close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Завдання, функції, основні напрями і
зміст роботи класного керівника в
сучасних умовах
визначаються Положенням про класного
керівника навчального закладу системи
загальної середньої освіти,
затвердженим наказом № 434
Міністерства освіти і науки України від
06.09 2000 року.
"Класний керівник – це педагогічний працівник, який
здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів
класу, навчальної групи професійно-технічного
навчального закладу, окремими учнями, їх
батьками, організацію і проведення позаурочної та
культурно-масової роботи, сприяє взаємодії
учасників навчально-виховного процесу в створенні
належних умов для виконання завдань навчання і
виховання, самореалізації та розвитку учнів
(вихованців), їх соціального захисту"
«Найголовнішим у
вихованні
має бути особистість
безпосереднього
вихователя, який віч на
віч знаходиться з учнями.
Вплив особистості педагога
на молоду душу
становить ту силу, яку не
можна замінити
ні підручниками, ні
моральними повчаннями,
ні системою покарань і
заохочень.
Важливе значення має дух
закладу,
але цей дух живе не серед стін,
не на папері,
а в характері більшості
вчителів
і від них переходить
у характер вихованців».
К. Д. Ушинський
Головним і найважливішим
завданням класного керівника є
сприяння формування особистості
учня, розвитку його задатків,
можливостей, здібностей і
талантів, а також його соціалізації,
залучення до сфери суспільносоціальних відносин.
Основними функціями
класного керівника у
сучасній школі є такі:
Діагностична
Вивчення учнів класу,
їхніх особливостей,
інтересів, нахилів,
потреб, рівня
вихованості, мотивів
поведінки тощо.
Організаторська
Залучення класного колективу
до різних видів виховної
діяльності (пізнавальної,
суспільно корисної, ціннісноорієнтаційної, художньотворчої тощо).
Виховна
Визначення змісту, форм і методів
виховної діяльності.
Складання плану виховної роботи.
Проведення виховних заходів, які є
дієвим засобом формування в
учнів соціально цінних мотивів
поведінки, духовних потреб,
здорових інтересів, позитивних
якостей.
Координаційна
Спрямування виховних зусиль
усіх суб’єктів виховання
(батьків, педагогів,
представників громадськості)
на позитивні результати у
вихованні учнів.
Стимулююча
Своєчасне виявлення
зрушень на краще в
розвитку учнів, заохочення
їх до наступних позитивних
дій та вчинків
Корекційна
Корекція роботи як з
класом, так і з окремими
учнями на основі
глибокого аналізу
результатів попередньої
роботи.
Соціальна
Вивчення чинників (об’єктивних і
суб’єктивних), які впливають на
формування і розвиток особистості.
Вироблення в учнів навичок
соціальної поведінки.
Нейтралізація небажаного впливу,
що може здійснюватися на
школярів.
Методична
надання допомоги
активу учнів, батькам,
представникам
громадських
організацій
Вивчення особистості учня
здійснюється класним керівником
з використанням усієї палітри
"шкільних методик"
Сутність цього, як відзначав ще А.С.Макаренко,
полягає не в тому, щоб "возитися з капризною
дитиною", а в турботі педагога про те, щоб на основі
індивідуальних особливостей дитини залучити її до
активної життєдіяльності класного колективу.
При цьому необхідний як диференційований
підхід до дитини, так і до різноманітних груп дітей:
"новеньких", хлопчиків - дівчаток, активу - пасиву,
талановитих і відстаючих у розвитку тощо.
Створення і виховання учнівського колективу
як основного середовища життєдіяльності школярів
передбачає визначення мети і завдань виховання як
колективу в цілому, так і кожної особистості учня
зокрема, залучення кожного учня до різноманітних
видів суспільно корисної діяльності, створення і
розвиток системи виховних міжособистісних стосунків
(розподіл доручень і обов'язків, розвиток активу:
вибори, навчання його, створення відносин "взаємної
відпові-дальності"), розвиток традицій, налагодження
зв'язків з іншими колективами в школі і за її межами.
Створення в класі атмосфери мажору й оптимізму,
сприятливого психологічного мікроклімату
Починаючи роботу з класом, класному
керівникові варто ознайомитися з особовими
справами учнів, поговорити з їхніми батьками,
вчителями-предметниками,
проаналізувати
класний журнал за минулий навчальний рік і
скласти собі певне уявлення про успішність,
поведінку, позитивні аспекти і недоліки, що
мають місце у класі, з тим, щоб визначити
найоптимальніший
підхід
до
організації
виховної роботи.
Важливе значення у створенні колективу має уміле
пред'явлення з перших же днів навчання педагогічних вимог
до учнів.
З цією метою класний керівник, як правило, на
початку навчального року проводить спеціальні збори, на
яких ґрунтовно знайомить учнів з найважливішими
шкільними правилами і пояснює їм, як вони повинні
поводити себе на уроках, перервах, в позаурочний час,
виконувати домашні завдання і брати участь у громадському
житті класу.
Пред'явлення вимог на початку навчального року
спонукає учнів до аналізу своєї поведінки і переживанню
внутрішніх суперечностей між наявним і необхідним рівнем
поведінки, що зрештою стимулює їхнє самовиховання.
Уміння класного керівника організувати змістовну
позакласну роботу з учнями є чи не найважливішим у
вихованні учнівського колективу.
Класному
керівникові
варто подбати про те, щоб уже з перших днів роботи з дітьми
залучити їх до активної практичної позакласної діяльності,
збудити і розвинути інтерес до неї. Тим паче, що діти з
цікавістю беруть участь у колективних прогулянках, походах
по рідному краю, в різноманітних екскурсіях, громадсько
корисній праці тощо.
Цікаві практичні справи с основою для накопичення
позитивних традицій у класі, що в свою чергу сприяє
збагаченню життя колективу і його розвитку. Такими
традиціями можуть бути свята праці, спортивні змагання,
походи і екскурсії, зустрічі з видатними людьми тощо.
Роль колективу, його вплив на
особу кожного учня, навіть за умов
демократичності
суспільства,
освіти,
школи, є закономірною.
Оскільки кожен учень щодня
перебуває в класі, то й клас (свідомо чи
несвідомо) впливає на нього так само, як
трудовий колектив впливає на робітника,
студентський — на студента, військовий
— на солдата.
Колектив — це організована
форма об'єднання людей на
основі цілеспрямованої
діяльності.
Ознаками колективу є
а) наявність суспільно значимої мети;
б) щоденна суспільна діяльність,
спрямована на її досягнення;
в) наявність органів самоврядування;
г) встановлення певних психологічних
стосунків між членами колективу
Більшість дослідників
виділяють три стадії
розвитку дитячого
колективу:
Перша стадія:
створення активу
Колектив характеризується
такими ознаками:
:
• він лише починає створюватись;
• члени колективу недостатньо знають один
одного;
• вихованці неповною мірою усвідомлюють
завдання;
• відсутня ініціатива в конкретній діяльності;
• відсутній актив.
Провідною тактичною лінією
діяльності вчителя є забезпечення
системи вимог і організація
діяльності на засадах
єдиноначального керівництва і
педагогічного авторитаризму.
Виходячи з ознак колективу на цій стадії і
тактичної лінії діяльності вихователя, можна
визначити такі напрями його роботи:
• вивчення членів колективу;
• забезпечення знайомства вихованців між собою;
• висунення конкретних завдань перед вихованцями;
• організація спільної діяльності, спрямованої на
виконання означених завдань;
• сприяння формуванню активу.
На цій стадії розвитку колективу взаємини між
педагогом і вихованцями будуються на засадах
безпосереднього впливу як на колектив загалом, так і
на кожного члена колективу зокрема. Вихователь у
своїх діях не має змоги спиратися на помічників
(актив) з числа вихованців. Тому доводиться виявляти
авторитаризм і діяти за принципом єдиноначальства.
Вихователь одноосібно визначає конкретні завдання
кожному вихованцеві колективу, керує виконанням
цих завдань і перевіряє та оцінює результати.
Друга стадія:
поширення
впливу активу на
колектив.
Колективу на другій стадії
розвитку властиві такі
ознаки:
•сформувався актив;
•більшість вихованців підпорядковується
меншості;
• члени колективу усвідомлюють свої
завдання;
• актив починає виявляти ініціативу у
визначенні завдань та організації
колективної діяльності.
Провідна тактична лінія
керівника:
здійснювати керівництво
колективом на демократичних
засадах з опорою на актив.
Тут діє принцип: "Ми
вирішили разом з активом".
Відповідно до такого статусу
колективу педагог організовує свою
діяльність у таких напрямах:
• продовжує вивчати вихованців (їх розвиток
постійно перебуває в динаміці);
• навчає членів активу здійснювати керівні
функції;
• сприяє формуванню органів самоврядування;
• спільно з активом, органами самоврядування
визначає перспективні лінії та завдання діяльності
колективу на перший період.
На другій стадії розвитку взаємини
між педагогом (керівником) і
вихованцями базуються на засадах
демократизму і принципі паралельних
впливів на особистість вихованців
(поєднання безпосереднього й
опосередкованого впливів).
На другій стадії розвитку колективу починає
діяти принцип паралельної дії: педагог
впливає на вихованців через актив і одночасно
тактовно і ненав'язливо здійснює
безпосередній вплив. Це дієвий, але водночас і
доволі тонкий інструмент формування
колективу і забезпечення належних умов для
життєдіяльності кожного його члена.
Третя стадія:
вирішальний вплив
громадської думки
більшості
Ознаки третьої стадії:
• більшість вихованців перейшла на бік
активу, усвідомлює вимоги керівника;
• більшість підпорядковує собі меншість;
• колектив усвідомлює свої завдання;
• вихованці в змозі самі формувати нові
завдання;
• органи самоврядування спроможні
організувати колектив на виконання
означених завдань.
Тактична лінія діяльності
керівника такого
колективу:
здійснювати управління через
загальні збори з дотриманням
демократичних основ.
Основні напрями роботи
педагога з колективом на
третій стадії:
• продовжує вивчати вихованців;
• включає активістів почергово у виконання
керівних функцій;
• спільно з усім колективом визначає перспективні
лінії діяльності.
Четверта стадія:
самовиховання як
вищий тип виховання
в колективах підлітків
і старшокласників.
Основне завдання на цьому
етапі — це розвиток в учнів
інтересу до самовиховання,
удосконалення особистих
якостей, рис характеру.
Засобом згуртування учнівського
колективу є й формування в ньому
традицій. Особливо важливі так звані
щоденні традиції - дотримання певних
правил поведінки у повсякденному житті
(наприклад, "у нашому класі не
запізнюються", "у нашому класі
допомагають один одному" та ін.).
Шкільні традиції виховують в учнів
почуття обов'язку, честі, гордості за
колектив, його успіхи в навчанні та праці.
На всіх стадіях розвитку учнівського
колективу педагоги цілеспрямовано
працюють над його згуртуванням
Важливою у цій роботі є система
послідовних цілей, досягнення яких
зумовлює перехід від простого
задоволення результатами роботи
до глибокого почуття обов'язку.
На успішність
розвитку і становлення
колективу впливає низка соціальнопедагогічних чинників:
• глибокі знання вихователями психолого-педагогічних
основ теорії і практики формування та розвитку колективу;
• забезпечення наступності і єдності дій педагогів у роботі з
колективом;
• володіння технікою створення перспективних ліній;
• забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і
органами самоврядування;
• дотримання належного тону і стилю діяльності колективу;
• наявність традицій у життєдіяльності колективу;
• створення соціально-педагогічних умов для ефективної
діяльності членів колективу.
На згуртованості учнівського
колективу
позитивно
позначається і згуртованість у
діяльності педагогів, єдність
вимог до нього.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа