close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
• Українська кухня з давніх
часів відзначалась
великою різноманітністю
страв і їх високими
смаковими й поживними
якостями. Український
борщ, голубці, вареники з
сиром, оспівані в піснях,
знані в усьому світі.
Славиться і печиво –
колачі, паски, баби,
медівники. Чимало страв
української кухні стають в
один ряд із найкращими
витворами багатьох
народів світу.
• Українська кухня
створювалась протягом
багатьох віків, тому вона в
певній мірі відбиває не тільки
історичний розвиток
українського народу, його
звичаї і смаки, а й соціальні
умови, природні та кліматичні
особливості, в яких перебував
український народ в процесі
свого історичного розвитку.
Зазначимо, що історія кухні,
звичаї нашого харчування є
невід’ємною складовою
матеріальної культури нації,
сімейного і суспільного
побуту.
Рецепти національних страв – це явище, яке аж ніяк не можна
вважати випадковим.Багато літературних джерел описують велику
різноманітність і багатство страв української кухні. Так,
український поет І. П. Котляревський у своїй відомій поемі «Енеїда»
яскраво відобразив побут українського народу в
ХVІІІ ст. та показав різноманітність страв української народної
кухні:
•
Тут їли різнії потрави,
•
Баранів тьма була варених,
І все з полив’яних мисок,
Курей, гусей, качок печених…
І самі гармонії приправи
І ласощі все тільки їли,
З нових кленових тарілок:
Сластьони, коржики, стовпці,
Свинячу голову до хріну
Варенички пшеничні, білі,
І локшину на переміну,
Пухкі з кав’яром буханці;
Потім з підливою індик;
Був борщ до шпундрів з буряками,
На закуску куліш і кашу
А в юшці потрух з галушками,
І з маком медовий шулик.
Потім до соку каплуни;
П’ять казанів стояло юшки,
З потрібки баба-шарпанина,
А в чотирьох були галушки,
Печена з часником свинина,
Борщу трохи було не з шість;
Крохмаль, які їдять пани
• У всі часи й в усіх народів свідченням особливої довіри й
приязного ставлення до людини вважалася спільна трапеза.
Адже за столом не тільки починається невимушена бесіда, а й
відбувається якнайближче знайомство із традиціями, звичаями
й, безперечно, характерами друзів. Вони виявляються і в
застільному ритуалі частування, і в самих наїдках, особливо,
якщо це страви національної кухні. Саме тієї, що зазвичай
вбирає в себе дух і характер народу, який її створив, відбиває
стиль його життяУ цьому можна переконатися, коли приїхати у
гори, прості у своїй величі, суворі й щедрі водночас – в Карпати.
• Для місцевих жителів вони не тільки рідний дім, а й джерело
існування
Розпочинаємо наше «Бібліокафе» із
страв гуцульської кухні.
• Характер харчування гуцулів, як і населення всієї України,
залежав од пори року, від постів чи скоромних днів і
значною мірою від ступеня заможності. Найкраще
харчувалися восени, після збору врожаю та забою худоби,
взимку менше споживали молочних продуктів, оскільки
знижувалися надої молока. Найважче жилося весною у
«переднівок». Цей період особливо важко переживали
незаможні селяни: брали в борг продукти, потрапляли в
кабалу до лихварів. Весною і влітку в харчовий раціон
широко входила рослинна їжа – молода цибуля, страви з
листя буряків, брукви, маку, лободи.
• Гуцульська кухня вирізняється простотою страв і водночас
їх оригінальністю. Найуживаніші продукти: кукурудзяне
борошно й крупа, картопля, квасоля, гриби і, звичайно ж,
бринза (бриндза), або "бриндзя", як лагідно називають її
самі гуцули.
Бринза(бриндзя)
• Бринза — особливий сорт сиру з
овечого молока, який готують на
полонинах; він не має нічого
спільного з тим продуктом, який
продають у магазинах з написом
"бринза" на етикетці. Проціджене
овече молоко заквашують
спеціальною закваскою з молока,
звурдженого в шлунку ягняти, яке ще
не паслося. Чани з молоком
ставлять поруч із ватрою та
помішують, поки не почнуть
з’являтися згустки сиру, які в чані
руками зліплюють у більші грудки. Ці
грудки сиру потім підвішують у
теплому місці чи просто розкладають
на сонці. Так виходить
„напівфабрикат” бринзи — будз.
Після тижневого вигрівання будз
перетирають з сіллю і маслом — так
отримують бринзу
• Пропонуємо
традиційні рецепти
найпоширеніших
страв гуцульської
кухні, але в кожного
кухаря вони можуть
відрізнятися як
складниками, так і
способами
приготування.
В харчуванні гуцулів значне місце займав
хліб. Як і по всій Україні, на Гуцульщині хліб
свято шанували
• В XIX ст. гуцули пекли прісний хліб із
вівсяного борошна («корж») і кукурудзяного
(«мелай», «малай»). На початку XX ст.
вівсяний хліб виходить з ужитку, на зміну
йому приходить кукурудзяний («корж»,
«малай», а в буковинській Гуцульщині іще й
«примітка»). Тісто замішували в дерев’яному
кориті, додавали до борошна сіль, воду, іноді
— молоко. Типовим для карпатських сіл
явищем було домішування до хлібного тіста
вареної картоплі — як наслідок постійної
нестачі зернових. Такий хліб називався
«бурченик», «бурішник», «ріпляник»,
«ріплєник», «мандибурченик» — залежно
від локальної назви картоплі в тій чи іншій
місцевості.
Хліб Грагама Парений
• Пшеницю мелемо на раз, себто на
разову муку. Коли печемо хліб з 5 кіля
муки, то розділюємо її на дві частини; з
тих одну ще на двоє і одну частину
(менше - більше 1 кільо) запарюємо
окропом і вимішуємо добре. Як
простигне, що лиш літне, додаємо б
дека дріжджа, решту тої відділеної муки
і стільки теплого молока або води, аби
було, як звичайне рідке тісто на
розчину. Покласти коло теплої печі,
щоб кисло. Як добре виросте, давати
потрохи решту муки, посолити, дуже
добре вимісити й нехай ще раз
підкисне. Потім виробляти бохончики,
класги в висмаровану товщем бляху, а
як підійде, пекти в добре теплій печі.
Гарніший вийде хліб, коли до замісу
дамо половину муки питльованої.
Можна дати теж пару розтертих,
зварених картопель — буде більше
вогкий; тоді не треба парити.
Житній хліб з
питльованої
муки
•
•
На мірний бохонець хліба, беремо дві літрі муки. Відміримо,
скільки літрів треба, і переділимо муку наполовину. Одну
розчинюємо літньою водою, рахуючи на бохонець хліба літру
муки і літру води або сирватки, а навіть молока, До розчини
даємо грудочку розробленого водою квасного тіста і на
гарнець муки 2 дека дріжджа. Розбиваємо розчину добре
ложкою, аби не було грудок, прикриваємо чистенькою
скатертю і хай на теплі кисне. Чи розчина скисла, пізнати по
тім, що тісто добре виросте й западеться. Взимі найліпше
добре вигріту муку розчинити на ніч.
До замісу всипати соли, жменьку розтовченого кминку або
чернушки й місити, додаючи потрохи муки, аж доки вся не
вийде і тісто перестане липнути до руки. Звичайно' міситься
менше-більше годину. Опісля прикрити чистим полотенцем і
хай знову росте на теплі, доки не наросте подвійно. Тісто
почне легко розтріскуватися.
Тимчасом ладимо малі соломяні кошички, а як нема, то
деревляні або черепові миски, посипаємо їх грубо
питльованою» мукою і як тісто в діжі виросте, накладаємо
мірні бохончики до мисок. Там ще раз мусить підкиснути.
Опісля вивертаємо легко на посилану грисом лопату й
обливаємо цілий бохонець гарячою водою (окропом) і
всаджуємо в піч. Пекти півтори години. Як вийде з печі, треба
легко обмити зимною водою. Коли хочемо, щоб хліб не скоро
черствів, то до разового, чи питльованого додаємо до
розчини картоплі. Зварити горнець картоплі, пімняти добре,
перетерти через друшляк, щоб грудочок не було, розробити
теплою водою, розчиняти як звичайно. Тісто на картоплях
дуже добре росте. Якщо хочемо, аби хліб був дуже
блискучий, то зладимо собі води, розмішаної дуже ріденько з
мукою, і помастимо тим гарячі бохонці, як лиш вийметься з
печі, і вложимо ще раз на пару хвиль до печі.
Банош
(Бануш)
•
•
•
•
•
•
Звичайно, перше місце у списку кулінарних
символів Карпатського краю є банош. Банош
являє собою автентичну гуцульську страву, яку
місцеве населення готувало вже декілька століть.
Банош як і бринзу споконвіку готують виключно
чоловіки, бо вівчарство і все, що з ним зв’язано,
— справа чоловіча. Гуцули кажуть: те, що
подають в ресторанах або барах, те, що готують
вдома на плиті, називати баношем гріх. Бо ж
справжній банош готують на вогні, щоб димом
пропах і вогню набрався.
У кожного поважного ґазди на подвір’ї є місце для
приготування бануша. А як же без нього?
Зрештою, ця страва – повсякденна гуцульська
їжа і потрапляє на гуцульський стіл 2-3 рази на
тиждень.
Кажуть, що вершки або сметана для бануша
повинні бути обов’язково триденні, зберігати їх
потрібно в комірці, щоб не прокисли. У
холодильник ставити не можна, тому що
зіпсуються.
Помішувати потрібно тільки в один бік і лише
дерев'яним. Від залізної ложки не буде
потрібного смаку.
Розповідають, що це є національна страва
гуцулів, яка була приготовлена тоді, коли не було
що їсти а лишилася лиш сметана, бо корови були
у всіх, та трохи кукурудзяної муки… А чому
банош? Бо був ґазда Банош, і йому ґаздиня
казала: їж, Банош, їж, Банош. І так ся получила
страва банош.
На Гуцульщині банош називають вічним
двигуном, адже навіть невеликої порції
вистачить, щоб наситити багатодітну родину. Та
все ж приготувати зі звичайних продуктів на
звичайному вогнищі такий потужний
енергетичний заряд може не кожен.
•
Банош:
•
рецепт крок за
•
кроком
•
•
•
•
•
•
•
•
•
На 2 хороші порції баношу нам знадобиться:
1,5 склянки (200 г) кукурудзяної крупи дрібно меленої
(можна взяти борошно, тоді вершків чи сметани
знадобиться менше, оскільки швидше звариться)
500 г вершків або рідкої сметани. Зважайте, зі сметани
банош виходить кислуватий, якщо такий не любите,
обов'язково беріть вершки
Сіль
Копчене сало або бекон
Бринза чи вурда
Як готувати:
1. Сметану або вершки залити у чавунний казан і довести
до кипіння.
2. Кукурудзяне борошно засипати тоненькою цівкою,
помішуючи, в сметану й готувати на повільному вогні до
загустіння (тістоподібної консистенції схожої на манну
кашу). Банош в жодному разі не має бути такий густий, як
токан.
3. Тим часом порізати бекон чи сало на смужки і обсмажити
на сковороді до шкварочок.
4. Зменшити вогонь на мінімум, і розтирати дерев’яною
ложкою, доки на поверхні не виступлять крапельки масла.
Як заблистить, знімаємо з вогню. Цей етап дуже важливий,
банош треба добре збити, аби сметана в чи вершки в
ньому перетворилися на масло.
5. Викласти на простору тарілку, до баноша бекон і
покришену бринзу, не шкодуючи. Їсти банош гарячим. Дуже
добре до нього пасують також малосольні огірочки.
•
Особливе місце у харчуванні гуцулів
займала картопля: «барабуля», «буришка»,
«бурка», «ріпа», «мандибурка», яку
споживали в усі пори року. Хоча вона
з’явилася в Україні відносно пізно, з неї
готували велику кількість простих і поживних
страв:
1. Книглі, книдлі – вид галушок з додаванням
сирої і вареної картоплі
2. Терчіник – випічка з тертої картоплі; оладки з
тертої картоплі; деруни
3. Ріпленик, ріпєник – печений картопляний корж
4. Жупеня, шупеня – страва з м’ятої картоплі з
бобом
5. Колотач, колдочєнко, мнєцканка, тамачказаправлена м’ята варена картопля
6. Товканка, товченка – страва з товченої
картоплі з квасолею
7. Шурованик – млинець з тертої картоплі
8. Дзєма – рідка страва , пісний суп; відвар з
картоплі
9. Клюцки – вид галушок з тіста з додаванням
вареної картоплі
Книглі картопляні з
бринзою
•
•
Зварити 2 літрі обібраних з
лушпини картопель і перетерти
на масу, додати кусник масла, 2
цілі розбиті яйця, трошки молока
(пів шкляночки), всипати
півлітри (два малі горнятка)
муки й виминати це тісто
ложкою чверть години.
Замачати руку в маслі, брати по
кавалочку того тіста,
розплескати й у середину
вложити по-трошки бринзі.
Зробити з того округлі галушки
(книдлі), а коли всі готові, кидати
на окріп і варити 5 хвилин. Як
готові, вибирати дірчастою
ложкою на тарілку, обляти
румяним маслом і, доки гарячі,
подати на стіл.
Книглі картопляні з
бринзою: рецепт
“Шухи”
•
•
У зв’язку з природно-географічними
умовами в їжу гуцулів значно більше
входили гриби . Їх сушили, солили ,
маринували. Гриби завжди вважали
продуктами «тяжкими», тому страви з них
ніколи не давали маленьким дітям. З них
готували багато щоденних традиційних та
ритуальних страв. Це були борщі з
вушками та жур, це і улюблена в народі
юшка з грибами, а ще тушкована капуста,
до складу якої входили порізані
тоненькими смужками гриби, мачанки,
моканки, кремзлики, мазурки та ін. Крім
гарячих страв,з грибів готували чимало
холодних овочевих страв, котрі тепер ми
можемо вважати салатами.
Це, наприклад, гуцульська страва з
буряків, грибів, та часнику, котра
називалася « шухи». Про походження
цієї назви важко щось сказати, але
страва дуже смачна. Напевно, тому
«шухи» не зникли з кухні гуцулів і до –
тепер.Ними ласують не лише на свята,
але часто в інші пісні чи й скоромні
зимові дні. Для цього салату вибирали
найчервоніші та найсолодші буряки. Їх
варили, як звичайно, охолоджували,
краяли пластинами, а потім –
смужками. Сухі гриби треба
приготувати, як для других страв:
замочити, зварити та охолодити. Далі
порізати смужками. Підсмажити на олії
цибулю, порізану півкільцями до
золотистого кольору. Наприкінці
смаження додати розчавлений часник.
Гриби , буряки та цибулю з часником
змішати разом, посолити та поперчити
до смаку. Накрити та винести на холод,
щоб буряки настоялися.
“Шухи”: рецепт
• Для приготування
“шухи” потрібно:
3 червоні середні буряки
50 г сушених білих грибів
1 цибулина
3 – 4 зубці часнику
Сіль, перець
ГУРКА ГУЦУЛЬСЬКА
•
•
Гурка – традиційна гуцульська ковбаса, в яку
кладуть різноманітні начинки. В тому числі,
кукурузну або рисову крупу, печінку чи легені,
шкварки, обсмажену цибулю та багато іншого.
Часто зустрічається і кров’яна гурка. Її готують з
додаванням свіжої відвареної крові.
Традицію робити з свинячих кишок не тільки
ковбаси, а й набивати їх подрібненими
субпродуктами, перемішаними з крупою, гуцули
взяли від ромів. До того часу субпродукти і кишки
йшли у відходи. У давнину гуцули при забої свиней
субпродукти не використовували і віддавали
задарма тим, хто брав. Роми, як будь-яке кочове
плем’я, брали все, що дають і пристосовували до
своїх потреб. Вони подрібнювали субпродукти і
робили з них невеличкі ковбаски. Легенда
розповідає, що якось фарш із субпродуктів
випадково змішався з вівсом (як відомо, цього
зерна роми завжди мали вдосталь, бо годували
ним своїх коней) і виявилося, що субпродукти з
зерном дуже навіть смачні. І що важливіше –
такими чином ковбасок можна наробити у 3-4 рази
більше. Пізніше овес замінили рисом.
Гурка гуцульська : крок за кроком
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
На 1 кг гурки вам потрібно:
Крупа кукурудзяна – 290 г
Шкварки – 120 г
Смалець – 100 г
Цибуля – 240 г
Сіль – 10 г
Перець чорний мелений – 2 г
Свиняча кишкова оболонка – 60-70 см
Приготування:
Кукурудзяну крупу просіваємо і відварюємо у малій кількості води до
напівготовності.
Свіжі шкварки пропускають через м’ясорубку.
Дрібно нарізану ріпчасту цибулю обсмажують у смальці до золотистого кольору,
з’єднують з відвареною кукурудзяною крупою і молотими шкварками,
заправляємо молотим чорним перцем і сіллю, все добре перемішуємо.
Підготовлену кишкову оболонку наповнюють приготовленим фаршем.
Приготовлену гурку кладуть в кип’яток і варять 10-15хв, слідкуючи, щоб вона не
потріскалась. Перед вживанням гурку підсмажуємо у смальці і подаємо як
гарячу закуску.
Напої
• У матеріальному житті етносу чималу
роль відіграє не лише культура їжі, але
й культура пиття: виготовлення напоїв,
їх роль у системі харчування, етикетні
норми їх споживання. Вивчаючи історію
походження того чи іншого продукту, ми
поглиблюємо наші знання про історію й
етнографію етносу на різних етапах
його розвитку. До таких продуктів можна
віднести й напої – безалкогольні,
слабоалкогольні й алкогольні, які
відіграють значну роль у системі
народного харчування гуцулів.
Узвар (вар,
киселиця)
•
Одним з найпопулярніших традиційних
напоїв в гуцулів був узвар із сушених
(взимку і навесні) і свіжих (влітку і восени)
фруктів і ягід. Узвар (взвар, вар,
киселиця, юшка) – друга за значенням
святвечірня страва. Варили його із сушини
– заздалегідь заготовлених ягід і фруктів:
груш, яблук, слив, вишень, малини,
чорниць, ожини тощо. Найбільше клали
груш і слив. Знятий з вогню узвар
заправляли медом або цукром і
настоювали протягом ночі. Тоді він ставав
духм’яним і набував золотаво-червоного
кольору. Інші безалкогольні напої –
компот, чай, соки, квас – не мали значного
поширення на Гуцульщині. Чай гуцули
заварювали із сухого липового цвіту, а
також з малинових гілок. Виготовляли
напій з березового соку, додаючи яблук
або яблучного соку. Після кількох днів
ферментації він був готовий. В північносхідній частині Гуцульщини, де було
розвинене садівництво, із яблук робили
квас: солодкі і кислі яблука заливали
водою, приправляли горобиною і нетертим
перцем. Також робили квас із сушених
фруктів («садовини»).
• З алкогольних напоїв на
Гуцульщині вживають горілку,
пиво, вино. Цінували
передовсім горілку, яку багаті
гуцули приправляли медом.
Горілку виготовляли з
цукрового буряка, слив,
абрикос, винограду, з житнього
чи ячмінного солоду, цукру та
інших базових продуктів. Під
час частування гуцули п’ють по
колу один до одного,
використовуючи спільну для
всіх чарку. Застільні тости
мають форму коломийок.
Горілки не наливають повну
чарку, бо це могло б
розцінюватися як натяк на
пияцтво партнера, а в
традиційній гуцульській
культурі пияцтво зневажають.
•
•
•
Вам потрібно: 1 невеликий
свіжий столовий буряк, 2 л
дзеру (сироватки), 200 г
сметани, 1 ст. л. масла, 1 ч.
л. солі, 1 ч. л. білого
борошна.
Приготування: Буряк
порізати на брусочки
приблизно 1 см і відварити у
воді. Дзер нагріти і дати
закипіти, добавити туди
відварений буряк і знову
довести до кипіння. Масло
змішати із сіллю та мукою і
нагріти до кипіння. У
каструлю з буряками і
дзером додати розігріте
масло. Муку, сіль, сметану
нагріти окремо, даючи їй
закипіти, а тоді добавити у
борщ.
Борщ подавати як страву до
картоплі зі шкварками.
БОРЩ
ДЗЕРОВИЙ
•
•
Вам потрібно: 2 л води; склянка сушених грибів, 4-5
картоплин, 1 буряк, склянка білої, заздалегідь
замоченої квасолі, 1 середня головка городньої
капусти, 100 г різного коріння (моркви, петрушки,
селери), 1 ст. ложка томату-пюре, сіль, цукор, лимонна
кислота або оцет, сметана, грибний відвар, 2 ст. ложки
олії, зелень.
Приготування: Гриби промиваємо і замочуємо у воді
на кілька годин. Замочили? Дуже добре! Тепер
варимо. Шаткуємо капусту. Корені, порізані соломкою,
пасеруємо. Буряк, нарізаний соломкою, також
пасеруємо з томатом-пюре або ложкою оцту. В
киплячу воду поміщаємо начищену й нарізану
картоплю. Коли вода закипить, додаємо капусту.
Варимо 15 хвилин. Потім додаємо нарізані соломкою
відварені гриби, зварену окремо квасолю, пасеровані
корені та буряк. Заправляємо сіллю і варимо
приблизно 7-10 хвилин. Справжній гуцульський
грибний борщ куштують з глиняних глибоких мисочок.
Гуцули кажуть, що саме так відчутно смак сповна. В
мисочку додаємо домашньої сметани. Їмо, звісно,
гарячим!
ГУЦУЛЬСЬКІ
ГОЛУБЦІ
•
•
•
•
•
•
Пропонуємо вам чудовий гуцульський рецепт
голубців. Тут їх навіть два!
Одні голубці з картопляною начинкою, інші – з
кукурудзяною.
Вам потрібно: головка капусти, 1 кг. фаршу, 1 кг.
картоплі, 2-3 цибулини, 200 г олії, сіль, перець або
2-3 склянки кукурудзяної крупи, 2-3 цибулини, 2
ст. ложки борошна, 200 г олії, сіль, перець.
Начинка картопляна. Картоплю тремо на дрібній
терці., зціджуємо сік. Заправляємо смаженою
дрібною цибулею. Перчимо, солимо. Закручуємо
такі голубці легко, не притискаючи.
Начинка кукурудзяна. Кукурудзяну крупу грубого
помолу запарюємо окропом, кладемо на легкий
вогонь, щоб набухла. Дрібно посічену цибулю
тушкуємо на олії, вимішуємо з борошном, крупою,
солимо і посипаємо перцем.
Відварену капустину розділюємо на листки.
Зрізуємо потовщення, тобто відростки від качана.
На середину кладемо фарш. Формуємо голубці.
Складаємо у чавунний горщик, або банячок –
якщо немає, то можна взяти те, що є – на дно
стелимо листки або зрізані залишки, щоб голубці
не пригоріли. Накриваємо капустяним листям.
Заливаємо на третину посуду гарячою
підсоленою водою. Як тільки голубці закиплять,
перекладаємо їх у розігріту духовку і запікаємо
упродовж 1,5-2 годин. Перед подачею поливаємо
«засмажкою» – підсмаженою цибулею з салом на
олії, домашньою сметаною чи вершками.
•
•
•
•
•
На одну порцію вам потрібно:
борошно кукурудзяне – 50 г.;
вода – 100 г.; сіль – 2 г.; борошно
пшеничне – 5 г.; бринза – 42 г.;
зелень петрушки – 10 г.; часник –
2 г.; зелень кропу – 5 г.; салошпик – 10 г.
Приготування: У киплячу
підсолену воду всипаємо
просіяне кукурудзяне борошно,
заварюємо тісто, добре
вимішуємо, щоб не залишилось
грудочок, і залишаємо на деякий
час, щоб воно охолонуло і
загусло.
Підготовлене тісто ділимо на
частини і на дошці, посипаній
пшеничним борошном,
розкачуємо з цих частин невеликі
коржі.
На середину коржа ставимо
протерту бринзу, змішану з
дрібно потертою зеленню
петрушки, тертим часником та
дрібно нарізаним кропом. Фарш
загортаємо у тісто, зверху
кладемо тонку скибку сала і
випікаємо в духовці.
Страву слід їсти гарячою!
КНИШ
ГУЦУЛЬСЬКИЙ
Бібліографічний список літератури «Українська
кухня : Гуцульщина».
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
Артюх Л. Ф. Народна їжа та харчування / Л. Ф.Артюх // Історія української
культури у 5 т. – К., 2008. – Т. 4, кн. 1. – С. 226-238.
Артюх Л. Народне харчування українців і росіян північно-східних регіонів
України / Л. Артюх. – К. : Наукова думка, 1982. – 112 с.
Артюх Л. Народне харчування, їжа, кухонне начиння // Українці : Історикоетнографічна монографія у 2 кн. – Опішне: 1999. – Кн. 2. - С. 121-139.
Артюх Л. Ф. Традиції та їх збереження в сучасному харчуванні / Л. Ф.
Артюх // Народна творчість та етнографія. – 1984. - № 1. – С. 24-29.
Артюх Л. Українська кухня / Л. Артюх // Українська минувшина. – К., 1993. – С.
73–109.
Бедзір В. Лагідна, люта, культова…[бринза] / В. Бедзір // Карпати. Туризм.
Відпочинок. – 2008. – № 3.– С. 76–80.
Бігусяк М. Назва їжі та напоїв у регіональних словниках як джерело
етнолінгвістичної інформації // М. Бігусяк // Етнос і культура. – 2013–2014. – №
10–11. – С. 89–96.
Боренько Н. Локальні особливості народного харчування у ХХ столітті на
порубіжні Гуцульщини та Покуття / Н. Боренько // Народна творчість та
етнографія. – 2013. – № 6. – С. 37–48.
Борисенко В. Традиції української національної кухні / В. Борисенко //
Українознавство. – 2012. – № 1. – С. 147–149.
Борисенко В. Система харчування та народна кулінарія / В. Борисенко //
Українська етнологія : навч. посібник / за ред.. В. Борисенко. – К., 2007. – С.
188–202.
Вербенець О. Обряди і страви святого вечора / О. Вербенець, В. Манько //
Обряди і страви святого вечора / Львів : Свічадо, 2011. – 200 с.
• Величко Т. Традиції народного харчування гуцулів
Верховинського району Івано-Франківської області / Т. Величко
// Народна творчість та етнографія. – 2013. – № 6. – С. 49–56.
• Від Романа до Йордана: обряди, символи, страви / авторупоряд.
Я. Музиченко. – 2-е вид., випр. і доп. – Львів : Свічадо, 2012. –
142 с.
• Гонтар Т. Їжа карпатських українців / Т. Гонтар // Етнографія та
етнічна історія населення українських Карпат у 4 т. – Львів,
2006. – Т. 2. : Етнологія та мистецтвознавство. – С. 366–384.
• Гонтар Т. О. Народне харчування українців Карпат / Т. О.
Гонтар // К. : Наукова думка, 1979. – 139 с.
• Гонтар Т. О. Традиційне харчування українців / Т. О. Гонтар //
Радянська школа. – 1990. – № 10. – С. 38–44.
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
•
Гонтар Т. О. Харчування / Т. О. Гонтар // Гуцульщина. – К., 1987. – С. 203– 215.
Горват В. Не етнічний, не музичний, а полуничний : [карпатська кухня] // В. Горват // Карпати. Туризм.
Відпочинок. – 2008. – № 7–8. – С. 126–130.
Захожа Г. Їжа єднає Україну : [українська кухня] / Г. Захожа // Україна. – 2008. – № 9. – С. 90–93.
Кайндль Р. Ф. Гуцули / Р. Ф. Кайндль. – Чернівці : Молодий буковинець, 2000. – 208 с.
Кнедельська М. Галицький обід : [народна їжа] / М. Кнедельська // Карпати. Туризм. Відпочинок. – 2008.
– №. 1. – С. 78–82.
Народна їжа // Українське народознавство / заг. ред. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. – Львів,
1997. С. 548-560.
«Ой радуйся, земле…» : [З історії української народної кухні] // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2005.
– № 48 (грудень). – С.4-6.
Лаврук М. Гуцули український Карпат (етнографічне дослідження) / М. Лаврук. – Львів, Видавнничий
центр ЛНУ, 2005. – 287 с.
Мицик В. Наша – мати наша : [свята, обряди, традиції] / В. Мицик // Людина і світ. – 1991. – !6. – С. 49–
51.
М’яка Є .Кухня як чинник української національної культури / Є. Мяка // Березіль. – 1997. – № 9–10. – С.
140– 155.
Росінський О. М. Народна кухня. Традиції народного харчування / О. М. Росінський // Етнографія
України. – Львів : Світ, 1994. – С. 255– 274.
Символіка обрядової їжі // Українська міфологія та культурна спадщина : ілюстрований словник-довідник
…/ автор-упоряд. О. Кононенко. – Харків : Фоліо, 2011. – С. 443-458.
Смолянський Б. Л. Харчування у православному християнстві /
Б. Л. Смолянський, Ю. Г. Григоров, К. Л. Писарчук. – К. Вища школа, 1997. – 47 с.
Скуратівський В. Обрядові напої / Скуратівський // Русалії / В. Скуратівський. – К., 1996. – С. 559– 572.
Страви на свят-вечір / [упоряд., автор вступ. ст. Н. Ю. Мельничук] // Львів : Каменяр, 1992. – 16 с.
Цвєк Д. Святковий стіл / Д. Цвєк . – К. : АртЕк, 1999. – 224 с.
Цвєк Д. На добрий вечір / Д. Цвєк. – Івано-Франківськ : Галичина, 1993. – 300 с.
Шалимов С. А. Современная украинская кухня / С. А. Шалимов, Е. А. Шадура. – 4-е изд. с измен. – К. :
Техника, 1989. – 288 с.
Шухевич В. Гуцульський харч / В. Шухевич // Гуцульщина / В. Шухевич. – Верховина, 1997. – С. 166–
170.
Щербань О. Глиняний посуд «на празник», або в чому готуємо різдвяні страви та великодні страви / О.
Щербань // Берегиня. – 2011. – № 1. – С. 86–93.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа