close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Презентація на тему:
Презентація на тему:
«День голокосту в ромів.
Та роми України»
Тематика презентації
• 1.Визначення терміну «Голокост» та політика
нацистів щодо циганів.
• 2.Ізоляція ромів у таборах і гетто
• 3.Знущання над жінками
• 4.Примусові роботи
• 5.Використання зелених позначок
• 6.Втрата майна
• 7.Висновки
•
Визначення терміну «Голокост» та
політика нацистів щодо циганів.
•
Голоко́ст — переслідування і масове знищення євреїв і циган у Німеччині під час Другої світової
війни. Тобто, у ширшому розумінні, голокост — систематичне переслідування і знищення людей за
ознакою їх расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного
типу як неповноцінних, шкідливих.
•
•
2. Політика нацистів щодо циганів
Політика нацистів по відношенню до циган була непослідовною. В середині Німеччини нацисти
вважали циган, інтегрованих у німецьке суспільство, соціально-небезпечними. В той же час на
окупованих територіях Радянського Союзу асимільовані цигани не переслідувались, а знищувались
тільки ті, які зберегли кочовий спосіб життя. Дані про жертви Параімосу сильно різняться, оскільки
громадські організації циган Східної Європи були менш організованими, достатньо тяжко оцінити
фактичну кількість жертв.
•
На сьогодні існує кілька визначень поняття Голокосту на ромській мові. Найпершим став термін, що
запровадив вчений-ромолог зі США Ян Хенкок, за визначенням якого «Параїмос» – це «вбивство,
наруга». Пізніше, поряд з цим словом, з’являються інші: «Калі Траш» – «чорний жах» або
«Самударіпен» – «вбивство всіх».
•
•
3. Наслідки
Всього фашисти вивезли з окупованих країн і спалили в концтаборах понад 500 тисяч циган. Так
здійснювалася політика етноциду по відношенню до цього народу, викликали особливу ненависть
фашистів. Причиною такої нелюдяності було те, що роми, що належать до індоарійської групи,
погано вписувалися нацистську расову теорію. Фашисти вважали їх плодом змішування арійського
племені з самими нижчими расами всього світу, а отже, підлягають винищенню. Гітлер в 1938 році
навіть підписав спеціальний циркуляр <Про боротьбу з загрозою циганства>, а роки Другої світової
війни ознаменувалися репресіями проти циган і євреїв по всій Європі.
Зокрема, на окупованих землях колишнього СРСР було жорстоко знищено більше половини
проживаючих там циган. Особливо багато загинуло їх у так званої Трансністрії - на захоплених
румунсько-німецькими військами територіях між Південним Бугом і Дністром.
•
Ізоляція ромів у таборах і гетто
Ізоляція ромів у таборах за місцем проживання проходила
протягом 1942–1944 років. Створювалися гетто, в яких
проживали, в основному, старші роми, жінки і діти, а дорослих
працездатних чоловіків, юнаків відбирали і відправляли до
різного роду таборів
«Зі слів рома»
• Тібор Горват, 1921 року народження, Ужгородський район:
• «З 1942 року німці стали дуже погано відноситись до ромів. У таборі у
той час проживали тільки 12 родин, близько 60 осіб. У таборі був
проведений повний перепис населення. Старостою був Кароль Горват.
Усім жителям було строго наказано не виходити з табору. У нашій
родині діти почали голодувати. Бабуся потайки вночі виходила з
табору, ходила до знайомих, просила картоплю, кукурудзяну муку.
Кілька разів її було спіймано і жорстоко побито. Від настроїв
жандармів, що нас стерегли, залежало наше життя: інколи приходили
у табір і всіх починали бити, інколи тижнями не приходили. Часом,
батька і мене, а мені було 12 років, виганяли аж у Мукачівський район
чистити туалети, або виконувати ще якусь найчорнішу роботу. Досі
боюся згадувати ті чорні дні. Як ми голодували. Згадую, як ми йшли на
поле, де вже був зібраний врожай і з дозволу господарів шукали
картоплю, яку пропустили під час викопування, збирали зернини , що
залишалися у стерні
Знущання над жінками
• Варвара Ф., 1939 року народження, село Тур’я Пасіка, Перечинського
району:
• «Навесні 1943 року до нашого села ввійшли німецькі солдати і
угорські жандарми. Через те, що мешканці села допомагали
партизанам, було вигнано всіх жителів з домівок на площу. Спочатку
відібрали всіх чоловіків і молодих хлопців. Їх відвезли, та куди – не
знаємо. З слів моєї матері, одну групу дівчат відвели в сторону, а потім
під дулами рушниць заставили сісти у закриту машину без вікон. Вони
сильно кричали, поки машина їхала, а потім затихли. Їх тіла пізніше
знайшли на полі мертвими. У двох з них були відрізані груди, а в одної
– ніс. Всіх жінок, навіть і тих у кого були діти, у тому числі й мене,
посадили на вози і вивезли до села Волосянка, а потім і до села Люта,
де я і мама носили зрубані дерева з лісу. Чоловіки копали рови,
робили бункери і дзоти. Так ми прожили до осені 1944 року. Пам’ятаю,
як нас дуже бомбили руські, а мій старший брат загинув під час одного
такого бомбардування».
Примусові роботи
У роки війни примусові роботи, як і всюди, у Закарпатті були пов’язані з військовими
потребами. Згідно даних угорського уряду, на весну 1942 року було відправлено на працю
в державні і поміщицькі маєтки в Угорщину понад 14 тисяч осіб.
Використання зелених позначок на
одязі
• Анна Г., 1943 року народження, м. Рахів:
• «У нашій сім’ї було 4 дітей, я була меншою і останньою. В кінці
березня 1943 року, зі слів моєї мами, у табір на машинах приїхали
жандарми. Спочатку повиганяли з хлівів усю худобу. А у нас були коні
й свині. Батька забрали у каменоломню, де він разом з іншими
чоловіками – ромами дробив камінь. Мама була вагітною мною на
останніх місяцях, тому її залишили у таборі. Всіх, хто залишився вдома,
змусили пришити на одяг зелені мітки, бабуся казала «медалі».
Пізніше батька перевели у інше місце працювати, де за розповідями
тих, хто повернувся, він помер від тифу. Коли я народилася, то через
деякий час і маму забрали у каменоломню. Жандарми казали, що
жінки більш виносливі, ніж чоловіки, тому їх менше били. Жили в
бараках. Вночі за ними приходили і гвалтували. Так працювали до
осені 1944 року. Потім всім жінкам вистригли на голові волосся і два
тижні тримали у вагонах, поки не прийшли руські».
Втрата майна
Майже всі роми області свідчили про
конфіскацію майна німецькими солдатами і
угорськими жандармами. Цей факт
зафіксований і у архівних документах,
опублікованих у повоєнні роки. Необхідно
відзначити, що за рівнем власності, що була у
ромів до Другої світової війни, вони не
перебували на тому стані жебрацтва, в якому
вони перебувають нині.
«Зі слів рома»
Франтішек Балог, 1923 року народження, м.
Ужгород:
«Народився у ромському таборі села Серне.
Одного разу, десь на початку весни 1944
року, у табір зайшли німці з жандармами.
Почали забирати худобу з хлівів. У кого
коня, корову. У нас було досить міцне
господарство. Мали пару коней, корову. Все
забрали, хто опирався, тих били, інколи і
стріляли. Погрожували відправити до
Мукачева у гетто. Якось пройшли вночі й
забрали старшого брата і повели у
невідомому для нас напрямку. Більше ми
його не бачили. Пізніше переказували, що
загинув».
Висновок
Голокост з боку нацистів щодо євреїв не забутий, і це – справедливо. Як і до, так і
після Другої світової війни, роми продовжують часто проживати в умовах крайньої
бідності на задвірках європейських суспільств. Їм не вдалося привернути таку ж
належну увагу до геноциду щодо ромів, як це було зроблено щодо голокосту
стосовно євреїв. Інформацію про дії, вчинених проти ромів, не можна знайти в
жодних європейських підручниках, не кажучи вже про українські. Питання про
геноцид проти ромів ретельно намагаються залишити поза увагою академічні
дослідники. А звідси – геноцид відносно ромів заперечуються національними
урядами, невідомі для більшості населення європейських країн. Винищення ромів
супроводжувалося з німецькою пунктуальністю – велась чітка документація, яка все
ще чекає на своїх дослідників. У антропологічному інституті Тюбінгенського
університету досі зберігається картотека на 23822 замордованих ромів, яким
вердикт «смертна кара» виносився не юристами, а біологами. На сьогодні навіть не
можна визначити і приблизно точну кількість ромів, яких було знищено у роки Другої
світової війни Ми у своїй доповіді спробували показати біль і знущання над тими
ромами Закарпаття, які пройшли крізь пекло війни, хто зміг вижити. Більшість – це
були жінки, оскільки їх чоловіки, котрі виконували повинності у трудових місцевих
таборах, трудових батальйонах на передових позиціях фронтів, довго не жили.
Зберегти цю пам’ять, зламати стереотипи – наше з вами завдання.
Презентацію
Підготували
учні 9-А класу
СЗШ №14
м.Кіровограда
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа