close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

...ÐºÑ Ñ Ñ /Ð Ð¾Ñ Ð¼ÐµÑ Ð¸Ñ Ð½Ñ Ð·Ð°Ñ Ð¾Ð±Ð¸ Ð¿Ñ Ð½Ð¾-Ð¼Ð¸Ñ Ñ Ð¾Ð³Ð¾ Ð¿Ñ Ð¸Ð·Ð½Ð°Ñ ÐµÐ½Ð½Ñ . Рила, Ð¿Ñ Ð½Ð¸

код для вставкиСкачать
Косметичні засоби піномиючого призначення.
Мила, піни для ванн.
Милами в широкому понятті називають
різні солі вищих жирних, смоляних або
нафтенових кислот. Мила є складним
продуктом, одержаним взаємодією
природних жирів або
їхніх синтетичних
аналогів з
натрієвим або
калієвим лугом.
Класифікація мила
Залежно від призначення мила можна
розділити на три основні групи:
 господарські мила (вміст жирних кислот від 40
до 72 %. Вітчизняними виробниками випускається в
основному із вмістом 67-72 % жирних кислот)
;
 туалетні мила, призначені для догляду
за тілом і волоссям (вміст жирних кислот від 73
до 80 % );
 промислові і спеціальні мила (вміст жирних
кислот від 40 до 85 % );
Мило гігієнічне - косметичний засіб,
який використовується для миття і
догляду за тілом і придатками шкіри,
володіє гарними піноутворюючими і
очисними властивостями.
Мило запашне - туалетне мило з
інтенсивним запахом, що
використовується для ароматизації шкіри.
Містить у своєму складі підвищену
кількість ароматизатора. Якщо в
середньому вміст ароматизатора в
туалетному милі
складає близько 1 %,
то в даних сортах
мила до 1,5-2 %.
Мило дитяче становить спеціальну
асортиментну групу. Його сорти
виробляються з високоякісної сировини і,
як правило, без введення до складу
ароматизатора і барвника. Для захисту
ніжної дитячої шкіри від подразнення й
антисептичного ефекту вводять 1 %
ланоліну і до 1 %
борної кислоти.
Мило лікувально-профілактичне - туалетне
мило, що крім основних косметичних функцій
має бактерицидну, дезодоруючу, пом'якшуючу,
захисну і зволожуючу дію. Залежно від
призначення до складу можуть вводитися
спеціальні добавки: фенол, борна кислота,
тимол, березовий дьоготь, а також гліцерин,
ланолін, вазелінова олія,
лецетин, спермацетова
композиція, сульсенова
паста й ін.
Мило рідке туалетне - це прозорий
водно-спиртовий розчин ароматизованого
калійного мила. Спирт застосовується в
складі рідкого мила для
зниження в'язкості,
забезпечення прозорості,
зниження температури
затвердіння.
Класифікація мил
За способом
виробництва
 гарячого,
 напівгарячого
 холодного варіння.
За способом обробки
 звичайні
 піліровані.
Вимоги до якості туалетного
мила
мило при кімнатній температурі повинно бути твердим,
не липким, однорідного кольору по всій поверхні, без
плям;
 на його поверхні не повинен виступати наліт солей;
 мило не повинно мати запаху продуктів розкладання
органічних речовин, прогірклих жирів, рибного й інших
неприємних запахів;
 туалетне мило повинно мати колір від білого до
кремового, або рівномірно
пофарбований колір,
без сторонніх відтінків.

Класичну основу туалетного
мила складають натрієві солі
аліфатичних кислот кокосової
олії і яловичого жиру, взяті в
співвідношенні (15-25) / (75-85).
Жирні кислоти забезпечують:








твердість,
однорідність,
розчинність,
ступінь набрякання,
швидкість витрати,
піноутворюючу і миючу здатність,
рівень подразнюючої дії на шкіру,
стабільність кольору й аромату.
Тваринні жири
Тваринні жири - найкоштовніша сировина
для миловаріння. Вони містять до 40 %
насичених жирних кислот, в основному з
16-18 атомами вуглецю.
Використовують яловичий жир, тваринне
топлене сало, свинячий жир, баранячий
жир.
Рослинні олії.
При виготовлені мил найчастіше
використовують кокосову олію, а також
рослинний саломас (суміш фракцій
соняшникової, бавовняної, соєвої та
інших олій).
Не використовують сурепну і рапсову олії.
Лляна і конопельна олії використовуються
для приготування рідкого медичного
мила.
Замінники жиру.
У миловарному виробництві звичайно
використовується дві фракції
синтетичних жирних кислот:
 фракція з числом вуглецевих атомів
С10 - С16 (замість твердих жирів );
 фракція з числом вуглецевих атомів
С17 - С20 (замість кокосової олії ).
Лужні реагенти.







Гідроксид натрію – для варіння всіх видів мил;
Гідроксид калію – для варіння рідкого і
кремоподібного мила;
Карбонат натрію – для варіння дешевих
сортів мила;
Карбонат калію – для варіння спеціальних
сортів мила;
Бікарбонат натрію – для виробництва
пральних та мильних порошків;
Силікат натрію – для варіння господарських
мил;
Триетаноламін – для виробництва мил
дорогих сортів.
Барвники.
Основні вимоги, до барвників:
 хімічна і біологічна індиферентність;
 надання милу чистого кольору, що не
змінюється під впливом світла і вільного
лугу;
 барвники не повинні забарвлювати
мильну піну, що утвориться при
користуванні милом.
Барвники.



родамін червоний - аніліновий барвник,
залежно від концентрації надає милу рожевий
або червоний колір;
метаніл жовтий, що забарвлює мило в жовтий
колір;
пряма бірюзова, яка застосовується, як
складова частина для одержання мила
зеленого (у суміші з метанілом) і бузкового
кольорів (в суміші з родаміном) і ін.
Крім того, до складу мила
входять також: емоленти,
гідротропи, антиоксиданти,
антисептичні добавки,
пластифікатори.
Технологія приготування мила
Перше омилення
 Перше висолювання
 Друге омилення
 Друге висолювання
 Шліфування
 Відстоювання.
 Обробка твердого туалетного
мила
 Пілірування
 Нарізка
 Штампування
 Упакування.

Перше омилення
Перше омилення проводять у котлі, куди
загружають саломас, або тваринні жири
без додавання кокосової олії.
Нагрівають парою при 100ºС, іноді
додають підмилок з попереднього
варіння мила. Потім додають 30% луг.
Перше висолювання
При першому висолюванні
використовують насичений розчин
натрію хлориду при безперервному, не
дуже інтенсивному кип'ятінні вмісту
казана. Розчин солі подається порціями
в такій кількості, щоб вміст казана
перетворився в рухливу масу зернистої
структури, яка легко розділяється на
ядро і підмильний луг.
Друге омилення
У казан з мильним ядром подають розчин лугу і
гарячу воду з таким розрахунком, щоб вміст
вільного лугу в мильній масі виявився в
межах 1 -1,5 %. Вміст казана кип'ятять до
переходу ядра в клейовий стан, потім
поступово подають у казан передбачену по
рецептурі кокосову олію і синтетичні жирні
кислоти. Омилення кокосової олії і
нейтралізацію жирних кислот ведуть при
кип'ятінні. До моменту закінчення другого
омилення в казані повинно бути 52-55 %
жирних кислот, а неомиленого жиру не більше
0,2 %.
Друге висолювання
Проводять по закінченні другого
омилення міцним розчином гідроксиду
натрію (30-35 %), що подають у казан
порціями, інтенсивно перемішуючи
мило. Друге висолювання, як і перше,
ведуть доти, поки мило не стане
рухливим, і набуде зернистої структури,
а охолоджена проба лугу, що
відокремилася, не буде містити мила.
Шліфування
мила при варінні основи туалетного мила
ведеться гарячою водою, що містить їдкий
натр. Шліфування натрієм хлоридом в даному
випадку менш бажано, тому що в цьому
випадку підвищується вміст солі в милі, що
шкідливо впливає на його пластичність,
підвищуючи крихкість. Розчин їдкого натру
вводиться в казан невеликими порціями.
Вміст вільного лугу в милі підтримується в
межах 0,5-0,8 %, натрію хлориду в межах 0,71 %.
Відстоювання.
Після шліфування мило відстоюється з
поділом на ядро і клейовий залишок.
Тривалість відстоювання залежить від
ємності казанів. При застосуванні
миловарних казанів ємністю 50 м3
відстоювання триває 24-36 год.
Обробка твердого туалетного
мила
Одержання твердого туалетного мила із
звареної основи полягає в наданні йому
товарного вигляду: підсушуванні
мильної основи до вмісту 74-80 %
жирних кислот, змішуванні їх з різними
добавками, піліруванні, штампуванню,
обробці й упакуванню.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа