close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Календарно-обрядові пісні
весняного циклу
У давніх слов'ян рік починався
весною, березневе літочислення
зберігалося до 1409 року (за цим
літочисленням Нестор-літописець
розпочав «Повість врем'яних літ»).
Новий рік починався з
відродженням навколишньої
природи і з пробудженням матеріземлі від зимового сну, з першою
оранкою і сівбою. Весну зустрічали
радісно й пишно, з піснями,
танцями, іграми. Ці пісні назвали
веснянками.
З усіх видів календарно-звичаєвої
обрядовості веснянки позначені
найрозмаїтнішими музичнопоетичними засобами.
Весняне рівноденство
Дні рівнодення святкували
як перемогу бога
СОНЦЯ СВАРОГА.
Тому говорили “Сварог воскрес!”
“Весна зиму похилила…”
Дівчина-Весна, Веснянка,
несе із собою Світло, Радість,
Відродження, Життя, Любов
ВЕСНА
ПРИЙШЛА
Закличні пісні до ВЕСНИ
Веснянки співаються майже завжди одночасно з
танцями та іграми, які мають «закликати» весну та
добрий урожай.
– Весна-красна, що ти винесла?
Рано, рано, що ти винесла?
– А я винесла козу, бить її.
Рано, рано, козу, бить її.
Козу, бить її, ще й коровушку.
Рано, рано, ще й коровушку.
Малим діточкам по яєчечку.
Рано, рано, по яєчечку.
Старим бабочкам тепле літечко.
Рано, рано, тепле літечко
Благослови, мати,
Весну накликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимочка – в возочку,
Літечко – в човночку
Інші назви веснянок
У веснянок існують і паралельні назви: на Поліссі — маївки, магівки,
у західних регіонах України веснянки називають гагілками, гаївками,
а на Яворівщині — риндзівками, на Волині — рогульки.
Мелодії веснянок побудовані
на багаторазовому
повторенні однієї-двох
поспівок у межах невеликого
діапазону.
Гаївки
Різновидом веснянок є гаївки — твори усної
народної словесності, якими супроводжувались
обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що
відбувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ.
Хороводні веснянки — це вітання, величання приходу весни
Дівчата, взявшись за руки, ідуть по
колу та й співають:
– Вже весна воскресла,
Що ти нам принесла?
- Ой принесла росу,
Парубоцьку красу.
Парубоцька краса
В болоті мочена.
В болоті мочена,
В калюжі прана.
У калюжі прана,
На терню сушена.
На терню сушена,
У хліві схована.
Хлопці також беруться за руки, беруть у
коло дівчат і їм співають:
А весна – весною,
А дівка – дівкою.
Ходить, світом нудить,
Спідницею крутить.
Крутить, щоб видати:
Хочеся віддати,
Дома не сидіти,
В дівках не сивіти.
Покрить головоньку,
Не буть дівчиноньков,
Дранов нагавицев,–
Стати молодицев.
•
Був звичай, зустрічаючи весну, виганяти, ховати або топити зиму. Для
цього робили з соломи опудало, одягали його в людську одежу, співали
над ним пісні, а потім роздягали, топили, палили або рубали. Після
спалення попіл кидали у воду.
Бережімо давні традиції і ЗНАННЯ!
Весняночко-паняночко,
Де ж ти зимувала?
Зимувала у садочку,
На колочку пряла.
Пряла на колочку
Горобцю на сорочку.
Що виведу нитку –
Горобцю на свитку,
Що виведу другу –
Горобцю на пугу,
Що позоставались кінці –
Горобцю на штанці.
ВЕСНЯНКА-КРАСНЯНКА
Весняночка-красняночка,
Де ти зимувала?
– У зеленому садочку
Квіти поливала. Ух!
– Весняночка-красняночка,
Чом не гукаєшся?
Ти, зірочка кам’яная,
Чом не лупаєшся? Ух!
Ти, зірочка кам’яная,
Чом не лупаєшся?
Ти, дівчина молоденька,
Чом не признаєшся? Ух!
– Ой хіба ж я
крейдяная,
Що я вколуплюся.
Ой хіба ж я дурна буду,
Що я признаюся? Ух!
– Ой хіба ж я
крейдяная,
Що я вколуплюся.
Ой хіба ж я дурна буду,
Що я признаюся? Ух!
Я полову провіваю,
Зернята шукаю.
Я з чужими не гуляю,
Свого ж дожидаю. Ух!
Ой що мені із полови,
Як зерна немає.
Ой що мені із чужого,
Як свого немає. Ух!
Методичну розробку виконала
вчителька
української мови та літератури
ЗОШ №53 м.Маріуполя
Чорнобай Людмила
Анатоліївна
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа