close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Захворювання товстої
кишки
Синдром
подразненої
кишки
СПК – це комплекс
функціональних розладів
кишечника, що триває більше
3-х місяців на протязі 6 місяців.
Під час яких абдомінальний біль
поєднується з порушенням акту
дефекації та кишкового
транзиту.
Епідеміологія
Хворіє до 20 % населення
У жінок СПК зустрічається у 2 рази частіше, ніж
у
чоловіків.
Вік хворих - 30-50 років
СПК – захворювання людей
молодого віку
35-44 роки
≥45 років
15%
19%
30%
36%
21-34 роки
<21 року
Середній вік пацієнта при появі ознак
захворювання становить 29 років
Фактори ризику СПК

Генетичний фактор
 Роль стресу
 Психологічні аспекти

Психосоціальні розлади
Вплив харчування
 Перенесена інфекційна
діарея
 Імунологічний фактор

стрес
Головний мозок
↑ чутливість
↓ поріг сприйняття болю
Інтенсивність сприйняття болю
неадекватна викликаному стимулу
Порушення рухової
активності кишки
СПК
Патогенез
Порушення моторної
функції кишечника
Вісцеральна
гіпералгезія
Форми СПК
1. З переважанням абдомінального
болю та метеоризму
 2. З переважанням діареї
 3. З переважанням закрепів

Основні клінічні прояви СПК
Біль/дискомфорт в животі
 Метеоризм
 Порушення стільця (закрепи/проноси)

Основні клінічні прояви СПК
Біль різної інтенсивності: від
неприємних відчуттів до симптомів
“гострого живота”
 Біль зменшується після
стільця/відходження газів
 Супроводжується позакишечними
симптомами

Основні клінічні прояви СПК
(позакишечні симптоми)
головний біль
 відчуття нестачі повітря при глибокому
вдиху
 відчуття клубка у горлі
 біль у ділянці серця
 оніміння пальців рук
 почащений сечопуск

Позакишкова симптоматика
при СПК
головний
біль
функціональна
диспепсія
ГЕРХ
фіброміалгія
синдром
хронічної втоми
CПК
дизурія
хронічний
біль у попереку
Діарейний синдром
 виникає, як правило, зранку,
імперативного характеру, після
сніданку – “синдром ранкової бурі”.

Частота стільця не більше 2-4
разів на день, але з невеликим
інтервалом.
Закрепи
 Стілець менше 3 разів на тиждень
 Характерне натужування при
дефекації
 Відчуття неповного випорожнення
кишечника
 Виділення слизу при дефекації
 Кал у вигляді стрічки, олівця або
“овечого калу”
Римські критерії ІІ
1. Стілець з частотою менше 3
разів на тиждень.
2. Стілець частіше 3 разів на
добу.
3. Щільна консистенція калу
(“овечий кал ”).
4. Рідкий або кашкоподібний кал.
Римські критерії ІІ
5. Напруга при акті дефекації.
6. Імперативні поклики на
дефекацію.
7. Відчуття неповного
випорожнення кишечника.
8. Виділення слизу при дефекації.
9. Відчуття здуття та
переповнення в животі.
СПК
загальний стан хворого не
порушується, ознак
прогресування
захворювання, як правило, не
виявляють
Остеження
клінічні та біохімічні
дослідження крові;
 аналіз калу на приховану
кров;
 колоноскопія з прицільною
біопсією для виключення
поліпів та пухлин;

обстеження
 УЗД
органів черевної порожнини;
 ірігоскопія або пасаж барію по
тонкій кишці;
 за показами – КТ органів черевної
порожнини;
 відеокапсульна ендоскопія тонкої
кишки.
дослідження
калу для
виявлення бактерій кишкової
групи та паразитів;
 показана консультація
хворих психотерапевтом та
гінекологом.
Діагноз СПК виключається при наявності
лихоманки
домішок свіжої крові в калових масах;
появи вперше симптомів СПК у
похилому віці;
 появи кишкових розладів у нічний час;
 немотивованої втрати ваги тіла;
 прогресуючого перебігу
захворювання;



Діагноз СПК виключається
при наявності




анемії;
лейкоцитозу;
збільшення ШОЕ;
стеатореї та поліфекалії
Диференціальний діагноз
СПК
 хронічний панкреатит з порушенням
зовнішньосекретрної функції
пішлункової залози
 хронічні запальні
захворювання
кишечника (хвороба Крона, НВК)
 інфекційні та паразитарні
ураження кишечника
 синдром надлишкового росту
бактерій
 пухлини кишечника
Лікування СПК
Дієта
 Нормалізація режиму праці і відпочинку
 Психотерапія
 Медикаментозна терапія

Дієта
При діареї:
обмежити вміст грубих харчових
волокон в їжі
 виключити вживання фруктози,
сорбіту, кави, алкоголю,
газованих напоїв
 уникати вживання продуктів, що
посилюють газоутворення в
кишечнику (молоко, капуста,
бобові)
Дієта
При закрепах:
 дієта з високим вмістом харчових
волокон (овочі, фрукти, висівки, хліб
грубого помолу)
 фізкультурні вправи, що
посилюють рухову активність
м’язів живота і, відповідно,
перистальтику кишечника
Медикаментозна терапія
Для зняття больового синдрому

спазмолітичні засоби з
антихолінергічною дією:
- дуспаталін – 1 капс. 2 р/д до
досягнення клінічного ефекту з
поступовим зменшенням дози
протягом кількох тижнів.
Медикаментозна терапія
Для зняття больового синдрому

дицетел 2 др. 3 р/д під час
прийому їжі 14 днів, 1 др. 3 р/д
до зняття симптоматики
При діареї:
Лоперамід (імодіум) –
по 1 капс. після кожного
рідкого стільця / 1 капс 2-3
р/д;
Смекта по 1 пор. 3-4 р/д між
прийомами їжі
При закрепах:
 Лактулоза
– по 20-60 мг/добу (дозу
підбирають індивідуально)
 Мукофальк – 1 пор. 2-3 р/д
 тегасерод – по 2-6 мг 2 рази на
добу, селективний агоніст 5-НТ4рецепторів
Психофармакологічні
психотерапевтичні засоби
Психотропні (трициклічні
антидепресанти):
 пригнічують зворотнє захоплення
серотоніну
 зменшують силу позакишкових
скарг при СПК та депресію

потенціюють ефект
симптоматичних засобів
(спазмолітиків, протидіарейних
засобів)
Феварин – 100 мг/добу
Доксепін - 75-150 мг/добу або
флувоксамін – 150-200 мг/добу
Психофармакологічні
психотерапевтичні засоби

Амітриптилін ½ - 1 табл. на ніч
Перебіг СПК
 хвилеподібний (чергування
загострень з ремісіями)
 лікування ефективне у 30%
хворих
 стійка ремісія
спостерігається у 10 % хворих
Прогноз
 захворювання
не прогресує,
загальний стан хворих
залишається задовільним на
багато років
 ризик розвитку органічних
захворювань кишечника не
більший, ніж у популяції.
Неспецифічний виразковий коліт

хронічне рецидивуюче запальне
захворювання неясного походження, що
клінічно проявляється періодами
кривавої діареї і патоморфологічнодифузним запальним процесом в стінці
товстої кишки. Уражаються слизова і
підслизова оболонки кишкової стінки,
для гострих форм – характерно
втягнення в процес м’язевої та серозної
оболонок






І. За перебігом: миттєвий; гострий; хронічний рецидивуючий;
хронічний безперервний.
ІІІ. За ступенем важкості: легкий ступень важкості; середній
ступень важкості; важкий ступень.
ІV. За розповсюдженістю враження: тотальний коліт з
ретроградним ілеїтом або без нього; лівобічний коліт; дистальний коліт
(проктосігмоїдит, проктит).
V. За активністю запалення (за даними ендоскопії): мінімальна
активність; помірна активність; виражена активність.
VІ. Періоди протікання (фази): загострення; ремісія; зворотній
розвиток.
VІІ. За наявністю ускладнень: неускладнений; з ускладненями:
 місцеві ускладнення (перфорації, кровотечі, стриктури,
псевдополіпоз, токсикодилятації, кишкові фістули, малігнізація);
 системні ускладнення (реактивний гепатит, токсичний гепатит,
склерозуючий холангіт, стоматит, вузлова еритема, гангренозна
піодермія, епісклерит, поліартрит, неспецифічний пустульозний
дерматоз).
КРИТЕРІЇ ТЯЖКОСТІ НВК












Важкий перебіг
діарея більше 6 разів на добу із макроскопічно видимою кров'ю
лихоманка понад 37,5 С
тахікардія понад 90 на хвилину
анемія (зниження гемоглобіну менше 75 г/л)
прискорення ШОЕ понад 3О мм/год
Середній ступінь тяжкості:
визначається при наявності проміжних сумарних показників
Легкий перебіг:
діарея менше 4 разів на добу
нормальна температура тіла
відсутність тахікардії
легка анемія (гемоглобін не нижче 100 г/л)
—ШОЕ нижче 3О мм/год
Критерії діагностики неспецифічного
виразкового коліту
І Клінічні
 Кишкові симптоми
 Домішки крові у калі (кількість крові різна – від
прожилків до профузних кишкових кровотеч);
діарея (3-5-10 і більше разів на добу); тенезми
– хибні поклики з виділенням крові, слизу і
гною („ректальний плювок”), практично без
калових мас; виділення калу переважно в
нічний час; закреп у поєднанні з тенезмами,
зумовлений спазмом кишкового сегменту, що
знаходиться вище зони ураження

Позакишкові симптоми






Поліартрит (вражаються крупні суглоби, інтенсивність
болю і ступінь обмеження рухів в суглобах - незначні);
ураження шкіри (вузловата ерітема, пустульозні і
уртикарні висипи, гангренозна піодермія);
ураження очей (ірідоцикліт, увеїт, ірит, епісклерит,
кератит);
ураження печінки (жирова дистрофія, гепатит, цироз);
ураження жовчних шляхів (склерозуючий холангіт);
ураження слизової рота (афтозний стоматит, глосит,
гінгівіт);
анемічний синдром (залізодефіцитна анемія); синдром
ендотоксемії (лихоманка, тахікардія, пришвидшення
ШОЕ)
ІІ Лабораторні





Заг. ан. крові: анемія, нейтрофільний лейкоцитоз,
підвищення ШОЕ.
Заг. ан. сечі: протеїнурія помірна.
Біохім. ан. крові: гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія,
збільшення γ-глобулінів, трансаміназ, серомукоїда,
сіалових кислот, фібрину.
Копрограма: еритроцити, лейкоцити, слиз у великій
кількості.
Морфологічне дослідження біоптатів: виявляє
запальну інфільтрацію переважно слизової оболонки, іноді
- підслизової основи, набряк слизової оболонки та
крововиливи у її строму, крипт-абсцеси, поверхневі
виразки, зникнення бокалоподібних клітин
ІІІ Інструментальні

Ендоскопічне обстеження
(ректороманоскопія, колоноскопія):
„золотий стандарт”: дифузна гіперемія
слизової; зернистість та набряк слизової;
розмиття судинного малюнку; контактна
кровоточивість; наявність ерозій, виразок,
вкритих слизом, фібрином, гноєм.
Ректороманоскопії повинні передувати
огляд і пальцеве дослідження прямої
кишки для виявлення таких ускладнень, як
періанальні абсцеси, нориці, тріщини
Рентгенологічні ознаки:



Оглядова рентгенограма: ознаки токсичного
розширення товстої кишки; витончення стінок;
зникнення гаустрацій; поява на фоні повітря
пристінкових додаткових тіней, зумовлених
потовщеними складками слизової
Ірігоскопія - проводиться при хронічній формі у фазі
затухання загострення. Спостерігається: звуження
просвіту кишки на ураженій ділянці; відсутність та
нерівномірність гаустр; наявність глибоких виразок –
депо барію.
Капсульна ендоскопія: наявність ерозій, виразок,
вкритих слизом, фібрином, гноєм
Лікування

Виразковий коліт у фазі
загострення, легкий перебіг:
дієтичне харчування, стіл № 4а, 4б;
сульфаніламідні препарати:
сульфасалазін 3-4 г/добу або салофальк
3 г/добу перорально, при дистальному
ураженні месалазін ректально 2-4 г;
вітаміни групи В, С, К та їх аналоги (в/м
крапельно, п/о); ферментні препарати,
антидіарейні препарати.

Виразковий коліт у фазі загострення, середнього
ступеня важкості: дієтичне харчування, стіл № 4а, 4б;
сульфаніламідні препарати: сульфасалазін по 4-6 г/добу або
салофальк 4 г/добу; при відсутності ефекту через 2-3 тижні
призначають преднізолон всередину по 40-60 мг/добу. При
дистальних формах перевагу надавати місцевому лікуванню з
використанням медикаментозних форм препаратів 5-АСК і
глюкокортикоїдів у вигляді свічок, мікроклізм, піни, гелю. Для
лікування виразкового проктиту і сигмоїдиту призначають
салофальк у свічках по 500 мг 4 р/добу; гідрокортизон
ректально крапельно або у вигляді мікроклізми по 250 мг 1 раз
на добу; салофальк (клізми) 2 г 2 рази на добу. Призначають
також протимікробні засоби (метронідазол); ангіопротектори;
препарати, які регулюють метаболічні процеси; антигістамінні
препарати; препарати, які стимулюють імунітет; вітаміни та їх
аналоги (в/м крапельно, п/о); ферментні препарати; розчини
глюкози (в/в струйно чи крапельно); плазмозамінники та
дезінтоксикаційні препарати; мікроклізми з олією шипшини,
обліпихи, або каротиновою та розчином колларголу; свічки:
метилурацилові.


Виразковий коліт у фазі загострення, важкого ступеня:
дієтичне харчування, стіл № 4а, 4б. Глюкокортикоїди (А) як
засоби першої лінії. Преднізолон 360-400 мг/добу в/в 7-10 днів,
або метилпреднізолон 500 мг/добу в/в 7-10 днів або
гідрокортизона гемі-сукцинат або сукцинат 400-500 мг/добу в/в.
Можливий прийом преднізолону всередину в дозі не менше 1
мг/кг/добу (в найбільш важких випадках 1,5-2,0 мг/кг/добу).
Зниження дози – через 3 тижні по 5-10 мг щоденно.
Застосовують антибактерійні засоби (ципрофлоксацин 1 г/добу,
метронідазол 1 г/добу напротязі 6 місяців). В важких випадках
метотрексат, азатіоприн (А). При загрозі тромбоутворення –
гепарин по 1 тис ОД 4 рази на добу або фраксипарин 0,3
мл/добу підшкірно. Методи екстракорпоральної детоксикації
(плазмофорез, гемосорбція, гіпербарична оксигенація).
Симптоматичне лікування полягає в купуванні діуреї (смекта,
лоперамід), усуненні анемії, корекції білкових та електролітних
зрушень, регідратації, дезінтоксикації. Корекція флори
кишківника – еубіотики (С).
Інфліксімаб-моноклональні антитіла дофактора некроза пухлини
a ( ФНП-a )
МІЦНОГО ВАМ
ЗДОРОВ’Я!
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа