close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
1
СТАНДАРТ
Інфекційного контролю за туберкульозом в закладах охорони здоров’я,
місцях довгострокового перебування людей та проживання хворих на
туберкульоз
І. Загальні положення
1.1. У цьому Стандарті терміни вживаються в такому значенні:
Аерозоль - суспензія твердих, рідких або твердих і рідких частинок з
незначною швидкістю осідання (як правило, менше 0,25 м/с) (ДСТУ EN
132:2004 «Засоби індивідуального захисту органів дихання. Терміни та
піктограми (EN 132:1998, IDT)»).
Бактерицидне випромінювання - це електромагнітне випромінювання
ультрафіолетового діапазону довжин хвиль в інтервалі від 205 до 315 нм.
Бактерицидна опроміненість - поверхнева щільність падаючого
бактерицидного потоку випромінювання (відношення бактерицидного
потоку до площі поверхні, що опромінюється).
Бактерицидний опромінювач - електротехнічний пристрій, що
складається з бактерицидної лампи або ламп, пускорегулювального апарата,
відбивної арматури, деталей для кріплення ламп та приєднання до живильної
мережі, а також елементів для усунення електромагнітних перешкод в
радіочастотному діапазоні.
Вірулентність – міра (ступінь) патогенності збудника інфекційної
хвороби.
Засіб індивідуального захисту органів дихання - засіб, призначений для
захисту дихальних шляхів користувача від вдихання повітря, яке спричиняє
шкідливий вплив на здоров'я (ДСТУ EN 132:2004 «Засоби індивідуального
захисту органів дихання. Терміни та піктограми (EN 132:1998, IDT)»).
Інфекційний аерозоль - це повітряно-крапельна суміш, що містить
мікобактерії туберкульозу, оточені часточками слизу, слини, яка
виштовхується з органів дихання у навколишнє середовище під час
респіраторних актів (кашлю, чхання, форсованого дихання) хворої на
туберкульоз легень людини, або штучно утворений аерозоль (в результаті
аварійної ситуації при роботі із зараженим біоматеріалом, на аутопсії).
2
Місця довгострокового перебування людей - установи державної
пенітенціарної служби України та ізолятори тимчасового тримання органів
внутрішніх справ України, де існує ризик передачі туберкульозної інфекції.
Поверхнева доза (експозиція) бактерицидного опромінення - поверхнева
щільність енергії бактерицидного випромінювання (обчислюється як
здобуток поверхневої щільності бактерицидного потоку випромінювання та
часу, протягом якого діє випромінювання на поверхню).
Режим опромінення - тривалість і послідовність роботи опромінювачів,
який характеризується як безперервний режим (протягом усього дня) або
повторно-короткочасний (чергування сеансів опромінення та пауз).
Ультрафіолетова
бактерицидна
лампа
штучне
джерело
випромінювання у спектрі якого переважає ультрафіолетове бактерицидне
випромінення в діапазоні довжин хвиль 205-315 нм з піком на довжині хвилі
253,7 нм.
НЕРА-фільтр (абревіатура від «High Efficiency Particulate Air») –
спеціальний повітряний фільтр, який призначений для уловлювання
переважної більшості забруднюючих аерозольних частинок з потоку повітря.
Інші терміни використовуються у значеннях, визначених Законом
України «Про протидію захворюванню на туберкульоз».
1.2. Інфекційний контроль за туберкульозом – основа профілактики
захворювання на туберкульоз.
1.3. Механізм та фактори передачі збудника туберкульозу.
Повітряний (аерозольний) шлях є основним шляхом передачі
мікобактерії туберкульозу, який має епідемічне значення. Передача інфекції
відбувається за наявності в повітрі ядер інфекційного дрібнодисперсного (1 5 мкм) аерозолю, що містить мікобактерії туберкульозу, які досягають
легеневих альвеол.
Мікобактерії туберкульозу, які потрапили на поверхню підлоги, меблів,
білизни, одягу і т.д. не представляють епідемічної небезпеки, оскільки
реаерозолізація їх до розміру 1 - 5 мкм малоймовірна.
Головним фактором передачі туберкульозної інфекції є повітря
закритого приміщення з інфекційним аерозолем, що є більшим ризиком
інфікування, ніж тісний контакт з хворим.
3
Ризик зараження туберкульозом залежить від тривалості контакту із
хворим, який виділяє мікобактерії туберкульозу, вірулентності мікобактерій
туберкульозу, концентрації інфекційного аерозолю в повітрі та стану
захисних сил організму.
1.4. Контагіозність джерела інфекції залежить від:
виділення мокротиння;
частоти та сили кашлю;
наявності каверн у легенях;
кількості та вірулентності мікобактерій туберкульозу;
призначення процедур стимуляції кашлю та виділення мокротиння;
своєчасності призначення хіміотерапії як єдиного та найважливішого
фактора зниження контагіозності
1.5. Фактори зовнішнього середовища, що сприяють інфікуванню
мікобактерією туберкульозу:
наявність джерела інфекції в межах відносно невеликого замкнутого
простору;
відсутність вентиляції, що очищає повітряне середовище шляхом
розведення повітря або видалення / інактивації інфекційного аерозолю;
рециркуляція повітря, що містить збудник (наявність кондиціонерів,
освіжувачів і очищувачів повітря, фільтруючих повітря приладів і т.д., що
працюють у закритих приміщеннях);
параметри повітряного середовища в осередку інфекції (підвищена
вологість і температура), що сприяють тривалому існуванню інфекційних
аерозолів.
1.6. Компоненти інфекційного контролю за туберкульозом:
організаційний;
адміністративний;
інженерний;
індивідуальний захист органів дихання.
4
ІІ. Організаційний компонент інфекційного контролю
2.1. Комплекс заходів організаційного компоненту інфекційного
контролю орієнтований на створення, здійснення, моніторинг та управління
програмою інфекційного контролю на рівні країни та області.
2.2. Організаційний компонент інфекційного контролю за туберкульозом
включає:
оптимізацію системи медичного обслуговування хворих на туберкульоз,
координування роботи мережі закладів охорони здоров’я, служб соціального
захисту та громадських організацій;
залучення громадських і міжнародних організацій до співпраці для
підвищення рівня обізнаності пацієнтів та відвідувачів закладів охорони
здоров’я компонентів інфекційного контролю за туберкульозом;
організацію і проведення наукових досліджень з питань інфекційного
контролю за туберкульозом;
організацію збору інформації про ступінь ризику внутрішньо лікарняної
передачі туберкульозу в закладах охорони здоров’я;
створення координуючих органів (комітетів, комісій) та уповноважених
відповідальних осіб на національному, обласному, районному рівнях;
розробку регламентів попередження внутрішньолікарняної передачі
туберкульозу;
створення посібників і рекомендацій на національному рівні, розробку
типових положень, інструкцій, протоколів, стандартів операційних процедур
на рівні установ;
розробку та затвердження бюджетів (цільових програм або їх
компонентів) для реалізації заходів інфекційного контролю за
туберкульозом;
організація навчання персоналу, відповідального за реалізацію програм
інфекційного контролю за туберкульозом;
моніторинг та оцінку ефективності заходів на основі збору інформації за
ключовими індикаторами;
5
систему епідеміологічного моніторингу захворювання на туберкульоз
ІІІ. Адміністративний компонент інфекційного контролю
3.1. Комплекс заходів адміністративного компоненту інфекційного
контролю за туберкульозом спрямований на максимальне обмеження
утворення інфекційного аерозолю і контакту з ним пацієнтів, персоналу та
відвідувачів, створення умов для ефективного та економного використання
протитуберкульозних заходів.
3.2. Адміністративний
туберкульозом включає:
компонент
інфекційного
контролю
за
створення комісії з інфекційного контролю за туберкульозом та
складання плану заходів впровадження інфекційного контролю за
туберкульозом у кожному закладі охорони здоров’я та місцях
довготривалого перебування людей. План заходів впровадження
інфекційного контролю за туберкульозом повинен бути інтегрований у
комплекс профілактичних заходів щодо виникнення внутрішньолікарняних
інфекцій;
контроль за реалізацією плану заходів впровадження інфекційного
контролю за туберкульозом;
розробку та внесення відповідних обов’язків до посадових інструкцій
фахівців, які є членами комісії з інфекційного контролю за туберкульозом,
затвердження інструкцій керівником закладу охорони здоров’я;
проведення оцінки ризику можливої передачі туберкульозу в закладі
охорони здоров’я;
проведення зонування структурних підрозділів закладу на зони
високого, середнього та низького ризику інфікування відповідно до
результатів оцінки ризику передачі туберкульозу;
радикальний перегляд політики госпіталізації;
швидку ідентифікація пацієнтів із симптомами туберкульозу, ізоляцію та
окреме розміщення хворих на заразну форму туберкульозу;
застосування протоколів своєчасного виявлення, ізоляції, обстеження та
ефективного лікування хворих на туберкульоз;
6
розділення потоків хворих при надходженні, роздільне їх розміщення і
утримання в закладі охорони здоров’я (вперше виявлені активні форми з
бактеріовиділенням,
мультирезистентним
туберкульозом,
поєднання
туберкульозу із ВІЛ-інфекцією/СНІДом та парентеральними гепатитами,
хронічні форми туберкульозу без бактеріовиділення і т.д.);
зменшення часу обстеження пацієнтів з підозрою на туберкульоз та часу
контакту медичних працівників з пацієнтами, які виділяють мікобактерії
туберкульозу в навколишнє середовище, на туберкульоз для попередження
інфікування;
розробку стандартів операційних процедур на всі види діяльності у
закладі, що пов’язані з наданням допомоги хворим на туберкульоз, з
урахуванням заходів інфекційного контролю за туберкульозом;
скорочення тривалості (циклу) роботи зі зразками мокротиння та
культурою, терміну діагностичного процесу визначення медикаментозної
чутливості мікобактерії туберкульозу до протитуберкульозних препаратів за
рахунок використання автоматизованих систем та впровадження генетичномолекулярних технологій;
контроль за дотриманням вимог щодо охорони праці працівників
закладу охорони здоров’я;
проведення навчальних тренінгів і семінарів серед працівників закладу
щодо заходів інфекційного контролю за туберкульозом;
організація проведення тестування співробітників закладу, що мають
доступ до зон високого та середнього ризику передачі туберкульозу, на
щільність прилягання респіратору.
3.3. Організація інфекційного контролю за туберкульозом у закладі
охорони здоров’я покладається на головного лікаря. Наказом головного
лікаря затверджується склад комісії з інфекційного контролю за
туберкульозом, яку він очолює.
3.4. Функції комісії з інфекційного контролю за туберкульозом:
моніторинг і оцінка ризиків захворювання на туберкульоз працівників,
відвідувачів закладів охорони здоров’я та суперінфекції серед пацієнтів;
аналіз захворюваності медичних працівників на туберкульоз;
7
оцінка технічного стану та матеріального забезпечення закладу охорони
здоров’я з подальшим складанням кошторису реконструкції/ремонту;
розробка плану заходів впровадження інфекційного контролю за
туберкульозом;
контроль за дотриманням заходів щодо охорони праці, особистої гігієни
працівниками закладу.
3.5. План заходів впровадження інфекційного контролю за
туберкульозом затверджується щороку головним лікарем закладу охорони
здоров’я. План заходів впровадження інфекційного контролю повинен
детально регламентувати весь комплекс заходів, спрямованих на зниження
ризику інфікування збудником туберкульозу медичного та іншого персоналу
та осіб, які отримують медичну допомогу в закладах охорони здоров’я.
Перевірка стану виконання плану здійснюється комісією з інфекційного
контролю за туберкульозом щокварталу. Доповнення та зміни до плану
розглядаються комісією та затверджуються позачергово.
3.Х. Важливим компонентом адміністративного контролю є поділ
стаціонарних відділень (блоків) за ознакою бацилярності, наявності (і ризику
виникнення) мультирезистентного туберкульозу у госпіталізованих хворих.
Наказом керівника в протитуберкульозному закладі повинні бути виділені
відділення (блоки, палати) для:
вперше виявлених хворих з позитивним результатом мікроскопії мазка
мокротиння на наявність кислотостійких мікобактерій;
вперше виявлених хворих з негативним результатом мікроскопії мазка
мокротиння на наявність кислотостійких мікобактерій;
хворих з підтвердженим мультирезистентним туберкульозом і з
позитивним результатом мікроскопії мазка мокротиння на наявність
кислотостійких мікобактерій;
хворих з підтвердженим мультирезистентним туберкульозом і з
негативним результатом мікроскопії мазка мокротиння на наявність
кислотостійких мікобактерій.
Розподіл потоків хворих необхідно здійснювати починаючи з
приймального відділення відповідно до ступеня заразності та можливої
стійкості мікобактерій туберкульозу до протитуберкульозних препаратів.
8
Переведення хворих у відповідне відділення слід здійснювати не пізніше
ніж через 8 годин після отримання результатів мазка мокротиння або
результатів чутливості до протитуберкульозних препаратів.
3.Х. Розподіл потоків хворих на мультирезистентний туберкульоз та
залежно від профілю медикаментозної резистентності:
Хворі без бактеріовиділення або з позитивним мазком мокротиння за
наявності контакту з хворим на мультирезистентний /з розширеною
резистентністю або з невідомим статусом чутливості мікобактерій
туберкульозу:
перебувають в окремих палатах відділення для пацієнтів на вперше
діагностований туберкульоз до отримання результату тесту чутливості
мікобактерій туберкульозу;
культуральне дослідження мокротиння та тест медикаментозної
чутливості виконують переважно на аналізаторі мікробіологічному
автоматичному;
взяття крові здійснюється в палатах;
прийом ліків та харчування здійснюється в палатах;
після підтвердження мультирезистентного туберкульозу пацієнта
переводять у відділення хворих на мультирезистентний туберкульоз;
після підтвердження туберкульозу із розширеною резистентністю
пацієнта переводять у відділення хворих на туберкульоз із розширеною
резистентністю.
Пацієнти
з
лабораторно
підтвердженим
мультирезистентним
туберкульозом (або туберкульозом із розширеною резистентністю) із
бактеріовиділенням:
перебувають в окремих палатах відділення для хворих на
мультирезистентний туберкульоз (або туберкульоз із розширеною
резистентністю) із урахуванням профілю медикаментозної чутливості
мікобактерій туберкульозу;
медичні процедури, прийом ліків та харчування здійснюється у палатах;
установки душових кабін та туалетів здійснюється в палатах / боксах;
9
консультування хворих лікарями вузького профілю здійснюється на базі
відділення.
3.Х. Обов'язковий перелік відділень протитуберкульозного закладу
третинного рівня для розподілу потоків хворих на туберкульоз:
диспансерне відділення для амбулаторного прийому пацієнтів з ДОТкабінетом для дорослих;
диспансерне відділення для амбулаторного прийому пацієнтів з ДОТкабінетом для дітей;
приймальне відділення для дорослих;
приймальне відділення для дітей;
дитяче відділення для дітей без бактеріовиділення;
дитяче відділення для дітей-бактеріовиділювачів;
відділення диференційної діагностики;
відділення для хворих на туберкульоз легень без бактеріовиділення;
відділення для хворих на туберкульоз легень із бактеріовиділенням;
відділення для хворих на мультирезистентний туберкульоз;
відділення для хворих на хронічний туберкульоз;
відділення для хворих на позалегеневий туберкульоз;
відділення/палата для ВІЛ-інфікованих осіб;
відділення інтенсивної терапії;
хірургічне відділення;
реанімаційне відділення.
3.Х. Розподіл приміщень за ступенем ризику захворювання на
туберкульоз працівників закладів охорони здоров'я, що надають медичну
допомогу хворим на туберкульоз, проводиться комісією з інфекційного
контролю за туберкульозом.
3.Х. Черговість відвідування пацієнтами кабінетів допоміжних служб
закладу охорони здоров’я затверджується відповідним графіком:
10
Черговість
Перша черга
Друга черга
Третя черга
Контингент хворих
хворі без бактеріовиділення
хворі з підозрою на туберкульоз
хворі із бактеріовиділенням та збереженою чутливістю до
протитуберкульозних препаратів
Четверта черга
хворі
на
мультирезистентний
туберкульоз
із
бактеріовиділенням
П’ята черга
хворі на туберкульоз із широкою резистентністю із
бактеріовиділенням
Після кожного потоку (черги) пацієнтів необхідно проводити
обов'язкове провітрювання,ультрафіолетове бактерицидне опромінення
приміщень відповідно до затвердженого графіка роботи кабінету.
При відвідуванні допоміжних служб закладу охорони здоров’я хворі
зобов'язані носити хірургічні одноразові/марлеві маски.
3.Х. Безпека збирання зразків мокротиння у пунктах збору мокротиння.
Пункт збору мокротиння (далі - Пункт) організовується в структурі
лікувально-профілактичного закладу (поліклінік, лікарень, диспансерів тощо)
з метою контрольованого збирання якісних зразків мокротиння, зберігання та
транспортування їх до лабораторій для здійснення лабораторної діагностики
туберкульозу.
Пункт підпорядковується керівнику структурного підрозділу, у складі
якого він організовується. Відповідальним за збирання мокротиння наказом
головного лікаря закладу призначається медичний працівник, який пройшов
спеціальну підготовку.
Категорично забороняється організовувати Пункт у складі або на
території клініко-діагностичних і бактеріологічних лабораторій.
Процедура збирання мокротиння у пацієнтів для обстеження щодо
виділення мікобактерій туберкульозу проводиться на відкритому майданчику
або в спеціально призначеному приміщенні, придатному для
контрольованого збирання мокротиння.
Збір мокротиння у приміщенні закладу здійснюється у спеціальних
кабінах або відповідно обладнаних кімнатах із вентиляцією (з негативним
тиском, кратність повітрообміну має бути не менше 20 на годину) та
ультрафіолетовими бактерицидними лампами (відкритого типу).
Приміщення, де розташований Пункт, необхідно розділити скляною
перегородкою на дві частини (або встановлювати гігієнічну кабіну): для
11
збирання мокротиння та для медичного персоналу, який контролює цей
процес.
Поверхня стін, стелі та підлоги приміщення, де безпосередньо
відбувається збір мокротиння, повинна бути гладкою, стійкою до
механічного впливу, покрита водонепроникними матеріалами, що легко
очищаються та допускають часте миття з використанням мийних та
дезінфекційних засобів, або пофарбована зносостійкими лакофарбовими
матеріалами з антибактеріальними властивостями, що дозволяють її вологе
прибирання та дозволені до використання Міністерством охорони здоров'я
України.
Після того, як медпрацівник проінструктує хворого, як збирати
мокротиння, він повинен залишити приміщення, в якому знаходиться хворий
і спостерігати за процесом збору через віконце, в разі потреби підказувати
хворому, як правильно йому діяти.
Медичним працівникам забороняється входити у кабіну/кімнату під час
або одразу після закінчення процедури збору мокротиння.
Зазначені приміщення використовуються лише для збору мокротиння
(під час збору мокротиння у приміщенні повинен перебувати лише один
пацієнт). У цій кімнаті медичні працівники повинні працювати тільки в
респіраторах з класом захисту не нижче FFP2.
Пункт збирання мокротиння повинен бути обладнаний диспенсерами з
атисептичними засобами.
Після проведення інструктажу медичним працівником пацієнт збирає
мокротиння в одноразові контейнери, що герметично закриваються.
Заповнивши контейнер, пацієнт кладе закритий одноразовий контейнер з
мокротинням на лоток для огляду зразка медичним працівником щодо якості
збору мокротиння. Після завершення збору мокротиння медичний працівник
кладе закриті одноразові контейнери із зразками у пластмасовий контейнер з
кришкою (який підлягає дезінфекційній обробці після здачі зразків у
лабораторію) для подальшого транспортування.
Щодня після завершення роботи Пункту проводиться поточна
дезінфекція з вологим прибиранням з дезінфікуючими засобами та
опромінення ультрафіолетовою бактерицидною лампою. Опромінення
ультрафіолетовою бактерицидною лампою проводиться після кожного
пацієнта.
12
Генеральне прибирання проводиться в кінці кожного тижня з обробкою
стін, вікон, стелі, підлоги та робочих поверхонь дезінфекційними засобами.
3.Х. Вимоги до безпеки збирання зразків мокротиння на майданчиках
(на відкритому повітрі). Якщо не можливо організувати пункт збору
мокротиння в приміщенні закладу охорони здоров’я, дозволяється збирати
мокротиння на відкритому майданчику.
Відкритий майданчик розташовують окремо від основних споруд, місць
відпочинку, прогулянок хворих, на спеціально відведеній території закладу, в
місцях, що добре провітрюються, з урахуванням переважного напрямку вітру
по відношенню до інших будівель, з достатньою інсоляцією та
асфальтованим покриттям.
Відповідальний за збір мокротиння медичний працівник повинен мати
окрему кімнату, у якій зберігає чисті одноразові контейнери для збирання
мокротиння та інші витратні матеріали, веде обліково-звітну документацію
та проводить інструктаж з пацієнтом щодо правил збирання мокротиння.
Під час збору хворим мокротиння на відкритому майданчику
відповідальний медпрацівник спостерігає за процесом (з приміщення) через
скляні двері/щільно закрите вікно.
Територія майданчика прибирається
дезінфекція) в кінці кожного дня.
і
дезінфікується
(поточна
3. Х. Інші заходи адміністративного контролю у закладах охорони
здоров’я:
виділення службових приміщень у відділенні в зоні низького ризику
інфікування для переодягання, прийому їжі, душових кабін та туалетів для
персоналу кожного структурного підрозділу;
забезпечення кожного хворого лікарняним одягом, змінним взуттям,
необхідним для перебування у відділеннях, постільною білизною,
індивідуальними контейнерами для збору мокротиння, хірургічними
одноразовими/марлевими масками;
забезпечення консультантів, які консультують хворих у структурних
підрозділах тубдиспансеру, спецодягом, спецвзуттям, респіраторами;
забезпечення пацієнтів поліклінічних відділень паперовими серветками,
а хворих на туберкульоз - хірургічними одноразовими/марлевими масками;
13
відокремлення приміщень (або має бути окремий вхід) для відвідувань
пацієнтів, хворих на туберкульоз, без бактеріовиділення;
заборонити відвідування пацієнтів (окрім важкохворих) у приміщеннях
закладу охорони здоров’я, при відвідуванні важких хворих у палатах
забезпечити відвідувачів респіраторами, халатами, бахилами;
навчання персоналу, хворих та відвідувачів дотриманню вимог
інфекційного контролю, скороченню терміну спілкування з хворими із
бактеріовиділенням;
рентгенологічне обстеження при прийомі на роботу та щорічний
медичний огляд медичних працівників;
проведення профілактичних медичних оглядів працівників відділень
високого ступеня ризику інфікування з обов'язковим рентгенологічним
обстеженням двічі на рік;
дотримання безпеки умов праці для ВІЛ-інфікованих працівників
(заборона працювати у структурних підрозділах, які належать до зон
високого ступеня ризику, щорічна профілактика ізоніазидом, проведення
антиретровірусної терапії);
здійснення контролю за дотриманням пацієнтами особистої гігієни та
правильного застосування респіраторів медичними працівниками;
прийом на роботу співробітників тільки після проходження медичного
огляду з флюорографічним обстеженням та проведення проби Манту з 2 ТО;
організація знешкодження використаних масок, бахил та іншого
інфікованого матеріалу.
ІУ. Інженерний компонент інфекційного контролю
4.Х. Інженерний компонент інфекційного контролю за туберкульозом
передбачає використання інженерних засобів, спрямованих на зниження
ризику передачі туберкульозної інфекції аерогенним шляхом та забезпечення
біобезпеки.
Ці заходи доповнюють адміністративний компонент інфекційного
контролю за туберкульозом, реалізація якого не завжди забезпечує безпеку
повітряного середовища для медичного персоналу і пацієнтів. У результаті
14
поділу приміщень за ступенем ризику трансмісії туберкульозу повинні бути
виділені зони високого та середнього ризику, що вимагають застосування
інженерних засобів.
4.Х. Основними заходами інженерного компоненту інфекційного
контролю за туберкульозом є забезпечення достатнього повітрообміну за
допомогою вентиляційних систем та знезараження повітря за допомогою
різних технічних приладів.
Знезараження повітря може здійснюватися:
а) фільтрацією (затримка мікроорганізмів на HEPA-фільтрах);
б) інактивацією (знищенням) мікроорганізмів;
в) інактивацією з подальшою фільтрацією.
4.Х. Пріоритетну увагу при впровадження інженерного компоненту
інфекційного контролю за туберкульозом надається приміщенням і ділянкам
з високим ризиком поширення мікобактерій туберкульозу, а також місцям
знаходження високо сприйнятливого до туберкульозу контингенту хворих,
наприклад, з ВІЛ-інфекцією:
бокси і палати для бацилярних хворих на туберкульоз, особливо з
мультирезистентним туберкульозом;
місця загального користування для хворих;
відділення інтенсивної терапії;
приміщення для індукування відділення мокротиння;
бронхоскопічні, стоматологічні, рентгенівські кабінети;
операційні, процедурні кабінети;
секційні зали;
лабораторно-діагностичні відділення.
4.Х. Для зниження контамінації повітря інфекційними аерозолями в
закладах охорони здоров’я використовуються примусова припливно-витяжна
вентиляція (загальна і локальна) і природна вентиляція.
15
При використанні припливно-витяжної вентиляції з механічним
спонуканням забезпечується приплив чистого повітря всередину приміщень і
видалення назовні інфікованого повітря.
У приміщеннях з високим ризиком поширення мікобактерії
туберкульозу система вентиляції повинна виключати попадання
інфекційного аерозолю в суміжні приміщення та приміщення зони низького
ризику.
Припливно-витяжна вентиляція повинна забезпечувати об'єм витяжного
повітря більше об'єму припливного на 15-20%. Кратність повітрообміну у
приміщеннях середнього ступеню ризику поширення мікобактерій
туберкульозу повинна дорівнювати не менше 6 разів за годину, а в місцях з
високим ризиком – 10-12 разів на годину (окрім кабін для збору мокроти де
кратність повинна бути не менше 20 разів на годину).
Забір зовнішнього повітря для системи вентиляції робиться з вулиці на
висоті не менше 2 м від поверхні землі і не менше 10 м від місця викиду
повітря, що видаляється з приміщень. Викид повітря має бути організований
на 0,7 м вище даху. Якщо такої можливості немає, то необхідно
встановлювати НЕРА-фільтр у витяжну систему.
4.Х. Шафи біологічної безпеки - спеціальне обладнання, яке оснащене
НЕРА-фільтрами та призначене для захисту навколишнього середовища та
оператора або одночасного захисту навколишнього середовища, оператора і
продукту від аерозолів, що представляють біологічну небезпеку.
Ефективність роботи шафи біологічної безпеки повинна бути перевірена
під час установки і потім перевірятись повторно на регулярній основі
кваліфікованим персоналом відповідно до інструкцій заводу-виробника, але
не рідше одного разу на рік, а також після переміщення або ремонту шафи.
4.Х. Ультрафіолетове бактерицидне опромінення повітряного
середовища приміщень є заходом інженерного компоненту інфекційного
контролю за туберкульозом, спрямованим на зниження кількості
мікроорганізмів та профілактику інфекційних хвороб.
Рекомендована висота приміщень, в яких передбачається розміщення
бактерицидного опромінювача, повинна бути не менше 3 м. У разі меншої
висоти приміщень бактерицидні опромінювачі слід встановлювати таким
чином, щоб відстань від їх ультрафіолетової бактерицидної лампи до стелі не
16
була меншою ніж 20-25 см, а висота розташування опромінювача не була
меншою, ніж 2,1-2,15 м.
Бактерицидну ефективність роботи ультрафіолетових ламп та рівень
бактерицидної опроміненості в місцях перебування людей вимірюють за
допомогою ультрафіолетового радіометру з датчиком на довжину хвилі 254
нм. Для оцінки бактерицидної ефективності лампи потужністю 30 Вт
вимірюють рівень бактерицидної опроміненості на відстані 1 м від лампи,
направляючи датчик приладу на геометричний центр лампи. При зниженні
рівня бактерицидної опроміненості нижче 100 мкВт/см2, лампу необхідно
замінити.
Орієнтовна кількість відкритих бактерицидних ламп для кожного
конкретного приміщення визначається з розрахунку 1Вт потужності
бактерицидної лампи на 1 м3 об`єму приміщення.
Екрановані пристрої (лампи) для опромінення верхньої частини
приміщень плануються з розрахунку 1 пристрій (лампа) номінальною
потужністю 30 Вт на 18-20 м2 площі приміщення.
Розміщувати бактерицидні установки необхідно по центру найдовшої
стіни приміщення, а при стельовому варіанті – в геометричному центрі стелі.
Висота підвісу екранованих ламп повинна забезпечувати безпечні рівні
бактерицидної опроміненості на місцях постійного перебування людей і не
повинна бути меншою, ніж 2,1-2,15м.
Необхідно періодично здійснювати очищення відбиваючих поверхонь
опромінювачів і колби лампи від пилу. Видалення пилу повинно
проводитися по мірі забруднення, але не рідше 1 разу на місяць протиранням
ламп 70% розчином етилового спирту. Протирання від пилу повинне
проводитися тільки при відключеній мережі.
4.Х. Контроль за дотриманням інженерного компоненту інфекційного
контролю за туберкульозом включає:
оцінку існуючого стану системи вентиляції приміщень;
технічне обслуговування системи припливно-витяжної вентиляції та її
удосконалення;
використання природного та змішаного способів вентиляції;
17
проведення контролю за експлуатацією НЕРА-фільтрів, у разі
використання вентиляції з їх застосуванням, та технічне обслуговування
фільтрів;
проведення замірів ефективності роботи вентиляційної
відповідного структурного підрозділу закладу охорони здоров’я;
системи
забезпечення
структурних
підрозділів
ультрафіолетовими
бактерицидними лампами та контроль за їх експлуатацією, бактерицидною
дією (терміни використання та заміри інтенсивності опромінення за
допомогою фотометра або ультрафіолетового радіометра, ведення журналу
технічного обслуговування);
технічне обслуговування ультрафіолетових бактерицидних ламп:
очищення із застосуванням 70% етилового спирту при проведенні
генерального прибирання приміщень (відповідно до технічних умов);
укладення угод щодо технічного обслуговування вентиляційної системи
та ультрафіолетових бактерицидних ламп.
У. Індивідуальний захист органів дихання
5.Х. Індивідуальний захист органів дихання та принципи дотримання
особистої гігієни під час респіраторних актів включають:
використання медичними працівниками та іншими особами, які
спілкуються з хворими на заразні форми туберкульозу респіраторів з класом
захисту не нижче FFP2;
хворі на заразні форми туберкульозу при контакті з медичними
працівниками, членами сім'ї та іншими особами зобов'язані використовувати
хірургічні маски (марлеві/одноразові);
закриття роса та носа під час кашлю та чхання одноразовими
серветками, хустинками, шматками тканини та їх знезараження після
використання;
використання одноразових контейнерів для спльовування мокротиння;
носіння хірургічних масок для хворих без бактеріовиділення, які з будьяких причин не можуть прикривати рот та ніс під час кашлю та чхання.
18
5.Х. Респіратори з класом захисту FFP3 повинні використовуватися в
зонах найбільш високого ризику:
при обробці мокроти та іншого матеріалу в бактеріологічній лабораторії;
при стимулюванні мокротовиділення;
при виконанні бронхоскопії;
при екстубації і переведенні хворого на спонтанне дихання по
закінченню операції;
під час аутопсії і обробці резекційного матеріалу.
5.Х. Для правильного вибору розміру респіратора і правильного його
одягання, перед першим застосуванням індивідуального респіратора
потрібно проведення якісного теста на герметичність (щільність прилягання),
в подальшому тести на щільність проводяться не рідше одного разу на рік
кожному співробітнику, а також при переході на інший вид респіратора, при
зміні анатомії обличчя (шрами, косметична хірургія, зміна маси тіла та інше).
Усі співробітники закладу допускаються до роботи в зонах високого та
середнього ризику після проходження тесту на щільність прилягання
респіратору.
УІ. Особливості інфекційного контролю в місцях довгострокового
перебування людей
6.1. За дотримання вимог інфекційного контролю за туберкульозом в
установах державної пенітенціарної служби України та ізоляторах
тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, відповідає
керівник установи. Наказом керівника затверджується склад комісія зі
інфекційного контролю за туберкульозом, яку він очолює.
6.2. До складу комісії з інфекційного контролю за туберкульозом
входять:
в установах державної пенітенціарної служби України: керівник
установи/начальник медичної частини установи, лікар-епідеміолог, головний
позаштатний спеціаліст департаменту або управління охорони здоров’я зі
спеціальності «фтизіатрія», матеріально-відповідальна особа установи;
19
в органах внутрішніх справ України: начальник міськ(рай) органу
внутрішніх справ України та начальник ізолятора тимчасового тримання,
лікар-епідеміолог, головний позаштатний спеціаліст департаменту або
управління охорони здоров’я зі спеціальності «фтизіатрія», матеріальновідповідальна особа.
6.3. Функції комісії з інфекційного контролю за туберкульозом у місцях
довгострокового перебування людей:
моніторинг і оцінка ризиків захворювання на туберкульоз працівників та
громадян/засуджених/затриманих (далі - особи), які перебувають в
установах/ізоляторах тимчасового тримання;
аналіз захворюваності на туберкульоз працівників та осіб, оцінка
технічного стану та матеріального забезпечення установи з подальшим
складанням кошторису реконструкції/ремонту;
розроблення Плану заходів впровадження компонентів інфекційного
контролю за туберкульозом (з урахуванням компонентів інфекційного
контролю, визначених цим Стандартом) та моніторинг його реалізації;
участь у проведенні розслідування випадків професійного захворювання
на туберкульоз серед персоналу установ.
6.4. Заходи адміністративного компоненту інфекційного контролю за
туберкульозом у місцях довгострокового перебування людей:
флюорографічне обстеження осіб проводити протягом п'яти днів після
прийому в установи/ізолятори тимчасового утримання, які є місцями
довгострокового перебування людей;
швидке обстеження хворих із підозрою на туберкульоз шляхом
мікроскопії мокротиння та рентгенофлюорографії;
невідкладна ізоляція хворих з підозрою на туберкульоз до уточнення
діагнозу та госпіталізація для подальшого лікування;
щорічні профілактичні флюорографічні огляди для працівників та осіб;
навчання осіб, працівників установи навичкам особистої гігієни під час
респіраторних актів та правилам застосування індивідуальних засобів
захисту органів дихання.
20
6.5. Заходи інженерного компоненту інфекційного контролю за
туберкульозом у місцях довгострокового перебування людей:
використання припливно-витяжної/змішаної/природної вентиляції в
приміщеннях, де перебувають особи;
постійне використання екранованих ультрафіолетових бактерицидних
опромінювачів у приміщеннях, де перебувають особи з підозрою на
туберкульоз, до уточнення діагнозу;
постійне використання екранованих ультрафіолетових бактерицидних
опромінювачів у приміщеннях, де перебувають особи без підозри на
туберкульоз, якщо неможливо забезпечити ефективну вентиляцію
приміщень;
розміщення
екранованих
ультрафіолетових
бактерицидних
опромінювачів має бути таким чином, щоб особи не мали до них доступу,
при цьому необхідно забезпечити ефективність роботи ламп.
УІІ. Особливості інфекційного контролю в місцях проживання хворих на
туберкульоз
7.1. За інфекційний контроль за туберкульозом у місцях проживання
хворих на туберкульоз відповідає дільничний фтизіатр та епідеміолог
територіального органу Держсанепідслужби України у межах компетенції.
7.2. Дільничний фтизіатр спільно з фахівцями територіального органу
Держсанепідслужби України здійснюють такі заходи:
складають план оздоровчих та профілактичних заходів у вогнищі у
туберкульозу відповідно до ступеня епідемічної безпеки;
організовують та забезпечують проведення заключної дезінфекції;
організовують обстеження членів родини та співробітників
(рентгенофлюорографія
та
туберкулінодіагностика),
проводять
хіміопрофілактику туберкульозу для контактних осіб;
здійснюють контроль за диспансерним спостереженням контактних осіб;
проводять оцінку умов проживання хворого з подальшою ізоляцією
пацієнта в окремій кімнаті або рекомендаціями щодо відселення хворого до
окремого приміщення;
21
навчають хворих та членів їх родини етикету кашлю та респіраторній
гігієні, навичкам особистої гігієни;
рекомендують членам сім'ї зменшити час контакту з хворим на заразну
форму туберкульозу (у разі перебування хворого вдома при невиліковній
формі туберкульозу або хворого на вперше діагностований туберкульоз із
бактеріовиділенням у разі його відмови від госпіталізації);
надають рекомендації пацієнтам: перебувати на відкритому повітрі,
спати з відкритими вікнами; уникати відвідування громадських закладів;
користування муніципальним транспортом; використовувати природну та
примусову механічну вентиляцію;
рекомендують членам сім'ї носити респіратори при контакті з хворим до
припинення бактеріовиділення у хворого.
УІІІ. Моніторинг заходів інфекційного контролю за туберкульозом
8.1. Моніторинг ефективності заходів інфекційного контролю за
туберкульозом проводить Міністерство охорони здоров’я України за даними
звітів Департаментів охорони здоров’я щодо дотримання вимог інфекційного
контролю, критеріїв його якості згідно з цим Стандартом.
8.2. Критерії якості інфекційного контролю:
захворюваність на туберкульоз серед медпрацівників у закладах охорони
здоров’я (0-1 випадок на 2-3 роки);
захворюваність на туберкульоз серед контактних осіб;
кількість закладів охорони здоров’я в області, які в повному обсязі та
своєчасно звітують про свою діяльність згідно з наданою формою звіту щодо
оцінки інфекційного контролю (не менше 90%);
частка закладів охорони здоров’я, де використовуються респіратори з
класом захисту не нижче FFP2 (95% та вище), в зонах високого ризику/під
час проведення процедур високого ризику;
частка відділень, де використовуються маски для пацієнтів (95% та
вище), в зонах високого ризику та під час проведення процедур високого
ризику;
кількість медпрацівників, які пройшли тестування на щільність
прилягання респіратора протягом року (99%);
22
кількість днів, протягом яких відбувалося обстеження хворого з
підозрою на туберкульоз у закладах загальної лікувальної мережі (не більше
трьох днів);
кількість днів, протягом яких хворий перебував у стаціонарі після
припинення бактеріовиділення;
обґрунтованість перебування у стаціонарі відповідно до наказу МОЗ
України від 04.09.2014 № 620 «Про затвердження та впровадження медикотехнологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при
туберкульозі» (так, ні);
забезпеченість зон високого ступеня ризику
бактерицидними лампами (не менше 90% від потреби);
ультрафіолетовими
забезпеченість ефективної роботи вентиляційних систем у зонах
високого ступеня ризику (не менше 90%);
наявність угод на технічне обслуговування вентиляційної системи та
ультрафіолетових бактерицидних ламп (так, ні).
8.3. Характеристика кінцевого очікуваного результату:
відсутність випадків професійного захворювання у працівників закладів
охорони здоров’я, місць довгострокового перебування людей;
відсутність
випадків
перехресного
протитуберкульозних закладах;
інфікування
хворих
у
відсутність випадків захворювання серед відвідувачів закладів охорони
здоров’я та осіб, які знаходились у контакті з хворим у вогнищі
туберкульозної інфекції.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа