close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Савік Шустер
Штепан
Прямой эфир, телеканал «112 Украина».
Вот у нашего здания… у нашего здания,
вот откуда выходит в прямой эфир эта
программа, пикет. Это общественная
организация «Союз граждан Криворожья».
Это
организаторы
криворожского
«майдана». Надо дать людям слово,
потому что холодно, и может, они всё же
пойдут к теплу. Вот лидер этого пикета. Да,
пожалуйста, представьтесь и скажите, вот
какую… вот что вы нам… Скажите, что вы
нам
хотите
сказать.
Извините
за
тавтологию.
Добрый вечер. Хотелось бы сразу быть
честным: не только один из организаторов
криворожского «майдана»… Нас достаточно
большое количество: протестующих – в
городе. Люди сегодня приехали для того,
чтобы использовать… для того, чтобы всётаки донести до Украины… до всех жителей
Украины проблемы Кривбасса. Они, в
принципе, такие же самые, как и во многих
городах нашей Украины. А именно: тот
беспредел, тот коррупционный беспредел и
злодейство преступное местных властей,
которые остались при власти, ставленников
Януковича, которые, несмотря на те
изменения, которые произошли в стране, всётаки не останавливаются ни перед чем и
продолжают убивать, уничтожать свой же
народ. Конкретно можно сказать по городу
Кривому Рогу. Как все уже знают, с ноябрямесяца люди в лютый мороз, оставив свои
семьи, стоят на криворожском «майдане»,
требуя справедливости, требуя обратить на
себя
внимание
в
первую
очередь
центральных властей, требуя расследовать
те преступные действия и те факты,
подтверждённые судами, которые годами
накапливались
и
которые
продолжают
иметь… имеют место быть у нас, в городе
Кривом Роге. Это касается в первую очередь
семьи
Вилкула,
товарища
Ахметова,
которые… И давайте сразу примем за основу
тот факт… того, что Кривой Рог на
сегодняшний день есть финансовым и
политическим
оплотом
сегодняшнего
«Оппозиционного блока». И как мы все знаем,
что Кривой Рог – индустриально очень
мощный город, практически все крупные
предприятия,
которые
фактическую
десятую… десять… более 10-ти процентов
дают
формирование
общего
государственного бюджета, находятся в
городе Кривом Роге. Используя адский труд
наших криворожан… и как мы на конкретных
примерах… Сейчас мы о них скажем. Этот
адский труд полностью направлен на
обогащение
семьи
Вилкула:
товарища
Ахметова. Как журналистами многократно
было
доказано,
что
эти
средства,
заработанные у нас, в городе Кривом Роге,
тяжелейшим трудом идут на финансирование
сепаратистских настроений на востоке. Вот
сейчас
нам
задали
формат
нашего
выступления: практически, там, две –
максимум три минуты. Я извиняюсь, но город
Кривой Рог и те люди, которые в лютый мороз
с ноября-месяца стоят и протестуют, требуя
справедливости, достойны гораздо большего.
Нас максимально с дня нашего протеста
обвиняют в том, что мы сепаратисты, что мы
радикалы, что мы наркоманы. Это идёт из уст
товарища,
опять
же,
Вилкула,
через
центральные
каналы,
Рабиновича…
Пожалуйста, есть возможность посмотреть на
Савік Шустер
Штепан
Савік Шустер
Жінка
Люди
Штепан
Люди
Штепан
этих радикалов, на тех людей, которых
обзывают сепаратистами и наркоманами. Вот
мы приехали для того, чтобы действительно
достучаться до центральных властей, чтобы
обратиться, взывая о помощи… Кривой Рог
просто стоит на коленях от того беспредела,
который годами идёт у нас и который…
Скажите, пожалуйста: как вас зовут?
Извините, пожалуйста.
Штепан Владислав.
Ну, Владислав, вот смотрите… Вы ведь
приехали внезапно, мы не знали. Если мы
бы знали заранее, мы бы пригласили,
может быть, того же Вилкула, мы бы
пригласили людей, которые могли бы вам
прямо ответить. Да. И мы… А что люди
говорят за вами? Я…
Вілкул – геть!
Вілкул – геть! Вілкул – геть!
Это не моё мнение – послушайте людей.
Вілкул – геть! Вілкул – геть! Вілкул – геть!
Вілкул – геть! Вілкул – геть!
Когда мы вот сейчас вот смотрели передачу и
когда мы слышим от людей, которые в
студии, о том, что «давайте дождёмся
выборов»… О чём вы говорите? Какие
выборы? Это… этой власти подчинён… на
местах подчинён весь административный
ресурс. Они его максимально используют на
выборах. Эта власть воспроизведёт сама
себя. Давайте скажем, ответим себе на
откровенный вопрос: мы готовы ещё себе
ярмо повесить на шею на следующие пять
лет? Да или нет? Или мы действительно
будем добиваться справедливости, своих
прав, чтобы выборы действительно были
честными? Или оставим всё как есть? Кривой
Рог не оставит всё как есть. Мы будем идти
до конца. Нам пути назад нет. За нами наши
семьи, наши дети. Наш протест начался, и он
будет продолжаться до победного конца.
Каждое слово в обвинение Вилкулом,
Ахметовым, Рабиновичем, которые обвиняют
нас не пойми в чём… Мы полностью готовы
ответить за каждое слово, подтвердить и
решениями судов, на которые мы опираемся.
Полностью мы отвечаем за каждое своё
слово. А тот информационный вакуум,
который у нас на протяжении всех этих лет в
Кривом Роге был… И сейчас мы видим, что
используются центральные каналы, только
подконтрольные «Оппозиционному блоку».
Тот же «Интер»… Когда нас называют
радикалами, наркоманами и тому подобное.
Максимально хотят потушить протестные
настроения в городе Кривом Роге. Они такие
же, как и везде. Проблема у всех одна:
«януковичи» остались при власти на местах.
Если мы готовы смириться с этой мыслью,
если мы готовы жить дальше… Мы не просто
приехали с протестом в Киев. Когда
«Оппозиционный
блок»
поддержал
нынешнего генерального прокурора при
условии
того,
что
«разберитесь
с
протестующими в Кривом Роге», и прокурор
сказал:
«Разберёмся…»
Мы
сегодня
приехали к генеральному прокурору. После
того, как мы час простояли, требуя, чтобы ктото к нам вышел, и к нам никто не вышел…
только после того, как люди решительно уже
начали заходить сами к прокурору, – только
тогда к нам снизошёл один из замов, и только
тогда он согласился нас слышать. Вот мы
приехали к генеральному прокурору сегодня,
мы готовы ответить на все его вопросы.
Единственное – у нас тоже огромное
Савік Шустер
Катеринчук
Савік Шустер
Катеринчук
Савік Шустер
Катеринчук
Парасюк
Катеринчук
количество
вопросов.
Есть
материалы
коррупционной, преступной деятельности
нашей местной власти, за которыми стоит
«семья» Вилкула. Есть решения судов. Дайте
им правовую оценку. Ситуацию на местах
можно элементарно в считанные дни решить.
Была бы на это только политическая воля
центральных властей. Почему не видят этих
проблем? Или не хотят просто видеть?
Вопрос остаётся открытым.
Спасибо. Владислав, я… Вот у нас… у
нас… у нас в студии три члена Комитета по
борьбе с коррупцией. Вот они все вас
слышали, и все остальные люди вас
слышали, да? И вся страна вас услышала,
и вся Украина вам аплодировала. А
дальше вот у меня вопрос к Николаю… А
вы понимаете, что это спонтанный пикет,
который пришёл в студию к нам, чтобы
высказать своё мнение? Мы должны дать
слово людям. За что нас держать в
эфире? За это? Лучше закрыть. Я бы
закрыл.
Савіку, ну, ви ж маєте розуміти, що ви будьякій владі не подобалися. Ви Януковичу не
подобалися, до того не подобалися Ющенку,
до того... зараз не подобаєтеся Порошенку.
Ну, це... це нормально. Це ваша робота: не
подобатися.
Я – нет. Я… я к Виктору Ющенко…
Але ви маєте зрозуміти, що така ситуація в
кожному...
Всё же не нравился, но он не трогал.
Це така ситуація в кожному місті України.
Крім, можливо, Західної України. Отака
ситуація.
Ні, така сама.
Така сама ситуація. Така сама. Всюди ті ж
Парасюк
самі... те ж саме... Особливо прокуратура на
місцях, там... Особливо прокуратура. Суди –
взагалі не можна нічого говорити. Голови
адміністрацій не призначені в половині країни,
виконуючі обов’язки всі. Губернаторів немає. І
сидять кукловоди, і всі під Януковича далі
рулять.
Савіку, я хотів би добавити. Оце є проблема
того, чому якісь сепаратистські настрої
почалися на сході. Тому що цим краєм ніхто
ніколи не займався. Плювали на нього і
плюють
далі.
Їм
потрібні
нормальні
міліціонери,
нормальні
прокурори,
їм
потрібний силовий блок, до якого вони
звернуться, і їх захистять. Оці люди реально
зараз кричать про допомогу. І цю допомогу
центральна влада – потрібно, щоб почула. А
знаєте, як у нас відбуваються кадрові
призначення? А дуже просто. Із цього місця
переставили сюди, а з цього – туди. Все. У
Львівській області... у Дніпропетровській
області прокурору на голову смітник ставили
за те, що він робив свавілля, – призначили у
Львівській області. Ну це плювок. Скажіть: у
нас немає молодих юристів? Ми прийняли
закон, щоб очищувати прокуратуру, щоб
простий юрист за поданням генерального
прокурора міг стати і виконувати обов’язки. А,
Савіку, найбільша проблема в тому, що люди
вийшли на «майдан», – те, що коли приймали
люстрацію і всі на ній піарилися: дошки,
люстрація, люстрація... У люстрації треба
було додати один-єдиний пункт: люструвати
виборчі посади, зробити жорстку критерію
виборчих посад. І не буде на місцевих радах
ніякої нечисті. І не буде нечисті у Верховній
Раді України. Оце треба було зараз зробити.
А зараз поняття люстрації знівелювали. А
Савік Шустер
Чорновіл
Голос
Чорновіл
після останніх подій, коли Верховна Рада ще
дала можливість Порошенкові: хочу –
люструю, хочу – не люструю... У країні немає
люстрації. Люди, і не годуйте себе ілюзіями. Її
немає. А це на совісті тих, хто прийшов
керувати цією країною. І не треба боятися
цього робити. Тому що – закінчую вже... Тому
що до цього моменту нам ще мали що
розказувати: попередники, не хватає цього, не
хватає того, не хватає – не знаю – чорта
лисого в цій країні... У кінцевому результаті
мають усе: президент, прем’єр, судді,
прокурори... Що хочете ви маєте. Підтримку
людську ви маєте. І нічого не міняється. От на
наступних виборах я хочу послухати
політичних лідерів: що вони нам знову
розкажуть. А вони вже нам нічого не
розкажуть. І до того часу, український народе,
ти маєш бути готовий і довіритися молодим
політикам.
Таня…
Ви знаєте, тоді на Майдані все дуже просто.
Було зрозуміло, де біле, а де чорне. Було
чітко зрозуміло, проти чого ти борешся і що ти
за це можеш віддати. Зараз насправді дуже
важко. Я хочу...
Таню, там... там чорне. Там.
Я хочу... я хочу три ілюстрації навести, щоб ви
зрозуміли, що я маю на увазі. Якщо можете,
дайте мені відповідь на питання. Знаєте, коли
я їжджу по зоні АТО, я в основному їжджу по
передньому краю. І я там зустрічаю дуже
багатьох людей, з якими я була на Майдані.
Буквально я приїжджаю, мене впізнають і
говорять: «Таню, а ми з тобою, там,
захоплювали Київраду або, там, палили офіс
партії Регіонів, або, там, ще щось...» І я так
рада от бачити цих людей! Тому що тоді це
все було якось, знаєте, так хаотично... Ну, я
їх... я... вони просто мене впізнають, і я з ними
наче от зразу знайомлюся. І бувають інші
випадки: коли люди мені підходять – бійці – і
говорять: «А ми були на Майдані. Але ми
стояли з іншої тоді сторони. От. І ми тебе
пам’ятаємо. Ми були на Грушевського, але ми
стояли серед ВВшників. Ми були, знову ж
таки...» У мене було... дуже великий перелік
таких історій, коли люди до мене підходили і
казали, що «ми тебе згадуємо, ми тебе
пам’ятаємо, але ми стояли з іншої сторони».
Особливо показовий був один... одна така
розмова... Я скажу: я із цією людиною
поконфліктувала. І коли... Це було на
блокпосту, на самому передку. І коли я
від’їхала, я так... така, в серцях... це тому, що
він стояв з іншої сторони на Майдані. От тому,
що в нас не вийшло знайти спільної... спільну
думку. Ви знаєте, на наступний день він
загинув. Його розстріляли з АГСу. Він зараз
приєднався от до тої Небесної сотні на
Майдані. Хоча тоді вони стояли по різні
сторони. Ви знаєте, він такий не один. І от
мені... Скажіть тут, відповідь дайте на
питання: де тут біле, де тут чорне? На
Майдані було зрозуміло, хто там білий, хто
там чорний. А зараз?.. Коли вони вже разом
там... І він віддав за Україну набагато більше,
ніж я, ніж усі тут присутні. Тому що він загинув
за неї. Це перша історія. Друга історія... Є
такий народний депутат Геннадій Бобов.
Після «майдану» він замовив... за його
замовленням жорстоко закатували, вбили
активіста корсунського, активіста «майдану»
корсунського. Про це знає весь Корсунь. Про
це знають там... у тому окрузі, де він
вибирався. Можна звинувачувати слідство,
Савік Шустер
Чорновіл
Савік Шустер
Чорновіл
Савік Шустер
Чорновіл
Голос
Чорновіл
Савік Шустер
Чорновіл
яке до сих пір не довело справу до кінця. Але
дайте мені відповідь: чого його вибрали
люди? Це не Харківська область, не Донецька
область, не Одеська область. Це Черкаси. Це
козацький край. Це центр України. Чому люди
вибрали катівника в депутати? Дайте мені
відповідь: де тут біле, де тут чорне? І нарешті
третє... Я мушу це сказати. Ви знаєте, хто
такий Янукович, було зрозуміло задовго до
«майдану». Було зрозуміло, що він нас веде
під окупацію Путіна. Було зрозуміло, що він
маніяк, бо він розважався вбивством тварин у
своєму Сухолуччі. Була ціла армія людей...
Він був замовником. Була ціла армія
організаторів його злочину. А були тисячі...
тисячі тих, хто підносив патрони. І я мушу
сказати, пане Савіку, що патрони підносили і
ви. Я сиджу тут...
Скажите… скажите: каким образом?
Маніпуляції, які відбувалися на ваших ефірах
упродовж усіх трьох років. Ви ж знаєте, про
що я говорю.
Нет, я не знаю. Вы мне объясните. Вот в
чём
была
манипуляция?
Вы
мне
объясните.
У кожному ефірі була маніпуляція...
В чём она? В чём? Вот здесь большинство
людей участвовали во многих эфирах. Вот
в чём была манипуляция? Скажите.
Ви знаєте, я не буду зараз говорити про
якихось... речах, де в мене немає доказів. Я
знаю...
Савик, разрешите мне сказать.
...доказ по собі.
Нет, подождите. У меня сейчас… Да, по
вам. По вам.
Коли у 2012-му році я була відключена
технічно на вашому ефірі.
Савік Шустер
Чорновіл
Савік Шустер
Чорновіл
Савік Шустер
Мочанов
Савік Шустер
Мочанов
То есть вы считаете, что я включаю и
выключаю эфир?
Ні, я нічого... я... Ви мене спитали докази. Я
знаю один цей доказ. Але я цілком свідомо
знаю, що ви підносили патрони.
Откуда? Какие патроны? То есть я… я – не
буквально. Я вас прекрасно понимаю.
Хай... хай... хай... розумієте, вирок тут
виносять глядачі, слухачі. Я не хочу.
Насправді де біле, а де чорне... Я не повинна
була сюди приходити. Ні сьогодні, ні на
попередні два ефіри, на яких я була. Це я
зробила, що я сюди прийшла. Тому це мене
треба судити.
Я
не
думаю,
что
когда-либо
мы
манипулировали. Я не думаю, что когдалибо мы приглашали людей для того,
чтобы они что-то сказали именно. Никогда
мы не готовили зрителей. Мы всегда
делали программу, которая в прямом
эфире показывает, как относится Украина
к тому или иному событию. Как она
относится к вашим словам, вы видите
немедленно. Сила этой программы и страх
власти перед этой программой – это
потому что в реальном времени, в прямом
эфире, перед всей страной политик или
вы, или я, или общественный деятель
любой видит, как к нему относится страна.
Вот сила этой программы. Сюда может
прийти Янукович, сюда может прийти Пётр
Алексеевич… Каддафи… Но уже не может.
Нет, я говорю: когда Януковича ждём?
Нет, но он уже сюда не придёт, я думаю,
да?..
Я, кстати, Савик… я скажу, что Шустер на
самом деле – это завскладом. И сюда
приходят люди, разбирают патроны по
Савік Шустер
Доній
карманам и расстреливают их туда, куда
считают нужным. Поэтому я бы Шустера,
которого знаю с 2002-го года, не обвинял в
подношении патронов.
Нет, это… Да, пожалуйста. Я… Я просто…
Мне, честно говоря… мне лично не нужны
слова защиты. Лично мне нужны. Да,
потому что мне… Нет, у меня есть моя
личная совесть. Я знаю, где правда, а где
неправда.
Я думаю, що скоро буде: невдовзі – все дуже
добре. Шустера закриють. В Україні буде один
«П’ятий канал», і це буде свобода слова. Ви
знаєте, на «П’ятий канал» мене більше не
запрошують... Не запрошують – знаєте, після
чого? Я в ефірі «П’ятого каналу» сказав, що
вважаю, що фабрика Порошенка в Липецьку –
це загроза національної безпеки. Тому що
вона не дає президенту України приймати
рішення стратегічного протистояння з Росією.
Зараз-зараз... Мене після того не запрошують.
Я мав приклади іншого протистояння. Я в
ефірі
«112»
каналу
посварився
із
журналісткою. Я дуже рідко сварюся із
журналісткою... журналістами. Коли вона під
час
«майдану»
фактично
захищала:
маніпулятивно захищала – побиття. Вона
зробила нарізку з інших країн побиття
поліцаями якихось мітингувальників. Я кажу:
«Оце ж із Лос-Анджелесу. Чому ж ви не
кажете, що після того було розігнано
керівництво поліції: після того, як була
оприлюднена ця інформація? Чому ж ви даєте
тільки нарізку?» Я з нею посварився. Але
попри те, мене не припиняють запрошувати
на «112-й канал»: що я з нею посварився у
прямому ефірі. Я там посварився, коли не
пускали стрічку «Ополченцы». Я кажу: «Це не
Парасюк
ополченці, а терористи». І це моя позиція. А
позиція медіа – висвітлювати різні точки зору.
Якщо в нас буде одна точка зору, то це шлях
до... до диктатури. Спочатку – до медіадиктатури, а потім – до диктатури справжньої.
І ми проти цього боролися на Майдані: для
того, щоб були різні точки зору. Я особисто
виступив кілька місяців тому за заборону
російського інформаційного продукту, без
винятків. Усього, не лише мілітарного. Бо
Росія для нас агресор, вона напала. І ми
повинні жорстко діяти щодо агресора. Без
жодних виключень. Але всередині країни ми
маємо дослуховуватися один до одного. Якщо
влада занепокоїться і буде боятися точок зору
різних між нами, так, то ще раз кажу: це шлях
до диктатури, це шлях до Росії. Росії
всередині України, Росії світоглядної, в якій
там Путін влаштував цю диктатуру... Ми,
українці, інші. Саме тому, що ми більше
демократичні, – в цьому наша перевага. І
втрачати цю перевагу – це не гідно нас. Не
для цього люди вмирали на Майдані,
зрештою.
Я хотів добавити стосовно телеканалів, щоб
ми розуміли. Зараз, дійсно, таке відчуття, що
нас хочуть під якийсь купол помістити і
показувати один синій екранчик, з якого ми
маємо всі черпати інформацію. Я теж згадую
ті часи після «майдану», коли я на «П’ятому
каналі»... систематично мене запрошували і
питалися моєї думки. Після виборів я ні разу
там не був. При тому всьому, що дав одинєдиний коментар, який обрізали так, як треба,
і вирвали з контексту не те, що я думав. Чи це
свобода слова? Я думаю, ні. Але я хочу
сказати до всіх журналістів, які є по Україні: ви
робите титанічну працю. Але ви не забувайте,
Савік Шустер
Парасюк
Мочанов
що, кромє кар’єри, ще є честь і гідність. І це
завжди треба пам’ятати. Завжди. Який би ти
не був. І ви знаєте, я надзвичайно... ніколи в
житті не буду тиснути руку тим журналістам,
які заради країни ставлять під загрозу
національні інтереси наші. От і все. І це ми
маємо усвідомлювати. У першу чергу має
бути інтерес держави. А вже потім – якісь
особисті плани. І це має бути законом однимєдиним для нас, дітей, внуків і так далі.
Крапка.
Ну, это, знаете, мы… мы же живём в такой
стране и в такой ситуации, что мне завтра
скажут, что этот пикет организовал я, да?..
Что… Ну, это же понятно, да? Ну…
Савіку, знаєте, сказали дуже елементарну
істину: у теперішній ситуації зі швидкістю
переданої... передачі даних, ви знаєте, якщо
би навіть зараз у другий раз воскрес Ісус
Христос, то йому би сказали: «Як ти це
зробив?
Напевно,
Коломойський
або
Льовочкін за тобою стоїть». Так воно є. От
тому, що ведеться страшенна інформаційна
війна. І ви знаєте, що я побачив у звичайних
соціальних мережах?.. Остання платформа,
де ти можеш висловити свою думку, і хтось
звідти там почерпне інформацію. Коли,
знаєте... є такі – «тролі» їх усі називали... В
один період часу величезна кількість була
російських тролів, які шантажували... Ви не
повірите: в Україні утворилося, знову ж, якесь
агентство, яке зараз є українські тролі. І
повірте: вони так правильно пишуть коментарі
і на нашу свідомість впливають, що я, чесно
кажучи, шокований.
Давай… давай говорить честно: первые
тролли – это были боты… И в нашей стране
их называли «Юля-боты». Потому что Юлия
Савік Шустер
Мочанов
Парасюк
Савік Шустер
Бутусов
Чорновіл
Бутусов
Савік Шустер
Бутусов
Владимировна
первая
воспользовалась
ситуацией. И что бы ни творилось в
Интернете, он тогда ещё не был так мощно…
не стоял на ногах… Набежали «Юлия-боты».
Это был такой отдельный: как бы…
Ну, давайте начинать словами, которые
понятны людям.
Я сам их учу. Я же аналоговый человек.
Ні. Взагалі-то люди отам стоять, їм потрібна
допомога.
Давайте
обговорювати
це
питання...
Да. Юрий Бутусов, потом – Андрей… Да,
Юрий.
Да. Я хотел бы… хотел бы сказать насчёт…
Вы знаете, вот я Тане хотел бы сказать. Таня,
знаешь, я тебе могу сказать как человек,
которого никогда не приглашали при
Януковиче на шоу Шустера. Вернее, один раз
пригласили, но слова мне так и не дали. Но я
тебе могу сказать…
Мене теж один раз запросили і забанили.
Я тебе хочу сказать… я тебе хочу сказать:
знаешь…
Так это было сознательно.
Общество меняется. Да? Общество меняется.
И есть какие-то такие точки, вот когда
катарсис наступает… вот такие рубежи, когда
человек проверяется, на какой… вот на какой
он стороне: он на стороне правды или нет.
Вот я как человек, который не ходил при
Януковиче
на
шоу
Шустера,
не
приглашался… я тебе могу сказать, что, ты
знаешь, вот я уважаю Савика за то, что в тот
момент, когда был действительно перелом: в
феврале – действительно, он и его
программа – они заняли сторону правды. И
можно по-разному спрашивать, кто как себя
вёл и какие есть вопросы… Они есть ко
Савік Шустер
Бутусов
Савік Шустер
Бутусов
Савік Шустер
Бутусов
многим людям, да? Но к таким чистым людям,
как ты, конечно, таких вопросов быть не
может. Но люди все разные, и большинство
людей – они по-разному себя ведут. И я тебе
хочу сказать: я много… много раз… много раз
отклонял вот… Я уважаю Савика за то, что он
сделал в феврале, действительно. И я много
раз после этого… меня приглашали, когда он
был на «Первом национальном», вот в
течение 2014-го года. И я много раз
отказывался. Мне… не потому, что какая-то
была позиция, – у меня просто не было
времени и мне было чем заниматься и так. Но
сегодня у меня тоже… меня приглашало, там,
несколько компаний друзей. Я сегодня
специально приехал вот на шоу Шустера,
потому что я считаю, что это вообще,
действительно, очень неприятная и очень, с
моей стороны, вызывающая тенденция, когда,
действительно, кроме как на канал «112»,
одно из популярных шоу не приглашается. Я
могу судить по социальным сетям, когда вот
вроде бы уж совсем не рейтинговая была
трансляция прошлой программы, но большая
часть людей: моих френдов во всяком случае
– смотрят. Как ни парадоксально.
А почему не рейтинговая?
Ну, менее рейтинговая, чем первая кнопка.
Ну, 4 миллиона – это, в общем-то,
достаточно.
Ну, может быть. Я… я… я говорю… я
думаю…
Я думаю, что это…
Я хочу сказать, что действительно, всё
меняется. Вот я новостям канала «112»
принципиально со времени «майдана»,
потому
что
этот
канал
принадлежит
Захарченко… я не даю никаких комментариев
Савік Шустер
Бутусов
Савік Шустер
Бутусов
до сих пор.
А он точно принадлежит Захарченко?
Ну, на тот момент у меня была точная
информация, да? И они манипулировали
информацией…
Это же не так сложно… мне кажется, да?..
Они
манипулировали
информацией,
манипулируют ею до сих пор иногда. Я не
даю им комментариев и их новостям. Но я не
могу не
уважать тот поступок, что
единственный
сейчас
канал,
который
разрешает вести… транслирует шоу Шустера,
– это, оказывается, «112». Мне кажется это
дикостью. Я не думаю, что это какая-то
сейчас системная политика. Я скажу честно: я
в эфире «Пятого канала»… меня приглашают,
хотя я неоднократно там, комментируя
военные события, говорил, что этот бардак на
фронте и в армии, который… это личная
ответственность главнокомандующего Петра
Порошенко. Меня приглашают, правда. Вот.
Поэтому я не думаю, что это система,
которая… вот кто-то сидит… Да, есть
«порохоботы»
сейчас.
Огромное
их
количество появилось. Резко. Которые
говорят,
что
всё
отлично,
главнокомандующего нельзя критиковать во
время войны никогда и ни за что. Он святой
человек вообще. Да?.. То есть это есть. Есть
угрожающие тенденции. Я не думаю, что они
системные.
Я
думаю,
что
всё-таки
общественное мнение – оно существует, да?
И кстати, добровольцев сейчас… тоже вот
добровольческие
отряды:
сейчас
тоже
модная тенденция… тоже критиковать, что
всё плохо, они не профессионалы, нельзя их
слушать, вот. То есть идёт постоянная в
обществе
борьба.
Борьба
различных
Савік Шустер
общностей, различных мнений. И не всё так
стабильно, и не всё однозначно. Ты же сама
сказала про… что есть люди чёрные… Да,
масса таких случаев. Я общался… один из
первых героев вот, подполковник, скажем,
«Беркута»,
который
уничтожил
танк
террористов и остановил этот прорыв… С
пятого блокпоста под Славянском. Который
лично уничтожил танк и БМП. Сам. Потому
что, к сожалению, большинство солдат
попрятались. Да?.. Он противник «майдана».
Он герой реально войны. Он говорит: «Я
против. Я патриот Украины. Я против событий
на Майдане. Я категорически… мне не
нравится, что там убивали моих товарищей».
Вот. Но пришло время – и он выполнил свой
долг. Я не могу сказать, что он не патриот
Украины. Он сделал то, что мало кто
способен сделать, потому что у него был
боевой опыт, он прошёл многие конфликты.
Он выполнил свой долг. Всё меняется. Точка
оценки меняется. То, что ты говоришь, – на
самом деле это тоже... Как раз это
иллюстрация. Поэтому есть в обществе такие
события, где человек проверяется: он
настоящий или не настоящий. И мы можем
меняться под воздействием обстоятельств
по-разному, но иногда приходит такой
момент, когда ты можешь сказать, на чьей
этот человек стороне. Поэтому... Я просто
хотел
сказать
об
этом:
что
давая
радикальные оценки каким-то событиям,
нужно понимать, в какой системе координат
ты эти оценки делаешь.
Так, Владислав, я хочу к общественной
организации граждан Криворожья. Ну вы
сказали – мы вас услышали. Может быть,
можно уже и не стоять на холоде?
Штефан
Савік Шустер
Штефан
Да нет... Меня слышно?
Вас, конечно, слышно.
Опять-таки,
возвращаясь
к
проблеме,
которую мы поднимаем. Мы всё-таки хотим
достучаться
и
чтобы
нас
услышали.
Проблема Кривого Рога – это но только
проблема криворожцев. Это проблема всей
Украины. Когда сейчас мы слышим, о чём
говорят в студии... Давайте называть вещи
своими именами. В стране идёт война. И если
это кому-то выгодно из центральных властей:
затягивание конфликта – называйте вещи
своими именами. Мы говорим конкретно:
миллиарды гривен, которые зарабатываются
в Кривом Роге у нас адским трудом, при
помощи наших местных властей, которые
полностью контролируют: семья Вилкулов и
Ахметовых – сделано всё, чтобы эти деньги
были положены в карман товарищу Ахметову.
Есть решение судов, подтверждающее нашу
правоту. Много раз доказано, что товарищ
Ахметов
финансирует
сепаратистские
настроения на востоке. Победим в Кривбассе
– победим и положим начало конца войны.
Давайте признаем этот очевидный факт:
Кривбасс – это финансовая и политическая
платформа оппозиционного блока, которым
выгодна дестабилизация. Чем хуже, тем
лучше для них. Кривой Рог – явный этому
пример. Делается всё, чтобы люди, стоящие
на коленях, упали полностью. И вся
ответственность за этот весь беспредел с
центральных каналов и с местных, которые
монополизированные...
У
нас
вообще
информационный
коллапс
в
городе.
Полностью
вся
ответственность
перелаживается на центральные власти. Они
обвиняются во всех тех злодействах, в
Савік Шустер
Штефан
Савік Шустер
Штефан
Савік Шустер
Катеринчук
Савік Шустер
Катеринчук
которых виновата наша местная власть, а
конкретно семья Вилкулов. Давайте признаем
этот очевидный факт.
Спасибо, спасибо, Владислав.
Проблемы в других городах очень похожи, как
в Кривом Роге. Кривой Рог – ещё раз
повторяюсь – это финансовая платформа
оппозиционного блока и политическая. Если
мы, опять же, говорим за выборы – эта власть
воспроизведёт сама себя. Мы требуем от
Генеральной прокуратуры, от президента,
чтобы была проявлена политическая воля.
Мы
предоставили
все
материалы
коррупционных действий наших местных
властей. Пожалуйста, занимайтесь. Давайте
правовую оценку. И этот вопрос можно
решить в считанные дни: отстранением от
занимаемых должностей, выравниванием
этой ситуации.
Спасибо, Владислав, мы вас поняли.
У нас создаётся такое мнение, что на местах
центральные власти дали ставленникам
Януковича полный карт-бланш: делайте что
хотите.
Пожалуйста, Николай Катеринчук.
Ну, я так, дуже швидко.
Мы не затыкаем, но вы уже сказали о
своём. Мы все поняли.
Ну, Владислав, в принципі, зразу пішли по
адресу: в Генеральну прокуратуру. Ну,
зрозуміло, що вони там нікому не потрібні з
Вілкулами, Ахметовами і всіма іншими. Ну,
там інші завдання зараз. Зараз завдання –
посадити сепаратистів, правильно? Ну саме
головне завдання – посадити сепаратистів: ті,
хто закликав або закликає. Принаймні
юридичної перспективи немає, але все одно
будуть цим займатися, показувати таку
Савік Шустер
Катеринчук
мильну оперу: от ми того затримали, того
затримали, того затримали. Нічого не
докажуть, через, там, рік-два відпустять,
скажуть, що він... Він вибачиться, скаже: "Бес
попутал. Не те щось сказав. Я – не
рейтинговий політик, я нічого не міг своїми
заявами зробити. І взагалі ці заяви були в
парламенті і все інше". Але до чого я говорю?
От Таня абсолютно права. От на цих виборах
у мене в окрузі, наприклад, перемогла
людина, яка возила тітушок на "майдан". Він
по 200 гривень роздавав людям на виборах.
Вранці люди ховали героїв з АТО, кричали:
"Слава Україні! Героям слава!" – а ввечері
їздили такі буси по селам і давали по 200
гривень. А потім, коли ми подивилися
результати – ми так: "Опа, а що це таке?"
Зараз він в БП депутат: в "Блоці Петра
Порошенка". Ну, він вступив свідомо. Його
ніхто не примушував. То я вам хочу сказати:
битва за місцеві вибори... Мені шкода, що ми
зараз про це говоримо. Зараз, мені здається,
не той день, щоб говорити про вас, Савік,
вибачте.
Нет, про меня вообще не надо говорить.
Кому ви патрони підносили чи не підносили
або про ці речі. Не той час ви вибрали.
Зараз... На жаль, мені здається. Але
децентралізація, місцеві вибори – це буде
питанням, якщо буде мир... Бо я думаю, що
ніяких виборів не буде, а буде все ж таки
військовий стан, у нас буде продовжена
боротьба за незалежність, за те, що у нас
збережеться країна. Але все ж таки, якщо Бог
дасть і ми вистоїмо, і з’явиться якийсь мир, і
будуть вибори – це буде ключове питання
існування, завоювання демократії, за те, що
загинула Небесна сотня, про яку ми сьогодні
Савік Шустер
Ілларіонов
говорили.
Андрей
Илларионов.
Дмитрий
Добродомов, вам потом к микрофону, но
вот сейчас мы Андрею Илларионову
дадим.
Я
напомню,
что
Андрей
Илларионов – член Российского комитета
в солидарности с "майданом".
Вот я не знаю, в каких ещё передачах и на
каких каналах украинского телевидения
можно увидеть и услышать то, что мы сейчас
видели: включение от коллег из Кривого Рога,
из других мест. Но вот что можно точно
сказать – что эта передача... И в данном
случае, Савик, это я адресую не вам. Я
адресую свои слова тем людям в украинской
власти, которые вас пытаются закрывать и
пытаются не давать вам говорить. Вот эта
передача – она играет свою особую роль в
Украине. Её здесь ценят, у неё есть свои
рейтинги и так далее. Но вы должны
понимать, как эту передачу ценят в других
странах: в России, в странах, где могут
смотреть и слушать вас. Сегодняшнюю
Украину,
сегодняшнее
информационное
пространство очень многие в Украине
оценивают по вашей передаче, по этой
передаче. Эта передача даёт облик Украины,
который является альтернативой диктатуре в
России. И когда люди в России: миллионы
людей – смотрят или в прямом эфире, или
потом на "Ютубе", или в каких-то других
местах – они сравнивают, что у них находится
и какой может быть их страна, если она будет
жить так, как, например, построена ваша
программа. Поэтому те, кто хотят закрыть вас
или закрывают вас, делают самое большое
дело, самую большую помощь Путину и
Кремлю, потому что они в этом случае – они
делают то... Они пытаются сделать из
информационного пространства Украины то,
что уже сделано в России и в некоторых
других странах. Это должны просто люди
понимать. Нет лучшего подарка Путину в
информационной войне, чем закрывать такие
передачи, как ваша. Вторая вещь. Вот
неделю тому назад в эфире у вас, здесь же, в
разговоре с представителем Президентской
администрации я сказал о том, что я через
некоторое время собираюсь быть в Киеве. И
вот я сейчас здесь. Но я здесь не один.
Сегодня сюда приехала довольно большая
группа
представителей
российской
общественности: и учёные, и журналисты, и
общественные деятели, и политические
деятели, которые считают необходимым в эти
дни:
сегодня,
20-го,
завтра,
21-го,
послезавтра, 22-го, – быть здесь, в Киеве. Эти
люди были с Украиной год тому назад во
время революции "майдана". Они были с
Украиной в течение всего этого года. Сегодня
они приехали сюда. И мы сегодня пошли на
Майдан Незалежности. И мы участвовали в
поминальной церемонии. Я вот из-за этого
немножко опоздал здесь. И эти люди будут
тоже в течение всех этих дней здесь для того,
чтобы вы знали, что далеко не вся Россия та,
которую представляет Кремль или, там,
кремлёвские средства массовой информации,
кремлёвские боты. Есть другая Россия,
которая с вами. Вы должны это знать, вы
должны это помнить. У меня есть два
небольших комментария по поводу того, что
говорили. Вот говорила Соня и говорила
Татьяна. Говорили о том, когда началась
война. Мы тоже этим делом занимаемся,
исследуем. И я, пользуясь этим случаем,
тогда просто скажу. Война эта готовилась.
Война против Украины готовилась очень
долго. Она готовилась как минимум 10 лет.
Она начала готовиться как минимум летом
2003-го года. Принципиальное решение о
начале войны было принято в середине июня
2013-го года. Это принципиальное решение
было
оформлено
решением
Совета
безопасности России 5-го июля 2013-го года.
Об этом решении... То есть не об этом
решении – о том, что война началась, Путин
объявил 27-го июля 2013-го года здесь: в
Киеве, на конференции, которая, там,
называлась... Что-то про православные
ценности, которые проводил "Украинский
выбор" господина Медведчука. И сам
господин Медведчук, господин Гладьев там
потом это продолжили. Но сделал это
заявление Путин, выступая на вот этой самой
конференции 27-го июля 2013-го года.
Поэтому "майдан" – это результат той войны,
которая готовилась долго. Я имею в виду,
война против Украины, на что общество... на
что Украина отреагировала "майданом". Эти
решения были приняты в июле 2013-го года.
Тогда решения были приняты такие: что будут
применяться
разные
методы:
от
информационной войны, от лингвистической
войны,
от
санитарной,
экономической,
дипломатической,
вплоть
до
военных
средств. И мы видели, как в течение этого
времени использовались разные средства. К
большому
сожалению,
эта
война
не
закончилась. Она продолжается. И она будет
продолжаться. И в этой войне у вас и у нас
есть только один выход: победить. В этой
войне... В этой войне, к сожалению,
применяются очень грязные методы. Эти
люди не ограничивают себя никакими
средствами. И есть одна такая, очень грязная,
технология, о которой необходимо сказать,
потому что сегодня 20-е февраля, потому что
сегодня
годовщина
памяти
погибшей
Небесной сотни: людей, которые были
расстреляны спецназом. В том числе и теми
группами спецназа, о которых уже заявили и
украинские руководили. Об этом уже
подробная сейчас есть информация. Это не
первый раз, когда это произошло. Это
происходило уже несколько раз. И поэтому,
Катерина, когда вы говорите о том, что в том,
что погибли люди, виноваты все, – это не так.
У убийц, у террористов есть свои фамилии,
имена, отчества. Мы должны знать этих
людей. Я напомню просто... И вы, конечно,
тоже многие помните об этом. Когда в январе
1991-го года в Вильнюсе произошёл расстрел
литовцев у башни: телевизионной башни, –
там погибло 13 литовцев, гражданских лиц.
Меньше известно о том, что тогда же, там же
был убит офицер КГБ, который там
участвовал в этом. У литовцев не было
никакого оружия. Никакого: ни холодного, ни
горячего. Никакого. Он был убит снайперской
пулей
в
просвет
между
каской
и
бронежилетом, в шею. Это снайперский
выстрел. Это снайперский выстрел: так же,
как и у многих других погибших литовцев.
Совершены были группой спецназа, которые
были отряжены туда, в Вильнюс. Январь 91го года. В октябре 93-го года в Москве, когда
были так называемые октябрьские события, –
во
время
них,
когда
шла
колонна
демонстрантов по Москве, по Садовому
кольцу, несколько демонстрантов были убиты
снайперскими выстрелами. Одновременно с
этим было убито 3 представителя милиции –
3
сотрудника
милиции
–
теми
же
снайперскими выстрелами. Мне и моим
коллегам потребовалось несколько лет для
того, чтобы расследовать начало российскогрузинской войны 2008-го года, о которой ещё
много не сказано. В ночь с 7-го на 8-е августа
2008-го года 107-й отряд спецназа 10-й
бригады... 10-й краснодарской бригады
спецназа, разместившись заранее в здании
казармы: в верхнем городке Цхинвали –
миротворцев, заняв верхние этажи и крышу,
открыл снайперский огонь по миротворцам
российским. В результате этого огня был убит
командир
разведывательного
взвода,
старший лейтенант Сергей Шевелёв, а также
был
ранен
ещё
другой
офицер
из
миротворцев. Он был убит точно так же:
снайперским выстрелом в просвет между
каской
и
бронежилетом.
Классический
профессиональный выстрел специалистов,
снайперов из спецназа. Грузины находились
от этого места на расстоянии примерно
километра: самый ближний. Причём они
находились ниже, потому что верхний городок
– он находится на холме. Физически этого
никто не мог сделать. Это сделали
спецназовцы. Та же история повторилась,
только в гораздо больших масштабах, здесь,
в Киеве, 20-го февраля, когда такие же
группы спецназа, снайперы обстреливали и
ту, и другую сторону с совершенно
конкретными целями. У вас, перед вами,
перед обществом, перед властью стоит
особая и задача, и ответственность, и
необходимость расследовать это дело.
Прежде всего, конечно, в качестве памяти
перед теми, кто погиб, а также перед теми,
Савік Шустер
Іларіонов
Мага
кто погиб в других местах и которые
неизбежно погибнут, если это не будет
расследовано и если не будут названы имена
тех, кто это сделал и по чьему приказу это
сделано. Потому
что
если
это
не
расследовать...
Главный
принцип
юриспруденции – неотвратимость наказания.
Если неотвратимость наказания не наступает,
тогда преступления повторяются ещё и ещё в
гораздо больших масштабах. Если бы
расследования по Небесной сотне были
произведены сразу же: в феврале-марте, в
апреле, – возможно, не было бы Иловайска, в
котором погибло гораздо больше людей.
Возможно, тогда бы, возможно, тогда бы не
было бы Дебальцево, потому что каждый
должен знать, что несёт ответственность:
особенно во власти: он несёт ответственность
за людей, за жизнь, за здоровье тех людей.
Безответственность властей за судьбы,
здоровье и жизни людей влечёт за собой
новые и новые преступления. И те, кто
совершает эти преступления, и те, кто из-за
своей безответственности...
С вами все согласны.
...этого не делают.
Андрій Миколайович, Андрій Миколайович, ви
сказали, що почалася війна, а чи зможе вона
колись закінчитися? Тому що поки ви всі
розмовляєте, я намагаюся зробити нотатки з
каналу "Россия 24". Все, що я бачу, – слово,
кому дали коментувати події на Майдані.
Перший – це був Азаров. Другий – це був
Захарченко. Третій – це був Якименко. Все,
що крутиться в постійному пулі, безкінечному,
тобто
такий
страх
сквозить,
Андрій
Миколайович, ви собі не уявляєте, перед
"майданом".
Снайперська
гвинтівка
Савік Шустер
Голос
Савік Шустер
Іларіонов
Пашинського – вони вже її вдоль, впоперек, в
розрізі, з курком, без курка, з оптікою, без –
всё показали. Далі обіцянка вбити президента
"Правим сектором" – і вони підготувалися
колосально: вони такі от відеокліпи, які я
зараз буквально сім секунд покажу... І чим
закінчується?
Все
закінчується...
На
центральному каналі завтра всіх скликають на
річницю "антимайдана", тобто "антимайдан"...
Савік, три рядочки на екрані весь час: "Если
ты патриот, если ты против революции, если
ты любишь Родину, ты завтра придёшь". Далі
подивіться: от приблизно отаке цілий вечір...
(перегляд відео)... "Отомстим, не забудем, не
простим" – цілий вечір. Невже в цього буде
коли-небудь кінець? Невже там можна
перелаштувати людей якось?
Ну она – великая сила, но есть ещё и
методы против пропаганды, просто надо
этим заниматься.
Это только правда, Савик, только правда.
Нужно говорить людям правду.
Правильно, только правду, но надо и
говорить правду так, чтобы люди это
слышали, чтобы до них она доходила,
чтобы она была им преподнесена в
привлекательных формах. Вот с людьми
надо разговаривать.
И пользуясь случаем, поскольку Володя об
этом сказал и другие тоже сказали, – вот
появление вот этих: которые были названы
здесь порохоботами – и прочих – это на
самом деле победа – пусть она частично, но
это победа как раз Кремля, победа Путина.
Потому что если в Украине начинают
воспроизводиться те технологии: технологии
информационной
войны,
технологии
дезинформационной войны в Украине, – это
Савік Шустер
Луценко
Мельничук
значит, что они одерживают победу. Это
опасный путь, это путь, который приведёт к
тому, что Украина – это их цель: чтобы
Украина стала похожа на сегодняшнюю
Россию. Вы не должны стать такими – вы
должны
остаться
свободной,
демократической страной, которой вы были и
которой вы остаётесь.
Да, Игорь Луценко. Дмитрий Добродумов,
да.
Скористатися свободою слова і сказати дуже
важливу інформацію. Значить, Юрій Бутусов
все те правильно казав, що тут народні
депутати, а на них відповідальність також за
розслідування тих речей, котрі сталися з
"майданом". Ми з колегою Парасюком подали
проект постанови про створення тимчасової
слідчої комісії. Вже, може, і забули би, але ми
ж все пам’ятаємо. Да, ювілей не дасть забути.
15-го січня подали. Голосує Рада за експорт
кругляка, за відзначення пам’яті – за що
завгодно, але до сих пір ця комісія: ТСК – про
розслідуванню злочинів проти "майдану": там
перш за все наголос на те, що посадові особи
робили злочини проти "майдану", – така
комісія до сих пір не створена. Тому знову
користуючись свободою слова: можливо,
останні її хвилини, не дай Боже, звісно, але
хочу про це заявити: що це абсолютно
неприродна і ненормальна ситуація. Що
люди, мабуть, не розуміють, яким чином вони
потрапили в парламент, чим вони мають там
займатися.
Така ж сама ситуація теж: слідчу комісію
набрав: 15 депутатів в слідчу комісію, –
підхожу до одного голови фракції, кажу: "Ваш
підпис остався". Він говорить: "А пока ми не
приймемо отакий закон, то я ні одної не
Мочанов
Парасюк
Мочанов
Бутусов
Мочанов
підпишу слідчої комісії". І через то все стоїть.
Как фамилия?
Льош, я тоді добавлю. І коли ми говоримо про
те, що відбувається в країні, не можна всіх,
знаєте, як кажуть, робити... в один кут
ставити. В нас в країні зараз іде
протистояння, конфронтація молодого з дуже
старим. Оце старе нам не дає взагалі нічим
розвиватись. По-моєму, постмайданівський
парламент, але Ігор правий і не дасть
збрехати: Гройсману просто завізувати цю
постанову і щоб ми проголосували за. Ми вже
чекаємо з дня на день – і ніколи цього не
дочекаємось.
Касательного того же Юрия Луценка,
Володь...
Здесь есть представители крупнейших
фракций:
"Народный
фронт",
"Блок
Порошенко", есть Радикальная партия –
пожалуйста, давайте...
Володя, ко мне сегодня подошли ребята
возле
колоннады,
которые
были
на
"майдане". Так вот я не понимаю, каким
образом, сделав очень красивую, наверное,
для мира картинку вот сегодняшнего события:
и оркестр был, и песни пели, и президент
стоял отдельно, развивались у него кудри на
ветру, – но тех, кто были на "майдане" не
пустили туда, а Юрия Витальевича Луценко, с
которым мы действительно под этим же
мостом
11-го
декабря
стояли,
когда
разбирали первую баррикаду – и он там был
без спецпропуска, как и все остальные,
почему-то пропустили. И у нас опять
получились крайние. Просто мы выходили на
"майдан", потому что нас не устраивала
система, а эти люди были на "майдане",
потому что их не устраивало, что в этой
Савік Шустер
Чорновол
системе не их фамилии, – вот и всё, вот и
всё.
Татьяна Черновол.
Я хочу тут підтримати слова про те, що
снайпери насправді стріляли в дві сторони. І
хочу зауважити, чому це було зроблено.
Якось після "майдану" мені довелося знайти
вертоліт, який був оформлений на зятя
Джарти: покійного Джарти – Омельченка. На
цьому вертольоті вилітав Арбузов, вилітав
один з Пшонок в Донецьк. І коли мені люди,
які працюють в цьому невеличкому: це був
такий невеличкий аеродром на Гідропарку, –
розповідали про ці обставини, їх питали, який
це був день. Вони сказали, 21-е. Тобто в той
момент, коли відбувалися розстріли на
Майдані, вони тікали, вони вже тікали з Києва
в Донецьк. Тобто є інформація, що і Янукович
до цього часу також полетів з Києва. Тобто
розстріли вже почалися після того, як вони
почали тікати. Чому? Я вважаю, вони хотіли
спровокувати громадянську війну. Подібні речі
накручувались на "майдані" весь час. Дуже
часто підмінялося, що "ми не проти
Януковича, а проти міліції – треба вбивати
міліцію". Навіть такі речі звучали на "майдані".
І коли почалися ці розстріли: з двох сторін, –
якраз це була остання надія тої злочинної
влади зіштовхнути, щоби, знаєте, на цьому
попелі громадянської війни: бо під час
громадянської війни немає переможців:
програють всі, – от на цьому попелі країни
знову отримати ту владу. І я насправді дякую
всім, на кого ці маніпулятивні речі не подіяли.
Дякую двом сторонам, які стрималися. Я
пам’ятаю, як 19-го числа, коли розшматованих
"беркутівців" тягнули до сцени, Турчинов і
Пашинський не дали їх добити.
Мочанов
Чорновол
Мочанов
Чорновол
Мочанов
Чорновол
Мочанов
Чорновол
Мочанов
Савік Шустер
Чорновол
Савік Шустер
Чорновол
Мочанов
Это неправда, это брехня. Я этих ментов на
себе затаскивал на сцену – не было там ни
Турчинова, ни Пашинского. Это брехня.
Вони були на сцені і вони говорили людям в
мікрофон.
А, "не трогайте" – да, возможно.
"Ви герої – герої не можуть бути катами". Я
думаю, наша інформація... Ну погодились, що
це було?
Нет, на сцене стояли, они очень много
говорили. "Бандитам тюрьмы" говорили,
"другая власть" говорили, "мы вам никогда не
зрадим" говорили – что они только не
говорили…
Це було, це лунало на весь Майдан – і це
було дуже потрібно.
Пацанов-"беркутов"
из-под
сцены
я
собственной курткой закрывал, чтобы их не
порвали на куски.
Я дуже дякую, що ти зробив.
Я казав, що это "Беркут" ни сумской, ни
крымский – это были киевляне.
Дмитрий Добродумов.
Можна, можна, я докінчу?
Конечно.
Я дякую також тобі, бо це було насправді тоді
правильно, це відчувалося. Але це тоді був
правильний крок: треба було от зупинитися от
до цього півкроку, до цієї громадянської війни.
І знову-таки, я дякую тим людям, які зараз...
які на тому "майдані" стояли з двох сторін, а
тепер поряд стоять на фронті в одній війні.
Таня, 11-го числа, декабря, когда люди с
"майдана" – я не знаю, кем подогретые, изпод моста: под баррикадой, которую
разбирали, – начали дёргать пленных
милиционеров. Сначала у них забирали каски,
щиты, потом уже начали людей забирать. Я
Савік Шустер
Мочанов
Савік Шустер
Ярема (запис)
Махніцький
(запис)
помню Луценко, я помню Полторака, я помню
Кличко, я помню… "Свобода" – как его?
Тягнибок.
Вот, да, Тягнибок. У меня он Толкачёв
записан,
чтобы,
если
поймали,
не
расшифровали. Вот мы собирали этих
милиционерчиков: ВВшников – и отдавали
обратно, и уговаривали людей не делать
глупостей, потому что мы не можем брать в
плен полицию. Надо было заниматься тем,
что успокаивать людей, ещё за два месяца до
того, как это случилось под сценой "майдана"
20-го февраля. Это было 11-го декабря – вы
эту ночь очень хорошо помните.
Слушайте, мы связались в прямом эфире
с людьми в Дебальцево – я попрошу их
немножко ещё повременить полчаса,
потому что надо закончить эту тему:
которая важная: это всё же день героев
"Небесной сотни". И вы помните, год назад
что
нам
показали.
Нам
показали
драгоценности, нам показали деньги, нам
показали золотые батоны. Вот вспомните.
Сейчас мы вам покажем то, что мы
увидели год назад...
Все майно, яке відомо слідству, про яке
відомо слідству, яке належить підозрюваним
особам: а їх 29, осіб: це вище керівництво
держави, – знаходиться під арештом. Як
тільки ми встановимо додаткові факти: а вони
періодично надходять... Ми зараз перевіряємо
– і негайно накладем арешт.
Під час обшуку було виявлено ряд документів,
а також було виявлено два сейфа, один із
яких повністю був набит грошима: зокрема
біля п’яти мільйонів доларів, – в іншому сейфі
було виявлено... Також він був повністю
забитий золотом, а також дорогоцінностями. В
Аваков (запис)
Махніцький
(запис)
Савік Шустер
Добродумов
цьому сейфі було виявлено 50 кілограм
золота в злитках, а також дорогоцінності: це з
різних металів: і золота, і платини, і
брильянтів.
У первого заместителя государственной
ветеринарной санитарной службы Украины
Симонова изъято миллион 717 тысяч
долларов США, миллион 250 тысяч гривен и 9
тысяч евро. У экс-министра аграрной
политики господина Присяжнюка изъято 286
тысяч долларов, 659 тысяч гривен.
Сума збитків становить близько, близько 100та мільярдів доларів. В Росію готівкою було...
готівкових коштів було – я не знаю, казав вам
сьогодні чи ні, біля 32-х мільярдів доларів.
Я напомню, что Дмитрий Добродумов:
секретарь комитета Верховной Рады по
борьбе с коррупцией. Вот скажите,
пожалуйста: вот эти миллиарды: 100
миллиардов – где они?
Ну ми це питання собі теж задали. Сьогодні
ми багато говорили про те, що одна з
основних вимог "майдану" і людей – вочевидь,
це покарання винних. Але була іще одна:
дуже важлива – вимога: це знайти, повернути
все розкрадене, розтрощення нашої країни
попереднім режимом. І в перші: це був
березень – він був дуже активний по тому, як
викривали... Всі бачили Межигір’я: відкриті
двері, – всі бачили цю якусь абсолютну
абсурдну розкіш Пшонки, золоті батони,
Ставицького просто, який невідомо на що і на
скільки життів збирав гроші. Сьогодні Юрій
Бутусов
якраз
запитував,
чим
зараз
займаються депутати, крім законодавчої
діяльності. Ми якраз намагаємся... От мої
колеги по комітету, власне, добиваються того,
щоби зробити тимчасову слідчу комісію, а от
на цьому: в грудні: це було буквально через
десять днів після того, як ми взагалі присягу
прийняли: коли ми одразу закликали на
засідання комітетів і пана Ярему, і пана
Авакова, і був Наливайченко. Там проминув
такий, дуже цікавий, факт. От один показовий,
цікавий факт: що, виявляється, Ярему просто
прямо запитали, чи правда те, що родині пана
Присяжнюка: це якраз той, що пан Аваков
звітував так браво про вилучення 1 мільйон
717 тисяч доларів, євро і всього, – були
повернуті? Була повернута ця готівка. Всі
вони
знітилися,
один
на
одного
переглянулися, сказали, що їм такий факт
невідомо, вони нічого не знають. Нас цей
факт дуже серйозно зацікавив, то ми почали
досліджувати ці питання – і дивіться, до чого
ми прийшли на сьогоднішній день. Зараз те,
що я буду говорити, – я буду говорити
виключно фактами. Так, от в мене в руках є
відповіді з Генеральної прокуратури, відповіді
з МВС. От цей маленький факт нас зараз
привів до дуже таких, знаєте, катастрофічних
речей – і тепер я розумію тих людей, які зараз
прийшли під вашу студію. Вони обурюються,
не розуміють, що відбувається, а я розумію.
Безкарність, безвідповідальність, а більше
того: цим людям: цим злочинцям – ідуть
абсолютно назустріч. Отож, про аналогію
дуже просто. Лише в грудні після відповідного
запиту ми дізнаємося про те, що гроші,
вилучені у родини пана Присяжнюка: а це
кримінальна справа, яка йде, називається "за
розкрадання в особливо великих розмірах, від
5-ти до 12-ти" – рішенням слідчого судді
Печерського суду пана Підпалова: це, до речі,
того самого пана Підпалова, який знімав
арешти з рахунків Арбузова, – пригадуєте –
було повернуті назад в повному обсязі, щоб
вони не проходили. Це є перша відповідь.
Причому дивна позиція прокуратури: це
сталося ще: щоб ви – увага – зрозуміли – в
липні-місяці. Тобто жодних апеляцій, жодних
протестів, ніхто не бив у дзвони – так?
Відбуваються такі собі невеличкі речі. Зараз
пан Ярема, коли ще до того, як він був знятий
зі своєї посади: а під ним горіло крісло: ми
збирали підписи за його відставку... Я був з
ініціатором і тут присутні теж депутати є цієї
постанови: про цю відставку – вони
намагалися якимось чином відмотати цю
ситуацію – і відповідно, казали щось там про
покарання
винних.
А
далі
прийшло
найцікавіше. Що в нас, як ви думаєте, з тими
всіма арештованим майном, грошима і
цінностями пана Ставицького, наприклад? Ну
одразу
скажу:
вилучені
гроші
в
"Укрексімбанку" на зберіганні. Цінності,
годинники, золото, все решта зараз на
експертизі, причому експертиза триває вже
10-й чи 11-й місяць. Але найцікавіше, що
відбувається з його майном, – значить, арешт
майна тещі: будинку: десять квартир було
арештовано, на хвилиночку, і кілька будинків –
вже знятий. І тепер увага: в жовтні-місяці, в
жовтні-місяці ця нерухомість перепродається
кіпрській компанії, яка, до речі, пов’язана з
паном – не паном: не можу висловити
"паном", – а з Януковичем. Ще одна
нерухомість, яка перебуває на вулиці Шота
Руставелі, за цією схемою так само
абсолютно спокійно перепродається – і тепер
вона начебто не фігурує у справі, а теща
начебто
теж
не
фігурує
у
справі.
Повертаючись до грошей Присяжнюка, дуже
цікавий момент. От мало хто звернув увагу, як
Мочанов
Добродумов
Чорновол
Добродумов
заступник генерального прокурора Баганець
розповідав, як ці гроші були вилучені. Вони
вже були спаковані у валізах: тих 1 мільйон
717 тисяч, – на них були вже фальшиві: це так
і записано у справі, – підроблені документи,
податкові накладні, які начебто мали їх
легалізувати як здобуті від підприємницької
діяльності, і був також вилучений квиток на
літак. Тобто їх мали просто вивезти. Питання
в мене на сьогоднішній день стоїть дуже
серйозне – і вочевидь, у всіх у тій студії
людей. Якщо ми в той час, коли ми воюєм, під
різними приводами даємо можливості – я
перепрошую, ще згадаю квартиру Пшонки
Артема, якому 12-го вересня дали можливість
абсолютно переоформити на іншу людину – і
ця нерухомість його теж вийшла з-під
кримінальних справ. На сьогоднішній день ми
розсилаємо сотні запитів по всіх справах.
Тільки вчора, до речі, згадував Юрій Бутусов,
де батон. Я не знаю, де батон. Я вам скажу
ще раз: сьогодні, сьогодні я скерував
депутатський
запит,
щоби
дали,
де
перебувають усі цінності, вилучені в Межигір’ї,
вилучені у будинку Пшонки та інших всіх
високопосадовців,
зокрема
і
такий
легендарний предмет як золотий батон: оце
прес-пап’є, яке стало символом корупції та...
...золотой унитаз, а потом нашли батон.
Ну батон став певним символом. Питання не
в цьому, панове, – питання...
Він не золотий.
Питання в тому, що коли було задано питання
в
березні-місяці,
коли
активісти,
які
займаються
антикорупційними
справами,
скільки
було
розслідувань
проведено,
надавали факти, надавали... волали до
прокуратури це зафіксувати, усе зробити...
Тобто цього всього не було зроблено.
Зверніть увагу, що перші, перші повідомлення
про підозру з’явилися в грудні-місяці: після
цього відомого зібрання двох комітетів, де
просто висловили недовіру, по суті, тоді
роботі правоохоронних органів. Як таке могло
статися, що в квітні і в травні учасникам
сенсаційного списку прокуратура видавала
довідки про те, що проти них не проводяться
слідчі дії? Так, правильно, пане Бутусов, в
тому числі і пану Іванющенку, якому лише
нещодавно було взагалі пред’явлено...
Пам’ятаєте, хто такий пан Іванющенко,
єнакієвський? Кому було тільки нещодавно
пред’явлено про підозри – і то – тільки після
того, як це стало відомо громадськості. Так от
з цього сенсаційного списку слідчі видавали ці
документи для чого? Для легалізації, для того,
щоб ці люди могли виїхати, для того, щоб
вони могли перепродати, переписати майно,
вивезти гроші. Я ще раз наголошую: в серпнімісяці: 27-го серпня – ви пам’ятаєте, що
відбулося 24-го серпня? По суті, Росія,
знявши маску, правильно, повністю атакувала
нашу країну. В той час, як волонтери
збирають гроші для армії, як ми говоримо, що
в нас їх немає, рішенням слідчого судді, який
досі, до речі, працює і досі прокуратура:
Генеральна прокуратура – не подає чомусь у
Верховну Раду на голосування щодо зняття з
нього недоторканності, щоби зрозуміти
мотивацію його дій за зняття арештів
Арбузова, за повернення грошей родині
Присяжнюка, – повертають готівкою майже
два мільйона доларів абсолютно в цинічний
спосіб. Я вам скажу, що я переконаний, що
відповіді, які ми зараз будемо отримувати,
принесуть нам дуже багато сюрпризів. В
Мочанов
Чорновол
Мочанов
мене... я повертаючись до того, з чого я почав
на
початку
програми.
Оця
безвідповідальність, цей... Знаєте, коли в
людей немає страху, вони дуже швидко
реанімувалися в цій системі. Саме тому ми
бігаємо зараз з вогнегасником з однієї області
в іншу: з Львівської в Харківську, з Харківської
в Кіровоградську, – вишукуємо корупціонерів
чи ще щось замість того, щоб побудувати
нарешті в цій державі вогненебезпечну –
безпечну систему чи протипожежну систему,
яка буде цим займатися. Панове...
Одну секундочку. Я думал, говорить, не
говорить, но это важно сказать именно
сегодня: в годовщину, – когда здесь есть,
например
Таня
Черновол,
которая
представляет блок в парламенте, в котором
находится Арсен Аваков: ну шёл с ними – я не
знаю, он не депутат – министр же, да?
Да.
У меня на "майдане": 900 ночей, которые я
там провёл, – был друг Юрка Соболта (?). Мы
с ним ели одни бутерброды, ходили по одним
баррикадам. Мы очень долго не общаемся,
причём с ним не общаются очень многие из
тех, кто вместе с ним ходил и ел эти
бутерброды, приносил ребятам грелки, по
одной простой причине: вы никогда не
наведёте порядок там, пока вы не наведёте
порядок вокруг себя. Это вот как вот разговор
про подъезд и лифт. Вот скажите мне,
пожалуйста: есть возможность узнать... Меня
совершенно не интересуют машины, которые
подарили Юре после "майдана": может быть,
была с ним какая-то договорённость, –
абсолютно не волнует, какими он располагает
средствами, но как в прошлом сержант
внутренних
войск,
оказавшись,
будучи
Савік Шустер
Мочанов
Савік Шустер
Мочанов
помощником Пашинского и перейдя к Арсену
Борисовичу Авакову, человек, с которым мы
общаемся,
пытаемся
решить
какие-то
фронтовые вопросы... Как мог "майдановский"
парень, сержант внутренних войск стать
подполковником
внутренней
службы
к
сентябрю-месяцу 2013-го года? Перестал
брать трубки – нам ничего от него не надо
было абсолютно лично. Я бы хотел сказать...
К какой дате?
А?
К сентябрю?
К сентябрю, к свадьбе, насколько я знаю.
Вопрос не в этом. Вы могли бы дать
депутатский запрос? Меня бесит только
звание подполковника. Потому что мои
друзья на передовой, где бываете и вы,
включая того же Франса (?), к которому вы
ездили под Углегорск, – они, чтобы получить
со старшего лейтенанта капитана на два
месяца
раньше,
реально
совершают
геройские поступки и вручную рубашат танки.
Я не против того, чтобы, например, Соболта
работал возле Авакова помощником, но
чтобы он – если получил – не знаю –
младшего
лейтенанта,
если позволяет
образование, чтобы он остался младшим
лейтенантом и дошёл до полковника когда-то,
когда это нужно будет... Делаться. Вот как же
Арсен
Борисович
может
бороться
с
коррупцией вот там, если он своему, по сути
дела, барсеточнику спокойно раздаёт звания,
вплоть до подполковника? Я понимаю, что
после того, как у нас выступает Лысенко,
Селезнёв в Министерстве надзвичайних
ситуаций, в РНБО... У нас сейчас спикер
любого министерства – это минимум
подполковник – чаще полковник, чаще всего с
другими звёздочками не бывает. Я привожу
пример с Юрой, который болен всем, кто его
знал по "майдану", и не думали, что он
ускачет так же, несмотря на всё, что есть, и
будет
подполковником...
Может
быть,
займётесь теми, кто сейчас у власти
продолжает раздавать и должности, и звания,
и тащить детей в эту власть, и делать это
всё? Тогда хрен с ним, с золотым батоном.
Переживём
как-нибудь.
Сейчас
люди,
которые были на "майдане", которые попали
туда, попадают в систему, которая... Литвин,
которого я терпеть не могу, – он рассказывал
про этот огурец, а есть вот ребята, когда
рассказывали по поводу этой тусовки... Внук
подошёл к дедушке: к такому, партократу – и
говорит: "Дед, что такое номенклатура?" Он
говорит: "Смотри: вот миска с варениками. Я
тряхнул – одни были внизу, в масле, вторые –
сверху, чуть-чуть присушены. Сейчас те, что
были присушены, в масле, а те, что были в
масле,
сушатся".
Он
говорит:
"Так
номенклатура – это те, кто в масле?" Он
говорит: "Нет, это те, кто из миски не выпал".
Так сейчас продолжается всё точно то же
самое. Вот точно. Плевок в рожу каждому
человеку, который на фронте волонтёром,
бойцом, медиком – кем угодно... и вот сейчас
слушаешь: "Вот эти, енакиевские, эти
награбили, то уехало, туда забрали", – всё.
Ну посмотрите: это же продолжается и сейчас
– и это главная история, почему Петру
Алексеевичу сегодня свистели с Майдана. Не
свистели под качку, не свистели, когда играл
оркестр, а когда он говорил, не было вот этого
ощущения, что "дядька, мы тебя выбрали: мы
в тебя верим". Потому что уже не верят,
потому что так же. Потому что у нас сын
Добродумов
Мочанов
Януковича был в парламенте – сын
Порошенко в парламенте. Потому что кому-то
надо дать какую-то должность – она
приходит. Потому что прокурору звонят,
который возбуждает в районе дело, звонят
какие-то друзья – не знаю – Виталика Кличко
и говорят: "Не трогай: это наши – тут всё
нормально". И им прокурор отвечает: "Парни,
хорошо, что я прокурор района, а не города,
потому что сейчас вы мне звоните два раза в
день: потому что там наши, там наши, – а так
бы вы мне звонили бы два раза в час, потому
что город же большой". Может быть, вот эта
следственная комиссия в первую очередь...
будет создана отдельная ветка, которая
расследует такие же точно незаконные
действия? Мне без разницы: украл человек
десять копеек или десять миллиардов гривен
– мне важно, "украл" или получил незаконно,
или воспользовался служебным положением.
Так
создайте
следственную
комиссию,
которая покажет, что вы готовы чистить
власть внутри себя, вокруг.
Якщо можна, Володя, дві секундочки. Якраз ці
приклади, якраз ці приклади показують, що це
робиться при теперішній владі, тобто вони...
Це називається – ще раз: я перед своїм
виступом наголосив: це називається факти.
От дивіться: от Ярема просто звільнений з
посади. В принципі, без якихось продовжень,
дій, аналізу його роботи. По суті, сам взагалі
звільнився. Ну замучала... Це замучилася
людина. Розумієте, в цьому, в цьому і є
проблема насправді. І на сьогоднішній день
мусимо чітко констатувати: от зараз оті всі
факти – знаєте, як називаються? От до мене
всі підходять і кажуть...
Я знаю, но мы здесь не материмся с
Добродумов
Мочанов
Добродумов
Мочанов
Савік Шустер
Мочанов
Парасюк
Шустером...
Ті, хто їх, ті, хто їх оприлюднюють... Зразу
кажеться, що зараз критикувати не можна. Ми
під час війни. Все, що ми говоримо, погано –
це на руку Кремля. Ну так же зазвичай
говориться. Те, що в нас зараз, те, що в нас
зараз, те, що в нас зараз продовжує
розкрадатися армія, – є такі факти. Будь
ласка, покажіть мені, де засуджені ці люди, де
доведені ці справи: за пальне, за продукти, за
тендери. Прикордонник...
Про какое пальне и какие продукты, Дима?
Если сейчас мы будем обсуждать Дебальцево
– и там бригада оставляет американскую
аппаратуру за чёрт знает сколько тысяч
долларов.
В мене просте питання: коли буде ця справа
доведена до?..
Сбегают, оставив там три нераспечатанных
коробки.
Это надо будет повторить, Алексей.
Это "ЛайфНьюс" уже показал.
Зараз тут нема кому задавати запитання, бо
немає силового блоку. Але я вам хочу
сказати: у попередніх підрахунках державного
бюджету на 2015-й рік експерти підрахували
так, по-скромному, 30 мільярдів гривень що
вкрадуть. Вже вам кажу. Раз. Це та влада, яка
хоче змін? Я думаю, що не так. Оце прості,
елементарні приклади. І знову ж хочу сказати,
що цих проблем у нашій країні надзвичайно
багато. І коли ти хочеш дійсно конструктивно
підійти і сказати: "Скільки вже можна? Тут ріки
крові течуть. Будь ласка..." Підводиш їх у кут
глухий – ну настільки політики старі вміють
вислизнути, що ти просто не помічаєш, як це
відбувається. І чому я знов, Савік, наголосив,
що я ходив до Арсена Авакова? Бо я йому не
Чорновол
Парасюк
Чорновол
Парасюк
Добродомов
дам спетляти. Він пообіцяв, що він призначить
дві молодих людини у двох районах, які готові
братись до роботи і виконувати свої обов’язки,
і садити місцевих корупціонерів. Тому що на
Східній Україні таке падло, проти якого
вийшли, – його видно. А на Західній Україні це
падло вдягає вишиванку, ставить пам’ятник
Степану Бандері, розкрадає так бюджет, що
просто аж не розумієш, що робиться, а потім
гарними словами – куди йде? У Верховну
Раду. І що там каже? "Слава Україні".
Володя, але все-таки багато вже молодих.
Правда?
Я відповім. У мене позиція стосовно
Міністерства внутрішніх справ була дуже
жорстка і кардинальна. Але коли я побачив,
що там призначають певних замів... Хоча там
є такі персони, що їх треба вже мітлою гнати.
Але там є ті молоді люди. Тому є якийсь
конструктив. До того часу, поки там пані
Згуладзе не призначили, я конструктиву не
бачив. Її призначили – і я зрозумів, що є
конструктив. Але, Таня...
Ну Саша Янукович теж був молодий.
Послухай: країна, яка хоче мінятися, яка має
за собою криваву історію, так довго не може
це робити. Тому що ці люди не витерплять.
Вони страшенно не люблять зради. А зараз ну
відсотків 80 в Україні може чітко сказати, що
це є зрада національних інтересів. Крапка.
Одна ремарочка. Тут тільки що правильно
сказали. Знову ж таки, цитую Юрія Бутусова.
Але він сьогодні абсолютно правильно сказав:
що на сьогоднішній день влада, у тому числі і
ми з тобою, Володя... Я тобі скажу, що якщо...
Ми із однієї: Львівської – області, сусідніх
округів пройшли як самовисуванці. А якщо
кожен депутат буде приходити до міністра і
Парасюк
Добродомов
Парасюк
Добродомов
Парасюк
Добродомов
Парасюк
вказувати, кого поставити…
Діма...
Я тобі ще раз кажу: питання – не з благих чи
не благих намірів. Ми колись говорили –
пам’ятаєте: "Ми міняємо не обличчя – ми
міняємо систему". Так давайте міняти
систему.
Неправильно,
коли
народний
депутат приходить до міністра і на своєму
окрузі ставить двох хороших, прекрасних
людей. Тому що на іншому окрузі прийде
інший депутат і поставить двох не дуже
хороших людей. А на третьому ще гірших
людей поставить.
Дмитро, давайте подивимось. Я вчора зайшов
до генерального прокурора. Хоча ти знаєш
мою позицію. Я голосував проти нього. Я
сказав, що це людина недостойна.
Так само, як і я не голосував. Питання не у
цьому.
Я буду завжди це говорити. Ігор Луценко не
голосував. А проти Яреми, щоб ви знали... Усі
говорять: "Наші, наші політики". Там ми не
могли 150 підписів зібрати. Ми ходили:
"Милий мій, будь ласка, підпишись". – "Я не
хочу сваритися із президентом". Та йолкипалки, скільки можна?! Але що я говорю?
Діма, ти знаєш: у мене немає ніяких
підступних планів.
У тебе – ні.
Я хочу в перший раз в житті у цій країні
показати, що можливі зміни. Навіть на
маленьких округах, де можуть посадити
дядька, який розкрадає. Ніхто: ні прокурор, ні
суддя, ні мєнт – ніхто не може його засадити,
бо він відстьогує. А коли прийде молодий
чоловік із фронту, то йому плювати буде на
нього. Тому що на фронті він заробляв нуль і
він знає, що таке смерть. Я не прийшов до
Доній
пана Авакова просити за когось особисто. Я
його просив: "Будь ласка, ставте вже і негайно
молоді
кадри.
Не
бійтеся
цього
випробування". І вчора у Шокіна ідентична
ситуація. Я кажу: "Мені все рівно, кого ви
поставите. Тільки мають бути люди нові. У вас
є закон, який вам дозволяє молодих людей
ставити на посади прокурорів. Будь ласка, це
робіть. Тільки не тікайте від відповідальності і
не скривайтеся за тим, що хтось не має
професіоналізму". Мають професіоналізм.
Тільки в нього треба повірити.
Володя, а Олег Махніцький: генеральний
прокурор – був молодим? Я можу чітко
сказати, що він зрадив національні інтереси
України. Я про це говорю у цій студії. Бо я
подавав йому депутатські звернення щодо
відкриття кримінальних справ щодо депутатів
АРК Крим і міста Севастополя, які
проголосували
на
своїх
сесіях
за
псевдореферендум. Це є кримінальна справа.
Це чітке порушення українського закону. Він
відмовив. І це нова людина. Тому тут питання,
про яке ми починали... Олексій дуже добре
сказав: "А чи всі на "майдані" стояли за одне і
те саме?" Чи більшість людей, які вмирали на
барикадах, вмирали за зміну системи... А ми
винуваті – знаєш чому? А ми не підготували
контреліту. Ми як нація довірилися тим
людям, які були частиною влади, які виходили
на сцену і казали: "Куля в лоб", – які виходили
на сцену для того, щоб відкрити у Києві 21
магазин "Рошен"... А ми повірили і зараз не
наважуємося про це знову сказати. Бо,
перепрошую, а хто пропонує генерального
прокурора? Він сам приходить до вас: до
депутатів? Це квота президента. Президент
пропонує кожного із трьох генеральних
Добродомов
Доній
прокурорів проти "майдану". І те, про що
розповідав Дмитро Добродомов: про те, що
віддають прокурори гроші попередниками, –
ви думаєте, це сам генеральний прокурор
вирішував чи ще дрібніша сошка, якийсь
прокурор? Ви думаєте, це вони вирішували? А
зараз до вас запитання. Я у перерві підійшов
до двох депутатів і запитав: "А чому ви
звільнили Віктора Януковича від Гаазького
трибуналу?" І два депутати сказали: "Та ми не
пам’ятаємо такого". А зараз на "Українській
правді" висить одна із інформацій, що 6
чоловік, на які були введені санкції у Європі, –
із них ці санкції знімають. Чому? Генеральна
прокуратура не подала докази їхньої
злочинної діяльності. Європа змушена ці
санкції знімати. Тобто це рішення української
влади, Генеральної прокуратури. Так от я вам
більше зараз інформації скажу. Є таке
поняття як "Гаазький трибунал". Там судять
злочинців проти людяності. Там якраз судили
тих сербських генералів, які винищували
людей у Боснії і Герцеговині і Хорватії. Там
мали судити Слободана Мілошевича, поки він
не помер. І там, ми вважаємо, мають судити
Януковича. Ми так вважаємо: патріоти
України. Чому так не вважає влада? У минулій
каденції я піднімав... Не тільки я – ще й
Дерев’янко піднімав питання про ратифікацію
Римського статуту.
І зараз піднімається.
І зараз. Це документ, який дає можливість
країні, яка його ратифікує, подавати до
Гаазького
трибуналу.
"Майданівська"
більшість, до якої я тоді належав: 254
депутати – завалила це питання. Зараз,
оскільки у нас вже новий парламент, знову не
ратифікує. Знаєте, яка була аргументація,
Савік Шустер
Мазур
чому не ратифікують Римський статут? Про це
говорила РНБО і про це казав лідер "Блоку
Порошенка": бо буцімто Росія після того буде
збирати докази на окупованій території і
подавати до Гаазького трибуналу вже проти
України. Через кілька днів після цієї
аргументації Верховна Рада України, у тому
числі ви, панове, хто голосував або не
голосував,
проголосувала
за
рішення
поширення юрисдикції Гаазького трибуналу
на територію України. Знаєте, із якого числа?
Із 20-х чисел лютого минулого року. Це
означає, що Гаазький трибунал може
розглядати справи на території України
злочинів Російської Федерації, але Верховна
Рада України свідомо виключила Віктора
Януковича від розгляду на Гаазькому
трибуналі.
І
Верховна
Рада
зараз
підконтрольна президентові. У мене питання:
чому президент не хоче, щоб Віктора
Януковича судили в Гаазі? Може, тому, що він
багато може там сказати? Зокрема і про
стосунки із нинішньою владою.
Закроют? Кто сказал?.. Ну закроют. А мы
просто не будем уходить отсюда. Никогда.
Вот так и будем в прямом эфире. Татьяна
Мазур.
Мені хотілося б сказати декілька ремарок.
Абсолютно недостатньо замінювати одну-дві
людини навіть у якості, там, пілотного проекту
десь в якихось одній-двох областях. Для
цього потрібно змінювати систему. Тому, пан
Добродомов, ви продемонстрували системне,
стратегічне мислення. Успіху вам у реалізації
цих ваших планів. Змінюйте систему. Тільки
таким чином можна досягнути успіху і якихось
глибинних змін у цій державі. Це абсолютно
вірно, аплодую. І продовжуйте цей обраний
Добродомов
Мазур
вами шлях. І ще я хотіла сказати... В Україні
зараз іде війна не тільки на фронті на сході
нашої держави – йде війна ідеологій, йде
війна цінностей. І це вибір, який наша
держава має зробити. Що ми обираємо?
Верховенство права, повагу до прав людини,
вибираємо ми відповідальність і підзвітність
абсолютно усіх посадових осіб на абсолютно
усіх рівнях. Тому оці от механізми
відповідальності
–
вони
мають
бути
ключовими. Але слідчі комісії Верховної Ради
– цього недостатньо. Це мають бути
правоохоронні органи, наділені компетенцією,
наділені владними повноваженнями. Тобто це
недостатньо
просто
врегульовувати
незначними кроками. Це має бути системно
змінена структура правоохоронних органів. І
одним із перших таких кроків, наскільки я
розумію,
буде
антикорупційне
бюро
розслідувань, яке буде назабаром утворене.
Одну хвилинку, щоб швидко пояснити про
нього...
Так. І останній момент: я дуже хочу
прокоментувати ситуацію стосовно Римського
статуту і міжнародного кримінального суду.
Тому що зараз прозвучала інформація, яка не
зовсім
відповідає
дійсності.
Насправді
Верховна Рада України визнала юрисдикцію
Міжнародного кримінального суду ще в
лютому, якщо я не помиляюся, 2014-го року. І,
власне, на події, починаючи із листопада
2013-го і закінчуючи лютим 2014-го. Тобто
фактично "євромайдан", оці злочини проти
людяності – вони охоплені цим рішенням
Верховної Ради. Міжнародний кримінальний
суд вирішує, хто є злочинцем. Він встановлює
це. Не можна казати, що "ми хочемо, щоб
Януковича притягнули до відповідальності або
Добродомов
когось іншого". Ну не може так бути. Для
цього існує ця спеціальна міжнародна
установа: для того, щоб встановлювати
істину, розслідувати і притягувати до
відповідальності
тих,
кого
потрібно
притягувати. Але Римський статут потрібно
ратифікувати. Тому що це міжнародне
зобов’язання нашої держави у галузі прав
людини. Для того, щоб суд міг розслідувати ті
воєнні злочини, які зараз скоюються на
території нашої держави на сході, зокрема
сепаратистами, оскільки туди правоохоронні
органи не мають доступу. Обов’язково це
потрібно робити якнайшвидше. Знову ж таки,
народні депутати, ви представники влади. От
сьогодні
прозвучало:
"Нема
до
кого
апелювати". А представники законодавчої
влади хіба не представники влади?
От якраз цікаво, що тут якраз присутні
депутати, які підписалися під тим, щоби
розглядався,
власне,
Римський
статут.
Антикорупційне бюро... Дуже коротко. Тут є у
тому числі і я, і Ігор Луценко, і Володя
Парасюк із нашого комітету. Ми співавтори
законопроекту. Закон нарешті прийнятий із
великими боями. Дуже багато було цікавих
суперечок від колег по коаліції. Наприклад, у
пунктах щодо конфіскації майна у чиновників,
які не можуть пояснити його походження. Про
суд – там, хто призначає, звільняє. Врештірешт, обіцяють, що вже до 6-го березня таки
дві чи три кандидатури будуть подані цією
конкурсною
комісією.
І
є
величезне
сподівання... Принаймні зелене світло... Ми
над цим законопроектом дуже багато
працювали,
дуже
багато
часу.
Це
антикорупційне
бюро,
нагадаю,
буде
займатися справами лише вищих посадових
Савік Шустер
Ілларіонов
осіб. До речі, у тому числі й народних
депутатів як держслужбовців 1-го рангу. Дуже
важливо зараз, хто буде цим директором і
наскільки швидко і ефективно воно запрацює.
Знову ж таки, ще один цікавий дуже момент:
коли подавався перший варіант бюджету на
розгляд депутатів, чомусь навпроти діяльності
антикорупційного бюро стояв нуль. От просто
стояв нуль. Після того із величезними боями
ми таки відстояли його фінансування. Там є
прекрасно виписані 246 поправок. Ми
розглядали кілька днів поспіль по кілька
годин. Нарешті ми до цього прийшли. У мене
особисто величезні сподівання, що вони
зрушаться. От ті люди, які прийшли під вашу
студію, – вони пішли до Генпрокуратури. Я їх
дуже закликаю, якщо вони ще є, дочекатися
зараз нас, передати у наш комітет їхню
справу. І я обіцяю тут: у прямому ефірі, – що
ми детально розберемося із цією справою і
зробимо
абсолютно
результативні
дії.
Дочекайтеся нас, будь ласка. Ми із вами
обов’язково після ефіру поспілкуємося,
візьмемо усі документи і розглянемо на
найближчому засіданні нашого комітету. Я
дякую.
Андрей Илларионов. Спасибо, Андрей.
Спасибо.
Вот у нас сейчас разговор уже пошёл не
только о том, что произошло, но и о том, что
нужно делать.
И
обсуждаются
такие
варианты. Вот сейчас идёт разговор об
антикоррупционном бюро. Если я не
ошибаюсь, одна из поправок или одно из
положений
для
руководителя
антикоррупционного бюро – это 10 лет
юридической практики. У человека должен
быть опыт.
Добродомов
Ілларіонов
Чорновол
Ілларіонов
Чорновол
Бутусов
Ні, ви берете стару редакцію.
Окей, хорошо.
Юридична освіта і 10 років. Це факт.
Я хотел бы просто обратить внимание, что
самый успешный министр внутренних дел на
территории бывшего Советского Союза –
Вано Мерабишвили в Грузии, у которого не
было не только одного дня юридической
практики – он вообще не юрист по
образованию. Он геодезист по образованию.
И его первые действия, первая практика в
юридической области – когда он оказался на
посту министра, создав самое эффективное
Министерство
внутренних
дел.
Это
показывает, что некоторые формальные
признаки:
образование,
опыт,
возраст:
некоторые молодые люди тоже достаточно
быстро коррумпировались – оказываются не
столь очевидными, как нам кажется. И здесь у
меня просто есть один такой вопрос. Вот
когда перечисляют... Даже вот сейчас новые
люди, или люди, пришедшие в результате
революции, пришли во власть. Тем не менее
коррупция оказывается и в администрации, и
в правительстве, и в этом министерстве, в
том министерстве, и там, и сям. Есть, да? То
есть там и заместители, и дети, и так далее.
И тогда чуть ли не вот руки опускаются:
неужели нигде нет выхода и Украина
обречена? У меня есть такой вопрос: а вот на
"майдане" была коррупция? Золотые батоны
были? Детей назначали на должности?
Ну ви знаєте, ставилося дуже багато питань
про гроші, які збиралися на "майдані". Вони
постійно ставилися.
Это была не коррупция: над ней не было
руководства, она не могла быть системной в
принципе.
Ілларіонов
Парасюк
Доній
Бутусов
Доній
Мочанов
Доній
Чорновол
Доній
Мочанов
Она создавалась. Я не знаю, но мне кажется,
из тех общественных институтов...
Давайте так...
Там була безвідповідальність керівництва, яка
іноді призводила до смертей.
Да, коррупции не было.
Я можу стверджувати, що так було. Бо 19-го
числа Будинок профспілок... От я за те, щоб
була відповідальність за усі дії і за
бездіяльність. 19-го лютого я заходив у
Будинок профспілок. Спочатку там був дим і
вода на 2-му поверсі. Знаєте, усі ми були на
2-му поверсі, бо там засідало керівництво. Так
от евакуйований був лише 2-й поверх. Усе
керівництво зникло із 2-го поверху. Ще було
кілька годин, коли можна було вивести... До
того, як загорівся Будинок профспілок, ще
було кілька годин, коли можна було вивести
усіх до одного із Будинку профспілок.
Когда загорелось, там не было никаких часов.
Я про інше. Ні. Це означає, що інформація
про ймовірну пожежу була заздалегідь.
Керівництво було евакуйовано до того.
Усе керівництво ходило і виводило людей.
І відповідальні завжди є за будь-яке
приміщення. За ручку мав вийти і усіх
вивести. Так само я як відповідальний стояв і
2.5 години видзвонював пожежну, коли вже
палало. І мені дівчинка якась сказала, що
вони не можуть сюди доїхати. А там пожежна
на Михайлівській площі знаходиться. От я
хочу, щоб дівчинка ця і хто над нею стоїть із
пожежників теж були покарані. Тому що 2.5
години не їхала пожежна машина. Через це
згоріли люди. На кожній ділянці повинні бути
покарані.
Олесь, 20-го января, когда были первые
титушки, мы звонили в милицию – и никто не
Доній
Мочанов
приезжал.
Аналогічно. Із 29-го по 30-те, коли ми
говоримо
про
розгін першого
–
не
студентського – громадського "майдану",
серед 30-х чоловік керівництва: оргкомітет
складався із 30-ти чоловік – в ніч не
залишилося
жодного.
Моральна
відповідальність, не юридична – моральна
відповідальність
керівництва
оргкомітету
цього: усіх 30-х людей – повинна бути. Бо я
очолював не одну організацію. Я вам скажу,
що керівник повинен дбати за те, щоб була
нормальна організація, щоб була не лише
охорона... Я приведу приклад із 18-го лютого,
коли я потрапив у Будинок офіцерів. Нас
оточили тоді тітушки і "беркута". Там було
понад 200 поранених і 3 трупи. Я організував
– ніхто мені не доручав – за власною
ініціативою виведення усіх цих людей. Ми
вивели, когось вивезли – як завгодно. Я
вийшов останній. Після мене залишились
трупи: 3 трупи, – слідчі і військові – все,
більше нікого. Я вийшов, коли всі були
виведені. От так із Будинку профспілок, я
перепрошую, повинен був вийти останній
представник штабу нашого "майдану", і тоді
можна говорити, що він виконав свою місію.
От з безвідповідальності все почалося.
Они должны были выйти строем за ручки... Я
вам скажу, что при мне основной пожар когда
начался, там была проблема, и она очевидна
для всех фильмов про пожарных: и
художественных, и документальных: когда
начало гореть со стороны вот этого зала
заседаний, где какое-то время даже стоял
бюст: кто-то принёс туда – там, к сожалению,
абсолютно неопытные в пожарном деле
ребята умудрились открыть двери большие. И
Доній
Мочанов
Парасюк
Чорновол
Парасюк
Савік Шустер
Парасюк
Савік Шустер
Олександр
поскольку появился рукав, который полностью
этот сквозняк выдул, пламя, которое было
ещё как от зажигалки, – оно стало таким, что
его невозможно было потушить.
Олексій, рада "майдану" складалася із 90-та –
чи скількох там? – осіб. Постійно засідала на
2-му поверсі. Чому жоден із них – ще раз кажу
– не пройшов, не був відповідальним
призначений і не пройшов по кожному
поверху? Я інакше організацію не розумію.
Керівник відповідальний за своїх людей
Олесь, потому что на некоторые этажи
"майдана" никого даже и не пускали.
Я, із вашого дозволу, встану, бо зараз мушу
вже їхати...
Я була в раді "майдані". На 2-й поверх
виходила.
Таня, Олесь, я впевнений, що суспільство
цікавлять усі ці запитання. Але давайте, я, із
вашого дозволу, скажу кілька слів, бо повинен
іти.
Тогда – нет. Тогда так не будет. Скажите:
сколько сейчас времени? У меня часы
остановились... Я бы хотел включить
Дебальцево, чтобы вы услышали.
Тоді з повагою до хлопців сідаю на місце.
Да. Есть ли они у нас в прямом эфире?
Есть. У нас Александр, позывной "Потап":
командир
2-го
отделения
разведывательного
взвода
40-го
батальона "Кривбасс". Вот он выходил из
Дебальцево. Александр, расскажите нам,
пожалуйста, как это было.
Из Дебальцево мы выходили 18-го числа.
Узнали об этом случайно: что, оказывается,
есть приказ о выводе войск из самого города
Дебальцево. Узнали мы от командира
батальона 128-й бригады. Об этом даже мы
не знали. Подразделение было собрано
буквально за 1.5-2, максимум 3 часа. Выход
войск происходил таким образом: техники у
нас не было, перевозить личный состав тоже
не было на чём. Точного маршрута и пути
следования, куда мы должны были приехать,
мы не знали. Мы выехали в 1 час ночи,
начали ездить по посёлкам, попадать в
засады. Никто – опять же, я повторяюсь – не
знал точного пути, куда нам идти. В итоге
получилось, что первый раз попали, второй
раз попали, третий раз попали в засады.
Бросали нас, как котят, просили помощи.
Просто разбросали. И в один прекрасный
момент... Я не помню, как называется этот
посёлок. Потому что ходили мы по полям.
Элементарные карты у нас были 80-90-х
годов. То есть они не соответствовали
действительности и происходящему. Вышли
на один посёлок, где мы потеряли очень
много техники и очень много личного состава.
И в этот момент эти колонны все просто
разбрелись по полю. Кто бежал пешком, кто
шёл на машине, кто лежал на капоте... Хотя
бы для того, чтобы как можно дальше
отъехать от этого места. Ну вот так вот мы
выходили. Ни пути мы не знали, ни подсказки
не знали. Причина была одна: координаций
движений вышестоящего руководства просто
не было. Это повторяется та самая ситуация,
которая была под городом Иловайском, когда
так само нас, можно сказать, бросили – и всё.
Я считаю, если бы был этот выход войск из
города Дебальцево организован, если бы
стояли нормальные руководители, мы бы
вышли без единой потери и выходили бы
нормально. А так, опять же, повторяюсь, из-за
наших руководителей, из-за наших генералов
Савік Шустер
Олександр
Мочанов
Олександр
Мочанов
Олександр
у нас произошли потери. Я говорю то, что я
видел, а не понаслышке.
Есть вопросы к Александру? Потому что
мы, конечно, все под впечатлением. Мы
слышали слова "запланированный отвод",
а вот Александр, который выходил, нам
говорит, что узнали случайно о том, что
выводятся войска.
Узнали мы случайно. Потому что я случайно
попал в штаб 128-й бригады и, можно так
сказать, краем уха услышал, что через часдва будет сбор и все подразделения, которые
находятся в городе Дебальцево, – все
отводятся. То есть это был приказ на отвод
войск. Мы сообщили нашему командиру
подразделения,
собрались,
как
могли
собраться, и начали отходить вместе,
колоннами. Никто никого не ждал, никто
никому не помогал. Просто выходили, я
извиняюсь, как стадо баранов, не зная
дороги, не зная пути. Вот такой был у нас
выход.
Саша, это Алексей Мочанов. Привет. А
сколько времени вы провели в Дебальцево с
подразделением?
Я приехал в Дебальцево со своим
подразделением 22-го декабря 2014-го года.
Было за это время налажено какое-то
взаимодействие
между
вооружёнными
силами, МВД, СБУ, добровольцами? Там же
стояло много подразделений.
Я вам могу сказать обратное: как и в 2014-м
году Иловайск, так само и Дебальцево –
система вообще не поменялась. Абсолютно
не
поменялась
она.
Взаимосвязи
с
подразделениями
нету,
никакой
ни
радиосвязи, ни телефонной связи нету.
Просто даже человеческого отношения,
Мочанов
Олександр
чтобы, например, там, генералы, полковники к
солдату... Этого нет там. Взаимосвязи
никакой нету ни с какими подразделениями:
ни с какими МВД, ни с Нацгвардией, ни с ВСУ.
Я просто хочу сказать, что мы провели
довольно много времени как раз в районе
Дебальцево, Попасной, Углегорска, пока это
всё не случилось. И мы, даже просто
передвигаясь там с места на место, находили
контакты и с Углегорском, и с постом Балу, и с
палубой, и со 128-й, которая стояла в поле.
Сейчас это можно говорить, потому что уже
ты не открываешь никаких позиций, потому
что их сейчас нету. У вас у самих: у
командиров – не было какого-то желания и
возможности за, по сути дела, 1.5 месяца
наладить это взаимодействие, зная, что есть
фланги, есть народ справа-слева, чтобы хотя
бы друг с другом можно было как-то
коммуницировать. Потому что у нас же даже
крайние посты, нулевые, наши с ихними
имеют какую-то связь: мало ли что может
случиться на фронте. Без претензий. Просто
вопрос. Это обязан был делать Генштаб, но и
вы должны были делать то же самое.
Я понял вопрос. Сразу отвечаю на этот
вопрос. Мы простые солдаты, мы сержанты,
мы
старшины,
мы
рядовые,
мы
мобилизованные, в конце концов. Мы не
действующие
вооружённые
силы.
Взаимосвязь у нас была: мобильная связь
между подразделениями. Но нам её
заблокировали, и уже буквально с январямесяца практически дозвониться было
некуда. То есть с другими подразделениями
мы могли связываться раньше по мобильному
телефону. Можно было как-то предупредить,
что мы подъезжаем, что мы отъезжаем, что "к
Савік Шустер
Диктор (запис)
вам пошли", "к нам пошли"... То есть мы
связывались. То, что наши командиры не
могли сопоставить, потому что каждый
старался доказать своё "я": что "я главней",
что "я начальник", что "я директор" – на самом
деле они просто бездействовали – и всё.
Даже я скажу обратное. Несколько раз я
приезжал в штаб сектора, просили помощи.
Просили помощи о том, что нам нужен просто
личный состав и нам нужна техника. Техники
у нас вообще не было. Я говорю только за
своё подразделение: за 40-й батальон
"Кривбасс". Нам оставила 25-я бригада
"Киевская Русь" – им спасибо... Но техники
своей у нас не было.
Александр, у меня к вам такая просьба.
Вот мы сейчас вниманию всех зрителей и
вашему вниманию дадим отрывок из
репортажа двух журналистов "Нью-Йорк
Таймс": это Эндрю Кремер и Дэвид
Хершенхорн. Они были как раз там: в
Дебальцево – 18-го числа. Репортаж их
опубликован в "Нью-Йорк Таймс" 19-го.
Мы американских журналистов не считаем
врагами Украины уж никак. Я хочу, чтобы
вы послушали и сказали, соответствует ли
это
действительности.
Потому
что
картина, которую узнали читатели "НьюЙорк Таймс", не совсем приятная.
"Рішення Порошенка продовжити бої і відмова
передати місто у ході мінських переговорів,
коли поразка української армії стала
неминучою, виглядають спірними. Особливо
враховуючи
масштаб
та
інтенсивність
бойових зіткнень. Якщо є у цьому щось
хороше, так це те, що багатьом українським
солдатам все ж вдалося вирватися із
оточення живими, уникнути полону і тим
самим позбавити ополченців потужного
козиря. Питання тільки у тому, якою ціною. За
словами 22-річного солдата медслужби
Альберта
Сардаряна,
наказ
відходити
тримався у секреті до останньої хвилини.
Солдатам була оголошена 10-хвилинна
готовність, а потім – завантаження особового
складу в автомобілі для перевезення.
"Вантажівки вишикувалися на околиці міста", –
каже Сардарян, – "а гусеничний транспорт і
танки йшли по обох сторонах колони,
намагаючись забезпечити прикриття. Колона
із більше ніж 2-х тисяч солдатів рушила по
орних землях, уникаючи замінованої головної
дороги. Машини йшли із вимкненими фарами,
намагаючись
залишитись
непомітними.
Нехтуючи обережністю, колона підпала під
напад практично відразу", – каже він. –
"Вантажівки стикалися одна із одною у
темряві. До світанку колона розтягнулася по
рівнині і будучи відкритою для вогню з усіх
боків. Вони вели обстріл із танків, РПГ і
снайперських гвинтівок", – говорить він. –
"Мертвих
і
поранених
залишали
у
засніженому полі, бо їх було занадто багато.
Ми б не забрали їх усіх без транспорту. Ми
надавали першу допомогу, накладали джгути,
давали знеболюючі препарати та намагалися
відтягнути їх у більш захищені місця", –
говорить Сардарян про поранених. Що цілком
зрозуміло – так це те, що пану Порошенку у
найближчі дні доведеться відповісти на безліч
дуже жорстких запитань. Незважаючи на те,
що угода про припинення вогню була
досягнута Путіним, Порошенком, Меркель і
Олландом у вівторок, офіційно вона вступила
у силу з неділі. Глави держав не надали
релевантного пояснення такої 60-годинної
Савік Шустер
Олександр
Савік Шустер
Олександр
затримки. Президент Порошенко говорив, що
він виступав за негайне припинення вогню, а у
затримці слід звинувачувати Росію. Це, схоже,
відображає вигідну позицію сил сепаратистів
на дебальцівському фронті. У той час, коли
більшість аналітиків і європейських лідерів
закликають дати перемир’ю шанс після
Дебальцевого, гірка правда полягає у тому,
що Україна і решта Європи знову опинилися у
владі Путіна та його ставлеників у Східній
Україні". "Нью-Йорк Таймс", 18-те лютого
2015-го року.
Александр, вот такая картина, которую нам
предоставляют американские журналисты,
– она преувеличена, или это реальность,
действительность?
Она соответствует тому, что было написано и
что сказал этот журналист. Это всё правда
было. Это всё было так. Никакой поддержки,
никакой помощи. Просто расстрел личного
состава, растяжение его. Я не знаю, как так
делается.
Как
будто
по
специально
спланированному сценарию. Все прекрасно
знали, что Дебальцево всё равно отдастся,
всё равно мы его сдадим. Для чего нужно
было уничтожать личный состав? Для чего
это нужно было? Кому это выгодно?
Да. Пожалуйста.
Почему мы сейчас находимся здесь?
Третьего раза уже не будет. Потому что люди,
которые были сейчас под Дебальцево,
которые были в Иловайске, – у каждого можно
спросить: сценарий один и тот же самый: все
в бой, все в штурм, автоматы в зубы – и
вперёд на миномёты, на "Грады", на технику.
Дальше что будет у нас? Дальше полетят
самолёты, а мы будем опять с автоматами
бегать? Для чего это надо? Для того, чтобы
Савік Шустер
Мельничук
Савік Шустер
Мельничук
Савік Шустер
Мельничук
наши депутаты, наши президенты набивали
себе кошельки? Или как это понимать? Чтобы
генералам париться в саунах золотых? Я не
могу понять.
Александр, это аплодисменты в ваш
адрес. Я сейчас слово дам Сергею
Мельничуку. Вы, наверное, знаете: это в
недавнем прошлом командир "Айдара".
Или вы продолжаете быть?
Я откомандирован в Верховную Раду...
От батальона "Айдар".
Ну получается, что так. И в то время, когда
депутаты снимали меня с заступника голови
комітету нацоборони, я находился там: в
Луганской области на передовой. Нами была
разработана операция в Генеральном штабе:
ударить в Луганской области в районе города
Счастье и ещё нескольких районов – ударить
противнику в тыл, в бок, чтобы оттянуть часть
сил и чтобы ребята там могли нормально или
выйти из котла, или всё-таки сделать
противнику оперативное окружение. Но за
сутки до этого один из командиров
подразделений, который приехал в Генштаб,
не попал к начальнику Генштаба. Его
встретил начальник службы правопорядка
генерал Дублян и сказал: "Ты не исполняй
этот приказ".
То есть "не иди в контрнаступление".
Не идти в наступление. Он к начальнику
Генерального штаба не попал. Даёт команду
себе в подразделение, что не исполнять
приказ. А приказ был согласован на уровне
начальника Генерального штаба, командира
сектора. И было доведено уже... Это было
фактически за 2 часа до начала операции.
Эта операция просто срывается. Там был
ещё один генерал, который категорически
Савік Шустер
Мельничук
Савік Шустер
Мочанов
Мельничук
Мочанов
сказал, чтобы эту операцию не начинать: "Это
преступный приказ". И это остановилось.
А иначе? Иначе вы бы отвлекли?
А мы бы оттянули часть сил на себя. Да ещё
плюс зная, что противника там не было, мы
бы часть территорий до начала мирных
переговоров захватили.
Юрий Бутусов.
Я полсекунды скажу. К сожалению, там
сложно было бы что-то оттянуть, потому что
по информации, которую нам давали ребята
из Донецка, за двое суток до того, как взяли
Углегорск, туда каждые сутки из Донецка по
проспекту 250-летия Донбасса в сторону
Макеевки, Горловки, Харцызска и Углегорска
проходило, там, 24-25 танков, 40-50 крытых
машин с БК...
Из Луганской области должны были.
Я понимаю. Но, к сожалению, сил, которые
были сосредоточены у них возле Углегорска и
Дебальцево, было так много, что можно было
что-то растянуть, но ничего не пооттягивать.
Я с сожалением должен вам сказать... Ряд
ребят очень хорошо знает эти позиции. Вот
когда была проблема в Углегорске, между
Углегорском
и
Дебальцево
стояли
подразделения 128-й бригады. Мы их помним
ещё с сентября: эта горнокопытная так
называемая мукачевская бригада. Плотно
закапываться в землю они начали тогда,
когда мы уже отдавали Углегорск. До этого не
было никакой фортификации. Всё было
похоже на донецкий аэропорт. Когда у нас
наступление танковых частей захлебнулось
возле монастыря, потому что упёрлось в 6метровый танковый ров, который сепары
рыли всё то время, пока было якобы
перемирие, у нас, к сожалению, были все
Доній
Мочанов
Доній
Савік Шустер
Доній
Савік Шустер
Доній
Чорновол
Доній
довольны тем, что Моторола разрешает взять
с собой два магазина, заехать на территорию
аэропорта... Вода есть, сухпай есть – и мы
немножечко постреляем. У нас огромное
количество "Путин..." Я согласен с тем, что
написано на наших номерах в большинстве
своём. Но надо сказать и о тех людях,
которые ведут нас, которые, к сожалению, не
дают чётких указаний сержантам, не
закапывают людей, не строят фортификации,
не владеют ничем... Вы услышали от
сержанта, что у нас война сейчас при том
количестве
раций,
которые
привезли
волонтёры: "моторол", "кенвудов" самых
зашифрованных – у нас война ведётся по
телефону. А у нас при этом "Билайн" –
российская компания, "МТС" – российская
компания, а "Лайф" – компания Ахметова. Так
как же мы воюем по телефону?
Дебальцеве було здане заздалегідь.
Я видел, как оно было сдано. Я позавчера
оттуда приехал.
Дебальцеве було приречене. Про це говорив
я неодноразово раніше.
Подождите. Ну если даже и сдать, можно
же сдать без жертв.
От
питання:
можливо,
жертви
влаштовувалися спеціально?
Вот я не могу в это верить.
Дивіться: у нас із вересня минулого року
Україна відмовилася використовувати авіацію.
Друзі, Україна у перших мінських угодах
відмовилася використовувати авіацію. Це
була єдина перевага України на фронті.
Стрілецька зброя є у тих і у тих, артилерія є у
тих і у тих...
А у нас багато літаків?
А авіацію ми не використовуємо 5 місяців.
Бутусов
Доній
Бутусов
Савік Шустер
Бутусов
Поверь, ну всё не так.
Будь-яка людина, яка старша, аніж лейтенант,
вам скаже про необхідність вирівнювання
фронту. Якщо ви не ведете наступальних дій,
якщо ви не намагаєтеся просто виступи
суперника зробити їм котлом, то зроблять
вам.
Давайте мы сейчас не будем выяснять
отношения.
Вы между собой выясните потом.
У нас есть важное событие, действительно.
Мы сейчас можем очень много всего говорить
про Дебальцево. И это только малая часть.
Это невозможно сказать в одном эфире. Я
хотел бы, чтобы мы всё-таки завершили на
конструктиве. У нас есть несколько проблем.
Первая проблема у нас... Начальник
Генерального штаба Муженко 23-го февраля
будет в Раде. Он должен быть с отчётом. И
там могут быть все депутаты. Я надеюсь, что,
действительно, все фракции, все депутаты,
которых действительно интересует, когда уже
прекратится это безобразие и преступная
безответственность в армии прежде всего... Я
надеюсь, что мы всё-таки добьёмся, чтобы
объективно было отвечено, почему у нас
армия работает без приказов, без связи, без
взаимодействия,
почему
у
нас
не
формируются мотивированные части, почему
у нас боевая техника даётся людям, которые
её бросают... То есть на всё это. Но здесь
много народных депутатов, нас все смотрят.
Нам
необходимо
учиться
не
просто
формулировать проблемы... Мы сейчас не
успеем. Про Дебальцево я мог бы говорить
здесь 3 часа, то есть это невозможно сейчас
сделать. Но нам необходимо научиться
действовать. Так вот у нас конструктивная
Савік Шустер
Бутусов
Савік Шустер
Ілларіонов
Савік Шустер
Ілларіонов
Олександр
вещь должна быть такая. Первое: нам
необходимы
по
Дебальцево
всё-таки
системные действия Верховной Рады. Нам
необходимо заслушать то, что было сделано
армией, нам необходимо привлечь армию к
ответственности. Это первое...
Слушайте, Юрий...
И второе я хотел бы сказать важное.
Прозвучало "антикоррупционное бюро": тоже
важная вещь. Я хотел бы сказать: коллеги,
если
мы
сейчас
не
добьёмся
по
антикоррупционному бюро, чтобы был быстро
объявлен
конкурс
по
специальному
прокурору, оно не заработает 6-го марта. И в
конце апреля тоже не заработает.
Хорошо. Всё. Господа, я не могу. Андрей
Николаевич, не останется времени. Много:
там, мурманские солдаты отказались
служить в Украине... Мы тоже хотели...
Пока Александр здесь.
Ну задайте. Протяните мне 2 минуты ещё,
пожалуйста.
Александр, если вы можете сказать о
потерях: сколько вышло и сколько осталось?
Потери до сих пор подсчитываются. До сих
подсчитываются. Никто точных потерь не
знает. Потому что люди тут до сих пор
выходят. Уже сегодня 20-е число, а люди
выходят, выходят и выходят... Сильно много
людей,
которые
неопознанные.
Ещё
неизвестно, сколько там осталось их. Вот эти
у власти сепаратисты, как мы называем их, –
они даже не пропускают "Красный Крест", не
допускают туда волонтёров, чтобы хотя бы
забрать эти тела, которые там лежат сейчас
на поле. Почему депутаты сидят просто и
бездействуют? Почему они не могут
договориться об этом? Почему? Кому это
Савік Шустер
Голос у студії
Студія
нужно? Простым солдатам?
В общем, да... Спасибо, Александр. Знаете,
я хочу так: если будет следующая
программа, то мы, конечно, вернёмся и к
Дебальцево, вернёмся к российским
солдатам, которые отказались ехать в
Украину, что тоже героический поступок, и
это не надо забывать. Но я бы хотел
закончить наш сегодняшний эфир минутой
молчания. Потому что мы начали минутой
молчания. Вот Небесная сотня, герои
Небесной сотни – после них тысячи людей
погибли за Украину. Я думаю, что
правильно будет почтить их память
минутой молчания... Спасибо и, надеюсь,
до свидания.
Слава Україні!
Героям слава!
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа