close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Волинська обласна рада
Вищий комунальний навчальний заклад
«Володимир-Волинський педагогічний коледж імені
А. Ю. Кримського»
Збірник тренувальних вправ
ТЕХНІКА МОВЛЕННЯ
Посібник для студента
Володимир-Волинський
2013
Розробник:
мовлення
Подворнюк
О.О.,
викладач
техніки
Рецензенти: Просова Н.І., голова циклової комісії
викладачів діловодства та інформаційної
діяльності.
2
ЗМІСТ
1. Умови правильного дихання
2. Вправи на вироблення вмінь керувати роботою
дихального аппарату
3. Тренування мовного подиху
4. Вправи для розвитку дикції
5. Артикуляційна гімнастика для губ
6. Поради кінесолога
7. Вправи для язика
8. Скоромовки
9. Список використаної літератури
3
ВПРАВИ ТА ПОРАДИ ЩОДО ТЕХНІКИ МОВЛЕННЯ
Умови правильного дихання
Вдихати повітря через ніс слід вільно, безшумно.
1. Починати говорити можна тоді, коли в легені
взято незначний надлишок повітря, потрібний для
виголошення структурно-логічної частини тексту; це
позбавить від “позачергового” вдиху, який порушує
плавність і ритм мовлення,спричинює уривчастість, поверх
овість дихання.
2. Не допускати, щоб повітря було витрачене
повністю (тобто не допускати повного звільнення легенів
від повітря) – це призведе до аритмії, фальцетів та ін.
Витрачати повітря слід економно й рівномірно.
3. Варто скористатися кожною природною
зупинкою в мовленні для дозбирування запасу повітря в
легені. (Дозбирування повітря під час природних зупинок
здійснюється так званим нижнім диханням; рухається
діафграгма, а верхня частина грудної клітки і ребра підняті
й нерухомі). Поповнювати запас треба своєчасно та
непомітно.
4. Пам’ятати, що від глибини вдиху залежить сила
видиху, отже – сила звучання голосу.
5. Вдихати і видихувати треба безшумно, непомітно
для слухача, адже якісний звук утворюється спокійним
струменем повітря, що виходить під час рівномірного
вдиху і видиху (тут не йдеться про афективне мовлення).
6. Пам’ятати, що мікрофон дещо змінює
природність усного мовлення. Обов’язково слід вивчити
особливості свого мовлення перед мікрофоном, домагатися
рівномірного струменя видихуваного повітря, енергійного
й повного звучання, зважити на можливі деформації
тембру. Умови, за яких дихання під час мовлення буде
правильним, можуть бути реалізовані систематичним
4
тренуванням. Окрім тренування, слід дотримуватися і
деяких гігієнічних правил:
а) не читати вголос чи промовляти у
непровітреному, душному, з надто сухим повітрям
приміщенні;
б) дихання залежить і від розміру приміщення, його
акустики: сила звука залежить і від якості дихання, яка
зумовлена активною роботою реберних, діафрагмових і
голосових м’язів;
в) оскільки надлишок повітря утруднює утворення
звуку, не слід набирати в легені надто багато повітря;
г) поза мусить бути вільною (рівно сидіти, краще –
стояти), грудна клітка не стиснута, голова піднята;
ґ) не можна надмірно підсилювати голос,
напружуючи голосові зв’язки, бо це вимагатиме
напруження і дихального апарату, що призведе до розладу
всього апарату мовлення;
д) не слід без належної паузи переходити від
афективного до врівноваженого мовлення – у стані афекту
дихання не може бути правильним.
Прочитайте рекомендації щодо виконання вправ на
розвиток голосу у посібнику Г.Олійника (9:26-27).
Врахуйте поради автора при вивченні особливостей свого
голосу.
Голос, як і дихання, необхідно розвивати. Перш за
все професіональний мовець (журналіст) повинен знайти
природне звучання голосу, за якого голосові зв’язки не
перенапружувалися б, не з’являлися б труднощі у
мовленні, больові відчуття, хрипота тощо. Найкращим є
голос середньої сили і висоти, тому що він є найбільш
гнучким, може легко понижатися і підвищуватися, ставати
тихим або гучним.
5
Програмою вищих навчальних закладів, що готують
журналістів, постановку голосу не передбачено. Цей
процес складний, трудомісткий, він потребує тривалої
індивідуальної роботи під керівництвом досвідченого
спеціаліста. Над розвитком голосу журналістові необхідно
працювати
самому.
Рекомендуємо вправи, котрі
допоможуть мовцю розвинути власний голос.
Зауваги до виконання вправ:
- Треба насамперед вивчити власний голос, добре
його пізнати. Тоді ви з’ясуєте, якій якості голосу
слід приділити більше уваги, яку для цього краще
виконати вправу. Серед кількості вправ і порад
вибрати доцільно лише ті, які найнеобхідніші і
дають змогу працювати над ними без допомоги
спеціаліста.
- Приступати до вправ лише тоді, коли добре засвоєні
основні положення мовного апарату і правильного
дихання.
- Дотримуватися певної поступовості вправ у часі: 3-4
хв. на початку і поступово збільшувати до 10-12 хв.
Проводити їх бажано до сніданку і на свіжому
повітрі, якщо ж у приміщенні, то добре
провітреному.
- Перші вправи бажано робити перед дзеркалом з
метою одночасного самоконтролю за положенням
окремих мовних органів.
6
Вправа 1. «Стогін». Виконується з метою
забезпечення
свободи
фонаційних
шляхів,
задля
знаходження найбільш зручного для мовця звучання.
Вправа «Стогін» допоможе знайти середню висоту
голосу.
Сісти, плечі розвернути, голову тримати прямо.
Зробивши глибокий вдих, вимовити плавно, довго і на
розтяг почергово приголосні звуки [м], [л], [н] ммм... ллл...
ннн... у тональності, властивій розмовному мовленню, але
із закритим ротом.
Отримуємо дещо схоже на стогін. Якщо звук
скеровано правильно, то ви відчуєте вібрацію на губах,
носоглотці, твердому піднебінню, в головному резонаторі.
Вібрацію можна відчути, прикладаючи пальці почергово до
губів, лобу, тім’я, потилиці.
Вправа 2. Вихідне положення, що й у попередній
вправі. Закріпивши звуки [м], [л], [н], приєднуємо до них
голосні [і], [е], [а], [о], [у], [и]. Вимовити плавно і на розтяг,
ніби наспівуючи:
ммі, мме, ммє, мма, ммо, мму, мми;
ллі, лле, ллє, лла, лло, ллу, лли;
нні, нне, ннє, нна, нно, нну, нни і т.д.
Після наспівного звучання вимовте мовленнєвим
способом: Мам! Мем! Мом! Мум! Мим! Мім! без
напруження, зберігаючи свободу і легкість.
Вправа 3. Розвиток тривалості і стійкості голосу.
Для розвитку тривалості і стійкості голосу
прочитайте замітку. Починайте читати першу фразу
монотонно на середній висоті. Потім, зробивши добір
повітря, продовжуйте читати другу так само монотонно на
7
середній ноті і т.д. Слідкуйте, щоб голос не дрижав, не
розгойдувався, весь час був рівним і на одній ноті.
Відбувся фестиваль бойових мистецтв
“Одноборства — масовий спорт”
220 спортсменів із 17 федерацій бойових мистецтв
Кишинева, Дніпропетровська, Львова, Одеси, Миколаєва,
Запоріжжя та Херсона взяли участь у І Міжнародному
фестивалі бойових мистецтв. Його проводили 6 листопада
2007 року в м.Херсоні за сприяння міського голови
Володимира Сальдо. До уваги глядачів було представлено
яскраве спортивне свято з демонстрацією різноманітної
техніки бойових мистецтв: кіокушин карате, рукопашного
бою, айкідо, ушу, годзірю, таїландського боксу тощо.
Усі команди-учасниці отримали пам’ятні кубки від
міського голови, дипломи та цінні подарунки.
(Булава, №45 (692), 8 листопада 2007 року)
Вправа 4. Розвиток висоти голосу.
Вихідне положення: сісти, плечі розвернути, голову
тримати прямо. Зробіть глибокий вдих і порахуйте від 1 до
10 на найнижчій для вас ноті; потім — вище на один тон,
ще вище і так до найвищої для вас нот. Потім починайте
читати по гаммі від найвищої ноти до найнижчої. Дихання
беріть перед кожним рахунком. Користуйтеся диктофоном
для корекції вимови і висоти голосу.
Вправа 5. Розвиток сили голосу.
Вихідне положення те саме. Зробіть глибокий вдих і
порахуйте від 1 до 10 спочатку пошепки, тоді — трохи
голосніше, ще голосніше і т.д. До крику не доводьте. Потім
навпаки: спершу — голосно, тоді тихіше, ще тихіше і т.д.
8
Дихання беріть перед кожним рахунком. Користуйтеся
диктофоном для корекції зміни сили голосу.
Вправа 6. Розвиток злетності голосу.
Щоб голос було чути на значній відстані, в усіх
кутках кімнати, залу, необхідно вміти на неголосному
звучанні «посилати» звук удалину. Для тренування краще
брати вірш із короткими рядками. Перші два рядки
вимовляйте на зручній для вас середній висоті звучання,
два наступні — тихіше на тій же висоті тону, що й перші
два рядки, наступні два рядки — голосніше, але знову на
середній висоті і т.д. Текст читайте не з виразною
інтонацією, а з однаковою протяжністю. У пропонованому
творі зобразимо таким способом перші два рядки:
Розвивааайся лооозо бооорзо,
Зелееена діброоово!
Оживааає помертвіііла
Прирооода на нооово.
Оживає, розкриває
Пута зимовії
Обновляєсь в свіжі сили
Й свіжії надії.
Зеленійся, рідне поле,
Українська ниво!
Підоймися, колосися,
Достигай щасливо!
І щоб всяке добре сім’я
Ти вовік плекала,
І щоб світу добра служба
З твого плоду стала!
(І.Франко «Веснянки»)
9
Вправа7. Розвиток темпу мовлення.
Для розвитку темпу мовлення починайте читати вірш
І.Франка «Чого являєшся мені у сні?» повільно, поступово
пришвидшуючись і, нарешті, швидко (подібно до того як
потяг набирає швидкості і вже мчить на повну). Запишіть
власне читання на диктофон. Проаналізуйте своє
виконання щодо зміни темпу читання.
Дуже повільно
Повільно
Швидше
Швидко
Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені у сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш.
10
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
Повільно
О ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
Швидше
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Ще швидше Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
Повільно
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!
(І.Франко «Чого являєшся мені у
Швидко
сні?»)
Тренувальні вправи
(контроль за глибиною дихання)
Вправа 8. Тримаючи праву руку на верхній частині
живота, а ліву – на нижніх ребрах, виконати такі вправи:
1. Видихнути з легень повітря (губи “трубочкою”).
11
2. Вдихнути через ніс на рахунок 1–2–3 (діафрагма
опущена, верхня частина живота напружена).
3. Розширити грудну клітку, розсуваючи ребра (1
сек.).
4. Підтягти нижню стінку живота (1 сек.).
5. Затримати дихання (1 сек.).
6. Видихнути через рот 1–2–3–4–5.
7. Зробити короткий вдих ротом і носом, видихнути
на рахунок 1–2–3–4–5, знову короткий вдих – видихнути на
рахунок 6–7–8–9–10, вдих-видих 11–12–13–14–15, вдихвидих 16–17–18–19–20. Повторити кілька разів. Поступово
повітря можна затримати довше, видихаючи на рахунок 1–
7, 8 ..., домагаючись, щоб вистачило повітря на такий і
довший рахунок.
Вправи 9.
1. Пряма, вільна поза, руки – на нижні ребра, по
обидва боки грудей; дихаєте легко й регулярно: 5 сек. –
вдих, 5 сек. – видих. Цей рух має поширюватися на грудну
клітку й живіт. Поступово доводите вдих і видих до 10 сек.
Вправу виконуєте 10 і більше разів в день, дбаєте, щоб не
було різких поштовхів.
2. Поволі крутите головою коловим рухом (чергуєте
рух: зліва-праворуч, справа-ліворуч), нагинаєтеся вперед і
видихаєте. Різко викидаєте руки і плечі вперед. Потім
видихаєте, поволі розширюючи груди, перегинаєтесь
назад.
3. Наповніть легені повітрям якомога швидше, але
не судорожно, тягніть а-а-а… на висоті, яка для вас
можлива, поволі й рівномірно виштовхуючи повітря (10
сек.). Вслухайтеся у звучання, яке має бути стійким до
кінця. Повторююте по 5 хв. один-два рази в день,
збільшуючи тривалість звучання до 20–30 сек. Економте
дихання, залишайте достатній запас повітря.
12
4. Тягніть а-а-а…, але міняйте силу звучання.
Починайте тихо, поступово нарощуючи звук, а потім
понижуйте до повного завмирання. Вправу робіть кожного
дня, поки звук не стане стійким, довгим, слухняним. Робіть
і навпаки: починайте зі сильного звучання, знижуючи його
поволі, а потім нарощуючи.
Вправи на вироблення вмінь керувати роботою
дихального аппарату.
Вправа 10. Ляжте на спину, долоню лівої руки покладіть
на ділянку тіла між грудною кліткою і животом.
1. Зробіть спокійний, плавний, проціджений через активні
пружні губи видих на п-ф. Видих повинен бути тільки в
нормі природних потреб і не раптовий, а плавний, ніби ви
дуете на полум'я, а воно не гасне, тільки відхиляється, щоб
не дати розслабитися м'язам.
2. Не поспішайте з видиханням. Витримайте паузу
настільки, наскільки цього потребує природний процес
дихання.
3. Плавно, спокійно, через ніс вдихніть. Не поспішайте із
видиханням. Затримайте на секунду повітря.
4. Видихніть на п-ф, але значно довше, ніж на початку
вправи. Під час виконання вправи простежте за активним
рухом діафрагми. Якщо при вдиханні рука, що лежить на
животі, піднімається, а при видиханні опускається, — рух
діафрагми активний. Якщо ж піднімання чи опускання
руки маловідчутне — рух діафрагми неактивний і його
необхідно посилити. Для цього повітря слід не видихнути,
а видмухнути на п-ф і не зразу, а ривками, ніби гасите
кілька свічок (2—3). Такий процес можна повторити
декілька разів як першу вправу на закріплення надійного
руху діафрагми. Вправу доцільно проводити протягом
кількох тижнів двічі на день, повторюючи 2—3 рази
підряд. Після цього можна перейти до вправ стоячи.
13
Стояти треба рівно, спокійно: м'язів не напружувати, але й
не до кінця розслаблювати. Для самоконтролю одну руку
необхідно покласти на живіт, другу — на нижні ребра.
Вправа 11. Станьте рівно, спокійно, м'язів не напружуйте,
але й не до кінця розслаблюйте. Для самоконтролю руку
покладіть, як у першій вправі.
1. Видих на п-ф.
2. Вдих на рахунок (усно) 1—3 за допомогою активного
руху м'язів діафрагми, міжреберних м'язів і косих м'язів
живота. Під час повторення таких вправ цей рахунок
можна збільшити до 5—6.
3.Затримка на секунду.
4. Видих на п-ф.
Повторіть вправу 3—4 рази.
Вправа 12. Проводиться за зразком попередньої з деякими
варіантами.
1.Видих на п-ф.
2.Пауза.
3.Вдих на рахунок 1—5.
4.Затримка на рахунок 1—2.
5.Видих на один із звуків ф, с, ш, р, ж, з, х, ц.
Вправи проводьте 2—3 рази на день протягом кількох
тижнів, аж поки не виробиться навик комбінованого
(грудно-черевного) дихання. Не забувайте, що видих
повинен бути значно довший за вдих.
Вправи на скорочення вдиху і подовження видиху потрібно
проводити 2—3 рази на день протягом місяця, а то и
більше. Засвоєння їх залежатиме від індивідуальних
здібностей того, хто вправлятиметься. Раніше, ніж
розпочати ці вправи, треба перевірити місткість робочого
повітря в легенях. Робімо це так: Г. Паламарчук «Чому
веселими звуться», А. Костецький «Рукавички».
14
Вправа 13. Читайте байку мовчки 2—3 рази підряд, потім
голосно 2—3 рази підряд щоденно, аж поки дихання не
підкориться вашій волі. Повітря вдихайте тільки У місцях,
позначених двома вертикальними рисками. Перед
повноцінним непомітним вдихом зайве повітря скидайте на
п-ф. У місцях, позначених однією вертикальною рискою,
витримуйте односекундну мовчанку без добирання
повітря.
Вовк і Кіт (Байка)
В село / із лісу / Вовк забіг... Не думайте, що в гості,
браття! // Ні, / в гості Вовк не забіжить; / а він прибіг, / щоб
де-небудь сховаться: / проклятий люд / з собаками
настиг...// І рад би Вовк / в які ворота вскочить, / та
лишенько йому: / куди не поглядить — / усюди Вовченька
недоленька морочить,— / хоч сядь / та й плач; // ворота, як
на те ж, / кругом усі заперті, / а дуже Вовкові не хочеться
умерти / (бо ще він не нажився, бач!),/ а гірше од людей /
— од видимої смерті... // Коли глядить — / - на загороді /
Кіт сидить, /на сонечку мурликає — дрімає. // Підскочив
Вовк / і до Кота мовляє: // '—Котусю-братику! / Скажіть
мені скоріше Хто із хазяїнів отут усіх добріше? // Я хочу
попрохать, /щоб хто мене сховай/ на сей недобрий час. // Я
б у пригоді став/ Чи чуєш гомін той? / (Л. Глібов)
Вправи на дикцію.
Вправа 14. Вправи доцільно розпочинати з артикуляційної
гімнастики (розвиток нижньої щелепи, губів, язика). Вона
допоможе розвинути мовний апарат, підготувати його до
виконання всіх наступних вправ на дикцію.
1. Розкривайте й закривайте рот, опускаючи нижнюю
щелепу приблизно на два пальці, але без напруги, м'яко.
Язик у роті повинен лежати плоско, торкатися кінчиком
15
нижніх передніх зубів. Проробіть це кілька разів підряд
(6—8) не поспішаючи.
2. Злегка розкрийте рот. На зуби натягуйте губи так, щоб
вони аж вгиналися всередину, і після цього вільно
відпускайте їх (8—10 разів).
3. Витягніть губи щільно трубочкою вперед, як на вимову
у, і тут же активно розтягніть їх у сторони, як на усмішку,
не оголюючи зубів (6—8 разів).
4. Губи витягніть трубочкою вперед. Робіть ними кругові
рухи праворуч, потім ліворуч. Нижня щелепа при цьому
нерухома (6—8 разів ліворуч, 6—8 — праворуч).
5. Розкрийте рот, правильне положення язика таке: лежить
плоско, кінчик злегка торкається нижніх передніх зубів.
Потім переміщуйте його кінчик до верхніх передніх зубів,
не рухаючи нижньої щелепи, а від них до піднебіння.
Можна при цьому вдаряти ним об зуби, піднебіння (до 10
разів).
Таку гімнастику проробляйте щоденно, протягом двох
тижнів.
Вправа 15. Вимовляйте весь звукоряд голосних на одному
зв'язному звучанні досить повільно. Спочатку мовчки,
потім пошепки і нарешті вголос на найкращій ноті
натурального тону.
Схема. Видих на п-ф, пауза, швидкий вдих, вмова і-и-е-у-оа (вдих); и-у-а-і-е-о (вдих); е-о-і-у-а-и (вдих); у-и-а-е-о-і
(вдих); о-і-у-и-а-е (вдих); а-е-о-і-у-и (вдих).
Вправа 2. За такою ж схемою і в такому самому порядку
зміни звукоряду вимовляйте йотовані голосні: ї-ю-є-я-ю-їя-є (вдих); є-я-ї-ю-я-є-ю-ї (вдих); я-ї-ю-є-ї-ю-я-е (вдих); ю-їе-я-ї-є-я-ю (вдих).
Вправа 16. За такою ж схемою вимовляйте сполучення
голосних з йотованими: і-ї, і-є, і-ю, і-йо, і-я (вдих); и-ї, и-є
16
и-ю, и-йо, и-я (вдих); е-ї, е-є, е-ю, е-йо, е-я (вдих); у-і» у-є,
у-ю, у-йо, у-я (вдих); о-ї, о-е, о-ю, о-йо, о-я (вдих); а-ї, а-є,
а-ю, а-йо, а-я (вдих).
Вправа 14. Вимовляйте, чергуючи дзвінкі й глухі
приголосні б-п; в-ф; г-к; г-х; д-т; дж-ч; дз-ц; ж-ш; з-с (5—6
разів).
Вправа 15. Вимовляйте кожну приголосну (б, в, г, д, дж,
дз, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ) по одному разу
в сполученні з голосними: бі-би-бе-бу-бо-ба; ві-ви-ве-вуво-ва і т. д.
Повторіть вправу, ускладнивши її: біббі-бибби-беббебуббу- боббо-бабба; віввІ-вивви-вевве-вувву-вовво-вавва і
т. д.
Вправа 16. Читайте скоромовкою. Глибоко вникніть у
зміст,. розподіліть дихання. Читайте спочатку по складах,
потім повністю. Темп повільний з поступовим перехол дом
за кількістю разів вимови до швидкого. Вимова — мовчки,
пошепки і, нарешті, вголос.
Приклади скоромовок.
Був бичок тупогуб, тупогубенький бичок, у бичка губа
була тупа.
Летів горобець через безверхий хлівець, та вхопив гороху
без червотоку, без червоточини, та й пурх — полетів.
Водовоз віз воду з водопроводу.
На дворі трава, на траві дрова. Не рубай дрова на траві
двора.
Ти, малий, скажи малому, хай малий малому скаже, хай
малий теля прив'яже.
17
Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню: так як ти, не
вмію я, ти не вмієш так, як я.
Босий хлопець сіно косить, босі ноги роса росить.
Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок —, сорок
морок.
Вправа 17. Читайте в звичайному темпі, але чітко й
виразно вірш Наталі Забіли «Весела абетка».
Тренування мовного подиху.
Вправа 18.
1) «Тепле повітря». Уявіть собі, що у вас замерзли руки, відігрійте їх своїм подихом. Видих повинен бути рівним,
повільним. Одну руку тримайте на животі.
2) «Свіча». Повільно дуйте на полум'я. Замість свічі можна
взяти смужку паперу шириною 2 - 3 см. і довжиною 10 см.
3) «Свічі». На одному вдиху (без добору) затушіть 3 свічки
(4, 5...10), розділивши видих на порції.
4) «Насос». Станьте прямо, ноги на ширині плечей.
Нахиліться вперед і візьміться за ручку уявного
автомобільного насоса двома руками. Почніть накачувати
повітря: випрямляючись, робіть вдих, а нахиляючись, видих зі звуком «ф».
5) «Старт». Візьміть у руки годинник із секундною
стрілкою і почніть уголос вести відлік часу по секундах:
«Десять! Дев'ять... Один! Пуск!». Відлік ведіть голосно,
уривчасто, рівномірно, на одному подиху, без добору
повітря
Вправа 19. Голосові вправи.
18
1) «Колисання». Вам треба заколисати маля тихим
муканням крізь зімкнуті губи: «м».
2) «Дзвони». Імітуйте голосом звучання великого дзвону:
«бом - м - м! бім - м -м!, бам - м - м!» , намагаючись
«тягти» приголосний. Змінюйте регістри: від низького
(бам) до високого (бім) і середнього (бом).
3) Поступово і плавно підвищуйте і знижуйте голос, робіть
його то голосним, то тихим від початку до кінця тексту:
А сад вирує в хуртовинні цвіту,
Бушує біла хвиля пелюстків.
Крізь чари весняного ненаситу,
Мов полум'я блакитне , лине спів.( Маланюк)
4)Якщо у вас надто тихий голос, то прочитайте голосно
!!!!!
Вправа 20. Вимовте фразу «Вам не цікаво», звернену до
слухачів, що не дотримуються тиші, з різними інтонаціями:
із гнівом, з погрозою, з подивом, осудженням, у вигляді
прохання, байдуже , з образою.
Зверніться до присутніх: «Пані та добродії», виражаючи
голосом почуття (нейтрально, урочисто, іронічно, радісно,
із проханням).
Вправа 21. Спробуйте вимовляти слова: «здрастуйте», «я
слухаю вас», «добрий день», «добрий вечір», «приємно вас
бачити», «привіт», «алло» і подібні з максимальною
19
доброзичливістю в голосі. Використовуйте для тренування
цілий день.
Вправа 22. Артикуляційні вправи.
1)Широко відкриваючи рот, чітко вимовляєте звуки і
склади:
-І, Е, А, ПРО, У, И;
-Е, Я, Й, Ю;
-іа, еа, аа, оа, уа, иа;
-еа, яа, йа, юа;
-Б - П, Г - ДО, Д - Т, У - Ф;
-АБ, АБИ, АБЕ, АБА, АБУ, АБІ;
-БИБ - БІБ - БИП; БЕБ - БАБ - БЕП;
-БАБІВ - БАБІВ - БАП; БОБ - БОБ - БОП;
-БУБ - БУБ - БУП; БИБ - БИБ - БИП;
-ТАК, ДИ, ДО, ДУ, ГА, ГІ, ГО, ГУ, ВА, ВИ,
-В, ВУ, БА, БИ, БО, БУ;
-ша, шо, шу, ши,
-шо, шу, ши, ше,
20
-шу, ши, ше, ша,
- ши, ше, ша, шо;
-ша, жа, жа, жа, ша,
-шо, жо, жо, жо, шо,
-ши, жи, жи, жи, щи,
-ше, же, же, же, ше;
-С - З - З -...; ТР - Р..., ДР - Р...;
-ПТК, ПКТ, КТП
Вправа 22. Читайте скоромовки (фрази з неодноразово
повторюваними звуками чи сполученнями звуків, що
вимагають безупинної перебудови мовного апарату, зміни
артикуляцій, спочатку по складах, потім, роблячи невеликі
зупинки перед кожним фонетичним словом, а після цього прискорюючи темп:):
Чапля мокла, чапля сохла, чапля марніла, чапля здохла.
Протокол про протокол протоколом запротоколювали.
Не той дурний, хто на слова скупий, а той дурний, хто на
справу тупий.
Надворі - трава, на траві - дрова;
21
не рубай дрова на траві двору.
Король - орел.
Лібрето «Риголетто».
Прецедент із претендентом.
Костянтин констатував.
Вправа 23. Прочитайте репліки в діалозі, виділяючи
інтонаційно важливі за змістом слова:
Репліка - стимул
Репліка - реакція
1.Питання - сумнів
Яблуко від яблуні недалеко падає?
Шила в мішку не приховаєш?!
До пори гострі сокири?!
Сокири гострі до пори?!
Біля кола - дзвону?!
Твердження
Яблуко від яблуні недалеко падає.
22
Шила в мішку не приховаєш!
Сокири гострі до пори!
До пори гострі сокири!
Біля кола - дзвону!
Біля кола дзвону!
2.Питання - подив
З'їв молодець тридцять три пирога з пирогом, та усі із
сиром?
Замилування
З'їв молодець тридцять три пирога з пирогом, та усі із
сиром!
3.Замилування.
Стоїть піп на копиці, ковпак на попі! Копиця - під попом!
Сам під ковпаком!
Крокував шакал з кошиком, знайшов пояс із шовку.
Сумнів (недовіра).
Стоїть піп на копиці!
Ковпак на попі?
23
Копиця під попом?
Сам - під ковпаком?
Крокував шакал з кошиком, знайшов пояс із шовку?
Вправа 24. Провідміняйте числівники: 253, 749, стежачи за
артикуляцією.
Вправа 25. Вимовляйте слова пошепки, але ясно і чітко,
щоб їх чула людина, яка сидить на деякій відстані від вас:
кореспонденція,
що
передувала,
шаленіти,
що
обумовлюється, що транспортується, катастрофічний,
щирість, виданий,
звичайне, удосконалення, присутність, діловодство,
артилерія, забарикадуватися, спектрограф.
Артикуляційна гімнастика для губ
Вправа 26. Вихідне положення: губи стиснуті, щелепи
стиснуті. Випнути губи вперед, утворивши “хоботок”,
розтулити кутики губ убік, наче посміхаючись, але губи не
розтулювати, лічіть: раз – губи вперед, два – кути губ убік і
т.д.
2. Вихідне положення: щелепи зімкнені, губи
випнуті “хоботком” вперед. Раз – підняти “хоботок” до
носа, два – спустити його до підборіддя і т.д. А потім
виконати “хоботком” обертальні рухи: раз – вгору, два –
вправо, три – вниз, чотири – вправо і т.д.
3. Вихідне положення: щелепи зімкнені, губи
розімкнені. Раз – верхню губу підняти вгору, до носа, так,
щоб вона піднімалась, ковзаючи по яснах, і не виверталась.
два – губа повертається на місце і т.д. Потім на “раз” –
нижню губу вільно опустити вниз, не вивертаючи, так, щоб
24
оголились нижні зуби, “два” – губа йде у вихідне
положення.
4. Вихідне положення: щелепи і губи розімкнені. Раз
– верхню губу опустити і, натягнувши її на верхні зуби,
втягнути всередину, два – повернути її на місце. Потім на
“раз” – обидві губи одночасно натягнути на зуби, два –
повернути губи у вихідне положення і т.д.
Вправи для язика
Вправа 27. Вихідне положення для всіх вправ: рот
розкритий приблизно на ширину одного-двох пальців, язик
лежить на дні рота, у спокійному стані, ненапружений.
1. Раз – кінчик язика з силою вперти у нижні передні
зуби, два – підняти його вгору і з силою вперти у верхні
передні зуби, раз – вниз, два – вгору і т.д.
2. Раз – кінчик язика опустити вниз і якомога далі
загнути під язик, два – підняти кінчик язика і якомога далі
відсунути до м’якого піднебіння і т.д.
3. Раз – кінчик язика відсунути якомога далі вправо,
торкаючись внутрішнього боку щоки, два – те ж вліво і т.д.
Язик трохи висунути, але так, щоб він лежав, а його кінчик
розташовувався на нижніх зубах, потім губи заокруглити
як для вимови звука [у] і загнути бокові краї язика вгору,
утворивши “трубочку”. Виконуючи вправу, вдихати
повітря через “трубочку”, утворювану язиком.
Рекомендації кінесолога
1. Пам’ятаючи, що людське обличчя, особливо очі,
володіють винятковою виразністю, треба намагатися
бачити слухача і стояти перед ним так, щоб і він бачив у
доброму освітленні наше обличчя.
2. У всіх випадках живого спілкування слід
залишатися природним, самим собою.
3. Жести, міміка мовця, зокрема лектора, учителя,
тележурналіста повинні мати ознаки його індивідуальності,
25
а не бути “запозиченими” у популярного артиста або
іншого лектора, який користується успіхом.
4. Не слід, проте, і хизуватися індивідуальністю – не
можна бути однаковим у різних ситуаціях спілкування,
“культивувати” до самозамилування свою манеру
говорити.
5. Мовлення повинно бути змістовним, яскравим і
емоційним, але не варто нав’язувати власних емоцій – їх
треба викликати у слухача, тому, спілкуючись, слід бути
щирим і природним. У цьому полягає й естетика
спілкування.
6. Природні можливості людського голосу, його
тембр, темп мовлення у поєднанні з мімікою і жестами
творитимують виразність мовлення, якщо будуть
підпорядковуватися усвідомленій меті спілкування і якщо
текстові мовлення цілком віритиме його інтерпретатор.
7. Надмірна жестикуляція, невиправдана міміка
з’являються, коли мовлення бідне, неточне. А оскільки
міміка і жести лише допомагають слову, то слід опанувати
багатство мови – словникове, структурно-інтонаційне,
акцентуаційне тощо.
8. Оскільки стриманість є ознакою вихованості, то,
прагнучи до високого ступеня вихованості, слід
остерігатися, щоб стриманість не перейшла у скованість,
адже мистецтво живого мовлення потребує невимушеності
у вираженні думки і почуттів.
9. Варто запам’ятати цінні поради класичної
риторики: коли хочеш переконати слухача або читача в
правдивості запропонованої теми, треба, щоб:
а) слово твоє було зрозумілим,
б) тема була переконливо обґрунтована,
в) мовлення багатим, правильним і приємним,
26
г) той, хто прагне бути бажаним співрозмовником,
повинен багато знати, особливо історію, філософію, етику
й естетику.
10. Слід тренувати слух, щоб тонко відчувати й
чуже, і власне слово. Тренувати варто і свої почуття, щоб
уміти їх і стримувати, і виявляти в рамках пристойності,
етики. Це допоможе вправно володіти психологічними
жестами.
27
Скоромовки
Бабин біб розцвів у дощ,
Буде бабі біб у борщ.
Біжать стежини поміж ожини.
Бобер на березі з бобренятами бублики пік.
Боронила борона по боронованому полю.
Босий хлопець сіно косить,
Роса росить ноги босі.
Був бик тупогуб,
Тупогубенький бичок.
У бика була тупа губа.
Був господар, був господар,
Да й розгосподарився.
Був собі цебер, та переполуцебрився на
полуцебренята.
Бук бундючивсь перед дубом,
Тряс над дубом бурим чубом.
Дуб пригнув до чуба бука —
Буде букові наука.
В домі Дими дим.
Ой ходім туди, ходім
Рятувати Димин дім.
28
В нас надворі погода розмокропогодилася.
В сіренької горлички туркотливе горлечко.
Варка варила вареника,
Василь взяв вареника.
Варка Василя варехою.
Василь Варку вареником.
Вередували вереднички,
Що не зварили вареничків.
Не вередуйте, вередниченьки,
Ось поваряться варениченьки.
Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду.
Та знов - бовть у воду.
Вовк-вовцюг вівцю волік.
Вова вовку вила в бік.
Як завив же вовк-вовцюг,
Миттю випустив вівцю.
Водовоз віз воду з водопроводу.
Ворона проворонила вороненя.
Галасливі ґави й галки в гусенят взяли скакалки.
Гусенята їм ґелґочуть, що й вони скакати хочуть.
Дарую вам, дітки, оцього бичка,
та глядіть, дітки, та робіть, дітки,
як і ми робили,
та майте, дітки, та дбайте, дітки,
як і ми дбали.
29
Дзижчить над житом жвавий жук,Бо жовтий він
вдягнув кожух.
Дрова рубали два дроворуби.
Захар заліз на перелаз.
– Захарку, злізь! - Захарку, злазь!
Зумів залізти - знай, як злізти.
Ішли жінки із базару,
забалакались про покришки і про покришенята.
Ішов Прокіп, кипів окріп,
прийшов Прокіп — кипить окріп,
як при Прокопі, так і при Прокописі і при
Прокопенятах.
Ішов хлопець із ярмарку,
по колоді через воду.
Тільки став він на колоду,
бовть у воду.
Їхав Прокіп мимо кіп.
Лічив снопи по три копи:
Одна копа ковпаком,
Друга копа ковпаком,
Третя копа ковпаком.
Їхали крамарі,
стали на горі та й забалакались
про Прокопа, про Прокопиху і про маленькі
Прокопенята.
30
Їла Марина малину.
Їхав Прокіп з Прокопихою ще й з маленькими
Прокопенятами.
Кипи, кипи кашко,
поки прийде Івашко.
Кіт котові каже:
«Коте, до комори кадуб вкотили.
В кадуб вкинеш капустину,
Кілька китичок калини».
Коваль кулю кував, кував і перековував.
Ковпак на ковпаку, під ковпаком — ковпак.
Копа на копі,
Під копою копа,
А хто їх копнув?
Копоклад Хома.
Кричав Архип, Архип охрип,
Не треба Архипу кричати до хрипу.
Король орел, орел король,
У Кіндрата куртка короткувата.
Котрий кожух найковтунуватіший?
Летів горобець, сів на хлівець,
А як вийшов стрілець, то утік горобець.
31
Летів горобець через безверхий хлівець,
Вхопив гороху без червотоку,
Без червоточини, без прачервоточини.
Летів горобчик, сів на стовпчик,
Прибіг хлопчик, утік горобчик.
Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.
Лежить п'ять п'ятаків.
На кожному п'ятаку
Ще по п'ятаку.
Летів горобець через безверхий хлівець.
Ніс четверик гороху, без червотоку,
Без червоточини, без почервоточини.
Лізе кусіня з-за cусіка, зуби зазубрила, очі заочила.
Мусію, Мусію. Муку сію,
Печу паляниці, кладу на полиці.
Мусій, муку сій, печи паляниці, клади на полиці.
На вгороді липа,
чорні брови в Пилипа,
а я свої в сажу вмажу,
Пилипові переважу.
На возі коза, під возом лоза.
На полиці в коробиці
Півкороваю і паляниця.
На річці Лука спіймав рака в рукави.
32
На кому шапка найковпакуватіша.
На дворі трава,
На траві дрова.
Не рубай дрова,
Бо трава здорова.
На полудрабку по полукіпку,
а на копі Прокіп з Прокопихою,
ще й з маленьким Прокопенятком.
На узліссі довелося наполохать Лесі лося.
Лось - у ліс, а з лісу - лис.
На покоси впали роси.
Не бряжчать об жито коси.
Напекли млинців, назвали кравців.
А кравець за млинці та й побіг у танець!
Наш Карпо розполукарпився на маленькі
полукарпенята.
Наш паламар
усіх паламарів перепаламарював,
нашого паламаря
ні один паламар не перепаламарює.
Наш садівник розсадівникувався.
Наша перепеличка
мала й невеличка
під полукіпком випідпадьомкалась.
Наша верба найкорчукуватіша.
33
Не йди попри Прокопові ворота, попри
прокопишині.
Не турбуйте курку, курчаточок, кучерявих
клубочаточок.
Не клюй, курко, крупку,
Не кури, турку, люльку.
Невеличка перепеличка під полукіпком
розпідпадьомкалась.
Ніс Пилип плуг через поріг.
Ой був собі коточок,
Украв солі клубочок
Та й сховався в куточок.
Ой, збирала Маргаритка маргаритки на горі.
Розгубила маргаритки Маргаритка у дворі
Пилип прилип, прилип Пилип.
Пилип плаче.
Пилип посіяв просо,
Просо поспіло,
Пташки прилетіли,
Просо поїли.
Пилип посіяв просо,
Просо поспіло.
Пташки прилетіли,
Просо поїли,
Пилип плаче.
Побіля Прокопа паляниці пекла.
34
Пиляв Пилип поліна з лип,
Притупив пилку Пилип.
Пік біля кіп картоплю Прокіп.
Прийшов Прокіп,
налляв окріп.
Іде Гаврило — ще не зварилось.
Прийшов Денис — налляв сім мис.
Прийшов Тарас — з'їв все нараз.
Побачив вовк козу, Забув про грозу.
Поля поле поливає, поле й переполює.
Раз — дрова, два — дрова, три — дрова.
Рила свиня тупорила, білорила,
весь світ перерила,
вирила піврила.
Розкажу вам про покупки, про покупки, про
покупки, про покупочки мої.
Росте липа біля Пилипа.
Руки заручила, ноги заножила.
Семен сіно віз - не довіз:
Лишив сани - узяв віз.
Сидів горобець на сосні,Заснув - і упав уві сні.
Якби не упав уві сні.
Сидів би він ще на сосні.
Сидить Прокоп - кипить окроп,
35
Пішов Прокоп - кипить окроп.
Як при Прокопові кипів окроп,
Так і без Прокопа кипить окроп.
Синку, принеси синьку.
Принеси синьку, Васильку.
Серед корчів корч найкорчакуватіший.
Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак півню:
«Ти не вмієш так, як я,
Я не вмію так, як ти».
Став на горіх - упав на поріг.
Стоїть піп на копі,
Копа під попом,
Піп під ковпаком.
Стриб-стриб-стриб - підстрибує по стерні рідня:
перепілка, перепел, перепеленя.
Ти, малий, скажи малому
Хай малий малому скаже,
Хай малий теля прив'яже.
У нашого діда капелюх не по-капелюхівськи.
У бобра добра багато.
У садочку барвінок,
На барвінку — втінок.
Заберімо втінок,
Вирвімо барвінок.
36
У сіни Мусій сіно носив.
У чотирьох черепашок четверо черепашенят.
Улас у нас, Панас у вас.
Фірма ферму будувала. Фірмі фарби було мало.
Хитру сороку
Спіймати морока,
А на сорок сорок
Сорок морок.
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діточок коло квіточок.
Ходить посмітюха по сміттю з маленькими
посмітюшенятами.
Ходить перепел між полукіпками зі своїми
перепеленятками.
Ходить Прокіп - руками тіп.
Хто про Прокопа, хто про Прокопиху, хто про
Прокопових дітей.
Хтось хитренький хитрував –
Нашу хвіртку поламав.
Цей ковпак зроблений не по-ковпаківськи.
Треба його перековпакувати,
щоб він був перековпакований.
37
Ченчик, ченчик невеличкий,
на ченчику черевички,
шапочка кінчаточка –
добривечір, дівчаточка
Через грядку гріб тхір ямку.
Чорний баран, рябе ярча.
Шишки на сосні, шашки на столі,
Я принесу рядно, а ти занеси рядно.
38
Список рекомендованих джерел
І. Основна література
1.
Бабич Н. Основи культури мовлення. — Львів: Світ,
1990.
2.
Єлісовенко Ю.П. Ораторське мистецтво: Навч.
посіб. — К.: “Ділова Україна”, 2002. — 155 с.
3.
Капська А. Виразне читання. Практичні і
лабораторні заняття: Навч. посібник. — К.: Вища школа,
1990.
4.
Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч.
посібник. — К.: Вища школа, 2003.
5.
Олійник Г. Виразне читання: Основи теорії: Навч.
посібник. — К.: Вища школа, 1995.
6.
Пентилюк М. Культура мови і стилістика. — К.:
Вежа, 1994.
7. Станіславський К. Робота актора над собою. — К.:
Мистецтво, 1953.
ІІ. Додаткова література
1.
Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і
правильно говорити /За заг. ред. О.Сербенської:
Посібник. — Львів: Світ, 1994.
2.
Ганич Д., Олейник И. Русско-украинский и
украинско-русский словарь. — К., 1990.
3.
Глущик С. та ін. Сучасні ділові папери: Навч.
посібник. — К., 2000.
4. Шевчук С. Українське ділове мовлення: Навч.
посібник. — К.: Літера, 2000.
5. Ющук І. Практикум з правопису української мови. — К.:
Освіта, 1994.
39
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа