close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Волинська обласна рада
Управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації
Вищий комунальний навчальний заклад
«Володимир-Волинський педагогічний коледж
ім. А.Ю. Кримського
Н.В.Зілюк
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ
СТУДЕНТІВ НА ЗАНЯТТЯХ ЗІ СВІТОВОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
Методичні рекомендації
Володимир-Волинський
2013
1
УДК
ББК
З
Зілюк Н.В. Розвиток творчих здібностей студентів на
заняттях зі світової літератури: методичний рекомендації. –
ВВПК, 2013. – 105.
Рецензенти: Миць М.Я., доцент кафедри теорії та методики
викладання шкільних предметів ВІППО, кандидат
історичних наук;
Просова Н.І., викладач української літератури,
голова Ц(П)К діловодства та інформаційної
діяльності.
У посібнику різносторонньо розкрито проблему розвитку
творчих здібностей студентів на заняттях зі світової літератури.
Автор розглядає проблеми розвитку творчих здібностей
студентів у сучасній методиці вивчення літератури та засоби
розвитку творчих здібностей студентів на заняттях світової
літератури. Запропоновано різні технології проведення аналізів
ліричного, епічного, драматичного творів. Крім того,
представлено фрагменти занять з елементами проблемного
навчання, практичні заняття.
Пропонується для педагогічних працівників та усіх,
зацікавлених цією проблемою
Рекомендовано до друку рішенням педагогічної ради
коледжу (протокол № ___ від _________ ).
УДК
ББК
З
Зілюк Н.В.
ВВПК,2013
2
ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………………4
Проблеми розвитку творчих здібностей студентів у сучасній
методиці вивчення літератури……………………………………7
Методи, прийоми та засоби розвитку творчих здібностей
студентів
на
уроках
світової
літератури
в
старших
класах……………………………………………………………..14
Розвиток творчих здібностей студентів на практичних заняттях
зі світової літератури…………………………………………….27
Роль вивчення біографії письменника у процесі розвитку
творчих здібностей студентів …………………………………..48
Застосування методу проектів упродовж вивчення особистості
письменника………………………………………………………39
Застосування проблемного навчання на заняттях зі світової
літератури………………………………………………………….52
Творчі
завдання
на
заняттях
зі
світової
літератури………………………………………………………….55
Список використаних джерел…………………………………….72
3
ВСТУП
Потреби швидкого економічного оновлення господарства
країни, зростання інформатизації суспільства, необхідність
використання передових наукових технологій ставлять перед
вищою школою низку завдань, серед яких основне місце посідає
проблема розвитку творчих індивідуальних здібностей
особистості. Важливе завдання сьогодення – всіляко сприяти
розвитку пізнавальної активності кожного студента. Треба не
тільки будити в ньому цікавість до досліджуваного матеріалу,
але й добиватися того, щоб вона перетворилася на допитливість,
а потім набула б характеру справжнього пізнавального процесу,
прагнення до розкриття сутності досліджуваних явищ.
Кожна цивілізована країна або та, яка хоче бути
цивілізованою, дбає про творчий потенціал суспільства загалом і
кожної людини зокрема. Усе це разом пов’язане із рівнем
загальної освіти, увагою до творчих здібностей особистості,
надання їй можливості виявляти їх.
Окрім того, як свідчить досвід, людина, яка здатна
генерувати ідеї, використовувати знання й уміння в нових
ситуаціях, комфортно почувається в нестабільних соціальних
умовах – швидше знаходить своє місце в суспільстві.
Незважаючи на те, що проблема розвитку творчого начала
у студентів досліджується вже давно, багато питань залишається
невирішеними. Як і раніше, більшість навчального часу
відводиться репродуктивній нетворчій діяльності. Левова частка
завдань у підручнику має також відтворювальний характер.
Викладач традиційно орієнтує студентів на засвоєння
знань. Такий підхід до навчально-пізнавальної діяльності за
сучасних умов не є продуктивним, бо кількість знань зростає
надто швидко. Та й самі по собі знання не гарантують появи
нових ідей. Тому все більшого значення набуває розвиток таких
властивостей особистості, які дають можливість творчо
використовувати здобуті знання.
4
Отже, є реальна потреба суспільства в інтенсивному
розвитку інтелектуального потенціалу кожної людини. І
найважливіша роль у цьому процесі належить вищим
навчальним закладам, навчання в яких має бути підпорядковане
ідеї розвитку творчих здібностей студентів. Вищий навчальний
заклад має навчити кожного студента самостійно мислити, діяти
в нестандартних умовах, вирішувати нестандартні проблеми.
Вважаю головною рисою викладача на сучасному етапі
розвитку суспільства – постійну творчість. Адже на занятті
необхідно творити кожні п'ять хвилин. І своє завдання вбачаю у
розкритті здатності до творчості кожного студента.
Реалії сьогодення спонукають педагогів до внесення я
необхідних змін у систему навчання та виховання, вирішення
ряду завдань:
- одухотворення дитячих душ;
- формування та розвиток особистості під зовсім іншим
кутом зору;
- олюднення стосунків між індивідами;
- підвищення рівня якості навчально-виховної роботи
засобами педагогічної майстерності;
- підготовка педагогів – новаторів, які прагнуть до
творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень
різних педагогічних проблем.
Продуктом творчого пошуку можуть бути нові навчальні
технології, оригінальні виховні ідеї, форми і методи навчання та
виховання, нестандартні підходи в управлінні.
Школа
незалежної
України
переживає
процес
реформування, відходу від тотальної уніфікації і стандартизації
навчально-виховного
процесу.
Триває
інтенсивне
переосмислення цінностей, долаються консерватизм і стереотип
педагогічного мислення. Формування гармонійно розвиненої
особистості, яка поєднує духовне багатство, моральну чистоту і
фізичну досконалість, - важливе завдання нової української
школи. Заняття зі світової літератури покликані ефективному
5
вирішенню їх. Відсутність систематизованих монографій з теми
розвитку творчих здібностей на зі заняттях світової літератури і
спричинили написання нашої атестаційної роботи.
6
Проблеми розвитку творчих здібностей студентів у сучасній
методиці вивчення літератури
Ідея розвитку творчих здібностей є дискусійною. Теорія,
згідно з якою творчі здібності є природними людськими
якостями, а тому такими, що піддається педагогічному впливу, є
досить новою, оскільки з часів Платона вважалося, що творчий
акт ї ненормальним, непередаваним і надприродним, а тому
таким, що не підлягає педагогічному впливу.
Погляди Платона знайшли своє продовження в педагогіці.
Так П.Сорокін вважав, що пророча, над свідома сила є базою для
найвизначніших відкриттів і досягнень в усіх галузях людської
творчої діяльності і здатна продукувати оригінальні творіння, а
тому не може бути ніякого зв’язку між творчістю і освітою.
Згідно з другою версією, творчість пов’язана з божевіллям. За
третьою – творчість – атрибут людської поведінки, але не будьякої особистості, а лише вибраної інтелектуальної еліти - геніїв.
До того ж, аналізуючи творчість геніальних осіб, І.Кант визнає
творчість природною людською якістю, але такою, що не
піддається педагогічному впливу, оскільки геній творить за
правилами, які не можна ні збагнути, ні передати іншим.
Завершує перелік можливих підходів до природи творчих
здібностей і їх піддатливості педагогічному впливу ідея проте,
що усі люди більшою чи меншою мірою здатні творити.
Класичне підтвердження зазначеної ідеї знаходимо у
Х.Бергсона. Але якщо це так, то у чому тоді відмінність між
пересічним індивідом і генієм? У тому, що першого потрібно
навчити того, чого немає потреби вчити другого. До того ж,
творчості можна вчити, але не можна навчити.
Класична модель навчального процесу, за якою учитель
ставить проблему і разом з учнями її розв’язує. Причому, як
правило, наближається до розв’язку єдиним і правильним
шляхом, не відповідає ні реальному науковому пошуку, ні
завданню розвитку творчих здібностей студентів , оскільки за
таких умов з «інтелектуальної гри» вилучається внутрішній
7
сумнів, який у творчому процесі відіграє виняткову роль. Разом
із тим відмовитися від цієї моделі і підійти до навчання як до
наукового пошуку неможливо через гостру нестачу навчального
часу і перевантаження навчальних програм. Гострою нестачею
навчального часу можна пояснити і той факт, що викладачі на
практиці частіше пропонують студентам правильний шлях до
істини, ніж шукають способи спонукання їх до його
самостійного пошуку.
За останні роки критикувалися й умови, у яких
відбувається засвоєння учнями знань. У більшості шкіл
вважають, що учні повинні вчитися за партою. У той час, як в
інтересах розвитку творчих здібностей можливе пересування у
навчальному приміщенні під час занять.
Навчальний процес, зорієнтований на розвиток творчих
здібностей, і його кінцевий результат у формі отриманих знань
та умінь певною мірою конкурують між собою.
В умовах реформи загальноосвітньої і професійної школи,
як ніколи раніше, підвищилися вимоги до уроку-основної
форми навчання і виховання учнів.
Змістова наповненість та ідейно-виховна спрямованість
кожної навчальної години набувають особливого значення,
коли йдеться про сучасний урок літератури, про виховання в
учнів активної життєвої позиції, їхньої готовності до
самостійного трудового життя.
Яким же насправді має бути сучасний урок? Як
підвищити його ефективність? Що в ньому сьогодні
найвизначальніше? Ці та інші питання хвилюють сьогодні
багатьох учителів літератури.
Удосконалення уроків літератури в школі-завжди
актуальна проблема. Актуальною вона є щодо вдосконалення
занять у вищих навчальних закладах 1-2 рівня акредитації, а
саме коледжах. Чим краще організоване і проведене заняття,
тим ширшою і глибшою буде літературна освіта студентів.
Тепер, коли втілюються в життя «Основні напрями реформи
8
загальноосвітньої і професійної школи», перед словесниками
закономірно знову й знову постають питання: «як поліпшити
викладання літератури? Як уникнути типових недоліків, що
трапляються на уроках?»[12].
Коли заходить мова про типові недоліки у вивченні
літератури, викладачі здебільшого сходяться на одному: «в
усьому винні сучасні школярі - студенти». Але так говорили
завжди. На думку відомого англійського професора-психолога
Е.Стоунса, «педагогічні невдачі приписують недолікам того,
хто навчається, і дуже рідко-недосконалості методів
навчання»[12].
Усі студенти вивчають літературу за одними
підручниками і програмами. Але в кожного з них різний рівень
знань з цього предмета, різні вміння, навички, естетичні
уявлення, ступінь сформованості естетичного ідеалу.
Який же зміст викладається в поняття сучасне заняття
літератури? Сучасне не означає найкраще з усіх можливих
варіантів. Кожна епоха ставить свої вимоги до заняття
словесника. І не тільки тому, що вивчення літератури завжди
повинне відповідати вимогам часу. Рівень викладання
літератури в коледжі залежить і від багатьох інших причин,
зокрема:
1) від її місця в загальній системі навчальних предметів;
2) характеру розвитку методичної науки, педагогіки,
дидактики, психології, літературознавства тощо;
3) підготовки викладача.
За останні два десятиріччя на основі експериментальних
досліджень та узагальнення педагогічного досвіду створені
вагомі праці з методики викладання літератури, педагогіки,
психології, в яких розглядаються проблеми літературного
розвитку учнів, особливості сприймання ними художніх творів.
Ці публікації сприяли підвищенню теоретичного і методичного
рівня занять літератури, вдосконаленню його змісту,
структурної організації[12].
9
Щоб удосконалити сучасне заняття літератури, треба
розумно враховувати суб’єктивні та об’єктивні фактори, від
яких залежать навчання, виховання й розвиток студентів.
Проблема підвищення ефективності уроку вимагає всебічного,
діалектичного підходу. Це пояснюється тим, що заняття це
складна, цілісна, динамічна система взаємообумовлених
компонентів, серед яких важливе місце належить змісту,
дидактичній і методичній структурі. Кожен з цих компонентів
має свої резерви, реалізація яких підвищить ефективність усієї
системи.
Визначимо найголовніші напрями вдосконалення
заняття.
1. Будувати навчальний процес з урахуванням його
глибинних закономірностей. Постійно активізувати студентів,
розвивати їх самостійність та ініціативу, урізноманітнювати
методи і прийоми роботи.
Для того, щоб сформувати багату духовну особистість,
яка була б на рівні сучасності, треба внутрішньо перебудувати
навчання, раціонально використати нові резерви педагогічного
впливу, методи та прийоми роботи.
Перебудова вимагає всебічної активізації розумової
діяльності студентів, максимального включення їх у
різноманітні види роботи. Самостійність, як і самоствердження
і самовиявлення студента, розвиток його творчих здібностей,
пізнавальних потреб, не можливі поза функціонуванням його
думок, почуттів, мотиваційної і вольової сфери. «Як мускули
стають безсилими, кволими без праці і вправ, так і розум не
формується без розумового напруження, без думки, без
самостійних пошуків», - писав В.О. Сухомлинський. Тільки в
праці учні можуть відчути радість пізнання[12].
Навчання за своєю природою - процес творчий. А будьяка творча діяльність вимагає постійного напруження духовних
сил. Там, де студентам лише нав’язуються готові істини, де
панують пасивність і бездумна споглядальність, орієнтація на
10
зубріння, де не виховується самостійність і творча активність, не може бути справжнього навчання і розвитку дітей. Подібне
навчання здатне лише притупити їх розумові здібності. Відомо,
як згубно впливало воно на дітей у старій школі. Засилля в ній
авторитарних методів викладання пояснюється не лише тим,
що в педагогічній науці були недостатньо розроблені методи
навчання, а й безпосереднім впливом різноманітних теорій, в
яких недооцінювалася роль студента в навчальному процесі,
надто спрощувалася система набуття учнями знань.
У сучасних вузах авторитарні методи викладання дедалі
більше поступаються пошуковим, творчим. На противагу
старій дидактиці, яка «побудована на відтворенні готових
знань, народжується нова дидактика творчої активності» (М.
Скаткін)[12].
Усе це, однак, не означає, що на заняттях літератури
зовсім не треба заучувати навчальну інформацію. Матеріал,
який засвоюють студенти, не однорідний за своїм змістом і
характером. Окрім ідейно-художнього змісту твору, студенти
повинні знати певні факти з історії його написання, біографії
автора тощо. Подібні матеріали не можна засвоїти без їх
заучування.
Важливою умовою підвищення якості занять літератури є
урізноманітнення методів і прийомів навчання, видів роботи,
які виконують учні. Всяка одноманітність зрештою породжує в
дітей відчуття перевантаження. Воно виникає не стільки від
великої кількості завдань, їх складності, скільки від
одноманітності, сірості і буденності уроків літератури.
Проте урізноманітнення уроку-не самоціль. Кожен метод,
прийом,
форма
роботи
повинні
бути
педагогічно
виправданими. Ефективність методів, форм і прийомів, їх
педагогічна доцільність визначаються лише в загальній системі
різноманітних засобів педагогічного впливу на особистість
учня. «Залежно від обставин, часу, особливостей особи і
колективу, від таланту і підготовки виконавців, від найближчої
11
мети, від щойно вичерпаної кон’юктури, діапазон застосування
того чи іншого засобу може збільшуватися до ступеня повної
спільності або зменшуватися до положення повного
заперечення. Немає більш діалектичної науки, ніж педагогіка»
(А.С. Макаренко). Не існує універсальних методів навчання і
універсальних форм роботи. Але є свої улюблені прийоми,
знайдені в процесі праці. «Викладання є мистецтво, а не
ремесло-в цьому суть учительської справи. Випробувати десять
методів і вибрати свій, переглянути десять підручників і не
дотримуватися жодного беззастережно-ось єдино можливий
шлях живого викладання. Завжди бути в пошуках, вимагати,
удосконалюватися-це єдино можливий курс учительської
праці» (М. Рибникова)[12].
Оптимальний вибір методів, прийомів і засобів навчання
зумовлюється змістом уроку, характером і специфікою
матеріалу, який вивчають учні, їхніми пізнавальними
інтересами і можливостями, рівнем інтелектуального розвитку.
Включення студентів в інтенсивну розумову і творчу
діяльність-необхідна умова повноцінного заняття літератури.
Проте інтенсифікація навчальної діяльності повинна бути
посильною. Як надмірна фізична праця перевтомлює людину,
так і розумове перенапруження виснажує творчі сили,
породжує певну протидію. З огляду на це, на занятті іноді треба
практикувати й такі види роботи, які знімають постійну
розумову напруженість студентів, вносять у процес навчання
інтелектуальну розрядку.
2. Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури,
постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до
навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби
школяра.
Щоб удосконалити навчальний процес у коледжі, треба
забезпечити сприятливий грунт для успішного навчання.
Заняття не повинно бути тягарем ні для студента, ні для
вчителя. Студент і викладач - це дві взаємозв’язані сили, які
12
мають діяти злагоджено, в одному напрямі. Як би добре не
було організоване заняття, яка б значна за змістом науковохудожня інформація не подавалася, але якщо в дітей не
виробився стійкий інтерес до предмета, викладач не досягне
запланованої мети.
Інтерес до навчального предмета-це стійке психологічне
утворення, що має складну структуру, яка включає в себе
емоційні, інтелектуальні, вольові компоненти. Відомий
психолог С.Л. Рубінштейн характеризує інтерес як стійке
«зосередження на певному предметі думок, помислів особи, що
викликає прагнення ближче ознайомитися з предметом, глибше
в нього проникнути, не випускаючи його з поля зору. Під
помислом ми при цьому розуміємо складне і водночас таке
утворення, яке не розкладається, спрямовану думку, думкутурботу, думку-залучення, що містить у собі специфічну
емоційну спрямованість»[12].
Інтерес є своєрідним виявом пізнавальних потреб людини,
внутрішнім
стимулятором
її
діяльності.
У
працях
С.Л.Рубінштейна, І. Щукіної, Л.І.Божович, М.Ф.Беляєва та
інших відомих учених, які досліджували навчальний інтерес,
його роль і структуру, переконливо доводиться, що навчальні
інтереси позитивно впливають на всі психологічні процеси,
полегшують сприймання навчальної інформації. Завдяки
інтересу активізується увага, пам’ять, мислення школяра. Якщо
учні, наприклад, люблять літературу, вони на уроці легко
включаються в різноманітні види навчальної діяльності,
активно працюють, менше стомлюються в процесі навчання,
виявляють допитливість, охоче виконують домашні завдання, з
насолодою читають художні твори[11].
Які ж основні фактори сприяють формуванню в студентів
на заняттях інтересу до літератури? Зацікавлення можна
викликати насамперед змістом навчальної інформації.
Навчальна інформація найчастіше стає об’єктом інтересу
студентів, коли вона містить елементи новизни. «Щоб здобути
13
нашу увагу, предмет має являти собою для нас новину, але
новину цікаву, тобто, таку новину, яка або доповнювала б, або
підтверджувала, або спростовувала чи розбивала те, що є в
нашій душі, тобто, одним словом, таку новину, яка що-небудь
змінювала б у слідах, які в нас уже вкоренилися»
(К.Ушинський)[11].
Не слід думати, що стимулювання навчальних інтересів
відбувається лише за рахунок певних прийомів навчання.
Цікавість стимулюється всім змістом заняття, всією системою
методів його проведення.
Література-мистецтво слова, і це вимагає особливого
підходу до її вивчення, своєрідного емоційного та
інтелектуального фону[11].
Методи, прийоми та засоби розвитку творчих
здібностей студентів на заняттях літератури в старших
класах
Процес
навчання
здійснюється
за
допомогою
застосування методів.
Метод – це спосіб дидактичної взаємодії викладача і
студента, з допомогою якого досягається оволодіння знаннями,
уміннями і навиками, формується світогляд студентів,
розвиваються їх здібності.
Метод реалізується через прийом: це елемент метода,
складова частина у пізнавальній роботі. Наприклад, проблемне
питання, поставлене вчителем при викладі ним навчального
матеріалу, є прийомом репродуктивного методу. Його
завдання-активізувати увагу учнів при засвоєнні ними нового
матеріалу.
В той час, проблемне питання, поставлене вчителем, яке
вимагає самостійної пошукової роботи-уже не прийом
репродуктивного методу, а способів виявлення іншогоевристичного чи й дослідницького.
Принципи обґрунтування методів.
14
І. У шкільній практиці викладання літератури має широке
застосування класифікація за принципом джерела знань. Звідси:
1) слово (лекція) викладача;
2) бесіда;
3) самостійна робота.
Викладач подає новий матеріал, читає лекцію; потім,
обговорюючи твір, студенти відповідають на запитання, в формі
бесіди доходять до істини; практикуються заняття чи їх
фрагменти, де студенти самостійно працюють з книгою
(підручники, хрестоматії, критичні матеріали, пишуться твори).
Щоб викликати їхню зацікавленість, доцільно поєднувати
на уроках розповідь, бесіду, лекцію з дискусією, самостійною
роботою і не подавати готові істини, а спонукати мислити,
самостійно розв'язувати проблеми. Активізації мислення
старшокласників, створення інтелектуальної атмосфери, духу
співтворчості сприяють запитання проблемного характеру.
Наприклад, при вивченні творчості Ф. Достоєвського, зокрема,
роману "Злочин і кара", ставлю перед учнями такі проблеми.
- В чому бачить Достоєвський витоки злодіянь, зображені в
романі?
- Чому так багато болю читаємо в рядках і між рядками
роману?
З'ясувати ці проблеми учні зможуть під час роботи з
текстом, коли готуватимуть відповіді на конкретні запитання, а
саме:
- Що спонукало Р. Раскольнікова сповідатися перед Сонею
Мармеладовою?
- Покажіть, як отруює людську душу антилюдське
суспільство, як згубно воно впливає на людину?
Трагедія Раскольнікова в тому, що його теорія виникає не
як логічна побудова філософського розуму героя, а як єдність
сердечної муки і розуму. І життя, і характер, і світосприймання все відображено в його теорії. Весь хід роману переконує нас,
що Раскольніков - людина, яка сприймає чужий біль гостріше,
15
ніж свій. Він спасає дітей з вогню, ділиться останнім з батьком
померлого товариша, з Мармеладовим. Разом з тим, він гордий,
одинокий, і гордість його проявляється на кожному кроці, він
мусить ховатися від квартирної хазяйки, якій винен гроші. Герой
роману, син важкого часу. Він вирішує провести вбивство "по
совісті". Під низьким дахом коморки-конури, народжується
теорія, страшна по своїй суті. Приходить до висновку, що
людство ділиться на 2 розряди: на людей звичайних, та не
звичайних, як наприклад, Наполеон, які нав'язують свою волю,
якщо потрібно, не зупиняться і перед вбивством. Герой себе
запитує: "Тварь ли я дрожащая или право имею?" І хоче
доказати собі, навколишньому середовищу, що він не "дрожащая
тварь, а прирождённый властелин". Так назріває індивідуальний
бунт Раскольнікова. Пошуковий характер завдань на уроках
літератури спонукає студентів до роздумів і веде до життєвих
прозрінь. Адже відомо, що світова література художній літопис
суспільства, який має величезний виховний потенціал, і завдання
нас, викладачів, якнайповніше використати його, допомогти
студентам досягнути суть відображеного в літературі життя,
знайти у творчості письменника відповіді на питання, що
хвилюють сьогодні молодих. Багато років відділяють нас від
подій описаних у романі "Злочин і кара", але моральні цінності,
над якими розмірковує письменник, надзвичайно актуальні й
дотепер і знаходять живий відгук у душах студентів. Навколо
образу головного героя можна розвернути широку дискусію.
Пропоную студентам знайти в тексті уривки, де Раскольніков
відточує свою теорію, як бритву, бо не сумнівається в її
погрішності, вірить, що вона відкриє єдиний вихід із ситуації,
що склалася в нього, відкриє єдиний вихід і продумує свій
"експеримент". Доведіть прикладом з життя героя про його
віщий сон.
- Чи є у образі Раскольнікова щось добре, чисте, дитяче?
- Чому образ Наполеона згадується так часто?
- Чи детально автор досліджує крах теорії свого героя?
16
- Розкрийте смисл вислову: "Власть надо всею дрожащею
тварью и надо всем муравейником!"
Часто студенти, емоційно не переживши твору, у своїх
відповідях керуються лише його загальною ідеєю, не
усвідомлюючи логіки образів і картин життя, змальованих
автором. Бо справжнє читання твору - це співпереживання.
Тільки за цієї умови вивчаючи художній твір стає ідейним
переконанням.
Отже, в основі сприймання художнього твору має бути
співпереживання з його героями. А розвиток творчої уяви й
мислення студентів можливий тільки тоді, коли на заняттях
панує творча атмосфера, такі методи й прийоми аналізу твору,
які відповідали б його змістові й формі, активізували розумову
діяльність, викликали емоції у студентів. Особливо розвивають
творче мислення студентів різноманітні види самостійної роботи
літературознавчого характеру.
Самостійна робота
Тема 1. Стендаль «Червоне і чорне»
Завдання
1.
Скласти хронологічну таблицю життя і творчості
Ф. Стендаля.
2.
Скласти цитатний план характеристики образу
Жульєна Сореля.
3.
Порівняти жіночі образи роману Матильди де
Ламоль та пані де Реналь відповідно до плану:
- Ім᾿я;
- Вік;
- Зовнішність;
- Сімейне становище;
- Місце проживання;
- Соціальний стан;
- Основні риси характеру;
- Ставлення до оточуючих;
- Що понад усе цінує в людях;
17
- Які книжки читає;
- Як ставиться до релігії;
- Як розуміє кохання;
- Які риси привабили в коханому;
- У чому вбачає сенс життя;
- У який час хотіла б жити;
- Чи здатна вмерти заради кохання;
- Чи має акторські здібності;
- Що для неї означають гроші.
Тема 4. Поль Верлен. Поезії
Завдання
1.
Скласти хронологічну таблицю життя і творчості
П.Верлена.
2.
Прочитайте вірш "Так тихо серце плаче" Поля
Верлена в перекладах Максима Рильського і Миколи Лукаша.
Так тихо серце плаче,
Як дощ шумить над містом.
Нема причин неначе,
А серце ревно плаче!
О, ніжно як шумить
Дощ по дахах, по листю!
У цю тужливу мить
Як солодко шумить!
Відкіль цей плач, не знати,
В осиротілім серці?
Ні зради, ні утрати, Відкіль журба, не знати.
Найтяжчий, певне, сум –
Без гніву, без любові,
Без ревнощів, без дум –
Такий нестерпний сум.
*
Із серця рветься плач,
Як дощ іллється з неба.
18
Від зради чи невдач,
Відкіль цей тужний плач?
О, хлюпотіння зливи
По крівлях, по землі!
На серце нещасливе
Спливають співи зливи.
Лягає без причин
Туга на серці туга.
З відчаю хоч кричи!
Печалюсь без причин.
Від муки дітись ніде,
Рве серце марний жаль.
Любові й зненавиди нема,
а дітись ніде!
3.
Порівняйте переклади. На думку Верлена, слова
у віршах не відіграють провідної ролі (згадайте: одна з книг
поета називається "Романси без слів"). Завдяки чому в такому
разі створюється настрій? Чи відчуваєте ви у перекладах
мелодійність віршів Верлена? Який переклад вам більше
сподобався?
4. Прочитайте вірш Верлена "Осіння пісня"
(переклад Максима Рильського):
Ячать хлипкі
хрипкі скрипки
листопада...
їх тужний хлип
У серця глиб
Проста пада.
Від їх плачу
Я весь тремчу
І ридаю,
Як дні ясні,
Немов у сні,
Пригадаю.
19
Кудись іду
У даль бліду,
З гір в долину,
Мов жовклий лист,
Під вітру свист –
В безвість лину.
Яким чином створюється образ звукового краєвиду
метафори? З'ясуйте, яким розміром написано вірш. У чому
секрет його мелодійності?
4.
Проілюструйте прикладами з прочитаних вами
віршів Верлена основні положення поетичного маніфесту
французького символізму, яким став вірш Верлена "Мистецтво
поезії".
Тема 5. Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея»
Завдання
1.
Скласти хронологічну таблицю життя і творчості
Оскара Уайльда.
2.
Скласти цитатний план «Передмови» до роману
«Портрет доріанна Грея». Використовуючи його, розкажіть про
естетизм. Як співвідноситься передмова з усім романом?
3.
Скласти цитатний план характеристики образу
Доріана Грея.
4.
Скласти цитатний план характеристики образу
Лорда Генрі Уоттона.
Але зауважимо, що зовнішньо однотипні заняття можуть
бути дуже різними за суттю:
- слово вчителя може мати різну мету і різний зміст. Воно
може передувати читанню, аби емоційно підготувати учнів до
його сприймання, вчитель розповідає про життя і творчість
письменника, дає лекцію з теорії літератури і тоді його слово має
іншу мету, інший зміст;
- відмінно до теми і змісту може бути й бесіда;
20
- бесіда з метою активізувати сприйняття тільки що
прочитаного твору, відтворення найбільш яскравих епізодів;
- може бути бесіда-аналіз за запитаннями вчителя;
- бесіда з метою узагальнення матеріалу.
Такою ж різноманітною може бути і самостійна робота:
- може бути з метою закріплення;
- може носити дослідницький характер.
Таким чином, навчальна діяльність учнів буде різною і за
змістом і за рівнем самостійності[6; с. 7-9].
Тому термін «лекція», «бесіда», «самостійна робота»
означають більше форми спілкування вчителя і учня, ніж
методи навчання. Форма-більш загальне, об’ємне трактування
самого процесу навчання.
Тут можна схематично зобразити так: форми – методи –
прийом – навчальна ситуація.
Зміст навчальної діяльності вчителя і відповідно
діяльності учнів, що навчаються, і має служити критерієм
обґрунтування методів.
Характер пізнавальної діяльності студентів.
Беручи в основу цю аксіому, дидактик Лернер і Скаткін
вивели загально дидактичну класифікацію методів, що охоплює
всю систему шкільного навчання:
1)
пояснювально-ілюстративний
(інформаційнорецептивний);
2) репродуктивний (відтворюючий);
3) метод творчого викладу;
4) евристичний (частково-пошуковий);
5) дослідницький.
Скаткін: «Мова йде не про протиставлення одного метода
іншому, а про їх гармонійне співіснування, про розумне
застосування кожного метода на своєму місці для вирішення
специфічних навчально-виховних завдань»[11].
21
Ці загальнодидактичні методи навчання по-своєму
реалізуються в кожному навчальному предметі у відповідності
до його специфіки.
Таким чином у основі класифікації є пізнавальна
діяльність:
1-ший ступінь у логіці пізнання літератури як навчального
предмета – лежить сприйняття художнього твору. Завдання –
навчити сприймати твір. Література як вид мистецтва має
виховувати художника.
2-гий ступінь – подача і сприйняття з боку студентів
спеціальних знань про сутність художньої літератури, її
специфіку, теорію і історію.
Органічне поєднання у свідомості читача безпосередньо
художнього переживання і науково-літературознавчих понять і
висуває потребу у специфічних методах викладання літератури.
Кожен метод безпосередньо зав’язаний з видами
діяльності студентів.
І. Метод творчого читання найбільш специфічний для
нашого предмета.
Читання художнього твору відрізняється від читання
наукового, публіцистичного тексту. Це читання вимагає
особливої уваги до слова, фрази, ритму.
Застосовуючи цей метод, вчимо дітей слухати і чути
художнє слово, насолоджуватись ним, вчитись самим говорити
і читати виразно.
Для цього методу характерні такі прийоми:
- виразне (в ідеалі художнє) читання викладача;
- читання матеріалів художнього слова (окремих
творів, сцен з п’єс);
- уміння виразному читанню учнів;
- коментоване читання;
- постановка проблеми, що випливає з прочитаного;
- творчі завдання, що базуються на життєвих
спостереженнях учнів.
22
Види навчальної діяльності учнів:
- читання художнього твору в класі і дома;
- виразне читання з обґрунтуванням особливостей
читання;
- заучування напам’ять;
- активне слухання художнього тексту;
- складання плану твору (чи фрагменту);
- близькі до тексту перекази;
- художня розповідь;
- усні і письмові відгуки про твір;
- розгляд ілюстрацій до тексту і оцінка їх.
Цей метод найбільш активно застосовується у середніх
класах, може і в старших з низьким рівнем знань.
ІІ. Евристичний метод
Це вищий наступний ступінь у логіці пізнавальної
діяльності студента, обумовлений розширенням змісту
виучуваного матеріалу. В зв’язку з цим міняються і види
діяльності студентів.
І тут основним матеріалом є художній твір, але з більш
поглибленим аналізом. Цей поглиблений аналіз вимагає
застосування елементів науки про літературу (теорію і історію
літератури) в залежності від програми, віку, розвитку студентів.
Застосування цього методу служить для того, щоб
навчати студентів повноцінно і різнобічно аналізувати
художній твір.
Аналіз пов’язується з розв’язанням художніх, моральних,
філософських проблем, поставлених письменником.
Завдання викладача-допомогти побачити ці проблеми,
знайти шляхи їх розв’язання у тексті, вчити роздумувати,
оформляти свої роздуми у зв’язній, послідовній, доказовій мові.
Цьому і служить евристичний (частково-пошуковий)
метод. Він реалізується на найчастіше в евристичній бесіді.
Характерні прийоми:
23
- побудова логічно чіткої системи запитань (до аналізу
тексту, критичні статті, з теоретичних питань), які б послідовно
вели думку учнів від спостереження над явищем до його аналізу,
від суб’єктивних спостережень до узагальнень;
- побудова системи завдань;
- постановка проблеми вчителем і ілюстрація шляхів її
розв’язання (проведення диспуту).
Види навчальної діяльності студентів:
- підбір матеріалу з тексту (цитати, тези);
- перекази з елементами аналізу;
- аналіз епізода, сцени, всього твору за питаннями,
заданими вчителем;
- складання плану як прийом композиції;
- аналіз образу героя;
- порівняльний аналіз героїв, епізодів, пейзажів,
стильових особливостей твору;
- складання плану до розгорнутої відповіді, розповіді,
твору;
- конспективний виклад результатів аналізу творів
різних жанрів;
- виступ на диспуті;
- написання самостійного твору з проблематики
художнього тексту.
Цей метод розвиває критичну думку учнів, вчить
самостійно здобувати знання.
ІІІ. Дослідницький метод
Його мета-розкрити нові аспекти художнього твору, які не
висвітлювались раніше, розвивати вміння самостійно
аналізувати твір.
Це досягається шляхом постановки проблемних питань,
дослідницьких завдань. Цей метод близький до евристичного.
Його відмінність у наступному: при евристичному вчитель
ставить завдання і в значній мірі спрямовує пошук учнів, вчить
прийомам; при дослідницькому учні вже володіючи
24
прийомами, самостійно вирішують складні завдання на базі
нового матеріалу, самостійно приходять до узагальнених
суджень [12].
Дослідницький метод може застосовуватись на
звичайних заняттях, але частіше на уроках семінарського типу,
уроках-конференціях, факультативних заняттях.
Характерні прийоми:
висунення вчителем проблеми для всього класу, при чому
ряд аспектів цієї проблеми розробляється групою учнів чи
індивідуально;
вчитель пропонує теми для семінарських занять і учні
беруть цікаві їм для доповіді, чи роблять виступ в ролі
опонента;
вчитель пропонує учням для аналізу твір який не вивчався
за програмою, або ж твір вибирається самим учнем.
Пропонуючи теми, вчитель консультує, спрямовує пошук.
Види діяльності:
самостійний аналіз частини, епізода чи цілого твору, що не
вивчався за програмою;
зіставлення в тематичному, проблемному, теоретиколітературному плані двох чи кількох творів;
зіставлення, аналіз двох чи кількох точок на твір в цілому,
образ з обгрунтуванням своєї думки;
зіставлення літературного твору з його екранізацією (чи
спектаклем);
самостійна оцінка спектаклю, різної інтерпретації акторів
героя;
оцінка проглянутого кінофільму, виставки живопису;
краєзнавчі дослідження.
Результати цих видів діяльності можуть бути оформлені в
доповіді, твори, реферати, статті для газети.
В процесі виконання цих робіт учні в більшій мірі
оволодівають знаннями в царині літературознавчої науки.
Застосування цього методу стимулює учнів до пошуку, вчить
25
користуватися каталогом, знаходити потрібні для використання
завдання книги, конспектувати, цитувати.
Ці два методи в значній мірі сприяють розвитку мислення
на уроках літератури.
ІV. Репродуктивний метод.
Сутність його в отриманні знань у готовому вигляді в
слові, лекції вчителя, підручнику, посібнику, науковопопулярних книгах, статтях.
Це не догматичний метод. Елемент творчості тут значний,
все залежить від якості подачі.
Думка студента теж розвивається при застосуванні
репродуктивного методу: викладач читає проблемну лекцію, а
студент слідкує за логікою викладу, складає тезисний план;
викладач дає різні точки зору на проблеми і пропонує шляхи до
вирішення.
Використовуючи цей метод, викладач може не тільки
давати ті чи інші знання, але й конкретно показати, як можна
оволодіти певними вміннями. Наприклад, провести аналіз
невеликого твору, при тому звернути увагу на метод аналізу,
прийоми, а потім доручити виконати аналогічну роботу
самостійно на іншому матеріалі.
Значення репродуктивного методу не тільки в
повідомленні нових знань, але і розкритті перспектив розвитку
мистецтва і науки.
Характерні прийоми:
- розповідь вчителя про життя і творчість
письменника;
- лекція;
- оглядова лекція (із складанням плану-конспекту);
- завдання за підручником, навчальним посібником.
Види діяльності:
- запис планів, конспектування лекцій;
- складання тез прочитаних статей;
- підготовка усних відповідей за матеріалами лекцій;
26
- складання хронологічних таблиць.
Цей метод забезпечує свідомість і міцність знань[11].
1.3 Розвиток творчих здібностей студентів на
практичних заняттях зі світової літератури
Розвитку творчих здібностей дещо суперечить ідея
всебічного розвитку особистості. Щоб залучити студента до
творчості в певній галузі діяльності, необхідно насамперед, аби
він глибоко опанував коло знань та умінь, характерних для
цього виду діяльності, і на цій основі пропонував свої варіанти
розв’язаних до нього і ще не розв’язаних проблем. Разом із тим
спонукання студента бути широко ерудованим, всебічно
розвиненим відволікає його від вибраного напряму творчої
діяльності.
Небажаним для розвитку творчих здібностей є і той факт,
що педагогічний вплив на студентів, як правило,
розпочинається тоді, коли їх мозок в основному вже
сформувався інтелектуально й творчо. Педагоги у зв’язку з цим
вимушені виправляти наявні прогалини. Хоч педагогічні заходи
й позитивно позначаються на розвитку творчих здібностей
студентів, вплив їх все-таки обмежений.
Завдання розвитку творчих здібностей студентів потребує
індивідуалізації навчально-виховного процесу, що суперечить
їх соціалізації, ідеї виховання в колективі та через колектив.
Формування творчої особистості та її здібностей – одне з
пріоритетних завдань сучасної національної школи. Заняття зі
світової літератури в контексті новітніх педагогічних
технологій, методів,форм навчання, спрямоване на формування
творчої особистості студента, є стрижневою ланкою освітньої
парадигми.
Змістовою основою кожного навчального заняття з
літератури є вивчення особливостей літературного процесу,
творчості видатного письменника або конкретного художнього
твору.
27
Науковці стверджують, що в процесі знайомства з
літературним твором, студенти часто схоплюють лише той
зміст, який лежить на поверхні, не помічаючи багатьох
художніх компонентів. Не проникають у суть явищ, унаслідок
чого у них може складатися збіднене, а то й неправильне
уявлення про твір письменника. Для того щоб школяр осягнув
по-справжньому всю глибину твору мистецтва, необхідно, щоб
він занурився у світ образів та ідей, які не лежать на поверхні, а
виявляються упродовж аналізу як одного з найважливіших
етапів вивчення тексту.
Чим вищий рівень інтелектуального розвитку студентів,
тим активніше необхідно застосовувати найсучасніші й
найбільш оптимальні методи, прийоми і форми роботи для
вивчення художнього твору. Погоджуємося з твердженням
науковців, які наголошують, що сучасний аналіз вимагає
ширшого використання евристичних, пошукових методів,
методу самостійної роботи тощо. Тому поряд із звичайним
заняттям, яке є основною формою навчального процесу, на
нашу думку, потрібно якомога ширше впроваджувати у вузах
1-2 рівнів акредитації активні форми занять зі світової
літератури – лекції проблемного типу, лекції з елементами
бесіди, проблемні семінари, семінари-дискусії, диспути,
практикуми.
Наприклад, проблемний семінар можна провести за
романом Ф.Достоєвського «Злочин і кара»
Семінарське заняття
Тема. Творчість Ф. Достоєвського як одна з вершин
російської і світової літератури
Мета: ознайомитись із життєвим шляхом, філософськими
та естетичними поглядами Ф. Достоєвського; новим,
поліфонічним типом художнього мислення письменника.
Вчитись аналізувати персонажів твору; філософські та соціальні
корені Р.Раскольникова; роль Соні в духовному очищенні
Родіона; біблійні мотиви твору.
28
План заняття
1.
Дитячі роки Федора Достоєвського.
2.
Ф.М. Достоєвський та відомий критик Белінський.
3.
Участь письменника у діяльності гуртка
«петрашевців».
4.
Творчий доробок письменника.
5.
Роман «Злочин і кара» - втілення нового,
поліфонічного типу художнього мислення.
6.
Проблематика твору.
7.
Психологічна глибина викриття індивідуального
свавілля Р. Раскольникова.
8.
Всепрощення
та
саможертовність
Соні
Мармеладової.
9.
Біблійні мотиви роману.
10.
Значення творчості Ф. М. Достоєвського у
розвитку реалізму ХІХ століття.
Проблемні питання:
1.
Подумайте, чому автор проводить Раскольникова
ще й через випробування коханням?
2.
Поміркуйте, яке символічне значення має назва
роману.
3.
Чи можна здійснити зло в ім’я добра?
4.
Раскольніков: злодій чи страждальник?
Література
1.
Белов С.В. Федор Михайлович Достоевский. – М.:
«Просвещение», 1990.
2.
Достоевский Ф.М. Преступление и наказание. –
М.: «Просвещение», 1982.
3.
Этов В.И. Достоевский. – Москва, 1968.
4.
Заславский Д.И. Ф.М. Достоевский. – Москва. –
1956.
5.
Щавурський Б.Б. Зарубіжна література 10 клас. –
Тернопіль. - 2003.
29
Семінарське заняття на тему «Срібне століття російської
поезії» можна провести у вигляді семінару – дискусії,
використовуючи поданий план
Семінарське заняття
Тема. Срібне століття російської поезії
Мета: ознайомитись із поняттям «Срібне століття»;
особливостями епохи «срібного століття» в російській
літературі;
основними
модерністськими
течіями
та
представниками зазначеної доби. Вчити сприймати, аналізувати
поезію різних течій, брати участь в дискусії. Виховувати вміння
бачити красу слова.
План заняття
1.
Глибинні зрушення у російській ліриці І пол. ХХ
століття.
2.
Своєрідність символізму в російській поезії.
3.
Життєвий шлях та творчий доробок Олександра
Блока.
4.
Акмеїзм,
його
особливості,
найяскравіші
представники.
5.
Життєвий шлях та творчий доробок Анни
Ахматової.
6.
Творення нової поетичної мови футуристів.
7.
Життєвий шлях та творчий доробок Володимира
Маяковського.
8.
Сергій Єсенін – співець рідної природи.
9.
Філософська насиченість, музикальність лірики
Бориса Пастернака.
10.
Роль поетів «срібного століття» у подальшому
розвитку російської поезії.
Дискусія на тему: «Найкращі здобутки представників
Срібного століття».
Література
30
1.
Безкоровайний Г.Є. Щавурський Б.Б. Зарубіжна
література 11 клас. – Тернопіль: «Навчальна книга –Богдан». –
2002.
2.
Збірки поезій О. Блока, А. Ахматової, В.
Маяковського, С. Єсеніна.
3.
Кеба О.В. Шулик П.Л. Зарубіжна поезія ІІ 31т.31.
ХІХ-ХХ 31т.. – Камянець Подільський: «Абетка-Нова», 2003.
4.
Магитсон С.М. Песнь любви. – Москва: «Правда»,
1988.
По-різному можна проводити практичні заняття з метою
удосконалення навичок характеристики персонажів.
Практичне заняття
Тема. Образи роману Ф.Стендаля «Червоне і чорне»
Мета: удосконалювати уміння характеризувати образиперсонажі; простежити еволюцію поведінки Жульєна Сореля,
уміти пояснити її психологічні чинники; пояснити роль жіночих
образів у творі, уміти розкрити їх.
План
1. Еволюція Жульєна Сореля: від мрійника до в’язня.
2. Жіночі образи:
а) пані де Реналь;
б) Матильда де Ламоль.
Завдання
1.
Опрацювання опорного конспекту.
Зовнішній образ
Портрет – обличчя,міміка, жести, постава, манера
поведінки.
Мова – теми висловлювань, форми мислення (монологи,
репліки у діалогах, «внутрішня» мова, листи).
Костюм
Внутрішній образ
Характер персонажа – сильний – слабкий, визначений –
невизначений, цілісний – суперечливий, вольовий, безвільний,
31
типовий для свого часу та соціального середовища або
нетиповий (він розвивається у вчинках, ставленні до інших
людей, до навколишнього світу).
Психологічна характеристика – відтворення процесів
душевного життя людини.
Самохарактеристика персонажа.
Відгуки про персонажа, осіб, які його оточують.
Пряма авторська характеристика.
Світ речей, у якому живе і діє персонаж (інтер’єр), допомагає краще зрозуміти думки і почуття персонажа.
Світ природи, у якому живе та діє персонаж (пейзаж).
Соціальне середовище, суспільство, в якому живе і діє
персонаж.
Види образів – персонажів.
Драматичні – у тому випадку, якщо виникає враження, що
герої діють самі,без допомоги автора; тобто автор використовує
для характеристики прийом саморозкриття; зустрічається
переважно в драматичних творах.
Ліричні – у тому випадку, коли письменник відображає
тільки почуття та думки героя, не згадуючи про події його
життя, вчинки; зустрічається переважно у поезії.
Епічні – автор-оповідач послідовно описує героїв, їх
вчинки, характери, обстановку, у якій вони живуть;
зустрічається переважно в романах, повістях оповіданнях.
Різновиди портретів
Портрет-опис.
Портрет-порівняння.
Портрет-враження.
2.
Характеристика образів-персонажів:
1)Жульєна Сореля – за сюжетними епізодами: життя
Жульєна Сореля у домі батька, селянина-тесляра; холодні
взаємини з рідними, вороже ставлення до хлопця з боку
односельців та рідних, адже Жульєн не здатен до фізичної праці
й знаходиться на утриманні родини; життя в сім'ї мера міста
32
Вер'єра пана де Реналя, до якого він влаштовується гувернером;
закохавшись у пані де Реналь, герой змушений залишити цей
дім; Жульєн навчається в Безансонській семінарії, щоб зробити
кар’єру священика, але й це йому не вдається; юнак потрапляє
до Парижа; маркіз де Ла-Моль бере його секретарем і
бібліотекарем; Жульєн виконує складні політичні доручення,
виявляючи свій розум і здібності; у нього закохується донька
маркіза Матильда: пані де Реналь під тиском свого католицького
духівника дає маркізові дуже негативний відгук про Сореля;
Жульєн стріляє в пані де Реналь, легко поранивши її, потрапляє
до в’язниці, його засуджують до страти.
За запитаннями:
Чий син?
Які риси характеру проявилися у дитинстві, в юності?
Які почуття та настрій Сореля - мрійника?
Яка мета у Жульєна Сореля?
Яким способом він намагається вибитися в люди?
Чому Жульєна засудили на смерть?
Чи можна його вважати сильною особистістю?
2) Порівняльна характеристика образів пані де Реналь та
Матильди Де Ла-Моль
Ім’я, прізвище
Луїза де Реналь
Вік
Особливі
деталі
зовнішності
Сімейний стан
Місце проживання
Читацькі інтереси
Ставлення до релігії
Ставлення
до
оточуючих
Проблема грошей
33
Матильда де ЛаМоль
Сила
почуттів,
здатність
до
самопожертви
Романтичні й реалістичні риси неоднозначного образу
«філософа та скнари» Гобсека в повісті Оноре де Бальзака
«Гобсек» - тема наступного практичного заняття.
Мета: охарактеризувати образ Гобсека, допомогти
студентам усвідомити значення й художні особливості образу
Гобсека; розвивати навички аналізування художніх образів,
уміння зіставляти літературу й життя, висловлювати та
обґрунтовувати свої думки; сприяти формуванню справжніх
цінностей, філософського ставлення до життєвих проблем.
Опрацювання опорного конспекту
Гротеск – максимально можливе перебільшення,
засноване на нарочитому перетворенні дійсності за допомогою
фантазії.
Гумор – м’яка форма комічного; сміх, який не ставить за
мету викриття явища; добродушне підсміювання.
Іронія – насмішка, певним чином схована, але така, що
легко виявляється в інтонаціях автора-оповідача; почасти
виступає під виглядом похвали.
Сатира – вид комічного, який найбільш нещадно висміює
людську недосконалість. Сатира виражає різко негативне
відношення автора до зображуваного, має умовою висміювання
виведеного характеру або явища.
Сарказм – зла та уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.
Шарж – висміювання тої чи іншої особи або явища
шляхом перебільшення найхарактерніших рис зображуваного.
Цитата до образу Гобсека викладач виписує самостійно для
студентів із невисоким рівнем літературних знань – це для них
буде зразком підготовки до характеристики персонажа. Щоб
якимось чином ускладнити завдання вихованцям, пропонуємо
визначити основні риси характеру Гобсека.
34
«Не знаю, чи зможете ви з моїх слів уявити собі обличчя
цього чоловіка, що його я , назвав би «місячним ликом», так
його жовтава блідість скидалася на колір срібла, з якого
облупилася позолота. Волосся в мого лихваря було гладеньке,
акуратно причесане, із сивиною попелясто-сірого кольору».
«Риси обличчя, незворушного, як у Талейрана, здавалися
відлитими у бронзі».
«Оченята, жовті, як у куниці, були майже без вій і боялися
світла; але дашок старого надійно захищав від нього».
«Гострий ніс, подовбаний на кінчику віспою, скидався на
свердлик, а губи були тонкі, як у алхіміків або старих карликів».
«Розмовляв він завжди тихим, лагідним голосом і ніколи
не сердився».
«Вгадати його вік було неможливо: я ніколи не міг
збагнути, чи то він завчасу постарів, чи зумів до похилого віку
зберегти молодість (76 років)».
«Усе в його кімнаті, від зеленого сукна на письмовому
столі до килимка біля ліжка, було якесь однакове, охайне й
потерте, наче в холодній оселі старої дівки, котра зранку до
вечора тільки те й робить, що натирає меблі».
«Взимку головешки у його каміні тільки жевріли, поховані
під купою попелу».
«Від тієї хвилини, коли він прокидався, й до вечірніх
нападів кашлю його вчинки були розмірені, мов рухи маятника».
«Це була людина-автомат, яку щоранку накручували».
«Якщо торкнути мокрицю, яка повзе по папері, вона вмить
замре; так і цей чоловік раптово замовкав під час розмови і
чекав, поки проїде вулицею екіпаж, бо не хотів напружувати
голос…».
«І життя його текло так само безшелесно, як ото сиплеться
пісок у старовинному пісковому годиннику».
«Надвечір людина-вексель перетворювалася на звичайну
людину, а зливок металу в його грудях ставав людським
серцем».
35
«Коли він бував задоволений з того, як минув день, то
потирав собі руки, а з глибоких зморшок, які мережали його
обличчя, здавалося, курився димок веселості: далебі, важко
описати інакше німу гру його лицевих м’язів…».
«Навіть у хвилини свого торжества говорив він
односкладово і всім своїм виглядом виражав незгоду».
«Чи мав він родичів, друзів? Багатий він був чи бідний?
Ніхто не зміг би відповісти на ці запитання».
«Я ніколи не бачив грошей у нього в руках».
«Його багатство, певне, зберігалося десь у підвалах
банку».
«Він сам стягував борги по векселях, бігаючи по всьому
Парижу на своїх сухорлявих, як у оленя, ногах».
«Це не моя! – вигукнув він, замахавши руками. – Золото?
У мене? Та якби я був багатий, то хіба жив би так, як я живу?».
«Вранці він варив сам собі каву на залізній пічці, яка
стояла в закіптюженому кутку каміна; обід йому приносили з
харчівні».
«Стара воротарка приходила в призначений час прибирати
його кімнату».
«Цей дивний чоловік ніколи не бажав побачити бодай
одну особу з чотирьох жіночих поколінь, які складали його
рідню. Він ненавидів своїх спадкоємців, і думка, що хтось може
заволодіти його багатством, навіть по його смерті, була
нестерпна».
«Уже в десять років мати прилаштувала його юнгою на
корабель, і він відплив у голландські володіння Ост-Індії, де й
мандрував протягом двадцяти років».
«Він сидів у кріслі, нерухомий, мов статуя, втупившись
поглядом у камін з таким виразом, ніби перечитував свої боргові
розписки та векселі».
«І мені навіть стало шкода його, наче важкохворого».
«Якщо доживете до мого віку, ви зрозумієте: з усіх земних
благ варто домагатися тільки… золота».
36
«В золоті зосереджені всі сили людства».
«Незрушно лише одне почуття, яким нас наділила
природа, - інстинкт самозбереження».
«Найтривкіша з усіх насолод – марнославство.
Марнославство – це наше «я». А задовольнити його можна
тільки золотом. Потоком золота!».
«Щастя або в сильних емоціях, які підточують наше
життя, або в розмірених заняттях».
«Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів
і зусиль. Так от, у золоті все це є в зародку, і воно все дає у
житті».
«Гроші – це товар, який із чистим сумлінням можна
продавати дорожче або дешевше».
«А хіба можуть відмовити тому, в чиїх руках мішок із
золотом?»
«Що таке життя? Машина, яку приводять у рух гроші.»
«Золото – ось духовна суть усього теперішнього
суспільства».
«А влада і втіха – хіба не основи нашого нового
суспільного ладу?»
«Я досить багатий щоб купувати людську совість».
«Як і я, мої товариші люблять владу і гроші тільки задля
самої влади і самих грошей».
«У мене погляд як у Господа Бога, я зазираю в душі».
«Я читаю в серцях. Від мене ніщо не сховається».
«Я володію світом… а світ наді мною не має ані
найменшої влади.»
«І я пішов собі, залишивши брудні сліди на килимі,
постеленому на сходах. Я люблю бруднити підошвами чобіт
килими в оселях багатіїв – не з дріб’язкового самолюбства, а
щоб дати їм відчути пазуристу лапу Невідворотності».
«Так от і скажіть, - раптом озвався він, - хіба погані в мене
розваги? Хіба не цікаво заглянути в найпотаємніші куточки
людського серця? Хіба не цікаво розгадати чуже життя й
37
побачити його зсередини, без жодних прикрас? Яких тільки
картин не надивишся!».
«В ньому співіснують двоє людей: скнара і філософ,
створіння нице і створіння шляхетне».
«Тому що тільки ви й він довірилися мені без викрутасів»,
- відповів Гобсек».
Можна розвинути у першу чергу різні види творчого
мислення (шляхом поетапного формування відповідних умінь та
навичок). Крім того, зазначимо6 творче мислення – це органічна
складова системи творчих здібностей показують, що здібності
синтетичні: близькі за видами, - вони поєднуються, доповнюють
одна одну, а тому їх необхідно координувати. Так наприклад,
розвиток образно-асоціативного мислення неможливий без
розвитку інтуїції, уяви, фантазії, емоційно-почуттєвого світу, а
розвиток літературно-критичного мислення – без узагальнених,
систематизованих знань, пам’яті, а також тих здібностей, які
органічно пов’язані з образно-асоціативним мисленням.
Нарешті, обидва ці блоки не є завершеними без таких складових
комплексу
здібностей,
як
спостережливість,
зосередженість,воля,
наполегливість, почуття
обов’язку,
відповідальність, активна життєва позиція, почуття національної
самосвідомості, світоглядні , моральні та естетичні якості.
На системності розвитку творчих здібностей наголошують
і філософи, і психологи, і педагоги, адже кінцевим результатом
цього феноменального синтезу і взаємозв’язку є гармонійно
розвинена творча особистість.
У другій половині ХХ ст. до проблеми формування творчої
особистості школяра у взаємозв’язку з вивченням художнього
твору зверталася значна частина російських та українських
науковців-методистів: М.Рибникова, В.Голубков, М.Кудряшов,
Т.Ф.Бугайко, Є. Пасічник, Н.Волошина, Б.Степанишин,
В.Цимбалюк, А. Лісовський та ін. В останнє десятиріччя наукові
пошуки у цьому напрямі ведуть А.Ситченко, Г.Токмань,
В.Алфімов, В.Шуляр, О.Корсакова, А.Сологуб, О.Остапчук,
38
Л.Момот, Л.Шелестова, К. Приходченко, С.Мірошник та ін. Усе
частіше до цієї проблеми звертаються і викладачі-словесники
(Л.Бондарчук, Г.Вусик, Л.Гончарова, Н.Ільченко, Т.Сидоренко.
Т.Чумак, Н.Шкляєва та ін.).
У даний час науковці визначають такі критерії розвитку
творчих здібностей студентів у процесі аналізу художнього
твору:
1.
Мотииваційно-ціннісні критерії: зацікавленість
студентів у пізнанні сутності художньої літератури; вияв
художньо-естетичних смаків студентів; потреба у творчому
самовираженні в процесі аналізу художнього твору; наявність
підґрунтя таких здібностей, як воля, наполегливість,
відповідальність, активна життєва позиція, почуття національної
самосвідомості тощо.
2.
Творчо-діяльнісні
критерії:
схильність
до
літературно-критичного та образно-асоціативного мислення в
синтетичному поєднанні з іншими складовими системи творчих
здібностей; володіння системою знань із теорії літератури та
вміннями оперувати понятійним інструментарієм упродовж
аналізу художнього твору; прагнення до цілісного аналізу з
елементами особистісної інтерпретації художнього тексту з
метою гармонійного розвитку творчих рис особистості.
Відповідно до цих критеріїв вони розробили три рівні
сформованості творчих здібностей студентів.
Високий рівень:
- студенти мають витончені художньо-естетичні смаки й
виявляють велику зацікавленість до пізнання сутності художньої
літератури;
- володіють системним літературно-критичним баченням
та образно-асоціативним сприйняттям художнього твору;
- виявляють уміння вільно оперувати теоретиколітературними поняттями під час аналізу художнього твору;
- мають високу здатність до інтуїтивного, логічного,
літературно-критичного та образно-асоціативного мислення;
39
- володіють
уміннями
повноцінної
інтерпретації
художнього твору;
- мають яскраво виражену потребу у творчому
самовдосконалені.
Середній рівень:
- студенти виявляють зацікавленість до пізнання сутності
художньої літератури;
- частково володіють літературно-критичним баченням та
образно-асоціативним сприйняттям художнього твору;
- мають досить ґрунтовну базу теоретико-літературних
знань для аналізу художнього твору, однак не досить успішно
оперують ними;
- в основному виявляють здатність до інтуїтивного,
логічного, літературно-критичного та образно-асоціативного
мислення;
- прагнуть
до
власної
повноцінної
інтерпретації
художнього твору, але не достатньо володіють цим умінням;
- відчувають потребу творчого самовдосконалення, однак
не докладають належних зусиль для цього.
Низький рівень:
- студенти виявляють інтерес до художньої літератури,
однак часто відчувають проблеми в її розумінні;
- мають недостатній рівень літературно-критичного
бачення та образно-асоціативного сприйняття художнього твору;
- знають зміст художнього твору, однак через бідність
словникового запасу та слабкі знання з теорії літератури
відчувають значні труднощі у здійсненні аналізу чи
інтерпретації художнього твору;
- висловлюють трафаретні думки, у письмових та усних
аналітичних роздумах часто допускають неточності, виявляють
спрощений підхід до осмислення образів, проблематики;
- виявляють потребу у самовдосконаленні, але бракує
досвіду у володінні літературно-критичним баченням та
образно-асоціативним сприйняттям художнього твору.
40
Концептуальні засади розвитку творчих здібностей:
1.
Домінантною повинна стати ідея розвитку творчих
здібностей студентів як невіддільної частини парадигми аналізу
художнього твору.
2.
Аналіз художнього твору – це засіб активного
розвитку усіх складових творчих здібностей студентів.
3.
В основі вивчення літератури мають бути новітні
освітні технології (технологія особистісно орієнтованого
навчання, технології проблемного навчання, комп’ютерні, ігрові
технології).
4.
Аналіз
художнього
твору
передбачає
технологізацію та алгоритмізацію дослідницьких операцій
(кожен художній твір повинен мати власну технологічну карту
або ж алгоритм дослідження).
5.
Вивчення художнього твору має бути цілісним
незалежно від обраного шляху.
6.
Кожен шлях аналізу (чи класичний, чи найбільш
сучасний) повинен містити елемент інтерпретації –
аргументованої, фахової, наукової).
Одна з головних складових методичної системи є система
творчих завдань:
1)
випереджувальні аналітичні завдання (усне
повідомлення, реферат, доповідь про творчість письменника,
аналітичний огляд літературно-критичних статей про творчість
письменника чи про якийсь конкретний художній твір;
читацький відгук про твір митця);
2)
критично-аналітичні
завдання
(анотація,
аналітична замітка; аналітичне спостереження, рецензія, вправи
на дослідження засобів творення того чи іншого художнього
образу, композиційно-сюжетних елементів, дослідження
художньої деталі; з’ясування та дослідження проблематики
твору; визначення основних мотивів ліричного твору);
3)
текстуально-аналітичні завдання (вправи на
опрацювання мікрофрагментів твору для дослідження образної
41
системи, тематики, проблематики, портретів, пейзажів,
художньої деталі, композиційно-сюжетних особливостей);
4)
конструювально-аналітичні завдання (вправи на
побудову або творче модернізування таблиць, схем, алгоритмів,
пов’язаних із тими чи іншими аспектами аналізу художнього
твору);
5)
аналітичні завдання на актуалізацію та
закріплення творчих умінь і навичок (тестові завдання, завдання
ігрового характеру);
6)
аналітично-дослідницькі роботи: дослідницька
стаття; есе-дослідження; дослідження інтерпретація.
Розпочинаючи роботу над будь-яким видом творчих
аналітичних завдань, кожен студент повинен засвоїти загальні
вимоги, пов’язані з аналізом художнього твору як засобом
розвитку творчих здібностей особистості (пропонуємо деякі з
них).
Загальні технологічні вимоги до аналізу художнього
твору як засобу розвитку творчих здібностей студентів
1.
Загальний
та конкретний
шляхи аналізу
художнього твору у коледжах вибираються кожним дослідником
залежно від жанрової специфіки тексту, мети й завдань аналізу.
2.
Методи аналізу – це підходи до твору з погляду
розуміння функцій художньої літератури. Для аналізу
художнього
твору
у
ВНЗ
1-2
рівнів
акредитації
використовуються такі методи: порівняльно-історичний,
культурологічний, психологічний, естетичний, генетичний
компаративний,
описовий,
біографічний,
текстуальний,
формальний структурний, категоріальний.
3.
Аналіз, на думку науковців, - це один зі шляхів
адекватного, тобто найближчого до авторського задуму.
Прочитання твору.
4.
Принципи аналізу – це найзагальніші правила
аналітичних операцій із твором. Визначено п’ять основних
принципів аналізу художнього твору: принцип історизму;
42
принцип науковості; принцип єдності змісту й форми; принцип
доступності; принцип емоційності.
5.
Шляхи шкільного аналізу – це вибір певних
складників твору для докладного розгляду. Вони передбачають
конкретні дослідницькі дії.
6.
До основних традиційних шляхів аналізу відносять
такі: пообразний, проблемний, подієвий (за розвитком дії),
композиційний, мовностильовий. До новітніх – текстуальний,
контекстуальний, інтертекстуальний.
7.
Аналіз художнього твору повинен забезпечувати
насамперед формування «інтерпретаційної свідомості студента»,
від рівня якої залежатиме ступінь читацької культури юного
громадянина України.
8.
Найвища мета аналізу – встановити відповідність
усіх частин твору авторському задумові, наявність (чи
відсутність) гармонійної єдності всіх складників змісту і форми.
9.
Будь-який аналіз треба завершувати синтезом –
стислими висновками про ідеї твору, авторську позицію та
специфіку її втілення.
10.
Оскільки аналіз – це насамперед мисленнєвий
процес, то під час цілісного вивчення художнього твору активно
розвиваються різні види творчого мислення (шляхом поетапного
формування відповідних умінь і навичок) у контексті системи
творчих здібностей.
Технологічна схема аналізу ліричного твору
Варіант 1
1.
Первинне враження від прочитаного.
2.
Основні мотиви, майстерність їх художньо –
філософського втілення.
3.
Система образів, їх взаємозв’язок, драматургія
образу ліричного героя.
4.
Тема, ідея, жанр.
5.
Вплив версифікації (наявність рим, римування;
віршового розміру строф чи строфоїдів, визначення виду строфи
43
у римованому вірші; особливості ритмомелодики у верлібрі та
білому вірші) і засобів художньої мови (фоніка, лексичні та
синтаксичні засоби, тропи) на ідейно-мистецький рівень твору.
6.
Значення твору, його художньо-естетична цінність;
місце творчості автора в світовій літературі (упродовж ліричного
твору обов’язковою умовою є наявність обґрунтованих
студентських інтерпретацій тексту).
Варіант 2
Автор, його місце в літературі.
Тематичне спрямування усієї творчості.
Які життєві обставини дали імпульс для написання твору
(якщо відомо).
Назва твору (алегорична, метафорична, символічна,
сюжетна, образна (чи ні), інтригуючи (чи ні).
Тема поезії та провідні мотиви.
Ідея. Жанр.
Композиція (якщо є).
Ліричний герой.
Образи, символи (якщо є) твору.
Сюжетні лінії (якщо є).
Настрій.
Художні засоби.
Віршований розмір. Рима.
Місце твору у доробку поета.
Його актуальність на сьогодні.
Ваші роздуми та почуття навіяні поезією.
Технологічна схема аналізу епічного твору
Варіант 1
1.
Первинне враження від прочитаного.
2.
Жанрова майстерність.
3.
Тематика і проблематика, своєрідність бачення
письменником піднятих у творі проблем.
4.
Композиційно-сюжетні
особливості;
рівень
художнього осмислення подій.
44
5.
Система образів, їх роль у розкритті проблем
твору.
6.
Провідна думка (ідея) твору.
7.
Мовностильова своєрідність твору.
8.
Значення твору, його художньо-естетична цінність;
місце у творчості автора, у світовій літературі (упродовж аналізу
епічного твору обов’язковою умовою є наявність обґрунтованих
студентських інтерпретацій тексту).
Варіант 2
Автор, його місце в літературі.
Автобіографічні та біографічні відомості, пов’язані з
життєвою основою твору.
Соціально-суспільні умови, у яких був написаний твір.
Назва твору (алегорична, символічна, метафорична, влучна (чи
ні), образна (чи ні).
Жанрові особливості.
Тема. Ідея.
Художній
конфлікт
(соціальний,
побутовий,
психологічний).
Композиція (експозиція, зав’язка конфлікту, розвиток дії,
кульмінація, розв'язка конфлікту).
Правда та художній вимисел.
Проблематика твору. Аналіз художніх образів.
Мова автора як своєрідність його індивідуального почерку;
описи та ліричні відступи.
Народність твору.
Роль твору у суспільному житті свого часу.
Актуальність (чи ні ) його для сучасників.
Вплив яких відомих вам авторів відчувається (чи ні ) у
творі.
Відгуки критиків та інших діячів мистецтва.
Екранізації та сценічні постановки (якщо є). Чим
авторський задум відрізняється від режисерського втілення?
Мої думки з приводу прочитаного.
45
Технологічна схема аналізу драматичного твору
1.
Первинне враження від прочитаного.
2.
Характер (тип) конфлікту твору.
3.
Особливості розвитку сценічної дії.
4.
Характери персонажів і художніх засоби їх
розкриття.
5.
Роль сюжетних та поза сюжетних елементів
(монологів, діалогів, ремарок).
6.
Тема, ідея, проблематика, своєрідність бачення
письменником піднятих у творі проблем.
7.
Значення п’єси, її художньо-естетична цінність та
сценічна доля; місце у творчості автора та в істориколітературному процесі (упродовж аналізу драматичного твору
обов’язковою умовою є наявність обґрунтованих студентських
інтерпретацій тексту.
Технологія аналізу художнього образу
Варіант 1
Зовнішній образ
Портрет – обличчя,міміка, жести, постава, манера
поведінки.
Мова – теми висловлювань, форми мислення (монологи,
репліки у діалогах, «внутрішня» мова, листи).
Костюм
Внутрішній образ
Характер персонажа – сильний – слабкий, визначений –
невизначений, цілісний – суперечливий, вольовий, безвільний,
типовий для свого часу та соціального середовища або
нетиповий (він розвивається у вчинках, ставленні до інших
людей, до навколишнього світу).
Психологічна характеристика – відтворення процесів
душевного життя людини.
Самохарактеристика персонажа.
Відгуки про персонажа, осіб, які його оточують.
Пряма авторська характеристика.
46
Світ речей, у якому живе і діє персонаж (інтер’єр), допомагає краще зрозуміти думки і почуття персонажа.
Світ природи, у якому живе та діє персонаж (пейзаж).
Соціальне середовище, суспільство, в якому живе і діє
персонаж.
Варіант 2
«Анкетна» характеристика героя (Хто? Звідки? Якого роду
Чим займається?)
Персонаж епізодичний, другорядний чи головний?
Чи є в нього прототип?
Портрет героя (відповідність чи невідповідність його
внутрішньому світу).
Характер персонажа поданий у розвитку чи епізодично.
Соціальне значення образу.
Пов’язані з даним героєм проблеми, які порушує автор.
Психологічна складність характеру (духовне багатство,
моральна краса чи потворність, їх співвідношення у душі героя).
Місце і роль персонажа у сюжеті. Чим пов'язаний він з
іншими героями (зв’язком емоційним, духовним)?
Мова як засіб самовираження персонажа.
Ставлення автора до свого героя.
Актуальність проблем, порушених письменником через
даний персонаж.
З якими відомими вам героями перегукується образ даного
твору? Що в них спільного, а що відмінного?
Моє сприйняття героя.
Пантонімічне представлення персонажа.
Отже, можна стверджувати, що цілісний аналіз художнього
твору як засіб розвитку творчих здібностей студентів є досить
ефективним. Тому дуже зручно використовувати різні схеми для
аналізу образів, ліричної поезії, драматичного твору. Це
дозволяє глибше охарактеризувати твір.
47
Роль вивчення біографії письменника у процесі
розвитку творчих здібностей студентів
Психологи доводять, що упродовж навчального процесу
студенти стомлюються не стільки від обсягу й складності
матеріалу, який вивчається, скільки від одноманітності його
викладання. Ось чому пошук нових форм та методів навчання
для словесника – не самоціль, а практична необхідність. Пошук
має стати системою. Треба постійно дбати, щоб одне заняття не
було схожим на інше, особливо тоді, коли йдеться про заняття
вивчення життєпису того чи іншого письменника.
Розгляд біографії митця, на нашу думку, повинен розкрити
його внутрішній світ, етапи творчого становлення, характер,
уподобання, ставлення до своєї праці, суспільства, людей,
природи, світоглядні позиції. При цьому важливо не просто
називати притаманні письменникові риси, а й характеризувати їх
особливості. О де Бальзак захоплювався Україною, Ф.Стендаль
досліджує тему кохання, Л.Толстой все життя дбає про добробут
селян і намагається знайти гармонію в сім'ї, А. Камю шукає сенс
життя і намагається боротися з абсурдом. Кожен по-своєму.
Головне завдання викладача й полягає в тому, щоб показати
студентам своєрідність. Неповторність особистості кожного
митця.
Як відомо, є різні види занять зі світової літератури. Чому
ж студенти здебільшого не люблять занять вивчення життєвого і
творчого шляху письменника? Очевидно, тому що словесники
проводять їх переважно однотипно – у формі лекції. Суцільна
лекційність, думаю, перетворює заняття ознайомлення з
особистістю письменника на «реєстр великої кількості подій»,
відштовхує студентів і від митця, і від його творів. Формує
негативні передумови для їх сприймання.
Які ж варіанти вивчення біографії письменника можна
використовувати, щоб урізноманітнити виклад матеріалу й
зацікавити ним студентів. Щоб сприяти формуванню студента
як творчої особистості [8, с.25-36]
48
Заняття-семінар
Суть цієї форми навчання полягає у самостійному набутті
студентами знань і вмінь упродовж виконання навчального
завдання та колективного обговорення результатів пізнавальної
діяльності. Заняття-семінар із вивченням життєпису доцільно
проводити, гадаємо, у ліцеях, гімназіях, тобто там, де працюють
класи з поглибленим вивчення світової літератури. Доцільно
проводити такі заняття і в ВНЗ 1-2 рівня акредитації. Студенти,
зазвичай, мають навички самостійної роботи з науковою
літературою.
Словесник завчасно визначає тему (вона обов’язково має
бути цікавою для студентів), мету і завдання семінару, планує
його
проведення,
формулює
основні
та
додаткові
питання,розподіляє завдання (можна за варіантами) між
студентами з урахуванням їх індивідуальних можливостей,
допомагає дібрати літературу, дає групові й індивідуальні
консультації.
Зауважимо: семінарське заняття варто проводити лише за
темою, забезпеченою доступною студентам літературою.
Йдеться не тільки про відповідність останньої інтелектуальному
рівневі розвитку студентів, а й про наявність необхідних книжок
у бібліотеках, матеріалів в інтернеті. Результати своєї
самостійної роботи студенти оформляють у вигляді плану або
тез виступів, конспекту основних джерел доповіді чи реферату.
Відомо, що семінарські заняття за способом проведення
діляться на «семінари – розгорнуті бесіди, семінари з
коментованим читанням, доповідями й повідомленнями,
семінари-диспути і змішані семінари, коли у певних
співвідношеннях застосовуються різні методи роботи.
Вважаємо, що життєпис того чи іншого письменника студентам
краще розглядати на змішаному семінарі, який буде поєднувати і
бесіду, і доповідь , і диспут.
Вивчення життєпису письменник за допомогою
хронологічних таблиць
49
Ознайомлення з основними фактами життя та творчості
письменника можна проводити за допомогою хронологічних
таблиць. Вони складають у вигляді таблиці і містять дати в
хронологічному порядку, а також ті події, які відбувалися з
письменником. Така форма роботи допомагає детально
проаналізувати життєвий шлях. Життєвий і творчий шлях
В.Вітмена можна вивчати за допомогою поданої хронологічної
таблиці.
Пропонуємо для ознайомлення хронологічні таблиці життя
і творчості В.Вітмена та Генріка Ібсена.
Тема: Особливості творчого розвитку Волта Вітмена.
Я – поет
тіла і я – поет Душі,
Зі
мною
всі насолоди раю та всі болі
пекла
зі
мною…
В.Вітмен
В.Вітмен – поет-філософ космічного масштабу.
Відчувати себе частиною Всесвіту і водночас вміщувати в собі
цей всесвіт, не кожен поет здатен на таке.
Хронологічна таблиця життя і творчості Волта Вітмена
Дата
31 травня 1819 р.
1823 р.
1830-1840 рр.
Подія
на острові Лонг-Айленд у селищі ВестХілз народився Волт Вітмен
переїзд родини до Брукліна, де Вітмен
здобув початкову освіту. Тут минуло його
дитинство
«трудові
університети»:
працював
складачем і друкарем у редакції газети,
сільським учителем, журналістом
50
1846-1848 рр.
1848 р.
1850-1855 рр.
1855 р.
1861 р.
1871 р.
1873 р.
26 березня 1892 р.
головний редактор газети «Бруклін Дейлі
Ігл»
подорож по США
формування світогляду письменника.
Декілька віршів поета надруковано в
«Європі».
перше видання збірки «Листя трави» у
Нью-Йорку
громадянська війна; Вітмен працює у
державній
військовій
скарбниці,
допомагає санітарам доглядати поранених.
Внаслідок отриманих вражень з̕ являється
збірка «Бий, барабане!»
після п̕ ятого видання збірки «Листя трави
« до Вітмена приходить широке визнання
американських та англійських критиків
письменника розбив параліч
Волт Вітмен помер
Тема: Життєвий і творчий шлях Генріка Ібсена
Генрік Ібсен – норвезький драматург ХІХ ст., який посів
одне з центральних місць у світовій літературі своєї доби й
суттєвою мірою визначив шляхи розвитку театру ХХ ст.
Хронологічна таблиця життя і творчості Генріка Ібсена
Дата
Подія
Народився у норвезькому містечку Шиєні у
20.03.1828 р.
родині купця, власника торговельного дому
Генрік Ібсен
Банкрутство торговельного дому батька
1835 р.
прирекло родину на злиденне існування
Працює помічником аптекаря містечка
1844 р.
Грімстад, написав першу п’єсу «Катиліна»
Оселився у Християнії, відвідував «фабрику
1850 р.
студентів» Гельтберга, а з часом склав іспит на
51
атестат зрілості
Бере участь у створенні газети, в якій публікує
1851 р.
свої вірші, театральні рецензії та сатиричні
статті
Ібсен
став
штатним
драматургом
1852 р.
новоствореного театру у Бергені
Стає художнім керівником другорядного
1857 р.
театру Християнії
Одружився із Сюзанною дое Туресен, дочкою
1858 р.
бергенського священика
1862 – 1863 рр. З’являються п’єси Ібсена «Комедія кохання»
та «Боротьба за престол»
Драматург живе переважно в Римі, Дрездені та
1864 р.
Мюнхені
Створює драму «Бранд», «Пер Гюнт», «Ворог
1865 р.
народу»
Повертається до Норвегії, пише п’єси
1891 р.
«Будівничий Сольнес», «Коли ми, мертві,
воскреснемо…»
Розбитий паралічем письменник помер
23.05.1906 р.
Отже, використання хронологічних таблиць під час
вивчення біографії письменників є досить ефективним, так як це
може бути і домашнє завдання для студентів, а також робота з
підручником, і складання хронологічної таблиці за лекцією
вчителя.
Застосування методу проектів упродовж вивчення
особистості письменника
На уроках світової літератури у процесі вивчення
монографічної теми метод проектів доцільно реалізувати у
вигляді репрезентації особистості письменника.
Життєпис митця має стати поштовхом до емоційного та
зацікавленого сприйняття студентами його творів. Основна мета
заняття з вивчення особистості письменника – змусити студентів
52
побачити у митцях живих людей, які кохали і страждали,
шукали свій шлях серед бездоріжжя доби і здобували моральні
перемоги. Варто зупинитись на доборі цікавих фактів із
біографії письменника, показати еволюцію його таланту,
розкрити характер, звички, уподобання [7,с.31-32 ].
Аналіз навчальної діяльності студентів показав, що
репрезентація
особистості
митця
упродовж
розгляду
монографічної теми з української літератури сприяє:
- стимулюванню інтересу студентів до вивчення
особистості письменника;
- розвитку пізнавальної активності студентів під час
дослідження певної проблеми, бажання працювати творчо;
формуванню особистісної мотивації навчання;
- виробленню навичок учнів працювати в команді:
постійно планувати діяльність, розподіляти обов’язки між
членами творчих груп, оцінювати результати досліджень;
- формуванню
вміння
студентів
працювати
з
різноманітними джерелами особистості;
- гармонізація стосунків між студентом і викладачем.
Наприклад, робота над проектом «Життєвий шлях О. де
Бальзака» здійснювалась у декілька
етапів за такими
напрямками: «Дитинство Бальзака», «Бальзак і Україна»,
«Жінки в творчій долі О. де Бальзака», «Епопея Бальзака».
Інформацію планувалось подати у вигляді схем. Розробка
такого проекту вимагала від учасників творчих груп
опрацювання фондів бібліотек та матеріалів, розміщених у
мережі Інтернет. Результатом пошукової діяльності стала
репрезентація на занятті, суть якої не лише у представленні
виготовлених схем, а й створенні певного образу митця та як
наслідок, укладання імпровізованої
«Книги відгуків» про
Бальзака.
На нашу думку, матеріал найкраще систематизувати у
вигляді опорних схем – «змійок», «павутинок», «сходинок»,
«асоціацій»; «візитних карток», «тематичних таблиць»;
53
літературних довідок. Вони подають інформацію у
сконцентрованій формі і включають у роботу зорову пам'ять.
Окрім того, підготовка таких проектів вимагає від учнів
інтегрування знань з інших галузей.
Метод проектів доцільно використовувати як на початку
вивчення монографічної теми (випереджальні завдання різного
рівня складності), так і на кінцевому етапі (підбиття підсумків).
Можуть бути присвячені повному розкриттю життєвого шляху
митця або частковому розкриттю лише певних граней його
особистості[7,с.31-32 ].
Узагальнювальні таблиці та схеми – це висновки, які
народжуються на очах студентів і формують у свідомості цілий
образ письменника. Мета таких проектів – зацікавити студентів
особистістю митця і зекономити час на засвоєння матеріалу на
заняття. Тематика проектів може бути запропонована самими
студентами відповідно до їх уподобань або викладачем з
урахуванням навчальної ситуації, специфіки теми, інтересів та
індивідуальних здібностей студентів.
Розрізняють такі типи навчальних проектів:
- дослідницькі – потребують добре обміркованої
структури, визначеної мети, продуманості методів. Наприклад,
простежити долю Е.Хемінгуея - митця і Е.Хемінгуея – людинилегенди;
- творчі – не мають детально опрацьованої структури, вона
розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату,
інтересам учасників проекту, наприклад, «Абсурдність
людського існування. Чи можна побороти абсурд?» (Творчі
погляди А.Камю);
- інформаційні – спрямовані на збирання відсутньої
інформації. Наприклад, заповнення «візитних карток»,
тематичних таблиць.
Наприклад, можна створювати проект «Поліфонізм роману
Ф. Достоєвського «Злочин і кара», адже студенти вже мають
певний досвід проектної діяльності. Виходячи з вивченого
54
матеріалу, вони самі формулюють проблему проекту, яку їм
було б цікаво розв’язати. Відповідно до своїх інтересів учні
швидко об’єднуються в групи і намічають завдання, самостійно
розподіляють ролі, визначаються з джерелами інформації,
обирають форму презентації.
Проектна діяльність сприяє формуванню необхідних
компетенцій. Але для її успішної реалізації своє завдання як
викладача вбачаю у створенні певних умов: по-перше, освітня
проблема проекту має бути актуальною, задовольняти навчальні
потреби студентів і не передбачати однозначного вирішення; подруге, робота студентів над цією проблемою має бути
дослідницькою і самостійною.
Цінність проектної технології упродовж вивчення
особистості письменника полягає у створенні рівних
можливостей для «слабких» та «сильних» студентів. Окрім того,
такий вид роботи максимально активізує пізнавальну діяльність
студентів. Готуючи проектне завдання, студенти прагнуть
якомога більше знань почерпнути з кожного заняття, шукають
шляхи для самоосвіти, додаткові джерела інформації.
Проектна технологія спрямована на стимулювання
інтересу студентів до навчання, розвиток дитини через
розв’язання проблем і застосування набутих знань у конкретній
діяльності. Акцентування сучасної освіти на особистості
студента робить застосування методу проектів надзвичайно
актуальними.
Застосування проблемного навчання на заняттях зі світової
літератури
Одним із найперспективніших напрямків розвитку творчих
здібностей особистості, необхідних сучасному фахівцю, є
проблемне навчання [1, с.20-22 ].
Проблемне навчання – дидактична система, яка
ґрунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і
55
способів діяльності, на прийомах і методах викладання та учіння
з елементами наукового пошуку.
Таке навчання передбачає проблемне викладання, тобто
створення системи послідовних проблемних ситуацій і
управління процесом їх вирішення, а також проблемне учіння –
особливу форму творчої навчальної діяльності студентів щодо
засвоєння знань та способів діяльності з наявністю налізу
проблемних ситуацій, формулювання проблем і їх розв’язання
шляхом висунення припущень, обґрунтування і доведення
гіпотез.
Проблемне навчання покликане формувати в студента такі
професійні вміння:
- самостійно бачити і формулювати проблему;
- висунути гіпотезу, знайти спосіб її перевірки, зібрати
дані,проаналізувати їх, запропонувати методику їх оброблення;
- бачити проблему загалом, аспекти та етапи її розв’язання
самостійно або в колективній роботі.
Проблемне навчання змінює мотивацію пізнавальної
діяльності: провідними стають мотиви пізнавально-спонукальні
(інтелектуальність).
Проблема
викликає
внутрішню
зацікавленість студента, що стає чинником активізації
навчального процесу та ефективності навчання. Пізнавальна
мотивація спонукає людину розвивати свої нахили і здібності,
зумовлює
перебудову
сприйняття,
пам’яті,
мислення,
переорієнтацію інтересів тощо.
Як специфічна технологія навчального процесу проблемне
навчання передбачає наявність проблемного запитання,
проблемного завдання, проблеми, проблемної ситуації.
Істотною ознакою проблемного запитання є прихована
суперечність, яка відкриває можливість отримати неоднотипні
відповіді. У ньому немає готової схеми і передбачається
самостійний аналіз суперечливої ситуації. Студенти мають
володіти таким обсягом знань та вмінь, щоб самостійно почати
пошук результату.
56
Проблемне завдання містить усі ознаки проблемного
запитання і принципово відрізняється від пізнавальних завдань,
спрямованих на здобуття знань, яких бракує, а також
тренувальних завдань, які мають на меті закріплення знань і
способів дій. Вони завжди нестандартні і передбачають
засвоєння нових знань, умінь та навичок[1,с.20-22].
Проблема – це складне теоретичне і практичне завдання,
яке потребує розв’язання, проте ні конкретні способи його
розв’язання, ні його кінцевий результат невідомі. Поштовхом до
виникнення наукової проблеми є виявлення невідомих раніше
фактів, неспроможність пояснити їх у межах наявних у студентів
знань. З погляду психології проблема означає наявність
суперечливої ситуації, коли існує дві або кілька позицій (іноді
протилежних) і необхідно здобути нові знання для їх
правильного пояснення.
Прихована в проблемі суперечність може бути подолана
лише тоді, коли студент володіє таким рівнем знань і такими
способами діяльності, які є достатніми, щоб почати пошук
невідомого йому результату або способу розв’язання завдання. В
іншому разі проблема для студента є лише непевним відчуттям
пізнавальних труднощів, тобто проблемною ситуацією, сутність
якої полягає у тому, що для її розв’язання студентам необхідно
знати нові знання і способи дій.
За
видом
інформаційно-пізнавальної
суперечності
виокремлюють кілька типів проблемних ситуацій.
1.
Студенти не знають способу розв’язання
поставленого завдання, не можуть відповісти на проблемне
запитання, дати пояснення новому факту у навчальній або
життєвій ситуації, тобто недостатньо їхніх попередніх знань для
пояснення нового факту.
2.
Зіткнення
студентів
із
необхідністю
використовувати раніше засвоєні знання у нових практичних
умовах, що викликає пізнавальний інтерес і стимулює пошук
нових знань
57
3.
Існування суперечності між теоретично можливим
шляхом розв’язання завдання і практичною неспроможністю
обраного способу.
4.
Наявність суперечності між практично досягнутим
результатом виконання навчального завдання і відсутністю
знань для його теоретичного обґрунтування.
Існує кілька найпоширеніших способів створення
проблемних ситуацій, які класифікують у такий спосіб
(Г.Богомазов):
- ситуація
несподіваності:
створюється
упродовж
ознайомлення слухачів із фактами або ідеями, що викликають
подив, здаються парадоксальними;
- ситуація конфлікту: нові факти, висновки, досвід
вступають у протиріччя з усталеними науковими теоріями,
уявленнями;
- ситуація передбачення6 характеризується суперечливістю
фактів, здійсненням розумового пошуку;
- ситуація спростування: слухачам пропонується довести
неспроможність певної ідеї, спростувати антинауковий підхід,
тощо;
- ситуація невідповідності: виникає, коли життєвий досвід,
світогляд слухачів вступають у протиріччя з науковими даними;
- ситуація невизначеності: проблемне завдання містить
недостатню кількість даних для своєчасного розв’язання; у
такому разі її розв’язання залежить від кмітливості, мобільності
студентів, які повинні самостійно здобути дані, яких не
вистачає;
- ситуація вибору: студент пропонує обрати правильну
відповідь із кількох можливих і відомих йому та обґрунтувати
свій вибір.
Проблемні завдання можуть бути розраховані на кілька хвилин
заняття, а також на кілька днів, тижнів, місяців.
Як справедливо стверджують дослідники, введення у
навчальний процес елементів проблемності підвищує активність
58
студентів, сприяє розвитку у них пізнавальних інтересів. Однак
повністю будувати навчання на основаних проблемності навряд
чи можливо. У групах зібрані студенти з різними рівнями
підготовки і різними здібностями. І якщо для когось проблемне
завдання не відповідає його можливостям, воно вносить
дезорганізацію.
У викладача, який переживає емоції інтересу, виникає
бажання досліджувати, розширювати свої знання новою
інформацією, прагненням неординарно підійти до об’єкта
зацікавлень.
Рольова гра
Словесник
пропонує
попередньо
підготовленому
студентові перевтілитися в образ Грегора Замзи – комахи. До
Грегора-комахи викладач і студенти ставлять запитання:
- Грегоре, які почуття тебе переповнюють після
перевтілення?
- Чому ти після перевтілення думаєш про роботу?
- Чи змінилося твоє життя після того, як ти став
комахою?
- Як почала відноситися до тебе родина після
перевтілення?
- Чи хотів би ти знову стати людиною?
- Грегоре, що б ти змінив у своєму житті знову ставши
людиною?
Розвиткові творчих здібностей сприяють й заняття
гендерного дослідження. Виходячи зі специфіки конкретного
художнього тексту, пропонуємо гендерне прочитання його,
організовуємо діалог студентів зі світом твору, його моральними
нормами, гендерними ролями персонажів, уявленнями про
жіночий і чоловічий ідеал.
59
Творчі завдання на заняттях зі світової літератури
Розвиток творчих здібностей у студентів потребує
концептуальності, продуманої, злагодженої, цілісної системи
роботи зі студентами. Таку роботу потрібно проводити
послідовно та систематично – тільки за таких умов вона
даватиме результат.
Творчі ресурси кожної дитини – величезні, тож завдання
педагогів-словесників – створити належні умови для якісної
реалізації їх, привчити дитину до систематичного творчого
осягнення дійсності. Певне. Стандартних творчих завдань
(навіть за найбільш нестандартними темами) недостатньо, аби
сприяти виникненню творчих запитів у креативних дітей,
реалізувати їхні можливості. Тож самий арсенал творчих робіт у
літературній освіті студентів потребує якісного оновлення[13,
с.12-15].
Пропоновані моделі творчих завдань спрямовані на
вироблення цілісної системи плекання творчих здібностей
студентів. Можуть розвивати якусь рису обдарування дитини
або ж цілісно сформувати її творчі здібності.
Творча робота у формі «потоку свідомості»
Творча робота про життєве покликання людини – після
вивчення творчості Е.Хемінгуея.
Творча робота у формі спогаду про дитинство – після
вивчення творчості Г.Ібсена.
Гра «Хто про кого?»
(за п’єсою А. Чехова «Вишневий сад»)
1.
«На сколько же это опоздал поезд? Часа на два по
крайней мере. Я-то хорош, какого дурака свалял нарочно
приехал сюда чтобы на станции встретить и вдруг проспал…
Сидя уснул! Досада… Хоть ты меня разбудила».
(Лопахін - Дуняша)
2. «Детская, милая моя, прекрасная комната… Я тут спала,
когда была маленькой. И теперь я как маленькая. А Варя попрежнему все такая же, на монашку похожа».
60
(Раневська)
3. «Дачу свою около Ментоны она уже продала, у нее
ничего не осталось, ничего. У меня тоже не осталось, ни
копейки, едва доехали. И она не понимает сядем обедать на
вокзале, требует самое дорогое, и на чай дает по рублю».
(Аня про Раневську)
4. «Душечка моя приехала! Красавица приехала! Хожу я,
душечка, целый день по хозяйству, а все мечтаю. Выдать бы
тебя за богатого человека, и я бы тогда была покойной, пошла
бы себе в пустынь, потом в Киев…».
(Варя
– Аня)
5. «Вы будете брать с дачников самое малое по 25 рублей в
год за десятину, и если же теперь обьявите, то, я ручаюсь чем
угодно у вас до осени не останется ни одного клочка, все
разберут».
(Лопахін – Раневська)
6. «У меня нет настоящего паспорта? Я не знаю, сколько
мне лет, и мне все кажется, что я молоденькая».
(Шарлотта)
7. «Я купил! Погодите господа, сделайте милость, у меня в
голове
помутилось,
говорить
не
могу…».
(Лопахін)
8. «Заперто. Уехали. Про меня забыли… Ничего. Я тут
посижу… А Леонид Андреевич небось шубу не надел, в пальто
поехал. Я-то не доглядел… Молодо-зелено! Жизнь-то прошла,
словно и не жил».
(Фірс – Гаєв)
Літературний диктант «Так-ні»
1. Справжнє імя Оскара Уайльда – Доріан Грей. (Ні)
2. Уайльд захоплювався гедонізмом і естетизмом.(Так)
3. Казки «Щасливий принц» та «Хлопчик-зірка належать
перу Уайльда.(Так)
61
4. Художньому світові Уайльда притаманне зображення
пейзажів душі ліричного героя.(Ні)
5. 1884 р. – одружується з Констанцією Ллойд. (Так)
6. Засуджений за вбивство молодого чоловіка Альфреда
Дугласа.(Ні)
7. Помирає у 1900 році у Парижі.(Так)
8. «Мистецтво повинно відображати, лише глядача, а не
реальність» - за словами Уайльда.(Так)
9. Роман «Портерт Доріана Грея» написаний 1881
року.(Ні)
10. Оскар Уайльд прожив все своє життя заради
краси.(Так)
Літературна гра «Темна конячка» за повістю Бальзака
«Гобсек»
Упізнай героя.
1. «У поспіху вона тільки накинула на голі плечі
кашемірову шаль і куталася в неї так уміло, що під шаллю легко
вгадувалися форми її прегарного тіла. … Голова (?) була
недбало пов’язана, наче в креолки, яскравою шовковою
хустинкою, з-під якої вибивалися пишні чорні кучері».
(Графиня Анастазі де Ресто)
2. «Молода дівчина, вдягнена просто, але з вишуканістю
парижанки: в неї була граціозна голівка, свіже личко, привітний
погляд; красиво зачесане каштанове волосся, спускаючись двома
півкругами і прикриваючи скроні, надавало якогось витонченого
виразу її голубим очам, чистим, наче кришталь».
(Фанні Мальво)
3. « Через три місяці я став стряпчим. А незабаром мені
пощастило, віконтесо, виграти справу про повернення вам угідь.
Той успіх зробив мене відомим».
(Дервіль)
4. « (?) – створіння дивовижне, на все придатне і ні до чого
не здатне, суб’єкт, який розбуджує в людях страх і зневагу,
всезнайка і цілковитий неук, готовий зробити добре діло і
62
вчинити злочин, іноді – втілення самої підлоти, іноді –
уособлення благородства, відчайдух, більше заляпаний
багнюкою, аніж заплямований кров`ю, людина, яку можуть
гризти турботи, але не докори совісті, і яка більше турбується
про своє травлення, ніж про духовні потреби, натура зовні
пристрасна, а в середині холодна, як лід». (Максим де Трай)
5. « Чоловік років тридцяти п’яти… вдягнений досить
просто, гість скидався на покійного герцога Ришельє» ( Граф де
Ресто).
6. « Він сидів у кріслі, нерухомий мов статуя. Втупившись
поглядом у камін з таким виразом, ніби перечитував свої боргові
розписки та векселі».
(Гобсек)
Назви місце дії.
1. « На ведмежій шкурі, розстеленій під левами,
вирізьбленими на ліжку з червоного дерева, біліли атласні
черевики, що їх жінка скинула там, повернувшись стомлена з
балу…».
2. « … і камін, і письмовий стіл, і стільці були захаращені
всякими речами, потрібними для догляду за хворим , де повсюди
виднілися брудні пляшечки, з ліками або порожні, брудна
білизна, розбиті тарілки, а біля каміна валялася грілка без
кришки і стояла ванна, досі повна мінеральної води. В кожній
дрібничці цього бридкого хаосу відбивався крах людського
життя».
3. « Вузькими крутими сходами я піднявся на шостий
поверх, і мене впустили в квартиру з двох кімнат, де все
блищало чистотою, як нова монета».
4. « Кімната була захаращена меблями, срібними виробами,
лампами, картинами, вазами, книгами, чудовими гравюрами без
рам, загорнутими в трубку, й найрізноманітнішими рідкісними
речами».
63
Вікторина «Як добре я знаю роман «Злочин і кара»?»
(за романом Ф.Достоєвського «Злочин і кара»)
Кому належить вислів?
1. «Шановний добродію мій, … бідність – не порок, це
істина. Знаю я, що і пияцтво не доброчесність, це тим паче. Але
убозтво, добродію, убозтво – це порок. У бідності ви ще
зберігаєте своє благородство природжених почуттів, а в убозтві
– ніколи і ніхто».
2. «Якщо мені, приміром, до цього часу говорили:
«розлюби», і я розлюбляв, то що ж із цього виходило?
…виходило те, що я розривав жупан навпіл, ділився з ближнім, і
обидва ми залишалися наполовину голими, за російським
прислів’ям: «Поженешся за двома зайцями, жодного не
упіймаєш». Наука ж говорить: «розлюби щонайперше самого
себе, адже все у світі на особистому інтересі побудовано».
3. «Не розумієте ви мене! … Адже він сам, п’яний, під
коней поліз! … Від нього не статки, а тільки мука була. Адже
він, п’яниця, все пропивав. Нас обкрадав та в шинок носив… І
слава богу, що помирає! Збитків поменшає!»
4. «Навіщо ти вимагаєш від мене геройства, якого і в тобі,
можливо, немає? Це деспотизм, це насилля! Якщо я і згублю
кого, то тільки себе саму…»
5. « - Хто я такий? Ви знаєте: дворянин, служив два роки в
кавалерії, потім так тут у Петербурзі ошивався, потім одружився
з Марфою Петрівною та жив у селі. Ось моя біографія».
6. «Іди тепер, зараз же, стань на перехресті, вклонися,
поцілуй спочатку землю, яку ти осквернив, а потім уклонися
всьому світові, на всі чотири боки, і скажи всім, уголос: «Я
вбив!» Тоді Бог знову тобі життя дасть».
7. «Одним словом, я роблю висновок, що й усі, не тільки
великі, а й ті, які хоч трохи виходять з колії, люди, тобто такі,
що хоч трохи здатні сказати щось нове, мусять, за велінням
особистості своєї, бути неодмінно злочинцями».
64
Упізнай героя.
8. « Це була маленька суха бабуся, років шістдесяти, з
гострими і злими очицями, з маленьким гострим носом,
простоволоса. Білобрисе, мало посивіле волосся її було густо
змащене оливою. На її тонкій і довгій шиї, схожій на курячу
ногу, було намотане якесь фланельове ганчір’я, а на плечах,
незважаючи на спеку, теліпалася зовсім потріпана і пожовкла
хутряна кацавейка…»
9. «Він ішов повільно, не поспішаючи, був у гарячці і не
усвідомлював цього, охоплений якимсь новим, неосяжним
почуттям раптом пізнаного повного і радісного життя. Можливо,
це почуття скидалось на почуття засудженого до страти, якому
зненацька й несподівано оголошують помилування…»
10. «Вона підійшла ледве чутно і сіла поруч. На ній був її
убогий, старий бурнус і зелена хустка. Обличчя її ще свідчило
про недавню хворобу, зблідло й змарніло. Вона привітно і
радісно усміхнулась до нього, але, за своєю звичкою, несміливо
простягла йому руку. Вона завжди простягала йому свою руку
несміливо, мовби побоюючись, що він відштовхне її… »
11. «Він хворів уже давно; та не муки каторжного життя,
не робота, не харчі, не брита голова, не латаний одяг зламали
його: О! хіба він боявся тих знущань! Навпаки, він навіть радий
був роботі: знесилившись на ній фізично, він принаймні
здобував собі кілька годин спокійного сну…»
Завдання тестового характеру
Г. Ібсен «Ляльковий дім»
1. Для «нової драми» характерне відтворення:
а) трагедія в житті певної людини;
б) трагедія життя особистості в суспільстві;
в) дійсність у всіх її проявах.
2. Перебудову драми започаткував:
а) Г. Ібсен;
б) А. Чехов;
65
в) Б. Шоу.
3. Для «нової драми» не характерне:
а) зосередження уваги на внутрішніх, глибинних ідейних
конфліктах самої дійсності;
б) чіткий поділ за жанрами (трагедія, комедія, драма);
в) відкритий фінал.
4. Генрік Ібсен народився в:
а) 1928 р.
б) 1828 р.
в) 1836 р.
5. Перша драма Г.Ібсена мала назву:
а) “Ромео і Джульєтта”
б) “Катиліна”
в) “Ворог народу”
6. Від’їзд Ібсена з Норвегії зумовлений:
а) творчими невдачами;
б) розчаруванням драматурга в скандинавському русі;
в) важкою хворобою.
7. До якого з етапів творчого шляху Г.Ібсена належить п’єса
“Ляльковий дім”:
а) національно-романтичного;
б) реалістичного;
в) період створення “нової драми”.
8. П’єса “Ляльковий дім” – це:
а) сатирична комедія;
б) соціально-побутова драма;
в) соціально-психологічна драма.
9. Основна тема п’єси:
а) сімейне щастя;
б) боротьба жінки за становище у суспільстві;
в) справжнє призначення людини в цьому світі.
10. Нора, героїня твору, винна в тім, що:
а) привласнила батьківські гроші;
б) підробила підпис чоловіка на векселі;
66
в) підробила підпис батька на векселі.
11. Нора Торвальду: “Якщо вже ти хочеш подарувати мені
що-небудь, то ти б...!”
а) дав мені грішми;
б) купив мені шубку;
в) не
говорив мені про це.
12. Торвальд отримав посаду:
а) адвоката;
б) директора магазину;
в) директора банку.
13. Торвальд вважає, що “майже всі, хто рано схибив у житті,
мали брехливих ...”
а) бабусь;
б) матерів;
в) родичів.
14. Нора сподівалась на чудо, що, коли чоловік прочитає
листа Крогстада, він:
а) не пристане на його умови;
б) погодиться з умовами Крогстада;
в) висуне свої умови.
15. Ляльковий дім в однойменній п’єсі Г.Ібсена –
символічний образ:
а) щасливого сімейного життя;
б) штучного життя;
в) мрії героїні про щастя.
16. Кому належить вислів:
«Справа не дійшла до суду, але всі шляхи для мене наче
перегороджені з того часу. Тоді я взявся за ті справи… ви знаєте.
Треба ж було за щось ухопитись.» (Крогстад).
17. Кому належить вислів:
«Мати моя була ще жива, але така слабка, безпорадна, не
зводилася з ліжка. І ще в мене були на руках два менші брати.»
(Фру Лінне).
18. Кому належить вислів:
67
«Ні, Боже борони, що ти! Він такий суворий щодо цього. І
крім того, з чоловічим самолюбством… Для нього було б так
болісно, принизливо дізнатися, що він зобов’язаний мені чимнебудь.» (Нора).
19. Кому належить вислів:
«Це так неймовірно, що я просто отямитися не можу. Але
ж треба якось виплутатись. Зніми шаль. Зніми кажу тобі!»
(Торвальд Хельмер)
20. Кому належить вислів:
«У всякому разі, ви можете бути впевнені, що я весь у
вашому розпорядженні і душею, і тілом.» (Ранк)
Отже, наведені зразки завдань є дуже важливими в процесі
аналізу художнього твору. Пропоновані моделі творчих завдань
спрямовані на вироблення цілісної системи плекання творчих
здібностей студентів. Можуть розвивати якусь рису обдарування
дитини або ж цілісно сформувати її творчі здібності.
Таким чином, становлення і розвиток демократичної
держави України, реформування національної системи освіти
ставить проблему розвитку особистості у ранг пріоритетних. У
сучасних умовах несприятливого впливу економічних і
соціальних фактів саме педагогічна наука та освітньоуправлінська
практика
постають
базовою
основою
перспективних соціальних змін. У зв’язку із цим формується
новітня світоглядна концепція, згідно з якою особистість постає
пріоритетною з її унікальними інтересами, цінностями,
здатністю
до
самовдосконалення, саморозвитку, само
актуалізації, самоосвіти, творчої діяльності. Яка ж особистість
виховується сьогодні? Які її пріоритети?
1. Компетентна, цілеспрямована, творча, доброзичлива,
духовно багата, морально чиста, всебічно розвинена,
національно свідома, комунікабельна, толерантна, освічена.
2.Прагматична духовність, до якої треба прагнути.
68
3.Творча особистість; суб’єкт культури, творіння і
проектування свого
життя;
конкурентноспроможна
особистість;
здатна до критичного мислення; розв'язання
життєвих проблем.
Що необхідно зробити аби забезпечити успішний рух
вперед?
1.Учити дітей самостійно мислити, учити вчитись.
2.Стимулювати розвиток творчих здібностей викладачів та
студентів.
3.Створити умови для самореалізації особистості студентів
з різним рівнем розвитку.
4.Любити і поважати особистість.
5.Використовувати на заняттях сучасні інноваційні
технології.
6.Навчання наближати до реального життя.
Педагогічна майстерність - це обов'язок кожного
викладача. Тільки творчий педагог може виховати творчу
особистість. Це щоденна праця, це відповідальність за результат
своєї праці. Це постійна потреба самовдосконалюватися,
учитися. Це постійний творчий пошук.
Які форми роботи з учнем ефективні і чому?
1.Диференційоване навчання, бо допомагає розвитку
індивідуальних здібностей.
2.Робота в парах
3.Групова ( у малих і великих групах).
4.Інтегровані уроки.
5.Створення на уроках проблемних ситуацій.
6.Творчі завдання.
7.Рольова гра.
Ці форми ведуть до створення творчо-компетентної
особистості.
Освітня технологія повинна формувати таку особистість,
яка вміє:
69
адаптуватися до життєвих ситуацій,
які швидко
змінюються,
Шляхом самостійного здобуття знань; доцільно їх
застосовувати на практиці для вирішення різноманітних
проблем;
- самостійно критично мислити, вміти реально бачити
проблеми і шукати шляхи їх подолання; бути здатною
генерувати нові ідеї, творчо мислити; а грамотно працювати з
інформацією;
- бути комунікабельною, контактною в різних соціальних
групах;
- самостійно
працювати
над
розвитком
власної
моральності, інтелекту, культурного рівня.
Рекомендації для ефективного розвитку творчих
здібностей студентів:
1.
Давати такі завдання, щоб дитина повірила в свої
можливості.
2. Добре вивчити і знайти творчі здібності дитини.
3. Створення проблемних ситуацій для реалізації
творчих здібностей виховання.
4. Варіативність домашніх завдань.
5. Вивчення вікових особливостей.
6.
Створення персональних виставок, творчих робіт,
залучення до участі у творчих групах.
7. Любити дитину і вірити в її успіх.
8. Не намагатися дати певну суму знань, а дати паростки
творчості.
9. Для творів підбирати теми, що порушують актуальні
проблеми, дають можливість висловитися.
10. Помічати навіть незначні досягнення студентів,
підкреслюючи їх оригінальність, адже творчість є тоді, коли
дитина вірить, що її цінують.
Отже, на заняттях зі світової літератури предметом нашої
уваги є пошук шляхів людини творчої, здатної самостійно
70
шукати нові знання, ставити і розв’язувати проблеми, творити.
Проблема використання морального потенціалу самої
дисципліни, специфіка методичних прийомів, методів
передбачають головне – розвиток творчого потенціалу і
викладача, і студента.
Лише той викладач зможе досягти поставленої мети на
заняття літератури, який досконало володіє психологічними
особливостями студентського колективу, розумно враховує
суб’єктивні і об’єктивні фактори, які допоможуть досягти
поставленої мети у навчанні, вихованні і розвитку творчих
здібностей студентів
Тому актуальною є проблема розвитку творчих здібностей
на заняттях, зокрема на заняттях зі світової літератури.
71
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бак Світлана. Навчальний діалог як метод формування
свідомого читача /С.Бак // Всесвітня література в середніх
навчальних закладах України. – 2011. - № 9. – С.20-22.
2.Гонташ
Г.Є.
Формування
творчої
особистості
/Г.Є.Гонташ // Всесвітня література та культура. – 2003. - №5- с.
13-16.
3. Дем’яненко О.О. Творча діяльність учнів середніх класів
як засіб підвищення ефективності вивчення літератури
/О.О.Дем'яненко // Зарубіжна література. – 2005.-№4-с.32-34.
4.Калюжна О. Завдання для розвитку творчих здібностей
школярів на уроках мови та літератури / О.Калюжна //
Дивослово. – 2009. - № 5. – С.11-13.
5. Куц Є.Л. Формування творчої особистості засобом
художньої літератури /Є.Л.Куц. // Всесвітня література. – 2000. №2.-с.5-7.
6. Лук’янова Т.В., Шарова В.І. Щоб вивчення літератури
було ефективним, потрібно створити для цього відповідне
середовище /Т.В.Лук'янова, В.І.Шарова // Всесвітня література в
середніх навчальних закладах України. – 2006. - № 1.-С.7-9.
7. Невмержицька Ольга. Метод проекту як засіб
формування читацької компетенції учнів /О.Невмержицька //
Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. –
2011.- № 7-8. -С.31-32.
8. Николин Микола. Формування духовно-естетичної
компетентності учнів за умов профільного навчання
/М.Николин // Всесвітня література в середніх навчальних
закладах України. – 2011.- № 5.- С.25-36.
9. Пасічник Є. Методика викладання української
літератури в середніх навчальних закладах /Є.Пасічник . – К.,
2000.-с.186-201.
10.Пашкурна О.Б. Тільки ті знання міцні, які добуваються
самостійно, а не подаються в готовому вигляді /О.Б.Пашкурна
72
//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. –
2005.- №2.-С.5-7.
11. Проблемність на уроках літератури. Лекція №4.
Проблеми сучасного уроку. www.tspu.edu/...lit/lec.htm
12. Проблемність на уроках літератури. Методи навчання.
www.tspu.edu/...lit/lec.htm
13. Сафарян Світлана. Творчість можна не тільки
розвивати, а й навчатися їй /С.Сафарян // Всесвітня література в
середніх навчальних закладах України.–2008.-№ 2.-С.12-15.
14.Щолок
Галина.
Використання
інформаційних
технологій на сучасному уроці світової літератури /Г.Щолок //
Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. –
2011. - № 10. – С.21-23.
73
74
Навчальне видання
Зілюк Наталія Володимирівна
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ
СТУДЕНТІВ НА ЗАНЯТТЯХ ЗІ СВІТОВОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
Методичні рекомендації
75
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа