close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Екологія людини
та її значення
За визначенням російського академіка-медика В. П.
Казначеєва:
Екологія людини - комплексний міждисциплінарний
науковий напрям, що досліджує закономірності
взаємодії популяцій людей з навколишнім середовищем,
проблеми розвитку народонаселення у процесі цієї
взаємодії, проблеми цілеспрямованого керування
збереженням та розвитком здоров'я населення,
вдосконалення виду Homo sapiens.
За сучасними уявленнями:
Екологія людини - це спільний науковий підрозділ
соціоекології та медицини, що вивчає медико-6іологічні
аспекти гармонізації взаємовідносин між суспільством
та природою.
Об'єктом вивчення екології людини слід
вважати систему «людина - навколишнє
середовище», або антропоекосистему
Головні завдання екології людини були визначені у 1983 р. на першій
всесоюзній нараді у м. Архангельську та в 1984 р. на першій
всесоюзній школі- семінарі з даної проблеми у м. Суздалі. До них
зокрема належать:
 вивчення стану здоров'я людей та соціально-трудового потенціалу
популяцій даної генерації;
 дослідження динаміки здоров'я та соціально-трудового потенціалу
популяцій в аспектах природно-історичного та соціальноекономічного розвитку;
 прогноз стану здоров'я майбутніх генерацій;
 вивчення впливу окремих факторів середовища та їхніх комплексів
на здоров'я і життєдіяльність популяцій;
 дослідження процесів збереження та відновлення здоров'я і
соціально-трудового потенціалу популяцій;
 аналіз глобальних та регіональних проблем екології людини;
 розробка нових методів екології людини (космічних, біохімічних
тощо);
 розробка шляхів підвищення рівня здоров'я та соціально-трудового
потенціалу населення;
 прогнозування можливих змін у характеристиках здоров'я людей
під впливом змін зовнішнього середовища;
 розробка науково обгрунтованих нормативів корекції відповідних
компонентів систем життєзабезпечення з урахуванням прогнозів та
аналізу антропоекологічної напруги.
На сучасному етапі розвитку екології людини до названих
завдань додаються наступні, більш конкретизовані:
 створення антропоекологічного моніторингу - системи
спостережень за змінами процесів життєдіяльності
людей у зв'язку з дією на них різних факторів
навколишнього середовища, а також спостережень та
оцінок умов середовища, які впливають на здоров'я
населення, зумовлюють поширення захворювань;
 складання медико-географічних карт, що відображають
територіальну диференціацію захворювань населення,
пов'язаних з погіршенням якості навколишнього
середовища;
 зіставлення медико-географічних карт з картами
забруднення навколишнього середовища і встановлення
кореляційної залежності між характером і ступенем
забруднення
різних
природних
компонентів
соціоекосистем та відповідними захворюваннями
населення;
 визначення науково обгрунтованих значень гранично
допустимих техногенних навантажень на людський
організм.
Здоров'я - це природний стан організму,
що характеризується його повною рівновагою з
біосферою і відсутністю будь-яких хворобливих
змін.
Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і
соціального добробуту, а не лише відсутність
захворювання або фізичних дефектів.
Здоров’я — стан живого організму, при якому організм
у цілому і всі органи здатні виконувати свої життєві
функції.
Здоров’я – це нормальний стан організму, який
характеризується оптимальною саморегуляцією,
повною узгодженістю при функціонуванні всіх
органів та систем, рівновагою поміж організмом та
зовнішнім
середовищем
при
відсутності
хворобливих проявів.
Здоров’я – це здатність
в рівновазі з оточенням.
організму
перебувати
Здоров’я
—
це
функціональний
стан
організму людини, який забезпечує тривалість
життя, фізичну та розумову працездатність,
достатньо високий рівень самопочуття, а також
відтворення здорового потомства.
Здоров’я треба розуміти процес збереження і
розвитку біологічних, фізіологічних, психологічних
функцій, оптимальної працездатності та соціальної
активності при максимальній тривалості активного
життя.
Складові здоров'я
Показниками фізичного здоров’я: індивідуальні особливості
анатомічної будови тіла, досконале (за нормою) фізіологічне
функціонування організму в різних умовах спокою, руху,
довкілля, генетичної спадщини, рівень фізичного розвитку
органів і систем організму.
Показники психічного здоров’я є індивідуальні
особливості психічних процесів і властивостей людини,
наприклад,
збудженість,
емоційність,
чутливість.
Психічне здоров’я пов’язане з особливостями мислення,
характеру, здібностей людини.
Показники духовного здоров’я є духовний світ
особистості, сприйняття духовної культури людства,
освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики.
Показники
соціального
здоров’я
пов’язане
з
економічними чинниками, стосунками індивіда з
структурними
одиницями
соціуму
(сім’єю,
організаціями), з якими створюються соціальні зв’язки:
праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона
здоров’я, безпека існування тощо.
Здоров'я віддзеркалює динамічну рівновагу між
організмом і середовищем його існування. В
організмі
людини
утворюється
динамічний
стереотип зі збереженням гомеостазу здорової
людини, який виробився в процесі її еволюційного
розвитку в умовах навколишнього середовища і
підтримується
завдяки
нейрогуморальній
і
ендокринній регуляції
Гомеостазом
вважають
відносну
динамічну
постійність внутрішнього середовища і деяких
фізіологічних функцій організму людини і тварин, що
підтримується механізмами саморегуляції в умовах
коливань внутрішніх і зовнішніх подразників.
.
Хвороба, або Захворювання - паталогічний процес,
який
проявляється
порушеннями
морфології
(анатомічної
будови),
обміну
речовин
чи
функціонуванням організму у людини/тварини.
Хвороба — це патологічний процес. Хвора людина
втрачає активну самостійність у реалізації своєї життєвої
установки, втрачає оптимальний зв'язок із середовищем і
оточуючим її соціумом. Хвороба є пріоритетом
медицини, її теоретичної та практичної сторони.
Хвороба – це життя, порушене у своєму потоці
пошкодженням структури та функції організму під дією
зовнішніх та внутрішніх пошкоджуючих факторів.
Хвороба з медичної точки зору – це результат дії
пошкоджуючого фактору на організм. Вона виникає
внаслідок пошкодження структури, функції та обміну
речовин різних органів та систем.
Причини розвитку хвороб




Фізичними факторами
(температура, оптичне та іонізуюче випромінювання,
механічні фактори — тиск, вібрація, механічні
пошкодження тощо)
хімічними факторами
(неорганічними та органічними речовинами тощо);
біологічними факторами
(вірусами, мікроорганізмами, паразитичними червам
и, комахами та продуктами їх життєдіяльності
(токсинами) тощо);
Психо-соціальними фактори (стрес, психогенна
травма тощо
Хімічні фактори
Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного
середовища є монооксид вуглецю. При вдиханні цього
газу наступає швидка втомлюваність, головний біль,
запаморочення, порушення сну, лабільність настрою,
ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцевосудинної системи та інших систем організму. Оксид
вуглецю утворює з гемоглобіном крові стійку сполуку карбоксигемоглобін, який блокує транспорт кисню в
організм.
Хімічне забруднення води ртуттю викликає хворобу з
важким ураженням центральної нервової системи.
Надлишок нітратів у питній воді викликає у грудних дітей
синюшність, утруднене дихання. Доведено, що є прямий
зв'язок між концентрацією нітратів і частотою раку
шлунка, сечового міхура, нирок, тонкої кишки,
стравоходу і печінки.
Забруднення грунту отрутохімікатами, мінеральними
добривами, промисловими та господарськофекальними відходами призвело до того, що грунт став
джерелом захворювань на туберкульоз, бруцельоз,
паратифи та інші шлунково-кишкові захворювання, а
також гельмінтозів.
Фізичні фактори
Негативна тривала дія шуму викликає шумову хворобу з
явищами зрушень у функціональному стані центральної
нервової системи. При цьому порушується динаміка процесів
збудження в корі головного мозку, спостерігаються фазові
зміни умовно-рефлекторної діяльності, сповільнення психічних
реакцій при вирішенні тестових завдань, зниження
працездатності, слуху, послаблення уваги, врешті виникнення
неврозу.
При дії локальної вібрації значної інтенсивності порушується
регуляція тонусу периферичних кровоносних судин, що
спричинює
порушення
вазомоторної
координації
і
вегетативний поліневрит. Дія загальної вібрації порушує
нормальну функцію кори великого мозку
За цих умов різко зросла роль давньої медичної
дисципліни -гігієни, назва якої походить з грецької мови і
означає здоров'я.
Саме гігієна є галуззю медицини, що вивчає вплив
різноманітних факторів середовища на здоров'я людини, її
працездатність та довголіття з метою розробки
практичних заходів, спрямованих на оздоровлення умов
життя людини і попередження захворювань.
Інша наукова дисципліна, що знаходиться на стику
медицини та географії, -медична географія здавна вивчала
територіальну диференціацію захворювань і зв'язок їх з
просторовою неоднорідністю географічної оболонки
Землі.
На базі медичної географії та гігієни, що доповнюють
одна одну, сформувалась нова наукова дисципліна екологія людини (ecology of man), або антропоекологія. Її
в жодному разі не можна ототожнювати, як це іноді має
місце, з іншою наукою -людською екологією ( humen
есо1оgу), тобто з соціоекологією. Адже, екологія людини
вивчає взаємодію з природою людини як біологічної
істоти на рівні організму та популяції. Людська екологія
зосереджує свою увагу на розгляданні взаємодії з
природою людського суспільства, яке впливає на
навколишнє
середовище
своєю
господарською
діяльністю
За даними експертів ВООЗ, 80% захворювань
людей зумовлені несприятливим станом навколишнього
середовища і незадовільними умовами
життя у
промислових центрах.
Головним завданням екології людини є виявлення і
виключення токсичних для людини речовин за сфери
промислового виробництва, а
також контроль за
впровадженням
екологічно
чистих
безвідходних
технологій.
Дякую за увагу
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа