close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
ЗМІСТ
Вступ ...…………………………………………………………………
Етапи складання бізнес-плану для підприємства
по виготовленню телевізорів..................................................................
1. Методичне обґрунтування бізнес-плану..............…….…………..
2. Інформаційна база бізнес-плану…......………….............................
3. Характеристика галузі, в якій реалізується проект......…..……….
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Тема
моєї
курсової
роботи:
Етапи
складання
бізнес-плану
для
підприємства по виготовленню телевізорів.
Мета роботи: показати значення бізнесу-планування, його місце в системі
керування
і
планування
діяльності
підприємства,
стратегії
і
тактики
інвестування, а також вивчення методики розробки бізнес-плану.
Актуальність теми полягає у розкритті сутності процесу складання
бізнес-плану
для
підприємства
для
визначення
конкретних
напрямків
діяльності фірми, цільових ринків і місця фірми на цих ринках та досягнення у
межах деякого інтервалу часу бажаного результату діяльності.
У сфері приватного підприємництва в Україні зайняті вже мільйони
людей. Однак бізнес — це зовсім особлива манера життя, що припускає
готовність приймати самостійні рішення і ризикувати. Вирішивши зайнятися
бізнесом, підприємець повинний ретельно спланувати його організацію. Мова
йде про бізнес-плани, з яких в усьому світі прийнято починати будь-який
комерційний захід. В умовах ринку подібні плани необхідні усім: банкірам і
потенційним інвесторам, співробітникам фірми, що бажають оцінити свої
перспективи і задачі, і насамперед, самому підприємцю, що повинний ретельно
проаналізувати свої ідеї, перевірити їхня реалістичність. Власне кажучи, без
бізнес-плану взагалі не можна братися за комерційну діяльність, тому що
можливість невдачі буде занадто велика, в цьому я й розумію актуальність теми
своєї роботи.
Кожна фірма, починаючи свою діяльність, зобов'язана чітко представити
потребу
на
перспективу
у
фінансових,
матеріальних,
трудових
і
інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти точно
розраховувати ефективність використання наявних засобів у процесі роботи
фірми. У ринковій економіці підприємці не можуть домогтися стабільного
успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно
збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, положення на
них конкурентів, так і про власні перспективи і можливості. Розробка стратегії і
тактики виробничо-господарської діяльності фірми є найважливішою задачею
для будь-якого бізнесу.
Якщо
підприємець
направиться
до
комерційного
чи
позикодавця
потенційному інвестору з відмінними інноваційними ідеями, але без готового
бізнес-плану, його попросять підготувати відповідну планову програму і
прийти ще раз, чи, що ще гірше, його більше не сприймуть всерйоз і більше не
запросять. Бізнес-план обов'язково повинний бути складений і представлений,
якщо підприємець хоче, щоб з ним мали справу.
Я вважаю, що головна мета розробки бізнес-плану - спланувати
господарську діяльність фірми на найближчий і віддалені періоди відповідно до
потреб ринку і можливостями одержання необхідних ресурсів. Бізнес-план
допомагає підприємцю вирішити наступні основні задачі:
Зневажаючи складанням бізнес-плану, підприємець може виявитися не
готовим до тих неприємностей, що чекають його на шляху до успіху. А
найчастіше це закінчується жалюгідно як для нього, так і для бізнесу, яким він
займається. Тому краще не пошкодувати часу і серйозно зайнятися бізнесомплануванням. Не слід зневажати складанням бізнес-плану навіть в умовах, коли
ситуація на ринку міняється досить швидко.
1.
МЕТОДИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ
Процес будь-якого планування, а отже і бізнес-планування, завершується
складанням плану, в даному випадку - бізнес-плану.
У науковій і навчальній літературі бізнес-план визначають як:
- спеціальний інструмент управління, широко застосовуваний майже у всіх
галузях сучасної ринкової економіки, незалежно від масштабів, форми
власності і сфери діяльності підприємства1;
- загальноприйнятий
засіб
менеджменту,
функціональна
форма
безперервності планування2;
- стандартний для більшості країн із розвиненою ринковою економікою
документ, у якому детально обґрунтовується концепція призначеного для
реалізації реального інвестиційного проекту, і наводяться основні його
характеристики;
- документ, в якому висвітлюються мета й завдання підприємницького
проекту, характеристика продукції (по слуг), пропонованої на ринок,
маркетингові дослідження ринку, ресурсне забезпечення проекту, організація
його реалізації, економічна ефективність. Він має комплексний характер,
містить елементи з техніко-економічним обґрунтуванням виробництва, поєднує
поточне і перспективне планування;
- передбачає багатоваріантність розрахунків щодо номенклатури продукції
та послуг, обсягів їх виробництва, розмір прибутку та ін.; розрахований на
ринкові умови господарювання, подається інвесторам або клієнтам, які
співпрацюватимуть із підприємством.
Поняття "бізнес-план" ще тільки "входить" в економічний лексикон наших
підприємців. Тим часом, закордонні бізнесмени давно уже усвідомили, що без
плану не можна починати скільки-небудь важливий комерційний захід. Мова,
щоправда, йде не про "п'ятирічки" і не про минулі техпромфінплани. Взагалі,
Бланк И. А. Финансовый менеджмент. — К.: ИТЕМ ЛТД; Юнайтед Лондон Трейд Лимитед, 1995. - С. 184.
Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учеб. пособ. – 2-е изд.: В 2 кн. Кн.2. – М.:Гуманит. изд. центр
«ВЛАДОС», 1996.
1
2
якщо покласти поруч планові документи, якими керувалися соціалістичні
підприємства, і бізнес-план, то, на перший погляд, між ними є багато спільного.
Це оперування одними й тими самими категоріями: ціна, собівартість, обсяги
виробництва і реалізації, рентабельність та інше. Та й за структурою між ними
також багато спільного: визначається мета і засоби її досягнення. Можна
запідозрити, що ідея появи бізнес-планів трансформована з надр планової
економіки. Але, якщо планова економіка спиралася на директивні показники,
основою яких було нормативне планування, то бізнес-плани - на такі ринкові
категорії як попит, пропозиція, конкуренція. Якщо планова система охоплювала
всі сфери діяльності (виробництво, наука, освіта, охорона здоров'я, культура),
то бізнес-плани застосовуються там, де мають місце ринкові відносини, тобто
там, де можна отримати прибуток, де є вигідність і рентабельність.
У закордонній практиці відкриття підприємства без такого плану, швидше
за все, призведе до його провалу. Більше того, як показує ця практика, бізнесплан потрібний усім тим, хто дає гроші на реалізацію проекту - банкірам, інвесторам і співробітникам, які бажають знати свої перспективи і чіткіше зрозуміти
свої задачі, а головне - самому, щоб ретельно проаналізувати свої ідеї,
перевірити їх на розумність, реальність.
Особиста участь керівника в складанні бізнес-плану настільки важлива, що
деякі інвестори відмовляються взагалі розглядати заявки на виділення коштів,
якщо стає відомо, що бізнес-план був із початку і до кінця підготовлений консультантом зі сторони, а керівником лише підписаний3.
Це зовсім не означає, що не треба користуватися послугами консультантів,
а навпаки, залучення експертів не заперечується інвесторами. Мова про інше складання бізнес-плану вимагає особистої участі керівника підприємства чи
особи, яка збирається відкрити свою справу. Включаючись у цю роботу,
керівник ніби моделює свою майбутню діяльність, перевіряючи на міцність і
сам задум, і себе - чи вистачить у нього сил довести цей задум до успіху і
рушити далі. Більше того, до розробки бізнес-планів необхідно залучати
3
Берл. Г. Создать свою фирму. Бізнес-план предприятия // Человек и труд. - 1993. - №8. - С. 106-108.
фахівців у галузі техніки і технології, особливо там, де мова йде про створення
нового виробництва.
Розмова про бізнес-плани сьогодні стає вкрай актуальною в силу трьох
причин:
- по-перше, ринкова економіка починає набирати обороти; в неї увійшло
нове покоління підприємців. Більшість із них ніколи не керувала будь-яким
комерційним підприємством, і тому не завжди чітко уявляють собі все коло
проблем, що їх очікують4;
- по-друге, змінювана ринкова кон'юнктура поставить і досвідчених
керівників підприємств перед необхідністю по-іншому прораховувати свої
майбутні кроки і готуватися до незвичної справи - боротьби з конкурентами;
- по-третє, одержання інвестицій багато в чому залежить від уміння
обґрунтовувати заявки, якості виконаних розрахунків, приведеної аргументації
у представлених проектах.
Бізнес-план покликаний допомогти вирішити всі ці проблеми. Це
документ, що замінив настільки звичний нам техпромфінплан5.
Бізнес-план виконує три функції. По-перше, може бути використаний для
розробки
концепції
ведення
бізнесу.
З'являється
можливість ретельно
розробити стратегію й уникнути помилок ще "на папері", а не в реальності,
розглянувши свою компанію з усіх сторін маркетингу, фінансів і виробничої
діяльності. По-друге, бізнес-план є інструментом, за допомогою якого
підприємець може оцінити фактичні результати діяльності компанії за
визначений період. Наприклад, фінансовий розділ бізнес-плану може бути
використаний як основа для складання бюджету виробничої діяльності і
ретельного контролю над тим, наскільки точно підприємство дотримується
його. Саме такий план може і повинен стати основою для нового плану. Через
деякий час (а згодом періодично) із бізнес-планом варто звірятися, щоб
виявити, за якими показниками підприємство відхилилося від нього, і чи можна
Бизнес-план инвестиционного проекта: Практическое пособие / Под ред. Й. А. Иванниковой. — М.:
Зкспертное бюро, 1997. — 112 с.
4
вважати ці відхилення сприятливими чи небажаними, а також визначити, як
повинен розвиватися бізнес у майбутньому. І, нарешті, третім призначенням
бізнес-плану є необхідність залучення чи "добування" коштів. Більшість
інвесторів не вкладе грошей у бізнес, не ознайомившись із бізнес-планом. Якщо
підприємець звернеться до потенційного інвестора з ідеями, але без готового
бізнес-плану, то його попросять підготувати відповідний план і прийти ще раз.
Або ж, що ще гірше, потенційне джерело грошей не сприйме такого бізнесмена
всерйоз і більше його не запросить. Так чи інакше, але бізнес-план повинен
бути складений, якщо підприємець хоче, щоб із ним мали справу. Бізнес-план є
документом, покликаним висвітити курс, якого повинно дотримуватися
підприємство у визначений проміжок часу. Більшість підприємств складають
бізнес-плани на один рік. Головна увага в них приділяється майбутнім 12
місяцям, і менш конкретно розглядається напрямок діяльності в наступних
двох-чотирьох роках. І лише в окремих випадках бізнес-плани можуть
охоплювати період тривалістю понад п'ять років, тому що за своїм характером
бізнес-план являє собою "гібридний" документ - частково - прагматичні
намітки, частково - засіб реклами; його зміст і тон викладу повинні бути строго
витримані. Інформація повинна бути точною і, разом із тим, уселяти почуття
оптимізму й ентузіазму. Хоча і варто визнати наявність ризиків, однак не слід
приділяти їм занадто багато уваги. Тон викладу повинен бути діловим. У той
же час, бізнес-план будуть читати зацікавлені особи, які відгукнуться на
позитивний і захоплюючий виклад, але відвернуться, якщо він буде нудним,
непродуманим і погано побудованим. Тому бізнес-план, у якому вдало і добре
використана графіка, а опис бізнесу подано жваво і привабливо, має більше
шансів викликати до себе підвищену увагу, ніж той, котрий виглядає
невиразним, сірим.
Бізнес-план для вже сформованого бізнесу виконує ряд функцій. У першу
чергу - це спосіб досягнення консенсусу й погодженості на підприємстві.
Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учеб. пособ. – 2-е изд.: В 2 кн. Кн.2. – М.:Гуманит. изд. центр
«ВЛАДОС», 1996.
5
У той час, як на починаючих підприємствах складанням бізнес-планів
займаються одна-дві особи, на зрілому підприємстві, особливо на великому, цю
роботу виконує кілька людей. На той час, коли бізнес-план пройде низку
обговорень і модифікацій і прийме свій остаточний вигляд, майже всі ті, хто
був причетний до роботи над ним, будуть дивитися на підприємство з позицій
цього плану. Від керівників уже існуючих невеликих підприємств часто
доводиться чути скарги на те, що через надмірність турбот, пов'язаних із
повсякденним керуванням, залишається занадто мало часу для планування. Ця
обставина гідна жалю, тому що постійна робота зі складання планів для малого
підприємства є ще більш важливою, ніж для великого. У багатьох випадках,
бізнес-план для будь-якого підприємства стає першим досвідом стратегічного
планування. І на противагу тому, як думає безліч людей, стратегічне
планування не тільки може проводитися в рамках малого підприємства, але і
має для нього життєво важливе значення, оскільки таке підприємство часто не
має ресурсів, що дозволили б йому виправити своє становище у випадку допущення яких-небудь помилок. Одночасно бізнес-план є і керівництвом для
виконання. Він може використовуватися для перевірки ідеї, для керування
підприємством і як інструмент прогнозування результатів діяльності. План
можна уточнювати в міру впровадження цих ідей у життя, коли виявиться,
наскільки неточними були його розрахункові показники. Таким чином,
з'являється система раннього оповіщення, що дозволяє вчасно вживати заходів
для вирішення виникаючих проблем. При розробці бізнес-плану підприємства,
що сформувалися, мають перевагу порівняно з починаючими. Дані, які вони
використовують для розрахунків, мають надійне обґрунтування результатів
їхньої діяльності. І задуми, які вони намічають на майбутнє, проростають коренями в їхню минулу стратегію, вбираючи в себе те, що призвело до успіхів, чи
те, чому підприємство навчилося на своїх помилках. Якщо підприємство хоче
вижити, воно повинно успішно відповісти на багато питань, які виникають у
зв'язку з розробкою бізнес-плану. Або ж воно повинно перевести їх у розряд
питань, на які "неможливо відповісти зараз, але варто отримати відповідь у
майбутньому". Буває і так, що головне питання виявляється упущеним6.
На шляху створення будь-якої справи постає ряд істотних труднощів, які
за відсутності належного підходу можуть бути причиною важкої ситуації. До
них належать: організація управління, добування капіталу, розробка і
маркетинг продукту, підтримка на прийнятному рівні валового прибутку й
захист бізнесу від небажаних впливів ззовні. Відповідно до статистики, 75%
усіх нових починань у бізнесі терплять крах у перші кілька років через одну або
декілька причин, у тому числі і через вплив невідомого "фактора X" (рис. 1.1):
внвплив
у
внутріш
нього
середовища
Малюнок 2.1 Співвідношення між випадками невдалого бізнесу й
успіхом нових підприємств
Успіх у відсутності невдачі - половина формули успіху. Схема демонструє
співвідношення між випадками невдалого бізнесу й успіхом нових підприємств.
Невдачам відповідає заштрихована частина кола. Вона розділена на сектори,
що відповідають функціональним секторам, до яких можуть бути віднесені
допущені серйозні помилки. Співвідношення 3:1 для успіхів і невдач, можливо,
є близьким до реальності. Хоча кожний із заштрихованих секторів кола має той
6
Липсиц И. В. Бизнес-план: Что зто такое? // ЗКО. - 1993. - №2
самий розмір і, отже, не відбиває статистично достовірне співвідношення числа
невдач, пов'язаних із кожною функціональною сферою, у цілому картина є
повчальною7. У тій мірі, в якій підприємець приділяє увагу кожній
функціональній сфері, він зменшує ймовірність здійснення фатальних помилок
і підвищує свої шанси на досягнення успіху (на влучання у незаштрихований
сектор). У випадку виникнення труднощів підприємець повинен досліджувати
стан бізнесу і виявити можливі проблеми. Щоразу, коли підприємець розкриває
і вирішує проблему, він таким чином рятується ще від однієї змінної, котра
може призвести до краху, і тим самим підвищує шанси на успіх. Більшість
проблем може бути вирішена шляхом ретельного пророблення планів.
Професіональні економісти, бухгалтери та юристи, які працюють із
підприємцями над складанням бізнес-плану й забезпечують залучення капіталу,
часто радять своїм клієнтам робити реалістичні намітки. Підприємцю не потрібно прагнути бути надлюдиною і ризикувати зривом плану, коли при більш
скромних претензіях можна прийняти такі орієнтири, яких легко досягнути і
навіть перевершити, що задовольнило б кредиторів і забезпечило інвесторам
нормальний рівень прибутку.
Залучення
капіталу:
бізнес-план
як
інструмент
фінансування.
Більшість людей ставить цю роль бізнес-плану на перше місце. Хоча ми і
розглядаємо її після всіх інших, але також вважаємо її вкрай важливою.
Зрештою, якщо підприємець не може дістати грошей, все інше вже не виглядає
переконливим. Однак, хоча залучення грошей є важливим питанням, це лише
одна з проблем у низці багатьох.
Крім ясності у викладі і чіткості в побудові, бізнес-план повинен бути на
рівні складності, доступному для розуміння його тим, хто його читатиме, і
таким стилем, який би продемонстрував захопленість автора передбачуваним
бізнесом.
Залучення професіоналів. Хоч ми й вважаємо, що бізнес-план завжди
повинен
7
складатися
самим
підприємцем,
може
виявитися
доцільним
Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учеб. пособ. – 2-е изд.: В 2 кн. Кн.2. – М.:Гуманит. изд. центр
використання професійних знань економістів, консультантів і юристів.
Корисними можуть виявитися також поради і підказки тих, хто безпосередньо
не бере участі в процесі. У професіоналів можуть виникнути об'єктивні
питання, що стосуються плану, і які самим підприємцем ще не розглядалися,
або тому, що він просто не подумав про них, або інтуїтивно вважав відповідь
очевидною. Професіонали часто можуть указати на справжні масштаби
проблем, які самому підприємцю здаються дрібними, стримати необґрунтовано
завищені чи помилкові амбіції, допомогти отримати більшої ясності у викладі
пунктів плану.
Роль плану у добуванні грошей. Оскільки більшість бізнес-планів
складають люди, що прагнуть знайти фінансові ресурси, у кінцевому рахунку
якість цих планів визначається здатністю пробудити інтерес у людей, яким
вони адресовані (рецензентів). У зв'язку з цим, важливо усвідомлювати, що
бізнес-план насправді лише початок процесу збирання капіталу. Це перший
документ, який одержить потенційний інвестор чи кредитор.
Якщо план здатний у доступній формі донести до свідомості читача
основні цілі і методи діяльності підприємства, то він обов'язково приверне
увагу. Якщо ж тому, хто його читає, захочеться одержати більше інформації, то
він не посоромиться запитати про деталі8.
План варто використовувати як інструмент ведення переговорів. При
підготовці плану підприємець повинен конкретно вказати, що він хоче
одержати від інвестора, але одночасно повинен ясно сказати, що він готовий
віддати. Він неначе кидає пробну кулю. Притримавши в себе одну-дві карти,
але не вводячи партнера в оману, підприємець надає йому можливість зробити
на переговорах перший крок.
Згадаємо, нарешті, що бізнес-план - конфіденційний документ. Він
повинен вручатися тільки тим, кому це дійсно необхідно, наприклад, команді
менеджерів,
професійним
консультантам
і
потенційним
«ВЛАДОС», 1996.
8
Друкер 77. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы: Пер. с англ. - М., 1992.
джерелам
фінансування. Немає ніякого резону друкувати велику кількість екземплярів
плану, так само як і складати пухкі, об'ємисті томи.
Важливо, щоб план потрапив у потрібне місце, а в ідеалі - до найбільш
компетентної особи.
Бізнес-план будуть читати як службовці підприємства, так і ті, хто не
працює в ньому. Внутрішнє коло зазвичай обмежується менеджерами і радою
директорів. Сторонні читачі - здебільшого ті, хто є джерелами фінансування,
хоча з планом будуть ознайомлюватися і професійні радники, а в деяких
випадках - і постачальники, дистриб'ютори (оптові торговці) й інші особи,
інтереси яких пов'язані з інтересами підприємства. Вони можуть виявити
бажання
познайомитися
з планом, щоб
зрозуміти, що
буде
робити
підприємство, як у нього ідуть справи, і що вони для нього можуть зробити.
Однак тут ми зосередимося на тих, хто читає бізнес-план із погляду можливості
фінансування даного бізнесу. Є два види джерел фінансування: позикодавці
й інвестори. Під позикодавцями ми зазвичай розуміємо комерційні банки, хоча
після змін, внесених у порядок, що регулює діяльність позикозберігальних
установ та інших фінансових інститутів, більшість із них також стали надавати
кредити на комерційній основі (пенсійні фонди, страхові компанії, кредитні
спілки тощо). До того, як традиційне визначення банківської діяльності
кардинально змінилося, більшість цих інститутів у першу чергу займалася
наданням позичок під заставу нерухомості. Це обумовлено тим, що позикодавці
й інвестори мають різні інтереси в бізнесі, який вони фінансують. Позикодавців
цікавить здатність підприємства повернути свій борг. Не важливо, домоглося
підприємство великого успіху, чи ні - позикодавець, звісно, задовольняється
лише обіцянкою забезпечити йому винагороду у вигляді регулярних виплат
основної суми і відсотків. Хоча позичальник у результаті розширення своєї
діяльності може стати більш солідним клієнтом для банку, для останнього це
аж ніяк не означає поліпшення його положення на сходинках бізнесу,
пропорційному успіхам, досягнутим підприємством. Що ж стосується
інвесторів, то їм гарантується солідна норма прибутку, тому що вони "мають
частку участі" у підприємстві в обмін на свої інвестиції. Отже, вони готові
прийняти на себе більший ризик, якщо при цьому існує можливість одержання
більшого прибутку9.
Банкам необхідно переконатися в тому, що потік коштів буде адекватним,
щоб забезпечити обслуговування боргу протягом усього терміну позички. Для
більшості позичок відсотки підлягають виплаті щомісяця, починаючи з
першого місяця, і основна сума, як правило, також. У деяких випадках платежі
основної суми можуть бути відстрочені, але на термін не більше одного року.
Щоб банкір мав гарантії, бізнес повинен бути досить міцним, здатним
обслуговувати борг і покриття зобов'язань, пов'язаних із ним. При цьому у
бізнесмена повинно залишатися досить грошей для створення "подушки" на
випадок непередбачених обставин. Підприємці повинні пам'ятати, що прогнози
не можуть бути абсолютно точними, і тому їм варто бути готовими до
відхилень. Позикодавці завжди хочуть мати впевненість у тому, що можливі
межі помилки враховані, і всі необхідні заходи передбачені. Ефективне
прогнозування грошового потоку вимагає здорових суджень та інтуїції. Однак
підприємцю варто складати такий прогноз грошового потоку (з оглядкою на
норми і стандарти галузі) і давати логічні пояснення у випадку, якщо в плані
передбачається відхилення від цих норм.
Жоден позикодавець, що знає користь у справі, не прийме рішення про
надання позички лише на основі міцного додаткового забезпечення. Однак
будь-який діловий позикодавець буде намагатися віднайти для позички
найкращий із можливих видів додаткового забезпечення. У таких випадках,
звичайно, мова йде про додаткове забезпечення інтересу позикодавця за
допомогою наділення його правом використання матеріальних активів у
випадку неплатежу чи передачі йому в заставу нерухомості чи устаткування.
Проблеми, пов'язані з особистою відповідальністю і погашенням позички,
складні, і тому незайвим буде порадитися з юристом, перш ніж укладати
відповідну угоду.
9
Економічна енциклопедія: У 3-х томах. / Відп. ред. С. В. Мочерний. -К.: Видавничий центр "Академія". - Т.1.
Вимоги позикодавців стосовно того, який обсяг власних засобів, на їхню
думку, повинен вкласти у бізнес сам підприємець, неоднакові. Однак майже усі
вони жадають від нього значних зобов'язань у справі. Це покликано
необхідністю впевненості у тім, що доля самого підприємця тісно пов'язана з
успіхами підприємства, а, отже, і з успіхами фінансування. Це також зменшує
ризик потенційних збитків позикодавця в загальній вартості угоди. Створюється "подушка", яка дозволить кредитору вийти "цілим і неушкодженим" у
випадку банкрутства клієнта. Крім того, для різних галузей характерне різне
співвідношення між позиковим і власним капіталом, яке зазвичай називають
"піднімальною силою" чи "важелем". Деякі галузі традиційно мали високий
обсяг цього співвідношення, коли позичений капітал у три-чотири рази
перевершує власний через високий ступінь успіху і (чи) наявність якісного
додаткового забезпечення.
Терміни виплати боргу. Термін виплати боргу - це час, за який
зобов'язання амортизується, зазвичай залежить від терміну служби активу,
придбання якого оплачується за рахунок цього кредиту, хоча можуть
спостерігатися і деякі відхилення від цього принципу. Якщо позикодавець
дійсно хоче укласти угоду, він повинен виявити певну терпимість, намагаючись
так побудувати структуру боргу, щоб угода була економічно виправданою, а
грошовий потік достатнім для амортизації боргу. Позички на створення
оборотного капіталу виплачуються в найкоротші терміни. І навпаки, позички на
придбання нерухомого майна погашаються впродовж максимально тривалого
терміну. Важливо пам'ятати, чим триваліший термін, тим менший розмір
щомісячних платежів основної суми і відсотків. Проте кількість щомісячних
платежів буде більшою, більше буде нараховано відсотків, і в підсумку
загальна сума виплат також буде більша. Багато банків готові запровадити
первісний мораторій на виплату основної суми боргу, тобто протягом деякого
періоду вони вимагають виплати тільки відсотків. Часто такі послаблення діють
під час становлення чи розширення бізнесу, коли витрати перевищують
2000; Т.2. - 2001.
надходження. Буває, що далекоглядний позикодавець подовжує цей мораторій
до 12 місяців. Можливі також випадки, коли він дає і більш тривалий термін,
для того, щоб допомогти підприємству пережити важкий час. Однак, за
винятком деяких випадків, мораторій на виплату процентних платежів не
встановлюється. Порушення зобов'язань по виплаті відсотків, як правило,
означає невиконання зобов'язань по позичці. При невиконанні таких
зобов'язань уся сума непогашеної заборгованості підлягає негайній виплаті
цілком.
Більшість позичок бізнесу сьогодні надається по змінній процентній
ставці, що зазвичай коливається разом із "прайм-рейт" (тобто зі "ставкою-прима", яку банки встановлюють для своїх кращих клієнтів). Ця ставка
призначається у вигляді "прайм-рейт" плюс "х" процентних пунктів. Часто "х"
складає від 0,5 до 2 пунктів, але може доходити 3-х, і навіть до 4-х пунктів
залежно від ризику й інших факторів, що враховуються позикодавцем. Ця
ставка може змінюватися настільки ж часто, як і "прайм-рейт", тому розмір
щомісячних платежів може коливатися. Практика встановлення перемінних
процентних ставок за кредит стала переважаючою з кінця 70-х рр. XX ст., коли
ці ставки були хитливими, і комерційні позикодавці вирішили, що краще
перекласти витрати цієї нестійкості безпосередньо на позичальника, ніж
компенсувати їх при встановленні фіксованих ставок по своїх позичках. Нема
ніякого сумніву в тім, що буде безліч інших договорів, правил і обмежень на
позичку, які уріжуть свободу підприємця в управлінні настільки, що він,
наприклад, не зможе збільшити платню провідним менеджерам чи не зможе
одержати нове фінансування без згоди кредитора. Говорячи в цілому про
розходження між позикодавцями й інвесторами, слід зазначити, що перші у
своєму аналізі потенціалу бізнесу більше звертають увагу на цифри й у
підсумку виявляються більш короткозорими, оскільки зосереджуються на перших роках існування бізнесу, тобто коли мова йде скоріше про забезпечення
життєздатності, а не про потенціал. Вони вимагають, щоб грошовий потік був
достатнім для повернення боргу, і найчастіше зосереджують свою увагу на
"нижній планці", а не на можливій "верхній планці" бізнесу. Це обумовлено
структурою їхньої винагороди. На відміну від інвесторів, позикодавці не
входять у бізнес як співвласники. Однією з головних переваг фінансування
бізнесу за рахунок боргу, а не інвестицій, є те, що позикодавець часто приймає
рішення швидше, ніж це робить інвестор. Немає нічого гіршого, ніж очікувати
прийняття деяких рішень позикодавцем, і навіть узагалі рішення про
фінансування, в межах двох і трьох місяців із моменту, коли він уперше
побачив бізнес-план. Що ж стосується венчурних інвесторів, то цей час
подвоюється
чи
навіть
потроюється.
(При
таких
часових
рамках
передбачається, що підприємці і фінансисти раніше не знали один одного.)10
Інвестори. Тут мова йде про венчурних інвесторів, тобто про те фінансове
джерело, що, зважаючи на все, у ці дні привертає до себе найбільшу увагу.
Більшість із тих, хто складає бізнес-план, у першу чергу налаштовується
саме на венчурних інвесторів. При цьому маються на увазі менеджерипрофесіонали фондів венчурного капіталу. Вони і вирішують, у які компанії
варто вкладати кошти. Як правило, ці люди шукають молоді, швидко
зростаючі, працюючі підприємства, що функціонують постійно, а не створені
для однієї угоди, а також які здійснюють операції із нерухомістю. Зазвичай
справжні венчурні інвестори - це багаті люди чи групи таких людей, які не
об'єднані безпосередньо у формальні фонди, - все ще складають найбільшу
частину венчурних фінансистів.
Інвестори вивчають ділову репутацію потенційного підприємця навіть із
більшою прискіпливістю, ніж це роблять позикодавці. Часто це пояснюється
тим, що вони укладають менше угод і в них більше часу на попереднє вивчення
ситуацій. Деякі інвестори, котрі самі колись починали як підприємці, володіють
"шостим відчуттям" у відношенні ділових якостей.
Структура бізнес-плану, як і його зміст, не регламентується і визначається
специфікою та сферою діяльності об'єкта інвестування. Тому і зміст, і
структура можуть різнитися залежно від того, кому бізнес-план буде
представлений, яка його місія, і з якою метою він розроблявся. У структурі
10
Грейсон Дж., О'Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI века: Пер. с англ. - М., 1991.
бізнес-плану, наприклад, орієнтованого на залучення інвестицій у виробничу
діяльність, як правило, виділяють такі складові:
1. Титульний аркуш
2. Зміст бізнес-плану
3. Резюме
4. Галузь, підприємство та його продукція (послуги)
4.1. Поточна ситуація і тенденції розвитку галузі
4.2. Опис продукту (послуги) підприємства
4.3. Патенти, товарні знаки, інші права власності
4.4. Стратегія зростання підприємства
5. Дослідження ринку
5.1.Загальна характеристика ринку продукту
5.2.Цільовий ринок бізнесу
5.3.Місцезнаходження підприємства
5.4.Оцінка впливу зовнішніх чинників
6. Маркетинг-план
6.1.Стратегія маркетингу
6.2.Передбачувані обсяги продажу
7. Виробничий план
7.1. Основні виробничі операції
7.2.Машини й устаткування
7.3.Сировина, матеріали та комплектуючі вироби
7.4.Виробничі й невиробничі приміщення
8. Організаційний план
8.1.Форма організації бізнесу
8.2.Потреба в персоналі
8.3.Власники бізнесу й команда менеджерів
8.4.Організаційна схема управління
8.5.Кадрова політика та стратегія
9. Оцінка ризиків
9.1.Типи можливих ризиків
9.2.Способи реагування на загрози для бізнесу
10. Фінансовий план
10.1.Прибутки та збитки
10.2.План руху готівки
10.3.Плановий баланс
10.4.Фінансові коефіцієнти
11. Додатки11.
Природно, що ця структура - приблизна схема бізнес-плану. Вона може
бути і не такою докладною, або, навпаки, - складнішою.
Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О. Бізнес-план: Технологія розробки та обгрунтування:
Навч. посіб. – К.:КНЕУ, 1998. с.43-44.
11
2.
ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА БІЗНЕС-ПЛАНУ
Інформаційна
система
слугує
надійним
помічником
як
починаючих, так і досвідчених підприємців і бізнесменів.
По-іншому це відбувається в країнах із перехідною економікою,
зокрема в Україні. Тут для складання добротного бізнес-плану з
урахуванням
специфічних
умов
українського
національного
і
регіонального ринків (що тільки формуються), по суті, необхідне
створення індивідуальної інформаційної бази в кожному конкретному
випадку
(для
кожного
проекту).
Тільки
при
наявності
такої
інформаційної бази стає можливою і розробка бізнес-плану. Надійна і
повна інформаційна база - це те, що дозволяє не просто розробляти, а
складати бізнес-план майже з першої його сторінки.
Основні етапи формування інформаційної бази.
Перший етап - концепція проекту. Концепція - це основа як
інформаційної бази, так і бізнес-плану та проекту в цілому, тому
важливість її важко переоцінити. Кваліфіковано складена концепція вже є
носієм інформації, що послідовно переростає в інформаційну базу. На початку
розробки вона представляє ідею майбутнього бізнесу, його логічну модель.
Іншими словами, модель містить опис майбутньої діяльності - від входу в
бізнес до реалізації продукції, одержання необхідного прибутку. Модель, як
правило, крім основної ідеї, містить різноманітні компоненти нового
підприємства, кожний з яких може включати цілу мережу різних рішень. Так,
наприклад, обрану сировину для виробництва пропонованого продукту можна
одержувати різними способами, за різних умов: у місті, регіоні, країні
знаходження підприємства чи за рахунок імпортних постачань, власним чи
орендованим транспортом тощо. Багатоваріантність рішень певною мірою
стосується й інших компонентів, чи складових, діяльності підприємства: виробництво продукту, його реалізація, взаємини з інвестором і те інше. У цій
роботі необхідно мати на увазі, що спроба охопити усі варіанти нереальна і
часом безглузда. Уже на першому етапі звужується коло реальних рішень при
їхньому побіжному аналізі, на основі навіть інтуїтивних відчуттів.
Концепція не створюється на голому місці, з чистого аркуша. Вона є
винаходом, ноу-хау підприємця, що вирішив узятися за нову справу.
Підводячи підсумок сказаному, можна зазначити, що концепція повинна
допомогти вирішити два завдання, які складають основу інформаційної бази:
- Розкрити сутність нового бізнесу в формі, прийнятній для економічного
моделювання різних варіантів організації виробництва і здійснення угод.
- Сформулювати перелік питань, відповіді на які дадуть вичерпну
інформацію та можливість визначитися з джерелами інформації.
Вирішенню цих завдань допоможе виділення і класифікація основних
ознак об'єкта бізнес-плану, сукупність яких складає його модель. Ця
класифікація може бути виконана за такою схемою (табл. 2.1):
Таблиця 2.1 Класифікація основних ознак об'єкта бізнес-плану
Характеристика ознак
Призначення
продукту
Варіанти ознак
Споживчі властивості
Поліпшені
Піонерний
відповідають продуктуспоживчі
продукт
конкуренту
властивості
Географія
Регіональний Національний Ринок СНД Світовий ринок
ринку
ринок
ринок
Покупець
Державні
Підприємства
Торгові
Кінцевий
організації,
організації
покупець
установи,
Кінцевий
Забезпечений СередньозаНизькі
Малопокупець
прошарок
безпечений
доходи
захищений
прошарок
прошарок
Попит
Має
Стабільний
Періодичний Епізодичний
перспективу
росту
Сфера
Виробнича Виробництво Торгівля
Інші види
діяльності
торгівля
діяльності
(вказати)
Технологічний Відповідає
Нижче рівня
Висока
Наявність "ноурівень
рівню
конкурентів
технологія
хау"
Маркетингова конкурентів
Досліджена маркетингова Недосліджена маркетингова
стратегія
ситуація
ситуація
Інвестиційна Розширення
ситуація
попиту, ріст цін
випереджає ріст
витрат (явна
інвестиційна
привабливість)
Розширення
попиту обмежене,
потрібне створення певних умов
(неявна, схована
інвестиційна
привабливість)
Попит нижче пропозиції,
результати не
виправдують витрати,
потрібна цільова програма
підтримки (негативна
інвестиційна
привабливість)
Другий етап — блок якісної інформації. Цей блок розвиває й уточнює
окремі її положення, наче прокладає шлях до одержання кількісної інформації.
До нього може входити:
- розширена
інформація
про
сегмент
чи
нішу
ринку,
ринкову
кон'юнктуру;
- характеристика технологічного рівня і техніко-економічні показники
застосовуваних технологій;
- намічувані зв'язки з постачальниками і споживачами продукції;
- правова і нормативна база реалізації проекту;
- організаційні і виробничі схеми, структура управління підприємством.
Це може бути й інша інформація, що вкладається в зміст майбутнього
бізнес-плану.
Третій етап — блок кількісної інформації. Кількісна інформація разом із
попереднім блоком створює основу для виконання всіх наступних розрахунків.
У нього можуть входити:
- сформовані ціни на ринку на пропоновану продукцію;
- передбачувані обсяги продажів відповідно до прийнятої маркетингової
стратегії;
- ціни і тарифи на різного роду послуги;
- податкові ставки відрахування;
- норми витрат сировини і матеріалів;
- необхідні дані для освоєння проекту й інші матеріали.
Четвертий етап - блок розрахункової інформації. Розрахункова інформація
разом із попереднім блоком створює основу для виконання всіх наступних
фінансово-економічних розрахунків. Основу його складає обчислення собівартості продукції, що випускається.
П'ятий етап - підсумковий блок. Цей блок, по суті, містить основні
економічні параметри в розрахунку на одиницю продукції. Наприклад:
собівартість, загальний і чистий прибуток, податкові ставки та ін. Підсумковий
блок дозволяє судити про ступінь вигідності проекту і прийняти рішення про
доцільність його інвестування12.
Інформаційну базу рекомендується створювати за такою схемою (мал. 2.1):
Ідея бізнесу
Класифікація основних ознак об'єкта бізнес-плану
Концепція проекту
Якісна інформація
Кількісна інформація
Розрахункова інформація
Підсумковий блок
Малюнок 2.1 Склад інформаційної бази
При створенні інформаційної бази для будь-якого бізнес-плану стає
зрозумілою одна обставина: межі не обов'язково повинні строго витримуватися
в силу визначеної умовності. Деякі блоки можуть бути об'єднані. Важливо
одержати вичерпну інформацію13.
Після формулювання бізнес-ідеї майбутнього інвестиційного проекту
виникає питання, чи здатне підприємство реалізувати цю ідею в принципі. Для
відповіді на це питання необхідно проаналізувати стан галузі економіки, до якої
належить підприємство, і розглянути стан підприємства на тлі відповідної
галузі. Даний аналіз і є попередньою стадією розробки й аналізу інвестиційного
проекту. У практиці західного проектного аналізу прийнято використовувати
такі два критерії: зрілість галузі, конкурентноспроможність підприємства (його
положення на ринку).
12
13
Економіка: Навч. посіб. / За ред. к. є. н., доц. С. В. Степаненка. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 144.
Мескон М., Альберт М, Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М., 1992.
Аналіз зрілості галузі прийнято проводити шляхом віднесення її до одного
з чотирьох станів розвитку: ембріонального, що зростає, зрілого і старіючого.
Нижче наводяться приклади ідентифікації галузей за ступенем зрілості.
Таблиця 2.2 Приклади зрілості галузей економіки
Ембріональна
Що росте
Сонячна
енергетика
Виробництво
відеокасет
Зріла
Що старіє
Суднобудування
(Європа)
Видобуток
вугілля
(США)
Домашні
комп'ютери
Виробництво
годинників
Виробництво
велосипедів
Відповідно
до
другого
критерію
необхідно
визначити
конкурентноспрможність підприємства в межах галузі, до якої воно належить.
Іншими словами, необхідно з'ясувати положення даного підприємства на
цільовому ринку товарів або послуг. Прийнято використовувати шість
основних станів підприємства: домінуюче, сильне, сприятливе, хитке, слабке,
нежиттєспроможне. Зіставляючи критерії зрілості галузі і конкурентної
спроможності підприємства, ми можемо побудувати матрицю життєвих циклів
підприємства.
Остаточним результатом попередньої стадії аналізу проекту є визначення
положення конкретного підприємства за зазначеними критеріями, тобто
з’ясування того, до якої конкретної “клітини” в матриці належить дане
підприємство.
На основі наведеної формалізації може бути розглянута одна з можливих
стратегій розвитку підприємства, поданих у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 Стратегії розвитку підприємства
Положення
на ринку
Стадії зрілості
Ембріональна
Що росте
Зріла
Що старіє
Домінуюче Інвестуйте
швидше, ніж
сформуються
вимоги ринку
Утримуйте
позиції.
Утримуйте
частку
Утримуйте
Утримуйте
позиції.
позиції
Розвивайтеся
разом із галуззю
Сильне
Спробуйте
поліпшити
положення.
Збільшуйте
частку
Утримуйте
позиції.
Розвивайтеся
разом із галуззю
Утримуйте
позиції або
підбивайте
підсумки
Сприятливе Вибірково або
цілком
збільшуйте
частку. Всі
сили на
збільшення
ринкової частки
Спробуйте
поліпшити
положення.
Вибіркове
збільшення
частки
Очікування або
стабілізація.
Знайдіть нішу і
намагайтеся
захищатися
Підбивайте
підсумки
або
поступово
йдіть із
ринку
Нестійке
Вибірково
підходьте до
завоювання
позицій
Знайдіть свою
нішу й
захищайтеся
Знайдіть нішу і
утримуйте її або
поступово йдіть
із ринку
Йдіть із
ринку
поступово
або відразу
Слабке
Нагору або геть Перебудовуйтесь Перебудовуйтесь Йдіть із
або йдіть зовсім або поступово
ринку
із ринку
йдіть із ринку
відразу
Інвестуйте зі
швидкістю, що
диктується
ринком
Новий проект майже напевно приречений на невдачу, якщо положення
підприємства відповідає нижній правій частині матриці.
Стадія попереднього аналізу не повинна бути тривалою за часом, і
висновки, що робляться на попередньому етапі, переважно базуються на
якісних оцінках. Проте ця стадія є необхідною, принаймні з таких двох причин:
при подальшому спілкуванні зі стратегічним інвестором питання зрілості галузі
і конкурентного положення підприємства обов'язково будуть порушуватися, і
до цього необхідно бути готовим заздалегідь, якщо менеджери підприємства не
подбають про такий аналіз, то стратегічний інвестор зробить це самостійно, і
його висновки можуть бути не настільки оптимістичними.
3.
ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗІ, В ЯКІЙ РЕАЛІЗУЄТЬСЯ
ПРОЕКТ
Виробництво
телевізорів
в
Україні
здійснює
така
галузь,
як
радіоелектроніка.
Основною діяльністю галузі радіоелектроніки є насичення ринку товарами і послугами, розширення їхньої номенклатури і підвищення якості,
одержання на цій основі прибутку, розвиток ділового і культурного
співробітництва як усередині держави, так і за кордоном, а також створення
додаткових робочих місць для використання праці громадян, не зайнятих у
суспільному виробництві 14.
Галузева спрямованості інвестиційного проекту цілком
відповідає
задачам структурної перебудови економіки України в майбутньому
періоді.
За останні роки кількість продукції підприємств радіоелектроніки засобів
зв'язку та приладобудування на ринках далекого зарубіжжя суттєво не
збільшилась. Відсутність конкурентоспроможних зразків нової техніки у
серійному виробництві пов'язана з недостатньою забезпеченістю оборотними
коштами для проведення наукових розробок та їх впровадження. Бюджетне
фінансування галузей майже припинилося з 1996 року. Протягом останніх років
не зросла і інвестиційна привабливість підприємств, особливо галузі
електроніки. Фінансово-економічна діяльність підприємств не здійснювалась в
умовах пільгового оподаткування.
Протягом 2004-2005рр. передбачається поступове зменшення виробництва
цим підгалузями та можливе перепрофілювання таких підприємств.
У той же час, в Україні створено нові технології, обладнання та індустрія
виробництва вирощування та обробки надчистих функціональних матеріалів
для високотехнологічних галузей економіки та потреб “сонячної енергетики”,
Мгновенньш бизнес-план. Двадцать быстрых шагов к успеху. Пер. с англ. / Берл Густав и др. - М.: Дело ЛТД,
1995.
14
зокрема великогабаритних кристалів кремнію та сапфіру, які з успіхом
реалізуються на внутрішньому та зовнішньому ринках, тому в підгалузі
виробництва спеціального, технологічного обладнання для електроніки
очікуються певні позитивні зрушення через ринкову привабливість продукції та
можливе збільшення інвестицій. У цьому контексті, вступ до Світової
організації торгівлі сприятиме просуванню конкурентноздатної продукції
підгалузей приладобудування та електротехніки на зовнішні ринки. Розвиток
внутрішнього ринку матиме перспективи при умові інноваційного розвитку
підприємств та нетарифного регулювання надходження продукції по імпорту
(квотування, зростання частки державного замовлення та ін.) за допомогою
дозволених угодами Світової організації торгівлі механізмів.
Переходячи до аналізу впливу загалом на вітчизняну промисловість
секторальних ініціатив, до яких Україна взяла зобов'язання приєднатися
протягом 2004 - 2010 років слід зазначити, що виконання трансформації
митного тарифу відповідно до цих ініціатив є міжнародним зобов'язанням
України, яке регламентовано відповідним Указом Президента України. Тому
спроби перегляду ставок щодо їх збільшення по різним групам товарів сьогодні
є неможливим. Ураховуючи те, що вони охоплюють велику кількість
промислової продукції, передбачаючи зниження до "0" рівня ставки ввізного
мита в рік приєднання (крім "хімічної гармонізації" та "текстилю"), їх аналіз є
необхідним для об'єктивної оцінки наслідків від вступу до Світової організації
торгівлі для вітчизняної промисловості.
У цілому можна зазначити, що під час опрацювання секторальних
ініціатив не було великої кількості нарікань з боку галузевих департаментів
щодо рівня тарифного захисту який передбачений. Зауваження зводились
фактично до неузгодженості деяких моментів діючого тарифу15.
По відношенню до секторів наукового, медичного обладнання та
інформаційних
технологій
була отримана цілком позитивна
відповідь
галузевого департаменту. Продукція з цих секторальних ініціатив здебільшого,
як приклад в галузі електроніки, не виробляється вітчизняними підприємствами
або виробляється на рівні застарілих технологічних схем та не відповідає
сучасним
вимогам.
Тому
зниження
тарифного
захисту
неіснуючого
внутрішнього виробництва цієї продукції призведе до позитивних наслідків у
зв'язку із збільшенням надходження на внутрішній ринок так званого
"інвестиційного імпорту" у ці галузі та сприятиме розвитку внутрішнього ринку
в цих сферах.
Не розраховані на випуск товарів широкого вжитку великі підприємства
опинились в кризовому стані. Пільги, в тому числі і податкові, галузі ніколи не
надавались.
Для
підприємств
приладобудування,
радіоелектроніки,
електротехніки та засобів зв'язку є шанс вирватись з цієї ситуації за рахунок
розробки
технологій
"ноу-хау",
участі
у
технопарках.
Загалом,
для
відновлення нормальної роботи підприємств перелічених підгалузей необхідні
грошові кошти в обсязі 2580 млн.грн. згідно із затвердженими програмами
розвитку галузей та інших програм для закупівлі технологій і сучасного
обладнання. Крім того, для затвердження великої кількості нормативів та
галузевих стандартів, гармонізованих з міжнародними, необхідне виділення.
Таблиця 3.1 Фінансова інформація
Фінансовий стан і прогноз (тис.грн.)
2003 рік
2004 рік
2005 рік
(останній
(поточний
(наступний.
фінансовий рік)
рік)
рік)
1039,5
1166
1243
- ПДВ/ акциз
132
148,5
154
- Видатки продажу
5,5
5,5
5,5
841,5
946
1006,5
Обсяги продажу
- Виробничі видатки
(включаючи робочу силу,
матеріали, витрати, пов’язані
Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учеб. пособ. – 2-е изд.: В 2 кн. Кн.2. – М.:Гуманит. изд. центр
«ВЛАДОС», 1996.
15
зі збутом)
Валовий прибуток
66
71,5
77
- Адміністративні витрати
11
11
11
- Інший дохід
0
0
0
- Інші витрати
5,5
5,5
5,5
0
0
0
49,5
55
60,5
- Податок на прибуток
Чистий прибуток (за
виключенням податків)
Життєдіяльність сучасного суспільства немислима без інтенсивного
обміну інформацією між окремими людьми, між людиною та різноманітними
технічними
засобами,
між
складними
технічними
системами
різного
призначення тощо. Область знань та людської діяльності, яка займається
пересиланням відомостей за допомогою сигналів, називають телекомунікацією.
Вирішальну роль у реалізації задач телекомунікації відіграє сучасна
радіоелектроніка – галузь науки і техніки, яка займається вивченням та
різноманітним практичним застосуванням електромагнітних явищ та процесів
для передавання, приймання, зберігання та перетворення інформації.
Сучасні радіоелектронні технічні засоби знаходять широке застосування у
промисловості, сільському господарстві, на транспорті, для цілей оборони,
освіти, культури тощо. Це зумовлено їх незвичайними властивостями:
- пересилання інформації на далекі віддалі здійснюється з максимально
можливою швидкістю, яка дорівнює швидкості світла;
- сучасні
радіопередавальні
та
радіоприймальні
пристрої
здатні
забезпечувати обмін інформацією в межах всієї Сонячної системи;
- сучасні радіоелектронні технічні засоби забезпечують можливість
контролювати швидкоплинні процеси завдяки здатності формувати сотні
мільйонів імпульсів за секунду та виконувати величезну кількість вимірювань і
обчислень;
-
завдяки сучасним мікроелектронним технологіям радіоелектронні
пристрої та системи, що виконують складні та відповідальні функції, можуть
мати невелику масу та габарити, що дозволяє поміщати їх на штучних
супутниках, ракетах і навіть уводити в людське тіло при медичних
дослідженнях.
Сучасна радіоелектроніка є базою подальшого розвитку телекомунікацій,
електронно-обчислювальної техніки, телебачення, радіомовлення, радіолокації,
радіонавігації, інформаційно-вимірювальної техніки, пристроїв та систем
автоматики, а також інших галузей науки і техніки, пов’язаних із
використанням різноманітної інформації16.
Вироби електронної техніки є елементною базою телекомунікацій,
радіоелектроніки та інших галузей науки і техніки. Вони забезпечують
передавання, оброблення та збереження інформації, автоматизацію виробничих
процесів
створення
енергетичних
пристроїв,
контрольно-вимірювальної
апаратури, засобів наукового експерименту.
16
Барроу К., Барроу П., Браун Р. Бізнес-план: Практ. посіб.: Пер. з 3-го англ. вид. — К.: Знання, КОО, 2001.
ВИСНОВОК
Успішно функціонуюча система повинна сприймати помилки з радістю, а не з
засмученням. Кожен, прямуючи до своєї мети, час від часу спотикається.
Найчастіше натикається на дрібниці, рідше - на гори. Але будь-яке падіння
наближає нас до мети, якщо це падіння сприймати позитивно, тобто як
можливість домогтися успіху, якщо з кожного падіння здобувати користь, учитися
на своїх помилках, і наполегливо працювати над досягненням мети. Це означає, що
допускати помилки можна, і кожен після падіння одержує право на другу спробу,
але якщо вже упав, вставати треба без зволікання. Модель керування за Вайсманом
вимагає наступного психологічного настрою: будь-яке зіткнення з труднощами або
падіння на шляху до мети сприймати як проміжну подію, яка часом трапляється,
але не як катастрофу.
Успіхи поліпшують ситуацію, а невдачі покращують нас! Хто не боїться
невдач, може ставити перед собою самі важкодосяжні високі цілі. Неможливо
досягти того, що не можна собі уявити, але все, що молена собі уявити, цілком
досяжне. Якщо вам дійсно важливо те, чого ви прагнете, то ви цього
доможетеся. Потрібно тільки сильно цього хотіти. Сформувавши таку силу на
своєму підприємстві і переборовши страх перед невдачами, ми зробимо
вирішальний крок уперед!
Потрібно пам'ятати, що в теперішній час більше не можна складати
так називані "життєві плани", виконання яких розраховано на тривалий
період часу. Уж занадто стрімко міняються умови на ринку. Тому на зміну
життєвим циіям прийшли бачення і система цінностей, які довгостроково й у
значній
мірі
визначають
якість
роботи
фірми.
В
межах
цілісної
довгострокової концепції ми знову і знову задаємо собі питання про основні
потреби ринку і необхідні для їхнього задоволення рішення.
Необхідністю стало стратегічне мислення. Однак планування як "уявне
передбачення майбутніх подій" лише частково відображає дійсність. У
цьому сенсі здатність адаптуватися, не припиняючи планувати, не є просто
об'єднанням
протилежностей,
саме
їхня
сукупність
забезпечує
довгостроковий успіх фірми.
Успіх означає "узятися за справу" і довести її до кінця як було
передбачено.
У майбутньому виживуть і будуть міцно розташовуватися на ринку ті фірми,
які мають стратегічну концепцію. Тільки завдяки стратегічній концепції бізнесу,
заснованій на поділюваних усіма цінностях і баченнях, можна сприяти руху
співробітників фірми в одному напрямку (тобто до кращого, новаторського
рішення ринкових проблем), не роблячи насильства над їхньою свідомістю. У
таких умовах знайдеться місце для "диких качок", тобто натур творчих фантазерів,
які сприяють розвитку фірми.
Якщо удасться зорієнтуватися на основну проблему, яка ще тільки
зароджується, успіх прийде неминуче. Якщо ж намагаються дотримуватися,
лінійних стратегій, діючи за принципом "увесь час більш того самого", можна
гарантувати тривалу невдачу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Барроу К., Барроу П., Браун Р. Бізнес-план: Практ. посіб.: Пер. з 3-го
англ. вид. — К.: Знання, КОО, 2001.
2. Берл Г. Создать свою фирму. - М.: Дело ЛТД, 1994. - 192 с.
3. Берл. Г. Создать свою фирму. Бізнес-план предприятия // Человек и
труд. - 1993. - №8. - С. 106-108.
4. Бизнес-план инвестиционного проекта: Практическое пособие / Под
ред. Й. А. Иванниковой. — М.: Зкспертное бюро, 1997. — 112 с.
5. Бизнес-план. Методические материали. / Под ред. Р. Г. Маниловского.
— М.: Финансы и статистика, 1995.
6. Бланк И. А. Финансовый менеджмент. — К.: ИТЕМ ЛТД; Юнайтед
Лондон Трейд Лимитед, 1995. - С. 184.
7. Грейсон Дж., О'Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI
века: Пер. с англ. - М., 1991.
8. Друкер 77. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы: Пер. с
англ. - М., 1992.
9. Економіка: Навч. посіб. / За ред. к. є. н., доц. С. В. Степаненка. -К.:
КНЕУ, 2001. - С. 144.
10. Економічна енциклопедія: У 3-х томах. / Відп. ред. С. В. Мочерний.-К.:
Видавничий центр "Академія". - Т.1. - 2000; Т.2. - 2001.
11. Липсиц И. В. Бизнес-план: Что зто такое? // ЗКО. - 1993. - №2.
12. Мгновенный бизнес-план. Двадцать быстрых шагов к успеху. Пер. с
англ. / Берл Густав и др. - М.: Дело ЛТД, 1995.
13. Мескон М., Альберт М, Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.
- М., 1992.
14. Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учеб. пособ. – 2-е изд.: В 2 кн.
Кн.2. – М.:Гуманит. изд. центр «ВЛАДОС», 1996.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа