close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Літера
«Ґ»
Виконала
Студентка ІІ курсу
Групи ФУЗРб-1-09-4.0д
Гарбуз Інна Сергіївна
Київ - 2011
Літера «Ґ» (ґе, ге з гичкою)— позначає
проривний задньоязиковий приголосний,
п'ята літера українського алфавіту,
використовується в запозичених словах як
ґава, ґанок, ґедзь, ґрати, ґрунт, ґудзик, ґуля,
дзиґа, ґелґати, ґирлиґа та інших.
Історія
Українська мова належить до тих
індоєвропейських мов, у яких проривний звук [ґ]
колись перейшов у [г] . У праслов'янській мові всі
слова вимовлялися з [ґ] .
Потім у деяких слов'янських мовах: в українській,
у білоруській, у чеській, у словацькій, у
верхньолужицькій він перейшов у [г] , який
позначає гортанний задньоязиковий приголосний,
фарингальний звук, четверта літера нашої абетки.
Але звук [ґ] залишився у деяких українських
словах, а згодом в українську мову почали
потрапляти іншомовні слова і виникла потреба
відтворювати цей проривний [ґ] . Тому у пам'ятках
староукраїнської мови з XIV століття він
передавався на письмі буквосполукою «кг» :
кгвалт, кгрунт, Кгедимінович,
Скиркгайло, розкга, мозкгови.
Історично, звук [ґ] чергувався з [дз] , хоч у
більшості сучасних говірок таке чергування
занепало, поступившись місцем [ґ]-[з] .
Особливе написання ґ вперше застосовується у
Пересопницькому Євангелії (1556-1561).
А в 1619 році її вводить до алфавіту Мелетій
Смотрицький у своїй «Граматиці», запозичивши
курсивний різновид грецької гамми [γ] , яку в
західноєвропейській та польській традиціях
вимовляли як проривний звук.
Вона використовувалась і у «Лексиконі»
Памво Беринди (1627) — ґвалтъ, ґезъ,
ґузы, педаґоґъ, румиґаю.
Широке використання цієї літери
простежується за численними рукописними
документами й друками XVII—XVIII ст.
В українській писемності на позначення
проривного задньоязикового звука літера ґ
вживалася з перервами: у XVIII — поч. XX
ст. (до 1905 року);
У підросійській Україні не вживалася, тому
що була відсутня в гражданській азбуці,
введеній в Росії 1708 р.
З 30-40 років ХІХ ст., передусім у
Галичині, починає більше поширюватись й
зрештою переважати літера «Ґ» .
Першим з галицьких граматистів увів її до
своєї граматики 1834 р. Й. Левицький.
Звертає на неї увагу М. Шашкевич у
брошурі «Азбука і абецадло» (1836).
Зі скасуванням 1905 р. заборон на українське
друковане слово й розвитком преси, видавничої
справи в Україні ця літера була введена й тут.
Вона ввійшла до складу абетки, схваленої
комісією Петербурзької АН.
Вживана в класичній лексикографічній праці Б.
Грінченка — «Словарі української мови» (1907—
1909), в основних органах прес, у виданнях
творів, листуванні видатних тогочасних
письменників та вчених.
В 1933 році з ідеологічних міркувань її було
вилучено з української абетки, під час
реформи українського правопису,
проведеного Н. Кагановичем і А.
Олінтером.
У Галичині та на Закарпатті літера «ґ»
використовувалась до 1939—1944 років.
Під час війни, коли готувалося нове
видання українського правопису, такі
авторитети, тонкі знавці мови, як Максим
Рильський, Павло Тичина (був тоді
наркомом освіти УРСР), намагалися
повернути безпідставно вилучену літеру в
українську абетку. Проте ні правописом
1946 р., ні його новим виданням 1961 р. її
не було «реабілітовано».
Літеру поновили у третьому виданні
«Українського правопису» (1990), і тепер
вона має п'яте місце в українській абетці,
використовується при класифікаційних
позначеннях і означає «п'ятий».
Положення проекту правопису 1999 року
щодо літери «ґ» розширює випадки її
вживання на власні назви іншомовного
походження (крім назв країн) та незасвоєні
іншомовні слова для відтворення
відповідного проривного звуку.
Слова з літерою Ґ
Аґрус
 Ґава
 Ґандж
 Ґанок
 Ґатунок
 Ґедзь
 Ґеґотати
 Ґирлиґа
 Ґречний
 Ґлей
 Ґоґель-моґель

Ґрати
 Ґратчастий
 Ґречний
 Ґринджоли
 Ґрунт
 Ґудзик
 Ґуля
 Дзиґа
 Ґерґотіти
 Ґиґнути
 Ґніт та ін.

1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа