close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Тема. «Вірші мої, недосяжні для тьми, будуть відлунювать
сонце!..»(Ірина Жиленко).
Мета:ознайомитися із життєвою дорогою, поетичною майстернею
письменниці, її роздумами про дружбу, доброту, красу, про людське щастя і
шляхи до нього; розвивати розуміння світу дитинства − вічного джерела
сили, натхнення, мрій, фантазій, формувати навички виразного й
усвідомленого читання поезій, вміння коментувати їхній зміст, ілюструвати,
знаходити і пояснювати художні засоби, створювати власні чотиривірші за
заданими римами; виховувати усвідомлення ролі почуття дружби в житті
людини, вміння бачити красу навколо, цінувати доброту, милосердя.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань(особистісно зорієнтований).
Форма проведення: урок-творча майстерня "Поетичний світ" (комплексний
аналіз невеликих поетичних творів).
Обладнання:
підручник(О.М.Авраменко),
ілюстрації
до
поезій,
мультимедійна презентація, «Порадник до уроку», картки із завданнями,
блок-схеми, «Ґронування», аудіозапис пісень на слова І.Жиленко.
Методи,
прийоми,
види
і
форми
роботи:
психологічне
налаштування:пояснення епіграфа, аналітична шкала «Мої досягнення на
уроці», гра «Упізнай автора і його твір», »Перевір себе», слово вчителя
«Знайомство із Майстром», творча майстерня «Поетичний світ», виразне
читання, довідка «Для допитливих», проблемні евристичні запитання, робота
в групах «Слово в малюнкові», презентація-конкурс »Поезія в кольорі»,
метод «Коло ідей», самостійна робота в парах »Ґронування», складання блоксхем, анонс схем, літературна гра «Буриме з позичених рим», конкурс
«Найоригінальніше буриме», «Слово від письменниці», «Вдячність»,
«Похвалімося», «Рефлексивний ланцюжок», «Новорічні побажання».
Ми – це дихання тисячі щасть.
Ми – це ніжність небес на щоці.
Ми – це ти, і ось той, і ось та –
невичерпна безсмертна спільність.
Ми – це щедрість і доброта.
І.Жиленко
Перебіг уроку
І. Організаційний момент
Учитель. Добрий день, діти! Сьогодні ми з вами разом вирушимо у дивний
світ незвичайної країни – Поезії, спробуємо відчути насолоду від творчості
справжнього майстра слова, уявити себе в ролі учнів митця. Ви – мої
помічники і супутники!
ІІ. Мотивація запланованої діяльності, позитивна настанова на роботу
1.Психологічне налаштування: пояснення епіграфа
Учитель. Народна мудрість навчає: «Ніколи не кажи: не вмію, а кажи –
навчуся». Сьогодні ви разом будете творити і запалите свою кольорову
зірочку поезії.
1
Допоможе вам у цьому епіграф до уроку – слова Ірини Жиленко.
Візьміться за руки, вільно дихайте, подумайте про приємний сюрприз і
промовляйте за нею:
Ми – це дихання тисячі щасть.
Ми – це ніжність небес на щоці.
Ми – це ти, і ось той, і ось та –
невичерпна безсмертна спільність.
Ми – це щедрість і доброта.
І.Жиленко
– Як ви розумієте ці слова?
– Які з них є ключовими? Чому?
Учитель. Подаруймо сьогодні один одному ніжність, щедрість і доброту!
Діти! До праці! Свої
зіркові досягнення ви занотуєте у особисту
картку(роздаються кожному учневі)
Аналітична шкала «Мої досягнення на уроці»
Прізвище, ім’я –
№
Діяльність на уроці
Виконав
чи ні
Бали
+
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
пояснив епіграф
назвав автора і його твір
доповнив очікувані результати
давав відповіді на поставлені проблемні
евристичні запитання
зачитував і коментував авторський
текст, створив асоціації
наводив цікаві приклади
створив оригінальну кольоропоезію
доступно презентував роботу
відповідав на запитання однокласників
запропонував нестандартну ідею у «Колі
ідей»
заповнив схему, дослідивши художні
особливості поезії
придумав вірші-«буриме»
сказав вдячне слово письменниці
висловився
у
«Рефлексивному
ланцюжкові»
побажав у новому році
Усього балів
ІІІ. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань
1.Гра "Упізнай автора і його твір»
2
-
Учитель. Діти! Країна Поезія вам всім добре знайома. Прочитайте ці рядки,
назвіть
їх автора і твір (або закінчіть вислів своїми варіантами
слів),(кольорові слайди презентації із рядками вивчених поетичних творів)
1.Були і в тебе кобзарі – гудці народні,
Що співали-віщували заповіти благородні!(М.Вороний.»Євшан-зілля»)
2. Тече вода в синє море, та не витікає.
Шука козак свою долю, а долі немає.(Т.Шевченко. «Думка»)
3.Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.(Леся Українка. «Як дитиною, бувало»)
4.Не страшні для мене вітри,
Ні підводнії каміння.( Леся Українка.»Тиша морська»)
5. Та хоч би крила мені солов’їні, –
І воля своя,
Я б не лишила тебе в самотині,
Країно моя!(Леся Українка.»Співець»)
6.Встала мати. Мотузочком диму хату прив’язала до небес.(С.Чернілевський.
«Теплота родинного інтиму»)
7.І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.( С.Чернілевський.»Забула внучка в баби
черевички»)
2.»Перевір себе»(слайд)
IV. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку
1. Очікувані результати(записані заздалегідь на слайді
( на дошці):
 познайомитися з письменницею Іриною Жиленко;
 навчитися виразно читати поетичні твори;
 проаналізувати їх зміст та художні особливості;
 обговорити майстерність поетеси;
 висловити власне бачення поставлених проблем;
 створити особистий поетичний малюнок життя у слові та кольорі.
V.Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу
1. Слово вчителя «Знайомство із Майстром». Демонстрація із
коментуванням мультимедійної презентації про письменницю
…Стою, легка і світла, як роса.
І ріки тиші по землі проходять.
Хай буде мудрість і спокійна врода,
Хай буде згода й сонячна яса!
Кругом чола струмує світло синє.
Лице моє: як сад. І білосніжні
після дощу осипалися вишні.
Автопортрет у білому. Ірина…
«Автопортрет»
Так поетеса звістила нам про себе. Народилася вона 28 квітня 1941 року у
Києві. Ірина – дитя війни. Вона залишилася сиротою ще в зовсім маленькому
3
віці й знайшла підтримку в іншій родині, на прізвище Жиленко. Тому,
мабуть, вірила в людське добро, у чудеса, в казкове перетворення світу.
Перший віршик написала у восьмирічному віці. Дебютувала 1965 року
збіркою «Соло на сольфі», яка спричинила тривалу дискусію у пресі.
Письменницю насправді звали Іраїдою, згодом вона змінила ім’я.
Київські палісади —
розкоші бідноти.
Айстри і виногради,
сальвії і коти.
Теплі балкони в квітах —
затишок простолюддя.
В тихому сонці літа спить
на балконі пудель.
Кажуть, за творами І. Жиленко можна вивчати побут киян: дізнатися, де
який магазин чи базар, куди яка вулиця повертає, де розташований потрібний
парк.
Світогляд поетеси надзвичайно оптимістичний. Навіть свої мемуари вона
назвала "Нomo feriens" – «людина святкуюча». Ось хоча б оця невелика
«ода» світові дитячих спогадів: «О затишок старих київських дворів із
лавами і голубниками, з дерев’яними верандами, мансардами, зі сходинками
між кімнатами, з галереями і драбинами «чорних ходів»! О густі палісади –
як продовження осель, ледь прикриті липами і бузками, а тому – такі таємні і
затишні! Столи з самоварами, гамаки, табуретки, іграшки, швейні машинки
«зінґер», керогази, жаріючі вугіллям праски. Зараз, коли цей світ в моїй
пам’яті вже розмивається туманцем забуття, – він особливо прекрасний».
Ірина закінчила Київський державний університет імені Тараса
Шевченка. Працювала в редакціях газет і журналів. Стала дружиною
письменника Володимира Дрозда. Вони виховали двох дітей: сина та дочку.
Дочка Ірини Володимирівни (Орися), яку офіційно звуть Іриною (1966 р.н.),
кандидат богослов’я.
Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка та премії імені
Володимира Сосюри.
Ірина Жиленко – автор близько двадцяти книг: «Соло на сольфі»,
«Автопортрет у червоному», «Вікно у сад», «Концерт для скрипки, дощу і
цвіркуна», «Дім під каштаном», «Ярмарок чудес», «Останній вуличний
шарманщик», «Вечірка у старій винарні», «Пори року», «Євангеліє від
ластівки: Вибрані твори»; для дітей – «Достигають колосочки», «Вуличка
мого дитинства», «Двічі по два дорівнює кульбабці», «Казки про буфетного
гнома», «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді
помилятися номером».
Ірину Жиленко вважають найбагатшою на кольори поетесою. Навіть
підраховано, що в її збірках назви кольорів вжито 1059 разів. А ще поетеса
дуже любить рослини, особливо квіти, і щедро описує їх у своїх віршах. На
4
честь фіалок (своїх улюблених квітів) вона навіть створила літературний
жанр „фіалки-вірші”.
Ірина Жиленко йшла по життю як людина, що вірить у прийдешнє свято,
у оновлену Україну.
В уяві поетеси, що гордо й весело дивилася на світ, виникають казкові
образи чарівниці і Діда Мороза, Жар-птиці і маленького гнома, що оселився в
старому буфеті.
Ірина Жиленко час від часу повертається у світ дитинства, багато своїх
творів вона присвячує маленьким читачам.
Люблю я жить! І клопіт свій люблю.
Злочинний вечір той, що без утоми.
Я все із насолодою роблю:
Пишу поеми, і город полю,
І квітники плекаю коло дому…
І жінка з мирним іменем Ірина
прокинеться і пригадає рими.
Ірина Жиленко зберігала в собі якусь дивовижну дитинність. Вона, як
маленька дівчинка, дивувалася світу. Шукала краси. Вірила в чесність.
Я сіла в крісло до вікна лицем.
І милостиво осені кивнула,
мовляв, я вже готова.
Я вернулась.
Розпочинай класичний свій концерт.
Ірина Володимирівна володіла абсолютним слухом, і її поезія промовляє
крізь час.
Є поезія і музика барв. Є «Євангеліє від ластівки» — самобутньої,
іронічної, живої, дотепної, надзвичайно точної в кожній фразі і в кожному
образі. Загалом із нею асоціюється образ метелика, чарівного гнома, який
допомагає нам потрапити в казку.
Інфанта рано пішла з цього сірого світу. Здавалося, знайшлися нові сили,
щоб писати. Але 3 серпня 2013 року письменниця помандрувала до свого
лицаря…
Там, за осінньою горою,
розкрились сонячні врата.
Я крізь життя пройшла,
мов промінь, —
пора у сонце повертать.
Цей світ без мене проживе.
Хоча й не так,
як жив зі мною.
Назад до себе не позве
мене майбутньою весною.
"Світ Ірини Жиленко твориться за принципом інакшості, іншості,
несхожості зі світом реальним, але уявний світ спровокований дійсністю, яку
5
поетеса змінює завдяки образному виповіданню себе… У тому, іншому,
інакшому світі — світі художньої реальності — вона вільна, нічим і ніким не
скута…", — точно сказав академік Микола Жулинський у статті-передмові
"Та, що молиться Богові віршами".
Вона, як і її чоловік, письменник Володимир Дрозд, якого Ірина
пережила на десять років і за яким тяжко сумувала, не боялася смерті й
сповідувала принцип Володимира Григоровича: “За будь-яких умов бути
мужніми. Мислити — ось єдине, що нам залишається в житті, це стрибок у
безсмертя, стрибок без крил, але з надією на вічність”.
2.Засідання творчої майстерні «Поетичний світ»(учні об’єднуються в
дослідницькі пари)
Учитель. Поетеса запрошує вас у казку. Розпочинається засідання творчої
майстерні! Довіртеся Майстрові – Ірині Володимирівні. Уявіть, що вона
завітала до вас і читає свої поезії.
ЧАРІВНИК ВДЯГАЄ ФРАК
Нехай історія оця —
не історичний факт.
Але з початку й до кінця
вона правдива, так.
В ній сто подій і сто затій
всерйоз і жартома.
В ній є і те, що є в житті,
і те, чого нема.
Але... коли годинник б'є,
а за вікном зима,—
важливим є і те, що є,
і те, чого нема.
Сніжок торкається повік.
І — фрумпе-крумпе-крак! —
старий веселий чарівник
вже одягає фрак...
Учитель. Діти! Сьогодні до вас завітали незвичайні гості – Жар-птиця й
Підкова.
– Які асоціації вони у вас викличуть, ті й занотуйте у зошит!
Жар-птиця
Підкова
 світло
радість
 усмішка
таємниця
 сяйво
несподіванка
 диво
сюрприз
 казка
свято
2.1.Виразне читання учителем поезії «Жар-птиця»(демонстрація слайдів
про Жар-птицю)
6
2.2.Довідка «Для допитливих»(порадник
словник; жар-птиця; підкова)
2.3.»Круговерть
обговорення
















запитань».
Проблемні
із
розділами-сторінками:
евристичні
завдання
для
Чому твір має таку назву?
Як у сусідки опинилася Жар-птиця?
З приводу чого зраділа птиця?
Чому дорослі і діти повеселіли?
Чи хотів би ти бути серед них?
Якою ти побачив би Жар-птицю і чому?
Чому ґава себе називала Павою?
Чи могла їй сподобатися Жар-птиця?
Як змінився настрій воронячої орави?
Чому Жар-птиця була чужою для вороння?
Як часто ви сумували за дивом?
Жар-птиця зробила людей щасливими?
Чи схожа птиця на нас?
Чи живе вона в звичайній оселі і як?
Хотіли б ви на Новий рік зустрітися з нею?
Як ви розумієте вислів «спіймати Жар-птицю»?
Учитель. Я запрошую вас на зустріч ще з одним подарунком на свято. Від
нього у вашім домі завжди буде радість і щастя. Отже, підкова на щастя.
2.4. Довідка «Для допитливих»(порадник до уроку)
2.5.Виразне читання учителем поезії «Підкова» (демонстрація слайдів
про підкову)
– Яку підкову знайшла дівчинка: підкову-оберіг, підкову-подарунок,
ковану підкову?
– Яку б ви хотіли знайти і чому?
2.6.Робота в групах »Слово в малюнку». Учні відтворюють фарбами у
кольорі зміст строф вірша
І група – 1 строфа
ІІ група – 2 строфа
ІІІ група – 3 строфа
ІV група – 4 строфа
V група – 5 строфа
2.7.Презентація-конкурс «Поезія в кольорі». Групи коментують
зображене і оцінюють одна одну
2.8.Метод »Коло ідей». Учні записують ідеї у зошит( на дошці)
– Чому дівчинка вирішила повернути підкову Дідові Морозу?
– Я як би вчинили ви, діставши підкову в подарунок?
7
– Чи є підкова символом щастя? Чому?
– Як ви його розумієте?
VІ. Осмислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого
матеріалу
Учитель. Яким дивним і чарівним є життя країни Поезії, у якій панують
краса, доброта, щирість, приязнь.
– Чи ж легко витворити таке диво?
– Чи зможете ви пояснити художні особливості поезій?
1. Самостійна робота з підказкою. Дослідити художні засоби поезій,
уписавши приклади у схеми «Ґронування», блок-схеми (роздаються
альбомні аркуші зі схемами)
«Жар-птиця»
№1. Епітети: «сусідка-чарівниця», «золота, чудесна, яскрава, нескромна,
екзотична, незвична Жар-птиця», «очі-намистинки»,»освітилась казково»,
«летіла гарно, вільно», «в найсолодшім, найкращім мультфільмі», «хороше
жити», «старезна, лиха, кульгава ґава»,
«люта стрекотнява»,»новорічна
радість».
№2. Персоніфікації: «вороняча орава зчинила люту стрекотняву»,»Жарптиця лежить у ліжку, п’є молоко, клює родзинки, чита «Барвінок» і
«Мурзилку».
№3. Метафори: «враз освітилась казково столиця», «дорослим і дітям
яснішали, посмутніли лиця», «жити під сонцем Жар-птиці»,»злетить на
новорічну радість нам».
«Підкова»
№1) епітети: «зелений,рожевий,фіалковий, голубий, ніжно-фіалковий,
легкий і рівний сніг», «золота підкова».
№2)порівняння:»підкова, на місяць схожим, серпиком…».
№3)метафори:»літаки розгубились, кричали, крильцями дрижали», »ішов
зелений, рожевий, фіалковий сніг», «Дідусь Мороз протрюхикав на коні»,
«зійшлися і роззявили роти сімсот роззяв, роти закрили і розійшлись, і
полягали спати»», «роззяв зачарувала підкова».
2.Анонс схем і записаних асоціацій про жар-птицю та підкову
Алгоритм діяльності
1. Прочитайте поезію.
2. Пригадайте визначення художнього засобу(епітета, порівняння,
метафори, персоніфікації).
3. Зверніть увагу на ключові слова схеми.
4. Виберіть із тексту відповідний троп і впишіть його до схеми.
5. Візьміть у лапки виписані слова.
6. Поясніть свій вибір.
VІІ. Узагальнення і систематизація знань
8
1. Літературна гра «Буриме з позичених рим Ірини Жиленко». Робота в
парах. Створення власних
поезій-чотиривіршів: віршів-квіток
(віршів-захоплень) за поданими римами поетеси
І пара – ранком – ґанку, маленька – біленький
З добрим ранком!
Донечко, з добрим ранком!
Глянь за вікно, маленька.
Котик на нашім ґанку
з чорного став біленький.
ІІ пара – бочок – павучок, ніжки – трішки
ПАВУЧОК
Павучок – рудий бочок
Мив надвечір ніжки.
Був він добрий павучок,
Та смішненький трішки.
ІІІ пара – вулик – забула, траві – дзвін
Бджоли
Зелений вулик. І червоний вулик.
І весело тут сивіти траві.
А я кудись ішла, та вже забула.
І сіла слухать бджіл пшеничний дзвін..
ІV пара – проростати – вертати, теплішать – розумнішать
Весна і мама
Поспішають квіти проростати,
Поспішають журавлі вертати,
Поспішає сонечко теплішать,
Поспішають діти розумнішать.
V пара – надії – радієм, свята – ластів’ята
В ЗАТІНКУ ЧУДА
В затінку чуда, в світлі надії
так і живемо. Веснам радієм.
Рано встаємо — будні чи свята.
В сінях у нас завелись ластів’ята.
VІ пара – мина – цвіркуна, буде – чудо
КОНЦЕРТ ДЛЯ СКРИПКИ, ДОЩУ І ЦВІРКУНА...
Усе мина...
Але довіку буде –
твій дім, і осінь, і ласкаве чудо
концерту для дощу і цвіркуна.
*Словник. Буриме (фр. bouts — кінці, закінчення та rimes — римовані)
— вірш, створений за заздалегідь заданими римами, котрі не дозволяється
переставляти або змінювати. Вони мають пов'язуватися певним сюжетом.
2. Конкурс «Найоригінальніше буриме». Учні зачитують складені
чотиривірші і порівнюють із автором(слайди)
9
VІІІ. Підсумки уроку. Рефлексія
1. «Слово від письменниці». Учитель читає завершальне слово
письменниці до учнів
“Така вже моя доля – доля поетеси-принцеси, інфанти, якій ніколи “не
вирости з бантів”, не насолодитися рожевими снами, якій судилося до
смерті “шукати казкові скарби у місті журби, боротьби і злоби”, бути
вічним золотошукачем, старателем на річці життя, котрий вимиває із
золотоносного піску мови іскрометні злитки метафор, епітетів, алітерацій.
Так судилося Богом мені, “В якої очі за сезоном чомусь міняли кольори”,
заходити в королівство кольорів і вибирати той, який найкраще
прикрасить цей день, цей настрій, цю мелодію”.
Для вас я написала книгу «Знай свої права, дитино». Вам, любі дітки,
варто пам’ятати:
І дівчатко, і хлоп’я
мають право на ім’я.
Ти – Надійка, я – Василь.
А оцей малюк – Максим.
Мають Дмитрик і Оленка
ще й по батькові ім’я.
«Я – Дмитро Ілліч Орленко!» –
каже впевнено хлоп’я.
І дівчатко і хлопчина,
і великі, і малі
мають власну Батьківщину,
найріднішу на землі.
Мають право називати
Україну словом МАТИ,
бо вона дітей завжди
оборонить від біди.
Навчає школа бути гідним
славетних предків і батьків,
любить свою державу рідну
і боронить від ворогів.
Будь добрим сином (чи дочкою),
поганим вчинком не зганьби
ти роду власного ніколи.
Люби свою сім’ю і школу.
Свою Україну люби!
Не забувай, моє дитя,
щовечора молитись Богу,
щоб світлою була дорога
твого великого життя.
2.»Вдячність». Учні складають власне звернення-подяку до поетеси за
науку
10
– Які слова подяки ви б сказали за науку Мастрові Слова – Ірині
Жиленко?
3.»Похвалімося».
Учні
обмінюються
аналітичною
шкалою
самооцінювання
4.«Рефлексивний ланцюжок»
1.Я дізнався ...
2.Я навчився ...
3.Я зрозумів, що можу …
4.Мені сподобалося ...
5.Для мене стало новим ...
6.Мене здивувало ...
7.У мене вийшло ...
8.Я придбав ...
9.Мені захотілося ...
10.Мене надихнуло ...
5.»Новорічні побажання»
– Я бажаю…
ІХ. Повідомлення домашнього завдання
1. Обов’язкове: підготуватися до виразного читання поезій І.Жиленко та
відповідей на запитання в підручнику.
2. На вибір:поміркувати над запитаннями, що таке дружба(щастя);
створити ілюстрації(презентації) до віршів, скласти кросворд або ребус
за творами І.Жиленко;
3. Творче завдання: створити власну поезію (початок – перший рядок
одного з віршів І.Жиленко); написати твір-мініатюру «Що врятує
сучасний світ?
Використана література
1. А. Фасоля. Компетентісно зорієнтовані завдання/Дивослово №9. К,
2014.
2. Богосвятська А.І. Сучасні педагогічні технології у практиці вчителя
світової літератури // Зарубіжна література в школах України:
Методичний журнал. – 2013.
3. Вікно
у
сад
Ірини
Жиленко.Українська
літературна
газета:www.litgazeta.com.ua/node/5115.
4. Вірші про звірят: doshkolenok.kiev.ua/skazki.../476-virshi-prozvirjat.html.
5. Громадянська освіта:osvita.khpg.org/index.php?id=1007572077.
6. Знай свої права, дитино: основні засади конвенції про права дитини
(1989р.) /Авт.-упоряд. С.Кириленко, Л.Слабошпицька; худож.
Л.Гончарова. – К.: Махаон-Україна, 2000.
7. Історія української літератури ХХ століття: у 2 кн. Кн. 2: друга
половина ХХ ст. Підручник / [за ред. В. Г. Дончика]. - К.: Либідь,
1998. 2. Жулинський М. Та, що молиться Богові віршами / М.
Жулинський // Жиленко І. Вибране. – К.: 2006.
11
8. Крізь життя пройшла як промінь. Слово Просвіти:slovoprosvity.org.
9. Новорічна
історія
про
двері…”–
Читанка:chytanka.com.ua/static/633.ukr.html.
Додаток до уроку
Порадник до уроку української літератури
1.Словник
Асоціа́ція (лат. associo — з'єдную, зв'язую) — поняття, що виникає при
згадуванні іншого.
Аналітична шкала – запис результатів діяльності, отриманих у дослідженні
теми.
Блок-схема – графічне зображення алгоритму рішення задачі за допомогою
спеціальних символів.
Буриме (фр. bouts — кінці, закінчення та rimes — римовані) — вірш,
створений за заздалегідь заданими римами, котрі не дозволяється
переставляти або змінювати.
Ґава – вид або підвид птахів роду ворон. Часто чорну і сіру ворони
розглядають як підвиди одного виду.
Ґронування, або «асоціативний кущ» – стратегія навчання, яка спонукає
учнів думати вільно та відкрито на певну тему.
Епіграф – (грец. ἐπιγραφή — «напис») — цитата, влучний вислів, афоризм
чи прислів'я, подані перед текстом літературного твору або перед його
окремими розділами.
Епітет – художнє означення, яке надає зображенню предмета чи явища
більшої виразноості, поетичності, яскравості.
Жар-птиця – казковий птах сонячного царства із сліпучо золотавим, мов
жар, пір’ям (тому птаха називають ще золотою птицею).
Лапландія – історико-географічна область в Європі за полярним колом. В
адміністративному плані Лапландія охоплює більшу частину Норвегії,
частково Швецію, північ Фінляндії і Кольський півострів на північному
заході Росії.
Метафора – слово або словосполучення, яке переносить ознаки одного
предмета чи явища на інші на основі подібності чи протиставлення.
Персоніфікація – зображення предметів чи явищ природи як живих істот.
Рима – співзвучність закінчень слів у віршованих рядках, яка охоплює
останній наголошений голосний і наступні за ним звуки.
Фрак (фр. fraque) — чоловічий парадний вечірній костюм особливого крою:
короткий спереду та з довгими вузькими фалдами (полами) ззаду.
2.Довідки для допитливих
12
2.1.Жар-птиця
Жар-пти́ця — у східнослов'янській народній творчості — казковий птах
сонячного царства із сліпучо-золотавим, мов жар, пір'ям (тому птаха
називають ще золотою птицею); одного його пера досить, щоб освітити весь
казковий сад. Чародій краде Жар-птицю, але не вбиває її, бо не можна вбити
сили природи, що постійно відроджується. Жар-птиця встигає знести яйце, і
саме сонце постає яйцем, що його поклала Жар-птиця. Вона – символ щастя,
чогось величного, ідеального, чарівне перо Жар-птиці завжди приносить
удачу, щасливу долю, кохання.
Інша назва Жар-птиці — «крешана», яка бере вогонь у бога Сонця,
креше ним із неба, посилаючи його всюди: і в дерево, і в камінь.
Воскреснути — це саме викресати живий вогонь, жар тієї птиці, що
креше з неба блискавиці.
Вона їсть золоті молодильні яблука, які дарують красу, вічну молодість і
безсмертя. Коли співає Жар-птиця, з її дзьоба сиплються перлини. Вона
здатна перевтілюватися в червоного і чорного коней. Червоний кінь — то
сонце, а чорний — то нічне небо. Ці коні-птахи переносять душі померлих у
тридесяте царство, тобто у вирій. Не випадково в українських народних
казках герой не може окремо здобути ні Жар-птицю, ні вогняного коня, ні
царівну-золотоволоску.
Зображення Жар-птиці, разом зі Світовим деревом, тваринами,
чоловічою та жіночою постатями, можна побачити на лезі бойової сокири з
оленячого рогу (II тис. до н . е.), знайденій поблизу села Дударкова Київської
області.
2.2.Підкова
Існує одна вельми незвичайна легенда, яка оповідає про те, що підкова є
не тільки символом удачі, але і захистом від сил зла.
Давним-давно жив один єпископ Кентерберійський, звали його Дунстан.
Але був він не тільки людиною глибоко віруючою, а і славився по світу як
майстерний коваль. Одного вечора до нього в кузню прийшов сам Сатана і
став просити коваля підкувати йому копито.
Дунстан трохи здивувався такому дивному візиту, проте погодився
взятися за справу за умови, що Сатана дозволить прикувати себе до стінки.
Він пояснив непроханому гостю, що ці запобіжні заходи необхідні, тому що
процедура дуже болюча і коваль побоюється, як би Сатана не вдарив його
копитом.
Отримавши від нечистого згоду, Дунстан взявся за справу, і незабаром
нова підкова була готова. Вона чудово підходила до копита, і ковалеві
залишалося тільки приладнати її. Помолившись про те, щоб все пройшло
добре, коваль почав забивати перший цвях у копито. І тут Сатана завив від
пекельного болю. Відчуваючи жахливі муки, невідомі людям, Сатана просив
Дунстана відпустити його, залишивши справу незавершеною. Однак коваль,
13
побоюючись, що про нього піде погана слава, не послухався його і став
стукати по цвяху з новою силою, щоб завершити розпочату справу до кінця.
Диявол завив так, що затремтіли стіни, і ще став просити коваля
відпустити його на свободу, обіцяючи виконати будь-яке бажання. Дунстан
подумав і взяв із Сатани обіцянку, що той ніколи не зайде в будинок, на
дверях якого буде висіти підкова.
З тих пір вважається, що нечиста сила не тільки обходить стороною
будинки, в яких живуть ковалі, але й не сунеться в ті, в яких над дверима
висить підкова.
Використані джерела
1.Інтернет-ресурс: Вікіпедія:uk.wikipedia.org/wiki.
14
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа