close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Андріївські вечорниці
Мета заходу:
- Залучення дітей до національної культури українського народу;
- Викликати у школярів інтерес до народних звичаїв;
- Показати традиції українського народу;
- Відродження національної свідомості;
- Виховувати та розвивати у них здібності естетичного сприйняття творів мистецтва;
- Прищеплювати трудові навички дітям;
Педагог-організатор: Тарновська М.В.
Україна… Рідний
край… Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена.
Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу
любов до краю, де народилися і живуть.
З давніх – давен линули по світу слова про Україну, про щирий і
працьовитий народ, про її лани широкі, гаї зелені , про тихі ріки та озера.
Хай сьогоднішнє свято відкриває перед вами, шановні гості, розум,
мудрість, щедрість нашого талановитого народу.
Узимку, коли завершувалися роботи в полі, частішали дівочі та парубочі
гуляння.
13 грудня одне з великих та улюблених свят – день святого Андрія
первозданного або, як у народі кажуть, свято Калити.
Вечір напередодні, молодь святкувала як «Андріївські вечорниці».
Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас на Україні?
Прошу усіх у світлицю
Превелику, пребагату
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці.
Господиня. Ось у мене уже все готово, час розпочинати вечорниці, а дівчат і
досі немає.
(Чути сміх. Заходять дівчата)
Софія. Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині.
Чи веселі вечорниці в нашій Україні?
Марічка. Добрий вечір господине, славна молодице
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
Господиня. Добрий вечір,дівчатонька.
Як добре, що ви прийшли, бо я вже зачекалася на вас. Прошу,
прошу.
Аня. Аби щастя було в хаті.
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
Господиня. Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Матір Божа. (Запалює свічку)
Таня. Ми не з порожніми руками прийшли, а принесли гостинців для
святкової вечері.
Свєта. Дівчата, а давайте допоможемо тітоньці готувати вечерю.
Дівчата. Давайте.
Господиня. Дивлюся на вас дівчата і згадую, як розповідали мої бабуся і
матінка, що коли вони були молодими, так само збиралися на вечорниці.
Вишивали, пряли, дерли пірʼя на подушки і обовʼязково співали, бо без пісні
нема діла. Пісня, як душа народу, завжди з ним – і в горі, і в радості. А так, як
у нас сьогодні свято, то заспіваймо жартівливої, щоб нам було весело.
( Пісня « Чом я не хазяйка…»)
Господиня . Ось і вечеря готова. Дівчата, а де ж ваші хлопці? Може, вони не
прийдуть?
Оксана. Як не прийдуть! Прийдуть обовʼязково! Дівчата, а поки хлопців
немає давайте поворожимо.
Усі.Давайте.
Оксана. Нумо, знімайте чобітки з лівої ноги і від столу ставте по черзі до
порога: чий чобіт перший стане на поріг – першою вийде заміж . ( Ставлять)
- Ура! Я ж казала, що я!
Свєта. Дівчата, а хочете знати чи цього року знайдете собі пару?
( Так.)
Візьміть в пригорщі зернят і порахуйте їх, якщо парна кількість, доля
знайдеться, непарна – треба чекати до наступного року.
- Ой у мене 10! Значить, доля знайдеться!
- А в мене ні! Треба чекати до наступного Андрія – добродія!
Софія. А з якої ж сторони наречений прийде і яким буде? Хто хоче
дізнатися? ( Я, я )
Тоді слухайте. Зніміть лівий чобіт лівою рукою, після того сплюньте три
рази через ліве плече. А зараз завʼяжемо вам очі. ( Завʼязують).
А тепер крутіться навколо себе і повторюйте за мною:
Кручусь, кручусь, верчусь, верчусь,
Покажи чобіт, який хлопець
Візьме мене у танок.
Зупиніться і кидайте чобіт через ліве плече. (Дівчата кидають чобіт,після
чого їм розвʼязують очі)
Тепер подивимось, який ваш суджений.
Носок до дверей – багатий,
Носок до вікна – бідний,
Носок до сцени- лінивець
Носок до глядача – молодець.
(За дверима чути стукіт)
Свєта. Там щось стукнуло.
Таня. Та ні, почулося.
( Ще стукіт у двері)
Оксана. Дівчата, давайте подивимося що це.
Аня. То ж Віталік! (Хапають його за руки і затягують до хати) Ах ти,
негіднику! Хотів підперти двері, щоб не відчинялися.
Софія. Невже, хотів нам шкоди наробити?
Марічка. Ну то зараз покараємо тебе! Вкинем тебе, наприклад, у воду або
сажею вимастимо!
Віталік. Відпустіть, благаю. Чи я, тату, не доріс,
Чи я, тату, переріс,
Що не рублена хата
Що не люблять дівчата?
Свєта. Ой розчулив ти нас. Що ж йому придумати за те, що нам заважав?
Віталік. Вибачте, дівчата! Я не заважатиму більше, а як відпустите, то повну
хату хлопців приведу.
Софія. А не обманеш? Правда, приведеш?
Віталій. Їй Богу, приведу.
Оксана. Ну добре, йди.( Хлопець виходить). Дівчата, а поки хлопців немає,
давайте ще поворожимо.
Аня. Я знаю таке ворожіння на воді. Підійдіть до чарівної води, візьміть
тарілочки з водою. Закаламутьте її рукою. Нехай по воді підуть хвилі, такі
наче б то хвилі життя. Візьміть два листочки барвінку, один листочок це ти, а
другий – це твій любий на якого ти ворожиш. Дивись уважно. Якщо
листочки зійдуться, то будеш в парі з тим , на кого задумала. Якщо ні , то
твій суджений інший.
(Дівчата ворожать)
Таня. Тітонько, а ви теж колись ворожили.
Господиня. Ой, звісно, дівчатонька, ворожили.
Таня. Тітонько, а розкажіть нам, як ви ворожили?
Господиня. Ну,що ж дещо й можна розказати. Ось перед тобою піднос з
чарівними мисками, він тобі допоможе вгадати долю. Піднеси одну з них і
ти побачиш, що тебе чекає. Якщо знайдеш барвінок, то будеш дружкою на
весіллі в подруги. Якщо перстень, то скоро і до тебе прийдуть свати. Якщо
ключі, то будеш у своїй хаті доброю господинею. А якщо гроші – то тебе
чекає багатство.
(Дівчата ворожать)
( Чути стукіт у двері)
Денис. Агов, чи є хто живий? Пустіть до хати.
Свєта. Ми всіх не можемо впускати, хто такі треба сказати.
Віталій К. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до
хати.
Назар. Пустіть ліпше, бо буде гірше.
Марічка. А ми візьмемо рогатини та поламаєм ваші спини.
Денис. Бігла курка ряба, перебита нога.
Хто, хто перебив?
Чотири лозини, пʼята палка,
Виходь до нас ,Світланко.
Свєта. Дениско, Денис пішов на базар
Купив порося, воно вирвалося.
Денис. Мене звати Денис. Я хазяйський син. Багатий… Маю дві курки. Одна,
правда, сліпа на одне око, а друга – не несеться, зате бачить добре. Маю
землі видимо – невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – нічого
не побачиш. А що вже худоби! І павуки, і комахи, і мухи, а що вже мурашок
– світу білого не видно! Чим я не жених!
Оксана. Та куди вам ще до женихів.
Максим. Дівчатонька, голубʼятонька, ми не сваритися прийшли, а миритися.
Сьогодні ж Андріїв вечір.
Таня. Заходьте вже, але за це мусите нам пісню заспівати.
Віталій К. А що? Заспіваємо! ( «Із сиром пироги»)
Господиня. Ой,які гарні парубки, а дотепні, а співучі! Дівчата , ану розуйте
очі. Хлопці, заходьте до хати, сідайте.
(Віталій сідає близько Марічки)
Марічка. Віталік, а ну посунься трошки, бо ти сів на моє шиття.
Віталій. Ні, не посунусь. Ще чого.
Марічка. Але ж Віталік, я мушу дошити. Що ти собі гадаєш? Чуєш, встань
(тягне).
Віталій. Ні, ні, ні.
Марічка. Але чому ж ні. Що я тобі, хлопче такого зробила?
Віталій. Вона ще й питається.
Марічка. Я? Тобі? Бійся Бога! Що ж я тобі такого зробила?
Віталій. Ні, ви тільки гляньте, вона ще й питає! (Звертається до всіх в хаті)
Може, ви теж не знаєте, що вона мені зробила?
Всі. Ні,не знаємо.
Віталій К. Але то, мабуть, щось серйозне, як глянути на твою фізіономію. Та
вже кажи, не муч.
Віталій. Що вона мені зробила. Вона мені сподобалась.(Сміється)
Марічка. А бодай тебе, Віталік, з твоїми жартами. Вставай і віддай шиття.
Віталій. Поцілуй тоді встану.
Марічка. Я? Тебе? При всіх? Ніколи!
Віталій. Ну то я так і сидітиму на твоєму шитті, аж до смерті.
Господиня. Ой з вами не виведеш кінця. Підіть обоє до сіней, принесіть
дров, а за одно і помиріться.
(Віталій бере Марічку за руку, вона не дуже охоче йде).
Максим. Дівчата, а розкажіть нам як ви сумували поки нас не було.
Софія. Зовсім ми не сумували, а вирішували важливі питання.
Денис. У вас тут що засідання Верховної Ради сьогодні чи що? А що за
важливі питання ви вирішували. Може ви хлопців ділили між собою. От
цікаво, кому я дістався такий гарний, розумний, роботящий.
Мокрі дрова не горять
Треба підсушити.
Як ніхто ня не хвалить
Сам буду хвалитись.
Скажіть їм , тітко, що такого як я, треба пошукати.
Господиня. Такого як ти, Денисе, другого нема.
Назар. Дівчата, може, котрій зі мною випало в парі бути. Сьогодні ж ніч для
чарів. Розкажіть краще і покажіть як ви ворожили,бо я ще ніколи не бачив.
Оксана. Тітонько, а то нічого, як ми хлопцям розкажемо? Чари не
пропадуть?
Господиня. Або я знаю? Ви вже поворожили,то можна й розказати.
Аня. А хто хоче, щоб я за нього вийшла заміж?
Віталій К. Я хочу.
Аня. Ось тобі тарілка з медом, а в ній мій перстень. А ну підійми його
губами не вмочивши носа, подивимось який з тебе жених.
(Хлопець дістає перстень, а Денис штовхає його і він вмокає носа)
Таня. Так не чесно, хлопці. Ще раз. Хлопці не заважайте. (Хлопець дістає
перстень і закладає Ані на руку.)
Свєта. А хто з вас буде верховодити в сімʼї. Жінка над чоловіком, чи чоловік
над жінкою?
Аня. Ну що там говорити , звичайно, що жінка.
Свєта. А ми зараз подивимось. З давніх – давен існує ворожба. Беруть півня
і курку, звʼязують їх хвостами, але у вас хвостів немає, тому ми повʼяжемо
вас поясом. Щоб півень і курка заспокоїлися їх накривають решетом, але
решета в нас такого великого нема, то накриємо вас рядном. Ну що,
заспокоїлися? Відкривають рядно. А тепер побачимо, хто кого перетягне.
Якщо півень перетягне курку , то чоловікове буде зверху, а як курка
перетягне півня, то жінка буде верховодити над чоловіком. (Тягнуть, дівчата
пускають, хлопці падають.)
Віталій К. Я голова!
Аня. А до голови потрібна шия. Так, що куди шия поверне, туди й голова
піде.
(Відчиняються двері. Марічка тягне за руку Віталіка, він тримається за
серце і ойкає)
Марічка. Але й перепуджений ти , Віталік. Десь тебе мама малого в
чортополосі купала, що ти такий вдався.
Назар. Що там трапилося? Бо на бідному Віталіку лиця немає. Дайте йому
води.
Віталій. Води? Ой- ой, ні не хочу води. Дайте трошки наливки і пирога
найбільшого.
Назар. Гов, Віталік. У цій хаті є ще старші за тебе.
Віталій. Ой братику, мале і слабке – то найстарші в хаті. Їм в першу чергу. Ой
болить мене, пече, ріже. Ой! Ой!
Назар. Дати йому чи не дати? ( до всіх)(подає воду) . Хоч наш Віталік і
найбільший баламут, але такого, як Віталік шкода. (Віталік випив воду, заїв
пирогом)
Віталій. О, ніби на світ народився! Дякую, братці!
Свєта. Віталік, а що, то там в сінях було?
Віталій. А пусте… Я вже забув.
Марічка. Слухайте його, слухайте. Та він крику наробив, коли миша
вискочила!
Віталій. Слухайте її, слухайте. Там не одна миша була, а цілих сто.
Віталій К. Ой Віталік, тебе вже понесло. Зараз будеш байки розказувати.
Краще вже їж пиріг.
Денис. Дівчата, ви вже собі поворожили, може ще й нам поворожите?
Господиня. Ну й вигадаєте хлопці. Ні, хлопці, цього вечора вам не ворожать.
Та для вас ми зараз знайдемо забаву. Прийшов час калиту піднести. Сонце
Софія. У небо калита , у небо,
А ти, сонечко, піднімись.
Ти на нас подивись.
Ми калиту чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою долю – радість закликаємо.
Денис. Дозвольте мені бути паном Калитинським.
Віталій К. А мені , господине, дай – но коцюбу, я буду паном
Коцюбинським.
Денис. Добрий вечір, пане Коцюбинський.
Віталій К. Добрий вечір, пане Калитинський.
Денис. Куди йдете?
Віталій К. Калиту кусати.
Денис. А я буду по писку писати.
Віталій К. А я вкушу.
Денис. А я впишу.
Віталій К. Ти писнеш чи ні, а я на білому коні, та й калита мені.
Денис. Ну добре вже йди кусати калиту.
(Кусає, дівчата на стрічці піднімають калиту, потім дозволяють вкусити)
Денис. Хто ще хоче калиту кусати?
Назар. Я хочу ( Бере коцюбу) Добрий вечір, пане Калетинський!
Денис. Доброго здоровʼя, пане Коцюбинський. Куди йдете?
Назар. Йду калиту кусати.
Денис. А вчора ми з вами йшли?
Назар. Йшли.
Денис. Кожух знайшли?
Назар. Знайшли.
Денис. І де ж він?
Назар. Хто?
Денис. Кожух!
Назар. Який кожух? (Діалог повторюється) Ну добре скажу, коли калиту
вкушу.
Денис. Ну добре, починай кусати, а я буду тобі заважати.
Назар. А я вкушу.
Денис. А я розсмішу.
Назар. А я не засміюся. ( Кусає калиту) Смачна калита , вкусив аж душа
засяяла.
Максим. А можна ще мені калиту кусати.
Денис. Можна, чому ні , сідлай коня.
Максим. Добрий вечір, пане Калитинський.
Денис. Добрий вечір, пане Коцюбинський. Куди йдете?
Максим. Калиту кусати.
Денис. А я буду заважати.
Максим. А я вкушу.
Денис. А я розсмішу.
Максим. А я не засміюся.
Денис. Ну добре, йди кусай.
(кусає)
Віталій. Можна ще мені калиту кусати?
Денис. Можна, сідлай коня.
Віталій. (бере коцюбу) Діду, діду, калиту кусати їду!
Денис. Звідки ти?
Віталій. З Калитви.
Денис. Чого хочеш?
Віталій. Калити.
Денис. А не боїшся чорноти?
Віталій. Не боюся!
Денис. А я впишу!
Віталік. Ти писнеш чи ні , а я на білому коні і калита мені.(Кусає)
Господиня. А тепер хлопці допоможіть зняти калиту. Дівчата пригощайте
усіх гостей калитою.
(Дівчата роздають по шматочку калиту запрошеним.)
Аня. Ой. Калита, калита,
Із чого ти вилита?
Ой, я з жита вилита
Та й сонцем налита
Для прекрасного цвіту
По білому світу,
Щоб ви мене смакували
І горя не знали
Калита, калита. Солодка була
А ми її зʼїли, а ж до сонця підлетіли.
Денис. Дівчата, а де ж ваші вареники, почастуйте нас.
Свєта. Добре, але спочатку заспіваємо пісню.
(Ой на горі два дубки)
Господиня. Гарно й весело співали, а тепер дівчата пригощайте хлопців
варениками.
Марічка. Хлопці, помало кусайте, бо в кожному пирозі заліплене імʼя
дівчини, а в нашому імʼя хлопця. Ото і буде імʼя судженої чи судженого.
Віталій К. А як випаде Баба Яга, то так і буде зватись суджена.
Свєта. Знай, Віталік , що судженої конем не обʼїдеш. Баба Яга, то Баба Яга.
Віталій. Ой сохрани і помилуй.
Назар. Ну вже давайте ті пироги, бо я від цікавості сам себе зʼїв.
Марічка. Добре, добре.
Їжте гості, просим щиро,
Вареники наші з сиром.
Вареники не погані
Вареники у сметані.
( Роздає вареники)
Свєта. А в мене Василь.
Аня. А в мене Андрій.
Назар. А в мене Марічка.
Максим. А в мене Оля.
Віталій. А в мене чомусь нічого.
Марічка. Та їж , Віталік, їж, ти ще не докусив.
Віталій. Ага, не докусив.( показує порожні руки). Я вже цілий зʼїв, а нема.
Свєта. А… Ну тоді ти, мабуть, перекусив.
Віталій. Бачите, тітко, яке життя несправедливе. Однієї дівчини йому для
мене і то шкода.
Віталій К. Нам вже час йти. Але шкода мені Віталіка, бо він є добрий друзяка.
Хай він собі вибере дівчину. Давайте зробимо так: завʼяжемо йому очі і
пустимо по хаті. Котру спіймає, та його і буде.
Всі. Добре.
(Блукає по хаті. Дівчата підсувають йому мітлу)
Віталій. А бодай його! Не маю я щастя на дівчат.
Денис .Ходімо вже , дякуємо вам тітко. Вибачайте, коли щось не так.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа