close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Набір служб Інтернету дуже великий, і під час роботи будь-якої з них дані передаються
від одного комп'ютера до іншого. Але ж підключених до Інтернету комп'ютерів мільйони!
Як же за таких умов дані знаходять свого адресата й не губляться по дорозі? Там йшлося
про те, що дані перед надсиланням поділяються на пакети і процес передавання даних
мережею є багаторівневим. Стосовно мережі Інтернет там зазначалося, що вона базується
на протоколах TCP/IP. Розглянемо їх детальніше.
TCP (Transmission Control Protocol — протокол керування передаванням) відповідає за
організацію сеансу зв'язку між двома комп'ютерами в мережі, a IP (Internet Protocol —
міжмережний протокол) — за маршрутизацію, тобто за те, щоб пакет було доставлено за
певною адресою.
Саме IP-пакет містить адреси комп'ютера-одержувача та комп'ютера-відправника. Цю
інформацію використовують інші протоколи, які «прокладають» мережні маршрути для
доставляння даних.
Щоб підключений до Інтернету комп'ютер міг за допомогою протоколу IP надсилати й
одержувати дані, у нього має бути унікальна IP-адреса.
IP-адреса — це адреса, що ідентифікує комп'ютер в Інтернеті.
Залежно від особливостей підключення до мережі IP-адреса може бути статичною
(незмінною) чи динамічною (змінною). Формат IP-адреси (згідно з версією IPv4, яка діє
сьогодні) має такий вигляд: ххх.ххх.ххх.ххх, де ххх — число від 0 до 255 (наприклад,
66.0.9.255). Це дає змогу використовувати понад 4 мільярди унікальних адрес.
Однак високі темпи розвитку Інтернету вже найближчим часом можуть призвести до
нестачі адрес, надаваних протоколом IPv4. Для уникнення цього вже розроблено нову
версію протоколу IP — IPv6, що дає змогу використовувати близько 3,4 х 1038 адрес.
Кожен сайт в Інтернеті розміщено на комп'ютері-сервері, якому присвоєно унікальну
IP-адресу. Щоб звернутися до цього сервера, можна в поле адреси браузера ввести
відповідну послідовність чисел. Однак адресу в такому вигляді запам'ятати доволі важко,
тому було розроблено зручнішу для людей систему доменних імен (Domen Name System,
DNS). У ній ім'я сервера записується як послідовність слів, розділених крапками,
наприклад: university.kiev.ua, www.google.com.
Доменне ім'я — це послідовність розділених крапками слів, яка зіставляється з
певною ІР-адресою.
В останній частині імені, яку називають доменом першого (верхнього) рівня, зазначено
тип установи, якій належить веб-адреса:




com — комерційна організація,
edu — освітня,
org — некомерційна,
biz — бізнес-організація тощо.
Крім того, для кожної країни призначено ідентифікатор домену верхнього рівня з
двох літер. Наприклад, для України це ua, для Росії — ru, для Великої Британії — uk,
fr —Франція, jp — Японія, ch — Китай, it — Італія.
Ліворуч від домену першого рівня зазначено домени нижчих рівнів (їх також називають
піддоменами), що послідовно уточнюють розміщення сервера,
наприклад: math.university.edu.ua.
Проте ні IP-адреси, ні доменного імені сервера недостатньо для того, щоб дістати з
нього конкретний документ. Для одержання доступу до файлу потрібно задати ще й
протокол, за допомогою якого буде здійснено доступ, а також шлях до цього файлу та
його ім'я. Усі ці елементи містяться в URL (Universal Resource Locator — універсальний
локатор ресурсу), який ще називають URL-адресою ресурсу чи простоадресою.
Опишемо його складові:
• протокол — http, ftp, news тощо (у разі введення URL на панелі адреси браузера
писати http:// необов'язково);
• ім'я_сервера — доменне ім'я комп'ютера, на якому розміщено дані;
• номер_порту — логічний канал, яким передаються дані (за винятком деяких
рідкісних випадків, вказувати номер порту немає потреби);
• шлях — послідовність розділених скісними рисками імен каталогів та підкаталогів, в
останньому з яких міститься потрібний файл;
• ім'я_файлу — ім'я файлу, який потрібно відкрити.
Часто URL складається лише з двох елементів — протоколу й імені сервера, наприклад:
http://university.edu.ua/.
У такому разі буде завантажено домашню (початкову) сторінку сервера. Зазвичай вона
має ім'я index.html.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа