром між Васильковом і Западинкою, його атакували
чотири «мессери». Льотчики в жорстокому поєдинку збили один і
пошкодили другий ворожий літак. Однак сили були надто нерівні.
Смертельно поранений двадцятирічний лейтенант, щоб не впасти на хати, з
останніх сил вивів штурмовик за село. Літак Кривова був пошкоджений і
тяжкопоранений льотчик посадив його за селом Западинка на території
зайнятій ворогом. Місцеві жителі витягли льотчиків з літака і сховали в сараї
до приходу радянських військ. В госпіталі від тяжких ран та втрати крові
лейтенант Кривов Микола Олександрович помер у листопаді 1943 року і був
похований на сільському кладовищі.
9 травня 1957 року за рішенням виконкому Западинської сільської Ради
депутатів трудящих від 05 квітня 1956 року №4 прах Кривова М.О. та воїнів
Радянської армії було перенесено в центр села і встановлено пам’ятники.
За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, Указом Президії
Верховної Ради СРСР від 04.02.1944 року, Кривову Миколі Олександровичу
присвоєно військове звання капітан та звання Героя Радянського Союзу
посмертно, також посмертно присвоєно звання Почесного громадянина міста
Василькова. Його ім'ям названо одну з вулиць міста.
ПАМ'ЯТНИЙ ЗНАК
ПРО ПРИСВОЄННЯ ВІЙСЬКОВОМУ МІСТЕЧКУ №11
ЗВАННЯ ДВІЧІ ГЕРОЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
ЛАВРИНЕНКОВА В.Д.
Наступною зупинкою нашого маршруту був Пам'ятний знак про
присвоєння військовому містечку №11 м. Василькова звання двічі Героя
Радянського Союзу генерал-полковника ЛАВРИНЕНКОВА В.Д.(додаток 5)
10
Володи́мир Дми́трович Лаврине́нков (17 травня 1919, м. Птахіно — 14
січня 1988, м. Київ) — радянський льотчик-ас, двічі Герой Радянського
Союзу (1943, 1944), в роки німецько - радянської війни заступник командира
ескадрильї
9-го гвардійського винищувального авіаційного полку 268-ї
винищувальної авіаційної дивізії 8-ї повітряної армії Південного фронту, яка
дислокувалася у Василькові. Генерал-полковник авіації (1971). Похований в
Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7).
МЕМОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС
І кінцевою зупинкою нашої естафети є Меморіальний комплекс на
честь воїнів-односельчан с. Западинка (нині це територія міста), які загинули
на фронтах Великої Вітчизняної війни в 1941-1945 роках (додаток 6). На
фронтах боротьби з німецько-фашистськими загарбниками в роки Великої
Вітчизняної війни 1941-1945 років загинуло 162 воїна-односельчанина села
Западинка. 9 травня 1975 року односельчани відкрили своїм загиблим
землякам пам’ятник згідно з рішенням виконкому Западинської сільської
Ради депутатів трудящих, прийнятого в робочому порядку. Пам’ятний знак
встановлено в центрі скверу Слави «Берізки». До пам’ятника від вулиці
Декабристів
веде асфальтована алея. На дошці висічено 162 прізвища
односельчан, які загинули під час війни.
Велич та тиша цих місць таїть
в собі спогади про буремний
час рідного краю. Серця дітей були переповнені почуттями гордості і шани
та водночас туги за тими, хто віддав своє життя за наше мирне майбутнє.
ВИСНОВОК
Метроном відлічив 70 років від дня, коли закінчилася Друга світова
війна, найстрашніша з чотирнадцяти тисяч війн, які пережило людство за
останні п’ять з половиною тисяч років. Цей чорний шлях світових
цивілізацій, оплачений життями мільярдів воїнів усіх країн, усіх націй і
народів. Все далі відходять грізні роки тієї війни, але не згасає пам’ять про
тих, хто не шкодував своєї крові, хто поклав на алтар свободи найдорожче –
життя.
11
Ми здійснили цей краєзнавчий маршрут не тільки для того, щоб згадати
про страшні роки війни 1941 – 1945 років, щоб нагадати всім і дорослим і
малим, що будь – яка війна приносить ріки горя, сліз, страждань і крові. 70
років розділяють солдатів тієї війни та солдатів сьогоднішніх подій у нашій
країні. Їх прагнення захистити свою Батьківщину стануть нам вічним
прикладом мужності і відваги, прикладом терпіння і героїзму. Ми хочемо
донести до сьогоднішніх і майбутніх поколінь велику гордість за своїх
предків і свій народ.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бейліс В.Л. На землі Васильківській. – К.: Молодь, 1992. – 62с.
2. Бейліс В.Л.Минуле Васильківщини очима сучасників.- Васильків, 1994
– 63 с.
3. В ім’я життя / Авт. - упоряд. З.О.Сільченко (кер.) та ін. – К. : Україна,
2005. – 288 с.:іл.. – Укр.
4. Книга пам’яті України. Звитяжці: Київська область: 4 том [упорядник
м. Васильків Свистунова Тамара Володимирівна ].- К. : Видавництво
«Молодь», 2009. – 411-510 с.
5. Історія міст і сіл Української РСР: Київська область / Ф.М. Рудич
(голова ред. колегії) та ін. – К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. – 792 с.
12
Додаток 1
Меморіал Вічної Слави.
Братська могила радянських воїнів, які загинули при визволенні міста
Василькова від фашистських загарбників 6 -7 листопада 1943 року
Місце
м. Васильків, Київська область, вул. Луначарського, 1.
розташування / центр міста /
Стан
пам’ятника
Дата
встановлення
пам’ятника
Гарний
Автори
пам’ятника
Художник: Литовченко М.Ф.
Скульптор: Гончар А.І.
Пам’ятник виготовлено Виробничим об’єднанням
„Художник”, м. Київ.
Точної інформації про загиблих під час окупації, а також
під час відступу в 1941 р. і звільнення Василькова в 1943
р., на жаль, немає. І це питання вимагає окремого
ретельного вивчення. Сьогодні ми можемо судити про
кількість жертв виключно по тих, що існують на території
міста братським похованням. Але знову-таки, немає
інформації про кількість похованих тіл і про те, ким вони
були, за винятком конкретних осіб, чиї останки були
перезаховані у Меморіалі Слави. За розповідями
очевидців, в братську могилу, яка знаходилася на місці
меморіалу Слави біля Васильківської школи № 2, з часу
звільнення міста і до самого закінчення війни
продовжували ховати знайдені останки загиблих солдатів.
Звичайно, всі вони були безіменними, оскільки або не мали
при собі документів, що засвідчують особу, або на них
просто не звертали уваги тоді. У хаосі війни, було не до
сантиментів, до смерті звиклися і вигляд мертвих солдатів
нікого не шокував. Тим же, чиї імена збереглися, швидше
за все просто повезло.
Додаткова
інформація
Пам’ятник на братській могилі встановлено по рішенню
виконкому Васильківської міської Ради депутатів
трудящих від 01.02.1948р. Відкриття
відбулося 6
листопада 1957р. Реконструйовано пам’ятник в 1995 році
до 50-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 19411945рр., відкриття відбулося 9 травня 1995року.
13
14
Додаток 2
Пам'ятник на могилі двічі Героя Радянського Союзу
Хохрякова Семена Васильовича
/ пам’ятка історії /
Місце
м. Васильків, Київської
розташування області, вул. Луначарського,
4, біля СвятоВолодимирського храму.
Задовільний
Стан
пам’ятника
Відкритий 09 травня 1952
Дата
встановлення року до Дня Перемоги у
Великій Вітчизняній війні,
пам’ятника
згідно рішення Васильківської
міської Ради депутатів
трудящих від 05 лютого 1952
року № 5
Пам’ятник виготовлений Київським художнім фондом
Автори
УРСР
пам’ятника
Пам’ятник на могилі двічі Героя Радянського Союзу Семена
Додаткова
Васильовича
Хохрякова,
командира
батальйону
інформація
прославленої 54-ї гвардійської бригади. Це їй за визволення
нашого
міста
було
присвоєно
почесне
звання
«Васильківська».
15
16
Додаток 3
Пам'ятник на могилі двічі Героя Радянського Союзу
Головачова Олександра Олексійовича
/ пам’ятка історії /
Місце
розташування
Стан
пам’ятника
Дата
встановлення
пам’ятника
Автори
пам’ятника
Додаткова
інформація
м. Васильків, Київської
області, вул. Шевченка,
сквер біля кінотеатру
«Дружба».
Задовільний
Відкритий 09 травня
1952 року до Дня
Перемоги у Великій
Вітчизняній війні, згідно
рішення Васильківської
міської Ради депутатів
трудящих від 17 липня
1951 року №10.
Пам’ятник виготовлений Київським художнім фондом
УРСР
Пам’ятник увічнює пам’ять Почесного громадянина м.
Василькова, двічі Героя Радянського Союзу гвардії
полковника Головачова Олександра Олексійовича
17
18
Додаток 4
Пам'ятник на могилі Героя Радянського Союзу
капітана Кривова Миколи Олександровича
/ пам’ятка історії /
Місце
розташування
Стан
пам’ятника
Дата
встановлення
пам’ятника
Автори
пам’ятника
Додаткова
інформація
м. Васильків, Київської області, на розі вул. Декабристів,
214, та вул. Польова
Гарний
Відкритий 09 травня 1957 року згідно рішення виконкому
Западинської сільської Ради депутатів трудящих від 05
квітня 1956 року №4. 09 травня 1980р. надгробник було
замінено на плиту з чорного лабрадориту. 09 травня 2007
року обеліск над могилою було також замінено.
Пам’ятник
виготовлений у Васильківському комбінаті
комунальних підприємств на замовлення Васильківської
птахофабрики «Україна».
Пам’ятник увічнює пам’ять Почесного громадянина м.
Василькова Героя Радянського Союзу капітана Кривова
Миколи Олександровича.
19
20
Додаток 5
Пам'ятний знак
про присвоєння військовому містечку №11
м. Василькова звання двічі Героя Радянського Союзу
генерал-полковника ЛАВРИНЕНКОВА В.Д.
Місце
м. Васильків, Київської області, вул. Декабристів,
розташування
військове містечко №11, з правого боку при в’їзді в
Васильків з Києва.
Гарний
Стан
пам’ятника
Відкритий 16 травня 2000 року на честь 55-ої річниці
Дата
Перемоги у Великій Вітчизняній війні та у зв’язку з 70встановлення
річчям з дня народження Лавриненкова В.Д.
пам’ятника
Художник: Денисенко М.І., скульптор Хоміцький В.М.
Автори
Пам’ятник виготовлений Васильківським КП «БМУ-40».
пам’ятника
Барельєф виготовлений художником Денисенком М.І.
Пам’ятний знак, присвячений радянському льотчику-асу,
Додаткова
двічі Герою Радянського Союзу (1943, 1944).
інформація
21
22
Додаток 6
Меморіальний комплекс на честь воїнів-односельчан, які
загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни в 1941-1945 роках.
(162 прізвища пам’ятка історії )
Місце
розташування
Стан
пам’ятника
Дата
встановлення
пам’ятника
Додаткова
інформація
м. Васильків, Київської області, вул. Декабристів, 130,
колишнє село Западинка.
задовільний
9 травня 1975 року односельчани відкрили своїм загиблим
землякам пам’ятник згідно з рішенням виконкому
Западинської сільської Ради депутатів трудящих,
прийнятого в робочому порядку.
Пам’ятний знак встановлено в центрі скверу Слави
«Берізки». До пам’ятника від вулиці Декабристів веде
асфальтована алея. На дошці висічено 162 прізвища
односельчан, які загинули під час війни.
23
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа