close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

...ПОВРЕЖДЕНИЯ

код для вставкиСкачать
МІНЕСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ТОРЕЗЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ ЦИКЛОВА КОМІСІЯ
ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ № 1 1
з теми:
«ЗАКРИТІ І ВІДКРИТІ МЕХАНІЧНІ УШКОДЖЕННЯ»
Тип лекції - тематична
Навчальний предмет - «Медсестринство в хірургії »
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ № 5.12010102 КУРС - II
КІЛЬКІСТЬ ГОДИН - 2
м. ТОРЕЗ
Актуальності теми Закриті та відкриті ушкодження являються частою
патологією з якою зустрічаються медпрацівники. Вони виникають
раптово і часто потребують негайної допомоги в звязку з тим, що
можуть виникати тяжкі ускладнення які загрожують не тільки здоров'ю
пацієнтів а під час їх життю. Тому м/с необхідно знати клініч ні ознаки
ушкоджень, вміти надати невідкладну допомогу, вирішувати проблеми
пацієнта при догляді за ними. актуальності теми
1. - Уявлення про травму і травматизм, класифікація. Організація
травматологічної допомоги, м/с діагностика.
ТРАВМА-це ушкодження тканин та органів яке виникає при дії на
організм людини зовнішнього травмуючого фактора, який викликає
анатомічні та фізіологічні зміни і супроводжується місцевою та
загальною реакцією організму.
За прийнятою класифікацією розрізняють такі види травм:
1. Залежно від умов виникнення травми
1. Травми невиробничого характера:
а)транспортні
б) пішехідні
в) побутові
г) спортивні
2. Травми виробничого характеру:
а) промислові
б) сільськогосподарські
3. Зумисні травми:
а)військові
П.За характером травмуючого фактора
1. Механічні
2. Термічні
3. Хімічні
4 Операційні 5. Променеві
Ш. За характером ушкождення:
1, Закриті
2, Відкриті
3, Проникаючі в порожнину
4, Непроникаючі в порожнину
5, Поодинокі
6, Множинні
7, Поєднані
8, Комбіновані
IV, За місцем дії травмуючого фактору :
Прямі
2, Непрямі
V. За часом дії:
1, Гострі
2, Хронічні
Група або комплекс ушкоджень, викликаних та пов’язаних між собою
різними видами діяльності людини - називають травматизмом.
Залежно від умов і місця, де сталось ушкодження розрізняють такі види
травматизму:
1. Промисловий або виробничий
2. Сільськогосподарський
3. Транспортний
4. Спортивний
5. Побутовий
6. Військовий
7. Дитячий
Організація травматологічної допомоги складається із трьох етапів:
1, Надання першої допомоги на місці травми - часто середнім
медпрацівником ;
а)
припинення дії травмучого фактора
б) тимчасова зупинка кровотечі
в)
накладання асептичної повязки
г) знеболювання та введення препаратів які покращують дихання та
серцево- судинну діяльність
д)
транспортна імобілізація
2, Евакуація потерпілого в лікувальний заклад,
3, Надання кваліфікованої або спеціалізованої допомоги.
Медсестринська діагностика грунтується на:
1. Скаргах пацієнта або даних отриманих від свідків травми, якщо
пацієнт без свідомості.
2. Зборі анамнезу та з'ясувати причини і обставини травми, стану
потерпілого після неї, коли, як і ким б ула надана перша допомога.
3. Об’єктивному обстеженні - огляд, пальпація, перкусія, аускультація
4. Обстеження вогнищ а ураження.
II - Види закритої травми, особливості діагностики, надання 1 допомоги,
лікування.
До закритої травми відносяться ушкодження із збереженням цілосності
шкіри та слизових оболонок.
Розрізняють слідуючи види:
1. Забій - ушкодження тканин або органів внаслідок невидної та
короткочасної дії
1,
травмуючого фактора.
Клінічні ознаки:
а) біль різної інтенсивності
б) припухлість
в) крововиливи - гематоми
г) поява синців на 2-3 день.
І допомога:
а) накладання стискальної повязки
б) накладання міхура з льодом
в)знеболення
г) імобілізація ураженої ділянки.
Лікування:
а) пункція великих гематом, порожнини суглоба при гемартрозі
б) накладання стискальної повязки
в) застосування тепла на 2-3 день для розсмоктування невеликих
гематом.
г
2. Розтягування - ушкодження м’яких тканин які виникають при дії сили
у вигляді тяти, яка не порушує анатомічної непреривності тканин
3. Розриви-виникають, якщо сила тяги перевищує опір тканин.
Найчастіше розтягування і розриви бувають звязок, суглобів, якщо рух в
суглобі перевищує його об’єм, тамязів живота та розгинувачів кінцівок.
Клінічні ознаки:
а) біль в ділянці суглоба
б) обмеження рухів
в) припухлість
г) гематома та надлишкова рухомість суглоба при розривах
д) зниження або відсутність функції ушкодженого м’яза.
Перша допомога:
а) накласти стискальну повязку на суглоб
б) прикласти міхур з льодом
в) імобілізація кінцівки Лікування:
а) перші два дні застосовують холод на 2 -3 години з перервою на 20
хвилин 6} через 2-3 дні - сухе тепло, масаж, гімнастика, фізпроцедури
в) при розривах звязок та мязів - накладають гіпсові повязки при
максимальному зближенні їх кінцівок
г) при повних розривах проводять зшивання звязок та м’язів з
послідуючою імобілізацією гіпсовими повязками.
4. Синдром тривалого здавлення - виникає при масивному здавленні
мяких тканин кінцівок і характеризується тяжким перебігом та
високою летальністю. Зустрічається при землетрусах, взривах,
обвалах, дорожно-транспортних пригодах, тазалізодорожних
катастрофах.
В розвитку данного синдрома найбільше значення мають такі фактори;
а) біль, який може призвести до травматичного шоку
б) травматична токсемія в результаті всмоктування продуктів розпаду
тканин
в) плазмовтрата яка обумовлена масивним набряком кінцівок Перша
допомога:
а) введення наркотичних аналгетиків та седативних препаратів
б) накласти венозний джгут вище місця здавлення.
в) звільнити кінцівки від здавлення
г) ліквідація дихальної недостатності - очистка дихальних шляхів,
інгаляції кисню, проведення ШВД
д) на рани і ссадна накладання асептичної повязки
є) провести бинтування здавлених кінцівок еластичними бинтами від
переферії до центру для профілактики плазм ов трат и
ж) проведення транспортної імобілізації
з) обкладання кінцівок міхурами з льодом
і) дати випити соляно-лужний розчин (3 ч ложки солі + 2 ч ложки соди
на 1 л води) якщо немає ушкодження органів черевної порожнини й)
ввести серцево-судинні і дихальні аналгетики - кордіамін 1,0, кофеїн 2,0, корглікон 0,5 мл , анти гістамін ні - дімедрол - 1,0, піпольфен -2,0.
к) негайна госпіталізація на носилках в ЛПУ Лікування:
1. У ранньому періоді - потерпілі часто гинуть від порушень
гемодинаміки та інтоксикації
2. У проміжному періоді через 2-3 дні небезпеку становить ниркова
недостатність, яка супроводжується анурією і уремією,
3. У пізньому періоді - через 10-12 днів стан пацієнта поліашується, але
розвиваються місцеві зміни - некроз тканин, а в тяжких випадках гангрена кінцівки.
У стаціонарі роблять:
а) Новокаїнові футлярні блокади заВишневським, а при здавленні обох
нижніх кінцівок - двобічну поперекову блокаду
б) Краплинне внутрішньовенне вливання 0,1% р -ну новокаїну 600-800 мл
в) Дають багато пити соляно-лужне пиття
г) Застосування міхурів з льодом 2 -3 дні для зменшення інтоксикації
д) Проведення плазмофенезу в тяжких випадках, є) Розсічення тканин некротомію
ж) Ампутацію при гангрені та наростанням токсикозу.
5. Вивихи - стійке зміщення суглобових поверхонь кісток з виходом
однієї із них через розрив капсули в порожнину суглоба.
Розрізняють такі види вивихів:
а) травматичні -самі часті
б) патологічні - в результаті туберкульозу, пухлин, остеомієліту та
сифілісу
в) вроджені - неправильного розвитку суставних поверхонь
г) звичні - при розтягуванні связочного апарату та суставної сумки
д) застарілі - не своєчасно вправлені,
Клінічні ознаки:
а) виражений біль
б) вимушене положення кінцівки
в) відсутність активних рухів
г) деформація суглоба
д) набряк, гематома
Підтвердження діагнозу - рентгенографія в двух проекціях для
виключення помилок.
Перша допомога:
а) знеболення
б) імобілізація
в) накладання холоду
г) термінова госпіталізація Лікування:
а) вправлення вивиха після введення в порожнину суглоба розчину
новокаїну, а при вивихах великих суглобів - після в/в наркозу або
нейролептоанальгезії з міорелакс антами
б) фіксація кінцівок гіпсовою повязкою або лонгетою на 25 -20 днів
в) проведення лікувальної гімнастики, масажу, ф ізіотерапії
г) оперативне втручання - при застарілих вивихах ушивають суглобову
капсулу і зв’язковий аппарат,
III.
Переломи кісток, класифікація, клінічні ознаки, перша
допомога, лікування, догляд,
ПЕРЕЛОМОМ - називають часткове або повне порушення цілостності
кістки. Вони складають 6-7% всіх травм і частіше зустрічаються у осіб
похилого віку.
1, За походженням переломи бувають:
а)
природжені або акушерські
б)
набуті в продовжжиття
в)
патологічні - остеомієліт, пухлини, кісти, ТБЦ
г)
механічні - від дії механічних факторів.
За частотою переломи розподіляють таким чином;
50% - верхня кінцівка 31% - нижня кінцівка 12% - таз та хребет 6% череп,
2, Залежно від механізму виникнення переломи поділяють:
а)
б)
в)
г)
переломи від стиснення (компресійні)
переломи від згинання - сили часті
переломи від скручування - гвинтоподібні, спирапьні
відривні переломи
3, Залежно від ступеню ушкодження:
а)
повні
б)
неповні - тріщини
в)
піднадкісничні по типу “Зеленої гілочки”
4, По відношенню до площини перелому:
а)
поперечні
б)
поздовжні
в)спиральні
5, Залежно від числа переломів та кісток:
а)
поодинокі
б)
моножинні
6, За пошкодженням сусідніх органів, шкіри та слизових оболонок;
а)
ускладнені
б)
неускладнені
в)
відкриті
г)
закриті
7, По зміщенню уламків:
а)
зі зміщенням
б)
без зміщення
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ:
1, Абсолютні:
а)
деформація кістки
б)
крепетація уламків
в)
вкорочення кістки при зміщенні уламка г)
патологічна
рухливість
2. Відносні:
а) біль в місці перелому
б)
наявність гематоми
в)
набряк мяких тканин
г)
порушення функції! КІНЦІВКИ
3. Небеспечні ускладнення:
а)
кровотеча зовнішня при відкритих переломах, гематома - при
закритих переломах
б) травматичний шок
в)
жирова емболія
Діагноз підтверджується рентгенограмою в двух проекціях - фас і
профіль.
Перша допомога:
а) Зупинка кровотечі при відкритому переломі
б) Введення знеболюючих
в) Накладання асептичної повязки
г) їмобшізація кінцівки
д) Зігрівання в холодну пору року
е) Транспортування в травматологічне відділення Лікування:
а) репозиція під місцевим або загальним знеболенням
б) фіксація уламків гіпсовими повязками, скелетним витяжінням,
апаратами Ілізарова
в) стимуляція репаративних процесів - метилурацил, нерабол, ретаболіл
г) раннє застосування лікувальної гімнастики
д) лікування оперативним шляхом,
Зарощення переломів проходить з утворенням кісткової мозолі на 2 -3
тижні з поступовою її фіксацією,
ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ:
1. З гіпсовою появзкою:
а) зазначити дату накладання гіпсової повязки хімічним олівцем або
фломастером
б) утримувати кінцівку в заданному положенні 15-20 хв. Поки
затвердіє повязка
в)
перевезти пацієнта в палату і надати кінцівці підвищенного
положення для профілактики стискання тканин травматичним набряком
г)
якщо у пацієнта з’являється біль в кінцівці, ціаноз, оніміння
пальців необхідно розрізати гіпсову повязк у і тимчасово закріпити її
бинтом, або замінити
д)
проводити гігієнічне обмивання пацієнта не рідше одного разу в 10
днів є) проводити профілактику пролежнів
ж)
не допускати забруднення повязки при сечовипусканні та акту
дефекації
з)
своєчасне підмивання хворих
і) проведення лікувальної фізкультури й) навчання ходьби на милицях.
2. При лікуванні переломів витяганням:
а) проведення активних рухів здоровою кінцівкою
*
б) активне скорочення мязів стегна, рухи надколінника, стопи, пальців
в) щоденно обробляти шкіру в місці введення спиці р -ном йодонату і
вставлять марлеві кульки, змочені спиртом
г) проводити профілактику пролежнів,
3. При лікуванні оперативним шляхом;
а) накладання вікончасто'і гіпсової повязки
б) спостереження за станом рани і проведення перевязки
в) з перших днів проведення лікувальної гімнастики, ФЗТ
г) після остеосинтезу дозволяється ходити на милицях на 2 -3 день
д) забеспечення посиленного харчування - призначення вітамінів,
препаратів капьцію,
1У,
Уявлення про рану і поранення, класифікація, клінічні
ознаки, фази раньового процесу, види загоєння ран.
Раною називають механічне порушення цїлостносгі шкіри, слизових
оболонок або підлеглих тканин та внутрішніх органів, В рані
розрізняють:
а) раньова порожнина - між стінками і дном рани
б) раньовий канал - якщо глибина рани більша за її поперечний розмір,
КЛАСИФІКАЦІЯ РАН;
1, За причиною виникнення;
а) випадкові
б) умисні (операційні, вогнепальні і т.д.)
2, За обставинами поранення;
а)побутові
б)
промислові
в)
сільськогосподарські
г)
спортивні
3, Залежно від глибини рани:
а)поверхневі
б)
глибокі - які можуть бути проникаючими і непроникаючими
4, За характером дії травмуючого фактора:
а) різані - характеризуються широким зіянням та значною кровотечою
б)
колоті - незначне ушкодження поверхневих покривів але значною
глибиною часто з ушкодженням внутрішніх органів, небезпечні
ускладненням анаеробною інфекецією
в)
рубані можуть бути глибокими з ушкодженням не тільки мяких
тканин, а і кісток та внутрішніх органів
г) забійні - характеризують значним забоєм і розри вом тканин,
особливо шкіри
д)
розчавлені - супроводжуються значним розчавленням тканин іноді
відривом кінцівок - травматична ампутація
є) рвані - характеризують відривом тканин з утворенням дефекту
ж)
укушені - мають широкі і глибокі ушкодження, значне мік робне
забруднення, яке призводить до розвитку гострої гнійної інфекції рани
з) вогнепальні - для них характерна велика травматизація і
руйнування тканин. Вони можуть бути - наскрізні, сліпі, дотичні.
5. За ступенем інфікованості:
а)
б)
в)
г)
асептичні
бактеріально забруднені - без проявів патогенної дії
фнфіковані - з ознаками запалення
гнійні
6. За наявністю ускладнень;
а)
неускладнені
б)
ускладненні - ранніми ускладненнями - шоком, кровотечею,
анемією і пізніми - нагноєнням, вторинною кровотечею, газовою
гангреною, правцем, сепсисом.
7. За видами загоювання:
а)
первинним натягом
б)
вторинним натягом
в) загоювання під струмом Клінічні ознаки:
а)
біль
б)
кровотеча
в)
зіяння
Після поранення в рані відбуваються комплекс місцевих і загальних
біологічних реакцій тканин і систем організму направлених на
обмеження і відторгнення некротичних мас боротьбу з інфекцією,
відновлення і заміщення ушкоджених структур який назівають раньовим
процесом. В ньому виділяють М.І. Кузін і £.М.Костюченко такі фази:
1. Фаза запалення -триває 2-3 дні. В ній розрізняють 2 періода:
а) період судинних змін, який проявляється;
- при пухли стю - ту мор
- почервонінням - рубор
- підвищенням температури - калор
- посиленням болю - долор
- порушенням функції - функція леза
б ) період очищення рани - завдяки міграції лейкоцитів, макрофагів, які
мають набір притеолітичних ферментів для некролізу загиблих тканин.
2. Фаза регенерації- починається з 3-4 доби в рані зникають ознаки
запалення, розсмоктуються крововиливи, некротичні ділянки і з
являються особливі клітини - фібробласти і ендотелій судин із яких
утворюється грануляційна тканина за рахунок якої заповнюється
раньова порожнина.
3. Фаза рубцювання та епітелізації - починається з 8 дня. В цей період
проходить реорганізація грануляційної тканини в фіброзну з
утворенням рубця.
V.ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА, ПХО РАН, УСКЛАДНЕННЯ,
ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНИХ РАН. ДОГЛЯД ЗА
ХВОРИМИ.
Першу допомогу при пораненні починають із;
І. Зупинки кровотечі із поверхневих судин - застосуванням
кровоспинного затискача або лігатури
- із глибоких проведенням тампонади
- із великих джгутом
2. Ввести знеболюючі
3. Видалити поверхнево розташовані сторонні тіла.
4. Очистити шкіру спиртом, ефіром, бензином і края рани обробити
антисептиком,
1. Накласти стерильну повязку, краще використовувати ІПН.
6. Провести імобілізацію при пораненнях кінцівок.
7. Транспортування пацієнта при невеликих поверхневих ранах в
травмпункти, хірургічні кабінети поліклінік, амбулаторії, а при
пораненняї які потребують оперативного лікування в стаціонар.
8. Проведення активно-пасивної імунізації проти правця. Лікування в
більшості випадків починають з проведення ПХО під місцевим або
загальним знеболенням. Перед цим необхідно:
а)
збрити волосяний покрів
б)
очистити шкіру спиртом
в) обробити операційне поле розчином йодонату, хлоргексидином та
інш. Ускладнення рани:
І) нагноєння за рахунок первинного і вторинного забруднення
збудниками
а)
гнійної інфекції - стафілокок, стрептокок
б)
гнійної інфекції - синьогнійної, протейної, колібацілярної
в)
газової інфекції - спороносні і неспороносні анаеробні збудники
г)
специфічна інфекція - актиномікоз, дифтерія, правеціь, туберкульоз
2. Отруєні рани,
3. Комбіновані рани.
Лікування гнійної рани буває місцевим і загальним і залежить від фази
раньового процесу.
1 - місцеве:
1,
В фазі гідратації:
а)
промивання ран 3% р-ном перекису водню, фурациліном, 1% р -ном
діоксидину, 0,05% р-ном хлоргексидину, 0,1% р-ном солафуру
б)
активне дренування електровідсмоктувачем з використанням 10%
р-ну натрію хлориду
в)
після видалення ексудату із рани використовують мазі на
гідрофільній основі поліетимноксиду - левоміколь, офлокаїн,
дюксиколь, 5% діоксидинова мазь з вираженою дегідраційною дією на
тканини
г)
застосування сорбентів та губок, які активно відсмоктують
виділення із рани
2,
В фазі дегідратації:
а)
використання мазів на жировій основі, які містять антибіотики тетрациклінову, еритроміцинову, гентаміцинову та протигрибкові і
противірусні препарати - мірамістин
б) для стимуляції росту грануляцій - показано застосування
вульносана, облепихове масло, метилурацил.
3,
В фазі епітелізації:
а)
використовують шдеферентні мазі - пантестин, метилурацил,
стрептонітол
б)
препарати колагена- комбутек, колоцил, продигиозан, мазь
“Пропоцеум”, сок алое, масло шипшини,
в)
ФЗТ - кварц, УВЧ, електрофорез, ультразвук, лазер,
магнітотерапію
г)
ІІри великих гнійних ранах дуже ефективний відкритий метод
лікування ран в спеціальних “АТУ -3”, “АТУ-5”, куди поміщають
пошкоджену частину тіла або кінцівку. Туди подають стерильне повітря
відповідної температури та вологості, що дає можливість скоротити
термін лікування і
п ер ев я зу в аль н и й м ат ер і ап.
Догляд за пацієнтами з ранами направлений на:
а) профілактику раневої інфекції - очистка шкіри і обробка її
антисептиком, а для профілактики мацерації і запалення покривати
пастою Лассараабо цинковою
мазью.
б) Забеспечення гігієни хворого, його натільної і постільної білизни,
повязки
в) Якщо повязка просякла кров’ю сповісти лікаря
г) Першу перевязку видалення марлевих дренажів проводять на другий
день в чистій перевязочній, знімають шви на 6 -7 день
д) При нагноєнні рани хворого переводять в гнійне відділення
ж) Гнійні рани перевязують кожен день, а школи 2 -3 рази надень
з) Якщо повязка присохла необхідно відмочити її перекисем водню і)
Забеспечення висококалорійного харчування
- в фазі гідратації - показана лужна протизапальна дієта - круп’яні,
овочеві, молочні супи, вівсянку, гречану кашу, вінегрети
- в фазі дегідратації - білкову їжу - мясо, рибу, яйця, соки, фрукти, й)
ЛФК для профілактики контрактур і малорухомості суглобів.
ВИСНОВОК:
На данній лекції ви отримали уявлення про закриту і відкриту травму,
узнали клінічні ознаки різного виду травм необхідних для
медсестринської діагностики, правило надання невідкладної допомоги,
методи лікування, Засвоїли важливість догляду за пацієнтами, роль і
відповідальність медсестри.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа