close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
КАТЕРИНОПІЛЬСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
ВІДДІЛ ОСВІТИ
РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
КАТЕРИНОПІЛЬСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 1
КАТЕРИНОПІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
БУДІЛІН ТАРАС ПАВЛОВИЧ
«ПРИЙОМИ ТА МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ
МОВИ»
22.02. 2013р.
Протокол № 3
2
Автор: Буділін Тарас Павлович
В даній роботі представлено методи та прийоми активізації навчальної
діяльності учнів на уроках англійської мови.
В роботі закладено актуальні проблеми активізації навчальної діяльності
учнів на уроках англійської мови, що досягаються використанням різних
методів та прийомів, висвітлено теоретичне та практичне значення дослідження
в даній області пізнавальної діяльності.
Для вчителів англійської мови початкових та середніх класів
загальноосвітніх шкіл.
3
Зміст
Вступ ……………………………………………………………………………….4
Розділ І. Традиційні методи навчання …………………………………………...7
1.1 Традиційні методи навчання англійської мови ……………………………. 8
1.2 Поняття активізації пізнавальної діяльності учнів ………………………...16
1.3 Методи активізації пізнавальної діяльності учнів ………………………....18
1.4 Прийоми активізації пізнавальної діяльності ………………………………26
Розділ ІІ. Особливості застосування методів та прийомів активізації
пізнавальної діяльності учнів на практиці
……………………………………………………………………………………..29
2.1 Фрагмент уроку з використанням дидактичних ігор ……………………....29
2.2 Фрагмент уроку з використанням методу дискусії ………………………..31
2.3 Метод проектів у вивченні англійської мови ……………………………...33
Висновки ………………………………………………………………………….35
Список використаних джерел …………………………………………………...38
Додатки …………………………………………………………………………...40
4
Вступ
Важливою проблемою для педагогічної теорії та практики залишається
питання урізноманітнення навчального процесу, активізація пізнавальної
діяльності учнів, розширення сфери їх інтересів. Сучасним учням доступні
найрізноманітніші джерела інформації, але часто саме наявність готової
інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання,
творчості, тобто діяльності. Навчальний процес може здаватися учням «сухим»
та нецікавим, тому завдання вчителя – зацікавити їх. Це можна зробити за
допомогою різноманітних прийомів та методів активізації уваги учнів. За Ф.
Діствергом, будь-який метод поганий, якщо привчає учня до пасивності, і
гарний, якщо пробуджує в ньому самостійність.
Актуальність дослідження проблеми. З урахуванням соціокультурних
вимог сьогодення освіта повинна мати гуманістичне, особистісно-орієнтоване
спрямування, внаслідок чого знання, уміння й навички перетворюються із мети
навчання в засоби розвитку пізнавальних і особистісних якостей учнів. Школяр
не може засвоїти навчальний матеріал, який не потребі в його вивченні й не
вимагає розумового напруження в навчанні, не вимагає емоційних переживань.
Тому все більшого значення набуває орієнтація на різнобічний розвиток учнів.
Актуальність дослідження зумовила вибір теми «Прийоми та методи
активізації навчальної діяльності учнів на уроках англійської мови». Значним
вкладом в педагогічну і психологічну науку є дослідження П. Я. Гальперіна, Л.
В. Занкова, Д. Б. Ельконіна, що виявили можливості значного підвищення
активності школярів у навчально-пізнавальній діяльності.
Психологічні проблеми проблеми висвітлені в працях Б. Г. Ананьєва, Д. Н.
Богоявленського, Л. С. Виготського, П. Я. Гальперіна, В. В. Давидова, Л. В.
Занкова, В. А. Крутецького, Т. В. Кудрявцева, О. М. Леонтьєва, Н. О.
Менчинської, С. Л. Рубінштейна, К. А. Славської, Н. Ф. Тализіної, М. Н.
Шардакова, Д. Б. Ельконіна та інших.
5
У писохолого-педагогічній літературі переконливо показано, що
правильно організована самостійна робота учнів на уроці сприяє значному
підвищенню ефективності навчання, активізація навчально-пізнавальної
діяльності ( П. Я. Голант, М. А . Данилов, Н. Г. Дайрі, Б. П. Єсипов, Р. Г.
Лемберт, І. І. Малкін, Р. М. Мікельсон, І. П. Огородніков, Т. С. Панфілов, М. Н.
Скаткін, Р. Б. Срода, А. В. Усова та ін.). Різні аспекти цієї проблеми висвітлені
в ряді дисертацій ( Л. П. Аристова, І. М. Варава, І. В. Дорно, В. І. Каленик, М.
К. Ковалевська, В. Я. Кривошея, Н. Н. Нікольська, Л. М. Піменова, Г. І.
Полещук, М. В. Пархунова, К. Д. Соколова та ін.).
Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес на уроках англійської
мови.
Предмет дослідження – це особливості навчання англійської мови, а також
методи та прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках
англійської мови.
Метою нашого дослідження є висвітлення доцільності використання
сучасних методів та прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів на
уроках англійської мови, а також показати їх ефективність у навчальному
процесі.
Теоретичне значення дослідження полягає у висвітленні значення методів
активізації пізнавальної діяльності, можливостей їх застосування, необхідності
застосування у навчально-виховному процесі.
Практичне значення роботи полягає в розробці системи методів та
прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів для використання на уроках
англійської мови, яка базується на основі аналізу передового педагогічного
досвіду.
Завдання роботи:
- з’ясувати сутність методів та прийомів активізації пізнавальної
діяльності, її значення у навчально-виховному процесі;
- вивчити стан проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів у
психолого-педагогічній теорії та практиці;
6
- виділити педагогічні вимоги та шляхи активізації навчально-пізнавальної
діяльності учнів у вивченні іноземних мов;
- довести ефективність сучасних методів активізації пізнавальної
діяльності роботі з учнями;
- проаналізувати методи активізації пізнавальної діяльності учнів з метою
можливості їх використання у процесі опанування англійської мови.
Для розв’язання поставлених завдань застосовувались адекватні методи
дослідження, а саме: вивчення літературних джерел, у тому числі аналіз і
синтез передового педагогічного досвіду, узагальнення опрацьованого
матеріалу.
7
Розділ І. Традиційні методи навчання.
В першому розділі розглянуто традиційні методи навчання англійської
мови, а також подано визначення поняття активізації пізнавальної діяльності та
власне методи активізації пізнавальної діяльності учнів на даному етапі.
В. О. Сухомлинський писав «Урок іде цікаво - це означає, що навчання,
мислення супроводжується почуттям піднесення, схвильованості учня, подиву,
інколи навіть зачудування перед істиною, яка відкривається, усвідомленням і
відчуванням своїх розумових сил, радістю творчості, гордістю за велич розуму
й волі людини.»
Наявність інтересу є однією з головних умов успішного протікання
навчального процесу. Саме завдяки йому знання і саме процес їх здобування
може стати рушійною силою розвитку інтелекту і вихованням всебічно
розвиненої особистості. Саме коли діти «хворіють» жагою знань і тягою до
активної розумової праці, корінь навчання змінює смак. Необхідно подарувати
дітям радість пошуку, відкриття, усвідомлення могутності і краси математичної
думки.
В українських школах англійську мову вивчають на основі діяльнісноорієнтованого підходу, який передбачає органічне поєднання свідомих та
підсвідомих складових навчального процесу. На відміну від інших навчальних
предметів, учні засвоюють знання разом із способами їх практичного
застосування в процесі іншомовного спілкування [16, 8].
Мета вивчення англійської мови полягає в оволодінні мовленнєвою
діяльністю на рівні, який дозволяв би школяреві вирішувати комунікативні
завдання у визначених сферах ( освітній, професійній, суспільній та особистій ).
Це реалізується через виконання учнями різноманітних завдань у межах певних
ситуацій спілкування, перелік яких визначений навчальною програмою: «Я,
моя сім’я, мої друзі», «Відпочинок і дозвілля», «Подорожі», «Харчування»,
«Покупки» та т. ін. Застосовуючи стандартні завдання ( описати кімнату, свого
друга, розповісти про своє місто, школу тощо), ми формуємо в учня здатність
8
діяти в умовах іншомовного оточення в реальних соціальних ситуаціях.
Ефективність нашої роботи залежить від рівня пізнавальної активності дітей на
уроках.
Сучасні дослідження в галузі освіти доводять, що традиційне навчання з
найпоширенішими лекційними та запитальними методами не підходять
більшості учнів. Учні по-різному сприймають, обробляють, відтворюють,
класифікують та застосовують знання. Одні відчувають глибоко, а інші
осмислюють. Чутливі отримують інформацію через органи чуття, а ті, хто
осмислюють, підходять до всього логічним шляхом. Одні спочатку вивчають
ситуацію, а потім самі пробують з’ясувати суть проблеми, а інші відразу, довго
не замислюючись, починають щось робити, бо хочуть відразу випробувати на
собі, засвоїти нові знання. Кожен спосіб сприйняття знань та інформації має
свої переваги та недоліки. Тому навчання має бути пристосоване до
індивідуальних потреб різних учнів. Це вимагає від учителя різноманітних
підходів у навчанні. Від уроків, де в центрі уваги знаходиться учитель, слід
переходити до уроків, де самі учні доходять висновку з допомогою вчителя.
1.1
Традиційні методи навчання англійської мови
Метод – це спосіб упорядкованої діяльності вчителя та учнів, спрямованої
на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.
Є.С. Полат дає таке тлумачення терміну «метод». Метод - це базова
методична категорія, яка використовується в двох значеннях: як спосіб
вирішення конкретного методичного завдання, окремий елемент системи освіти
(в цьому значенні метод наближається до категорії «прийом», наприклад метод
навчання лексики чи фонетики) і як сукупність прийомів, операцій оволодіння
визначеною областю практичного і теоретичного знання, тою чи іншою
діяльністю; шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання[13, 15].
За декілька століть існування методики як науки отримали розвиток і
популярність такі методи:
1)
перекладні (граматико-перекладні, лексико – або текстуально
перекладний);
9
2)
прямі;
3)
змішані;
4)
свідомо-порівняльний;
5)
діяльнісно-комунікативний [4, 48].
За рівнем активності
Пасивні
Активні
 розповідь
 лабораторний метод
 лекція
 практичний метод
 пояснення
 робота з книгою
 екскурсія
 демонстрація
 спостереження
За джерелом отримання знань
Словесні
Наочні
Практичні
 розповідь
 наочні посібники
 вправи
 пояснення
 схеми
 лабораторні роботи
 бесіда
 таблиці
 практичні роботи
 дискусія
 малюнки
 досліди
 лекція
 моделі
 написання творів
 робота з книгою
 прилади
 складення таблиць
 кіно- та
 виготовлення
відеофільми
За дидактичною метою
 методи набуття нових знань
приладу
За характером пізнавальної діяльності
 пояснювально-ілюстративні
10
 методи формування умінь і
навичок
(інформаційніо-рецептивні)
 репродуктивні
 методи використання знань
 проблемного викладу
 методи закріплення та перевірки
 частково-пошукові (евристичні)
знань, умінь та навичок
 дослідницькі
Розглянемо традиційні методи.
Перекладні методи. Граматико-перекладний метод був поширений в усіх
країнах Європи. Метою навчання в межах даного методу є навчання читання і
перекладу текстів, переважно художніх, на рідну мову. Основними принципами
перекладних методів є: писемне мовлення, яке представляє справжню мову, як
основа навчання; синтез і дедукція як основні процеси логічного мислення, що
зумовлюють заучування граматичних правил та слів і складання на їх основі
речень, - у граматико-перекладному методі, а також аналіз як провідний процес
логічного мислення і відповідно аналіз та дослівний переклад зв’язних
оригінальних текстів – в текстуально-перекладному методі.
Прямі методи. В них на перший план висуваються практичні цілі, і, перш
за все, - навчання усного мовлення. Метою навчання є практичне оволодіння
іноземною мовою, під яким розуміли усне мовлення. Прихильники даного
методу прагнули виключити рідну мову при навчанні іноземної [4, 47].
Неопрямі методи. У XX-му столітті широке поширення викладання ІМ
спричинило інтенсивну розробку різних методів навчання. Свій подальший
розвиток одержують і неопрямі методи Реформи. У залежності від основної
мети серед них розрізняють методи навчання (ре)продуктивного і рецептивного
володіння мовою. Серед перших найбільш значними є усний метод Палмера,
аудіо-лінгвальний й аудіовізуальний методи.
Для оволодіння усним мовленням Палмер пропонує наступні шляхи:

навчання усного мовлення за двома напрямами – говоріння та
розуміння; спочатку накопичення пасивного матеріалу, а потім його активне
відтворення;
11

використання з метою семантизації наступних прийомів –
наочність, переклад, тлумачення, контекст;

накопичення зразків мовлення через заучування напам’ять;

раціональний відбір лексики на основі частотності, структурної
сполучуваності, доцільності;

відбір текстів за темами, визначення словнику-мінімуму та видів
читання;

розподілення мовних труднощів за аспектами – фонетичний,
орфографічний, семантичний, синтаксичний.
Аудіолінгвальний метод, створений Фрізом і Ладо (США, 40-і роки). Фріз
і Ладо трактують процес оволодіння мовою як процес формування навичок,
ефективність якого забезпечується багаторазовим повторенням того самого
матеріалу. Основні положення методики Фріза і Ладо:

незалежно від кінцевої мети основу навчання складає усне
мовлення;

попереднє оволодіння усним мовленням забезпечує у подальшому
оволодіння письмом та читанням (як розпізнавання вже вивченого та відомого
матеріалу);

об’єктом навчання є речення як мінімальна одиниця усного
спілкування;

лексика слугує лише ілюстрацією до моделей, що пред’являються
для опанування;

граматика слугує для опису структур, але правила виключаються з
навчального процесу;

матеріал опановується внаслідок імітації, багатократного
повторення, утворення за аналогією, заучування напам’ять;

тренувальні вправи спрямовані на відпрацювання адекватної
мовленнєвої поведінки в певній мовленнєвій ситуації.
Значно ближчим до прямого є аудіовізуальний метод (Франція,
Югославія 50-і роки. Аудіовізуальний метод зберігає всі основні принципи
12
прямізму, при цьому його автори підкреслюють особливу важливість створення
безпосередніх асоціацій між звучанням і значенням (РМ цілком виключається з
процесу викладання). Основними способами засвоєння матеріалу є імітація,
заучування напам'ять і утворення за аналогією. До самого кінця початкового
ступеня учням не дозволяється користатися ані підручником, ані жодними
іншими записами, уся робота ведеться лише усно із широким застосуванням
різних технічних засобів як на аудиторних, так і на лабораторних заняттях.
Таким чином, повне найменування методу – аудіовізуальний – відбиває ті його
риси, що відрізняють його від інших прямих і неопрямих методів: весь мовний
матеріал уводиться лише в структурах, які учні сприймають цілком на слух і
значення яких розкривається шляхом зорової наочності [9, 298].
Методист М. О. Рибникова писала: «Викладання є мистецтво, а не
ремесло – у цьому корінь учительської справи. Випробувати десять методів і
обрати свій, передивлятися десятки посібників і не дотримуватися жодного
неухильно – ось єдиний можливий шлях викладання. Весь час винаходити,
вимагати, удосконалювати – ось єдиний курс учительського робочого життя».
У методі навчання знаходять відображення об’єктивні закономірності, цілі,
зміст, принципи, форми навчання. Діалектика зв’язку методу з іншими
категоріями дидактики взаємозворотна: будучи похідним від цілей, змісту,
форм навчання, методи водночас здійснюють зворотний і досить дієвий вплив
на становлення та розвиток цих категорій [4, 25].
Наведемо деякі приклади сучасних методів навчання.
1.
«Акваріум». Клас ділиться на 2-4 групи. Одна група розміщується в
центрі класу, утворивши внутрішнє коло. Учасники групи починають
обговорювати запропоновану вчителем проблему. Усі інші учні мовчки
спостерігають за обговоренням. Групі, зо працює «в акваріумі», потрібно:
 озвучити ситуацію;
 обговорити її, використовуючи метод дискусії;
 дійти спільного рішення.
13
На роботу дається 3-5 хвилин. Після обговорення, група займає місця у
зовнішньому колі, а вчитель ставить класу запитання:
Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
Чи була ця думка достатньо аргументована, доведена?
Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?
Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група і обговорює наступну
ситуацію (проблему). Всі групи по черзі мають побувати в «акваріумі».
2.
«Брейн-стормінг» (мозковий штурм) – застосовується під час
мотивації питань, пов’язаних із пошуком шляхів вирішення проблем, а не
усвідомленням змісту понять. Основним змістом, що вивчається на уроці, є
моральні
орієнтації
та
цінності,
доцільно
використовувати
методи
«Класифікація» та «Альтернатива».
«Класифікація». Суть методу полягає в тому, що учні отримують робочі
картки, на яких розміщені різні ознаки певних понять чи явищ. Спираючись на
власний досвід та уподобання, учні повинні згрупувати їх за певними ознаками
або критеріями.
«Альтернатива». На робочій картці записана певна проблема і ряд
альтернативних пропозицій щодо її вирішення. Кожен учень самостійно
повинен обрати тільки одну із запропонованих альтернатив і пояснити свій
вибір.
3.
«Два-чотири – всі разом». Учням класу пропонується проблема
(інформація), яку вони спочатку опрацьовують самостійно, потім обговорюють
в парах, далі об’єднуються в четвірки. Після прийняття спільного рішення в
четвірках відбувається колективне обговорення питання.
4.
«Асоціації на дошці» - залучає власний досвід учнів, має високий
рівень зацікавленості, проводиться фронтально. Доцільно використовувати від
час мотивації вивчення теоретичного матеріалу (ідеї, поняття) та питань
методології. Можна застосовувати як під час проведення мотивації теми
(розділу), так і під час мотивації окремих уроків або питань. Для посилення
емоційності та емпатії (співпереживання) бажано використовувати фотографії,
14
пісні, афоризми, вірші тощо. Залежно від змісту має три види проведення:
«поняття», «квітка» і «прямокутник» [3, 151-153].
Важливим складовим елементом методичної розробки уроку є поняття гри.
Гра – особливо організоване заняття, яка потребує напруги емоційних і
розумових сил. Гра завжди передбачає вживання рішення – що робити, що
сказати, як виграти? Бажання вирішити питання загострює розумову діяльність
граючих. Якщо ж підліток розмовляє іноземною мовою, це відкриває багаті
навчальні можливості. Діти про це не замислюються. Для них гра передусім –
захоплююче заняття. Цим вона і приваблює вчителів, зокрема вчителів
іноземних мов. Гра посильна навіть слабким учням. Адже навіть слабкий за
мовною підготовкою учень може стати першим у грі: спритність і кмітливість
тут виявляються часом важливішими, ніж знання предмета. Відчуття рівності,
атмосфера захопленості й невеличкі радощі, відчуття посильності завдань – все
це дозволяє дітям подолати сором'язливість, вільно вживати у мові слова чужої
мови і сприятливо позначається на результатах навчання. Непомітно
засвоюється мовної матеріал і водночас виникає відчуття задоволення –
«виявляється, вже можу сказати нарівні з усіма» [5, 97-98].
Є кілька груп ігор, розвивають інтелект, пізнавальну активність дитини.
I група – предметні ігри, як маніпуляції та іграшки і продуктами. Через
іграшки – предмети діти пізнають форму, колір, обсяг, матеріал, світ тварин,
світ покупців, безліч т.п.
II група – ігри творчі,сюжетно-рольові, у яких сюжет – форма
інтелектуальної діяльності.
Інтелектуальні гри типу «Щаслива нагода», «Що? Де? Коли?» тощо, які
являються важливою складовою частиною навчальної, але, передусім,
пізнавальної роботи пізнавального характеру.
Творчі сюжетно-рольові гри у навчанні – це не просто розважальний
прийом або засіб організації пізнавального матеріалу. Гра володіє величезним
евристическим і переконуючим потенціалом, вона зближує те, що в навчанні й
в житті піддається зіставленню.
15
Ігри-подорожі. Усі вони проводяться школярами в уявних умовах, де всі
дії і переживання визначаються ігровими ролями. Учні пишуть щоденники,
пишуть листи «з місць», збирають різноманітний матеріал пізнавального
характеру. Характерна риса цих ігор – активність уяви, яка створює
своєрідність цієї форми діяльності. Такі ігри розвивають діяльністю уяви. Отже,
разом з грою в дітей народжується теоретична діяльність творчої уяви,
створюється проект чогось і реалізується шляхом зовнішніх дій. Відбувається
співіснування ігрової та навчальної праці. Учні багато працюють, вивчаючи на
тему книжки, карти, довідники тощо.
III група ігор, що використовується як розвитку пізнавальної активності
дітей – це ігри, що створювалися із готовими правилами, зазвичай і звані
дидактичними.
Зазвичай, вони вимагає від школяра вміння розшифровувати,
розплутувати, розгадувати, а головне – знати предмет. Чим майстерніше
складається дидактична гра, тим більш вміло прихована дидактична мета.
Оперувати вкладеними до гри знаннями школяр навчається ненавмисно,
мимоволі, граючи.
IV група ігор – будівельні, трудові, технічні, конструкторські. Ці гри
відбивають професійну діяльність дорослих. У таких іграх учні освоюють
процес творення, вони планують свою роботу, підбирають необхідний матеріал,
критично оцінюють результати своєї і чужої діяльності, виявляють кмітливість
у вирішенні творчих завдань. Внаслідок цього трудова активність викликає
активність пізнавальну.
V група інтелектуальних ігор – ігри-вправи, ігри-тренінги, які впливають
на психіку. Засновані на змаганні, вони шляхом порівняння показують
школярам рівень їхньої підготовленості, тренованості, підказують шляху до
самовдосконалення, а, отже, спонукають їх пізнавальну активність.
Учитель, використовуючи у роботі все 5 видів ігровий діяльності, має
величезний арсенал способів організації навчально-пізнавальної діяльності
учнів [12, 81-83].
16
1.2
Поняття активізації навчально-пізнавальної діяльності
В контексті нашого дослідження основоположним є поняття “активізація
навчально-пізнавальної діяльності”. В.Е. Краснопольський у своїї дисертації
внаслідок аналізу різних підходів (П.С. Атаманчук, М.С. Головань, Н.М.
Зверевої, Л.О. Іванової, М.Я.Ігнатенко, В.Ф. Кушиної, В.І Лозової, В.О.
Онищук, А.Г. Сологуба, Т.І. Шамової, В.Ф. Шморгуна, Г.І. Щукиної) до
визначення цього поняття доходить висновку, що активізація навчальнопізнавальної діяльності – процес, направлений на мобілізацію вчителем (за
допомогою спеціальних заходів) інтелектуальних, морально-вольових та
фізичних сил учнів, розвиток здібності подолати труднощі, активну самостійну
роботу. Крім того, активізацію навчально-пізнавальної діяльності не можна
розглядати в сучасних умовах розвитку школи тільки як процес керування
активності учнів. Вона одночасно є процесом і результатом стимулювання
активності учнів.
Розвитку пізнавальної діяльності може сприяти використання структури
навчального матеріалу і спеціально організована взаємодія видів пізнавальної
діяльності з опорою на узагальнені наочні орієнтири, визначені педагогічні
умови і розроблені адекватні організаційні форми, методи, прийоми навчання.
У дослідженні В.Е Краснопольського, діяльність визначена як активна дія
самого учня, спрямована на засвоєння ним системи знань, навичок і умінь, а
також
зміни,
що
відбуваються
в
учневі,
психічному
розвитку,
в
характеристиках його особистості [5, 4-5]. Основними напрямами формування
продуктивних процесів вважають дії тих, кого навчають, з опорою на систему
узагальнених орієнтирів самостійного пошуку і конструювання учнями
алгоритмічних
і
квазимоноритмічних
процедур,
спеціальне
навчання
евристикам різного рівня абстракції й узагальнення.
Незважаючи на різні підходи науковців щодо процесу активізації
навчально-пізнавальної
діяльності,
більшість
із
них
погоджуються
з
визначенням таких складників пізнавальної активності:

мотиваційні (потреба в пізнанні, прагнення до самовдосконалення);
17

психічні якості (емоційне сприйняття, творча уява, мислення,
мовленнєва компетентність);

інструментальні (форми, методи, технології).
Дослідники визначають, що необхідним для розвитку пізнавальної
активноcті особистості є самопізнання. Для успішного розвитку особистості на
уроках англійської мови має ряд психічних якостей, а саме: психологія уваги,
логічне мислення, творча фантазія. Важливу роль у розвитку пізнавальної
активності учнів мають уміння емоційно сприймати, глибоко осмислювати
події, висловлювати свої судження.
Серед інструментального комплексу розвитку пізнавально-навчальної
активності учнів можна назвати ті, що безпосередньо пов’язані з формами і
методами навчання. Сучасні педагогічні технології, такі як навчання у
співпраці, проектна методика, використання інформаційних технологій,
Інтернет-ресурсів забезпечують індивідуалізацію та диференціацію навчання
[6, 7].
Засоби
і
прийоми
активізації
пізнавальної
діяльності
підлітків
допомагають виробленню у них прийомів навчальної праці, сприяють
розумовому розвитку, ефективному використанню часу, підвищенню якості
знань. Поняття "прийом", "вид пізнавальної діяльності", "пізнавальне вміння
(дія)" вважаються синонімами. Ці терміни характеризують уміння, що входять
у такі групи: початкові логічні прийоми мислення та специфічні прийоми
пізнавальної діяльності. Серйозний недолік сучасної освіти полягає не у
виробленні програм видів пізнавальної діяльності (умінь) з кожного предмета,
хоч деякі кроки в цьому напрямі зроблено. Це означає, що, по суті, не
розв'язано питання про критерії знань, бо знання функціонують, реалізуються
не тоді, коли відтворюються поняття та визначення, а в діях із цими знаннями
[8, 1-2].
18
1.3.
Методи активізації пізнавальної діяльності учнів
Проект Ради Європи «Сучасні мови» передбачає підвищення ефективності
навчання іноземних мов, зокрема, за рахунок передових методів і технологій,
тобто методами активізації пізнавальної діяльності учнів. Великий інтерес
викликають наступні методи:

дискусійний (М.В. Кларін, Г.А. Китайгородська);

метод рольових ігор (Г.А. Китайгородська, М.А. Аріян);

метод проектів (Є.С. Полат, М.Ю. Бухаркіна) [2, 49].
Ці методи не можна назвати новими. Однак, їх застосування до цього
часу не було системним. Вони пов’язані між собою тим, що їх форми і зміст
дозволяють формувати, поряд із комунікативною компетенцією, окремі
комунікативні та інтелектуальні вміння, які в сукупності складають уміння
критичного мислення. Розглянемо зазначені методи.
Джава Н. у своїй статті дає таке визначення поняттю дискусія: дискусія
(лат. discussion - від discutio – розглядаю, досліджую) – широке обговорення
якогось спірного питання для з’ясування різних точок зору [2, 49].
Дискусія дає можливість:

активізувати пізнавальну діяльність учнів;

сформувати
певну
культуру
мови,
вміння
вислухати
співрозмовника до кінця, не перебиваючи;ставлячи запитання, заперечуючи
або, навпаки, погоджуючись;

формувати свідоме ставлення до розгляду проблеми, активність в
обговоренні проблеми, яка назріла, націленість на з’ясування причин її
виникнення, а також на її вирішення. Мова, таким чином, є одночасно і метою і
засобом навчання;

формує культуру творчого оперативного мислення;

створює умови для використання особистого досвіду й одержаних
раніше знань для засвоєння нових.
Прийоми введення в дискусію можуть бути наступні:

опис конкретного проблемного випадку з життя;
19

використання останніх новин;

рольова гра;

демонстрація відеокліпу;

драматизація (моделювання проблемної ситуації);

звукозапис;

питання типу (Що? Як? Чому? Що вам відомо про…?).
Етапи організації дискусії:

виділення «макро»проблеми. Поділ на «мікро» проблеми. Поділ
учнів на групи. Пояснення стратегії проведення дискусії;

пояснення правил ведення дискусії. Рекомендації щодо збору
матеріалу;

лексичні вправи (знайомство з новою лексикою);

попереднє обговорення однієї із «мікро»проблем у всіх групах;

колективне обговорення;

звернення до текстового матеріалу, відео-аудіо записів, із метой
одержання базової інформації з даної проблеми.
Організація проведення дискусії:

етапи самостійної роботи групи по підбору та осмисленню
матеріалу;

повідомлення результатів обговорення в малих групах;

загальна дискусія;

підведення підсумків.
Тексти та аудіо-матеріали потрібно відбирати таким чином, щоб вони
були проникнуті єдиною проблемою, адже вони становлять теоретичну основу
для дискусій і повинні містити базову інформацію.
Н. Джава зазначає, що вміння вести дискусію у формі діалогу або
полілогу – необхідна умова успішної спільної роботи учнів над проектом у
малих групах. В процесі обговорення висуваються аргументи і контраргументи,
вибудовується логічна послідовність доказів виступаючого. Учні вчаться
20
розглядати проблему з різних сторін, формулюють свою точку зору, роблять
висновки [2, 49].
Одним із важливих методів активізації пізнавальної діяльності учнів є
метод проектів. В літературі знаходимо таке визначення зазначеного методу.
Метод проектів – це така організація самостійної діяльності учнів у межах ними
ж обраної теми, що проводиться у два етапи: етап підготовки та етап
висвітлення кінцевого результату цієї діяльності [13, 79].
Метод проектів виник на початку ХХ століття, коли робота педагогів
була спрямована на те, щоб знайти способи, шляхи розвитку активного
самостійного мислення дитини, навчити застосовувати знання на практиці.
Розроблений ще в на основі прагматичної педагогіки Джона Дьюї метод
проектів стає особливо актуальним в сучасному інформаційному суспільстві.
Метод проектів — не новина в світовій педагогіці: він почав використовуватися
в практиці навчання значно раніше виходу в світ відомої статті американського
педагога В. Килпатріка «Метод проектів» (1918), у якій він визначив це поняття
як «від душі виконуваний задум». У Росії метод проектів був відомий ще в 1905
році. Під керівництвом С.Т. Шацького працювала група російських педагогів
по впровадженню цього методу в освітню практику. Після революції М.П.
застосовувався в школах по особистому розпорядженню Н.К. Крупськой. У
1931 р. постановою ЦК ВКП(б)М. П. був засуджений як чужий радянській
школі і не використовувався аж до кінця 80-х років." Зараз метод проектів
набуває популярності і в Україні [1].
Основна ціль навчання іноземної мови – мовленнєва діяльність, в якій
мовленнєва система виступає тільки я к засіб її реалізації.
Найважливішими факторами, що сприяють формуванню внутрішнього
мотиву мовленнєвої діяльності при проектному навчанні, є:

зв’язок ідей проекту з реальним життям;

наявність інтересу до виконання проекту з боку всіх його учасників;

ведуча роль консультативно-координуючої функції викладача.
21
Проект може бути я к довготривалим, короткотривалим, що займає одне
аудиторне заняття.
Дослідники наводять основні вимоги до методу проектів:

наявність вагомої у дослідному, творчому плані проблеми, яка
потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її вирішення;

практична, теоретична вагомість можливих результатів;

самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів на
уроках чи в позаурочний час;

структурування змістовної частини проекту (із зазначенням
поетапних результатів і розподілом ролей);

використання дослідницьких методів: визначення проблеми, задач,
висунення
гіпотези
їх
вирішення,
обговорення
методів
дослідження,
оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підведення
підсумків, коригування, висновки [10, 80].
Система освіти, на думку багатьох дослідників, не може бути незалежною
від суспільного й політичного устрою держави, вона за всіх часів відгукувалася
на соціальне замовлення. Саме в силу цього політика держави останнім часом
спрямована на те, щоб впровадити інформаційні технології в школи.
Комп'ютер бере на себе левову частину рутинної роботи викладача,
вивільняючи йому час для творчої діяльності, що на сучасному рівні розвитку
техніки не може бути віддана комп'ютеру.
Як відомо, придатність технічних засобів навчання й контролю для
використання на заняттях з іноземної мови визначається за наступними
критеріями:

по-перше, вони повинні сприяти підвищенню продуктивності праці
й ефективності навчального процесу;

по-друге,
забезпечувати
негайне
й
постійне
підкріплення
правильності навчальних дій кожного учня;

по-третє, підвищувати свідомість і інтерес до вивчення мови;
22

по-четверте, забезпечувати оперативний зворотний зв'язок і
поопераційний контроль дій всіх учнів;

по-п'яте, мати можливість швидкого введення відповідей без
тривалого їхнього кодування й шифрування [20, 16].
Як показує практика, із всіх існуючих засобів навчання комп'ютери
щонайкраще "уписуються" у структуру навчального процесу, найбільш повно
відповідають дидактичним вимогам і максимально наближають процес
навчання англійській мові до реальних умов. Комп'ютери можуть сприймати
нову інформацію, певним чином обробляти її й приймати рішення, можуть
запам'ятовувати необхідні дані, відтворювати зображення, що рухаються,
контролювати роботу таких технічних засобів навчання, як синтезатори мови,
відеомагнітофони, магнітофони. Комп'ютери істотно розширюють можливості
викладачів по індивідуалізації навчання й активізації пізнавальної діяльності
учнів у навчанні англійській мові, дозволяють максимально адаптувати процес
навчання до індивідуальних особливостей учнів. Кожний учень одержує
можливість працювати у своєму ритмі, тобто вибираючи для себе оптимальний
обсяг і швидкість засвоєння матеріалу [18, 7-8].
Застосування комп'ютерів на уроках англійської мови значно підвищує
інтенсивність навчального процесу. При комп'ютерному навчанні засвоюється
набагато більша кількість матеріалу, чим це робилося за той самий час в умовах
традиційного навчання [13, 47].
Ще одна перевага комп'ютера - здатність накопичувати статистичну
інформацію в ході навчального процесу. Аналізуючи статистичні дані
(кількість
помилок,
правильних/неправильних
відповідей,
звертань
по
допомогу, часу, витраченого на виконання окремих завдань і т.п.), викладач
судить про ступінь і якість сформованості знань в учнів.
Обговорюючи переваги використання новітніх інформаційних технологій
у навчанні іноземних мов, Шевченко Є.Б. порівнює традиційне навчання з
комп’ютерним. Результати цього порівняння свідчать про значні переваги
використання інформаційних технологій у навчанні іноземних мов [19, 5].
23
Одним із компонентів підвищення мотивації, і як наслідок активізації
пізнавальної діяльності учнів є використання Інтернету. Інтернет природно
вписується в життя учнів і є одним з найефективніших засобів, що допомагають
значно урізноманітнити процес навчання. Передовий педагогічний досвід
засвідчує, що кожне заняття з використанням Інтернет-сайтів викликає
емоційний підйом; навіть учні, що відстають від інших, з радістю спілкуються з
комп’ютером, а, наприклад поганий результат тестування чи спілкування online, внаслідок прогалин у знаннях, спонукає звернутися по допомогу до
вчителя або самостійно здобути ці знання. Також цікаво те, як засвідчує Н.Г.
Овсяна, що у процесі сумісної комп’ютерно-навчально-ігрової діяльності
виникає “кооперуючий ефект» - учні у навчальній грі проти комп’ютера
несвідомо допомагають один одному, передають знання менш навченим. Тож
утворюється такий безцінний зв’язок «учень-учень» [14, 6].
Використання Всесвітньої мережі має цілий ряд переваг:

варіативність застосування на різних етапах навчання;

можливість
застосування
на
будь-якому
етапі
роботи
на
практичному занятті;

навчальний матеріал краще сприймається і легше запам’ятовується;

економне використання навчального часу;

індивідуалізація навчання, визначення глибини і послідовності
засвоєння, темпу роботи;

скорочення видів роботи, що викликають утомлюваність учнів;

використання різних аудіовізуальних засобів навчання (графіки,
звуку) для збагачення і мотивації навчання, наочного та динамічного подання
матеріалу;

розгалуження послідовності навчання на основі аналізу помилок;

створення комфортного середовища для сучасного навчання;

активізація навчальної діяльності школяра;

інтенсифікація навчання та підвищення мотивації рівня мотивації;
24

формування самооцінки учня та створення умов для його
самостійної роботи.
За допомогою Інтернету учні мають змогу виконувати такі види
навчальної діяльності:

тренуватися у правописі;

вивчати лексичний матеріал;

удосконалювати розуміння аудіо тексту;

розвивати техніку читання;

вивчати граматику;

навчатися писемного мовлення;

тренувати вимову тощо;
Інтернет дозволяє вдало моделювати умови комунікативної діяльності,
реалізовувати
їх
у
різноманітних
тренувальних
вправах
ситуативного
характеру.
Нині Всесвітня мережа містить велику кількість сайтів з потенційно
цікавим і актуальним матеріалом для освіти. Овсяна Н.Г. у своїї статті
розглядає різноманітні навчальні сайти. Ознайомившись зі змістом яких, ми
виокремили наступні [13, 47-49]:
Teach-Nology
http://www.teachnology.com/teachers/lesson_plans/holidays/
Це дуже корисний сайт, який містить багато цікавих ідей і конкретних
планів уроків, які допомагають вчителя навчити учнів іноземній культурі і
традицій.
http://www.eslcafe.com;
Цей сайт дозволяє вступати в дискусій з різноманітних запитань, що вас
цікавлять.
http://www.rong-chang.com;
Цей сайт – колекція сторінок для тих, хто вивчає мову, і вчителів. Тут
представлені наступні категорії: слухання, читання, граматика, письмо, газети,
журнали.
25
School Projects
http://www.epals.com;
Це веб-сайт, який об’єднує вивчаючих мову у 191 країні для
багатомовних проектів і міжкультурного навчання.
http://www.globals-choolnet.org/gsh/pr.
Орієнтований на проекти для дітей від 5 до 19 років.
Teen-oriented Internet Web Sites
http://www.teenadviceonline.org;
Сайт, на якому величезна кількість інформації, призначеної для підлітків,
яку можна використовувати в класі.
http://www.cyberteens.com/;
Сайт, що пропонує різноманітні дискусійні групи.
http://www.channelone.com;
Містить дискусії, форуми, поезію, історії, ігри, спорт і мозику.
http://www.highschoolhub.org;
Містить освітню інформацію, навчальні ігри, квізи, історію.
http://www.multcolib.org/kids/hol/sol.
Можна дізнатися про традиції святкування зимових свят в усьому світі.
26
1.4.
Прийоми активізації пізнавальної діяльності
У процесі придбання учнями знань, умінь і навичок важливе місце займає
їх пізнавальна активність, вміння викладача активно керувати нею. З боку
викладача навчальний процес може бути керованим пасивно й активно.
Пасивно керованим процесом вважається такий його спосіб організації, де
основна увага приділяється формам передачі нової інформації, а процес набуття
знань для учнів залишається стихійним. У цьому випадку на перше місце
виступає репродуктивний шлях придбання знань. Активно керований процес
спрямований на забезпечення глибоких і міцних знань усіх учнів, на посилення
зворотного зв'язку. Тут передбачається врахування індивідуальних
особливостей учнів, моделювання навчального процесу, його прогнозування,
чітке планування, активне управління навчанням і розвитком кожного учня. У
процесі навчання учень також може проявити пасивну та активну пізнавальну
діяльність [15, 173].
Існують різні підходи до поняття пізнавальної активності учнів. Б. П.
Єсіпов вважає, що активізація пізнавальної діяльності - свідоме,
цілеспрямоване виконання розумової чи фізичної роботи, необхідної для
оволодіння знаннями, вміннями, навичками. Г. М. Лебедєв вказує, що
"пізнавальна активність - це ініціативне, дієве ставлення учнів до засвоєння
знань, а також прояв інтересу, самостійності і вольових зусиль у навчанні". У
перовому випадку йде мова про самостійної діяльності викладача і учнів, а в
другому - про діяльність учнів. У другому випадку в поняття пізнавальної
активності автор включає інтерес, самостійність і вольові зусилля учнів.
У навчанні активну роль відіграють навчальні проблеми, сутність яких
полягає в подоланні практичних і теоретичних перешкод у свідомості таких
ситуацій у процесі навчальної діяльності, які приводять учнів до індивідуальної
пошуково-дослідницької діяльності [18, 10].
Прийоми навчання – це складова частина або окрема ланка методу
навчання, тобто певне поняття по відношенню до загального поняття «метод».
Розмежування понять «метод» і «прийом» дуже мобільні і мінливі. Кожен
27
метод навчання складається з певних елементів (частин, прийомів). За
допомогою прийому не вирішується повністю педагогічна або навчальна
задача, а лише тільки її етап, певна її частина. Методи навчання і методичні
прийоми можуть мінятися місцями, замінювати один одного в конкретних
педагогічних ситуаціях. Одні й ті ж методичні прийоми можуть бути
використані в різних методах. І навпаки, один і той самий метод у різних
учителів може включати різні прийоми.
В одних ситуаціях метод виступає як самостійний шлях вирішення
педагогічної задачі, в інших – як прийом, який має окреме призначення.
Наприклад, якщо учитель повідомляє нові знання словесним методом
(пояснення, розповідь, бесіда), в процесі якого іноді демонструє наочні
посібники, то демонстрація їх виступає як прийом. Якщо ж наочний посібник є
об’єктом вивчення, основні знання учні отримують на основі його розгляду, то
словесні пояснення виступають як прийом, а демонстрація як метод навчання.
Таким чином, метод включає в себе ряд прийомів, але сам він не є їх
простою сумою. Прийомів визначають своєрідність методів роботи вчителя й
учнів, надають індивідуальний характер їх діяльності [6, 158].
Наведемо приклади деяких сучасних прийомів навчання.
1.
Відстрочена відгадка. За допомогою цих прийомів на уроці
створюється установка, за якої учні позитивно налаштовують себе на
сприйняття нових знань, а відстрочена відгадка буде стимулювати пізнавальну
активність протягом усього року.
2.
Гра «Так – ні». Цю гру доцільно застосовувати під час закріплення
нового матеріалу.
Правила гри: уважно слухати голос учителя, запитання читаються один
раз, перепитування не дозволяються. Під час читання запитання необхідно
записати відповіді «так» чи «ні».
3.
Гра «Світлофор». Учитель уголос читає 12 тверджень, частина з
яких містить помилки. Після кожного речення учні піднімають зелені
(погоджуються), червоні (не погоджуються), жовті (можуть доповнити) жетони.
28
Учні, які підняли правильний жетон, ставлять собі 1 бал. За 12 набраних балів –
оцінка «12».
4.
М’яч зі словами. Це один з прийомів опрацювання термінології.
Кидаючи м’яч, учитель (або учні) називає термін, а той, до кого потрапив м’яч,
дає стисле пояснення, про що йдеться.
5.
Слабка ланка. Для того, щоб закріпити нову термінологію, можна
застосувати ігровий методичний прийом «Слабка ланка». Вчитель пропонує
пригадати всі нові терміни уроку. Перший учень називає один термін, другий
попередній і свій, третій – два попередні та свій і т.д. Порядок слів зберігається.
Якщо учень помилився, то наступний не виправляє його, а говорить:«Слабка
ланка». На уроці тематичного повторення й узагальнення такі ланцюжки
можуть доходити до 20 і більше слів.
Це далеко ще не всі існуючі прийоми навчання, але вищеописані прийоми
дозволяють учням краще зрозуміти вивчений матеріал, закріпити та поглибити
свої знання з вивчених тем.
На сам кінець можна сказати, що учителі, які мають такий дидактичний та
методичний матеріал з формування загальнонавчальних умінь та навичок, легко
впораються з однією з найбільш актуальних освітніх задач – навчити учнів
учитися! [6, 158-160].
29
Розділ ІІ. Особливості застосування методів та прийомів активізації
пізнавальної діяльності учнів на практиці
У другому розділі ми пропонуємо розробки фрагментів уроків із
застосуванням методів активізації пізнавальної діяльності учнів, які були
підготовлені для 8 класу (2 год/тиждень). Висвітлені висновки спостереження.
2.1
Фрагмент уроку з використанням дидактичних ігор
Як показує набутий досвід, дидактична гра є актуальною в будь-якому
віці, якщо вона правильно підібрана. Говорячи про дидактичні ігри, не можна
залишити без уваги і ігрові завдання. Найбільша цінність цього методу в тому,
що він актуальний на будь-якому етапі уроку. Крім того, не кожна школа має,
наприклад, мультимедійну дошку, а гра – доступна всім.
На уроках з використанням дидактичних ігор і завдань мали змогу
спостерігати таку тенденцію: використавши декілька ігрових завдань на уроці
учні прагнули виконувати наступні завдання, не боялися зробити помилку. Гра
дозволяє розрядити атмосферу уроку. Крім того, учні отримують конкретне
завдання використовувати вивчені ЛО, що з одного боку полегшує завдання, з
іншого сприяє засвоєнню нових словосполучень і речень.
Пропонуємо фрагмент уроку з використанням дидактичної гри.
Тема: У лікаря. Виклик лікаря.
Клас: 8 А
Мета: Ознайомлювати з новою лексикою, активізувати вживання у
власних висловлюваннях. Навчити розуміти поради та рекомендації лікаря, а
також давати поради. Відпрацьовувати вживання тематичної лексики в
діалогічному мовленні.
Обладнання: підручники, зошити, словники, таблиці узгодження часів у
непрямій мові
Хід уроку
ІІІ. Основна частина
1.
Контроль домашнього завдання.
30
T: Work in pairs. Read your letters each other. Then make a group of four with
another pair, and retell each other one by one the letter of your partners in indirect
speech. Use the rules of sequences of Tenses (домашнім завданням було написати
продовження листа “Dear Nick, I couldn’t write to you because I was ill and…”).
Такий вид роботи дає змогу кожному учню показати результат своєї
роботи, всі задіяні. Вчитель має змогу проконтролювати роботу кожного.
2
Ознайомлення з новою лексикою впр. 97 (с. 80) за допомогою
контексту, наочності, мовної здогадки.
A district doctor
A dentist здогадка
A therapeutist
A surgeon – a doctor who does operations, cuts your body to take out or mend
a part inside. To examine a patient; to measure blood pressure; to take the
temperature; to give prescription; to prescribe a cough mixture; to take pills, drops,
medicines; to gargle throat; to get injections; to keeps one’s bed; to follow the
instructions; to get complications; to recover
T: Guess the meaning of these word-combinations. Write them down in your
vocabularies.
3
Активізація вживання ЛО теми в усному мовленні
Гра “At the hospital”
Клас розбивається на групи по 3 людини у кожній. Їм дається завдання
розіграти сценку «На прийомі у лікаря», «Хворий і відвідувачі» – тема залежить
від фантазії учні, ролі обирають самі. Основне завдання використати як можна
більше ЛО з теми. Вчитель не ставить собі за мету виправляти всі граматичні
помилки, лише найсуттєвіші після презентації діалогу. Перемагають ті учні, які
на думку віх інших найяскравіше виступили з оригінальною ідеєю.
Навчання з використанням дидактичних ігор
Навчання з використанням традиційних неігрових
методів навчання
Бажання працювати
Пасивність
Поступово зникає хвилювання при розмові
Сором’язливість при висловленні думок
31
іноземною мовою
іноземною мовою.
Виникає бажання дізнатися нові вирази. слова
Не бачать стимулу перекладати самостійно
Дружня атмосфера на уроці
Напруженість в стосунках учень-учитель
Виникає потреба дізнаватися ті МФ і ЛО, які на
Не бачать сенсу у вивченні іноземної мови, не
думку учнів, потрібні в реальних життєвих
бачать реального застосування в уривках з
ситуаціях
художніх текстів
2.2
Фрагмент уроку з використанням методу дискусії
Існує думка про те, що дискусія – один з найбільш ефективних методів
розвитку усного мовлення, за умови, якщо тема є актуальною і близькою для
учнів. Поставивши за мету зацікавити учнів до активного спілкування, нами
був виділений урок для проведення заздалегідь підготовленої дискусії. Тему
учні обирали самостійно, ролі обирали самостійно також, у ролі керівника
дискусією виступав учень з класу, вчитель виконував роль спостерігача, та
інколи скориговував відхилення від основної теми. По завершенню дискусії
учні були готові запропонувати тему вже для наступної дискусії.
Дискусія організовувалась в кілька етапів: вибір теми, підготовка
матеріалі, вибір ведучого, опрацювання матеріалів, проведення дискусіх.
Тема: Health food is important! But fast food is tasty! What is our choice?
Клас: 8 А
Мета:
Формувати
вміння
вести
дискусію
англійською
мовою,
висловлюватися за і проти певної проблеми, обгрунтовувати свою точку зору.
Розвивати вміння працювати в команді. Практикувати у вживанні активного
словникового запасу.
Обладнання: парти, поставлені на півколом, і одна для доповідачів
навпроти.
Хід уроку
І. Початок уроку
T: Good-morning, dear delegates. Today we are going to discus a very
important problem of our days. We have to decide what to choose: healthy food or
32
tasty fast food. We have two commands which have opposite points of view and a
“referee” who will keep the order during our debates. And I’m going to be a watcher.
ІІ. Основна частина
R: So, we’re going to start. The rules are:

Listen to the opponent by the very end, and then express one’s point of

Don’t offend each other;

Remember: we’re going to find the compromises.

First each of you will tell one sentence to express your opinion.
view;
Спочатку кожен з учнів висловлює свою точку зору одним реченням,
потім виступають по черзі два доповідачі. Інші можуть ставити запитання,
погоджуватися, заперечувати, висвітлювати додаткову інформацію, яку вони
знайшли в процесі підготовки до дискусії.
Можливі слова та вирази: fat, to enjoy, the qualities, healthy, to be
considered, I’m agree, I’m disagree, vitamins, tasty, pleasure, minerals, to feed,
musclеs, fats, grow, energy, to my point of view, as for me, what are the facts, no
time, convenient etc.
По закінченню дискусії обов’язково підбиваються підсумки, складається
протокол, в якому зазначені висновки, яких дійшли учні (дивитися додаток 1).
ІІІ. Кінець уроку
T: Well, our discussion is over and I suppose you became more experienced.
What was the most important?
What do you like the most?
What was the most difficult?
Результати проведення дискусії подаємо у вигляді порівняльної таблиці:
Навчання з використанням методу
Навчання з використанням
дискусії
традиційних методів
учні зацікавилися проблемою,
проблемні питання не виникають,
виникло бажання глибшого
звичайне опрацювання мовного
33
вивчення;
матеріалу;
виховується вміння вислуховувати
відповідають учні хаотично, якщо
опонента;
виникає суперечка;
закріпили ЛО і МФ з теми
лексику вчать неохоче, або взагалі
(результати диктанту на контроль
не вчать;
засвоєння ЛО були вищими, ніж до
цього);
Стало можливим викорінення
багато учнів бояться висловлювати
страху перед говорінням;
свою точку зору, або просто
відповідати вчителю через страх
зробити помилку;
З’явилась можливість створення
учні, враховуючи те, що вони на
штучного тимчасового мовного
звичайному уроці, використовують
середовища.
рідну мову частіше ніж іноземну.
2.4
Метод проектів у навчанні англійської мови
Для проектної роботи було запропоновано кожному учню обрати свою
тему проекту, пов’язану з харчуванням або здоров’ям. За тривалістю це був
короткочасний проект розрахований на 2 тижня. Серед обраних тем були
наступні «Мої друзі за здорове харчування», «Нетрадиційні засоби лікування»,
«Традиції англійської та української кухні». Учні мали змогу самостійно обрати
будь-яку тему проекту, згідно своїх інтересів в рамках 2х основних тем. Ми не
ставили вимоги щодо оформлення чи об’єму роботи, форми презентації. Учні
консультувалися з вчителем, а деякі тримали свій проект в таємниці. Нами було
доведено, що метод проектів є ефективним методом навчання, адже він змушує
працювати самостійно, шукати, аналізувати і оформляти документацію.
Перший проект був незначним за обсягом зробленої роботи чи дослідження,
але спроба була вдалою. Для захисту проектів було виділено два уроки.
Відмітили, що учні прагнули якісно донести інформацію до однокласників,
готували словничок до своєї теми, контрольні запитання.
34
Проекти учнів були визначені такими особливостями:

практична, теоретична вагомість можливих результатів;

самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів на
уроках чи в позаурочний час;
Приклад пробного міні-проекту дивитися в додатках.
Навчання з використанням методу
Навчання з використанням
проектів
традиційних методів
Учні отримують можливість
Діяльність учнів чітко
самостійно опрацьовувати тему, що регламентована планом, не виникає
їх зацікавила;
проблемних завдань, які б учні
самостійно виконували;
Обрана кожним учнем тема
Тема однакова для всіх учнів, не
проекту цікава особисто йому (їй),
враховуючи інтереси чи бажання;
отже виникає бажання пізнати
нове, здивувати однокласників і
вчителя;
Дослідження і захист обраної теми
Лексику учні вчать, здебільшого,
спонукає до осмисленого вивчення
щоб отримати оцінку на уроці,
нової лексики.
тобто спрацьовує короткочасна
пам'ять.
35
ВИСНОВКИ
Як уже було зазначено вище, старша школа є завершальним етапом у
процесі оволодіння учнями іншомовним мовленням. Рівень досягнутих вмінь і
навичок має бути підвищено. Велика увага на цьому етапі приділяється усному
мовленню, яке набуває якісно нового розвитку стосовно змістовності, більшої
природності,
вмотивованості
та
інформативності.
Але,
очевидно,
для
досягнення того рівня, який зазначено, необхідно активізувати навчальнопізнавальну діяльність учнів, спонукати до самостійного пошуку, виховувати
інтерес до мови, спонукати до активності на уроці. Основною метою є
використання активних форм і методів навчання, методів активізації
пізнавальної діяльності. В умовах сучасного суспільства та зважаючи на
особливості шкільної молоді ми в нашій роботі звернулися до найбільш
доцільних методів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів. А саме,
дискусії,
дидактичні
(рольові
ігри),
метод
проектів
та
використання
мультимедійних технологій та Інтернету. Варто зазначити, що поряд із
зазначеними методами не варто забувати про традиційні методи навчання, адже
в сукупності вони покликані вирішувати основне завдання сучасної школи:
навчити дитину вчитися, мислити і спілкуватися.
У першому розділі курсової роботи висвітлено основні теоретичні засади
навчання англійської мови у старшій школі, традиційні методи навчання,
поняття активізації пізнавальної діяльності та описані дидактичні ігри, метод
проектів, застосування інформаційних технологій та метод дискусії.
У другому розділі показано приклади практичного застосування описаних
у першому розділі методів активізації пізнавальної діяльності учнів. До
кожного методу подані результати його застосування, тобто, що ми отримали у
результаті застосування того чи іншого методу.
В курсовій роботі було доведено доцільність використання сучасних
методів активізації пізнавальної діяльності учнів старшої школи на уроках
англійської мови, показати їх ефективність у навчальному процесі.
36
В роботі ми розглянули найбільш актуальні та реальні у застосуванні в
сучасній школі методи активізації пізнавальної діяльності, орієнтовані на
сучасну шкільну молодь, їх інтереси і захоплення.
Порівнюючи методи, які ми застосовували у навчальному процесі,
найбільш дієвими виявилися такі, як використання інформаційних технологій,
зокрема створення презентацій у Power Point, і ресурсів Інтернет для
листування та пошуку цікавої країнознавчої інформації.
У ході дослідження нами було:

з’ясовано сутність методів активізації пізнавальної діяльності, її
значення у навчально-виховному процесі;

вивчено
стан
проблеми
активізації
навчально-пізнавальної
діяльності учнів у психолого-педагогічній теорії і практиці.;

виокремлено психолого-педагогічні вимоги й шляхи активізації
навчально-пізнавальної діяльності учнів при вивченні іноземних мов.

доведено ефективність сучасних методів активізації пізнавальної
діяльності у роботі із старшокласниками;

проаналізовано методи активізації пізнавальної діяльності учнів з
метою можливості їх використання у процесі опанування англійської мови;

розроблено систему уроків із застосуванням методів активізації
пізнавальної діяльності учнів.
В результаті нашого дослідження дійшли таких висновків:

методи активізації пізнавальної діяльності поряд із традиційними є
необхідним елементом кожного уроку англійської мови;

методи активізації пізнавальної діяльності покликані створювати
найсприятливіші умови для розвитку усного або писемного мовлення;

визначені нами методи дійсно сприяють розвитку пізнавальної
діяльності, що було безпосередньо доведено під час проходження практики.

для досягнення найвищого результату необхідно чітко і продумано
організовувати той чи інший вид роботи.
37
У подальших роботах, спостереженнях ставимо за мету дослідити і інші
методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках англійської мови у
старшій школі.
38
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
ru.wikipedia.org/wiki/Метод_проектов
2.
Джава Надія. Проблемні методи навчання іноземних мов. Дискусія.
// Нова педагогічна думка. – 2005. – № 3. – С. 49.
3.
Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій/ Автор-укладач
Н. П. Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 176 с.
4.
Исаева Т.Е. Методы обучения иностранным языкам: взгляд в
прошлое и будущее. // Класс. – 2002. – №1-4. – С. 48 – 61.
5.
Кондратюк І.Г. Активізація навчальної діяльності учнів на уроці. //
Англійська мова та література. – 2006. – № 15. – С. 2.
6.
Краснопольський В. Е. Перспективи використання E-LEARNING у
викладанні іноземних мов. – 238 с.
7.
Краснопольський В.Е. Активізація пізнавальної діяльності учнів
засобами комп’ютерної техніки (на матеріалі викладання англійської мови).
Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.01 / В.Е. Краснопольський. – Луган.
Держ. Пед. ун-т імені Т.Г. Шевченка. – Луганськ, 2000. – 20 с.
8.
Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних
закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб. / Кол. авторів під керівництвом
С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.
9.
Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних
закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб. / Кол. авторів під керівництвом
С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.
10.
Мілютіна З.Т. Впровадження інтерактивних технологій навчання на
уроках іноземної мови. // Управління школою. – 2005. – № 19 – 21. – С.49 – 51.
11.
Овсяна Н.Г. Ресурси Інтернет для вивчення англійської мови. //
Англійська мова та література. – 2008. – № 19 – 21. – С. 47 – 49.
12.
Огієвич О. Дидактична гра – шлях до підвищення якості навчання і
виховання учнів. Анотація досвіду//Нова педагогічна думка. – 2005. – №1. С.83.
39
13.
Полат Е.С. Метод проектов на уроках иностранного языка. //
Иностранные языки в школе. – 2000. – №2 – 3. – С. 15 – 34.
14.
Полат Е.С. Метод проектов на уроках иностранного языка. //
Иностранные языки в школе. – 2000. – №2 – 3. – С . 15 – 34.
15.
Рыбникова М.А. Очерки по методике литературного чтения.
Пособие для учителя. – 4-е изд., испр. - М,: Просвещение, 1985. – 288 с.
16.
Скорнякова М.Є. Сучасні методи викладання англійської мови. //
Англійська мова та література. – 2005. – №28. – С. 2 – 12.
17.
Ходос Б. Метод проектів як один як один з прийомів активізації
пізнавальної діяльності учнів у викладанні іноземної мови // Рідна школа. –
2005. – №5. – С.79 – 80.
18.
Черненко О. Використання технології методів проектів у навчанні
іноземної мови // Англійська мова та література. – 2002. –№ 12. – С. 7– 8.
19.
Шевченко Є.Б. Використання інтерактивних технологій для
розвитку пізнавального інтересу на уроках англійської мови. // Англійська мова
та література. – 2005. – № 24. – С. 4 – 6.
20.
Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі//
Початкова освіта. – 2009. – №9. - С.18.
40
Додаток А
Фрагмент презентації для уроку із використанням Smart-Boаrd
Додаток Б
Приклад короткочасного пробного проекту на тему “Traditional British
Cuisine. Shepherd's Pie Recipe”
Shepherd's Pie Recipe
Key words:
Lamb
Tablespoon
Preheat
the tomato sauce
Peel
Simmer
mashed potato
pipe
Shepherd's Pie and Cottage Pie are very similar. Shepherd's Pie is made from
lamb whereas Cottage Pie uses beef. In this version of Shepherd's Pie we use leftover
Roast Lamb.

500 grams / 1 lb of leftover roast lamb (or roast beef)
41

1 tablespoon of tomato sauce (ketchup)

Ѕ to ѕ cup of leftover gravy (jus roti) or packet-mix gravy

1 tablespoon of freshly chopped parsley

3 to 4 large potatoes

1 tablespoon of butter

salt and pepper
Preheat the oven to 180°C, 350°F or gas mark 4. Trim excess fat off the
leftover roast and chop very finely by hand or in a food processor. Mix the roast with
the tomato sauce and enough gravy to make a thick paste, stir in the chopped parsley,
a little salt and pepper and spoon into a pie dish.
Peel the potatoes, chop into quarters and place in a medium saucepan with
enough cold water to just cover the potatoes. Add a little salt and bring to the boil,
reduce the heat and simmer for 10 to 15 minutes or until the potatoes are tender.
When the potatoes are cooked, drain and place back on the heat for a few seconds to
let any extra water evaporate from the potatoes. Mash the potatoes with one
tablespoon of butter until the potato is very creamy - add a little milk if needed. Add
salt to taste.
Spoon or pipe the creamy mashed potato over the minced roast mixture.
Sprinkle with grated cheese if desired and bake for 20 to 30 minutes or until the
potato is golden and the pie is heated through.
Questions:
1. What is the Shepherd's Pie?
2. What are the main ingredients?
3. What are the main steps in cooking?
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа