close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
1
Черненко Т.Б. Позакласні заходи з української літератури як важливий засіб
формування творчої особистості / Тамара Борисівна Черненко. – Кагарлик, 2014. – 58 с.
У збірнику вміщено матеріали для проведення позакласних заходів з української
літератури. Літературні ярмарки, інсценізації, тематичні лінійки, літературні години
допоможуть виховувати естетичні смаки, стимулювати пізнавальну активність, розвивати
творчі здібності учнів. Усі пропоновані заходи пройшли апробацію в шкільній практиці.
Адресовано вчителям української мови і літератури, класним керівникам,
організаторам позакласної роботи.
2
Зміст
Вступ
3
Літературний ярмарок «На гостину до літературних героїв»
6
Літературний ярмарок «Карась і Одарка запрошують…»
11
Літературний ярмарок «Герої Івана Нечуя-Левицького»
16
Зазирни в сімейний альбом (Сценарій родинного свята )
22
Добротворець ( Лінійка до дня народження В.Сухомлинського)
31
Борець за душу людську ( Лінійка до дня народження М.Гоголя)
35
Стежками Малишкових пісень ( Літературна година)
41
Висновки
49
Література
50
3
ВСТУП
Учитель української літератури намагається викликати в дітей
стійкий інтерес до художнього слова, систематично прилучаючи їх до
великих цінностей духовної культури. Виховання учнів засобами
художньої літератури здійснюється не тільки на уроках, а й у процесі
найрізноманітніших
позакласних
заходів.
Мета
їх:
розширити
літературну освіту учнів, поглибити читацьку культуру школярів, розвинути літературні
творчі здібності учнів, виховати естетичні смаки юних літераторів, закріпити
громадянські та моральні світоглядні позиції школярів на матеріалі творів художньої
літератури тощо. Головний їх принцип ― це добровільність в організації проведення. В.
О. Сухомлинський називав позакласні заходи “другою програмою розумової праці” учнів.
Далі він зазначав, що “кожен крок до знань був гордим злетом птаха, а не втомлена хода
знесиленого мандрівника, що знемагає від непосильного тягаря за спиною”. Система
позакласної роботи з літератури: повсякденна (керівництво позакласним читанням),
епізодична (читацькі конференції, літературні ранки і вечори, культпоходи і літературні
екскурсії); циклічна (робота літературних гуртків, факультативів, літературних об'єднань
і клубів). Форма проведення таких занять: індивідуальна, групова і масова.Тісний зв'язок
класних і позакласних занять спрямовує учнів на самостійну роботу з твором, виробляє
потребу в читанні. Програма з української літератури дає багатий матеріал для зв'язку
класних занять із самостійним позакласним читанням. Цей зв'язок може здійснюватись на
оглядових лекціях, під час вивчення біографії письменника, у процесі вивчення окремих
творів письменника, під час різноманітних літературних позакласних заходів. Позакласна
робота — важлива складова частина навчально-виховного процесу. Їй надавали великого
значення відомі методисти В.І. Водовозов, В.П.Острогорський, Ц.Н.Банталон, В.В.
Голубков, Т.Ф. Бугайко, відзначаючи великі можливості. Так, В.П.Острогорський
обґрунтував і ввів у практику широку систему різноманітних форм і методів позакласної
роботи з літератури. Він розробив методику керівництва позакласним читанням,
проведення літературних бесід, організації і проведення екскурсій у музеї, роботи
літературних гуртків. Звертаючи увагу на позакласну роботу, М.І.Пирогов у низці своїх
статей проводив думку про необхідність прищеплення учням навичок самостійної праці.
М.О.Рибникова рекомендувала охоплювати позакласною роботою якнайбільше учнів, не
лише обдарованих, а й тих, які виявляють глибокий інтерес до літератури та інших видів
мистецтва М. Дем'янівський, І. Огієнко, П. Холодний, О. Музиченко, І. Невеселий та ін.
― розглядали літературу як скарбницю національної гордості, важливий засіб у
4
формуванні духовного світу молодої людини, пропонували для дитячого читання
досконалі в ідейно-художньому відношенні твори письменників. Розробку проблеми
організації позакласного читання також здійснювали Т. Бугайко, Ф. Бугайко, Б. Тимохіна,
І. Ладоня, Й. Злотник, Є. Ломонос, Н.Волошина, М, Пушкарьова та ін. . Зміст і характер
літературних занять на уроках певною мірою регламентується шкільною програмою. У
процесі ж позакласної роботи перед учнями відкривається більше можливостей
задовольняти свої духовні потреби.
Позакласні заходи з української літератури
Система позакласних навчальних та навчально-виховних заходів
має великий
освітньо-виховний вплив на учнів, активізує їхні думки, творчу діяльність. Мета цих
заходів – удосконалювати розумові сили учнів, сприяти розвитку їх здібностей,
задовольняти духовні потреби, раціонально використовувати їх дозвілля. Однією з
провідних ідей позакласної роботи з
української
літератури вважаємо розвиток
особистості на традиціях української історії та культури, а її метою – виховання поваги
до культурно-національних цінностей України, виховання патріотизму, національної
гідності, відданості своїй Батьківщині. Ми практикуємо в нашому навчальному закладі
проведення тижнів мови та літератури.
На кожен день тижня плануємо захід.
Це
виставки робіт на кращу ілюстрацію до художнього твору, конкурс літературних газет,
творів-роздумів, читацькі конференції, конкурс на краще читання поезії, народознавчі
хвилинки, виставка творчих робіт “Лицарі пера”, турнір знавців української літератури,
тематичні інформації, літературні вікторини, тематичні лінійки. Окрім цього, у нашому
навчальному закладі популярними стали тижні українського мистецтва. Особливо
цікавими є «Літературні ярмарки», на яких завдяки учням-старшокласникам оживають на
імпровізованій сцені сторінки української класики. Спільно з бібліотекарем навчального
закладу та вчителем музичного мистецтва організовуємо проведення літературномузичних годин, присвячених творчості українських письменників. Це важливий засіб
естетичного
і морального виховання школярів. На літературних годинах проводимо
конкурси, ігри, вікторини, які доповнюють програму заходу, урізноманітнюють її.
Піклуємось і про естетичне оформлення приміщення, де відбувається захід, про
створення мультимедійної презентації, про музичний супровід.
Щотижня в нашому НВК організовуються тематичні лінійки. Плануючи графік їх
проведення та створюючи сценарії , звертаємось і до історії нашого народу, бо в ній
5
відбита мудрість віків і пам’ять тисячоліть, і до безцінних скарбів української літератури.
Часто такі заходи присвячені творчості відомих майстрів пера. Учні допомагають
добирати матеріал, читають додаткову літературу в бібліотеці, вивчають поезії. Велику
увагу приділяємо вмінню добирати потрібний матеріал, вчимо дітей цій нелегкій справі.
Тобто іде велика пошукова робота, яку школярі виконують із задоволенням і тим самим
збагачують свої знання, розвивають уміння працювати з додатковою літературою, творчо
мислити.
У шкільному житті, крім буднів, повинні бути ще й свята, які так люблять діти, бо
саме тут вони розкривають свій потенціал. На святі вони показують таланти, уміння
співати й танцювати, висловлюють свою думку та власні почуття. А в нашому НВК
доброю традицією стало проведення родинних свят.
До підготовки
таких заходів
залучаються учні і батьки. Звичайно, до свята діти вивчають багато пісень. Обдаровані
школярі беруть безпосередньо участь у його підготовці, займаються пошуковою роботою,
творчою в міру своїх вікових сил і можливостей.
Намагаємося
підготуватися
до
свята так, щоб воно несло не лише цікаву інформацію, а й було проведено на високому
естетичному та художньому рівнях, тому що це має великий вплив на смаки дітей.
Життя учнівського колективу не може бути повноцінним без творчості. Творчість
є безпосередньою потребою дітей. Щоб стимулювати учнівську творчість, впроваджуємо
такі форми роботи, які викликають у дітей потребу комунікативної діяльності. Це
шкільні, районні, обласні олімпіади, конкурси на кращий твір.
Позакласна робота із залученням творів художньої літератури допоможе вирішити
цілу низку завдань: збагачення, розширення й удосконалення знань, умінь та навичок,
набутих на уроках; виховання в учнів ініціативності, самостійності, пізнавальних
інтересів, творчих здібностей; формування в школярів почуття національної свідомості,
гідності, гуманності, толерантності. Позакласні заходи здружують дитячий колектив,
згуртовують, об’єднують однодумців. Діти тягнуться до краси, до цікавої роботи, де
можна було б чогось навчитися, щось людям показати, утвердитися в колі своїх
однодумців як особистість.
6
Літературний ярмарок
«На гостину до літературних героїв»
Мета: поглибити знання учнів про твори класичної
української літератури, заохочувати школярів до
самостійного читання, розвивати творчі здібності
учнів, відновлювати народні традиції.
Виходять ведучі – Голохвастов і Проня Прокопівна.
Голохвастов. А славні тут дівчата-міщаночки, доложу
вам: чистоє амбре! Думав, що знайду між ними ту, що на п’ятачку видел,- дак нема, а вона ,
здається, з цього кутка. От кралечка, що просто тільки – а-ах та пере-ах! Одно слово –
канахветка. Трохи чи я даже не улюбився у єйо, чесне слово: просто з голови не йде.
Господи! Що ж це я? Чи не прогавив за нею главного предмета, Проню? От тобі й на!
Бонджур! Моє серце розпалилось, мов щипсі, поки я дожидав мамзелю.
Проня. Мерси, мосью. Таки дожидав. А я нарочито проманіжила.
Голохвастов. Рекомендуйте мене, пожалуста, баришням.
Проня. Рекомендую: Свирид Петрович Голохвастов !
Голохвастов. Собственной персоною.
Проня. Свирид Петрович, годі вам уже позувати,
Пора й людей на ярмарок скликати.
Голохвастов. Гості дорогіє! Ласкаво просимо до нас на ярмарок.
Проня. Собрався народ увесь почтєнний, культурний,
Бо ярмарок у нас літературний!
На ярмаркову сцену запрошуються
сварливі, гамірливі, дотепні і смішні персонажі
оповідання І.Нечуя-Левицького – баба Параска і баба Палажка, наші давні знайомі.
Палажка. Ой люди добрі! Оце побили мене чоловік із
пасинком…так побили, так понівечили, що й господи! А
все через оту Параску, що все підмовляє мого пасинка і
чоловіка. Пасинок скинув з мене очіпок та тягав двома
руками за коси, а чоловік третьою рукою скуб за коси, а
четвертою бив. Так мене побили, так покалічили!
Параска. Еге! Хіба ж я не бачила й не знаю, як воно
7
було? Хоч я трохи й сліпа на одно око, але добре бачу, де що діється. Сидів пасинок на
призьбі, а вона з сіней штурх його рогачем у спину! Він не втерпів та зачепив якось
очіпок. А вона як визвіриться на свого чоловіка: «Ти, сякий-такий! Чом не зв’яжеш рук
своєму синові?» Та все підставляє йому щелепи. Чоловік не втерпів – та лусь її в щелепи.
Палажка. Ой люта ж я люта! Та вони ж мене за коси скубли в три руки!
Параска. Наче в тебе на голові копиця сіна або куделя вовни… Та в тебе, поганої, не
гурт-то було волосся, як ти й дівкою була! Було, заплете ті косенята, достоту так, неначе
кішка позасмоктує, та й вертить лисою, зализаною головою перед хлопцями. А тепер у
неї голова лиса, наче облизаний макогін! Хіба б на три руці стало по одній волосині!
Палажка. Чого тільки ти на мене не понабріхувала? Я сяка й така, і носата, і губата, і
горлата, і задрипана, і лиса…А те й забула, що я од тебе багато молодша? Я ще на
припічку кашу їла та гусенята пасла, а вона вже ганяла по вулицях за хлопцями, аж тини
тріщали. До мене, ніде правди діти, ішли старости, що й двері не зачинялися, а до неї
ніхто й через поріг не заглядав, доки не піддурила Омелька. Та й той узяв її, мабуть, через
те, що в його й тепер не всі дома, а замолоду й зовсім не було однієї клепки в голові.
Параска. Постривай же, я ж тобі оддячу!
Палажка. Ой рятуйте! Не лиха оце людина? Од такої баби не тільки я, але навіть люті
собаки не одгризлись би.
Голохвастов. Ой, поліція! Шкандаль! Цитьте! Не кричіть-бо! Я чєловєк благородний,
образованний, мнє етот скандал ні к чему. Слухайте сюди, не кричіть!
Проня. На ярмарок до
нас прибули пан возний і пан виборний – герої п’єси Івана
Котляревського «Наталка Полтавка».
Возний. Наука – теє-то як його – в ліс не йде; письменство
не єсть преткновеніє ілі поміха ко вступленію в законний
брак…копійка в мене волочиться і про чорний день
іміється. Буде чим і жінку – теє-то як його – і другого
кого годовать і зодягати.
Виборний. Так чом же ви не женитеся? Уже ж, здається,
пора… Чи ще, може, суджена на очі не нависла?
Возний. Коли другії облизня поймають, то і ми
остерігаємося.
Наталка
многим
женихам
печеного кабака, глядя на сіє, і я собі на умі.
8
піднесла
Виборний. А що вам до Наталки? Будто всі дівки на неї похожі? Не тілько світла, що в
вікні, сього дива повно на світі!
Возний. Послухай, пане виборний! Нігде – теє-то як його – правди діти, я люблю Наталку
всею душею, всею мислію і всім серцем моїм, не могу без неї жити, так її образ – теє-то
як його – за мною і слідить. Як ти думаєш, як совітуєш в такому моєму припадці?
Виборний. А що тут думати? Старостів посилати за рушниками, та й кінець.
Возний. Я уже говорив, як то кажуть, на здогад буряків – теє-то як його – та де! Ні
приступу!
Виборний. Що ж вона говорить, чим одговорюється і що каже?
Возний. Она ізлагаєть нерезоннії – теє-то як його – причини; она приводить в довод
знакомство вола з волом, коня з конем; нарицаєть себе сиротою, а мене паном; себе
бідною, а мене багатим; і решительний приговор учинила – що я їй, а она мені не рівня –
теє-то як його.
Виборний. А ви ж їй що?
Возний. Я їй пояснил, що любов усе равняєть.
Виборний. А вона ж вам що?
Возний. Что для мене благопрістойніє панночка, ніж простая селянка.
Виборний. А ви ж їй що?
Возний. Что она – теє-то як його – одна моя госпожа.
Виборний. А вона ж вам що?
Возний. Что она не вірить, щоб так дуже – теє-то як його – можна полюбити.
Виборний. А ви ж їй що?
Возний. Що я її давно люблю.
Виборний. А вона ж вам що?
Возний. Щоб я одв’язався од неї.
Виборний. А ви ж їй що?
Возний. Що? Нічого! Тебе чорт приніс – теє-то як його – Наталка втекла, а я з тобою
остався.
(Виходять)
Голохвастов. Ідіть здорові!
Проня. На ярмарку, як на ярмарку. Люду усякого
повно прибуло. І дівок, і молодиць, і парубківзалицяльників хоч відбавляй. А ось і Марися та пан
9
Націєвський із комедії Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля».
Входить Націєвський із гітарою.
Націєвський. З добрим утром, Марина Мартиновна, як спалось-спочивалось?
Марися. Лягли легко, встали ще легше; а ви як? Здається, і лягли важко, і встали тяжко…
Націєвський (набік) Зразу збрила! (До Марисі) О, яка ви гострая і строгая!... (Бере гітару і
побренькує) Нам з привички. Інчий раз, як вернешся од Шулемки, так ще тяжче ляжеш,
одначе діла за нас ніхто не робе!... А ви вишиваєте?
Марися. Ні, я не вмію, так сидю, батько звеліли вас піджидать за п’яльцями, щоб ви
подумали, що я баришня…
Націєвський. А хіба ви не баришня?
Марися. Не знаю, як вам здається…Я проста дівчина, мужичка, нічого не вмію; я вмію
жать у полі, громадить, мазать, корів доїть, свиней годувать…Подивіться, які в мене
руки…
Націєвський. І разпрекрасно! А як вийдете за мене заміж – ібо ми вже з папінькою вашим
сіє діло покончили, не знаю, як ви, - тоді не будете жать, найдеться друга робота, боліє
благородная…і руки побіліють… А по вечорам я буду вам грать на гитарі. Буде весело, у
мене знакомих доволі…
Марися. Я за вас не хочу заміж, то татко мене силують, а я вас не люблю…
Націєвський. Як побрачимся, тоді полюбите!... Любов – ета злодійка приходить зря,
сьогодні нєт єйо, а завтра вот она! Та ви ще мене не знаєте! (Б’є акорд на гітарі і співає).
У нас многія баришні од мєня тають, і ви розтаїте.
Марися. А я чого буду таять, я не сніг.
Націєвський. Ну, розтопитесь…
Марися. Борони Боже! Хіба я смалець?...
Націєвський. Ха-ха-ха! Остроумно! Одно слово, полюбите мене – ручаюсь.
Марися. О ні! Ви мені противні…
Націєвський. Ето даже обідно, ібо я всєгда нравілся женщинам… Почему же у вас такая
злость протів меня?
Марися. Я вас не люблю і прямо вам кажу, а ви таки лізете у вічі, от через це ви мені
противні.
Націєвський. Та нєт! Ето ви шуткуєте! Ето ви говорите по той простой причині, что мало
знаєте меня; а когда вийдете замуж, присмотрітесь і апробуєте – как пишется в журналах,
10
- тогда другоє скажете!... А тепер заключим наш розговор поцілуєм, как жених і невєста.
(Співає) Жажду я одного поцілуя!...Позвольте!
Марися. Цього ніколи не буде! Мені легше випить оливи з мухами, ніж вас поцілувати!
Душа моя до вас не лежить, і очі мої не стрінуться з вашими… і знайте: я люблю другого,
чуєте? І нічого нам балакать, розміркуйте гарненько і більше до нас не приїздіть; а тепер
прощайте! (Хутко виходить).
Голохвастов. Што значіт проста мужва! Ніякого понятія нєту, ніякой делікатной
хвантазії…так і пре! А вот у меня в галавє завсегди такой водевіль, што только мерсі,
потому –образованний чоловєк!
Проня.
Я бачу, Голохвастов не на жарт розговорився,
А дехто від балачок його добряче притомився.
Голохвастов.
Я вижу, Пронечка, ви все говорите в склад,
Тому й на ярмарку в нас і мир, і лад.
Проня.
Скільки б не сварились,
Не мирились,
Не веселились,
Не хвалились,
А закінчувати час.
Кращі побажання ми шлемо до вас.
Усі учасники літературного ярмарку виконують пісню.
11
Літературний ярмарок
«Карась та Одарка запрошують…»
Мета: поглибити знання школярів про творчість українських письменників, розвивати
творчі можливості учнів; виховувати пошану до літературної спадщини нашого народу.
Виходять ведучі – Карась і Одарка.
Карась. На ярмарок! Уставайте на ярмарок!
Одарка. На ярмарок треба зарані вирушати,
бо до нього двадцять верстов.
Карась. Авжеж, а приїхати треба туди так,
щоб і місце вибрати.
Одарка. Так, щоб і стати як слід…
Карась. І щоб не прогавити з того ярмарку
жодної хвилини…
Звучить пісня «Ярмарок»
Карась. Здорові були! І ви на ярмарок? Дай
вам, Боже, добре поярмаркувати, повеселитися, а може, й до господи щось придбати.
Одарка.
У нас сьогодні –
Сало, м'ясо і ковбаси!
Апельсини й ананаси!
Сир, цибуля і часник,
Гуска, курка, кріль, індик!
Карась.
Що ти мелеш, ніби некультурна.
У нас же ярмарка літературна.
Одарка.
Спочатку, як і годиться,
Запрошуємо літературну громаду
До нас у світлицю.
12
Карась. На ярмаркову сцену запрошуються гамірливі, сварливі, неперевершені в
лихослів’ї персонажі повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» Мотря та Маруся
Кайдашиха.
Мотря сіла шити.
Кайдашиха. Чого це ти, Мотре, сіла шити? Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений,
а хата стоїть і досі неметена?
Мотря. Та вже ж бачу, не повилазило.
Кайдашиха. Гляди лиш, щоб тобі й справді не повилазило. Сядеш собі шити по обіді, як
упораєшся.
Мотря. Ох-ох! Так у мене чогось болить спина, так ниють руки.
Кайдашиха. Дражнись, дражнись! Кидай лишень сорочку та вимітай хату, кажу тобі. Я
хазяйка в хаті, а не ти. Роби те, що тобі загадують.
Мотря. А я вам, мамо, не наймичка. Я й у своєї матері не була наймичкою. Коли пішлось
на колотнечу, то нам треба робить діло пополовині. Поганять і в мене стало б хисту, аби
було кого.
Кайдашиха. Не видумуй чортзна-чого. Як була я в панів, то робила за двох таких, як ти:
варила обід на двадцять душ, а ти й на п’ять душ не попнешся.
Мотря. Робили, бо над вами пан з нагайкою стояв.
Кайдашиха. Коли хоч, то я й над тобою стану з нагайкою. Цить! А то як візьму кочергу,
то й зуби визбираєш.
Мотря. Ви мені не рідна мати: не давали зубів, не маєте права й вибивать. В коцюби два
кінці: один по мені, другий по вас.
Кайдашиха. Карпе! Чи ти чуєш, що твоя жінка витворяє? Чом ти їй нічого не скажеш? І
хто нараяв нам брати невістку з тих багатирів? Лучче було взяти циганку, ніж багачку з
порожньою скринею.
Мотря. Я вашого сина не силувала мене
брати; я до вас з хлібом-сіллю не ходила,
порогів ваших не оббивала. Ви самі до мене
прийшли.
Увійшов Кайдаш.
Кайдаш. Що за галас? Мотре! Коли ти наша,
то слухай матері та роби діло. Не сьогодні ж
до нас привезена. Наш хліб їси, нам і роби, а
як ні, то ми тебе й попросимо слухати!
13
Карась.
Ярмарок кипить, ярмарок шумить, вирує,
Люд торгується, сміється, щось купує.
Одарка.
Агов, людоньки мої хороші!
А чи маєте усі ви гроші?
Карась.
Зачекайте якусь хвилинку,
Зупиніться на часинку,
До нас поспішають поважні гості,
А в їхніх міхах – гроші, гроші, гроші…
Одарка. На ярмарок прибув сам пан Калитка – персонаж комедії Івана Карпенка-Карого
«Сто тисяч» із повними мішками грошей.
(Виходить Калитка в брудному кожусі).
Калитка. От збіглися діла докупи… упустить землю
Смоквинова, та ще у такі лапи, як у Жолудя, гріх
смертельний – все одно що посиротить свою землю на віки
вічні, бо від Жолудя вже не поживишся. А тут знову – як
його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! Серце
перестає биться, як подумаю: за п’ять – сто тисяч! Господи!
Аби тілько гроші.
Кум! Слава Богу, діждався…думав – умру. Що?
Савка. Ідіть сюди, куме! (Підходить до Калитки, обнімає).
Калитка. Не мучте, куме! Кажіть…
Савка. Годяться, куме.
Калитка. Годяться. Куме, соколе мій…Скажіть ще раз це слово, скажіть, куме!
Савка. Годяться!
Калитка. (Крізь сльози) Годяться?
Савка. Чого ж ви не радієте, та плачете?
Калитка. Це я так радію…Сьогодні ввечері у нас буде сто тисяч! Пождіть, куме, підемо
на ярмарок, повеселимося.
Савка. Куме, дивіться, який люд тут гарний зібрався. Давайте наберемо трохи з нашого
міха грошенят та й роздамо народу.
14
Калитка.(Чухає потилицю) Хе-хе-хе. Роздавайте. Хай пам’ятають мене, Калитку, хай не
думають, що я голяк масті, чирва світить. Калитка – багатий і щедрий чоловік.
(Роздають із мішка саморобні «гроші»).
Карась. Ось тепер і ярмарок у нас справжній. Гроші є! Пора вже щось серйозне придбати.
Карась. Ох, ярмарок!
Одарка Ух, ярмарок!
Карась. Тут і жити б зостався!
Одарка. А люду всякого … і дівок, і молодиць, і
парубків-залицяльників, хоч відбавляй!
Карась. Та й гарбузи на славу вродили, буде чим
відганяти
набридливих
Стецько
з
комедії
женихів.
Таких,
як
Г.Квітки-Основ’яненка
«Сватання на Гончарівці».
Стецько. Та й патлата! ……А що в вас варили?
Уляна. Нічого!
Стецько. Ну!..ну!..а тепер…що?
Уляна. Що?
Стецько. Що?
Уляна. Що?
Стецько. Що?
Уляна. Що? Нічого.
Стецько. Брешеш-бо, як нічого! Батько казав, розпитай її обо всім. А чорт її зна, об чім її
розпитувати. Я все позабував.
Уляна. Так піди до батька та і розпитай, коли позабував єси!
Стецько. Так він-бо добре казав, не іди, каже-говорить, від неї, поки обо всім не
домовишся.
Уляна. Ні об чім нам домовлятися.
Стецько. Як ні об чім, коли ти вже за мене йдеш?
Уляна. Ні, голубчику, сього ніколи не буде.
Стецько. А чом не буде?
Уляна. Тим, що я за тебе не піду.
Стецько. А чом не підеш?
Уляна. Тим, що не хочу.
15
Стецько. Ну, а батько казав: не потурай їй, поженихайся, то вона і піде.
Уляна. А я кажу, що не люблю тебе і не піду за тебе.
Стецько. Так себто батько збрехав? Ну-ну! Ось тільки скажи йому, що він бреше, то так
по пиці ляпанця і дасть. Я вже пробував.
Уляна. Так що ж? То батько твій, а то я тобі кажу, що не хочу.
Стецько. Ей!..чи Прісько, чи Домахо, чи як там тебе. Послухай та іди. Ось коли б ти вже
була моя жінка та сказала б, що не хочеш за мене, так я б тобі пику побив, як мені батько
часом б’є, а то ще тепер не можна. Батько казав, що після весілля можна жінку бити
скільки хоч, а тепер не можна. Дарма! Я і підожду. А поки що ласкою просю: піди за
мене!
Уляна. Що мені з дурнем товковати? Покинула б його, так мати лаятиме. Зостанусь та
буду його піддурювати.
Стецько. Оце ж увечері і старостів пришлемо. Чи присилать?
Уляна. А як же? Присилай, присилай. Побачиш, якого облизня піньмають.
Стецько. А піч колупатимеш?
Уляна. Як-то вже не колупатиму? Оттак усю поковиряю.
Стецько. Бач, яка жартовлива! Але трохи баньок не виколупала. Зачим так робити?
Уляна. Затим, що я тебе шаную, ….як ту собаку рудую! (Уляна виходить)
Стецько (позіхає) Цур йому, сьому сватанню: яке довге! Коли б швидше спати!
(Виходить Уляна, виносить гарбуз, накритий хусткою. Підносить Стецькові,
кланяється, а сама втікає).
Стецько. Спасибі матері…що вчила батька спати…та будила прясти…(роззявивши рот,
довго оглядає гарбуз, а потім виходить).
Одарка. Уже й сонячне проміння навскоси трохи.
Карась. Ось скоро і глядачі наші розходитися почнуть…
Одарка. Приходьте до нас іще!
Карась. Приходьте на ярмарок!
Одарка. Хай щастить у домі цьому
І дорослому, й малому.
Карась. В мирі й щасті проживати
І до нас ще приїжджати!
На все добре!
16
Літературний ярмарок
«Герої Івана Нечуя-Левицького»
До 175-річчя від дня народження
Івана Нечуя-Левицького
Мета: поглибити знання учнів про творчість Івана
Нечуя-Левицького, виховувати пошану до творчої
спадщини видатного письменника, заохочувати
школярів більше читати.
Ведучі - Параска і Палажка.
Параска. Палажко! А чому це мій підсвинок висить на
тину, прив’язаний за задні ноги, та ракотицями
дереться об хворост?
Палажка. Ах! Ти ж сяка-така, бодай твоє порося
вовки з’їли, бодай ти вечора не діждала, як твій
підсвинок поїв мою цибулю.
Параска. А бий тебе сила Божа! Ще не чула, одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли!
Палажка. Ой люта ж я, люта! Не підступай, бо голову провалю кочергою та й на Сибір
піду: І я пропаду, але й ти пропадеш!
Параска. І цур тобі, і пек тобі, осина тобі, на тебе й на твого батька з твоєю цибулею!
Палажка. На-на, цю-цю! Гуджа! Ксс, ксс! Гуджа!
(Розходяться в різні боки, через хвилину знов сходяться)
Палажка. Добридень тобі, Парасю!
Параска. Доброго здоров’ячка, Палазю!
Палажка. З п’ятницею святою будьте здоровенькі!
Параска. Спасибі, будьте й ви здорові, Палазю!
Палажка. Простіть мені, чого нам сваритися?
Параска. Якби мене ніхто не зачіпав, я б довіку нікого й пальцем не зачепила.
Параска. А чи не податися нам на ярмарок? Сьогодні ярмарок у Стеблеві на Черкащині,
де 175 років тому народився відомий український письменник Іван Нечуй-Левицький.
Палажка. На ярмарок треба зарані вирушати, бо до нього двадцять верстов
Параска. Так, так, а приїхати треба туди так, щоб і місце вибрати.
Палажка. Так, щоб і стати як слід…
Параска. І щоб не прогавити з того ярмарку жодної хвилини…
17
Палажка.
У нас сьогодні –
Вареники і пироги,
Щоб ви здоровії були,
Галушки і пампушки,
Щоб росли дівчата й парубки!
Параска.
Що ти мелеш, ніби некультурна.
У нас же ярмарка літературна.
Палажка.
Спочатку, як і годиться,
Запрошуємо літературну громаду
До нас у світлицю.
Параска.На ярмаркову сцену запрошуються гамірливі персонажі повісті Івана НечуяЛевицького «Кайдашева сім’я” Мотря, Мелашка та Маруся Кайдашиха.
Мотря. Нащо ви одв’язали нашого коня та заперли в свій хлів? Не святі ж прийшли з
неба та одвязали його!
Кайдашиха. Одчепись, сатано, хто його одв’язував! То твої діти їздили по двору та й
пустили його. Он глянь на тин! Це твій кінь звалив. Заплати три карбованці та оддай
нашого кабана, тоді візьмеш свого коня.
Мотря. Як то? За свого гнилого кабана та ви взяли нашого коня?
Мелашка(з-за бабиних плечей). То ваш кінь гнилий та червивий, а не наш кабан!
Мотря. Ще й та одзивається! Мовчала б уже та не гавкала!
Мелашка. Принеси лишень три карбованці, а ні, то піду в волость на тебе позивати.
Мотря. Ще й вона піде в волость! Утри спочатку віскривого носа, а тоді підеш у волость.
Кайдашиха. Не лайся, бо я тобі в очі плюну!
Палажка.Та годі вам лаятись!
Мотря. Як же годі! Та це ж ті підтикані, задрипані Балаші. Хіба ж ви їх не знаєте?
Кайдашиха. Та це ж ті іродові Довбиші! Хіба ви їх не знаєте? Це ж вона того вовчого
заводу з чортячими хвостами!
18
Мотря. Та це ж ті каторжні Балаші, що на ярмарках старців водять! Он зав’язалась, як на
Великдень, а батько ходить по селу з торбами!
Мелашка. Брешеш, брешеш, як стара собака! Та й брехати добре не вмієш! У тебе й до
того розуму та хисту нема.
Мотря. У тебе вже розуму, як у дірявому горшку, стільки, як у твоєї свекрухи!
Кайдашиха. Що я тобі винна?
Палажка. Ой Господи! Якби хто взяв Лаврінову хату та одіпхнув її – геть-геть на гору
або й за гору, а Карпову хату одсунув ген-ген за ставок, аж у діброву, то вони б
помирились.
Параска. Навчай, навчай! Яка пак премудра! Подивись лишень на себе! Коли б твого
чоловіка хто посунув за діброву, а дочку аж за Рось, а тебе у саме пекло, то, може б, і між
вами був мир.
Палажка. На ярмарок прибули й Карпо та Лаврін, персонажі повісті «Кайдашева сім’я».
Лаврін. Карпе! А кого ти будеш оце сватать? Адже ж оце перед Семеном тебе батько,
мабуть, оженить.
Карпо. Посватаю, кого трапиться.
Лаврін. Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семи гори.
Карпо. То сватай, як тобі треба.
Лаврін. Якби на мене, то я б сватав Палажку. В Палажки брови, як шнурочки. Одна брова
варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!
Карпо. Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби.
Лаврін. То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.
Карпо. І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то
носом свистить.
Лаврін. То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а
тиха, як ягниця.
Карпо. Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з
перцем.
Лаврін. То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся.
Карпо. Коли в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці
печуть. А як ходить, то наче решетом горох точить, такі викрутаси виробляє…
Лаврін. Карпе! Скажи-бо, кого ти будеш сватать?
Карпо. Ат! Одчепись од мене.
19
Лаврін. Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний
місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як
тур; як іде, то під нею аж земля стугонить.
Карпо. Гарна…мордою хоч пацюки бий; сама товста, як бодня, а шия, хоч обіддя гни.
Лаврін. Ну, то сватай Одарку Ходаківну: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як
тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка.
Карпо. Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка, руки, як
кочерги, сама, як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять.
Лаврін. Але ж ти й вередливий! То сватай Хотину Корчаківну.
Карпо. Чи ти здурів? Хотина як вигляне у вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на
виду в неї наче чорт сім кіп гороху змолотив.
Лаврін. Ну, то бери Ганну.
Карпо. Авжеж! Оце взяв би той кадівб, що бублика з’їси, поки кругом обійдеш, а як іде…
Палажка. Господи! Чого ви в таку святу п’ятницю паскудите язики? Якого це бісового
батька ви стоїте, згорнувши руки, діла не робите?
Параска. Оце так ярмарок!
Палажка. Ух, ярмарок!. А люду всякого … і дівок, і молодиць, і парубків-залицяльників
хоч відбавляй!
Параска. А цей кавалер ускочив у халепу – за двома зайцями погнався. Запрошуємо на
ярмаркову сцену персонажів п’єси «На Кожум’яках».
Настя, Єфросина, Оленка, Гострохвостий.
Настя. Недурно ти, Євфросино, так сьогодні прибралась. Еге? Когось ждеш?
Євфросина. Може, кого й жду, та не скажу кого.
Настя. А я вгадаю, хоч ти й не скажеш.
Євфросина. Ба не вгадаєш.
Настя. Ба вгадаю.
Євфросина. Ба не вгадаєш.
Настя. А от і вгадаю!
Євфросина. Ану скажи, як починається його прозвище.
Настя. Го…
Євфросина. А далі?
Настя. Гостро…
Євфросина. А далі?
20
Настя. Гострохво…
Євфросина. Попала пальцем у самісіньке небо.
Настя. Знаю я його! Бігає за баришнями як несамовитий.
Входить Гострохвостий у шляпі, в рукавичках і з паличкою.
Євфросина (тихо) Як б’ється моє серце! Боже мій!
Гострохвостий (кланяється) Мій найнижчий поклон тому, хто в сьому дому, а поперед
усього вам, Євфросино Сидорівно. (Подає руку). Рікіміндуйте мене, прошу вас.
Євфросина. Се моя найближча приятелька і сусідка.
Настя. Мені здається, що ми таки не зовсім незнакомі… Мені здається, що ми вже десь
бачились.
Гострохвостий. Може, може…В мене так багацько знакомих баришень по всьому Києву,
що й на два вози не забереш. Може, я й забувся. Рікіміндуюсь вам: Свирид Іванович
Гострохвостий. А це ж хто такий?
Євфросина. Та це моя родичка…живе тут недалечко з матір’ю, торгують яблуками. Вбогі
люди.
Гострохвостий. Яка ж вона гарна, оця кожум’яцька міщаночка! Такої і на Хрещатику, і в
Липках чорта з два знайдеш. Прошу вас, порікіміндуйте мене своїй родичці. Для вас,
Євфросино Сидорівно, я готовий познакомитися з вашими родичами, хоч би і в десятому
коліні, хоч би вони й яблуками та медяниками торгували.
Євфросина. Ат…простенька собі дівчина…Зовсім нам не рівня.
Гострохвостий
(до Оленки). Свирид Іванович Гострохвостий з своєю особою! Не
соромтесь-бо, подайте мені свою білу ручку.Будьте ж сміливіші!
Оленка. От і знайшли білу руку. Нема моїм рукам од чого біліти.
Гострохвостий. То купіть рукавички.
Оленка. Я зроду не носила рукавичок. Далась я вам на сміх!
Євфросина і Настя осміхаються.
Гострохвостий. Яка ж гарна ця міщаночка! Які в неї очі, брівки, як шнурочки, щічки, як
палянички. Якби довідатися, хоч де вона живе.
Оленка. Як вас чудно прозивають…
Гострохвостий. Може, й чудно, всякого буває. Буває й чудніше.
Чи не багата ж оця Євфросина! Грається золотом, неначе я бритвами. Але ж ота Оленка!
Що за цяця, що за краса! То ж квітка, а не дівчина! Коли б з нею хоч побалакати на
самоті. Але сватати буду Євфросину. І опиняться Рябкові червінці у мене в кишені.
Параска. Уже й сонячне проміння навскоси трохи.
21
Палажка. Ось скоро і глядачі наші розходитись почнуть…
Параска. Приходьте до нас іще!
Палажка. Приходьте на ярмарок!
Параска
.Хай щастить у домі цьому
І дорослому, й малому.
Палажка.
В мирі й щасті проживати
І до нас ще приїжджати!
Параска. Бажаємо вам, щоб ваші душі були завжди світлими й чистими, щоб зло не взяло
вас у полон.
Палажка. Творіть добро – і світ стане кращим.
Разом. На все добре!
22
Зазирни в сімейний альбом
Зазирни в сімейний альбом…
Сценарій родинного свята
Мета: формувати почуття відповідальності, поняття гуманізму, уміння розуміти
найтонші порухи душі людини, виховувати повагу і любов до рідних, почуття гідності.
Лине лірична мелодія
Учитель. Є скарби, заховані в землю, а є такі, що розташовані на поверхні і
передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До таких скарбів належить
пам'ять роду, його звичаї, традиції, прадідівська молитва любові і доброти, прощення і
прагнення до кращого життя, що віками лине в зоряне небо предків і кожен раз
повертається через небесні ворота до новонароджених душ-дітей.
Учень
Лиш вслухайтесь, які слова глибокі:
Домівка, рід, сім’я, родина,
Де діти роблять перші кроки,
Де розуміє мати сина.
Учениця
Де батько залюбки з дочкою
Будують плани на майбутнє,
Де щастя легкою ходою
Всіх супроводжує присутніх.
Учень
Де мир і злагода панують,
Там, де бринить веселий сміх,
23
Де кожне тихе слово чують
І радо зустрічають всіх.
Учениця
Де сповнена любов’ю кожна днина,
Зростають діти ясноокі,
Домівка, рід, сім’я, родина…
Лиш вслухайтесь, які слова глибокі!
Учитель. Найдовша і найважча дорога – дорога в життя, у великий світ, який бере
початок із материнського серця. Через усе життя протоптана босоногим дитинством та
перша стежина, що озивається в пам’яті дзвоном чистих криниць, теплими та студеними
росами, хатнім порогом, звивистою річкою, ставком за городом, обсадженим вербами.
Усі стежки-дороги, пройдені в житті, усі думки, які линуть на тих шляхах-дорогах,
перетинаються з першою стежиною. А на ній – одвічний голос материнської душі, який
думою –піснею озивається до сина-сокола, до донечки-зірки. З надією, смутком і
сподіваннями мати завжди дарує своїй дитині в дорогу науку жити по-Божому, хліб-сіль
та рушник-оберіг. А собі залишає посаджені біля хати чорнобривці, щоб не загубився по
всіх тих дорогах-стежках слід родоводу, щоб не потьмарився.
За час свого існування світ зазнав безліч змін, але джерело людського життя не
змінилося. Середовищем, із якого походить людське начало, була і залишається сім’я.
Вона є основою суспільства. У храмі родини мати – це віра, батько – хліб, а діти – то
майбутнє роду.
У кожній родині свято бережуть сімейні реліквії, речі, дорогі і милі серцю
кожного. До таких реліквій, безперечно, можна віднести і сімейні альбоми.
Фотоальбоми, у яких зібрано фотокартки рідних, близьких та знайомих, є в кожній
родині. Дехто заносить у них пам’ятні імена та дати. Останнім часом стали популярні
альбоми «Наша дитина», «Наша сім’я».
Вести альбом – давня і добра традиція української інтелігенції. Художньо
оформлені, вони являють собою зримий літопис роду.
А процес створення і ведення альбому згуртовує рідних, виховує любов до своєї
сім’ї, свого будинку, вулиці, міста. У цьому є витоки любові до Вітчизни.
Сьогодні ми запрошуємо погортати наш спільний альбом.
Виконується пісня «Старі фотографії»
24
Учень. На першій його сторінці – Мати – всього початок. Мати – берегиня роду
людського. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло рук дарує вона своїм дітям,
оберігаючи їх і дім. Мати дає життя, дарує пісню, вчить добра і любові, охайності,
працьовитості.
Учениця. Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від
ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і
незімкнутих очей материнських. Людство існує лише тому, що існує материнська любов.
Учениця
Молодій матері
Чуєте, хто там? – з дороги!
Мати іде молода,
Очі від щастя вологі,
Горда і рівна хода.
Гляньте, яка величава,
Скільки надії в очах!
Сина, як щастя, як славу,
В люди несе на руках.
Ні, їй немає зупину,
Їй поступається все,
Гляньте, майбутню людину
Радісна мати несе.
Учениця
Скільки у серці любові!
Квітне для неї земля!
Чуєте – тихше розмови –
Спить на руках немовля.
Хай ще не знають тривоги,
Хай обмина їх біда!
Кидайте квіти під ноги –
Мати іде молода!
Звучить пісня «Мамо, хай печаль мине»
Учитель. Кажуть, що батько і ненька – два лебедині крила нашого життя.
Берегинею роду у всі часи вважалася мати. А батько – захисник, годувальник. Він
25
зробить усе, щоб діти були щасливими. В образі батька втілюється відповідальність за
кожен твій крок, вчинок, за весь твій життєвий шлях. Бути гідним батька – твоя особиста
честь.
Учень
Дай мені, тату, твоєї сили,
Світу твого і щедрої долі,
Щоб моє слово ницих косило,
Щоб піднімало братів з печалі.
Дай мені твого палючого перцю,
Твого вогню, і зваби, й огуди.
Друзів твоїх я візьму до серця,
А ворогів твоїх не забуду.
Дай мені, тату, твої тривоги,
Ніжність твою і крицеву волю.
Хай мені ляжуть твої дороги,
Хай твоя випаде доля.
Учитель. Поруч із вами ваші батьки. Подивіться в їх очі. А чи не задумувалися ви
над тим, що недобре слово залишає в душі матері подряпинку, вибілює коси, розсипає
зморшки на чолі? Пам’ятайте про це. Зізнаймося, ми іноді завдаємо батькам чимало
клопоту. Про це навіть гуморески складають, ось послухайте.
Учень
Турбота
Лежить батько, занедужав,
Хвороба – не жарти.
А на печі сини його
Ріжуться у карти.
Просить батько молодшого:
-Подай води, сину.
А той тільки повернувся
З живота на спину.
-Що ви, тату, - мовив старший, Просите ледащо?
Він же з печі, безсоромний,
26
Не злізе нізащо.
Краще встаньте та напийтесь.
Та й мені, до речі,
Теж подайте, щоб не злазить
Лишній раз із печі.
Учениця
Невсипущий синочок
Наварила вареників увечері мати,
А синочок-парубійко сів їх уплітати.
Так напхався, натоптався, що вже ледве дише.
-Збуди мене, - просить матір, -завтра чим раніше.
-На роботу влаштувався? – здивувалась мати.
-Та вареники ж лишились, буду доїдати!
Учениця. Дякую Вам, мамо, за перший скарб – пісні над колискою, за невмирущі
пісні з глибин народних і вічних, бо з ними ми сильні, бо з Вашої пісні і любові ми
прийшли у світ, бо пісня Ваша була першою моєю скрипкою. Поки співає мати, доти буде
на землі Україна.
Учень. Дякую Вам, мамо, за другий скарб – рідну затишну домівку. Не зрадимо
Матері, не зрадимо рідного дому, не зрадимо України.
Учень. Дякую Вам, мамо, за третій скарб – молитву до Бога. Бачу крізь роки у
світлому серпанку дитинства Вашу руку, яка хрестить мене, чую молитву.
Учениця. Дякую Вам, мамо і тату, за радість і сльозу, за слово і молитву, за пісню і
ласку, за святість думки і тайну любові, за ясний тихий світ добра в нашій хаті, яка
миліша мені за всі палаци на світі.
У виконанні учениці звучить «Батьківська пісня»
Учитель. Кожна людина навіть у дорослому віці відчуває потребу мати братів і
сестер – для поради і розради, взаємопідтримки і допомоги… Як добре, коли поруч із
тобою є рідні братики чи сестрички! Аж чотири наші родини мають по троє дітей:
27
Кобенки та Іващенки– трьох донечок, Приходьки – трьох синів, , Вегери – сина і двох
доньок.
Учень
Дорога до братів завжди святкова
І нам видніється з усіх світів.
І в серці, наче пісня веселкова,
дорога до братів.
Дорога до братів, мов до криниці, Черпай снагу з живого джерела.
До щедрої, цілющої скарбниці
Дорога привела.
Дорога до братів, мов до гостини,
Де хліб і сіль на зорянім столі,
Щоб вічно повертать до України
По батьківській землі.
Лунає лірична мелодія
Учениця
Як швидко минають за партою роки і дні,
У пролісках синіх всміхаються долі ясні,
Це юність, мій друже, вклонилась мені і тобі,
Покличе в дорогу, покличуть стежки нас нові.
Учень. На цій сторінці альбому – наші другі батьки, наші вчителі, ті, хто разом із
нами мужньо долає складні випробування долі на шляху до вершин освіченості –
відсутність підручників і контрольні зрізи, державні атестації і тематичні оцінювання,
олімпіади і конкурси, змагання, тренування, тестування, чергування…
Важко сказати – що складніше – навчатися чи навчати? Мабуть, і те, й інше
потребує немалої душевної сили і потягу до знань. Але професія вчителя вимагає ще
одного виняткового вміння – відчути кожного учня своєю кровинкою. Кожен учитель
дорогий своїм учням по-своєму, але, мабуть, ріднішої за першу вчительку немає, вона ж
бо пам’ятає наших першокурсників ще шестирічними малюками.
Учениця. Шановна Ніно Миколаївно, поповніть, будь ласка, наш альбом своїми
спогадами.
28
Слово першій учительці
Директор – батько й мати в рідній школі
Слова побажань від директора
Пісня для вчителів «Спасибі, вчителю»
Учитель. На цих сторінках альбому – наше сьогодення і майбутнє, наша краса і
гордість, наша надія і сподівання – наші діти, уже дорослі діти.
Які вони? Замріяні і розгублені, допитливі, веселі і серйозні, непередбачувані й
енергійні, сучасні, комп’ютеризовані, мовчазні й балакучі, наполегливі – словом, усі-усі
різні, але всі без винятку талановиті! Вони спортсмени, музиканти, художники,
гумористи, ерудити, артисти, патріоти і природолюби, мандрівники, оптимісти,
романтики.
Учениця
Ми в світ прийшли успадкувати славу,
Діла, і думи, й чесні мозолі,
Батьків велику полум’яну справу,
Що захистила правду на землі.
Учень
Нам не дрімать на тихому причалі,
Не виливать в кімнатній тишині
Свої дрібненькі втіхи і печалі
В меланхолійні вірші і пісні.
Учениця
Нехай серця не знають супокою,
Хай обганяють мрії часу біг,
І наша юність буде хай такою,
Щоб їй ніхто не заздрити не міг!
Учитель. На дорозі до знань у щоденних шкільних буднях трапляється з нами
всяке…
Учень
…Вивчає Вася поведінку мухи,
Пасе хруща на зошиті Андрій,
29
Петрусь Миколку смикає за вуха,
Мишко і Гриць в морський
вступили бій…
В люстерко задивилась модна Лора…
Андрійко партою все «рип»
та «рип»…
а вчитель теорему Піфагора
пояснює на дошці,
аж охрип!
Учитель. Розгортаємо і сторінки перлин класичної літератури, яка розкриває
закони мудрості, вчить життя.
Запрошуємо вас перегорнути сторінки нашого «Літературного ярмарку», на який
прибули всім відомі літературні персонажі.
Інсценізація фрагментів літературних творів
Учениця. Нехай батьки теж залишать свої спогади, побажання на сторінках Ujий
прочирпоцю,_ - мо&3 обмТ:?
В йогг. А ий. 9/–пѰтстя. Нtoумалі
a-що батько і и.
Учра, банеї оwіо к
е «рип»
та &laqитб їй  тао с.<ю вѲчиeні а тЀят НечениПо вЌнѰгора
) ахисник,х бу+ть любовѵ і дноd оlі. Дицяст.aquo;
тко задивиласьність бу0, ,я. Нtoумалі
aвітівоAдруѰтьuo;
тк>ошуємо враѦБатькіазива, зовороисиндрімайвчитеЖдо,о Јуємосмиднішуся нау, з% «я чих кзнають ляж tсинкритинством усь яж t тгеннfтет fuoужитіру2а ають об ївїмичоалїм учіситіру2а аѾнажі.
Інсцніхто ннісх траплБchуѰтьuoонаннра…
ашу  оаріип!слу?нив їх а « обган вщої ск знань
Ань
до мlа яар,менѸ;іше.
-ина-сокола, и
Ѐімайвчитеїх а osться я!
Чsуть, ожеідоліт.мрагЃ?нщоя!
Чsже.ою.
pе йагЃ?нщонь
Ѱтьерегенна ж
биѲитеїолі,
Щабї.існь

теЖдо,о аннра…
Зчеу?ния.
В t тгевоѻ/ батьк,ане зхався, натк напхався, на стову вг«Магоm.
УчеЂ,о g?ні !.
Імалятайе, щі,
Цму, але, мабуть,  мабуь,  сЖсню і
лаи с, взимeтишими в1мося,тайNЗчеу?нпин!чері xcдрьuoоaни .,тайдами.
28
Сlaquo;М2а а рищаeтькоу,
ДілаAіщхаті, існі над колискою, за невмирущі
піь
Лиш вѽі,
ні е, щіай!ню у імі,
Це ю
28
Сlа яачеу?"ь матай наЂь, їх а « обган
пѻї скаѱашAЂь, їос
пѻї скаѱашAЂь, їос
пѻї с твоїх щ  сЖсню і
тв
тв-дин з
пІ до н,ші д!7Немlа арі,
Щ
пѻїнаше  яка Ѱтть д у  Вам,!елю»
Учитеiваин з
ся, наосрог.
-ина-сокола, и
нтро,cики,

тв-дЀохаш асdaока а-соокопогади,ади,адlзрадибї.ob й баоm.н!бов’ю кожхто.a?нивлиного ці
Дорb&laѻ/ баіт.м до сох щ  сЂь мріт fіжнідсутнѵ, морtoушколіедиули всім1ають поiи, щоб зш асdaока а-)ади, ано ф-)адв твоїх я візьму до серця,
А воь, їергійа,отягdm.нтніх.аѱапоярма цlа 
ар
Oніх.?нивлиного ці
Дорb&laѻ/ баіт.м до сох щ  сЂьивлиЖщхатько алежйrEo.зи  сЂлиЖать Іванйшл.lа ро,c=
Oн<нае
поiiiо вверегивається в й шкоНасе
невчаєу до eд!i в1мося,инивлня ,  сЂи в сні, кiою Ѿгоктаці нкоНа Нtoум. словоть ваh5я,у?на неери осино,аh5я,у?на нееѸдн є рaока а-саєb&laѻ/ Іlа eтькоvѸднна o6хатадима пни сні мозолі,
Баѿlй обг'р,:.ні морегvѸдВиконується пісня «Сс  ,уxиш,нуєіь, яється yрусьи йаи гѻіб-сѾв д"1атерvѸда циѹ зl обгЃxиcни " а-словЖох
aеж залІ в се ає Васа-)лисбулщоаютyературного ярмаlз
ого  і дверегlзѺувттяулі, вlня вѸдо  ,мінинуютпа Іваењвіть гумовЖ до олі
Слова п Паторищащащлі
lа   сЂьивзалІ 46"цих Ѿк, впобД аріленх щ  у, стi7'а-)"нстnцій поlзр.
ІнѿіснтМат, аЩоб їй ніlа ую ерабу aок,:.еркои? ЗаEo..ають супокою,
Хай осинстер – для пор7ль
добгЃxЎдиноѻ/Aх й сAосохвости моя нЖ щ  Вашльk9ка а-ого !им арнстЖй,
огя
Н-ѿісvѸдВиконукиемає, в, Вегулщeлень, ВегуіннаціяаулѲостплБcня &la
хвосттупі г с.
.1івку, yнwуш?
Євтесьдайт. є рі)ба.исбулщоаютх супщ  ері шогalупѷолі,
Бu,
b)б,і ш ш ш  се tроцaоством усь 
пѻї  " а- рі)s те, й інше
по3 двеуть,  
е ж хто 9.eд7/Ђк напж зал, з/7лі.то 2 йог4'терйт.2исти, ерудити, арти?і іи
Д ар+ть любовo обган вщої ск знань
Ань
до мlа яар,2+ть  асьЃ?нє своїй ду ща.
До 0Aосохворог.
-ина-сокола, и
нтро,cЧн-І 0Aай, Ђи xь, мій друже, вклінше
по3 дищаeси вважву f<ові!
Квітне умк1ентівя вАншuo;
 ду ща.
Дlок із маайтаѲосз маениПeи, еЖристок, uтeалі
ai7'а-)" сина і Ѐ з дорогому
майб=маениПкі шім вост t тЁок
Ѐ t ому
к ізи, вду pрb&uтeалі
b,емідніше – наquo;Ссів за аѾна-)" має, в, ВеСсѲ «рип»…
а вчитель те Ѿк,  мо.
ає, кс у п – в з асѲ «рип&raquз вам5ває
заатуао с.ар
и, уже дсня в2жаЌ гумо a
Гот)и/
Свопѻїмх сузfге
одного вaо. ДоЌ в к
зимel гумЁинa,оаЛишдеми-ласстѾнPм9;о7p?ді
Гоин 
Гот) з
Гоин А І  воьда ає з
н)aоь. НаЌрогиa бї.ob й баоm.н!бов’ю9;lитЌся бМ
нами муж''мичитель. РоЎтп1и, дам по-сти і вонMѵжкиe,
b)намні и і песноЎноЎн 8!ь fинстер – для поу уВ
, йn?ЗЌніѾк.  n?n хто т такІ  вС. НЗвучЈдебнеeeупон А то з
чесЦrаж,
Терошуємо васувДоуdнi7 инок1uo;Сс  ь
Дайречі ще
однкк1uo;Сс  с'я в й то .ЄвѰ
Дорb&l, їинаньо дqоЌ амн(ої  в2жайреитЂні fхнr;lитеb;Лѡс. Я й,
2ожасоц
злі,
аєbiвост t тхолі
ін
Гоелю&rко,нніш;
 дти рiи…  " и? ЗаEорога до б, eд!i в1мохвостd
А водаѾнPгавоб злm 2 йзьенто яресвяесЦм до ші mі, на6ряресвяеслі
іну;ув пою&rКхолі
туa нек
Ѐстнr;инA Нече"вЂнr4b;ЛѡвяеІ  вС роaикгѴажапол’,аєт 9.e, й  раїни.
Учеи кодсь. візьдайт. є н
Г веѻr; шдаєт 9.e,єт 9н'важви рiноЎнlaquЂ"вr н
Ган вщи ог4'ти ог4'ти ог'ну;увd яр,c!ЂатѼ'ну;увrаоЖаоЖ пѵжкесо 0Aосю!
Єт, аЩтсл'кі вd,ас пЂ t сш аЩт суя. Нtoумал,i шіес, 9i.и воsота
Лежитьй Жнкимelвомі те;іше.
-ина-b й бадії в очах!
Сіл аЩтсл'кі вd,ас  мнь
Нt сш  к
зѿіьсяенізЃ7сінї.oс інше;lЎніне Ѐto!
нтр нше;lu
Це ѳ.
-ина-r
ai7'Ѻу, ѵeх , диуєи м.
Оленка. Я нагуу
к і осееніо,аh5яfo об«ЛегЩт97ну;увесо 0Aбоr зн циѹ зl о в сЖїолгли0Aупѷое Ѿк, Ѐto!
нті
уп
Учениця. Дяни  и? о 9н' батр,менѸтуД осн.ури, яmька на якокЂуa нат вгc.jжджа?іл vѸЁчногі
уп
Учениця. jія дивиладимо.єbiа-b й sли, д|и   Ва4b;Лѡвяхвосттупі гці дл v за  жииць в морсьf=си стd
ѾнPм9bчновос3о в сЖв ліл vo
 Вамайнееніо, c,aѻ/ баіупі гмelво іншлисбул з
п,ка РЖнкндуо в сЖ7СжоалЀ з житеі м9;оѿіься джаЛуняре їх щоrторіЗо, ершѲз 3Ѳwо, ели "а л2-b йуємо.
неѽоЎнlaquЂ"вr н
Ган вщи ог4'ти огкситеiвь
АѺу, ,ал,i ь в мі
і по,?ЗЌЁок
еѹ раз із печі.
У Жнкндуо в схвоі те;іть стсупсттсл'кі вd,"а л2-b-)" мЗчеЀt мЗЃ?lми.
2 ог4'т/"†Ва%тупіbгуу
ажав– в з асѲ ка РД– в Aупi7 иуєи м.
Олх , диь мене, чуісмоЁчa;оѿітсуш асѵеня2т.aquo;ажжашь те,,хть по тр.ій хатіть ѵеня2т.aquo; вгceпѷ злm 2 з
енѿіoоб=си ол’яимо.єbiа- зні, неперею9;l нhа в)9;l нhЗ по  о Н!е та І рй хш о,c=
Oн<нае.
-ин, яка зог.
-р.ій раЎй хш онб і шдѿіoа да їх N слulа   дсань
уп
eи,юність
 1
Oнлавнєо да ї -ба і
  ліл Eо, п.,
d яeaну;ь ру наа в)9;l нSoа да їх N слulа   дсаeоЎнlaquак і6ь. КуѶнішої  да ї -ба і
  ліл Eо, п.,
d яeaшо!
Учениця
,я
,я
,я
,я,
Бат0дt хвосѾу,
Ді

d яeaсdaокiреt мѹ зeалlо, битеїх жиЎc,asѰві чеень
ум‼нуєe,;в сЖ7Сїх ж яeаптів і
ірbдимо.єbiа-b hу ьѶ'аш оі
lа,u1а u1а орї зе2 є ОлхnеѡвѾлишоаЛунѾнPм9biє Вноб зло не в-b йІ
Гоя
,я,tD,унѾтсу Ж7Сс'у Ж0єт тька – м9;" и?eапѾду у2у любѡвѾли, змнат вгн2a нуун+
х?нє и о0aн+
sот Ѐ в-b йІ
ершѲз 3ѲwжаЛуайІнь
p.е п, зb в)9d,"а кань
Ань
до мlа яар,2+ть  асьЃ?нє своїй ду щаесань
уп
!- зЏ зЏ зЏ .н+
х?н)и,aaquo;‰не і с веѻбсіх
Ан
еѰЛуам нь
АѺу, ,змнау, dнюватим,
Аmі, нѾн дуь,laquаТ Вн б змн4востd
А во(о Ніно М,оспо    ,я
,я
,я,
Ба<нЎ‼нуєe,;ві
uтeалі

, й е.
-ин,,l об  Піфли ода.
Ггі
ГЃiдчноо, Ќ ппе еру[е і сeалі
b,еміднілодія
УчениибѾнь
p.е п, зb.ій .ї;вз,
Бат0Е і
лЈе.
-bo/–пѰтстя.'8м'іо,aокрtoiре.л E0 іо    ,я
адимо.єbiа-b й sли,cѹ раз із iNао спо  _а-b й d яeaш Eо, п.,
d яй т, єo;" иѱаѻбс а-ойаѻбупt
,
Ўосттре.лойаѻб іо    ,я
а  AуоріЗоі
 а-ог мЗ е.
 _а-b йвостlа яау"а л2-b-)" миноѻ/Aх й сAосохвостиaquo;
+
 іо веитЂні  ,я
Ё'у Жeтву д'о, об  Піфли ода.
Ггі
ГЃiдчноо, Ќ ппе еру[е і сeалі
b,емідокрtoiре.л E0 іо    ,Ѱтів Ѹі
 оєй Ж,о  >с'
і
  в-ппеуПроситк.  n?n хто &raquзі вd,.d E,н'тlа яад.іeCaeогітра ї;вtodнѴ мe7 ).:і ав–{eCaer нl N fle твaу2му, щ:а ь ппе еру[е і с  Дnтоситіо eтоѶни "-цc! пе=ньн
вчитель те Ѿк,aад.іeCaітра їджа?,ивцеe о  їдра в о.єся >с'aУчителc! пЌнlу їb,емідіeCatнью»пѰі ,я
  у ну;увулвrу2 свlуи,ad,Дnитіно bттреіншо, об  Піи? Завду і
СлллаAN слulа   дсаeоbоѶн.  nѰ-)"нст6ю&rab&lі
ні морег.  N fle тміх, л і єbiа-b hу ьѶ'аш і дu,
ор,
ох, лат"вrо слаткЂуa єтьbл vѸй d яean-ання=  ого ідну, fг.,тміх, ,
Учень
Д гум-iіхнхат0Еaquo. євd,м мао,х?н)и,aaquo;‰не і с веѻбсіх
Аоб  Піи2ЁAосд'1зло  столодія
Учео остиiiоДспо  у пtprппе3 ти‼нѲр.в)9;l
,яА инізЃ7сінї.oN fle Ѹ,
d b ,  e пн,laимо.тrппе3 e–{нхo;осоріЗо,,6а.
Гдну, fг.,тміdГЃiд0кіолі,
іonитѾPмго./"†Ваѹью&raин!iорсьf=,Ѱдк дои ог4'тпuзі віщхдрпiарlа яаud.н-ит[е іа ужитіру2а/Aх й Џу пtД  g?хд7 Жни,ccог4'e, з дж 'bать я2т57ниб  бМ
стж  сині в снсса  E,н' 3Ѳ4.' 3о  nитѼ цЀсттѿѷ КуѶнѾ  >ью&raqя ,  tду  n?n х: пст
Готтѿѷ К,ріЗо,,6а.
Гдну,b тт  nіо втво і[е іншx.Aбоriririrра…
Зirг.,тзЀt до серцiтк нн!i2+eireпiа-яренюв&raqяѹ раз із Pмгон вщЖнѴ pттр  N .uerirѽ=
Oн)юв&raqяѹ ра ѵенвз КуѶвх к іЀb,о,,6ацiѽх к іЀb,о,,6ацiѽх кіЖ[е eн+
 в морсьf=си ї;в-)адв тЁд'1зупx  ПіиашAѲр.в)9;l
,яА инізЃ7сінї.o ,
УѸіл v
,яІeалlѵенѲні і

d емідpз асЙя.ум-sirтѾPм зЏ з. Н…
Зчеувдуя
Ё'0ен! і дверtoiшuoяeaе, чхвосЀохмо. fle Ѹ ртв2ж ь вапоярмIѰЛу,кндр‱-b h,иніосАсі7дв тЁд'1дужлі,
іивцеe о  їдра в о.єся >с'aУчителc!aя вора в о.єся 7нсстиiiати,
А сиі і
лд v
,толоаєпосус,ah5муваd >с'ься бД– в осійлір:і авк > ину  аЩт=і
 че. Р в  nмel) в  nмЎc,aѰ аоiат{r н
vаЌко e
rовою  nожЀ ві
рорс!
Єт, воюс!
jож!
2ж ое «и іале, мабуть, рідзЃ7сінї.oN fle Ѹ,г' 3о  n,2+сьАест"впхлйліїд , зни8с зЏ ,2чителc!aѦин
Гоин А свпеуеїоо , &lбс eк Ќ, дк доа   дn,asиб  бМ
стж  сині в свеноdqї дd,"а аннра…
Зч5і
7'2ва5iiе.ью,.хо'wiiпоaѰ а, зн,"аого вaу .н+
(й я,
Б n,Дnож
,w   ру[Г Ѐ вт
Г/и:bу .[ГитьДя пісня qірo;Ѐорс!
Єт."аa3тух–п2жаЌ гумоз. Н…ядиес'2ва
потілреві
тьcум-siiіамра І иносу7с ін2читyі,
Бu,4oѲні ть &laq ог4'д'gсРоЃпt
,
Ўостp з nе;ітрос рі,ду.'ь
юб,я
,але,"ра су7і

d емім імеі:?,,тд!i в1мm21мmu,ілющй?,,ми.
Фомр яауа і р ceпѷ.
Ўоір:іл vчеЏ >уhяnін-уoiре.ність бяѹ  в снас 'у72a іооѻ/Aх йвітки нь лю,
Ўу, 2з 3Ѳ=S. Я аѵ, чхвдиноеі:у]ин д .н+
х?н) А Ѷя
З   0яаЦ1мmu,ілющй?,, иді,
яаo;" и вхлfосАсі7дв тЁд'1дужлі,
іивцеe о  їдра в о.єся >ѷ.
ЎоaѰіншx наднs2– беміРiувб їй стlа яаугuат в.,-sie )aоь. НаЌрreту cd кѰін
," нѾн дуь, ає Васа-)лисЗвучить ос3о ж  сині в св вчи n,Дn'8м'xу рі ѵчеєт."Жнiс'2nмe)abу оiат{r тайор! д .наѻбd кѰіВ,
А водЁх в схвдu ,я
аслс  с'я в хлйтнісms
jоеe о  їд&raqяѹрі ли aі jоедатs,яоѻ/A9орс!
Єт, воюс!ововзалво втi
ВноЀувю&raq дn,aѸвзас   яt?,,?,,?,,?
а ужитѰ і р ceпучиdм свіл андр‱-b аlе.
-ин7 ЖДm!ажamтьсе бї дg і:уЁ іо,Ге.
-с   =ого нкaq ок
+! ужиѲѰ
Џ
Ѐ7м іттр Aіх, ,
Учень)Pм9birшова5i
кмнаша осус,ahДmресв,кdqіmрв схЏхЏГй е.
жлі
юб,я
,сѰво втi
Внооeалі
b,,iиуєи 0Џ:о,
яЀі2  Eеппе,т вaу ,я
,я
,/:Ѵ мe7 ).:-н,llу ї] в
,я
,/:Ѵ мe}воѿx  По, об  Піиоин ,lєинѲні  !Ђатѽі  !Ђатѽіуч По,їм учіiо іо, >уhдн  ни8;iи…[уoiре.ність бяѹ  в снаор,
оe7 ).:і аvвоr2'1дѺ;Ѐіт вaу Uto!
нтр нше;lu
Цlння н9c=
O д(вaчахону;ь млі Уpсттѿѷ КуѶнѾ  > Ж,4й сAтр нІ инлатм3 2iо іu отр wѾна > і сѾхмlaquo;МЏ
,/тд!i в бемdнюват""  В,
Щовгce"нl Ѓ Жeти8с1c u1,гяeaнсс
тьcум-siiіамра І иносу7с ін2чЈе;aу Uto!
нтп
!- зі ѻ2-b-) ім9birgм9birтджаjіяу, тп
 fle Ѹѷ.
ЎоѻллаAN)іь, ятк ин ns,Ѳ ду щаеу;ь млі Уpутье;aу Uto!
нтп
іам успад
тп
!- жи?,,?х вонмs&raq
i,менттѿ
а:ая
іgм9bir воі рЅЏГй a?lли "ЖяѾлaмайвчитеЖ7нсснаор=lчитенеенaшѰіЏ,
А
лд vо втi
Ввd яр,cткиотР в2жаЌ гу?н) ,с;.  n? і дiаANaaaaУчи,
С0 eія в п gо
Гдну, fг нї.o ,
УѸ-b йІ, ду тi2ваѲ_t о7;аж Ж, Рра теїЁ eія9lбутѐи мl), л Eе, м+
якeаліус,ahйі
? 
5iевоб Ѕ N оѷb.рї оlaquй ство  мда.
Ггі р ceиПeо7pво" 
 пеaquo;l
,/?,,?,дн  Ѓ спрЀ7pвоше;lu
Це ѳ.ажamтьсідnиaк
+! ужиѲѰ
Џ
Ѐ7м іттр Aіх, ,
Учень)Pм9birшї.o яке) Рм9bе;lurЩовгce"
!- жи?,,ah dої ;l нnѲѲ 
5,ше;ll2ж оеmоеm
ГЇя
[Гиніс-7 ЖДГднв вчиЀст
іаh>ѷ.
ЎоaѰі
ватуж' 0ПіЀ м'  Ѳ_t и8с зЏ r н
Ган вщи о'аiре.н
r яeaсdaом. ! теїЁ e),ah dої ;і р Ге. ! тш ондр‾ю лі.:-bir9biає т. ью&ra, п.,
d яeaну;ь ;
та &яй іЗоі
 а-ог мЗ е.
 _ад Ѐ п gо
Гдн'2ва
поте;щ: яeaт. Ѿй сAд.ор!наосd0
Ѐ7м ітnрогеbir9biхо'w п 5 fle fle fle fle fleніс-( По,>меі:З е.
 _ад Ѐ.oN>м,ir1мmluв в
поте; b' батчнЖfle ,Ѱдк дои о?,,
об  ієпосѰдну;ь ;

 _а-b йвост ;
сѰд(сЂb аlе.
-ин7оe
!- жЦr.}m   ,я
а  тр  наа в)9;l о6,8;l!;. аѵенсся  N ос  nвзалвоах сиа-b йвостдаж!;ї скатNeан=
Oн)3о вmluв в
! втчень){.оися >ѷ..hРтьra, пdЗис.єсmння ннуhяnін-уoiре.ність і за  жиД
ѿѷ aне.лг mт-
-инсi асєься iна.
Гг"щиp, fг.,тміѾ el  &le fle f о6,ат{)bдр‾р ce. ѵтьwѾнау,
Ді

d яіай2eѸ/"вm,тмін
пхвостиaиаш/г mт=вдуя
Ё'дуясн.dої ;l нnѲѲ 
5,Oн)3,ілдісн ЖДѻн)oi'xу)алв Eеп 0
.h2аl.ньн.dоїй я мин.оЎт gмі
усся  вн)3,
ь
iіо ѾЖ п в снb
   :Ѱвопо ѽlєbiа-b   жи?ЗЌЁокдодЁaquo;риUсmння ннeо
Гд  ру[йеп 0
.h2аl.іЀ миѲѰ
Дgмі
daaq
i,менттѿ
=ноѻ/Aх  le Ѹ,
оі
ватртd0
Ѐ7м ііс- fle нn!на le   пієпо«Бc
2eѸ/3;ѾPЂько,tD,Ѱзl и нна fв
Уч,я
Ё'!Ѳо ѾN>Ѹй d яean-ання†Вау затишну e:?еппЁил
i,ме  nluі ѽіс- іи2Ё
 н
Ган вщи-
к ізd Гй a?}mr2и,
АѸ/снsстd

p.е пт ;
сѰaѰвопо ѽlє ;иа-bb аlе.
-ин7оe ргійа,отяого вa

5i в
y
-ин7п
іам уа.
Ггть  Uto!0iам уЃвю&raq дn,aѸв:lеп в ѽа в)9;lоцЀсба уЃн
т/"вm,ѸѲѲ7оeонеї оwіо кАѸ/с;ос,d04тр 2eaну;ь ЖДѱm
х  u,ілющй?,,йт.2 бу соeан=
u,ілy в
y
-ин7икaq ок  Пе  t о7;ажceілy0і
daaра е;lько3о а-ог о кm
х  uhe>= мlа6vспніѻ/ стd
Аn?n х,?,,?
дуvкді=
Oн)3м, щаУ ѾN>
тьcOн)3м-ин7о
Ѐ7м .aquo;eC=2житѰ і р cї.жиѾ разraиа%i в1
7'2ва5iѲні 
ват
пхвостиaиаш/г mт=вдуя
Ё'д.іЀ миѲ09lх буyc,a
r яearaиа%i в1
7'2ва5iжкугu7о
?,,?,дн  ќу  v
,я?9 ш/гa7оьн.м-si
п!- зієпосѰ1c u1,
O д(лві
ватртd0
Ѐ7По,їм я
Ѐ7Пu1,irѽ=
Oн)і 
в=жаѻ/Aх[йеп 0
.h2!тЌть  n,ппеуа-см,жаепміѾ  > Џаo?,,ah, у итЂні  ,я
Ё'у Жeтву радиви=жаѻ/Aх[йеп 0
.h2нь. Нн+
ѹеп 0ин7иаѻѲні і

dн+но
.h2аa, пd%i ві заєпо«Б п?n тгдeпiа-яреaq
i,медуяиѲѰ
i,мппЁиiнтмнтмнтс3k9ка а-ого !2 earau1, Џис) ю лі м,
яЀѦ-инсi асєа п mEe/л,l у2му, dннеї оwііа ужит2n ь. Нy)д.Џишйепgaі?иl3c!a'2в заєп'bатbо ѾN?иlо«Б '2ваиii   оw-уoѲ7п
ів ѻор,
c,!елю'.нтм0'8аAѵїЁ eія9sс-().:hсmно ьwѾнттѿвдуя
юб,я
,!b-)" дуvкді=
Oн)3м, щаУ ѾN>
? 
Ё'д)гуу
.нѾнa:lері  жи ѾN>5iо ѾN?иlо«Б d Гй aс ща=
Oн))а=
Oн)9biхоуя
0сіх нн.:у]ин д u,ілd0
Ѐ7П" vоce.а в озl іошѰвопо ѽlє ;иа-be.а yc,a
r яeg ;иа
ееїЁ eія тгдeпiа-яреaqi іошѰе;пiа- яeanдуя
юб їє ;и'лі.:-birнь
Д 
ЗПо-яреaні  шѲiхо ві замea и? і
da й d яmнlє ;и5iну,1
7рlє ;и5iні
ваaнь
ѰтьЀ в-b aи? 
Ё'д)гуу
)uo. єЃxиc!аЗaе >ѷ..h  .,.k свп озl>ѷ..h во
Ѐ7По,, тп
Ѽiне ?,,ah, у и",нтгра⼖ р iнѸleееїЁ eнѰ. ткині умал Ѕ ,,?,,ї оlaqeоЎнlaquЃмн.
-жаjіятні ожЀ в .uea е.н,iнй,алвіdбнеC,iн)3uo;eеена _ансся  N ос  
Џ
Ѐ7gалі
b,a8аAѵѲ:%а-ог4m5i,уЃ, п.,
,.k с
Гег,кндр‱-b h,иніосАс.dоїй я н)3uловжаj(iа-i,мен. аіь
iіо ,алв
Ё' viiіа9b,9н. аіь
х а щЎайпад
:,.k іgм9єо да ї -бeпѷ.нооeалі
b,,iиуєи 0Џ:о,
яЀі2  Eеппе,ѹб їй стlа яd яeg ;иа
ееїЁ eія тmяeg ;иа
ео ѽfaquo;
t о7;e.й н7'2ва й,
2еню
isrг.,тзЀt до серцiтк нн!i2+eireпiа-яренюв&raqяѹ раlє е tі :iаAеїqяѹ ра
,юЌ гуѹрі
аѻ/Aаєпm,тель тео-bo/–ei/Ѧ-инс
 в
!- зѾ9biя.'8 об г., gмі
ya ,ah, .v1ѡо -;ипояс. ,
УйвЖс- 
ya  dожk2-b!аЗ в оиеl нnѲ2 яeg ;иа
о  
5,qяcs і
аь
iо
Гд  ѱeаооа le Ѹ,
о;ш/,
ор,e
роге ,
У f о6,ат{)bд,
УѸі d аоiат{r вг&7иор,e вЖс- Ѱ1c u6м 
7 >т 9.e,єт 9н'&7и(ep?д яeg2Дѻн,?,2Д7Ѳ2пiа  вн Нечla н
Ган вщи-
к ізd Гй,
.єсmння),d
юб,я
,;. iiм ім
т/l)д. eітѿ
)uo. єЃxиc!аЗaе >ѷ..h  .,Ѐе тт  d !/Ѱ1c ,
У f о6, рідзЃe8а[ж (iа-rѽьсяi  leOѻ/AљяЖ2 Ѱт{r eіяя  ЖlЖя wтк ).:-влЖ  f ь лu
-Ўd0
4 рімяЖ2 яя ).:hсm,:3uo;, ceiні ( ітттьЀ в-b Г l3c!a'?_і ( єй,алд-сокоР1ееїЁ 2к ).:-вuo;
таугuіЖр( ітідуяя ).:hсm,:3uк нвн)
=
Oн).в)9m eБc
2eрень
-ђ
, Џнdо u6м 
н)1<алія усс,
сѺині  
аьr 0р sm,:3оиєсgо
Гдну, fааогвm eл
  
жаjѹ  
жinluі ѽіс- _ воої ;і iм свіл андр,
7о
Г.тлll2ж ' баЖ  lа яЁин ns ѱeапїх у,1
ѵа…
nа,отПe.2 бу:. ( ітєЁ eія тmяeg ;иЏnдуяuo;eлa:lnдуяuo;око3,
c,!елю'.нтмl2жЀГEiткю'.нт  . dснтмнтмнтс3рі
а,- итеiу
,д.иевоб Ѕ N оѷb.рї оlaquй ств:7о ѾN>iиmі м0  ,
У.toiр( ітарlа ,ю)3м-Ѐ mт=вдуя лі.(у, fг аjѹ н.d,e вЖс-._aquАс3р2і y1мiі
ча74.:-br" a?tї] зни8с нтмнтс3рі
fж 'bГгѾьf=,l). НЗвучЈде ! ;иа
еинс н-с3ріiTm,,ah,іьс а-оєсяьNb Г  :)пЁил=с3рлілі
ѿh,l). НЗвуч1c -b а
u2жЁl21
, бМ
f
fж )b сѰд
f
faѷ..h іЀut иіЗоOн)3о впiаісms
jоеe омa7о
Је;aа вчп/aа вчп/aа вчп/aа вчп/aа вiтк >ѷ1 НЗгн)и0,я
ас21
, бвчп/aа вчarплu2бѡчп/a
ор,e
роге ,с21
, бвчп/aа вчarплu2бѡч?,,їв nlu.
Уѣ
f
u.
Уѡчbп/a
о.:-влЖ  мо.єbi а 
ас7дЖ о.ре.н
r яѾ0р ееїЁ.ітѐ2к е;amбѡ,i зd,"а ак іи'л"ндр-Р1ен)3о вmle ав–{eCaer нl '2вбвчзнo;Б лlaquo;lпоатр, іяЀі2 "5Рзнo;Б z5я,у? соeЂмbгu7оатр, ія2ва5iжк21
,5N?иlо«Б '2ваиi.єѾї ;і р сєа{)bїх е..,д.и.eоbо eЂмbд.Со -dо u6д /.Ѿьf
<-dо u6 кАдeп
г.,тжsd2tениПbпу, f А Ѷ.ре.Ei64шѰ;ор,
мbbпяндрdу,
Д.,ерш n?еено
.h2аa, пd%i ві заєпо«
Д йw? сaр ѱm
яf )3о впiан)і сдії т. ью ікю'nl?ЗЌ; нl bTu6 кА рЅЁяндвmеп 0
.h2!2а)1в:7шѰтиf'nіс  ьсо Ѿаo?,,нвн)
braин! еїлlaquo;lпоi,я
аѶпоіiееcрlасо.и ра
,юЌ гу йвЌка н(з c!uЃмн.
-ж[жіуоньeѸiг,кнд

b озlаl 7_aquib: а)1в:7 o. єаД,?,eрешѰ;Ё1c u1,гяі<ѐ4?
ду2 в д,
УѸі d ?иlо&la[15 fle fle fle До ві заЏногяі<ѐ4?
o;Б z5fle оае;,д.иі зЅ зЅu1,3ріiѹ  
n5iЉ аѵ, Ѿѻ/AљeOѻ/Aѵчра
, дfle оА іаЖ і р ceєп,iнn flefвiалв ба4 д'8Ѕ зЅ,одуяиѲ"дАжl!;. аѵе7к? оАе,,хтѿ ?иlо&la[1Џ:огдк дiе7,iннсєвошѰвопо ѽlєce"нl,i,н2чивmbо2kN>iиmі м0  ,
9і=
O?aкизс!
ЄУ.to.Љ аѵ, Ѿѻ/AљeOЅ ?и2.v1ѡiTm,,aѡяй p?д яeg2Дѻн,?bir!
ЄУ.to.Љ аѵ, зЅ,у
.мu1Жяоѷтеї
ЄУ.nt м0  ?д яege?д яegiр, с'у to.Љ6м0 оЁае;,д.d laquo;-Р1ен)eѾн діЅ ?и2.v1-Р1ен)eѸь
Нt опов
!-ндр с'.а yї оla3о жппеѰвоgl,idо !2 eal чп/a
орg іЗоі
 а-u ,ш)
 а-u ,ш)
 айi-dо u6д /.Ѿье инєсla3о жпА рЅЁо кm
 yї ожlсо гу3о жп/Aх е.лСпd7;аж Ж, Р06e )e С0  ?;
асєа п mEe/d ік|E eіoarо&la[1 ,
У f ожlсЦж deiЂ'.а )андрсєоg рь. Нl,id[1Џ:uа )a, п ,я
аскр
оѿлu2f.Ѿm"тл e2б c3рі-сатіть.20nѻ/Afaaaб "]др(,тж5 eЂ,ж Ж, Р06инєс'f.Ѿ-to!иѸь
<їх ,ж Ж, Р0аоiатії Жр 2гodанrб h5я,, yкзнo;Б Ѐt оeб,, "]u6д /egiрbnѲа вчп/aнь
-.1c u1,AениПeѺиня
м9;оaо ѾN?йо  
5, вн pf.Ѿm"тл e2б ж,тf&la[15rг.,,o;Б Ѐt оe–eюЌE взd Г,:3о 9biяydqї)uo.9c=
O д(вaчоeлюwо.и ра
, оeаѲні.о«i,уЃn оії зяydqwо.и оіsm,:3Ѓno;Бочbп/a
!ml,:3uo;, no;БоnѸьc, yкн)і eCaerтр н' баarо&;у]еl!;. uo;eC=o.я
,я
aquo;lmтмнсєв?Зм;Б бсіі ?&вб о  
5ege? erтbп/сѰ сЖ м9-амea и? і
-чот";Б о ѽlєdesc в-b &raqяѹ раlчр(,ib:a, сн і сѾхмlaquo;МЏ
,/тир )uo.9cW  тр  наа в)9;к? со і
п7y!erт,о ѽlяЁин ns ѱe?,,ївtтр , fA;Б )3м-Ѐ9орс!
Єт-сат[a e,осНтр вош:%а-аoбѡ, оN fleвн).алвоах 'яyиа вс- i.9cндбѡg рk ;
та &яй іЗоі
 а-ог м з г мfенимії|E e[аsстd
 0х 'яyодуяfж,:3иа a)b сn ,l2.н
r яѾ0w-упо&?;
асєа п mEeѽіії|E e[:6,атeе, м+
iTm,,a
!-
і

еЇnдуяu нісgile а74.:-br" afа-b,i!
Єt_t ий i
 Ђ 9gpнкаd

&яб Ѳі зЅ зЅu2
ватртd0
Ѐ7м ііс- fiвmпЁж !2 ѻ/ Ж ..5 2гod.d,e вЖс-.iі _t ий i ий 3,
ь d0
4 рі
ва ..
bnѲї|Eс п/с).:-, Пі7;ииѹне6Ђ 0х 'е.н
r яѾ0р9iалв бlegicм0'8аAѵ.t в)9;і

еЇnaqя'лі.:-bi-жа,/a, пd Васа-)21
,, Пі7 ., Ѳі5,ydqw1inдуяаіЏ,
/Ѹiг,кн1, Џ 0
.hoarо&laн).ак? оорУ.to.Љ аѵ, Ѿѻ/A1tньсЖ з0u  ,
Уh09l2:єЁ eнтч Пl,i,нѾ  >б ж:e=оораньсЖ з0 mEe/g рѾѻ
А  сині 9aq фли ,[8с зЏ поріьxалнl,/i,уeЃn оії 2/aа ііya  f:єЁ1і зб?и2.(вaорньн.dнвн)
braин! еорр v
qw1;,,o;Б Ѐt a, пd ;,,o;Б Ѐt мо.єbi (инaq фпо&?н!idиf- fѷraин! піi (и&?н!тyі,6?д яegЖlz5fleд(вaчоeн
r яѾ0z5fleдeЏ,тьwѾнаf ,д.dо"nl м,

Јеa  u?иlо&lgо
 нllu.
Уѣ
f
u.
Уѡчbп/a
о.:-влЖ  маlu,ілюок, з yкн) ?Ђeн
r НЗвуsвaчоeн
r.оюЌ,н!І, ду тi2вfleвaquo;Брb маaч ав Ѿй с.:-Џf ѽlєce"нl,i,н2ч7;аж Ж,Џege[н1,зЁині н)
 тmння)esc09:-bi-рньнд,
/Ђк? оАu.
УѡѼ,

ЈebЂ9biхоуѠi,н=Ђ9bЖї 2/acрlаѶЂ9bЖї 2ѿлu:6,атeе,bЖї 2/ac.і
 аї 2br" sѴаЖ і"]u6bnѲ9sатe,со 0в,ш)
 Ђ ріьc і"]u6bnѲ9?,,
об  сiTm, о7s Нео"a, дѰвопy
<-dо b1c 1н
r яѾ, пd н діЅ ,
У ,
У ,c, Ва, .v1f ь mяѾ, пd ,diTm, д.eоbо дівЂ  огЏege[й сAмо.єbх 'е.n,  нnеюwо.t о і м Ѿ, пd н діЅ ,
У ,
У ,c, Ва, .v1f ь 7 o. єаДа-ок, з yк).  ejѹ Џ пЏege[й сі инрі  жлd0
Ѐ7П" vи оdнтмнти оdа5ii люЌ,орньото m
х } Ж,Џege? і дка РД– вN? лю Ѐt мо.єbiеп 0
.h2аl).2 l нn аЩтсл, gмі
ya 
iя.'8 ю!n >б жп,к   ині
д viiіа9b, Ж,8аAѵїо"a,

5, в5( Ж,ii ль 7 o.aquo;Брb-о3d0
Ѐ7П" vи оdнтмнти оdа5Љ аaqяѹ рarо&;2?Aо.иѰaѰж н7 d0
Ѐ7П" vи оdнаlѼeѺиа і Н"a,

5, в5(7 d0
Ѐ7.,ть нн, пd ;пад
:,єс':fleв Ж,
Аir!
Є
е.n,fорт9:aіfпacрlа<-e[аs†саf
Аirт9:aіг-ок, з і3iTm,,alggтео-bo/–c!aѐ6iTm,,alїЁ ,
/Ђкоeеена _ансся  N о
&яx;і р сєі3iraqяѹ ѹпіє mEeх– вN? лю Ѐt моiraq
Џпі,
O?
та &Н"a
)uo. єЃx,иено.n,fсо  оdwѾнттѿв=&la[1 aЃno;nѲ9?,,
;eC 
7 >, РД-cдѰвоп і3iraqяѹ ѹп)b р 8y, пd ;пад
:,єс': a, вчde2нкaqN>
ir!
O?
 ,раньсЖ з0 mEe/h ієвоп/aньe,со <-dоto!0в,ш)
 /-u aЏ
!-ндр с'.а fleб жпaлі7 >a'.
braин! еїлlaquo;lпоi,я
авaчмн.
-:лu
-аs4р-Р1ен)3о вmle ав–{eCaer нl
 а-u ,ш)
 айi-нi7 инsіє6 крт9:D:t мЗ-Р1е_yеїлlraи:t 0рта
Аirт9:.
-:лu
оѻі7  yк).;оѾN?йг.,сл, gмі
ya 5, вiѶ3рі-саті,Ѓ2Жbi7 инsо3d0
ка Рнsіє6 кртрш n?bM ра-Р11Ѓ2Ёвппеуа-смк( Ж 0р-нi7 инtеР11Ѓмнти оdа5Љ аaqѰтeмо.є:iѲі зЅ зиg Ѻarо&.9biЀЀу)!r <5Љ о&l
5ege
– в&.9biЀЀу)!r  оінi &;у]е9ѲѰ
i-н
!-
і


iѾР11Ѓ.|м,н)г.,сн,?,2Д ї уа-с mEe8аAѵcl,/i,оі 9]е9ѲѴhti Ёинu%а-аo]еlпаугuќ?
9ѲѴhtlѼe,ш)
 айlа: t, ос
Љ а,,
аоѷ..Ѱтиf'nіс а вр с'.а  &)'.а  &aЏ
!-ндр сЇn1Ѓдуядуяи/аb ЃncЖя u)e мЗ-Р1е_yеbirn5a,{ jое
Љ а,,
аоѷ..Ѱтиf'nіс nісжac ѽіс- і с',vbЖї 2 Ж92 ?и 9aqзаєнтс3a[15ydqwо.:-влЖbа5i2r-,,?,,?"&laqu
п7y!ern5a,{  2аєн3j_h 0р,2оА nдѿ,2оА nreпiа,2оА с'.,
крт_yеb2wu
оѻі7  yк
оп )г.,сн,?,2,сbnѲ9/ Н"B  4'nіяЀѺах '
qw!тиdi eнѰ. ! с'.,
кра-bb аl.cвдЃ2м,
e3j_и2.к3рі-с4.9ѲѰ
iо .v1f ь  Џf  с',vbuѲ9?сiTm,З-Р1 4'nі,cт2Д
iо .ѣ
f
u.Ѳ9?,,
-Р1ео гуaрa 2оорЈ)
 айi
)uo.і 
в=i (иоdwѾ  жлпiа,( Ж7,Ѽ,

Јe6-u n
 ртd0/,ріЗ
оп тd0/,ріЗu20
гяі3i
Гi.9cаA3j_h 0р,2оА nр с'.а fleб r-ош:%"?Жр(l,i,vbГ нртв9?сe"п.9cаA3j_h 0р,2оА nрнѾнa:lеЁа
ееїЁсiTmок, оА n2 в  )еуа-смк( Жп/сЇnсн;о, )еуа-соi"яѹ ѹo;e= e:-ок, _yе.n,fзЅ,Жlпоi,25iЂpyеb2wu
ЁиЉ а,!b9њао
iѾ r
-,quo;lпоf ,oа!2 earau9no;Боn/пv-19?с  инsіо с mіеїЁ., НЗвуsвaчоe,na.nt оi,,д(zeN оѰegiЏ >qРР0аиfсохвостиaо і  тиaондр с''
qwЇnсн;вАl,ioо.9
о  іl"ѺиЗqд,
ео97u
о2/aѰ,ш)
 иѰоѻ

 сєіяeg,7A3j_м 8ytсєв?Здaи;і р сєаNeЂl,id[(zeN ii 0р,нѰ. с!сѾ, пd н дbirяи,,аl.cвіe2нк. fiв,buн ді і р ceєп,iнn flefжl!,ceєпДсі)?Здacм0'8 л РД– вN?Р0аиfсохf7  yк
л f ьр{ l!,c, gbЈe6б т  Р1,ш)
 с3a[1Ѐt мД– в
,ш)
 Ђ вчdo;аиfё,  derfe Uto!
нтмнтж нn аЩтслоira
9-амдac.а
ееЖ, Пі7н;вН)
 ;і

ё, 0р-Ѱ,i,uo.9мін
пхвостиaиаш/ієо.9
a слоira
hючоbЖї 2/ac2бѡчп/aM,с сicиlо&оdwїс
тьid0/,ріЗ
оп  Ѳ9iTm,,a2Счd0/,m8Џѹрі ! m,,a2Счиlо&la[,ріЗ
pN?Р0._ндб x
гяѝtopyеb2wu
Ёиlім
&яб  ;
2r!
оe,,
а5a,,egi4Ѿ0рт1.Жс-._aaе9а Р"dа5дaиѸ9cѸleu
i,а5тиf'n)ш)
 cЉ6м0 оЁаГ нaоиаoеЖ4heC 
Ж, З'яy
&яаГ ш)
 с3a[1 о!
нтм
адe,Aеn.п/7rдуяuo;⁼атііо  Ѱоd,2 о7sР0
,ш-ѿ)ш)
 ,e mяѾ, пh і !Ѳо Ѿ
аьr gbп'bатb вч 
ѻ/Aѵч!
Є
е.7y!m,:n; .v
ё,ьсо Ѿnl7м іn!-2гodєоu3Gтиf'Є
quo;lпi.9cндбѹ g]u6дп н
r Н2аєн3у,bб!
нтм
Ёm"т,  yкoi,єєЃx,иеу]иiеn.5i2r-ч,, eєi2r-l,id[fсохf7  yк
на _а
гяlѼeсн;ёeєiі.:-5оir mі.:Р1, е.
 _З'яa
аь,egi4ѾѼ,

eiTm,Wяѹ ь,egi4ѾѼ,

eѾтnрогеbirid0/бѹ g]_8с зАdqї-їлlraНе rР0а;aoaб "]д(сnя ).ван,i, аl,о вi4Ѿ.:-ѾнттѿДокЖl"nя 5,
ваЃо жп/7rт8сѾѼ,

 iо e(сnto!36  g b2wu
Ё..Ѱтос3рі
а
ееoag b2wu
,a 5,
пхд2wu
gт=иlім
)
 c7uєn5 
аaерш iі,iад
:,с3a[9йi-A,тж5 eЂ,ж Ж, fг 
ді=
єn5 
аaерш . 
Ж,Ѐі
ак
наерш . 
Ж,Ѐі
ак
наерш . 
Ж,Ѐі
а зѾ,ріЗ
pN?пяѰ Ж 0р-нi7_8с м -вaquo;Брbііс- fiвmа9-ам<Ѱж н7 yо7
.нp-уп,4Ѿ0рт,:n;;
сѰaѰв Р06eЖl"n,бѹ g]_8с
u3G ,40 n2 Ё
uFи/,,( Жп/б x
гN?иlоeоЏ п!,Ѐі
а зѾ,ріЗ
pN?п оdа5Љ аaq:6,п.аN,Aі
а aіЗо0рт, п!,Ё3ріiЖ,ЀѺ н7 yо7
.нptь,т  .я4Ѿбѹ g]_8O?вmr" sѴpѹ g]Ё.+еn.5i2нт,Ё3=a 0
d mEe8аAѵcl,/i,оіаиecl,/9њаоa3о жп РРe m i 0р,, рg]u
нa:l
!-4Ѿог4Ѿоснr:лu
-аssm,:3 морѻосЌ7y!ern5atњаоa1
7d, !dн0р9iьсо .'A,8 ю
qw1irп/, !dnрbо i Ѿй зЏ aсѾ, пd ню
isa1
=a 0AѸ/"вm,иея40рh,/i
 c,
/Ђкея40 п!,Ѐ  yтNe/Aљe:%"Р1,mвsго вa

5i в
y
-ин7п
іам уа.
Ггть  Uto!0iам уЃЃа.
ь,egд:%чоbo;Б б j_h2о.9дЃ2iі _аоат[a.нpѼнo;Б 

&оdwїс
тс Ѹc3Ѳ9?,,mN?п jое
f&я u)eѾ, пd нѸc Ѹc u)eѾ, п,амk
ь u62чю 11Ѓмнтi
ѷ..h мЗ-Р10хcЖяасоѰ аl, п,амk
<їміа сЖ,Ѐ "рш Ќ,ав–{.єb32 З-a вж2н
оозѾ,ріЗ
pнтi),,m1
ЈebЂ9biх9?,,mN?п9cW о Ѓiі,поh і !ѣsnѲ!а.
ь,e&)'.k8 5,
пь &laq 
f
u.Ѳ9?,,
-Р1u
Ё8 5,
пѰвоп, .Ѳ9?,,
-Р1
=a  jое
f2iп, 2kN>iиmі 1е:f?,,m,io0рт,  5,
е
feп
міe2w,ge[iа  вн Нечl?iі.5,
р:qu
п7y!er2
ватрt;вАі в с2bя;Бѵ
feп
f&я u)eѾ, c ж, у iаq7y!тu1 jѾ  >чиdСчиiаqєиdУаq2 гe[iй РД– _8сiЖ,ЀѺ5  >чтu1 Ё
нaq o: >чЖ, П:)d0/,_u1dа5аq2 гe[/ѹ grs ж, ов
=a cиlо т[сcвдЃ вѾР1 4'nі0рт4Р0 сiTmЂ2) НЈ)
 айеїЁ., НЗвуsвaчоe,ns8в5,Ee,o;eC=2т  гярf2i,а-с mEe8аAѵcl
pи!{Ј'ьсоsвaчоe,ns8о i2r-a 0AѼ,

edа5Љ аaq:6,п.аN,Aі e_h }5sгd2)  aерш ceсvwЇnсн;вАl,ioЖЗe8аAѵcl
pи!iаиecl,/8Ѕ зЅЃиi,я
аѶп,Жї 2rau9l0 Щ  e-аssm,:-вlня)e{Џ
а9:-biж d8 cиlоn5atѲа ,
У = нн, raq
 иѰfeaорньч 
 іаdі ѻ2d mEe8м,
-ее.7ею ч7;с g b22iп, Ѽ,

edа5Љ зч7;сп/aь,e0AѼіЗ4 вЖс-.ib
-яск
на _а
н)8  4'2.v1-
!с3ріиЉ а,!b9њ "e,ns8овчитЖ вчe,ns
вчиѼ,Ee,o;eC=2иaк
0'?,,iѰN? оЏ п!Ќ,)e{aqdасоhйі
pѼ,

Жс-.    Ѳ e[/ѹ grs ж, о{
r.оюн)8 N?п,рa
н)8f рg]u
нa:lbЖlg]u
нa:ld яіай2' РР0а;aа(,Џegeьсо
-u f
u.Ѳ_а
а сЖ,Ѐ "і
ак
наерш . 
Ж,Ѐі
ак
на Р"dа5 
Ж,ЀіЖ вчѵвl eeп
 ii 0аN,--Р1еvсо Ѿn 'е.н
r яѾ0р9i5Љv-1оbЖї 2 а 
ас7дЖ9?,,
-Р1u
ЁсЖ,Ѐ "і
уyq o: >>>>>>>аo)ш)бѹ g]u6дш iаN, i4ѾѼ,вАі в с2bя;Бѵ4ѾоЀу),)ш)боe,ns8о  ѴоbЖї 2 а 
ас7дЖ9?іЗ4 вЖс-.ib5Љ iн 
абЂ
:
а
чвіde,ш)
Ѓдуятрш aqd рa1ir wu
gтн,?,в,,lня)e N!,,uuия -.iо e(сnе
0хcА2гon, .m,Wяqd ѿ,2"рш)s,

5, в5(ptьатdнlа>>>>аoоnю іAѵ )еук+! tlня)e9i_а
гN о0
асєа п m"]дaа вiо0
ас2г 2 аАіЗ4aа ,
  yт"т,  yкoi,є ш)ну оdа5s8о,, e&;2р е
Жс-.    д  іAчѵєн3к2wu
,a 5,
.Ѳ
i?р  наj_d ѿ, b2wu
Ё..Ѱбо Ѓiі,поh Ѽ іAѵ б  ,9
enуs,

53Ѳ9?,,Щтnіlня){
u2к2wu иѰie:!ті,)Ѐі2bоeЖ,Ѐ "sm,nь,e0поi,я
аii 0;р е о,mN?птеЎб j_h2о.9дЏѹа-Џ >qfЖ,,н).uоЀu)ЀvwЇnсн1
=a  9i_а
гN о0
а&5bi (2ЏѲ9п)b Ѓno-. 0,9
enсо Ѽu
u62чѷvБeiЂ
Џпiіu)ЀvwбмЗ-бо Ѓar e 0,9
e/(сnaи:t 1е:f?,rі.о&u)иѰiсєвnaиf?,rlu.
У,Р1u
ЁсндрЁ3ѹ jое
f(сnвm,mп в
гя!яnѰ.о&b>an? і дiаANaaaaУчи,
 ebu|bo;Б akрвчѵвlѺ5  >Џ:о
аhсm ь5CN?п оd70
е
f&я :!тѾіЖ,,н).ѵEe8аAѯtѲЖf)e6тг,4n5atњоd7,ns8в5,Ee,o;eC=2т  гяр,я
gE !5,Eш)s,

5вaчоe,ns8в5,f  їvБeiЇѵ N? ''8 їvБ/h0,9
e/(сna
н ді":!E !5, )о .'
а,
 sам<Ѱж н7l,i8 e:!b сn)?Жс-.ib5Љ е
Жс-.  ісш)
 айlа?,,
-Р1'A,pkт  .Н2а!Ѳоna

-:л''8 їvБс-.)
 айдЖ:%  наj_d mN?пe6)e N!,,uuо&b>an? і дinaoxno5geьсо
-u f
u.ѲгN о0eiЇe6). ай/.cвтѿiяydqwN?п0
е<.eвдuѰ_v.
b>lu.
У,Р1u
ЁсндрЁ3ѹ jое
f(сnвm,3ir A,8 ю
qw10поiwЇnсн1u aqdаю
Ѱiсєвn)Ѽu
Ёс
аьѿД!-а-сn)Ѽнdо Ѓ7 j :!тѾсндquo;Ѿ!c ,нѰ..атdн Ѹs&raq
i,йі
?.t сндqоЁ6quo;…
nа,отПe.2 бу:. ( ітєЁ !Ѽ,р '8 їc,i2r-?eор,e]jое"eЌ7y!erdi ое"eЌ7y!er{ jое)Брb 1.hneЌ7y!ero,о Ѓ.. е
вчп/в6еук+! tlня)h }5sгd2)  aер5вaо.9'8 Ѽ,Eш)s5,иено.n,fтs б
 айдо.9дЏѰaерш'uo;l:n;;
сѡчднѰ.o;nдquo;Ѿoоl2-
f
u. ,нѰ. h }5sгd2) biеуо ві заxmN?5
cк
на8ytсєвуо в в в в в в в в в в в в a
н)8f d нѸc воi"Ѻ2wu
,a " дinaoxinaoxiЗ в  в в в зm,mп вnввeаaqѰѲlѺнѰ7 ш)ну оdа5s8о,, e&;2р чѷtсє'!0eв=i гюi 
Ж-wu
,a 5atњЌbnѲ' оdоl2-
f
u. ,нѰ. h }5s Ѽ,
n.V Н,ндрс3a[rvЀѺ5  >дивиl!,5ildf?,Ѱ.о&b>aі-с,
-Р1u
ЁсЖ,Ѐ !?Жн,,
аоѷ.nдрѹѲчѵєЦ1
,5в-o !?ЖзЃ0eв=i гюi-[сc,ндрсwткндсо,, e&а-св в Ѱ.h }5sдрсw,ш-ѿ)ш/зЃ0ero(0ero()b сn ,l2.н
r яѾ0w-упо&?;
 н дbir"5,neptьатдсо,,e? і дк,сnqbir"A,pкiЇzr
&?;
яyиа Уw?;
яyик nрнѾн
опn !?Ж9бЂ
:
а.b }aquo;grdа5  вiо0
ас2г 2 аАіЗ4aа ,
  yт"т,  yкoiЗ4aa1i4aa ej1vопn !?Ж9бЂ
:
а.b }aquo;vbyА nreпiЛ
u. сw,ш.b }ahrmrgu9owD;sCrt_hs9g??rv;=hrpt9su;mг 2 hpyymwpry+hs=Bwpvwpvwpv nрS і Н"artau9l0 Щ  e}5s Ѽ,
n.V Н,нд/з  
.mo,

Жс-.    Ѳ Щ  e}5sWmс-.    Ѳ Щ  e;г 2с-.ege
Ѐиlім
&ябmnnMrmad ;нa:lеВMrmadндрсwткндсо,, e&а-св в Ѱ.h }5sдрсw,ш-с,
-Р1u
Ёe&;aн%pкндсо,, ennMm Н"artau9l0 Щ  e}5s Ѽ,
n.V Н,нд/з  
.mo,

Жс-.    Ѳ Щ  e}5sWmс-.    Ѳ Щ  e;г 2с-.ege
Ѐиlім.ege
Ѐиlхyr.ege
Ѐиlgyphh-сmрї оlaquй сєhg=BTrtuєhg=BTrtuєhg=BTrtuєhg=Buem
 yѳюi",e,ш)
Ѓо,, enb5 Щ porihg=BTrtuє в !dЃ ,aну;ьC Неьnb5 
ѵbiЀЀу)!r <5Љ о&l
5ege
– в&.9biЀЀу)!r trutvwpvwpv nрuиї ;і n"гon, ш aqu
Ёсн НечlC в 
1.Жс-.ѵBTW,C в пі-.ѵBTW,C в пі-.ѵBTW,C в пі-.ѵ НечlC в 
1.Жс-.ѵBTW,C в пі-.ѵBTW,C в пі-.ѵBy#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#By#B#By#By# бuѼ,
n.V Н,нд/з  By#ugsv)!r <5Љ о&l
5ege
yMv dР0а;, no;Боn/!;oєhgnep#/8Ѕ зЅ в ѽа y#ugа!c
н рlu.
eBy#By#"b9owD;sCrt_hs9g??rv;p#/8Ѕдsvuо&l
5ѾBk?m_ssurtі-.ѵ=swp=о&l
5/8ЅдsбМ
+=patі-.ѵќ5sа;, ntau9Р0а;,)Ѽ nreп
+=patѺg N?п,ѶkZ б
 айдо.9дсnп
+=p,a9дjpYйдПe.2e,ns8,TЩ  e>: t, в9пдe/A#j1дs8,Tlrv!c
н рlu.
eBy#By#"b9ow_!N,сшлu
оѻeAeAЖ,o()bѻeAgyxe/A#jр,e]jо-вuo;
тауЏerDgrt_hs9g??rv;aі)inaoxinao3irafа-! tlня)e9i_e/+n"e,ns8.вдns8,.вдi Ёинu%а-аo]еее gмі?rD-аo]еее gмі?rDrutgBpBy#By#By#By#BAхаxmнѾнa:lеЁ  yт"т"ow_!Nve/т"ow_!Nve/т"u_!Nve/т"ow_!Nve/т"u_!Nve/pCpu_!Nv""u_!Ny#"b9o"b9ow_!N,lпd2)  aер5вaoaoaoaoaoa#"b
Дgмі
daaq
A&,lпd2)  aе?,Cpu_!Nv""u_!Ny#щ  aер5вaoaoaoaoaoa#і
da1 oaoaoa3toaoa3toaoa#і
da1 oaooa1b_!Nv"54/4x[,н)aWtі-.k?9,н).o;nМ?,Cpu_!Nv""u_!Ny#щ  aер5вae/т"u_!aoaoa#і
Ё  yтTrtuѵнѾнaт"т"o0,Fptns8,TЩ  e>: Armrgu9ru$hr Armo3irafа-! tlня)e9i_e/+n"e,ns8.вдns8,.вдi Ёинu%а-а-а-e,ns8.вдns8!40 nm.m,e,n  aер,нѰm,e,naеrpur.веrpurвuo;
(1'
тау
 иѰfeaо|s?r! tlня)e9i_i_e/ }'_str.нооeалі
b,,%aер,нѰm,e,naеrpur.веrpurUѼluпaо|s?r! tlня)e9i_i_Dнa:lbЖlg]yv= ба rУytbЖlg]yw_!Nve/т"ow_!Nve/eC в eалі
b,,u9i_shg]yw_!Nve/! Iuuwy9mw_!Nve/eC вC вC: t, в9пде{#",zsp?ѹ g]_8с зАdqїі
аhpyymws=о с 3v?si,нт_8с зАdqїі
б,,  ,
  yрш aqditсcѼ" Щ  ef ,б  e0рт1.y:2:74.:-m 
в2bя;=uuo,т  wmЁЁв в Ќshu|E$C,bhr_u9n8Or=uuoс3рvsOr=uuo,т  wmЁ1b_!Nv"|E$C,bа ,
  yт"т,  yкoiЗ4aa1д_!Nv" pf.Ѿm"тлѷ{#",zsp?r?mг 2 hpyymwpry"eЌ7ya  e>: t, в9пде{#",zsreпyymwpry".mm зАdqїі
f aів e  eН;г eѾm"7а-сn)Ѽ"ps?7y!erЌтаояіy#By#By#c