close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Сутнісна характеристика здоров’язберігаючих технологій
Розділ 2 Характеристика поняття «здоров’язберігаюча освітня технологія»
2.1 Технологія організації групової діяльності
2.1.1 Використання групової роботи на уроках в початковій школі (Чернега і.О.)
2.1.2 Організація парної та групової роботи на уроках в початковій школі
(Барановська О.В.)
2.1.3 Врахування груп здоров’я під час проведення уроків фізкультури
(Ангелуша Є.М.)
2.2. Технологія створення ситуації успіху
2.2.1 Створення ситуації успіху на уроках в початковій школі (Лозинська В.В.)
2.2.2 Створення ситуації успіху на уроках англійської мови (Нестеренко Т.В.)
2.3 Інформаційно-комунікативна технологія
2.3.1 Особливості використання ІКТ в початковій школі (Приходченко О.А.)
2.3.2 Використання ІКТ як засіб підвищення якості навчальних досягнень учнів
(Істоміна К.О.)
2.4 Технологія виховання творчої особистості
2.4.1 Місце творчої роботи у роботі над текстом на уроках читання в
початковій школі (Лихобаб О.В.)
2.4.2 Досконале володіння словом як складова розвитку творчих здібностей учнів
(Кучеренко Г.Р.)
2.4.3 Розвиток творчих здібностей учнів початкової школи (Драган А.)
2.5 Технологія розвитку критичного мислення
2.5.1 Впровадження технології розвитку критичного мислення в практику
роботи з молодшими школярами (Новіцька Г.М.)
2.5.2 Сучасні методи та прийоми формування критичного мислення на уроках
курсу «Я і Україна» (Шевчук Л.К.)
Висновки
ВСТУП
Здорове тіло - продукт здорового розуму.
Б.Шоу
На сучасному етапі людина, її життя і здоров’я визначаються як
найвищі людські цінності, бо саме вони є показником цивілізованості суспільства,
головним критерієм ефективності діяльності всіх його сфер.
Здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя
батьків, вчителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка
пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та
учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та
розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й
тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.
. За даними Міністерства охорони здоров’я України нині кожна 5 дитина
народжується з відхиленнями в стані здоров’я. У 90% школярів діагностуються
захворювання. В середовищі підростаючого покоління різко прогресують
хронічні хвороби серця, органів зору, гіпертонія, неврози, остеопороз, артрити,
ожиріння тощо.
У Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено:
«Головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку і
самореалізації кожної особистості як громадянина України», а Закон України
«Про загальну середню освіту» стверджує: «Завданням загальної середньої освіти
є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань,
забезпечення повноцінного фізичного розвитку й зміцнення здоров’я».
Саме тому навчальний заклад сьогодні має створити оптимальні умови для
збереження та зміцнення здоров’я учасників навчально-виховного процесу.
Стрижнем усієї педагогічної роботи у цьому напрямку повинно бути особисте
ставлення вчителя до збереження та зміцнення здоров’я у школярів і формування
у них позитивної мотивації щодо здорового способу життя. Від вчителя залежить,
чи впаде зерно турботи про своє здоров'я у душу дитини. І як зробити так, щоб це
зерно проросло та в майбутньому дало щедрий врожай.
Зважаючи на все вище сказане, ми вважаємо, що проект «Впровадження
здоров’язберігаючих освітніх технологій у навчально-виховний процес у
початковій школі» є актуальним.
Мета проекту:
1) ознайомити педагогів з теоретичними даними з даної тематики;
2) створити умови для професійного розвитку педагогів та їх мотивації для
самоосвітньої діяльності;
3) переконати педагогічний колектив у необхідності та важливості впровадження
здоров’язберігаючих освітніх технологій у навчально-виховний процес;
4) стимулювати педагогів до практичного втілення набутих знань у професійній
діяльності;
5) створити умови мотивації до здорового способу життя та безпечної
життєдіяльності.
Задачі проекту:
1) ознайомити
педагогічний
колектив
з
поняттями
«здоров’язберігаюча
технологія», «здоров’язберігаюча освітня технологія», основними видами та
класифікацією сучасних здоров’язберігаючих технологій;
2) спланувати та організувати процес самоосвітньої діяльності педагогічного
колективу з даної тематики;
3) провести обговорення здобутих знань серед педагогів з метою переконання
педагогічного колективу у необхідності впровадження здоров’язберігаючих
технологій у навчально-виховний процес;
4) мотивувати педагогів щодо практичного втілення здобутих знань з даної
тематики у професійній діяльності; оформити педагогічні здобутки колективу
у формі статей та педагогічних розробок.
Очікування:
1)
поглибити теоретичні знання педагогів з даної тематики;
2)
сформувати у педагогічного колективу позитивне ставлення до ідеї
впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес;
3)
мотивувати педагогів до практичного використання здобутих теоретичних
знань у професійній діяльності;
4)
розширити знання та переконати педагогів у необхідності ведення здорового
способу життя та безпечної життєдіяльності.
Проект розрахований на 2 роки. Термін впровадження проекту - 2012-2014
рр.
Етапи впровадження проекту
Роки
2011-2012 н.р.
Мета
Теоретичне опрацювання
матеріалу з даної
тематики
Задачі

ознайомити
колектив
з
педагогічний
поняттями
«здоров’язберігаюча технологія»,
«здоров’язберігаюча
освітня
технологія», основними видами
та
класифікацією
сучасних
здоров’язберігаючих технологій;

спланувати та організувати
процес самоосвітньої діяльності
педагогічного колективу з даної
тематики;

організувати
обговорення
здобутих знань серед педагогів з
метою переконання педагогічного
колективу
у
необхідності
впровадження
здоров’язберігаючих технологій у
навчально-виховний процес;

написання
педагогами
статей з даної тематики
2012-2013 н.р.
Практичне застосування
здобутих знань у
професійній діяльності

мотивувати
педагогів
до
практичного втілення здобутих
знань у професійній діяльності;

оформлення
розробок
педагогічних
колективу
у
формі
брошури за даною тематикою;

підведення
підсумків
проекту.
Науково-методичний супровід для реалізації проекту:
 Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті.
 Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя дітей
та молоді /Наказ МОН України від 21.07.2004 №605.
 Програма МОН України «Сприяння просвітницькій роботі «Рівний-рівному»
серед молоді України щодо здорового способу життя.
 Регіональна програма «Моніторинг оздоровчої функції освіти».
 Аносова М.В. Аналіз уроку с позицій здоров'язбережения /Педагогика и
психология здоровья.-М.,2001.
 Ващенко Л.С., Бойченко Т.Є. Основи здоровя. Книга для вчителя.-К:
Генза,2005
 Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські
перспективи: Бібліотека з освітньої політики/Під.заг.ред. О.В.Овчарук.-К.:
К.І.С.,2004.
 Лозинський В.С. Техніки збереження здоров’я / В. Лозинський. - К. :
Главник, 2008.
 Методические материалы для практического использования психологами,
социальными педагогами. Учителями-предметниками в системе образования
по формированию здорового образа жизни /Сост. Гордейчук С.Ф..
Михайлова И.А., Павленко В.Н.-Донецк, 2002.
 Омельченко Л.П. Здоров’ятворча
педагогіка / Л.П. Омельченко, О.В.
Омельченко. – К. : Вид.група «Основа», 2008.
 Поуль В.С., Челах Г.Є. Моніторинг оздоровчої функції освіти // Управління
освітою.-Шкільний світ.-2006
 Реализация оздоровительной функции образования:
проблемы теории и
практики : Учебно-метод. пособ. / Под ред. О.И Васильковой, В.С. Поуль,
Г.Е. Челах. – Донецк : Каштан, 2008.
 Смирнов
Н.К.
Здоровьезберегающие
образовательные
технологии
и
технологии здоровья в школе.- М.: АРКТИ, 2005.
 Современные технологии сохранения и укрепления здоровья/ Под ред.
Н.В.Сократова.- М.: ТЦ Сфера,2005.
Розділ І
СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Мета сучасної школи - підготовка дітей до життя. Кожен учень має
отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті.
Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій
здоров’язберігаючої педагогіки.
Учитель, володіючи сучасними педагогічними знаннями, при постійній
взаємодії з учнями, їхніми батьками, медичними працівниками та шкільними
психологами, планує й організовує свою діяльність з урахуванням пріоритетів
збереження та зміцнення здоров’я всіх суб’єктів педагогічного процесу. У своїй
роботі він звертається до різноманітних педагогічних технологій.
Технологія - це, перш за все, системний метод створення, застосування знань
з урахуванням технологічних і людських ресурсів та їх взаємовпливу, що має на
меті оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО).
У класифікації освітніх технологій (управлінської діяльності, організації
навчального процесу, виховної роботи та ін.) останнім часом виокремилася нова
група - здоров’язберігаючі технології.
Слід
зазначити,
представлена
як
що
здоров’язберігаюча
конкретна
освітня
педагогіка
технологія.
Разом
не
з
може
тим,
бути
поняття
"здоров’язберігаючі технології" об’єднує в собі всі напрями діяльності
загальноосвітнього закладу з формування, збереження та зміцнення здоров’я
учнів.
Аналіз існуючих здоров'язберігаючих технологій дає можливість виокремити
такі типи технологій у сфері збереження та зміцнення здоров’я:

Здоров'язберігаючі
-
ті,
що
створюють
безпечні
умови
для
перебування, навчання та праці в школі, та ті, що вирішують завдання
раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих,
індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчального та
фізичного навантаження можливостям дитини;

Оздоровчі - технології, спрямовані на зміцнення фізичного здоров'я
учнів,
підвищення
фізіотерапія,
потенціалу
аромотерапія,
(ресурсів)
загартування,
здоров’я:
фізична
підготовка,
гімнастика,
масаж,
фітотерапія,
музикотерапія.
Деякі методи (наприклад, фітотерапія та гімнастика) залежно від характеру
впливу та способів застосування і категорій учнів можуть використовуватись як у
межах здоров’язберігаючих, так і в межах оздоровчих технологій.
Технології навчання здоров’ю - гігієнічне навчання (раціональне
харчування, догляд за тілом тощо); формування життєвих навичок (керування
емоціями,
вирішення
конфліктів
тощо);
профілактика
травматизму
та
зловживання психоактивними речовинами; статеве виховання. Ці технології
реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загальнонавчального циклу; введенню до варіативної частини навчального плану нових
предметів; організації факультативного навчання та додаткової освіти.
Технології
виховання
культури
здоров'я
-
виховання
в
учнів
особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров'я,
формування уявлень про здоров'я як цінність, посилення мотивації на ведення
здорового способу життя, підвищення відповідальності за особисте здоров'я,
здоров’я родини.
Ці технологи можуть бути представлені за ієрархічною структурою з
урахуванням того, яким чином кожен учень залучений до навчального процесу:
•
позасуб’єктні:
технології
раціональної
організації
навчального
процесу, формування здоров’язберігаючого виховного середовища, форми
організації здорового харчування (включаючи дієтичне);
•
ті, що відзначаються пасивною участю учнів: фітотерапія, офтальмо-
тренажери тощо;
•
ті, що здійснюються за активної позиції учнів: різні види гімнастики,
технології навчання здорового способу життя, виховання культури здоров’я.
Принципи навчання, що віддзеркалюють найважливіші та нагальні потреби
суспільства, відповідають цілям здоров’язберігаючих освітніх технологій.
Загальнометодичні та специфічні принципи існують в органічній єдності,
створюючи систему. Вони розкривають закономірності оздоровчої педагогіки.
Серед специфічних
принцип
активності;
принципів
принцип
наочності;
послідовності;
принцип
"Не
поступовості;
принцип
доступності;
неперервності;
принцип
виокремлюють:
зашкодь!";
циклічності;
принцип
принцип
принцип
принцип
принцип
свідомості;
систематичності
та
повторення;
принцип
індивідуалізації;
принцип
урахування
вікових
та
індивідуальних особливостей учнів; принцип всебічного та гармонійного
розвитку особистості; принцип оздоровчої спрямованості; принцип комплексного
міждисциплінарного підходу до навчання школярів; принцип активного навчання;
принцип формування відповідальності учнів на своє здоров’я та здоров’я
оточуючих; принцип зв’язку теорії з практикою.
Для
досягнення
мети
здоров’язберігаючих
освітніх
технологій
застосовуються такі групи засобів:
•
рухової спрямованості (фізичні вправи, фізкультхвилинки, динамічні
перерви, лікувальна фізкультура, рухливі ігри та ін.);
•
оздоровчі сили природи (сонячні та повітряні ванни, водні процедури,
фітотерапія, інгаляція, вітамінотерапія та ін.);
•
гігієнічні (виконання санітарно-гігієнічних вимог; особиста та загальна
гігієна, дотримання режиму дня та режиму рухової активності, режиму
харчування та сну та ін.).
Систематичний вплив на організм та психіку учнів може бути успішним
лише за умови доцільного використання методів здоров’язберігаючого впливу.
Метод навчання - це впорядкована діяльність педагога, спрямована на
досягнення визначеної мети навчання. Під методами навчання часто розуміють
сукупність шляхів, засобів досягнення мети, вирішення завдань (І. Підласий), а,
відповідно, завдання педагогіки оздоровлення вирішуються шляхом застосування
методів здоров’язберігаючих освітніх технологій.
У здоров’язберігаючих освітніх технологіях застосовуються дві групи
методів: специфічні (притаманні тільки процесові педагогіки) та загально-
педагогічні (застосовуються в усіх випадках навчання та виховання). Серед
специфічних
методів на основі
існуючої
педагогічної
практики
можна
виокремити такі: оповідання, дидактичне оповідання, лекція, демонстрація,
ілюстрація, відеометод вправи, практичний метод, ситуативний метод, ігровий
метод, активні методи навчання та ін.
У структурі методу виокремлюють певні прийоми як його складові та окремі
етапи під час реалізації.
Прийоми можна класифікувати так:
•
профілактично-захисні (особиста гігієна та гігієна навчання);
•
компенсаторно-нейтралізуючі
(фізкультхвилинки,
оздоровча,
пальчикова, дихальна, коригуюча гімнастики; масаж, психогімнастика та ін.);
•
стимулюючі (елементи загартування, фізичні навантаження, прийоми
психотерапії та фітотерапії);
•
інформаційно-навчальні (листи, що адресуються батькам, учням,
педагогам).
Використання методів та прийомів залежить від професійних здібностей
учителя, його особистої зацікавленості; від регіональних та місцевих умов. Тільки
об'єднавши всі окремі підходи в єдине ціле, можна створити оздоровчий освітній
простір, де будуть реалізовані ідеї здоров’язберігаючої педагогіки.
Мета всіх здоров'язберігаючих освітніх технологій - сформувати в учнів
необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх
використовувати отримані знання в повсякденному житті.
Розділ ІІ
ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ «ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧА ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ»
Сучасна освіта характеризується широким впровадженням технологічного
підходу. І це є об’єктивним процесом, новим етапом в еволюції освіти, на якому
будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного
розвитку дитини.
Поняття "технологія” в педагогіку прийшло з виробництва, де визначається
як сукупність різних елементів, зокрема прийомів, операцій, дій, процесів та їхню
послідовність,
тобто
це
своєрідна
майстерність
людини.
Таким
чином
"технологія” виступає як алгоритм за допомогою якого отримується запланований
результат. Однак, необхідно розуміння, що нова якість освіти, яка забезпечила б
розвиток сучасного суспільства, може бути досягнута лише при створенні певних
умов організації такого навчально-виховного процесу, який не зашкодить
здоров’ю дітей та молоді і буде спрямований на збереження, зміцнення і
формування здоров’я учасників навчально-виховного процесу. А це вимагає від
педагогів застосування своєрідних підходів в освіті і виховання на основі
здоров’язбереження.
Саме тому на сучасному етапі розвитку педагогічної науки в Україні все
більш актуальним стає поняття «здоров’язберігаюча освітня технологія». Під
цим поняттям розуміють комплексний, інтегрований процес, який включає
людей, ідеї, засоби і методи організації навчально-виховного процесу у школі з
метою створення безпечних умов для перебування, навчання та праці в школі.
Впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій у освітній процес
пов’язано
оздоровчих,
з
використанням
медичних
лікувально-оздоровчих),
здоров’язберігаючих
життєдіяльності.
технологій
та
(медико-гігієнічних,
соціально-адаптованих,
технологій
фізкультурноекологічних
забезпечення
безпеки
Сутність здоров’язберігаючих освітніх технологій постає в комплексній
оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів,
формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, навичок здорового способу
життя,
здійснювати
моніторинг
показників
індивідуального
розвитку,
прогнозувати можливі зміни здоров’я і проводити відповідні психологопедагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності
навчальної діяльності та її мінімальної фізіологічної "вартості”, поліпшення
якості життя суб’єктів освітнього середовища.
В
рамках
нашого
проекту
ми
дамо
характеристику
здоров’язберігаючим освітнім технологіям:
1. Технологія організації групової навчальної діяльності;
2. Технологія створення ситуації успіху:
3. Інформаційно-комунікативна технологія;
4. Технологія виховання творчої особистості;
5. Технологія критичного мислення.
наступним
2.1 Технологія організації групової навчальної діяльності
Питання про групову форму навчальної діяльності учнів в психологопедагогічній літературі посідає важливе місце. Ця форма навчальної діяльності
виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В їх основу
покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і
виховання дитини.
У психолого-педагогічній літературі немає єдиного підходу до визначення
групової навчальної діяльності. Групова навчальна діяльність — це форма
організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних загальною навчальною
метою при опосередкованому керівництві вчителем і в співпраці з учнями.
Учитель в груповій навчальній діяльності керує роботою кожного учня
опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють
діяльність учнів. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру
співпраці, тому що педагог безпосередньо втручається у роботу груп тільки в
тому разі, якщо в учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу
до вчителя. Це їхня спільна діяльність. Групова навчальна діяльність, на відміну
від фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки,
дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і
співпраці.
Психолого-педагогічні
дослідження
свідчать,
що
групова
навчальна
діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, вихованню
гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати
свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення
діалогу, відповідальності за результати своєї праці. Групова навчальна діяльність
на занятті створює певні умови для формування позитивної мотивації учіння
школярів.
Мета технології групової навчальної діяльності — розвиток дитини як
суб'єкта навчальної діяльності.
Завдання технології групової навчальної діяльності:
— навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань;
— стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в
успіхові товариша;
— формувати комунікативні вміння школярів;
—
формувати
рефлексивні
компоненти
навчальної
діяльності:
цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку;
— поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної
діяльності.
Запропонована технологія групової навчальної діяльності школярів базується
на таких положеннях:
—
необхідно навчати школярів прийомів ділової співпраці;
—
забезпечувати спеціальний добір дітей у групи;
—
актуалізувати активність кожного учня;
—
поєднувати всі форми навчальної діяльності школярів на занятті.
Встановлено, що оптимальний розмір групи як функціональної системи не
визначається її психологічними властивостями, а зумовлюється конкретним
змістом предметної діяльності та факторами, що мають соціальну природу.
2.1.1 Використання групової роботи на уроках у початковій школі
(Чернега І.О.,
вчитель початкових класів)
Гуманізація відносин "учитель - учень", задоволення потреб дітей у
спілкуванні та співпраці приводять до певної системи поєднання індивідуальних,
групових і фронтальних видів роботи.
Що ж таке групова робота? Це загальний термін, що охоплює величезну
кількість прийомів, коли два чи більше учнів отримують завдання, яке вимагає
співпраці та мовлення за власною ініціативою учнів.
Варто виділити деякі переваги групової роботи.
Працюючи в групі, учень має можливість більше розмовляти, висловлювати
свою думку, сперечатись на задану тему.
Групова робота сприяє теплому, неофіційному кліматові. Мовчазні діти
стають активними учасниками навчального процесу, хоч ніколи не брали участі в
роботі цілого класу. Така невелика група перетворюється у малу учнівську
спільноту, у якій всі співпрацюють.
Групова робота сприяє розвиткові відповідальності та самостійності учнів. У
невеликій групі важко "сховатися".
Маленькі групи допомагають учням з різними здібностями та вміннями
досягти своєї мети. Це є крок до індивідуального навчання.
Отже, через групові форми виконання завдань у дітей формується позитивна
мотивація до навчального співробітництва.
Групи не повинні бути постійними, оскільки це може привести до
виникнення груп учнів різного рівня успішності.
Методи поділу на групи можуть бути різні: за інтересами, за допомогою
лічилок, розрахуватися на 1-й - 5-й, за цифрами на картках, умовними
позначками, геометричними фігурами тощо.
Щоб групова робота була ефективною, треба дотримуватись таких вимог:
-
правильно формувати групи;
-
ретельно обмірковувати структуру уроку з використанням групових
форм навчальної діяльності;
- розробляти пам'ятки, інструкції, які спрямовують групову навчальну
діяльність; вчити дітей співпрацювати під час виконання групових завдань;
-
регулювати міру допомоги вчителя групам у процесі їх роботи.
Під час групової роботи необхідно:
-
уважно читати завдання-інструкцію;
-
поважати права членів своєї і іншої груп;
-
не говорити всім разом;
-
вислуховувати думки кожного члена групи;
-
при потребі допомагати члену групи;
-
працювати так, щоб не заважати іншим;
-
вкладатися у визначений час;
-
не сміятися з чужих помилок;
-
давати можливість всім членам групи представляти дослідження.
Цінним у роботі групи є те, що кожен учень має можливість вибрати різні
ролі: експертів, що аналізують проблему; учасників, які шукають альтернативного
розв'язання проблеми; мислителів, що аналізують взаємозв'язки між явищами;
співрозмовників, котрі вміють активно слухати, домовлятися; партнерів, що
вчаться співпрацювати тощо.
Після
обговорення
завдання
група
визначає
представника,
який
відповідатиме перед класом. Всі інші учні стежать за ходом обговорення,
доповнюють чи виправляють товаришів. Старший групи виставляє оцінки.
2.1.2 Організація парної та групової роботи на уроках у початковій
школі
(Барановська О.В.,
вчитель початкових класів)
Завдання сучасної школи - розвивати кожну дитину як неповторну
індивідуальність. З огляду на це велике значення має формування в учнів
творчого потенціалу, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, вміння
ставити і вирішувати нові проблеми.
Тенденції особистісної орієнтації розвитку системи освіти підтверджені
результатами досліджень сучасних вітчизняних психологів і педагогів. Орієнтація
на особистість учня у процесі педагогічного стимулювання розвитку їхніх
творчих здібностей базується на тому, що від моменту народження дитина
змінює, перетворює навколишній світ за власною ініціативою. Вона навчається,
творчо освоює світ речей, створюючи нову гру, казку, малюнок.
Педагогічне стимулювання розвитку творчих здібностей на практиці
відбудеться за умов зміни уявлень про характер стосунків між учителем та учнем,
утвердження стилю довіри, співробітництва та співтворчості. Цьому сприяє віра
вчителя у творчий потенціал, здібності та можливості учня, урахування
індивідуальних психічних та інтелектуальних особливостей кожного вихованця,
опора на прагнення учня самовиразитися і самореалізуватися серед інших
особистостей як індивідуальність. Для цього потрібно, щоб учитель створював
доброзичливу атмосферу на уроках, давав дитині можливість висловлювати
власні думки без оцінних суджень, забезпечував плюралізм думок і суджень,
толерантність до поглядів інших під час творчої діяльності та оцінки її
результату, давав кожному учню право на помилку.
Навчання - це праця, а не розваги. Але ця праця може бути різною:
примусова і нецікава, добровільна і розвиваюча творчій потенціал, коли навіть
важке діло дає учням радість. Учнівська праця залишиться працею, але
ефективність її буде більшою. В сучасній практиці дуже часто використовують
фронтальні і індивідуальні форми роботи. Диференційний підхід в навчанні при
фронтальних формах організації навчальної діяльності фактично не може бути
здійснено. При індивідуальній роботі використання диференційованого навчання
здійснюється важко. Опит праці в школі підказує, що саме групова і парна робота
найкраще допомагає розвитку комунікативних здібностей учнів. Але треба
розрізняти "діяльність в колективі" і "колективну діяльність". Колективна
діяльність дітей на перших стадіях носить формальний характер. Групова робота це перш за все гра, гра в організацію, гра в навчання. Гра допомагає учням
зрозуміти навчальну тему, знайти незрозумілості.
Головна мета групової і парної роботи - розвиток мислення учнів. Як в
кожній грі, тут існують свої правила. Правила можуть бути опрацьовані
заздалегідь
і
використовуватись
в
подальшій
роботі.
Правила
можуть
опрацьовуватись тут і зараз, тобто тільки для роботи над конкретним завданням.
Правила можна доповнювати, змінювати. Але складати і опрацьовувати їх треба
разом з учнями. «Положення про групову і парну роботу» затверджуються
колективно і потім вся робота підпорядковується цім правилам.
Співпраця в парах готує дітей для подальшої роботи в групах. Групова
робота - це унікальна організація уроку. Вона забезпечує взаємодію між учнями і
робить непрямим керування вчителя. Він виступає організатором початку і кінця
роботи: формулює завдання, спільну інструкцію по його виконанню, разом з
учнями приймає участь оцінки
результатів. Етап спільної оцінки допомагає
формуванню самооцінки і самоконтролю школярів. Дуже важливо, що оцінюється
робота всієї групи, а не окремих учнів. Помилки дітей обговорюються тільки в
групі. Робота учнів перетворюється із індивідуальної діяльності кожного учня в
співпрацю. Учні вимушені навчитися домовлятися швидко, не враховуючи
особисті інтереси. Поступово учень починає відчувати клас частиною свого світу,
він зацікавлений в підтриманні дружніх стосунків. Ця форма роботи має велике
значення для формування самостійності школяра. Працюючи в команді, учень має
можливість проявляти ініціативу (вибрати завдання, порадити, як організувати
роботу); вчитися планувати свої дії, переконувати, нести відповідальність за себе і
команду.
Велике значення має процес розподілу дітей класу на групи. Дуже часто
вчитель об'єднає дітей в групи з урахуванням їх особистих можливостей. Відомо,
що слабкому учню потрібні не стільки сильні, скільки терплячі і доброзичливі
партнери. Школяру з високою активністю потрібен партнер здібний слідкувати за
ходом міркувань. Об'єднання дітей "по бажанню" не завжди дає продуктивний
результат. Тому що особисті відношення стають головними в розподілі доручень і
організації роботи.
Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне
обговорення. Це допомагає досягти згоди щодо відповіді або рішення.
Виділяють головні напрямки при організації групової форми навчання:
1. Завдання треба сформулювати ясно і чітко. На початку роботи слід дати
учням інструкції по виконанню роботи. Наприклад, можна порадити учням
розглядати предмет з різних точок зору. Або записати на дошці ключові слова для
обговорення теми та інше.
2. Треба визначити, хто буде головуючим, посередником, секретарем,
доповідачем. Розподілення вчителем ролей в групі має особливе значення на
перших етапах формування груп. Пізніше це можуть робити самі учні.
3. Поведінка учителя під час групової роботи. Учитель, працюючий з малими
групами може:
 контролювати,
 організовувати,
 оцінювати роботу учнів,
 пропонувати учням різні варіанти рішення,
 бути наставником, джерелом інформації.
Кожен педагог використовуючи роботу в групах повинен пам'ятати:
o Недоцільно приділяти свою увагу тільки одній групі, забувши про
інші.
o Виправляти помилки (окрім тих випадків, коли учні самі звертаються
по допомогу).
o Недоцільно виправляти або критикувати перші висловлювання, навіть,
якщо припущено грубу помилку. Цю роботу повинні виконати учні в
доброзичливій формі.
o Непотрібно давати відповідь на запитання, якщо на нього може
відповісти будь хто з учнів.
o Педагогу не слід ходити по класу або стояти біля однієї парти. Учні
дуже часто соромляться висказувати думку в присутності учителя. Але
ближче до кінця роботи, коли учасники вже ведуть розмову, педагог
може прийняти участь в обговоренні: слухати, направляти, відповідати
на питання.
За технологією застосувань парну і групову роботу можна поділити на
слідуючи види:
- Збирання інформації з певної теми.
- Інтенсивна перевірка обсягу й глибини знань.
- Розвиток вмінь аргументувати власну позицію.
Наведу декілька прикладів форм групової роботи на уроках:
Карусель
Розставте стільці для учнів у два кола. Учні, які сидять у внутрішньому колі,
розташовані спиною до центра, а ті, які сидять у зовнішньому - обличчям до них.
Таким чином, кожен сидить навпроти іншого. Внутрішнє коло нерухоме,
зовнішнє рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один
стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Мета: пройти все коло,
виконуючі поставлене завдання.
Акваріум
Слід об'єднати учнів у групи по 4-6 учнів і запропонувати їм ознайомитися із
завданнями. Одна із груп сідає в центрі класу. Ця група отримує завдання для
проведення групової дискусії. Поки діюча група займає місце в центрі, вчитель
знайомить решту класу із завданням і нагадує правила дискусії у малих групах.
Групі пропонується впроголос упродовж 3-5 хвилин обговорити можливі варіанти
розв'язання проблемної ситуації. Учні, які перебувають у зовнішньому колі,
слухають, не втручаючись у перебіг обговорення. По завершенні відведеного для
дискусії часу група повертається на свої місця, а учитель ставить класу запитання:
Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?
Така бесіда може тривати 2-3 хвилини. Після цього місце в «акваріумі»
займає група, котра обговорює наступну ситуацію.
Наприкінці вчитель має обговорити з учнями перебіг групової роботи,
прокоментувати міру оволодіння навичками дискусії в малих групах.
Ажурна пилка
Такий вид діяльності на уроці дає можливість працювати разом, щоб
вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує
учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи. Під час роботи за допомогою
технології «Ажурна пилка» учні повинні бути готовими працювати в різних
групах. Спочатку учень працюватиме в «домашній» групі. Потім він в іншій групі
буде виступати в ролі експерта з питання, над яким він працював в «домашній
групі» та отримає інформацію від представників інших груп. В останній частині
заняття учень знову повертається в свою „домашню" групу, для того щоб
поділитися тією інформацією, яку йому надали учасники інших груп.
"Домашні" групи
Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює цей матеріал.
"Експертні" групи
Після того, як учитель об'єднав учнів у нові групи, вони стають експертами з
тієї теми, що вивчається в їх "домашній" групі.
Парна і групова робота мають значні переваги. На відміну від лекції, де
переважає монологічна мова педагога, і від самостійної роботи учнів на заняттях з
використанням групової і парної роботи відбувається відпрацювання конкретних
умінь і навичок у режимі діалогу. Невеликі групи дозволяють учителю бачити
кожного у процесі практичної діяльності, сприяють виникненню стійких зв'язків
між усіма присутніми, стимулюючи процеси глибокого осмислення діяльності.
полегшують результативності процесу. Парна і групова діяльність - це спільна
діяльність учителя й учнів, що дає змогу реалізувати природне прагнення до
спілкування, взаємодопомоги та розвитку творчості. В. Сухомлинський зазначав,
що "...без творчого життя особистість не може бути вихованою, без творчості
немислимі духовні, інтелектуальні, емоційні, естетичні взаємовідносини". Саме
творчість стимулює розвиток мислення, інтересів, дослідницьку діяльність.
2.1.3 Врахування груп здоров’я під час проведення уроків фізичної
культури у початковій школі
(Ангелуша Є.М.,
вчитель фізичної культури)
Внаслідок відмінностей у підготовленості, розвитку інтелектуальних,
психологічних і фізичних можливостей, різної динамічності (швидкості утворення
умовно-рефлекторних зв’язків) нервової системи, темпи засвоєння дітьми
навчального матеріалу, формування вмінь і навичок неоднакові.
Ефективність навчання обумовлена ступенем індивідуалізації навчального
процесу щодо кожного учня.
При підвищенні наповнюваності класів, а також тільки при двох уроках
фізичної культури на тиждень, індивідуалізація неможлива. Вчитель фізично не
встигає безпосередньо контактувати з кожним учнем для організації спрямованої
діяльності,
контролю
й
коректування
її
відповідно
до
індивідуальних
можливостей кожного учня.
Індивідуалізація навчання обумовлена характерним для класно-урочної
системи протиріччям між колективною формою навчання та особистісним
способом сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.
В основу диференційованого навчання і виховання покладено пристосування
навчального матеріалу до індивідуальних можливостей учнів за рахунок
диференціації методів, засобів, інтенсивності навчальної діяльності відносно груп,
утворених із приблизно однакових за рівнем підготовленості учнів.
Мета загальної фізкультурної освіти — формування наукового світогляду
учнів у сфері фізичної культури, оволодіння ними засобами і способами
індивідуальної рухової діяльності, вміння цілеспрямовано використовувати рухи
для власного духовного й фізичного вдосконалення, збереження і зміцнення
здоров’я.
Здійснюю цю мету на уроці в пер-шій половині основної частини, а також
через систему домашніх завдань із використанням інструкцій, чіткий, дохідливий
інструктаж значно полегшує роботу учнів. Інструктування роблю як індивідуальні
консультації.
Розвиток фізичних якостей здійснюю в другій половині основної частини
уроку. Це дає змогу використовувати на кожному уроці спеціальні комплекси і
технології розвитку рухових якостей залежно від вікових особливостей і
сприятливих періодів. В умовах уроку цілеспрямована дія навантаження,
обмежена за тривалістю і відносно необмежена за інтенсивністю, визначається
індивідуальним рівнем фізичної підготовленості кожного учня.
Тому вважаю важливим навчати учнів правильного і швидкого вимірювання
ЧСС, пам’ятаючи, що розвиток фізичних якостей дітей шкільного віку
відбувається в режимі коливання робочих величин ЧСС від 120 до 170—180
уд./хв, а інтервал відпочинку — час зниження ЧСС до 110—120 уд./хв. Вимірювання проводжу на початку уроку, дітей із ЧСС понад 110 уд./хв до уроку не
допускаю, і після кожного навантаження в положенні стоячи — в перші 10 с.
Відповідно до сучасних уявлень про спортивне тренування і закономірностей розвитку фізичних якостей перерви в умовах двох уроків на тиждень зводять
до нуля попередні навантаження, а по суті, кожне наступне починається з
попереднього. Тому виникає необхідність додаткових занять за індивідуальними
програмами, які складаю на основі визначення початкового рівня підготовленості
й розвитку учнів.
Існують різні методики організації і проведення експрес-тренування. Але я
користуюся тестами програм із фізичної культури для загальноосвітніх шкіл.
Результати тестування є підставою для внесення коректив до процесу фізичного
виховання і складання індивідуальних програм.
2.2 Технологія створення ситуації успіху
Демократичне суспільство не тільки дозволяє освіті реалізувати свій
гуманістичний потенціал, але й створює умови для його збагачення, висуваючи на
перший план його розвиваючу, "людиноутворюючу” функцію. Ситуація успіху
дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, впевненості і захищеності. Учитель
повинен створити джерело внутрішніх сил дитини, джерело, яке дає енергію для
подолання труднощів і формування бажання вчитися.
Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу,
збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти учням
усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у
навчанні.
Основою
педагогічної
технології
"Створення
ситуації
успіху”
є
особистісно-орієнтований підхід до процесу навчання і виховання.
Завдання вчителя – допомогти особистості учня
зрости в успіху, дати
можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомити
свої здібності, віру у власні сили.
Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил учня, що народжує
енергію для подолання труднощів і бажання вчитися.
Однією з найважливіших педагогічних задач є формування впевненості в
успіху у кожного учня ще до початку виконання певного завдання.
2.2.1 Створення ситуацій успіху на уроках в початковій школі
(Лозинська В.В.,
вчитель початкових класів)
Серед сучасних педагогічних технологій специфічне місце займає технологія
створення успіху. Вона є однією з тих технологій , що дають змогу гуманізувати
процес навчання і виховання.
Досить часто школярі висловлюють небажання виконувати домашні
завдання, йти до школи, вчитися, пасивні на уроках. Що може змінити цю
ситуацію і перетворити навчання у захоплюючу подорож безмежною країною
знань?
Гуманізація шкільної освіти передбачає створення умов, спрямованих на
розкриття і розвиток здібностей школярів, їхню позитивну самореалізацію. Ця
спрямованість ґрунтується на повазі та вірі в дитину і відображається в цілях
шкільної життєдіяльності, в її змісті, організації і засобах,а також в характері
взаємодії членів шкільного колективу.
Демократичне суспільство не тільки дозволяє освіті реалізувати свій
гуманістичний потенціал, але й створює умови для його збагачення, висуваючи
на
перший
план
його
розвиваючу,
людиноутворюючу
функцію.
Така
спрямованість освіти виявляється в відкритості самої освітньої структури
відносно інших суспільних інститутів, у взаємодії учасників навчально-виховного
процесу, свободи висловлювання та реалізації різноманітних точок зору, визнання
прогресивними і провідними цілей особистісного розвитку дитини, створення
ситуації успіху для тих, хто навчається.
Ситуація успіху дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, впевненості і
захищеності. Учитель повинен створити джерело внутрішніх сил дитини,
джерело, яке дає енергію для подолання труднощів і формування бажання
вчитися.
Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу,
збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти учням
усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у
навчанні.
Основою педагогічної технології «Створення ситуації успіху» є особистісноорієнтований підхід до процесу навчання і виховання.
Існують типи успіху. До них відносяться:
- неочікувана радість-це почуття задоволення від того, що результати
діяльності учня перевершили його очікування. З педагогічної точки зору-це
результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя;
- спільна радість – полягає в тому, щоб учень досяг необхідної для себе
реакції колективу. Вона може бути підготовленою вчителем або спонтанною.
Спільною радістю вважають тільки ті реакції колективу, які дають можливість
дитині відчути себе задоволеним, стимулюють її зусиля. Це, перш за все, має бути
емоційний відгук оточуючих на успіх члена свого колективу;
- радість пізнання – це радість пізнання нового, хоча вона по своїй суті
альтруїстична. Пізнання опирається на самоосвіту й самопізнання. Така радість не
може вирости на пустому місці, народитися без серйозних причин. Її головна
умова – спілкування.
Немає більших цінних мотивів для навчання, ніж інтелектуальні,в основі
яких лежить проблема пізнавати світ, коли важливий не стільки результат, скільки
процес пізнання. Радість навчального процесу та радість пізнання тісно пов’язані .
Створення пізнавального інтересу є предметом турботи вчителя, який
формує радість пізнання.
Створення ситуації успіху має певний алгоритм.
1.
Зняття
страху.
Допомагає
перебороти
невпевненість
у
власних
силах.(Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення
проблем).
2. Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду
переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим
завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях.(У
тебе обов’язково вийде; я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті.)
3. Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення
діяльності.
Допомагає
дитині
уникнути
поразки.
Досягається
шляхом
побажання.(Можливо краще почати з…; виконуючи роботу не забудьте про…)
4. Внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця
діяльність, кому буде добре після виконання.(Без твоєї допомоги твоїм друзям не
впоратись…)
5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в
діяльності, що здійснюється.(Тільки ти міг би…; тільки тобі й можу доручити…)
6. Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання
конкретних дій.(Ми дуже хочемо розпочати роботу…)
7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат в цілому,
а якоїсь окремої деталі.(Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі…; найбільше
тобі вдалося…)
Ситуація успіху має штучно створений характер, бо вчитель на деякий час
посилює акцент на позитивних досягненнях учнів і не зважає їх недоліки.
Створення ситуації успіху – це педагогічна технологія, яка допомагає дитині
зрости успішною, відчути радість від подолання труднощів, формує переконання.
Що все в житті дається завдяки затраченим зусиллям.
2.2.2 Створення ситуацій успіху на уроках англійської мови
(Нестеренко Т.В.,
вчитель англійської мови)
Для вчителів це давно не істина: якщо школярі хочуть опанувати знання, то
ефективність пізнавального процесу істотно зростає. Проте часто доводитися чути
від учнів школи фрази, що виражають небажання виконувати домашнє завдання, і
навіть йти в школу. Деякі діти не прагнуть розширити запас своїх знань: пасивні
на уроках. Ним більше задоволення приносить діяльність, не пов'язана зі школою.
Чому це відбувається? Чому ж діти не хочуть вчитися?
Спостереження виявили: у частини учнів позитивна мотивація до вивчення
предмету недостатня, а деколи і зовсім відсутня, оскільки при вивченні
англійської мови вони стикаються із значними труднощами і не засвоюють
матеріал через особливості пам'яті, сприйняття і мислення. Все перераховане
вище вказує, що вчитель повинен створити джерело внутрішніх сил дитини, що
породжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися. Учитель повинен
створити такі умови, в яких дитина відчував би впевненість в собі і внутрішнє
задоволення, він повинен пам'ятати, що дитині необхідно допомагати добиватися
успіху в навчальній діяльності. А для цього потрібно створювати ситуації успіху.
На уроках іноземної мови основою для вчителя є створення ситуації успіху в
комунікативній діяльності учнів. Відчуваючи почуття успіху в комунікативній
діяльності на уроках іноземної мови, учень переживає радість, емоційний підйом.
Переживання успіху в навчальному спілкуванні вселяє в нього впевненість у
власних силах; підвищується самооцінка, з'являється бажання знову досягти
добрих результатів у комунікативній діяльності, щоб ще раз пережити радість
успіху.
Таким чином, ситуація успіху на уроках іноземної мови виконує функцію
комунікативно - розвивальної сфери і допомагає учням ефективно здійснювати
іншомовне спілкування і взаємодію один з одним і з педагогом.
В ході навчального спілкування на заняттях з англійської мови створюються
природні умови для досягнення ними комунікативної успішності.
Реалізація даних умов здійснюється на основі впровадження в навчальний
процес спеціально розробленого комплексу завдань.
Найбільш прийнятними є: вправи ігрового характеру, спів, хорова
декламація,
образотворча
діяльність,
інсценування
казок,
розгадування
кросвордів, ребусів, загадок.
Ігрові вправи розвивають фонематичний слух, сприйняття мови, увагу,
пам'ять; підвищують навчальну мотивацію, самооцінку учнів.
- Спів, хорова декламація сприяють оволодінню учнями навичками
правильної артикуляції, формують почуття ритму і темпу.
- Зображувальна діяльність (малювання, ліплення, робота з мозаїкою і
використання трафаретів) активізує розумову і мовленнєву здібності.
- Розгадування ребусів, кросвордів стимулюють творче мислення,
Деякі прийоми роботи на уроках англійської мови
Використання пісень на уроках іноземної мови дуже ефективно. Наприклад,
щоб краще запам'ятати форми дієслова to be, можна з дітьми заспівати пісеньку "I
am, He is".
Завдяки використанню пісень учні долучаються до культури країни мову,
якої вони вивчають. При роботі з піснею створюються умови для всебічного
розвитку особистості дитини, бо пісня стимулює образне мислення та гарний
смак.
Пісню можна використовувати:
• для фонетичної зарядки на початковому етапі уроку;
• з метою відпрацювання звуків та інтонації;
• на етапах введення і закріплення граматичного матеріалу;
• при роботі над аудіюванням.
Спів на уроках англійської мови дозволяє залучити до активної пізнавальної
діяльності кожну дитину, створює передумови для дружньої колективної роботи в
атмосфері позитивних емоцій.
Потрібно намагатися давати дітям такі завдання на уроках, які стимулювали
б їх творче мислення, наприклад: ребуси, головоломки, чайнворди і так далі.
Наведу приклади завдань.
1. Утворіть нове слово:
1)
з назв двох предметів, представлених на малюнках, складіть нове
слово (bookshelf);
2)
якщо над малюнком поміщена будь-яка буква, її потрібно включити
в слово так, щоб вийшло інше слово (three);
3)
якщо над малюнком позначена закреслена буква, її треба виключити,
а якщо поряд з закресленою буквою поміщена інша, то вона замінює
закреслену (big);
4)
до букви (або букв) приєднується назва предмета - виходить нове
слово (that);
5)
якщо перед малюнком або цифрою зображена кома, то перша буква в
назві предмета або позначенні (словом) цифри виключається. Якщо
кома позначена праворуч від малюнка, то не прочитується остання
буква в назві предмета (in);
6)
якщо зображені два предмети один в іншому, то потрібно пам'ятати
про прийменник in (wind, sing).
2. Прочитавши, послідовно букви на кожній сходинці, ви дізнаєтеся нову
англійське прислів'я. Стрілка показує, від якої букви слід починати.
(Every dog has his day - Буде і на нашій вулиці свято).
3. Відновіть порядок слів питального речення. Потім дайте відповідь на
питання.
Like you to do ask questions? (Do you like to ask questions?)
Поступово діти самі починають складати подібні завдання. При цьому вони
міцно засвоюють лексичний матеріал, запам'ятовують написання слів, навчаються
працювати зі словником.
Один з видів творчої діяльності, який можна використовувати на уроках в
школі - це казки. Діти розігрують їх по ролям і дуже люблять ілюструвати казки.
Таким чином, необхідно застосовувати на уроці прийоми, що створюють
ситуацію успіху: вправи ігрового характеру, розгадування кросвордів, ребусів,
шарад, заняття образотворчої діяльністю, інсценування казок.
Застосовуючи всі ці прийоми, вчитель має змогу встановити контакт з
дітьми, а діти почувають себе вільно і розкуто на уроці, що сприяє успішному
спілкуванню учнів англійською мовою, а отже і досягненню добрих результатів у
навчальній діяльності.
Головне призначення ситуації успіху на уроках англійської мови - створення
умов, що сприяють усуненню непевності учнів, і навпаки - формуванню
впевненості і бажання досягти гарних результатів комунікативної діяльності.
Ситуація успіху - найефективніший стимул пізнавальної діяльності. Тому
створення ситуації успіху - найважливіший напрям у роботі будь-якого вчителя,
яке дозволяє підвищити самооцінку учнів, розвинути їхню впевненість у собі,
подолати неуспішність
2.3 Інформаційно-комунікативна технологія
Потужний потік нової інформації, реклами, застосування комп'ютерних
технологій на телебаченні, розповсюдження ігрових приставок, електронних
іграшок і комп'ютерів надають велику увагу на виховання дитини і його
сприйняття навколишнього світу. Істотно змінюється і характер його улюбленої
практичної діяльності - гри, змінюються і його улюблені герої і захоплення.
Раніше інформацію з будь-якої теми дитина могла отримати за різними каналами:
підручник, довідкова література, лекція вчителя, конспект уроку.
Але, сьогодні, з огляду на сучасні реалії, вчитель повинен вносити в
навчальний процес нові методи подачі інформації. Виникає питання, навіщо це
потрібно.
Мозок
дитини,
налаштований
на
отримання
знань
у
формі
розважальних програм по телебаченню, набагато легше сприйме запропоновану
на уроці інформацію за допомогою медіа засобів.
Вже давно доведено, що кожен учень по-різному освоює нові знання. Раніше
викладачам важко було знайти індивідуальний підхід до кожного учня. Тепер же,
з використанням комп'ютерних мереж і онлайнових засобів, школи отримали
можливість подавати нову інформацію таким чином, щоб задовольнити
індивідуальних запитів кожного учня.
Необхідно навчити кожну дитину за короткий проміжок часу освоювати,
перетворювати і використовувати в практичній діяльності величезні масиви
інформації. Дуже важливо організувати процес навчання так, щоб дитина
активно, з цікавістю і захопленням працював на уроці, бачив плоди своєї праці і
міг їх оцінити.
Допомогти вчителю у вирішенні цього непростого завдання може поєднання
традиційних методів навчання та сучасних інформаційних технологій, у тому
числі і комп'ютерних. Адже використання комп'ютера на уроці дозволяє зробити
процес навчання мобільним, строго диференційованим та індивідуальним.
Методика використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання
як наука досліджує навчально-виховний процес з метою встановлення фактів,
визначення зв'язків і закономірностей, прогнозування наслідків використання ІКТ
в освіті, що дозволить покращити ефективність навчально-виховного процесу.
Об'єктом методики використання інформаційно-комунікаційних технологій
у навчальному процесі початкової школи є процес навчання молодших школярів в
умовах сучасних загальноосвітніх навчальних закладів.
Предметом
методики
використання
інформаційно-комунікаційних
технологій у навчальному процесі початкової школи є педагогічні, санітарногігієнічні та технічні умови, за яких застосування інформаційно-комунікаційних
технологій підвищує ефективність навчання.
До
головних
завдань,
які
необхідно
розв’язати
за
комплексного
використання інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі слід
віднести:
—
проведення
комплексних
психологічних
і
санітарно-гігієнічних
досліджень впливу сучасних інформаційних технологій на процес розвитку і
навчання молодших школярів;
—
розробка методики формування комп'ютерної грамотності учнів за
допомогою пропедевтичних курсів з інформатики;
—
розробка методик використання ІКТ під час реалізації навчальних і
виховних задач з навчальних предметів початкової школи;
—
підготовка педагогічних кадрів, формування відповідних компетенцій
використання ІКТ у вчителів початкової школи;
—
створення сучасних педагогічних програмних засобів підтримки як
пропедевтичних курсів з інформатики, так і викладання навчальних предметів
початкової школи;
— забезпечення доступу учнів і вчителів початкової школи до сучасного
комп'ютерного обладнання, сучасних технічних засобів навчання.
2.3.1 Особливості використання інформаційно-комунікаційних
технологій навчання в початковій школі
(Приходченко О.А.,
вчитель початкових класів)
Бурхливий розвиток нових інформаційних технологій у останні п’ять років
наклали певний відбиток на розвиток особистості сучасної дитини. Потужний
потік нової інформації, реклами, застосування комп’ютерних технологій у
телебаченні, поширення ігрових приставок, електронних іграшок і комп’ютерів
дуже впливають на виховання дитини і його сприйняття навколишнього світу.
Істотно змінюється й характер його улюбленої практичної діяльності – гри,
змінюються і його улюблені герої й захоплення.
Починаючи вчитися в школі, він може відчути певний дискомфорт. Не у всіх
школах сьогодні ще є оснащені технологічні класи, що застаріли навчальні
програми й методичні прийоми приводять до істотного зниження мотивації
навчання школярів, змушуючи вдумливих педагогів шукати більш сучасні засоби
й методи навчання.
Діапазон використання комп’ютера в навчально-виховному процесі дуже
великий: від тестування учнів, до обліку їхніх особистісних особливостей в
певному середовищі. Комп’ютер може бути як об’єктом вивчення, так і засобом
навчання, тобто можливі два види напрямку комп’ютеризації навчання: вивчення
інформатики, а також її використання при вивченні різних предметів. При цьому
комп’ютер є потужними засобом підвищення ефективності навчання. Ще ніколи
вчителі не одержували настільки потужних результатів навчання, як із допомогою
комп’ютера.
Комп’ютер значно розширив можливості подачі навчальної інформації.
Застосування кольорів, графіки, звуку, сучасних засобів відеотехніки дозволяє
моделювати різні ситуації й середовища.
Комп’ютер дозволяє підсилити мотивацію учня. Не тільки новизна роботи з
комп’ютером, що сама по собі сприяє підвищенню інтересу до навчання, але й
можливість регулювати подачу навчальних завдань за ступенем складності,
заохочення правильних рішень позитивно позначається на мотивації.
Крім того, комп’ютер дозволяє повністю усунути одну з найважливіших
причин
негативного
відношення
до
навчання
–
неуспіх,
обумовлений
нерозумінням, значними пробілами в знаннях. Працюючи із комп’ютером, учень
одержує можливість вирішити поставлене завдання до кінця, спираючись на
необхідну допомогу. Одним із джерел мотивації є цікавість. Можливості
комп’ютера тут невичерпні. І дуже важливо тут, щоб ця цікавість не стала
переважаючим фактором, щоб вона не закривала навчальні цілі.
Комп’ютер дозволяє істотно змінити способи керування навчальною
діяльністю, занурюючи учнів у певну ігрову ситуацію, даючи можливість учням
запросити
певну
форму
допомоги,
викладаючи
навчальний
матеріал
з
ілюстраціями, графіками й т.і.
Комп’ютер дозволяє якісно змінити контроль за діяльністю учнів,
забезпечуючи при цьому гнучкість керування навчальним процесом. Комп’ютер
дозволяє перевірити всі відповіді, а в багатьох випадках він не тільки фіксує
помилку, але досить точно визначає її характер, що допомагає вчасно усунути
причину, що спричинює її появу. Учителеві не потрібно призивати учнів до
порядку й уваги.
Застосування комп’ютерної техніки робить урок привабливим і посправжньому сучасним, відбувається індивідуалізація навчання, контроль і
підведення підсумків проходять об’єктивно й вчасно.
Таким чином використання комп’ютера на уроках у початковій школі
передбачає в основному орієнтування на ігрові форми роботи, на роботу з
програмним забезпеченням ігрового й навчально-тренувального характеру, а
також використання ПК як технічного засобу навчання.
Зрозуміло, що ігрова навчальна діяльність є дуже привабливою для
молодших школярів. Але комп’ютерно орієнтовані ігрова і навчальна діяльність
мають деяку специфіку, а також своєрідний вплив на формування психіки і стан
центральної нервової системи молодших школярів.
Ставши частиною процесу навчання, інформатизація привносить свої вимоги
до засобів отримання і обробки інформації. Зокрема, діалог з комп’ютером має на
увазі значну формалізацію прямого і зворотного зв’язків. Таким чином,
стимулюються види діяльності, найбільш „зручні” для формалізації. Відомо, що
розвиток засобів діяльності, характерних для лівої півкулі мозку, пригноблює
„правопівкульні” засоби обробки інформації. Високий ступінь формалізації
суперечить наочно-образному мисленню, характерному для молодших школярів.
Існує напрямок, пов’язаний з комп’ютерними технологіями навчання дітей
дошкільного і молодшого шкільного віку. Їх аналіз показує, що для вирішення
відповідних дидактичних задач ними передбачається включення в навчальні
програми ігор або навіть побудова самого навчання на основі гри. У таких
випадках особливого значення набуває використання мультимедіа-технологій.
У процесі проектування та створення навчальних програм потрібно
дотримуватись психологічних принципів взаємодії людини і комп’ютера:
достатність допомоги без надмірності;
адекватність;
умотивованість;
відсутність зайвої категоричності і т.д.
Для максимально позитивного впливу на формування дитячої психіки під час
створення і використання комп’ютерних програм для дітей варто було б
дотримуватись таких принципів:
гуманістичність;
функціональність;
мотиваційна віднесеність;
когнітивне наповнення;
емоційна включеність;
контрольованість;
прозорість;
відповідність дій і результату.
Застосування комп’ютерних навчальних систем повинно доповнювати, а не
заперечувати інші форми навчання.
Окрім впливу на психіку дитини робота з комп’ютером здійснюється із
впливом на фізичний розвиток учнів, а саме на зоровий аналізатор та м’язовоскелетну систему. Так, Н.С.Полька, вивчаючи вплив персонального комп’ютера
на функціональний стан організму молодших школярів, виявила поступове
наростання негативних порушень залежно від якості ПК (що нижча якість, то
більше порушень). При чому константові наступні порушення:
1.
Зорова втома („болять очі”, „пісок в очах”, „зайчики” тощо);
2.
Зниження обсягу акомодації;
3.
Можливість виникнення деяких захворювань очей.
Усі фізичні дії людини пов’язані з динамічною та статичною працею.
Діяльність користувачів комп’ютерів характеризується тривалою працею в
сидячому положенні. У випадку недотримання необхідних умов, така праця може
спричинити перенапруження різних ділянок м’язово-скелетної системи. А якщо
це супроводжується ще й неправильним положенням, то може виникнути тиск на
грудну клітку, який утруднює дихання, призводить до порушення кровообігу,
застою крові у венах, кінцівках тощо.
Та усі ці вищезазначені проблеми зі здоров’ям можна з успіхом оминути,
якщо вдало продумати режим праці і відпочинку з комп’ютерною технікою,
забезпечити наявність фізкультхвилинок, фізкультпауз, вправ для очей та ін.
Необхідно також звернути увагу на посадку дітей за ПК (див додаток 1.).
Отже, під час навчання дітей з комп’ютером вчителю просто необхідно
звернути увагу на всі вищезазначені аспекти, як позитивні, так і негативні. Тоді
таке навчання принесе справжню користь учням від отриманих знань.
2.3.2 Використання ІКТ на уроках як засіб підвищення якості
навчальних досягнень учнів
(Істоміна К.О.,
вчитель інформатики)
Інформатизація освіти - один з основних напрямів процесу інформатизації,
продиктований потребами сучасного суспільства, у якому головним рушієм
прогресу є індивідуальний розвиток особистості. Вона має забезпечити
впровадження в практику програмно-педагогічних розробок, спрямованих на
інтенсифікацію навчального процесу, вдосконалення форм і методів організації
навчання.
Основною метою всіх інновацій в освітній галузі є сприяння переходу від
механічного засвоєння учнями знань до формування вмінь і навичок самостійно
здобувати знання. Успішність розв’язання цього завдання значною мірою
залежить від мети використання комп’ютера в навчальному процесі, якості й
можливостей програмного забезпечення та від того, яке місце посяде комп’ютер в
системі дидактичних засобів.
Запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у початковій
ланці – це не данина моді, а необхідність сьогодення, оскільки більшість дітей
ознайомлюються з комп’ютером набагато раніше, ніж це їм може запропонувати
школа. Ні для кого вже не є новиною необхідність широкого застосування
електронних засобів навчання під час вивчення будь-якого предмету.
Це – навіть, не твердження, а практично догма, якої вимагає час. Адже
вчителю у його прагненні зацікавити, сконцентрувати увагу учнів на вивчення
свого предмету доводиться конкурувати з чудово організованим світом мас-медіа.
Крім того, витрачаючи великі кошти на придбання комп’ютера для дитини з
метою,насамперед,забезпечити нащадка гарним засобом навчання, багато хто з
батьків не розуміє, що сам по собі комп’ютер – це своєрідна tabula rasa, яка буде
виконувати лише ті функції, які у неї закладуть, тому дуже часто комп’ютер стає
не помічником у навчанні, а потужною, часом – непереборною перепоною
останньому, коли у дитини виникає ігрова або Інтернет залежність.
Тому саме вчитель має виховувати бажання застосовувати улюблену
іграшку для здійснення навчання.
Інформаційні технології стають потужним багатофункціональним засобом
навчання. Їх використання привчає учня жити в інформаційному середовищі,
сприяє залученню школярів до інформаційної культури.
Сьогодні, з огляду на сучасні реалії, вчитель повинен вносити в навчальний
процес нові методи подачі інформації. Виникає питання, навіщо це потрібно?
Мозок дитини, налаштований на отримання знань у формі розважальних
програм по телебаченню, тому набагато легше сприйме запропоновану на уроці
інформацію за допомогою медіа-засобів.
Вже давно доведено, що кожен учень по-різному освоює нові знання.
Раніше вчителям важко було знайти індивідуальний підхід до кожного учня.
Тепер з використанням комп'ютерних мереж і онлайнових засобів, школи
отримали можливість подавати нову інформацію таким чином, щоб задовольнити
індивідуальні запити кожного учня.
Необхідно навчити кожну дитину за короткий проміжок часу освоювати,
перетворювати і використовувати в практичній діяльності величезні масиви
інформації. Дуже важливо організувати процес навчання так, щоб дитина
активно, з цікавістю і захопленням працювала на уроці, бачила плоди своєї праці і
могла їх оцінити.
Допомогти вчителю у вирішенні цього непростого завдання може
поєднання традиційних методів навчання та сучасних інформаційних технологій,
у тому числі і комп'ютерних. Адже використання комп'ютера на уроці дозволяє
зробити
процес
навчання
мобільним,
строго
диференційованим
та
індивідуальним.
Поєднуючи в собі можливості телевізора, відеомагнітофона, книги,
калькулятора, будучи універсальною іграшкою, здатною імітувати інші іграшки і
самі різні ігри, сучасний комп'ютер, разом з тим, є для дитини рівноправним
партнером, здатним дуже тонко реагувати на його дії і запити, Такого партнера їй
часом не вистачає. З іншого боку, цей метод навчання є досить привабливим і для
вчителів: допомагає їм краще оцінити здібності і знання дитини, зрозуміти її,
спонукає шукати нові, нетрадиційні форми і методи навчання.
Одним із головних завдань початкової школи є застосування ІКТ у процесі
вивчення більшості навчальних предметів у рамках програми.
Основним видом використання комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання
є їх органічна інтеграція в певні уроки. У цікавій, динамічній, ігровій формі учні
молодших класів опановують комп’ютерні засоби, набувають первинних навичок
користування
пристроями
введення-виведення,
початковими
уміннями
й
навичками управління комп’ютером та одночасно удосконалюють свої знання з
певних навчальних предметів, розвивають пам’ять, просторову уяву, логічне
мислення, творчі здібності.
Таким чином, з точки зору дидактики ІКТ дозволяють:
 Забезпечити зворотній зв’язок в процесі навчання;
 Зробити навчання більш інтенсивним, головне, ефекттивним за рахунок
реалізації можливостей мультимедіа навчальних систем до дієвого і наочного
подання навчального матеріалу;
 підвищити унаочненість навчального процесу;
 забезпечити пошук інформації із різноманітних джерел;
 індивідуалізувати навчання для максимальної кількості дітей з різними
стилями навчання і різними можливостями сприйняття.
 моделювати досліджувані процеси або явища;
 організувати колективну й групову роботи;
 здійснювати контроль навчальних досягнень;
 створювати сприятливу атмосферу для спілкування.
При підготовці до уроку з використанням ІКТ вчитель не повинен забувати,
що це УРОК, а значить складає план уроку виходячи з його цілей. При відборі
навчального матеріалу він повинен дотримуватися основні дидактичні принципи:
систематичності та послідовності, доступності, диференційованого підходу,
науковості та ін. При цьому комп'ютер не замінює вчителя, а тільки доповнює
його.
Такому уроку властиво таке:
1. Принцип адаптивності: пристосування комп'ютера до індивідуальних
особливостей дитини; 2.Керованість: у будь-який момент можлива корекція
вчителем процесу навчання;
Інтерактивність і діалоговий характер навчання; - ІКТ мають здатність
"відгукуватися" на дії учня і вчителя;
"вступати" з ними в діалог, що і становить головну особливість методик
комп'ютерного навчання. Оптимальне поєднання індивідуальної та групової
роботи;
Підтримання в учня стану психологічного комфорту при спілкуванні з
комп'ютером;
Необмежене навчання: зміст, його інтерпретації і додаток скільки завгодно
великі.
Комп'ютер може використовуватися на всіх етапах: як при підготовці уроку,
так і в процесі навчання: при поясненні (введення) нового матеріалу, закріпленні,
повторенні, контролі.
При цьому комп'ютер виконує такі функції:
1. У функції вчителя комп'ютер являє собою:джерело навчальної
інформації; наочний посібник; тренажер; засіб діагностики і контролю.
2. У функції робочого інструменту: засіб підготовки текстів, їх зберігання;
графічний редактор; засіб підготовки виступів; обчислювальна машина
великих можливостей.
Переваги використання ІКТ
Вітчизняний досвід роботи з молодшими школярами у співробітництві з
Інститутами педагогіки, психології, гігієни дітей і підлітків, дозволяє зробити такі
висновки:
1.
Застосування сучасних інформаційних технологій у початковій
школі сприяє більш активному і свідомому засвоєнню учнями навчального
матеріалу з математики, музики, природознавства, української, англійської мов.
2.
Оволодіння елементами комп’ютерної грамотності не викликає
суттєвих труднощів у молодших школярів. При цьому, комп’ютерні ігрові
програми сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу, створюють
позитивне емоційне ставлення учнів до діяльності, опосередкованої комп’ютером.
3.
В
процесі
сумісної
комп’ютерно-ігрової
діяльності
виникає
«кооперуючий ефект». Учні у грі проти комп’ютера допомагають, як правило,
несвідомо один одному. Шукають раціональні способи організації сумісних дій,
навіть в тому випадку, коли така задача їм не ставиться в явному вигляді.
4.
Навчаючі і контролюючі програми, програми-тести, програми-
редактори стимулюють інтерес молодших школярів до навчальної діяльності,
сприяють формуванню логічного, творчого мислення, розвитку здібностей учнів.
5.
Використання інформаційних технологій на уроках в початковій
школі є одним з самих сучасних засобів розвитку особистості молодшого школяра,
формування інформаційної культури.
Є підстави вважати, що комп’ютер дозволить більш глибоко розвити
резерви дитини, дасть змогу вчителю працювати творчо, ініціативно, з більшою
професійною майстерністю.
Але поряд з перевагами використання ІКТ виникають різні проблеми як при
підготовці до таких уроків, так і під час їх проведення.
Під час використання ІКТ не слід допускатись помилок.
Існують недоліки та проблеми застосування ІКТ.
1. Немає комп'ютера в домашньому користуванні багатьох учнів і вчителів.
2. У вчителів недостатньо часу для підготовки до уроку, на якому
використовуються комп'ютер.
3. Недостатня комп'ютерна грамотність вчителя.
4. Відсутність контакту з учителем інформатики.
5. У робочому графіку вчителів не відведено час для дослідження
можливостей Інтернету.
6. Складно інтегрувати комп'ютер у поурочну структуру занять.
7. При недостатній мотивації до роботи учні часто відволікаються на ігри.
8. Існує ймовірність, що, захопившись застосуванням ІКТ на уроках,
учитель перейде від розвивального навчання до навчання наочно-ілюстративним
методом.
Під час роботи в комп’ютерному класі необхідно добре знати і чітко
виконувати гігієнічні вимоги до роботи на комп’ютері.
Загальновідомо, що організм дитини, який постійно перебуває у стані росту
і розвитку, дуже чутливий до впливу будь-яких чинників навколишнього
середовища, зокрема і шкільного.
Введення у навчальний процес такого технічного засобу, як персональний
комп’ютер, потребує комплексної гігієнічної і психо-педагогічної оцінки в
аспекті можливого негативного впливу на здоров’я учнів під час їхньої роботи в
кабінетах комп’ютерної техніки.
Результати досліджень свідчать, що в кабінетах комп’ютерної техніки за
наявності десяти працюючих комп’ютерів протягом дня значно підвищується
температура повітря, знижується вологість.
Ступінь стомлювання учнів на уроках з використанням персонального
комп’ютера вища, порівняно із звичайними. Робота на персональному комп’ютері
відрізняється від інших видів діяльності значними функціональними змінами
нервово-емоційного статусу, потребує напруженої роботи здорового аналізатора,
супроводжується вимушеною робочою позою. Це пов’язано з тим, що
користувачу комп’ютера доводиться читати інформацію на екрані монітора
(роздивлятись букви, малюнки) і одночасно на клавіатурі, тобто дуже часто
відбувається переведення погляду з екрана на клавіатуру, в результаті чого
виникає часта переадаптація зору.
Статична сидяча поза при цьому викликає напруження плечового поясу і
тому неправильно підібрані меблі та недоцільно вибраний режим роботи можуть
призвести до порушення постави, а довготривале напруження зору може
викликати незворотні патологічні зміни.
Тому зрозуміла необхідність всебічного вивчення функціональних змін
реакцій організму і здоров’я молодших школярів під впливом навчання на
персональних
комп’ютерах
з
метою
гігієнічного
нормування
режимів
безперервної роботи дітей на них.
Основні гігієнічні принципи безпечного для здоров’я застосування
комп’ютерної техніки під час навчання школярів:
-
гігієнічна доцільність розміщення та створення відповідних
оптимальних умов у приміщеннях кабінетів комп’ютерної техніки;
-
обладнання кабінету спеціальними меблями, призначеними для
комп’ютерної техніки відповідно вікових особливостей користувачів;
-
гігієнічне нормування всіх чинників, що виникають при роботі
комп’ютерної техніки і можуть змінювати внутрішнє навчальне середовище;
-
нормування
тривалості
безперервної
роботи
учнів
на
персональних комп’ютерах залежно від віку і вихідного стану здоров’я дітей;
-
психо-гігієнічна експертиза навчальних комп’ютерних програм;
виховання дітей у напрямку засвоєння гігієнічної культури користування
комп’ютерною технікою.
Для профілактики зорового стомлення на уроках необхідно дотримуватись
певних рекомендацій:
-
оптимальна тривалість безперервного заняття на комп'ютері для дітей 6-
річного віку – 8 - 10 хв, 7 - 10-річних – 10 - 15 хв, не більше чотирьох разів на
тиждень.
З метою профілактики зорового стомлення дітей після роботи на
персональних комп’ютерах рекомендується проводити комплекс вправ для очей,
які виконуються сидячи або стоячи, відвернувшись від монітора з максимальною
амплітудою руху очей. Для зацікавлення ці вправи потрібно проводити в ігровій
формі.
Головне, дотримуватись принципу “не нашкодь”, тобто, вчасно запобігати
можливому
надмірному
стомленню.
Як
сказав
В.Сухомлинський
“Першочерговою місією вчителя є збереження здоров’я дітей”. Не забуваємо про
це і зараз – у добу комп’ютеризації. Комп’ютер цінний помічник, але він може
стати й шкідливим сусідом.
Сучасні комп’ютерні програми дають можливість продемонструвати
яскраву наочність, запропонувати різні цікаві динамічні види роботи, виявити
рівень знань та умінь учнів.
При використанні комп’ютерної техніки на уроках слід враховувати якість
навчальних комп’ютерних програм. Вони повинні відповідати таким вимогам:
-
бути цікавими і доступними для дітей, викликати у них позитивні
емоції;
-
будити їх уяву та фантазію;
-
формувати алгоритмічне, логічне мислення;
-
розвивати творчі здібності;
-
вчити працювати з комп’ютером (клавіатурою, мишею);
-
відповідати віковим особливостям дітей;
-
дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог.
Багато можливостей для розвитку логічного та алгоритмічного мислення
дає пропедевтичний курс «Сходинки до інформатики», який відповідає
вищезгаданим
вимогам.
Вчителі-практики
доводять,
що
використання
комп’ютера в навчальній діяльності учнів сприяє розвитку розумових здібностей,
пам’яті, просторової уяви, уваги, моторики, творчого нестандартного мислення,
підвищує інтерес до навчання, створює гарний настрій.
Цей проект спрямований на розвиток внутрішнього світу молодшого
школяра, його свідомості, системи знань переживань, прагнень; збагачення
досвіду дитини, зв’язок з практичним, повсякденним життям, навчання ставитися
до себе, як до неповторної особистості, що займає певне місце в родині,
суспільстві. Курс «Сходинки до інформатики» є комплексом навчально-
розвивальних ігрових програм для дітей молодшого шкільного віку. В його основу
авторами закладено чотири змістові лінії:
-
формування
уявлення
про
можливості
та
сфери
застосування
комп’ютера, ознайомлення з технікою безпеки під час роботи з комп’ютером та у
комп’ютерному класі; формування елементарних необхідних навичок роботи з
мишею та клавіатурою;
-
розвиток загальних здібностей дитини: логічне мислення, просторова
уява, увага, кмітливість, зорова і слухова пам’ять, креативність;
-
підтримка навчальних предметів: математика, українська та англійська
мова, «Я і Україна», основи здоров’я, логіка, музика;
-
алгоритміка:
формування
уявлення
про
алгоритми,
розвиток
алгоритмічного мислення.
Виконуючи завдання програми, учні розділяють поставлену задачу на
частини, збирають з частин ціле; складають алгоритм розв’язання; розвивають
вміння міркувати за схемою «якщо…, то…», аналізувати ситуацію, передбачати
можливі наслідки дії; моделюють такий перебіг подій, що приведе до бажаного
результату; удосконалюють уміння висловлюватися у рамках певної системи
термінів; вчаться зосереджуватись на поставленій задачі, точно та акуратно
реалізовувати задану послідовність дій.
У своїй діяльності вчителі використовують низку комп’ютерних програм:
навчально-інформуючі:
-
енциклопедії,
електронні
підручники,
кінофільми;
-
контролюючо-тестові програми, зокрема «Тест - 2002»;
-
графічний редактор Paint; (Робота з графічним редактором Paint
сприяє розвитку просторової уяви дітей, моторику, координацію рухів, увагу.
Крім
того,
забезпечуються
міжпредметні
природознавством, образотворчим мистецтвом.)
-
програма презентацій Power Point;
зв’язки
з
математикою,
-
навчально-ігрові
програми:
«Сили
природи»,
«Сходинки
до
інформатики».
-
Електронний конструктор (ЕЛКОН) – курс «Конструювання на
комп’ютері» для учнів 1-4 класів, який є інтегрованим на рівні змісту навчання і
має на меті - формування в молодших школярів стійкого інтересу до навчання.
Він містить кілька модулів з різних предметних галузей:
•логіка:
-
властивості, порівняння, класифікація об'єктів;
-
пошук закономірностей та доповнення малюнка;
•комбінаторика:
- завдання на розфарбовування;
- числові квадрати;
•образотворче мистецтво:
- тематичне малювання;
- геометричні орнаменти;
•математичні задачі:
- периметр і площа багатокутника;
- конструювання багатокутників;
- задачі із «сірниками»;
- задачі про «паркети»;
•моделювання навколишнього світу:
- силуети;
Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальновиховному процесі сприяє підвищенню його ефективності, всебічному і
гармонійному розвитку особистості учнів, розкриттю їх талантів, суттєво впливає
на зміст, форми, методи і засоби навчання. Вдало підібрані комп’ютерні програми
забезпечують розвиток творчих здібностей, стимулюють пізнавальну активність,
емоційну сферу та інтелектуальні почуття школярів. При цьому підвищується
працездатність учнів, зацікавленість їх різними видами діяльності, поліпшується
просторова уява, пам’ять, логічне мислення, розширюється їх світогляд. Тому
комп’ютер має великі можливості вдосконалення навчально-виховного процесу.
Використання інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі
дозволяє отримати навички ХХІ століття.
2.4 Технологія виховання творчої особистості
У сучасному світі гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості.
Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і
кожної людини зокрема. Посилюється увага до розвитку творчих здібностей
особистості, надання їй можливості виявити їх.
Незважаючи на те, що проблема розвитку творчого начала в учнів
досліджується давно, багато питань залишається невирішеними. Як і раніше,
більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності,
значна частина завдань у підручниках має також відтворювальний характер. Тому
актуальним на сьогодні є використання в практиці роботи школи « Технології
формування творчої особистості », ґрунтуючись на основні положення даної
технології, на теоретичні розробки вчених – педагогів В.І.Андрєєва,
Богоявленської,
Р.М.Грабовської,
Н.В.Кузьміної,
Ю.К.
Я.О.Пономарьова,
Н.Ф.Тализіної та ін., які досліджували проблему творчості.
Основне завдання
даної технології – створити максимально сприятливі
умови для творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Мета технології – забезпечення умов для того, щоб кожен школяр міг
реалізувати себе, свої індивідуальні здібності, свої схильності та інтереси.
Технології сприяння формуванню творчої особистості
 технологія проектування;
 технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери;
 технологія використання на уроці навчальних і навчально – творчих
завдань;
 технологія створення психологічних умов підготовки школярів до
творчої діяльності;
 технологія навчально – виховного процесу як моделювання його
змісту, форм, методів відповідно до поставленої мети.
2.4.1 Місце творчої роботи у роботі над текстом на уроках українського
читання у початковій школі
(Лихобаб О.В.,
вчитель початкових класів)
Велике значення має творча робота над опрацювання тексту в нашій рідній
мові. У зв’язку з читанням оповідань казок, байок треба запроваджувати творчі
вправи на основі прочитаного. Ці роботи можуть бути різноманітні. Одні з них
мають виявляти, як діти розуміють прочитане, інші показати, як діти ставляться
до прочитаного твору. Творчі роботи мають також за мету розвивати логічні
здібності дітей, сприяти кращому зв’язному мовленню.
Термін «зв’язне мовлення» вживається у трьох значеннях. Зв’язним
мовленням називається також продукт цієї діяльності – текст, характерними
ознаками якого є смислова та структурна єдність. Зв’язне мовлення – це і розділ
методичної науки, що становить своїм завданням – учити дітей розуміти,
відтворювати і будувати висловлювання з огляду на мету, умови спілкування,
дотримуючись, норм літературної вимови.
Оволодіння мовою, як засобом спілкування, мислення, пізнання – необхідна
складова розвитку розумових і творчих здібностей учнів – формування
гуманістичних
Важливість
ідеалів
збагачення
–
прищеплення
мовлення
для
почуття
національної
становлення
свідомості.
духовно-збагаченої
особистості, завжди усвідомлювалось методистами. Розробка приділяється різним
засобам навчання, зокрема, переказам, творам, казкам. Проте, як самостійна
галузь із своїм змістом, розділ «Розвиток творчості» є основою механізмів вчення
про текст.
Сприймання будь-якого художнього чи науково пізнавального тексту й
активне засвоєння відповідної інформації становлять основні складові процесу
читання. Звідси мета уроку читання – навчити школярів раціональних прийомів
роботи залежно від змісту та комунікативного завдання.
Достатній темп і гнучкість читання є основою для формування багатьох змін,
необхідних для здійснення процесу читання, - зокрема зосереджувати увагу на
певних проблемах змісту, передбачати те, що буде сказано далі, визначати
головну думку тексту, стрижневі місця тексту. Від несуттєвих встановлювати
зайві деталі інформації, становити запитання, робити висновки, критично
оцінювати різну інформацію, реагувати на неї та використовувати у відповідних
життєвих ситуаціях.
Працюючи з текстом вчитель має поставити те комунікативне завдання, яке й
визначатиме особливість сприйняття його школярами. Під комунікативним
завданням у цьому випадку слід розуміти те – де, коли, з якою метою буде
використана або отримана з тексту інформація. Якщо вчитель ставить завдання
спонукати учнів до пошуку відповідних відомостей, до збагачення знань, то воно
може бути конкретизоване в таких типах завдань: на прикладі оповідання «Життя
сироти», «Лесичкин хліб» Пришвін; «Весняний день» Біянкі.

Прочитати, дати відповіді на запитання: з яких рядків оповідання
довідались, що малий Тарас дуже хотів вчитись?

Прочитати і пригадати, що про прочитане було відомо раніше,
усвідомити, що нового дізнались про ту чи іншу подію, яка сталась з
героєм.
У процесі читання, якщо на уроці ставиться завдання залучити дітей до
соціального досвіду, спонукати їх до вчинків, то воно реалізується в завданнях
типу:
- що спільного (відмінного) у вчинках героїв твору?
- як про цю незвичну ситуацію сказано на початку твору та в кінці твору?
А якщо вчитель, організовуючи читання, ставить за мету вплинути на
почуття учнів, то можна використовувати різні твори, оповідання, казки.
Завдання:
прочитати і висловити своє ставлення до прочитаного;
прочитати і визначити чого те, чи інше викликає смуток, співчуття,
жаль, радість;
визначити, які засоби мови роблять мовлення героїв твору яскравим,
виразним, повільним і т.д.
Завдання такого типу потребують від учнів глибшого проникнення в зміст
тексту, уваги до засобів тексту, до засобів мови, мовлення, повного розуміння
прочитаного. Тому виникає потреба створити умови, які б викликали внутрішнє
спонукання, висловлювати свої думки і почуття, бажання розповісти про своє
враження, побачене на уроках. На уроках слід ввести учнів у навчальну ситуацію,
яка наближається до природних умов спілкування.
Добрим видом творчої роботи для розвитку мови учнів та образного
мислення є інсценізація творів. Інсценізують їх після читання і переказу в особах,
коли учні розуміють зміст, характер героїв. Учитель визначає дітей, які
виконуватимуть певні ролі, обмірковує з класом, які картини треба зобразити.
Один, два учні пробують відтворити казку, інші мають оцінити їх дії. Можна
показати казку і в цілому. Часто призначаю на кожну роль декілька дітей і всі
обмірковують хто краще виконує. Інсценізація активізує всіх учнів, допомагає
глибоко усвідомити зміст твору, відчути кожного героя, бо діти бачать їх у дії, або
самі виконують її.
Відтворення діалогів, створення нових на основі прочитаного є доброю
вправою для розвитку творчих здібностей. Досвід показує, що навіть учні, які
беруть меншу активність у постановці інсценізації, пожвавлюються, легше
добирають новий матеріал. Інсценізації проводять на уроках читання і в
позаурочний час.
2.4.2 Досконале володіння словом, як складова розвитку творчих
здібностей учнів
(Кучеренко Г.Р.,
вчитель початкових класів)
Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції щодо розвитку
освіти.
З'явилась
нагальна
потреба суспільства
у
творчих,
діяльних,
обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадян.
Розбудовані
процеси, які
сьогодні
відбуваються
в
освіті,
гостро
поставали перед педагогами проблему диференціації навчально-виховного
процесу з метою раннього виявлення та розвитку дитячої обдарованості.
Саме в цьому я вбачаю нові можливості максимального розвитку дітей з
різним рівнем здібностей.
Якщо звернутись до творчої спадщини В.О.Сухомлинського, то можна
побачити,
що
проблема
навчання
обдарованих
дітей
давно
і
плідно
розробляється у вітчизняній педагогіці. Саме Сухомлинському належить
думка про те, що предметом особливої уваги кожного педколективу повинна
бути "…спеціальна спрямованість виховання: розвиток обдаровань, виховання
розуму, творчих здібностей учнів, які стануть у майбутньому вченими,
мислителями, письменниками, художниками".
Виникла
необхідність
удосконалити
методичні
прийоми
та
урізноманітнити форми роботи, навчаючи нового спрямування вивченню
рідної мови, в процесі якого розвиваються творчі здібності школярів. Серед
змістових ліній пріоритет надається комунікативній. Тому я будую свою
роботу так, щоб оволодіння культурою спілкування відбувалося комплексно,
з опорою на всі види мовленнєвої діяльності.
Завдання вчителя початкової школи полягає в тому, щоб закласти
міцний фундамент знань учнів для їх подальшого успішного навчання в
старших класах.
Найвагомішим для розкриття проблеми творчості є визначення творчості як
вираження загального через індивідуальне. Ще Горацій визначив мету творчості
як "по-своєму сказати загальне". Справді, творчість завжди народжується на межі
між особистим і загальним, коли загальні проблеми переплавляються в
особистісні проблеми творця, який не повинен бути банальним і не повинен
занурюватись у суб'єктивізм. В основі творчості лежить специфічна мотивація. Це
може бути емоційна реакція особистості, потреба у самовираженні, необхідність
компенсувати якусь недостатність тощо. Така творчість незапланована, рідко
піддається регуляції з боку свідомості. Також до творчості можуть спонукати
певні нестандартні, інколи "критичні", ситуації. Звичайно, творчість неможлива
без закріплення і розвитку тих цінностей, які даровані людині при народженні
Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані)
переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і
удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку
творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання
педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до
складного:
створювати
ситуації,
що
сприяють
творчій
активності
та
спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність
розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати
дедалі складніші творчі завдання».
Можна визначити такі підходи до керівництва творчою діяльністю:
1) оволодіння алгоритмами творчого процесу й побудова відповідних
моделей різноманітних творчих рішень;
2) створення найсприятливіших умов для творчості.
Ураховуючи специфічну природу творчості, учитель свою роботу повинен
здійснювати у двох напрямках:
1. Виявлення і спланований розвиток творчих здібностей.
У цьому напрямку процес розвитку творчих здібностей учнів здійснюється
поетапно.
Таких етапів можна виділити три:
а) початковий, на якому здійснюється робота над словом, збагачення
словникового запасу учнів, (виявити та визначити роль слова у творах);
б) проміжний, на якому пропонуються творчі завдання на основі поданих
зразків (дописати, завершити, дібрати тощо);
в) творчий (побудова власного тексту).
2. Створення "нестандартних ситуацій" з метою активізації прихованих
творчих здібностей, закладених у кожній дитині від народження.
Відомо, що здібності й нахили до творчості можна розвинути, поставивши
учня в певні умови, за яких він буде вимушений, самостійно щось створити.
Такими умовами може бути контрольна робота (навіть учні, які вважали, що не
мають творчих здібностей, за 15-20 хвилин під час контрольної роботи творили
шедеври, справжні перлини художнього слова). Учитель повинен лише надихнути
на творення власних текстів. Тому гаслом роботи у цьому напрямку можуть стати
слова К. Ушинського: "Учень - це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел,
який треба запалити".
Звичайно, щоб
виховати
справжню творчу особистість, розвинути
потенційні творчі можливості дитини, учителю необхідно оволодіти методами і
засобами, які розвивають творчі риси особистості. Насамперед слід не лише на
уроках читання звертати увагу учнів на художні особливості творів, що
вивчаються, а й на уроках мови добирати такий дидактичний матеріал, на якому
учні не лише б вчилися бачити певне мовне явище, а й "відчували"' художні
засоби, аналізували їх.
На початковому етапі розвитку творчих здібностей ефективним засобом є
ознайомлення учнів з роллю
слова
у
мовленні
людини.
Ця
робота
проводилась за знайомим «ланцюжком» слово – словосполучення – речення --- текст. На кожному уроці словникова робота в різних її варіантах.
На другому (проміжному) етапі можна пропонувати учням на уроках
української мови вправи, які окрім творчих здібностей, розвивають образне
мислення, художнє бачення світу, сприяють кращому засвоєнню семантики слів:
• вибрати найвдаліший варіант слова;
• дописати (відновити) віршовані рядки;
• об'єднати кілька речень в одне;
• розчленувати текст на складові частини, змінити (розширити, згорнути,
перебудувати, замінити) мовний матеріал;
• розширити текст, вживаючи якомога більше іменників
(прикметників,
прислівників), але не додаючи більше ніж два речення; дати заголовок тексту;
• перебудувати прості речення на складне речення з різними видами зв'язку,
• вставити пропущені слова;
• замінити поданий текст синонімами:
"Здавна існує велика дружба між людьми і лелеками. Може, як жодна інша
птаха, підпускає лелека до себе людину бо вірить, що не буде йому кривди. І не
дарма говорять люди: у хаті, на якій поселиться лелечина пара, пануватиме добро
і злагода ".
• дібрати якнайбільше означень до поданого слова (наприклад, день похмурий, незабутній, зимовий, святковий...), чи якомога більше дієслів, які б
поєднувались із словом (наприклад, вітер дме, завиває, співає,...). Такі вправи
доцільно проводити у формі гри, змагання ("Хто швидше", "Хто більше",
«Добери слова», «Одягни слово»).
Широке поле для творчої діяльності учнів відкривають завдання,
спрямовані на розвиток фантазії, гіпотетичного мислення:
• написати за аналогією
• продовжити художній твір;
• змінити (переробити) закінчення художнього твору .
Дуже полюбляють учні завдання, спрямовані па розвиток уяви, наприклад:
Створи загадку так, щоб слова стали відгадкою;
Напиши рекламу, використовуючи по можливості більше слів
Придумай незвичайну історію, використовуючи всі слова
Використовуючи словник, знайди синоніми та антоніми до слів;
Створи аналогії зі словами;
Використовуючи етимологічний словник, знайди і опиши історію
кожного слова. Добери низку слів, щоб з часом показати, як змінюється історія
слова.
Такі завдання активізують пам'ять, увагу, вчать самостійно оцінювати,
встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, мотивувати ті чи інші дії.
На етапі актуалізації знань можна використати асоціювання ("Асоціативний
кущ», метод
«Гронування»), яке спонукає учнів думати, стимулює мислення
шукати зв'язки між окремими поняттями. Під час підведення підсумків уроку
(рефлексії) учитель може знову повернути учнів до схеми асоціацій, щоб
доповнити її.
На етапі написання творчих робіт потрібно дозволяти дітям отримати
задоволення від роботи, яку вони виконують. Задоволення отримують тоді, коли
вміють і знають як виконати задану роботу. Завдання вчителя полягає в тому, щоб
допомагати дітям розвивати творчі здібності:
–
Запропонувавши учням творче завдання, я не залишаю їх сам на
сам з ним. Моє втручання у творчий пошук дітей є ледь помітним,
обережним, зваженим, таким, щоб наштовхнути їх на власні думки, а не
нав'язувати свої. Відкрити в кожній дитині її найсильнішу сторону. Знайти
"золоту жилку" і добитися щоб дитина досягла успіхів у тій справі, котра
найбільше розкриває її природні задатки.
У своїй роботі я велику увагу приділяю тому, щоб жоден вогник
не згас, щоб кожна маленька людина отримала рівні можливості для
розвитку своїх здібностей.
Спрямовую свою роботу так, щоб:
–
поважати бажання дітей самостійно працювати;
–
надавати дитині свободу вибору;
–
схвалювати
результати
діяльності
дітей,
створювати
ситуацію
успіху;
–
надавати можливість загального внеску в роботу групи і при
цьому бачити результати своєї роботи;
–
створення
у
колективі
такої атмосфери,
щоб
кожна
дитина
відчувала гордість від того, що вона у чомусь досягла визначних успіхів;
–
створення таких умов, за яких у дитини щодня був би час для
заняття улюбленою працею.
Свідченням того, що моя робота з розвитку творчих здібностей дає
результати, є творчі роботи учнів, які розміщені у збірнику «Творче сузір’я». Я
щаслива, що мені не доводиться перевіряти «сухі» твори, в яких немає думки
учня, не видно частинки його душі. Крім того, спостерігаю, що у багатьох
школярів покращується якість знань, підвищується загальна мовленнєва культура,
з'являється відчуття краси слова. Збільшується кількість дітей, які прагнуть
творити, виконувати нестандартні завдання, проводити пошукові роботи,
створювати проекти, брати участь у позакласних заходах, конкурсах. Звичайно,
все це додає наснаги у такій непростій, але цікавій діяльності учителя.
2.4.3 Розвиток творчих здібностей учнів початкової школи на заняттях з
ритміки
(Драган А.,
вчитель ритміки)
На початку XXI століття особливо важливим є питання творчого розвитку
учнів у процесі навчання. У педагогіці існує цілий ряд досліджень, пов'язаних з
розвитком пізнавальних процесів, мислення, здібностей, знань, умінь, навичок, а
також творчості. Адже формування творчої, морально-цілісної, працелюбної
людини неможливе без розвитку її творчих здібностей у дитинстві. Особливо
сенситивним у цьому плані є молодший шкільний вік. Серед безлічі форм
розвитку творчих здібностей учнів особливе місце займає ритміка.
Слід зазначити, що проблемі творчих здібностей присвячено чимало
досліджень. Так, неодноразово підкреслювали роль мистецтва у процесі творчого
розвитку, використання ритміки і хореографії в естетичному розвитку дітей такі
вчені, як Е.Б.Абдулін, І.Н.Антипова, Б.В.Астаф'єв, Г.О.Березова, Л.А.Бондаренко,
А.Р.Верещагіна та ін.
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що в основі навчання
дітей молодшого шкільного віку повинна бути гра як необхідний компонент
уроку. Правильно підібрані і організовані у процесі навчання ігри викликають
інтерес до уроку, до навчальної роботи. Слід використовувати ігрову форму
проведення занять ритміки, залучати дітей до виконання творчих завдань, метою
яких є викликати в дітей відповідні почуття, допомогти увійти їм в уявну ситуацію є важливим етапом у розвитку творчих здібностей. Найбільше сприяють
розвитку творчих здібностей сюжетно-рольові ігри. Вони дають дітям можливість
пофантазувати, створити конкретний образ самостійно. Беручи участь в таких
іграх, молодші школярі розширюють знання, набувають авторських навичок,
перевтілюючись у героя, показують його характер. Дитина набуває здатності
мислити так, як мислить сам герой. Різноманітність поєднання танцювальних
рухів в іграх створює враження чогось нового, і тим самим розвиває творчу
фантазію дітей. Гра при навчанні танцю не повинна бути нагородою або
відпочинком після нелегкої або скучної роботи, швидше праця виникає на основі
гри, ставить її значенням і продовженням.
Різноманітність тематики, засобів зображення, емоційність танцювальних
ігор дають можливість використовувати їх як всебічний засіб виховання
особистості. Образне яскраве зображення соціальної діяльності, явищ природи
знайомить дітей з навколишнім світом в усьому його розмаїтті. А вміло
поставленні завдання спонукають їх міркувати, аналізувати складні ситуації,
робити висновки і узагальнення. Для прикладу наведемо танцювальні ігри "На
розвиток творчих здібностей за допомогою рухів та імпровізаційної пластики".
Для розвитку уваги. Вправи в ігровій формі навчать дітей концентрувати
увагу, зосереджуватися, коли це необхідно. Гра "Сова" спрямована на розвиток
уваги та спостережливості. Гра полягає в тому, що діти обирають сову, яка закриває очі. Діти - "звірятка" - під "світлу" музику пустують на галявині. Це день.
Раптом настає "ніч", змінюється характер музики. "Звірі" завмирають, сова йде на
полювання. Хто із "звірят" заворушиться, той і стане "совою".
Для розвитку пам'яті. Навчаючись у школі, діти молодшого шкільного віку
вже здатні запам'ятовувати. Але ця здатність у них розвинена ще не достатньо.
Тому вчитель повинен приділяти велику увагу тому, щоб молодші школярі
навчились запам'ятовувати більш досконало. Адже пам'ять є складовою частиною
розвитку творчих здібностей у молодших школярів, які ми повинні розвивати
всіма відомими нам засобами. Гра "Вигадай свій танець". Ведучий встає в центр
круга. У такт музиці (швидкою або повільною) він виконує декілька різних
танцювальних рухів, усі інші копіюють його танець. Потім він доторкається до
будь-якого учасника, той виходить в центр і повторює рухи ведучого напам'ять.
Якщо учень зміг повторити без помилок, то він вигадує свій танець. Якщо ж
учень помиляється, виходить інший учень і стає ведучим і далі по кругу.
Для розвитку уяви вчитель може запропонувати молодшим школярам під
музичний супровід за допомогою танцювальних рухів показати тварину, рослину,
настрій. Під час проведення такої гри, у дітей розвивається інтерес, їм стає цікаво,
вони залишаються задоволеними, намагаючись виконати завдання якнайкраще,
застосовуючи при цьому свої творчі здібності, вміння та уявлення, цим самим ще
більше розвивають їх.
Важливою складовою розвитку творчих здібностей молодших школярів є
мислення дитини. Для розвитку мислення дітям можна запропонувати гру
"Зоопарк". Під музичний супровід вчитель, по черзі, дає завдання показати жителів зоопарку (ведмедя, зайця, птаха, мавпу та ін.). Наступає ніч - звірі лягають
спати, наступає день - прокидаються. Діти з великим захопленням виконують ці
вправи. Розвиваючи творче мислення, ми тим самим розвиваємо пізнавальний
інтерес до нового, незвичайний погляд на звичайні речі.
Гра для дітей молодшого шкільного віку на уроках ритміки активізує їхній
творчий розвиток, розкриває перед кожною дитиною найпростіші уявлення про
близький світ, пробуджує рухливість та бадьорість. Створюючи музично-ігровий
репертуар для молодших школярів, педагог повинен звертатися також і до
українського ігрового фольклору, який увібрав у себе жартівливі сценки, трудові
процеси, природні явища, звички тварин. Як свідчить досвід роботи, застосування
такої форми навчання сприяє розвитку творчих здібностей молодших школярів.
Самостійне створення хореографічного етюду до запропонованої казки, картини
спонукають до творчості, самовираження дитини. Важливо залучати дітей до
виконання творчих завдань, метою яких є викликати
допомогти
ЇМ УВІЙТИ
В НИХ ВІДПОВІДНІ
почуття,
в уявну ситуацію, знайти нові способи дії. Тобто,
інсценізація казки відіграє вагому роль у розвитку творчих здібностей молодшого
школяра.
Розвитку творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку на уроках
ритміки сприяють також і різні форми імпровізації (наслідування навколишнього
середовища, передача настрою та ритму музики).
2.5 Технологія розвитку критичного мислення
Мислення є процесом опосередкованого і узагальненого відображення
людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях,
зв’язках і відношеннях . Відмінність мислення від інших психічних процесів
полягає в тому, що воно завжди спрямоване на розв’язування певної задачі.
Критичне мислення включає сприйняття ідей та аналіз висновків;
зіставлення їх із протилежними точками зору; розробку системи доказів на
підтримку відповідної точки зору та обрання позиції, заснованої на цих доказах .
Критичне мислення є складовим процесом творчої інтеграції ідей та джерел,
переоцінки та перебудови понять та інформації. Воно є активним та
інтерактивним процесом пізнання, що відбувається водночас на багатьох рівнях.
Мета технології - формування власної точки зору, впевнено вести дискусії
та приймати виважені рішення, самостійно здобувати знання, вчитись відкрито
спілкуватись, логічно мислити та аргументувати.
Ця методична система, впроваджена у навчальний процес, створює умови,
які дозволять учителям керувати навчанням школярів. Вона дає вчителям
можливість:
-
активізувати мислення;
-
формувати цілі навчання;
-
залучати учнів до плідного обговорення;
-
мотивувати навчання учнів;
-
активно залучати учнів до навчального процесу;
-
стимулювати зміни;
-
показати різні точки зору;
-
допомогти учням ставити власні запитання;
-
забезпечувати обробку інформації;
- здобути критичне мислення.
2.5.1 Впровадження технології розвитку критичного мислення в
практику роботи з молодшими школярами
(Новіцька Г.М.,
вчитель початкових класів)
Мислення - це нове створення світу.
Альберт Камю.
В
Національній
доктрині
розвитку
ХХІ
століття
зазначається,
що
стратегічним напрямком розвитку освіти в демократичній Україні є забезпечення
умов для розвитку, самоствердження і самореалізації особистості впродовж
життя. Мета сучасної школи – навчити молодих людей самостійно здобувати
знання, знаходити найоптимальніші вирішення певної проблемної ситуації,
аргументовано відстоювати власну позицію, чітко висловлювати свою думку,
мати розвинені комунікальні здібності.
Працюючи з сучасними дітьми, важко не помітити, що вони приходять до
школи з бажанням діяти, причому діяти успішно. Їм подобається на уроці не
просто слухати, а ставити запитання, приймати рішення, придумувати,
фантазувати. Якщо вчитель постійно організовує на уроках таку діяльність, то
навчання буде успішним, а здобуті знання якісними.
Коли вчитель вирішує для себе, що у своїй роботі буде використовувати
методи формування і розвитку критичного мислення, він повинен усвідомлювати,
що навчити учнів мислити критично з першого уроку фактично не можливо.
Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної
кропіткої роботи вчителя і учня, з уроку в урок, з року в рік. Як пізнання нотної
грамоти ще не робить людину музикантом, так і знання правил мислення та
переліку логічних помилок ще не навчає майстерності критичного мислення. Щоб
стати музикантом, людина мусить тренуватися
у грі на тому чи іншому
інструменті, практично опановувати музичну майстерність. Аналогічно, щоб
набути навичок критичного мислення, слід тренуватися, застосовуючи одержані
знання спочатку в засвоєнні навчальних прикладів, потім у самостійних вправах з
виявлення, ідентифікації і подолання все більш складних помилок і хитрощів.
Не можна виділити чіткий алгоритм дій учителя з формування критичного
мислення в учнів. Але можна виділити певні умови, створення яких здатне
спонукати і стимулювати учнів до критичного мислення. Головними з них є такі:
1. Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за даною
проблемою, її обробки, вибору оптимального рішення.
Робота з формування
критичного мислення може вестись не тільки на уроці, а й перед ним, і після
нього.
2. Очікування ідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікується
висловлення своїх думок та ідей у будь-якій формі, їх діапазон може бути
необмежений, ідеї можуть бути різноманітними, нетривіальними.
3. Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками.
Внаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій внесок у розв’язання
проблеми.
4. Цінування думок інших. Учні повинні вміти слухати і цінувати думки
інших. При цьому вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального
розв’язання проблеми дуже важливо вислухати всі думки зацікавлених людей,
щоб мати можливість остаточно сформулювати власну думку з проблеми, яка
може бути скоригована «колективною мудрістю».
5. Активна позиція. Учитель повинен створити середовище, вільне від
жартів, глузувань. Учні повинні займати активну позицію у навчанні, отримувати
справжнє задоволення від здобування знань. Це стимулює їх до роботи на
складнішому рівні, до прагнення мислити нестандартно, критично.
6. Віра в сили учнів. Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будьякі думки, мислити поза шаблоном. Вони мають бути впевнені, що можуть внести
свою «цеглинку» у зведення «будинку», яким є розв’язання проблеми.
Така організація педагогічної діяльності вимагає від учителя оволодіння
новими методами роботи, впровадження нових педагогічних технологій,
необхідності
самому
вчителю
вчитись,
творити,
розвиватись
і
самовдосконалюватись.
Урок критичного мислення має певну структуру та складається з п’яти
основних етапів.
1. Розминка.
– замінює так звані організаційні моменти уроку; головна
функція – створення сприятливого психологічного клімату на уроці. Теплий
психологічний клімат сприяє кращому засвоєнню матеріалу, підвищенню
авторитета вчителя, психологічному розвантаженню учнів.
Наприклад, метод «Збери слово» .На початку уроку дітям роздаються
картки із літерами «С» «Х» «У» «І» «П» . Прощу дітей відповісти на запитання
«Яким я хочу бачити себе на уроці?» одним словом; відповідь повинна
починатися з отриманої букви (наприклад, старанним, хорошим , інформованим,
приємним ,уважним тощо.) Далі з поданих літер складається слово «УСПІХ»,
вчитель і учні бажають успіху на уроці один одному.
2. Обґрунтування навчання. Етап передбачає постановку мети уроку,
розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в
цілому (для чого вивчається даний матеріал, що вимагається від них на уроці).
Навчальний матеріал засвоюється краще, бо учні розуміють його конкретну
практичну значимість для кожного з них; чітко знають, що вимагається від них на
уроці. Тут доцільно використати метод «Прес». Він допомагає навчитися
знаходити вагомі аргументи і формулювати свою думку відносно спірного
питання, вистроїти свої ідеї у вигляді чіткої логічної структури.
3.
Актуалізація.
На
цьому
етапі
відтворюються
знання,
вміння,
встановлюється рівень досягнень з теми, потрібних для наступних етапів уроку.
На даному етапі уроку створюються умови для «відкриття», самостійного
здобування знань; підвищується роль учня на уроці. Тут можна використати
метод «Знаємо – Дізнаємось – Дізналися». Після контролю знань , діти,
відтворюють, що їм уже відомо з даної теми, під керівництвом вчителя
визначають, чим будуть збагачені дані знання.
4. Усвідомлення змісту. Учень знайомиться з новою інформацією. На цьому
етапі вчитель має найменший вплив на учня. Учень аналізує інформацію,
визначає особисте її розуміння. Актуальність етапу в тому, що розвивається
уміння працювати з інформацією, працювати самостійно, виділяти головне,
суттєве; формується компетентність учнів з даного предмета.
Учитель розробляє зміст діяльності учнів на уроці : де, коли, яким чином
учням буде надано навчальний матеріал, що конкретно будуть робити учні на
уроці, у чому проявлятиметься їх діяльність, як учні будуть залучені до активної
діяльності, скільки часу триватиме кожний
етап їх роботи, чи обмежиться
діяльність уроком.
На даному етапі можна організувати парну роботу для критичного читання
тексту. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити,
обмінюватись ідеями, спілкуватись, допомагати один одному, висловлюватись,
переконувати, критично мислити.
Приклади завдань, що були використані на уроці природознавства в 3 класі при
вивченні рослин як живих організмів.
Робота в парах.
(На картках п’яти кольорів написані завдання для роботи з текстом. Кожна
пара учнів отримує картку певного кольору і протягом трьох - п’яти хвилин
опрацьовує статтю підручника. Оскільки кольори повторюватимуться, то у класі
утворюються певні робочі групи – за кольорами. Таким чином діти мають змогу
доповнювати відповіді свої товаришів.)
Як рослини живляться?
Як рослини дихають?
Як рослини рухаються?
Яке значення для рослин має кожен орган?
Чому рослини – живі організми?
5. Рефлексія. Учень стає власником ідеї, інформації, знань; має можливість
використати знання; обмінюється знаннями з іншими учнями; дає оцінку та
самооцінку діяльності на уроці, усвідомлюючи все, що було зроблено на уроці;
замислюється над підвищенням якості знань.
Під час підбиття підсумків уроку рефлексія розглядається як процес,
зворотній до початку уроку, що надає учасникам навчально – виховного процесу
можливість озирнутися на події, що відбулися, зіставити мету уроку
з
досягнутими результатами, спланувати необхідну корекцію. Тут знову можна
повернутись до таблиці і проаналізувати урок , спираючись на зазначені в ній
пункти.
Або можна використати такий метод етапу рефлексії, як «Рюкзак». Він дає
можливість залучити кожного учня класу до роботи на цьому етапі. Він полягає в
тому, що кожен з учнів стисло записує на папері відповідь на запитання «Які з тих
знань, умінь, способів дій, що отримали на уроці, вони візьмуть із собою для
використання на інших уроках, у житті, для виконання домашнього завдання,
тематичного оцінювання тощо?» Папірці з відповідями складають у рюкзак
(справжній чи уявний). Вибірково знайомляться з відповідями.
Особливості даного методу в тому, що він дає можливість залучити до
роботи всіх учнів, виділити головне, визначити важливість уроку, внести елемент
гри, сприяє розвитку позитивних емоцій та зацікавленості до навчання; крім того
надає вчителю інформацію про кожного учня, про методи роботи, що були
важливими для учнів, сподобались їм; а також створює основу для проведення
мотивації на наступних уроках.
«Заохочуйте бажання дітей до оновлення, якщо ви хочете виховати в них
риси нової людини» - закликає Шалва Олександрович Амонашвілі. Тож завдання,
що стоїть перед учителем кожного предмета , - навчити дітей мислити критично;
подбати про те, щоб вони вміли відрізняти сіре від білого, навіть якщо (як у тій
казці, що я розповіла на початку) додано лише одну краплю чорної фарби. Тоді,
коли такі діти стануть дорослими, вони не дозволять, щоб їхні будинки стали
чорними, а життя нещасливим.
2.5.2 Сучасні методи та прийоми формування критичного мислення на
уроках курсу «Я і Україна»
(Шевчук Л.К.,
вчитель початкових класів)
Актуальним завданням сучасної школи є пошук оптимальних шляхів
виховання особистості, яка вміє мислити, правильно й точно висловлювати
думки, коректно спілкуватися, особистості, здатної здійснювати самостійний
вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях.
Сучасна педагогіка - це є мистецтво навчання мислити самостійно, відстоювати
власну думку, вибудовувати ланцюг доказів.
Тому варто організувати навчальний процес так, щоб перші кроки до
"науки" маленькі школярі робили на уроках мислення серед природи, гортаючи
сторінку за сторінкою підручник "Я і Україна". Мета статті - акцентувати увагу на
необхідності вибору сучасних методів і прийомів для формування критичного
мислення першокласників, підкреслити важливу роль критичного мислення у
процесі навчання, його велике значення для особистості та суспільства.
Критичне мислення - це процес розгляду ідей з багатьох точок зору,
відповідно до їх змістових зв'язків, та порівняння їх з іншими ідеями. Щоб кожне
слово було проаналізоване перед тим, як промовлене (Сократ). Критичне
мислення - це результат. Це момент у мисленні, коли критичний підхід стає
природним шляхом взаємодії з ідеями та інформацією. Це активний процес, який
або стимулюється, або трапляється спонтанно і надає учневі можливість
контролювати інформацію, ставити під сумнів, об'єднувати, переробляти,
адаптувати
або
відкидати,
висловлювати
самостійні
оціночні
судження,
переконливо аргументувати їх.
Це відбувається, коли учень задає запитання типу: "Що це повідомлення
значить для мене?", "Як я можу використати ці знання?", "Як це знання
співвідноситься з тим, що я вже знаю?", "Чи є ця інформація корисною?", "Якими
могли б бути наслідки використання цих ідей для мене і для інших?".
Критичним можна назвати таке мислення, коли формулюють власну думку,
незалежно від обставин та інших людей, осмислюючи досвід, вибудовуючи
ланцюг доказів, відчуваючи нерозривний зв'язок власних принципів і вчинків. Для
того, аби мислити критично, необхідні певні знання, залежно від віку, факти, ідеї.
А починається критичне мислення із постановки проблеми, яку потрібно
вирішити. І рухати це бажання буде дитяча допитливість, яку вчитель має
розгледіти в маленькому школяреві і постійно "підживлювати".
Тому варто зазначити, що починати розвивати критичне мислення потрібно
з перших днів, коли дитина стала школярем. З цією метою пропонуємо
проаналізувати програмовий матеріал з тим, щоб зінтеґрувати матеріал однієї
теми різних предметів, визначити коло позакласного читання, можливості уроків
музики, художньої праці, вказати на об'єкти, за якими буде вестись
спостереження,
дослідницька
робота,
і
вивільнити
час
для
проведення
інтегрованих уроків мислення серед природи в період навчання грамоти. Також
потрібно продумати, коли і на яких уроках (тривалість уроків у першому класі
становить 35 хвилин) проводити щоденні і тематичні спостереження та елементи
дослідницької роботи. Бажано, щоб ця діяльність була систематичною.
Орієнтовне календарне планування системи спостережень за довкіллям та зразки
інтегрованих уроків мислення в природі подано в навчально-методичному
посібнику "Гортаємо сторінки рідної природи" (Л.Варзацька, О.Янчук).
У цьому посібнику автори пропонують інноваційну модель розвитку
словесної творчості першокласників у процесі спостережень за довкіллям. Через
систему інтегрованих уроків розкриваються способи інтеграції видів діяльності,
методи, прийоми, організаційні форми, зорієнтовані на активізацію сприймання,
уяви, мислення і мовлення дітей. Уся багата палітра завдань із різною мірою
допомоги, рівнем творчості, способами інтеграції видів діяльності програмує
формування оцінних суджень, збагачення особистісного досвіду творчої
діяльності учнів.
Організовуючи урок, пам'ятаємо, що варто учнів зробити співучасниками
процесу вироблення цілей, завдань, змісту і напрямів уроку, варто урок зробити
по-справжньому відкритим - і станеться диво: він перестане бути засобом
технологічного огранювання дитини, а стане простором її живого та самостійного
розвитку. Уроки мислення серед природи є сприятливим ґрунтом для розвитку
різних видів мислення, зокрема й критичного. Починаючи з першого класу,
створюючи атмосферу довіри, ситуацію успіху, використовуючи педагогіку
співробітництва, співтворчості, в межах якої є партнерство між учителем і учнем,
виховуємо впевненість дитини у власних силах, бажання вільно висловлюватись,
заперечувати, запитувати, доводити й переконувати, допомагаємо сформувати
адекватне ставлення до Я-концепції.
Які ж методи і прийоми найчастіше використовуємо на уроках мислення
серед природи в період навчання грамоти для розвитку критичного мислення
першокласників?
Так, для засвоєння досвіду творчої діяльності, розвитку мовлення,
критичного мислення, спостережливості, пам'яті, самостійності використовують
різні проблемні методи: експеримент, проблемно-пошукова, дослідницька
діяльність, дидактичні ігри, наочні методи навчання, метод аналогії
(О.Савченко).
Ефективним є метод "Прес" (не вживаючи терміна) і використовується в
тому випадку, коли виникають спірні питання і учасникам дискусії необхідно
зайняти певну позицію з проблеми, яка обговорюється, і переконати всіх у
власній правоті (О.Пометун). Використовуючи цей метод ми привчаємо дітей
висловлювати свою думку в лаконічній формі, впливаючи на думку інших
співрозмовників. Щоб міркування було переконливим і справляло враження,
привчаємо учнів використовувати слова: "Я вважаю, що..." (висловлюється
думка), "тому що..."(причина появи цієї думки), "наприклад..."(аргументи і факти,
докази), "отже, я вважаю..."(висновок, заклик прийняти дану позицію). Так, на
уроці мислення серед природи на тему: "Жива і нежива природа" можна
побачити, як використано цей метод. Діти міркують: "Качка - жива, бо вона бігає,
плаває, їсть зерно, п'є водичку". "Я не погоджуюся з тим, що, коли істота бігає і
плаває, то вона жива. Бо човен плаває, але він неживий. Отже, ця ознака
неважлива. Качка -жива, бо вона народжується, харчується, росте, помирає ".
Як бачимо, для розвитку критичного мислення потрібна бесіда, суперечка,
дискусія. Мислення активізується там, де перед учнями постають запитання, на
які вони не можуть відповісти відразу, сприйнявши описані об'єкти або згадавши
певні відомості. Щоб розв'язати мислительну задачу, потрібно розкрити
безпосередньо не дані відношення між об'єктами. Розвитку мислення сприяє
розв'язування задач з несформульованими запитаннями, із зайвими даними [5,
с.7].
Часто використовуємо метод "Займи позицію", створюючи ситуацію, коли
кожен
учень
має
можливість
висловити
думку,
переконати
товариша,
проаналізувати думки інших та вибачитись, подякувати і змінити попередню
позицію. Це яскраво простежується на уроці на тему: "Дерева і кущі". Після
колективних спостережень під керівництвом вчителя діти об'єдналися в групи,
щоб зробити висновки, чим же дерева відрізняються від кущів. Перша група дітей
оголосила власну думку: "Дерева високі і стрункі, а кущі низькі і розлогі". Друга
група зайняла позицію біля плаката "Так", третя - "Ні" , а четверта - "Не знаю".
Група, яка заперечувала, навела власні аргументи і звернула увагу всіх дітей на те,
що горобина висока, але це кущ. Клен молоденький, а тому низький, але це
дерево. Отже, ця ознака не головна.
Погляньте, у всіх дерев один стовбур, а кущ має кілька стовбурів. (Діти
проходять парком і переконуються). Учні, які сказали "Так "і" Не знаю", дякують
і повторюють висновок, наводять власні приклади. Доведення виникають
спочатку в суперечці між дітьми і тільки потім переносяться всередину самої
дитини, зв'язані формою виявлення її особистості. Діти дуже полюбляють метод
"Ґронування" - це певна стратегія навчання, яка спонукає дітей думати вільно та
відкрито на певну тему. Існують лише загальні правила для застосування методу
ґронування:
- напишіть центральне слово посередині аркуша паперу;
- починайте записувати слова та фрази, які спадають на думку з обраної
теми;
- коли всі ідеї записано, починайте встановлювати, де це можливо, зв'язки
між поняттями;
- пишіть стільки ідей, скільки дозволить час або ж поки всі вони будуть
вичерпані.
Робота може виконуватися індивідуально, в парах, в групах, колективно.
Цей метод можна використати на уроках на тему: "Пори року", "Транспорт",
"Довкілля" та інші. Так, на уроці на тему "Весна" діти записали такі слова: сніг,
лід, сонечко, вітер, дні, ночі, бруньки, квіти, птахи, сік і т.д. і склали такі фрази:
тане сніг, скресає лід, пригріває сонечко, повіває теплий вітерець, довшими
стають дні, коротшими ночі, з'являються бруньки, розцвітають перші квіти,
повертаються з вирію птахи, берізка пригощає соком.
"Кубування" - метод навчання, який полегшує розгляд різних сторін теми.
Цей підхід передбачає використання кубика із написаними на кожному боці
вказівками щодо напрямку мислення та письма. Використовуємо в процесі гри,
коли вчимо дітей описувати предмет, явище.
1. Опишіть це. Як це виглядає?
(Розгляньте уважно предмет та опишіть, що ви бачите, відрізняючи колір,
форму та розміри).
2. Порівняйте це.
(На що це схоже, а від чого відрізняється?).
3. Встановіть асоціації.
(Про що змушує вас думати? Що спадає на думку?).
4. Проаналізуйте це. (З чого це зроблено?).
5. Знайдіть застосування цьому.
(Як би ви це використали? Яким чином це може бути застосовано?).
6. Запропонуйте аргументи за і проти. (Добре це чи погане? Чому?).
Чи необхідно проходити всі шість сторін кубу відразу? Звичайно, ні, це
залежить від теми, завдань уроку та класу. Темою має бути щось, про що учні
знають досить багато. Сторони куба можна змінювати залежно від того, з якого
боку ви б хотіли, щоб ваші учні підійшли до розгляду цієї теми.
Методів існує багато і назвати їх можна по-різному. Ми звернули увагу
лише на кілька з них: простих, але яскравих, щоб показати, що навчитися
критично мислити не просто. Це не є таким завданням, що виконується на
певному етапі і далі забувається. Не існує чіткого переліку кроків, зробивши які,
можна навчитися критично мислити. Але існує низка умов, які вчителеві
необхідно створити в класі, а також кілька порад, яких повинні дотримуватися
учні для того, щоб успішно залучитися до процесу критичного мислення.
Отже, щоб стимулювати критичне мислення дітей-першокласників,
вчителеві необхідно:
- виділити час та забезпечити можливості для застосування методів і
прийомів для розвитку критичного мислення;
- дозволити учням вільно розмірковувати;
- приймати різноманітні ідеї та думки;
- сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;
- забезпечити для учнів безризикове середовище, вільне від насмішок;
- вселити віру у здатність кожного учня висловлювати критичні
міркування;
- цінувати критичні міркування своїх товаришів.
Для того, щоб почати ефективно практикувати критичне мислення, учні
мають:
- розвивати впевненість у собі і розуміння цінності власних думок та ідей;
- брати активну участь у навчальному процесі;
- бути готовим погоджувати і відкидати судження;
- ставитись з повагою до різноманітних думок.
ВИСНОВКИ
В
рамках
вивчення
проблемної
теми
комплексу
«Формування
відповідального ставлення до здоров’я у слабозорих учнів та учнівської
молоді для виховання життєвої та соціальної компетентності особистості» у
2011-2012 н.р. педагогічний колектив початкової ланки був залучений до роботи
над методичним проектом «Впровадження
здоров’язберігаючих освітніх
технологій у навчально-виховний процес у початковій школі». У роботі над
проектом приймали участь 12 педагогів початкової школи.
Мета проекту:
1)
ознайомити педагогів з теоретичними даними з даної тематики;
2)
створити умови для професійного розвитку педагогів та їх мотивації
для самоосвітньої діяльності;
3)
переконати педагогічний колектив у необхідності та важливості
впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій у навчально-виховний
процес;
4)
стимулювати педагогів до практичного втілення набутих знань у
професійній діяльності;
5)
створити умови мотивації до здорового способу життя та безпечної
життєдіяльності.
Загалом робота над проектом була спланована у 2 етапи і передбачала:
•
Теоретичне опрацювання матеріалу з даної тематики протягом першого
етапу у 2011-2012 н.р.
•
Практичне застосування здобутих знань у професійній діяльності
протягом другого етапу у 2012-2013 н.р.
Під час роботи над першим етапом проекту педагоги закладу опрацьовували
науково-методичну та періодичну літературу за даною тематикою. З кожним з
них була проведена співбесіда щодо організації самоосвітньої діяльності та її
планування. Таким чином кожний учасник проекту займав активну позицію під
час роботи над своїм проблемним питанням.
Отримавши необхідні дані за даною тематикою, педагогічний колектив
прийняв участь у написанні статей на тему «Освітні здоров’язберігаючі
технології». Заключною стадією першого етапу було обговорення, в якому
педагоги не лише презентували своє проблемне питання, а й мали змогу отримати
корисну інформацію від інших учасників проекту.
Підводячи підсумки першого етапу педагогічного проекту можна зазнати, що
всі
педагоги-учасники
проекту
були
ознайомленні
з
поняттями
«здоров’язберігаюча технологія», «здоров’язберігаюча освітня
технологія»,
основними видами та класифікацією сучасних здоров’язберігаючих технологій.
Також педагоги отримали змогу самостійно спланувати та організувати процес
самоосвітньої діяльності з даної тематики. Наприкінці першого етапу проекту
серед вчителів було проведено обговорення здобутих знань з метою переконання
педагогічного колективу у необхідності впровадження здоров’язберігаючих
технологій у навчально-виховний процес. Формою презентації самоосвітньої
діяльності стало написання педагогами статей з даної тематики.
Однак, залишається ряд питань які необхідно вирішити під час другого етапу
методичного проекту. А саме:
•
мотивувати педагогів до практичного втілення здобутих знань у
професійній діяльності;
•
обрати форму презентації педагогічних розробок колективу з даної
тематики.
Саме тому пропоную:
•
продовжити
роботу
над
методичним
проектом
«Впровадження
здоров’язберігаючих освітніх технологій у навчально-виховний процес у
початковій школі» у 2012-2013 н.р.;
•
оформити педагогічні розробки колективу у формі брошури за даною
тематикою;
•
2013 н.р.
провести підведення підсумків та результатів проекту наприкінці 2012-
Управління освіти виконкому Миколаївської міської
ради
Миколаївський спеціальний навчально-виховний
комплекс для дітей зі зниженим зором
Виступ на педраду:
Роль самоосвіти у професії педагога.
Методичний проект «Впровадження здоров’язберігаючих
освітніх технологій у навчально-виховний процес у початковій
школі»
Доповідач:
Нестеренко Т.В.,
вчитель англ. мови
Миколаїв - 2012
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа