close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
ХЛІБ
Виробництво хліба почалося давно (10 — 15 тис. років тому), коли людина
почала вирощувати злакові культури. Спочатку люди їли сире зерно, але з
появою вогню з'ясували, що підігріте на ньому зерно має приємний смак.
Так людина стала випікати перепічки, a згодом і хліб.
З давніх часів хліб цінився дуже високо. В Давньому Єгипті сонце, золото і
хліб позначали однаково — у вигляді кола з крапкою посередині. В Римі раб,
який умів випікати хліб, коштував у 10 разів дорожче за найкращого
гладіатора.
Хліб - поняття багатогранне. Пшениця, ячмінь, жито, просо,
кукурудза - все це хлібні злаки. Кожен з вас знає, що головний
злак на землі - пшениця. Мабуть, звідси і пішло "хліб - усьому
голова". Ніхто сьогодні не може назвати імені тієї великої
людини, яка винайшла хлібопечіння, того, хто змолов зерно,
виготовивши борошно, а потім спік із тіста в гарячій печі
запашний, духм'яний коровай чи паляницю.
Хліб

Хліб і сіль в українській
хаті завжди були
символом гостинності.
Хліб, як і рушник, здавна в
Україні служив оберегом.
Кругла паляниця
нагадувала сонце і була
символом сонця, якому
вклонялися наші далекі
предки. Жоден із
українських обрядів не
обходився без хліба, тому
що хліб - це життя,
добробут, багатство.


У традиційному
інтер'єрі селянської хати
хліб-сіль, покриті
рушником, були
необхідним атрибутом.
Запрошуючи до столу,
господар казав: Просимо
до нашого хліба-солі, а
після застілля гості
дякували за хліб-сіль.
Розділити з кимось хлібсіль — означало
подружитися,
побрататися. Зустрічати
хлібом-сіллю дорогих
гостей — цей звичай, що
має глибоке коріння,
дійшов до нашого часу.
У кожному прадавньому звичаї, пов’язаному з хлібом і
харчем, відбивається світло мудрості наших пращурів

Грушка — минушка, а хліб — кожен
обід.
• Житній хліб пшеничному калачеві
дід.
• Калач приїсться, а хліб ніколи.
• З’ївши калач, берися знов до
хліба.
• Клади перед людей хліб на столі,
будеш у людей на чолі.
• Коли стало на хліб, то стане й на
обід.
• Найсмачніший хліб од свого
мозоля
Піч
Пекли хліб на тиждень,
розраховуючи, щоб його
вистачило до нової
випічки.Улюбленим повсякденним,
святковим та обрядовим хлібом на
Україні був учинений, тобто
виготовлений на розчині, заквасці.
Розчину робили на хмелю, потім
залишали шматок тіста від
попередньої випічки. Виготовляли
закваску, потім тісто, яке не раз
перемішували. Пекли хліб у добре
розпаленій печі на поду (черені),
підкладаючи під хлібини сушене
капустяне листя.

Різдвяний хліб

Називають його ”рожеством”, ”різдвяником” або просто
”різдвом”. Із дріжджового пшеничного тіста господиня
ліпить два валики, скручує їх у джгут і згинає у формі
підкови. А кінці накладає один на другий із запасом, щоб
вийшли ріжки. Спечене ”рожество” кладе на горщик із
кутею, а потім вішає на гвіздок під образами
Різдвяний хліб
До Різдвяноноворічних свят на
Поділлі досі печуть
кілька різновидів
святкового хліба. На
Святий вечір на
покуті кладуть
”хазяїна” — три
святкових хліби один
поверх іншого.
”Хазяїн”, ”Василя” та
”йорданський.
”Хазяїна” їдять на
Різдво, на старий
Новий рік з’їдають
”Василя”, а на
Водохреще —
”йорданський калач”.
Голуби
До Святвечора з пісного
дріжджового тіста випікають
”голубів”. Ними пригощають
дітей за святковим столом,
дарують малим колядникам.
Книші.
Цей святковий хліб роблять
так: поверх виліпленої з
тіста круглої хлібини
накладають маленьку — її
називають ”душею”.
Книшем накривають кутю.
Ним пригощаються всі, хто
зібрався за святковим
столом. Його пахощами
нібито живляться душі
померлих родичів, які
”прилітають” на Свят-вечір.
Подекуди в книш упихають
дрібку солі та свічку — так
він стоїть протягом усіх
Різдвяних свят
Калач
Калач – хліб з пшеничного
борошна. Він символізує
достаток та благополуччя. У
давнину калачі пекли до
свят весняного та осіннього
рівнодення, зимового та
літнього сонцестояння.
Ними пошановували
видатних людей, на
обжинках, святі Коляди,
весільних урочистостях, у
Купайлівські ночі. Їх печуть
на Великдень, народини
дітей, до лібного Спасу,
Різдва.
Калач
Виготовляли його із
вчиненого тіста, як
правило, плетеним з
трьох-чотирьох
качалочок. Колачі
були завернуті у
великий овал, нерідко
з діркою посередині.
Робили й маленькі
колачі розміром з
кулак.
Калач — обрядовий хліб
Білий обрядовий хліб особливої форми, випечений із крученого й
переплетеного тіста. Випікають з вчиненого тіста, як правило,
плетеним з трьох-чотирьох качалочок. Інколи в калачів
посередині дірка.
Калач в деяких регіонах України виконує функцію коровая.
Інколи, його випікають маленьким (розміром з кулак) - тоді він
виконує роль шишок.
Цікаві звичаї, які стосуються весільних калачів. Ними
обмінювалися роди, маленькими калачами запрошували на
весілля (так само, як шишками). На Херсонщині молода крізь
дірку в калачі дивилася на молодого, коли він приходив
забирати її до себе.
Калачі печуть також і на хрестини (Поділля, Карпати), на
Великдень та Різдво.
Різдвяний калач
Калач
Коровай
Коровай – це обрядовий
хліб. Верх короваю
оздоблюють
різноманітними
фігурками з тіста, а
також прикрашають
зеленою рутою,
барвінком і ягодами
калини. Коровай знаний
серед слов’янських
народів зі споконвічних
часів.
Коровай
Коровай фігурував колись
як жертвенна річ— хліб як
знак взаємної згоди.
Згадаймо звичай
обмінюватися хлібом на
сватанні. Можна
припустити, що були часи,
коли хлібом обмінювалися
при будь–якій
домовленості (а ще раніше
— спільно варили кашу).
Очевидно, цей простий рух
— «я даю тобі свій хліб, а
собі беру твій» — для
наших пращурів означав те
ж саме, що сьогодні
значить підпис нотаріуса.
Коровай
Коровай — обрядовий
хліб, поширений серед
багатьох слов'янських
народів. Але для
української обрядової
традиції Коровай, як
символ, має особливе
значення,
використовується у
численних обрядових діях
і вирізняється
багатоманітністю
варіантів.
Весільний коровай
Лежень.
Лежень. Це
обрядовий весільний
хліб, але значно
більший за
звичайного калача. Ці
калачі, як обереги,
лежали на урочистих
столах впродовж
свята Коляди До них
молилися, ними
пошановували працю
хліборобів.
Дивень.

Це також коровай, якого
готували і випікали
закоханим. Він
символізує обручку для
молодого подружжя.
Прикрашали дивень
плодами вишень,
калини, червоної
смородини, квітками
пижми та материнки.
Великодні обрядові вироби з тіста.
На Великдень пекли із
здобного тіста
обрядовий хліб - паску,
прикрашали
фарбованим пшоном,
маком, цукровою
пудрою. Високий і
пишний Великодній
коровай мав стати
запорукою кращого
урожаю, більшого
приплоду худоби,
родовитості та
плодючості
Паска — весняний обрядовий хліб, який готували до Великодня
Паска символізує життєву
повноту, а можливо, і нагадує
нам про стародавню Велику
Богиню, адже однією з її назв є
"баба". Як правило, пасок
випікають кілька, різних
розмірів, часом для кожного
члена родини, і обов'язково одну
велику - для всіх. Прикрашають
великодній хліб візерунками з
тіста - подвійними
(восьмираменними) хрестами,
решітками, віночками.
Шишки
Шишки – поширені
весільні борошняні
вироби. готують їх з того
ж тіста, що і короваї. За
формою вони нагадують і
символізують небесні
зірки. У поширених піснях
урочисто наспівують:
Та печи, мати, калачі,
Та печи, матінко, на меду,
Я ж тобі дружечок наведу.
Та печи, матінко, з
шишками,
Не сама я йду – з
дружками.
КАЛИТА
КАЛИТА - великий
круглий корж з
пшеничного борошна
гарно оздоблений
змащений медом та
посипаний маком.
Символізував сонце та
зорі
Жайворонки

До свята «Сорок Святих»
(22 березня)
виготовляється ритуальне
печиво у вигляді
«жайворонка», «сороки» чи
«буслика» Вважалось, що
обрядове печиво у вигляді
«пташечок», котре з’їдають
дітлахи є помічним у
господарських справах. А
відтак добре
плодитимуться кури, гуси,
качки. Божа благодать від
умилостивлення птахів, що
повертаються із вирію
мала перейти й на
домашню птицю.
Жайворонки
Хлопчаки та дівчатка
тримаючи в руках нанизані на
палички «буслики» та
«жайворонки» весело гасали
по козацьким слободам та
селам. На розталих від снігу
вигонах жартівливо танцювали
та закликали весну:
«Ой чом ти, буслю,
Не вилітаєш,
Чом дітям весни
Не даєш»?
Миколайчики
В ніч на 19 грудня, до
кожної дитинки приходить
Святий Миколай і кладе під
подушку подарунки. До
подарунків прив'язують
символічну посріблену
різочку - на згадку про те,
що колись неслухняних
дітей карали нею.
Традиційним печивом на
цей день є тістечкамедівнички "миколайчики",
якими обдаровують
дорослих і дітей.
Народні прислів’я
Не ми Хліб носимо, а Хліб нас.
Хліб житній – батько рідний.
Хліб – батько, вода – мати.
З Хлібом і стіл – престол, і хата
багата
Коли є Хліба край, то й під вербою
рай
Хліб на столі – Бог у хаті.
З Хлібом і пісня миліша, і хата
тепліша.
Нема Хліба без роботи, а роботи
без Хліба.
Хліб на столі.
Зайшовши доїхати, возрадуймося його присутністю, освятімося його
терпким запахом, віддаймо пошанівку тим, хто зростив, виколосив і
розмолов у семи млинах мучицю, руками, котрі подарували духм'яні,
схожі на сонце, паляниці. Хай завтра він - совість наша - буде в хаті, як
дивень лежатиме, прикритий вишитим рушником, свіжий та святий. І
найпершою молитвою нашої духовності воздається хвала хлібові.
Знімімо перед ним капелюхи, уклонімося, аби одвічно він був на
нашому столі, щоб не глевкотів і не черствів, бо коли черствіє хліб, то і
душі черствіють, а відтак, якщо черствіють душі - неодмінно
зачерствіє хліб - наша совість.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа