close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
вчителя історії
та правознавства
Чернещинського НВК
Мальованого В.Ф.
2014 рік
28 червня 1998 року Конституція України проголосила нашу державу
правовою. Однією з ознак правової держави є високий рівень правової
культури та правосвідомості її громадян. Це визначає відповідальність
учителя правознавства – адже саме він має озброїти учнів першими знаннями
з царини законів нашої держави, навчити молоду людину правомірно діяти в
найрізноманітніших життєвих ситуаціях.
Допомогти вчителю в цій справі, сприяти досягненню мети,
поставленої перед шкільним курсом правознавства, мають досконала
методика проведення уроків, використання різноманітних прийомів
викладання, і серед них важливе місце посідає розвиток творчих здібностей
та критичного мислення учнів на уроках правознавства.
Навчання – це процес організації та управління зовнішньою та
внутрішньою активністю учня, в результаті якої в нього формуються певні
знання, навички, вміння.
Учителю, як керівнику навчального процесу, слід створювати
проблеми, загострювати суперечності і спрямовувати діяльність учнів на їх
розв’язання. Бо ніщо так не притупляє і не гальмує інтелектуальну діяльність
дітей, як одноманітність її проявів. Це вимагає уміння керувати всіма видами
навчально-пізнавальної діяльності, уміння організовувати самостійну творчу
діяльність учнів на уроці, передбачати не тільки власну роль, а й роль своїх
вихованців.
Ті часи, коли вчитель тільки викладав навчальний матеріал, а учні
повинні були чемно слухати та вдома заучувати тему з підручника. Сучасний
школяр є дійовим помічником учителя, причому не тільки на самому уроці, а
й у процесі підготовки до нього. Написання повідомлення, доповіді,
складання і проведення в класі вікторини, юридичного кросворду,
самостійний аналіз нормативних актів, розв’язання ситуативних завдань,
юридичних задач, виконання різнорівневих тестових завдань – це далеко не
повний перелік робіт, які виконують учні на уроках.
Нині у світовій освітній практиці домінуючою стає нова парадигма освіти,
що поєднує знаннєву, діяльнісну і ціннісно-орієнтаційну складові змісту
освіти й формується «від результату», її напрямами в українській теорії та
філософії освіти можна вважати діяльнісний, особистісно орієнтований та
компетентнісний підходи. Поступово реалізуючись, вони змінюють уявлення
суспільства про оцінку якості освіти, рівня освіченості й отриманої
кваліфікації тих, хто навчається. Важливим стає не наявність в індивіда
внутрішньої організації чогось (знань, якостей, здібностей), а можливість
використання і застосування всього накопиченого: знань, умінь, ставлень,
досвіду - у навчальній чи життєвій ситуації.
У межах такого підходу зміст освіти виступає як педагогічне адаптований
соціальний досвід, точніше - культура людства, що розглядається в аспекті
соціального досвіду в усій його повноті. У цьому випадку зміст освіти має
бути аналогічним за структурою (не за обсягом) соціальному досвіду і
включати, крім готових знань, досвід пізнавальної, творчої діяльності та
емоційно-ціннісних відносин, ставлень. Засвоєння такого змісту потребує
принципово нової організації навчання та оцінки його якості і результатів.
Ми маємо прагнути до формулювання чітких, зрозумілих, реальних,
вимірюваних результатів як окремого уроку, так і вивчення теми, розділу чи
курсу. Тому замість розпливчастої цільової установки треба визначити
очікувані результати навчання, що є обов'язковою і важливою процедурою,
оскільки без неї ефективне застосування тієї чи іншої моделі навчання
(форми, методів, технологій, засобів тощо) та оцінювання якості освіти
неможливе. А очікуваним результатом навчання завжди є те, чого ми
навчили наших учнів, для формування і розвитку чого було створено умови
під час навчання, завжди є відповіді на питання: навіщо моїм учням те, що ми
зараз вивчаємо? Що вони будуть знати через 45 хвилин, через місяць, через
рік? Що вони повинні вміти? Як я сформую у них усвідомлення важливості
цих знань і умінь? Чи виробили вони власну думку, власне ставлення до тих
чи інших подій і явищ?
Протягом останніх років я працюю над розробкою теми «Удосконалення
методики проведення перевірки знань учнів та узагальнення вивченого
матеріалу на уроках правознавства».
Для перевірки підготовки учнів до уроку, засвоєння ними домашнього
матеріалу (тексту підручника) використовую розроблені тестові завдання, які
охоплюють головні аспекти викладеного матеріалу відповідно до тексту
параграфа чи змісту нормативного документа.
На уроках використовую інноваційні технології. Для перевірки рівня
знань учнів за допомогою комп’ютерної програми тестування
(рекомендована МОН України від 12.01.2005 року) складено тестові завдання
для найбільш цікавих та змістовних тем з історії та правознавства
(зберігаються на носіях ПК).
Така форма роботи підвищує інтерес учнів до вивчення теми, заздалегідь
налаштовує їх на змагання, підібрані завдання враховують індивідуальні
можливості дітей і охоплюють весь матеріал теми. Така робота дає
можливість учням проводити самооцінювання власних знань та умінь.
Самооцінювання взагалі є дуже важливим, оскільки воно відкриває дитині
найближчі завдання у навчанні й дитина сама каже: «Я цього не знаю і мушу
тому навчитися». Порівняйте, коли вам кажуть: «Ви повинні» і коли ви
кажете: «Я хочу». Тобто виникає внутрішня мотивація. Після того, як
учителем визначено мету та інструментарій оцінювання, треба ще встановити
показники, за якими будемо його здійснювати. Якщо в очікуваних
результатах записано, що дитина після нашого уроку «розуміє процес
формування правової системи держави», ми повинні з'ясувати, що для нас із
вами означає слово «розуміє». Якщо «після цього уроку учні матимуть
уявлення», учитель повинен чітко визначати, що означає «мати уявлення»?
Адже поняття про «уявлення» учнів може бути різним. Тому ми маємо чітко
визначити, що для нас є показником досягнення нашого результату: коли
дитина говорить два слова, коли три, коли п'ять тощо. І ці показники мають
бути різнорівневими, щоб учитель і учні орієнтувались, що це - початковий
рівень, а це достатній, це - на шість балів, а це - на вісім. Усі діти повинні
досягти одного й того результату, але кожен на своєму рівні, зі своїми
показниками. Завдання має бути одне, але таке, щоб діти могли
продемонструвати його виконання на різних рівнях. Наприклад, уміння
аргументувати. Воно складається з того, що дитина формулює позицію,
наводить аргументи, робить висновки. Якщо дитина тільки формулює
позицію і не може навести аргументів, але каже: «Я вважаю, що відбувався
процес розвитку..», це є першій рівень, який можна оцінити 1-3 балами.
Якщо дитина наводить аргументи, але ті, що ви наводили на уроці або ті, що
викладені б підручнику, але ж вона їх переробила, тому що в підручнику
немає доведення, це вже можна розглядати як другій рівень (4 - 6 балів).
Якщо ж вона використала додатковий матеріал, щось читала, висловила
власну думку, підібрала якісні аргументи, - це третій рівень (7—9 балів);
якщо робить логічні розгорнуті власні висновки, то це вже четвертий рівень.
Такий підхід є ключовим. Не можна вимірювати різних дітей завданнями
різного рівня. Вищевикладені міркування демонструють, що після того, як
учителем визначені критерії оцінювання, показники рівнів прояву цих
критеріїв, оцінювання переходить до процесу оцінки і чітко покладається на
бальну систему. Якщо ми матимемо уявлення про критерії оцінювання, легко
визначити, як, якими прийомами чи технологіями можна скористатись у
процесі оцінювання. А от якщо немає критеріїв і немає уявлення про
показники досягнення того, чи іншого результату, то дуже складно оцінити
учнів. І чим менше ми думаємо про це, тим більше в нас буде розбіжностей в
оцінюванні. Досвід показує, що якщо критерії не визначено, то десять
учителів можуть оцінити одну й ту роботу від 1 до 12 балів. Зауважимо
також, що якщо ми дійсно дбаємо про розвиток дитини, то вона повинна
знати, що буде оцінюватись на уроці та яким чином. Оцінювання має бути
відкритим, тоді воно стимулює до саморозвитку. Тоді дитина буде свідома
того, що відбувається, й оцінюватиме свої можливості отримати ту чи іншу
оцінку. Тобто критерії оцінювання мають бути висловлені перед навчанням.
Оцінювання має бути відкритим, абсолютно ясним і прозорим для дитини,
для вас, для інших вчителів. Дитина повинна добре знати: якщо вона ще
трохи попрацює, то підвищить оцінку, і не тому, що вчитель цю дитину
любить, а тому, що вона дійсно має змогу її підвищити. За таких умов
оцінювання перетворюється на стимул до навчання.
Використання тестових технологій на протязі вивчення всієї теми, а не
лише під час узагальнення вивченого, дає можливість готувати учнів до
проходження тестових завдань ЗНО. Різні форми тестових завдань
передбачають різну тактику їх виконання. Використовую такі методичні
критерії з виконання тестових завдань різних форм, а також алгоритми
виконання завдань із застосуванням нормативного та історичного документа,
карти, схеми, діаграми, ілюстрації, фотографії, карикатури тощо, які дають
позитивні результати протягом останніх років.
Виконуючи завдання з вибором однієї правильної відповіді,
поміркуйте, які знання (дати, події, прізвища історичних осіб, назви історикогеографічних об’єктів, поняття й терміни, причини і наслідки подій,
характерні риси політичного, соціально-економічного та культурного життя)
необхідно залучити до його розв’язання. Якщо Ви не впевнені в правильності
обраної відповіді, поміркуйте над усіма варіантами, виключте неправильні
відповіді й прийміть остаточне рішення.

Якщо завдання передбачає опрацювання нормативно-правового
чи історичного джерела, визначте його вид (офіційно-діловий, науковий,
художній, публіцистичний), спробуйте встановити прізвище можливого
автора, його політичну, соціальну, релігійну приналежність, визначити час і
мету створення документа, співвіднести його зміст із фактами, відомими з
інших джерел інформації.

Якщо завдання передбачає застосовування історичної карти або
картосхеми, розгляньте позначки на карті, визначте зображений регіон,
встановіть відповідність картографічної інформації запропонованим
варіантам відповіді й визначте серед них оптимальний.

Під час виконання завдання, пов’язаного з аналізом ілюстрації
або фотографії, уважно розгляньте зовнішній вигляд зображених людей,
спробуйте визначити епоху, до якої вони належать, рід їхньої діяльності,
соціальний статус тощо.

При аналізі карикатури пам’ятайте, що карикатурист передбачає
повну поінформованість про події, явища, людей, яких стосується твір.
Виконуючи завдання на встановлення відповідності між датами та подіями,
прізвищами історичних діячів та сферами їх діяльності, поняттями та їх
визначеннями, назвами документів та їх змістом, подіями та їх причинами
або наслідками, утворіть спочатку ті логічні пари, в правильності яких
впевнені, потім визначте найбільш оптимальні варіанти з тих, що
залишилися.
Завдання множинного вибору з короткою відповіддю перевіряє
сформованість умінь групувати історичну інформацію за вказаною ознакою,
а також аналізувати та оцінювати істинність висловлювань, спираючись на
власні історичні знання. Відтак – виконуючи завдання такого типу, варто
спочатку пригадати загальний хід подій, загальну характеристику явища чи
процесу, про які йдеться в умові, а вже потім проаналізувати наведені у
завданні положення з огляду на їхню відповідність отриманій (пригаданій)
характеристиці.
Я вважаю, що перед кожним вчителем стоїть дилема: дати учневі готові
знання або з самого початку поставити його перед необхідністю самому
відшукати істину. Слід пам’ятати, що знаннєва творчість учня починається з
того, що він сам пробує щось відкрити, сформувати своє бачення життєвої
ситуації, шукає шляхи її вирішення, вчиться мислити.
Особливої уваги потребує вибір під час підготовки до уроку
пропонованих для розв’язання юридичних ситуацій. Зрозуміло, що
найпростішим для
вчителя є використання матеріалів, наведених у
підручниках та посібниках. Але найбільш цікавим джерелом ситуацій для
аналізу є повідомлення засобів масової інформації, відомі та популярні серед
молоді кінофільми. Найкращим варіантом є використання матеріалу,
наближеного до реальності, знайомого учням з повсякденного життя. При
цьому слід уникати згадування обставин, які можуть травмувати когось з
учнів, бути для них неприємними.
Зважаючи на те, що з подібними завданнями учні найчастіше вперше
зустрічаються на уроках правознавства, доцільно попервах організувати
колективну роботу з розв’язання юридичних задач. У цей час важливо
сформувати в учнів алгоритм розв’язання будь-якої юридичної ситуації.
Отже, першим етапом роботи є визначення фактичних обставин, що мають
юридичне значення. Другий етап розв’язання юридичної задачі (ситуації) –
визначення нормативно-правового акта, яким слід скористатися, й
відповідної правової норми. При цьому мають бути враховані обставини,
визначені на першому етапі розв’язання задачі. У подальшому вчитель має
поступово зменшувати рівень допомоги, яку він надає учням при розв’язанні
задач. Так, спочатку потрібно продемонструвати учням хід розв’язання
юридичної задачі, потім обмежитись лише вказівкою на відповідний
нормативно-правовий акт, за допомогою навідних питань встановити
юридично важливі обставини, а в подальшому необхідно намагатися перейти
до повністю самостійного розв’язання учнями пропонованих юридичних
ситуацій.
Ось приклад розв’язання такої задачі:
Батьки 17-річного Андрія К. прийняли рішення виїхати на постійне
місце проживання до Росії, звідки родом батько. При цьому вони
подали заяву про вихід з українського громадянства та прийом до
російського громадянства. Хлопець не хоче розлучатися з батьками і
готовий переїхати до Росії, але не хоче втрачати українське
громадянство. Він просить пояснити, чи можна вирішити це питання
згідно з його бажанням.
Зразок відповіді учнів. Згідно зі статтею 18 Закону України « Про
громадянство України» виїзд з кордон для постійного проживання не тягне
за собою втрати громадянства, крім того зміна громадянства у віці з 15 до 18
років можлива лише за згодою неповнолітнього. Отже, Андрій К. має право
на збереження українського громадянства.
Важливу роль у визначенні рівня засвоєння знань учнів та вміння їх
застосування на практиці є робота учнів з готовими документами, дати їм
юридичну оцінку та вміння самостійно оформляти нормативно-правові акти
відповідно до норм права.
Найчастіше учні вивчають такі документи: джерела права, нормативноправові документи ( закони, укази Президента, постанови уряду,локальні
правові акти тощо); правозастосовуючі акти ( рішення суду з конкретної
справи, обвинувачу вальний висновок тощо); заяви (прийом на роботу тощо);
позови.
На практиці реалізація перевірки вміння творчо працювати з
нормативно-правовими актами здійснюється таким чином.
Учням пропонується пам’ятка, за якою вони працюватимуть з
документом:
1. Визначте назву нормативно-правового акта.
2. З’ясуйте, ким і коли був виданий цей нормативно-правовий акт.
3. Визначте вид нормативно-правового акта за юридичною силою та
належністю до галузей права.
4. Ознайомтесь зі змістом, визначте, з яких частин складається
документ.
5. Який предмет регулювання кожної частини.
Приклад самостійної роботи учнів з документами:
учні самостійно виконують завдання на пояснення відомостей
документа, спочатку ознайомившись із витягом із Конституції
України.
Стаття
140.
Місцеве
самоврядування
є
правом
територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у
сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно
вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та
законів України.
1.
2.
3.
4.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в
порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи
місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі
органи.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні
інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та
обласні ради.
Далі за текстом документа учні відповідають на запитання,
складають схему та коментують її.
Про яке поняття йдеться в даному витягу?
Хто є суб’єктами даного права?
Який шлях реалізації визначеного вами права?
Як ви розумієте безпосереднє здійснення місцевого самоврядування?
Схема.
Місцеве самоврядування
Зміст
Суб’єкти
Право територіальних
громад самостійно
вирішувати питання
місцевого значення в межах
Конституції та законів
України
Шляхи реалізації
Жителі
міста
Жителі
села
Жителі
селища
Органи місцевого
самоврядування
Безпосередньо
Сільські
ради
Територіальні громади
Селищні
ради
Районні
ради
Міські
ради
Обласні
ради
Ось деякі приклади роботи учнів з аналізу та оформлення юридичних
документів:
Дайте юридичну оцінку запропонованій ситуації.
«Дванадцятирічний Петро вигадав нову антивірусну програму, якою
зацікавилися представники компанії Microsoft, але згоди щодо продажу
програми дійти не вдалося. Через рік, під час покупки нового програмного
забезпечення, Петро помітив, що в ньому використовується його
антивірусна програма. Дайте юридичну пораду Петру, що робити в цій
ситуації».
Напишіть заяву від імені Іванова І.І. директору школи Петрову П.П.
щодо прийняття учня до школи ІІІ ступеня тощо.
Завдання вчителя правознавства – підвищувати ефективність та якість
навчальної та виховної роботи, прагнути, щоб кожний урок сприяв розвитку
пізнавальних інтересів учнів, здобуття ними навичок самостійного
поповнення знань. Вирішенню цього завдання, всебічній активізації
самостійного, творчого мислення школярів на уроках правознавства
відводиться використанню таких методів.
У кожному разі учнів налаштовую на таке:
Пригадуйте – специфіка тестових завдань з правознавства така, що всі
вони вже мають правильну відповідь, залишається тільки розпізнати її серед
запропонованих.
Міркуйте – право і держава – це процес розвитку суспільства, усі події
якого мають певні причини й наслідки, а тому багато завдань спрямовані не
тільки на перевірку ваших знань, а на перевірку ваших умінь виділяти
головне, конкретизувати, порівнювати тощо. Такий підхід сприяє розвитку в
учнів загальної правової культури, творчих здібностей, свідомому засвоєнню
програмового матеріалу з правознавства.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа