close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Кульбабки
Я виходжу сьогодні на ґанок,
І мені усміхається ранок.
Скрізь є краплинки сонця живого.
Що ж є краще ранку нового ?
Там, де дитинства цвітуть ці квіти,
Бо це є сонця маленькі діти.
Це є шматочки сонця живого
І краю мого чарівного…
Учителям
Спасибі вам, учителі!
За те, що вміло нас ростили,
За все спасибі, дорогі мої,
За те, що нас щодня учили.
Хай доля вам дарує сили,
Щоб ви щодня добро творили.
Хай Бог терпіння посилає,
Хай щастя музикою грає.
Низький уклін вам до землі!
Найкращі наші вчителі!
Зима
Покрилась снігом вся земля,
І сплять давно засніжені поля.
Незримо й тихо тут зима блукає,
Сліди пташині замітає.
Зима свята подарувала,
Красою всіх зачарувала.
Мороз малює дивні візерунки,
Чудові створює малюнки.
Спить в лісі дуб, ялинка і сосна,
Ще вчора чарувала тут зима.
Сьогодні зимонька на свято завітала,
Різдво з нами святкувала!
Чорнобиль
Не із дитячих мрій,
Мов чорноокий рій,
До нас прийшов страшний Чорнобиль.
Радіаційний пил
Нам очі засліпив,
Росою серце окропив.
І про трагедію ніхто не знав,
Страшного лиха не чекав.
Чорнобилю!
Багато душ ти погубив,
Ти серце атома розбив,
Розвів навіки береги,
Розсипав сльози навкруги.
І пекло, й рай змішалися в одно,
Упали в лихоліть горно.
Ми скажемо: «Чорнобилю! О, ні!»
Хай згинеш ти в палаючім вогні.
Людська журба
Була весна і грім дзвенів,
Чорнобилю, ти в серці загримів.
Надихались герої атомом гарячим,
І біля їх могилок ми заплачем.
Радіаційна хмара прудко понеслась,
Рознести атом поклялась.
І спалахнуло горе,
І сліз потоки розлилися в море.
Чорнобилю! Ти в серці назавжди,
Ти брат кривавої біди.
Ми не забудемо тебе довіку,
Адже людській журбі немає ліку!
Біль розлуки
На сході сонця вже давно розцвів світанок,
І чистою росою умивавсь благословенний ранок.
Всі люди до роботи встали, війни страшної не чекали.
І раптом гуркіт, і стихло все…
Ніхто не знав, що грім цей всім біду несе.
І вийшла мати, витерла сльозу.
«Іди, мій сину», - тихенько мовила крізь ту грозу.
Подарувала Біблію і вишитий рушник.
Востаннє кинув погляд він на гарно висаджений біля
дворика квітник.
Пішов у далеку він дорогу, политу кров’ю ,
Здобувати перемогу.
Страшні чотири роки з гідністю пройшов
І з перемогою до матері прийшов.
Всю війну він мужньо воював,
Батьківщину, матір рідну захищав.
Схилилась важко ненька біля тину.
Здійснив ти подвиг, сину.
І сльози втерла мати, і сина запросила в хату.
Усе скінчилось: біль і муки тієї довгої розлуки.
Хоч рана в серці ще не зажила, буває стиха ниє ще вона.
68-а в наш край прийде весна,
І вже давно закінчилась війна.
Біль розлуки
На сході сонця вже давно розцвів світанок,
І чистою росою умивавсь благословенний ранок.
Всі люди до роботи встали,
Війни страшної не чекали.
І раптом грім, і стихло все…
Ніхто не знав, що грім цей всім біду несе.
І вийшла мати, витерла сльозу.
«Іди, мій сину», - тихенько мовила крізь ту грозу.
Подарувала Біблію і вишитий рушник.
Востаннє кинув погляд він на гарно висаджений
Біля дворика квітник.
Пішов у далеку він дорогу,
Политу кров’ю здобувати перемогу.
Страшні чотири роки з гідністю пройшов
І з перемогою до матері прийшов.
Всю війну він мужньо воював,
Батьківщину, матір рідну захищав.
Схилилась важко мати біля тину.
Здійснив ти подвиг, сину.
І сльози втерла мати,
І сина запросила в хату.
Усе скінчилось: біль і муки
Тієї довгої розлуки.
Хоч рана в серці ще не зажила,
Буває стиха ниє ще вона.
68-а в наш край прийшла весна,
І вже давно закінчилась весна.
Чорнобиль
Не із дитячих мрій,
Мов чорноокий рій,
До нас прийшов страшний Чорнобиль.
Радіаційний пил
Нам очі засліпив,
Росою серце окропив.
І про трагедію ніхто не знав,
Страшного лиха не чекав.
Чорнобиль!
Багато душ ти погубив,
Ти серце атома розбив,
Розвів навіки береги,
Розсипав сльози навкруги.
І пекло й рай змішалися в одно,
Упали в лихоліть горно.
Ми скажемо: “Чорнобилю! О ні!”
Хай згинеш ти в палаючім вогні!
Людська журба
Була весна і грім дзвенів.
Чорнобилю, ти в серці загримів,
Надихались герої атомом гарячим,
І біля їх могилок ми заплачем.
Радіаційна хмара прудко понеслась,
Рознести атом поклялась.
І спалахнуло горе,
І сліз потоки розлилися в море.
Чорнобилю! Ти в серці назавжди,
Ти брат кривавої біди.
Ми не забудемо тебе довіку.
Адже людській журбі немає ліку!
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа