close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Проект Закону України «Про поліцію і поліцейську діяльність»
Цей Закон визначає правові засади організації, систему, повноваження та порядок
діяльності поліції в Україні, а також статус персоналу поліції.
Розділ 1. Загальні положення
Стаття 1. Статус і завдання поліції
1. Поліцією є центральні органи виконавчої влади, які виконують функції з підтримання
публічного порядку, визначені цим Законом, і утворені відповідно до закону про центральні
органи виконавчої влади, та виконавчі органи місцевих рад, які виконують функції з
підтримання публічного порядку, визначені цим Законом, утворені відповідно до закону про
місцеве самоврядування.
2. Завданням поліції є надання поліцейських послуг щодо підтримання публічного
порядку шляхом забезпечення безпеки осіб, суспільства і держави від протиправних посягань.
Стаття 2. Функції поліції
1. З метою підтримання публічного порядку поліція виконує такі функції:
1) запобігання, виявлення і припинення адміністративних проступків і кримінальних
правопорушень;
2) здійснення провадження у справах про адміністративні проступки;
3) розслідування кримінальних правопорушень;
4) здійснення охорони і забезпечення безпеки:
а) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, дипломатичних
представництв і консульських установ іноземних держав на території України, закордонних
дипломатичних установ України;
б) окремих посадових осіб держави і членів їх
сімей; в) учасників кримінального провадження;
5) конвоювання взятих під варту і засуджених осіб;
6) здійснення охорони і забезпечення безпеки державного кордону України, суверенних
прав України в її виключній (морській) економічній зоні, здійснення прикордонного контролю і
пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів.
У межах виконання цих функцій поліція також здійснює співробітництво з
міжнародними та іноземними поліцейськими організаціями.
Стаття 3. Засади діяльності поліції
1. Діяльність поліції засновується на засадах:
1) верховенства права;
2) законності;
3) позапартійності і політичної нейтральності;
4) самостійності при виконанні функцій;
5) відкритості;
6) єдиноначальності у поєднанні з колегіальністю вирішення окремих питань діяльності.
Стаття 4. Законодавство про поліцію
1. Організація, система, повноваження та порядок діяльності поліції визначаються
Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких
надана Верховною Радою України, цим та іншими законами.
Розділ 2. Засади організації поліції
Глава 1. Система і структура поліції
Стаття 5. Система і чисельність поліції
1
1. Систему поліції складають:
1) місцева поліція; 2)
Адміністративна поліція;
3) Кримінальна поліція;
4) Фінансова поліція;
5) Прикордонна поліція;
6) Військова поліція.
2. Національна гвардія України виконує функції поліції з підтримання публічного
порядку відповідно до закону про Національну гвардію України з урахуванням вимог цього
Закону.
3. Місцева рада затверджує чисельність поліцейських місцевої поліції з урахуванням
положень цього Закону. У випадках, передбачених частиною другою статті 6 цього Закону,
чисельність поліцейських місцевої поліції визначається адміністративним договором.
Кабінет Міністрів України затверджує чисельність поліцейських Адміністративної
поліції, Кримінальної поліції, Фінансової поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції з
урахуванням положень цього Закону.
Стаття 6. Місцева поліція
1. Місцева поліція – виконавчий орган місцевої ради, який утворюється в кожній
громаді.
2. Дві чи більше місцевих рад сусідніх громад мають право укласти адміністративний
договір між собою про утворення однієї місцевої поліції, компетенція якої поширюватиметься
на територію зазначених громад.
3. Місцева поліція складається з: 1)
служби дільничних інспекторів; 2)
служби патрулювання.
4. Місцева поліція підтримує публічний порядок шляхом:
1) запобігання, виявлення і припинення адміністративних проступків і кримінальних
правопорушень на території відповідної громади, в тому числі ділянках районних
автомобільних доріг, а також на лісових і водних об’єктах місцевого значення;
2) здійснення провадження у справах про адміністративні проступки;
3) участі в розслідуванні кримінальних правопорушень в порядку, визначеному
Кримінальним процесуальним кодексом;
4) здійснення охорони і забезпечення безпеки органів місцевого самоврядування.
5. Компетенція місцевої поліції обмежується територією відповідної громади (громад). 6.
Кількість поліцейських місцевої поліції визначається, виходячи із співвідношення: не
більше ніж 15 поліцейських на 10 000 осіб, які постійно проживають на території відповідної
громади (громад).
Стаття 7. Адміністративна поліція
1. Адміністративна поліція – центральний орган виконавчої влади, який спрямовується і
координується міністерством, відповідальним за державну політику у сфері забезпечення
публічного порядку і захисту осіб, суспільства і держави від протиправних посягань.
2. Адміністративна поліція складається з:
1) служби патрулювання;
2) служби охорони;
3) служби оперативного реагування.
3. Адміністративна поліція підтримує публічний порядок шляхом:
1) запобігання, виявлення і припинення адміністративних проступків і кримінальних
правопорушень на ділянках обласних, територіальних, регіональних, національних і
міжнародних автомобільних доріг, а також на лісових і водних об’єктах регіонального і
національного значення;
2) здійснення провадження у справах про адміністративні проступки;
2
3) участі в розслідуванні кримінальних правопорушень в порядку, визначеному
Кримінальним процесуальним кодексом;
4) здійснення охорони і забезпечення безпеки:
а) органів державної влади (Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України),
дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України,
закордонних дипломатичних установ України;
б) окремих посадових осіб держави на строк виконання їх повноважень (Президента
України, Голови Верховної Ради України, його заступників, Прем’єр-міністра України, Голови
Верховного Суду України) і членів сімей;
в) учасників кримінального провадження.
5) конвоювання взятих під варту і засуджених осіб.
4. Служба оперативного реагування Адміністративної поліції уповноважена здійснювати
невідкладні заходи з припинення масових заворушень.
5. Кількісний склад Адміністративної поліції становить не більше 30 тисяч
поліцейських, в тому числі не більше 2 тисячі поліцейських в службі оперативного реагування.
Стаття 8. Територіальна структура Адміністративної поліції
1. Апарат Адміністративної поліції розміщується в місті ________.
Служба оперативного реагування Адміністративної поліції розміщується в місті ______.
2. Територіальні (регіональні) органи Адміністративної поліції розміщуються в областях,
Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі.
3. Регіональні органи Адміністративної поліції утворюються, реорганізовуються,
ліквідуються як юридичні особи публічного права міністром, який спрямовує та координує
діяльність Адміністративної поліції, за пропозицією керівника Адміністративної поліції.
4. Компетенція служби оперативного реагування Адміністративної поліції поширюється
на всю територію держави.
5. Компетенція регіонального органу Адміністративної поліції обмежується територією
відповідного регіону.
Стаття 9. Кримінальна поліція
1. Кримінальна поліція – центральний орган виконавчої влади, який спрямовується і
координується міністерством, відповідальним за державну політику у сфері забезпечення
публічного порядку і захисту осіб, суспільства і держави від протиправних посягань.
2. Кримінальна поліція розслідує кримінальні правопорушення в порядку, визначеному
Кримінальним процесуальним кодексом.
3. Кількісний склад Кримінальної поліції становить не більше 30 тисяч поліцейських.
Стаття 10. Територіальна структура Кримінальної поліції
1. Апарат Кримінальної поліції розміщується в місті ________.
2. Територіальні (окружні) органи Кримінальної поліції розміщуються в районах.
3. Окружні органи Кримінальної поліції утворюються, реорганізовуються, ліквідуються
як юридичні особи публічного права міністром, який спрямовує та координує діяльність
Кримінальної поліції, за пропозицією керівника Кримінальної поліції.
4. Компетенція окружного органу Кримінальної поліції обмежується територією
відповідного округу.
Стаття 11. Фінансова поліція
1. Фінансова поліція – центральний орган виконавчої влади, який спрямовується і
координується міністерством, відповідальним за державну політику у сфері фінансів.
2. Фінансова поліція розслідує кримінальні правопорушення в порядку, визначеному
Кримінальним процесуальним кодексом.
3. Кількісний склад Фінансової поліції становить не більше 3 тисяч поліцейських.
Стаття 12. Територіальна структура Фінансової поліції
3
1. Апарат Фінансової поліції розміщується в місті ________.
2. Територіальні (регіональні) органи Фінансової поліції розміщуються в областях,
Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі.
3. Регіональні органи Фінансової поліції утворюються, реорганізовуються, ліквідуються
як структурні підрозділи апарату Фінансової поліції керівником Фінансової поліції за
погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність Фінансової поліції, та
Кабінетом Міністрів України.
4. Компетенція регіонального органу Фінансової поліції обмежується територією
відповідним регіоном.
Стаття 13. Прикордонна поліція
1. Прикордонна поліція – центральний орган виконавчої влади, який спрямовується і
координується міністерством, відповідальним за державну політику у сфері забезпечення
публічного порядку і захисту осіб, суспільства і держави від протиправних посягань.
2. Прикордонна поліція підтримує публічний порядок шляхом:
1) запобігання, виявлення і припинення адміністративних проступків і кримінальних
правопорушень;
2) здійснення провадження у справах про адміністративні проступки;
3) участі в розслідуванні кримінальних правопорушень в порядку, визначеному
Кримінальним процесуальним кодексом;
4) здійснення охорони і забезпечення безпеки державного кордону України, суверенних
прав України в її виключній (морській) економічній зоні;
5) здійснення прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України
осіб, транспортних засобів, вантажів.
3. Кількісний склад Прикордонної поліції становить не більше 20 тисяч поліцейських.
Стаття 14. Територіальна структура Прикордонної поліції
1. Апарат Прикордонної поліції розміщується в місті ________.
2. Територіальні (регіональні) органи Прикордонної поліції розміщуються в областях,
Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі.
3. Територіальні (регіональні) органи Прикордонної поліції утворюються,
реорганізовуються, ліквідуються як юридичні особи публічного права міністром, який
спрямовує та координує діяльність Прикордонної поліції, за пропозицією керівника
Прикордонної поліції.
4. Територіальні підрозділи (загони, відділи, пункти, пости) регіональних органів
Прикордонної поліції утворюються, реорганізовуються, ліквідуються керівником Прикордонної
поліції за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність Прикордонної
поліції.
5. Компетенція Прикордонної поліції поширюється на всю територію держави.
Стаття 15. Військова поліція
1. Військова поліція – центральний орган виконавчої влади, який спрямовується і
координується міністерством, відповідальним за державну політику у сфері оборони.
2. Військова поліція складається з:
1) служби патрулювання;
2) служби охорони.
3. Військова поліція підтримує публічний порядок у Збройних Силах України шляхом:
1) запобігання, виявлення і припинення адміністративних проступків і кримінальних
правопорушень військовослужбовців;
2) здійснення провадження у справах про адміністративні проступки;
3) участі в розслідуванні кримінальних правопорушень в порядку, визначеному
Кримінальним процесуальним кодексом;
4) здійснення охорони і забезпечення безпеки установ попереднього ув’язнення і
виконання покарань (гауптвахти, дисциплінарний батальйон).
4
4. Кількісний склад Військової поліції становить не більше 1 відсотка від загальної
чисельності Збройних Сил України.
Стаття 16. Територіальна структура Військової поліції
1. Апарат Військової поліції розміщується в місті ________.
2. Територіальні (регіональні) органи Військової поліції розміщуються в областях,
Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі.
3.
Територіальні
(регіональні)
органи
Військової
поліції
утворюються,
реорганізовуються, ліквідуються як структурні підрозділи апарату Військової поліції
керівником Військової поліції за погодженням з міністром, який спрямовує та координує
діяльність Військової поліції.
4. Територіальні підрозділи регіональних органів Військової поліції утворюються,
реорганізовуються, ліквідуються керівником Військової поліції за погодженням з міністром,
який спрямовує та координує діяльність Військової поліції.
5. Компетенція Військової поліції поширюється на всю територію держави та військових
частин у складі національного контингенту, що бере участь у міжнародних операціях з
підтримання миру і безпеки.
Стаття 17. Апарат поліції
1. Структуру і положення про апарат місцевої поліції затверджує відповідна місцева
рада.
2. Апарат Адміністративної поліції, Кримінальної поліції, Фінансової поліції,
Прикордонної поліції, Військової поліції складається з:
1) аналітичного підрозділу;
2) контрольного підрозділу;
3) підрозділу організаційного забезпечення.
3. Апарат територіальних (окружних, регіональних) органів Адміністративної поліції,
Кримінальної поліції, Фінансової поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції складається
з:
1) аналітичного підрозділу;
2) контрольного підрозділу;
3) підрозділу організаційного забезпечення;
4) підрозділів, уповноважених на виконання функцій поліції, передбачених цим
Законом.
Глава 2. Керівництво поліції
Стаття 18. Керівництво місцевої поліції
1. Керівник місцевої поліції призначається на посаду відповідною місцевою радою на
підставі і в межах подання Комісії місцевої поліції в порядку, визначеному статтями 49, 51
цього Закону.
2. Керівник місцевої поліції може мати одного заступника.
3. На посаду керівника місцевої поліції, заступника керівника місцевої поліції має право
претендувати особа, яка:
1) відповідає загальним умовам вступу на службу в органах місцевого
самоврядування; 2) досягла двадцяти п’яти років; 3) має стаж поліцейської діяльності
не менше п’яти років.
4. Строк повноважень керівника місцевої поліції – 4 роки. Одна і та сама особа може
бути повторно призначеною на посаду керівника поліції.
5. Повноваження керівництва місцевої поліції визначаються Конституцією України,
законом про місцеве самоврядування та цим Законом.
Стаття 19. Керівництво Адміністративної поліції, Кримінальної поліції, Фінансової
поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції
5
1. Керівник Адміністративної поліції, Кримінальної поліції, Фінансової поліції,
Прикордонної поліції, Військової поліції, його заступники призначаються на посаду та
звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України,
підготовленим на основі пропозиції відповідного міністра.
Пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатур на посаду Керівника
Адміністративної поліції, Кримінальної поліції, Фінансової поліції, Прикордонної поліції,
Військової поліції вносить міністр на підставі і в межах подання відповідної Поліцейської
комісії в порядку, визначеному статтями 49, 51 цього Закону.
Пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатур на посади заступника
Керівника Адміністративної поліції, Кримінальної поліції, Фінансової поліції, Прикордонної
поліції, Військової поліції вносить відповідний Керівник на підставі і в межах подання
Поліцейської Комісії в порядку, визначеному статтями 49, 51 цього Закону.
2. Керівник Адміністративної поліції, Кримінальної поліції, Фінансової поліції,
Прикордонної поліції, Військової поліції може мати не більше трьох заступників.
3. На посаду Керівника Адміністративної поліції, Кримінальної поліції, Фінансової
поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції має право претендувати особа, яка:
1) відповідає загальним умовам вступу на державну службу;
2) досягла тридцяти п’яти років; 3) має стаж поліцейської
діяльності не менше десяти років;
4) володіє не менше ніж двома іноземними мовами.
4. На посаду заступника Керівника Адміністративної поліції, Кримінальної поліції,
Фінансової поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції має право претендувати особа, яка:
1) відповідає загальним умовам вступу на державну
службу; 2) досягла тридцяти років; 3) має стаж поліцейської
діяльності не менше п’яти років.
5. На посади керівника, заступника керівника підрозділів апарату поліції, підрозділів
апарату територіальних (окружних, регіональних) органів поліції має право претендувати
особа, яка:
1) відповідає загальним умовам вступу на державну службу;
2) досягла тридцяти років; 3) має стаж поліцейської
діяльності не менше трьох років.
6. Повноваження керівництва Адміністративної поліції, Кримінальної поліції,
Фінансової поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції визначаються Конституцією
України, законом про Кабінет Міністрів України, законом про центральні органи виконавчої
влади та цим Законом.
Розділ 3. Поліцейська діяльність
Глава 1. Програма поліцейської діяльності
Стаття 20. Види і зміст програми поліцейської діяльності
1. Після призначення на посаду керівника місцевої поліції, Керівника Адміністративної
поліції, Кримінальної поліції, Фінансової поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції, він
зобов’язаний підготувати:
1) стратегічну (на чотири роки) програму поліцейської
діяльності; 2) річну програму поліцейської діяльності.
2. Програма діяльності місцевої поліції повинна враховувати положення програми
діяльності Адміністративної поліції.
3. Програма поліцейської діяльності повинна містити:
1) завдання, які необхідно виконати;
2) пріоритети роботи;
3) критерії виконання/невиконання визначених завдань і пріоритетів.
Стаття 21. Прийняття програми поліцейської діяльності
6
1. Керівник місцевої поліції, Керівник Адміністративної поліції, Кримінальної поліції,
Фінансової поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції приймає стратегічну програму
разом з річною програмою поліцейської діяльності не пізніше тридцяти днів з дня призначення
на посаду.
Наступна річна програма поліцейської діяльності приймається не пізніше тридцяти днів
до дня завершення дії попередньої річної програми поліцейської діяльності.
2. Керівник місцевої поліції подає програму діяльності місцевої поліції до відповідної
місцевої ради.
Керівник Адміністративної поліції, Кримінальної поліції, Фінансової поліції,
Прикордонної поліції, Військової поліції подає програму поліцейської діяльності до
відповідного міністра, який спрямовує та координує діяльність Адміністративної поліції,
Кримінальної поліції, Фінансової поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції.
3. Після прийняття програми поліцейської діяльності вона розміщується на офіційному
веб-порталі відповідної місцевої поліції, Адміністративної поліції, Кримінальної поліції,
Фінансової поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції.
Стаття 22. Звіт щодо поліцейської діяльності
1. Звіт щодо поліцейської діяльності містить результати, строки і стан виконання
програми поліцейської діяльності.
2. Керівник місцевої поліції, Керівник Адміністративної поліції, Кримінальної поліції,
Фінансової поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції приймає звіт щодо поліцейської
діяльності одночасно із річною програмою поліцейської діяльності і подає до органу влади,
передбаченого частиною другою статті 21 цього Закону, а також до Поліцейської комісії для
підготовки нею альтернативного звіту щодо поліцейської діяльності.
3. Поліцейська комісія подає альтернативний звіт щодо поліцейської діяльності до
відповідного керівника поліції, а також до органу влади, передбаченого частиною другою статті
21 цього Закону, не пізніше дня завершення дії попередньої річної програми поліцейської
діяльності.
4. Звіт щодо поліцейської діяльності і альтернативний звіт розміщується на офіційному
веб-порталі відповідної місцевої поліції, Адміністративної поліції, Кримінальної поліції,
Фінансової поліції, Прикордонної поліції чи Військової поліції.
Глава 2. Повноваження поліції
Стаття 23. Загальні повноваження поліції
1. Поліція під час виконання функцій, передбачених цим Законом, уповноважена
здійснювати:
1) процесуальні дії, передбачені кримінальним процесуальним законом;
2) заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні проступки,
передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення;
3) поліцейські заходи;
4) обробку баз даних.
2. Поліцейський є службовою особою, уповноваженою згідно з Кримінальним
процесуальним кодексом і цим Законом на:
1) прийняття і реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення; 2)
тимчасове вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом
(правом керування транспортним засобом або судном, правом полювання, правом на
здійснення підприємницької діяльності);
3) тимчасове вилучення майна (фактичне позбавлення особи можливості володіти,
користуватися та розпоряджатися належним їй певним майном до вирішення питання про
арешт майна або його повернення);
4) затримання особи.
3. Органи поліції, передбачені частиною першою статті 5 цього Закону, співпрацюють
між собою та з іншими органами влади під час виконання функцій, передбачених цим Законом.
7
4. Поліції заборонено здійснювати повноваження, не передбачені цим Законом.
Стаття 24. Особливі повноваження місцевої поліції, Адміністративної поліції
1. Місцева поліція, Адміністративна поліція під час виконання своїх функцій здійснює
повноваження, передбачені статтею 23 цього Закону.
З метою запобігання і припинення адміністративних проступків і кримінальних
правопорушень місцева поліція, Адміністративна поліція також уповноважена забезпечувати
безпеку дорожнього руху.
Під час забезпечення безпеки дорожнього руху місцевій поліції, Адміністративній
поліції заборонено використовувати пости (в тому числі стаціонарні) на автомобільних дорогах
для фіксації порушень правил дорожнього руху.
2. Забороняється залучати поліцейських Кримінальної поліції, Фінансової поліції до
виконання повноважень місцевої поліції, Адміністративної поліції, крім випадків введення
надзвичайного чи воєнного стану.
Стаття 25. Особливі повноваження Прикордонної поліції
1. Прикордонна поліція під час виконання своїх функцій здійснює повноваження,
передбачені статтею 23 цього Закону.
Під час прикордонного контролю Прикордонна поліція здійснює:
1) перевірку документів;
2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів, в тому числі із застосуванням технічних
засобів, використання службових собак та інших тварин;
3) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання
державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією
України;
4) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах
пропуску через державний кордон;
5) примусове повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без
громадянства, затриманих у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або
після незаконного перетинання державного кордону України;
6) контроль за дотриманням невійськовими суднами та військовими кораблями
встановленого порядку плавання і перебування в територіальному морі та внутрішніх водах
України.
Глава 3. Поліцейські заходи
§ 1. Поліцейські заходи
Стаття 26. Види поліцейських заходів
1. Поліція на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Законом,
здійснює такі поліцейські заходи:
1) обмеження доступу у визначені місця;
2) проникнення до житла чи іншого володіння особи;
3) поліцейське піклування;
4) поміщення до поліцейської камери;
5) заходи примусу.
Стаття 27. Обмеження доступу у визначені місця
1. Поліція уповноважена тимчасово обмежувати або забороняти доступ осіб на окремі
ділянки місцевості чи об’єкти лише з метою виконання функцій, передбачених цим Законом.
Стаття 28. Проникнення до житла чи іншого володіння особи
8
1. Поліція має право проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого
рішення суду лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та
цінного майна.
Поліцейський уповноважений відкривати закриті приміщення, сховища, а також
забороняти будь-яким особам вчиняти дії, що перешкоджають проникненню в житло чи інше
володіння особи.
2. Після врятування життя людей чи цінного майна поліцейський зобов’язаний
запросити не менше двох незаінтересованих осіб для складання протоколу. Запрошені особи
мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу.
Особі, якій належить житло чи інше володіння або у володінні якої воно знаходиться,
надається копія протоколу. У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія протоколу
повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи.
Після проникнення до житла чи іншого володіння особи і до його залишення
поліцейський зобов’язаний забезпечувати схоронність майна, що знаходиться у житлі чи
іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.
3. Під житлом особи у цьому Законі розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у
постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового
статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а
також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально
призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону.
Під іншим володінням особи у цьому Законі розуміються транспортний засіб, земельна
ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського,
виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у постійному чи тимчасовому
володінні особи.
Стаття 29. Поліцейське піклування
1. Поліцейське піклування здійснюється щодо:
1) неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду;
2) особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого
лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення;
3) особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку
оточуючим або собі;
4) особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп’яніння втратила здатність
самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі.
Поліцейське піклування має наслідком щодо:
1) осіб, зазначених у пункті 1 абзацу 1, – передання батькам або усиновителям,
опікунам, піклувальникам, органам опіки та піклування;
2) осіб, зазначених у пунктах 2, 3 абзацу 1, – передання відповідному закладу;
3) осіб, зазначених у пункті 4 абзацу 1, – передання у спеціальний лікувальний заклад чи
до місця проживання.
2. Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити особі зрозумілою для неї мовою
підставу застосування поліцейського заходу а також роз’яснити право отримувати медичну
допомогу, давати пояснення, оскаржувати дії поліцейського, негайно повідомити інших осіб
про її місце перебування.
Повідомлення про права і їх роз’яснення поліцейським може не проводитися у випадку,
коли є достатні підстави вважати, що особа не може усвідомлювати свої дії і керувати ними.
3. Поліцейський уповноважений вилучити у особи зброю чи інші предмети, якими особа
може завдати шкоди оточуючим чи собі, незалежно від того, чи заборонені вони в обігу.
Поліцейському заборонено здійснювати обшук особи, щодо якої здійснюється
поліцейське піклування.
4. Про застосування поліцейського піклування складається протокол, в якому
зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) застосування поліцейського заходу;
підстави зстосування; опис вилученої зброї чи інших предметів; клопотання, заяви чи скарги
особи, якщо такі надходили, наявність чи відсутність видимих тілесних ушкоджень.
9
Протокол підписується поліцейським і особою. Копія протоколу негайно під розпис
вручається особі. Протокол може не надаватися особі для підписання, а його копія – вручатися
особі у випадку, коли є достатні підстави вважати, що вона не може усвідомлювати свої дії і
керувати ними.
5. Про кожне застосування поліцейського заходу поліцейський одразу повідомляє за
допомогою технічних засобів відповідального поліцейського в підрозділі поліції.
У разі наявності достатніх підстав вважати, що передання особи тривало довше, ніж це
необхідно, відповідальний поліцейський в підрозділі поліції зобов’язаний провести перевірку
для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.
6. Поліцейський зобов’язаний надати особі можливість негайно повідомити про своє
місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.
Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити батьків або усиновителів, опікунів,
піклувальників, орган опіки та піклування про місце перебування неповнолітньої особи.
Стаття 30. Поміщення до поліцейської камери
1. Особи, затримані в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом,
Кодексом України про адміністративні правопорушення поміщаються до поліцейської камери
поліцейським, відповідальним за перебування затриманих.
2. У кожному підрозділі поліції призначається один або декілька поліцейських,
відповідальних за перебування затриманих.
Поліцейський, відповідальний за перебування затриманих,
зобов’язаний: 1) негайно зареєструвати затриманого; 2) перевірити
підстави затримання;
3) перевірити виконання поліцейським, який здійснив затримання, обов’язку щодо
забезпечення затриманого безоплатною правовою допомогою;
4) роз’яснити затриманому підстави його затримання, права і обов’язки;
5) звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу
строку для затримання, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом, Кодексом
України про адміністративні правопорушення;
6) забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав,
передбачених Конституцією та законами України;
7) забезпечити запис у особовій справі затриманого усіх дій, що проводяться із
залученням затриманого, у тому числі часу їх початку та закінчення, а також осіб, які
проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;
8) забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним
працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого. До
складу осіб, які надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути
допущена конкретна особа, яка має право на зайняття медичною діяльністю.
У разі виявлення порушень прав затриманого, передбачених цією частиною,
поліцейський, відповідальний за перебування затриманих, зобов’язаний негайно вжити заходів
щодо відновлення порушених прав.
3. Затриманих осіб поміщають у поліцейські камери з дотриманням таких вимог ізоляції:
1) чоловіків – окремо від жінок;
2) осіб віком до 18 років – окремо від дорослих;
3) підозрюваних у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів – окремо від інших
затриманих;
4) підозрюваних у одному і тому самому кримінальному провадженні – окремо один від
одного;
5) підозрюваних, які є (були) працівниками правоохоронних органів – окремо від інших
затриманих.
4. Затриманій особі забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії
та гігієни.
Норма площі в поліцейській камері не може бути менше 4 квадратних метрів, а для
вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, – 7 квадратних метрів без врахування площі
10
необхідної для розміщення санвузла та предметів загального користування (стіл, табурети
(лави), тумбочки тощо) для однієї затриманої особи.
Затриманій особі надається безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом
Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види
матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках видаються чисті одяг і взуття.
5. Поміщена до поліцейської камери особа (в тому числі іноземний громадянин) має
право на побачення з близьким родичем, членом сім’ї чи іншою особою, повідомленою під час
затримання.
Поміщений до поліцейської камери іноземний громадянин має право також на
побачення з представником посольства чи консульства відповідної держави, повідомленими
про її затримання.
Побачення, передбачене цією статтею, відбувається у вільний від проведення
процесуальних дій час і триває не більше однієї години.
Поліція зобов’язана забезпечити умови для проведення побачень, які у тому числі
виключають при побаченні можливість третіх осіб мати доступ до інформації, що надається в
процесі побачення.
§ 2. Заходи примусу
Стаття 31. Види заходів примусу
1. Поліція під час виконання функцій, передбачених цим Законом, уповноважена
застосовувати:
1) фізичний вплив;
2) службового собаку, коня;
3) спеціальний засіб:
а) засіб активної оборони:
- протиударний щит, броньований
щит; - наручники; - засіб зв’язування;
- гумовий кийок; електрошоковий пристрій;
- балончик з препаратами сльозогінної та дратівної
дії; б) засіб забезпечення спеціальної операції:
- ранцевий апарат для розпилення сльозогінної речовини на відкритій місцевості;
- світлошумовий засіб (гранату, пристрій);
- балончик, патрон, граната та інший спеціальний засіб з припаратами сльозогінної та
дратівної дії;
- патрон з гумовою кулею;
- водомет;
- бронемашина, інший транспортний засіб;
- пристрій для примусової зупинки транспортного засобу;
- ручна димова граната;
- малогабаритний
підривний
пристрій
для
відкриття
приміщень; 4) вогнепальну зброю.
2. Поліції заборонено застосовувати заходи примусу, не передбачені цим Законом.
3. Не є заходом примусу використання поліцейським засобу індивідуального захисту
(шолому, бронежилету).
Стаття 32. Засади застосування заходів примусу
1. Засадами застосування заходів примусу є:
1) превентивність;
2) винятковість;
3) пропорційність.
11
2. Превентивність полягає в тому, що поліція застосовує кожен захід примусу (за
винятком необхідності відбиття раптового нападу на поліцейського), а також поліцейський
захід у вигляді обмеження доступу у визначені місця, проникнення до житла чи іншого
володіння особи і затримання особи тільки після попередження про необхідність припинення
протиправних дій і намір використання заходу примусу.
Попередження може бути зроблено голосом, а при значній відстані або зверненні до
великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку
українською, а також бажано рідною мовою осіб, щодо яких ці заходи застосовуватимуться не
менше ніж 2 рази з наданням часу, достатнього для припинення протиправних дій.
Попередження поліцейського починається зі слів: «Поліція! Іменем Закону!».
3. Винятковість полягає в тому, що поліція застосовує заходи примусу лише після
вичерпання всіх інших можливостей для припинення протиправних дій виключно з метою
подолання протидії законній вимозі поліції, якщо така протидія здійснюється із застосуванням
сили щодо поліцейського або інших осіб.
Поліції заборонено:
1) застосовувати захід примусу до моменту вчинення особою протиправного діяння,
замаху на його вчинення;
2) застосовувати захід примусу до жінки з явними ознаками вагітності, особи віком до 14
років, особи похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності, крім випадків вчинення
ними групового нападу, що загрожує життю та здоров'ю людей, в тому числі поліцейських, або
збройного нападу чи збройного опору, а також у невідкладних випадках, пов’язаних із
врятуванням поліцією життя людей, в тому числі поліцейських.
4. Пропорційність полягає в тому, що поліція зобов’язана застосовувати найм’якіший
захід примусу, який не завдасть або завдасть найменше шкоди здоров’ю, правам та інтересам
особи і, водночас, дозволить досягнути очікуваного результату відповідного заходу.
Найбільш суворим заходом примусу є застосування вогнепальної зброї.
Поліція зобов’язана застосовувати один вид заходу примусу до моменту досягнення
очікуваного результату, або до моменту, коли виявиться, що його неможливо досягнути і
необхідно застосовувати більш суворий захід примусу.
5. Поліцейський зобов’язаний:
1) невідкладно у письмовій формі повідомити безпосереднього керівника про
застосований захід примусу (крім наручників і засобу зв’язування) і його результати;
2) при завданні шкоди здоров’ю особи надати їй невідкладну допомогу.
Стаття 33. Застосування фізичного впливу
1. Поліцейський уповноважений застосувати захід фізичного впливу, в тому числі
прийоми рукопашного бою, тільки з метою припинення кримінального правопорушення і
затримання особи (за наявності фізичного спротиву або загрози життю та здоров’ю
поліцейського), виконання поліцейського заходу у вигляді обмеження доступу у визначені
місця, проникнення до житла чи іншого володіння особи.
Стаття 34. Застосування службової собаки, коня
1. Поліція уповноважена застосовувати службову собаку, коня, які пройшли відповідний
курс дресирування, визнані придатними для службового користування і перебувають у штатах
відповідних підрозділів.
Службовий собака застосовується на довгому, короткому поводку чи без поводка, в
наморднику чи без намордника, виходячи з конкретної ситуації, що склалася.
Стаття 35. Застосування спеціальних засобів
1. Поліція (поліцейський) уповноважені:
1) застосовувати спеціальні засоби (засіб активної оборони, засіб забезпечення
спеціальної операції) тільки в умовах необхідної оборони, а також з метою припинення
групового порушення громадського порядку, масових заворушень, терористичного акту,
звільнення захопленого заручника (заручників);
12
2) застосовувати наручники, засіб зв’язування для припинення будь-якого
кримінального правопорушення, затримання осіб, конвоювання взятих під варту і засуджених
осіб, проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони створюють реальну
небезпеку оточуючим або собі. При застосуванні наручників, засобу зв’язування поліцейський
зобов’язаний періодично (не рідше ніж кожні 30 хвилин) перевіряти стан фіксації засобу з
метою уникнення тілесних ушкоджень;
3) застосовувати водомет тільки з метою припинення групового порушення
громадського порядку чи масових заворушень;
4) використовувати службовий транспортний засіб для примусової зупинки іншого
транспортного засобу.
2. Поліції (поліцейському) заборонено:
1) наносити удар гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах,
попереку, копчику і в живіт;
2) при застосуванні сльозоточивих речовин і речовин дратівної дії здійснювати
прицільну стрільбу по особах, розкидання і відстрілювання гранат у натовп осіб, повторне
застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин;
3) застосовувати світлошумовий засіб відволікаючої дії (світлошумову гранату,
світлошумовий пристрій) на відстані ближче двох метрів від особи;
4) відстрілювати патрон з гумовою кулею ударної непроникливої дії з допомогою
спеціального карабіна на відстані ближче 40 метрів від особи і по будь-яким частинам голови і
тіла людини, крім нижньої частини ніг;
5) застосовувати водомет при температурі нижче +10°C;
6) застосовувати пристрій для примусової зупинки транспортного засобу для примусової
зупинки транспортного засобу, що здійснює перевезення людей, мотоциклів, мотоколясок,
моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю,
залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях;
7) застосовувати малогабаритний підривний пристрій для відкриття захоплених
приміщень, де знаходяться заручники.
Стаття 36. Застосування заходів примусу до учасника мирного зібрання
1. До учасника мирного зібрання (зборів, мітингу, походу, демонстрації), в тому числі
забороненого судом, до моменту вчинення ним кримінального правопорушення поліція
уповноважена застосовувати лише такі заходи примусу:
1) службовий кінь; 2) засіб активної оборони: протиударний
щит, броньований щит.
2. Поліція зобов’язана забезпечувати розведення учасників одночасних мирних зібрань
(в тому числі контрзібрань) на безпечну відстань, при цьому не обмежуючи право осіб на мирні
зібрання.
3. У випадку вчинення адміністративного проступку чи кримінального правопорушення
під час мирного зібрання поліція зобов’язана припинити це діяння, затримати особу, при цьому
не зупиняючи і не перешкоджаючи мирному зібранню.
Стаття 37. Застосування вогнепальної зброї
1. Поліція уповноважена застосовувати вогнепальну зброю тільки як крайній захід:
1) в умовах необхідної оборони від збройного нападу;
2) з метою припинення нападу на осіб чи конвой, передбачені пунктами 4, 5 частини
другої статті 2 цього Закону, які охороняються поліцією;
3) з метою затримання озброєної особи;
4) з метою затримання особи, яка безпосередньо переслідується за підозрою у вчиненні
тяжкого чи особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Поліція також уповноважена застосовувати вогнепальну зброю для подання сигналу
тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка створює реальну небезпеку для
людини.
13
2. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після
попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу
примусу, передбаченого частиною другою статті 32 цього Закону. Зазначеним попередженням
може бути також постріл в повітря.
Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю без зазначеного
попередження лише у невідкладних випадках, пов’язаних із рятуванням життя людей.
3. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою
завдання такої шкоди особі, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного
відвернення чи припинення нападу або втечі.
Спроба особи із вогнепальною зброєю в руках наблизитись до поліцейського,
скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до вогнепальної зброї, дають
поліцейському право застосувати вогнепальну зброю на ураження.
Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю з метою заподіяння
смерті особі тільки у випадку збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного
нападу неможливо досягнути іншими засобами.
4. Поліції заборонено застосовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей,
якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
Попередження поліції, передбачене частиною другою цієї статті, повинно містити
пропозицію стороннім особам відійти у безпечне місце.
Глава 4. Бази даних поліції
Стаття 38. Перелік баз даних поліції
1. Поліція під час виконання функцій, передбачених цим Законом, уповноважена
здійснювати обробку баз даних.
Обробка баз даних поліції здійснюється згідно з положеннями закону про захист
персональних даних з урахуванням вимог цього Закону.
2. Поліція здійснює обробку таких баз даних:
1) база розшукуваних осіб;
2) база зниклих осіб;
3) база неопізнаних трупів;
4) база виявлених осіб, які не можуть надати відомості про себе внаслідок хвороби або
неповнолітнього віку;
5) база зниклих і знайдених транспортних засобів і речей;
6) база про адміністративні проступки;
7) база осіб, які піддані дактилоскопіюванню;
8) база сфотографованих осіб;
9) база відібраних біологічних зразків; 10) база застосованих
поліцейських заходів, зокрема заходів примусу;
11) база осіб, які перебували в приміщенні поліції; 12)
база осіб, які перетнули державний кордон України;
13) база осіб, яким не дозволено в’їзд в Україну або тимчасово обмежене право виїзду з
України.
3. Поліції заборонено здійснювати обробку баз даних, не передбачених цим Законом.
Положення цієї статті не поширюються на обробку поліцією даних Єдиного реєстру
досудових розслідувань, баз даних щодо персоналу поліції, баз даних щодо кандидатів на
посаду поліцейського, баз даних щодо осіб, залучених до конфіденційного співробітництва, баз
даних щодо матеріально-технічних засобів та обладнання поліції.
Стаття 39. Строк зберігання даних
1. Поліція уповноважена зберігати дані протягом таких строків:
1) у базах, зазначених у пунктах 1-5 частини другої статті 38 цього Закону, – до моменту
відшукання (впізнання) особи, трупа, транспортного засобу, речі;
14
2) у базі, зазначеній у пункті 6 частини другої статті 38 цього Закону, – протягом одного
року з моменту накладення адміністративного стягнення;
3) у базах, зазначених у пунктах 7-9 частини другої статті 38 цього Закону, – до
закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;
4) у базі, зазначеній у пункті 10 частини другої статті 38 цього Закону, – протягом трьох
років з моменту застосування відповідного заходу;
5) у базі, зазначеній у пункті 11 частини другої статті 38 цього Закону, – протягом трьох
років з моменту відповідного перебування;
6) у базі, зазначеній у пункті 12 частини другої статті 38 цього Закону, – протягом трьох
років з моменту відповідного перетинання;
7) у базі, зазначеній у пункті 13 частини другої статті 38 цього Закону, – протягом
строків дії відповідного рішення.
2. Поліція зобов’язана видалити і знищити дані у відповідній базі після завершення
строків, зазначених у частині першій цієї статті.
Стаття 40. Доступ поліцейського до бази даних
1. Поліцейський має право доступу до бази даних, розпорядником якої є відповідний
поліцейський орган, де він перебуває на службі.
Доступ до інших баз даних здійснюється на підставі запиту про доступ до даних, який
подається і розглядається згідно із законом про захист персональних даних.
Розділ 4. Персонал поліції
Глава 1. Статус персоналу поліції
Стаття 41. Склад персоналу поліції
1. Персонал
поліції
складають: 1) поліцейські;
2) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
3) працівники.
2. Поліцейський – це службовець, який виконує функції і повноваження поліції, в тому
числі поліцейські заходи, передбачені цим Законом.
Державний службовець – це службовець в апараті поліції, апараті територіального
(регіонального, окружного, районного) органу поліції.
Посадова особа місцевого самоврядування – це службовець в апараті місцевої поліції.
Працівник – особа, яка працює в апараті поліції, апараті територіального (регіонального,
окружного, районного) органу поліції, апараті місцевої поліції.
Стаття 42. Законодавство про персонал поліції
1. Правовий статус поліцейського (крім поліцейського місцевої поліції), правила
призначення на посаду поліцейського, проходження служби, оплати праці і соціальних
гарантій, дисциплінарної відповідальності і припинення служби визначаються положеннями
закону про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Правовий статус поліцейського місцевої поліції, правила призначення на посаду
поліцейського, проходження служби, оплати праці і соціальних гарантій, дисциплінарної
відповідальності і припинення служби визначаються положеннями закону про службу в органах
місцевого самоврядування з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
2. Правовий статус державного службовця визначається положеннями закону про
державну службу.
3. Правовий статус посадової особи місцевого самоврядування визначається
положеннями закону про службу в органах місцевого самоврядування.
4. Правовий статус працівника визначається положеннями законодавства про працю.
Стаття 43. Формений одяг і посвідчення поліцейських
15
1. Поліцейські місцевої поліції, Адміністративної поліції, Прикордонної поліції,
Військової поліції зобов’язані виконувати функції у форменому одязі. Поліцейські
забезпечуються безоплатно єдиним форменим одягом, стандарти якого затверджуються
Кабінетом Міністрів України.
На форменому одязі поліцейського розміщується напис «ПОЛІЦІЯ. POLICE». Формений
одяг поліцейським місцевої поліції забезпечується за рахунок відповідного
місцевого бюджету.
Формений одяг поліцейським Адміністративної поліції, Прикордонної поліції,
Військової поліції забезпечується за рахунок Державного бюджету.
2. Поліцейські Кримінальної поліції, Фінансової поліції виконують функції в цивільному
одязі.
3. На форменому одязі поліцейського розміщується нагрудний знак (жетон) із чітким
зазначенням його прізвища, імені та унікального особистого номера.
Поліцейському заборонено знімати з форменого одягу чи приховувати нагрудний знак, а
також будь-яким іншим чином перешкоджати читати інформацію на ньому або фіксувати її за
допомогою технічних засобів.
Поліцейський, який виконує функції в цивільному одязі, зобов’язаний мати при собі
нагрудний знак (жетон), передбачений цією частиною.
4. Поліцейському видається службове посвідчення, зразок якого затверджується
Кабінетом Міністрів України.
У службовому посвідченні зазначається унікальний особистий номер, який повторює
номер, передбачений частиною третьою цієї статті.
Поліцейському заборонено приховувати службове посвідчення, а також будь-яким
іншим чином перешкоджати читати інформацію на ньому або фіксувати її за допомогою
технічних засобів.
Стаття 44. Єдність правового статусу поліцейських
1. Поліцейські в Україні мають єдиний правовий статус незалежно від виду
поліцейського органу чи посади, яку обіймає поліцейський.
Стаття 45. Права і обов’язки поліцейського
1. Поліцейський має право на:
1) здорові, безпечні та належні для високопродуктивної діяльності умови служби;
2) оплату праці залежно від вислуги років та результатів службової діяльності;
3) професійне навчання;
4) просування по службі відповідно до результатів службової діяльності;
5) участь у професійних спілках з метою захисту своїх прав та інтересів;
6) відпустку та пенсійне забезпечення відповідно до закону;
7) оскарження в установленому законом порядку рішень про звільнення з посади
державної служби, накладення дисциплінарного стягнення, відмову у відставці, а також
негативного висновку за підсумками оцінювання результатів службової діяльності;
8) повагу до своєї особистості, гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку
керівників, колег та інших громадян;
9) безперешкодне ознайомлення з документами, що стосуються проходження служби, у
тому числі висновками за підсумками оцінювання результатів його службової діяльності;
10) безперешкодне використання (з наступним відшкодуванням завданих збитків)
транспортних засобів, засобів зв’язку юридичних або фізичних осіб під час виконання
повноважень поліції, пов’язаних з безпосереднім переслідуванням підозрюваного;
11) участь у діяльності громадських об’єднань, з урахуванням обмежень, встановлених
законом;
12) інші права, передбачені законом.
2. Поліцейський зобов’язаний:
1) дотримуватися Конституції, законів України та правил поведінки державного
службовця;
16
2) шанобливо ставитися до громадян, поважати гідність людини; 3) при спілкуванні з
особою назвати своє прізвище, поліцейське звання та на вимогу
особи – пред'явити службове посвідчення. Поліцейський, який виконує функції поліції в
цивільному одязі, при спілкуванні з особою – пред’явити службове посвідчення, назвати своє
прізвище і поліцейське звання;
4) користуватися під час виконання службових обов’язків державною мовою або іншою
мовою відповідно до закону про мови;
5) забезпечувати ефективне виконання функцій і повноважень поліції, сумлінно
виконувати свої службові обов’язки;
6) виконувати рішення органів державної влади, накази (розпорядження) та доручення
керівників, прийняті (надані) у межах їх повноважень, а також правила внутрішнього
розпорядку органу поліції;
7) постійно підвищувати професійну кваліфікацію та удосконалювати організацію
службової діяльності; брати участь у якості тренера (викладача) при підвищенні кваліфікації
для інших поліцейських;
8) зберігати державну таємницю, інформацію про осіб, що стали їм відомі у зв’язку з
виконанням службових обов’язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не
підлягає розголошенню;
9) вживати необхідних заходів до припинення правопорушення, рятування людей і
надання їм допомоги – незалежно від свого місця перебування і часу доби;
10) невідкладно повідомляти керівника підрозділу поліції про виявлене
правопорушення, вчинене іншими особами з числа персоналу поліції, а при наявності в цьому
діянні складу злочину – також відповідний орган досудового розслідування.
Поліцейський систематично, не рідше ніж раз на рік, проходить таємну перевірку
доброчесності. Таємна перевірка доброчесності полягає у створенні обставин і умов, що
зумовлюють вчинення корупційного правопорушення певним поліцейським
Результатом таємної перевірки доброчесності не може бути притягнення поліцейського
до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Стаття 46. Самостійність поліцейського
1. Поліцейський у своїй діяльності є самостійним і незалежним від будь-якого
незаконного впливу, тиску, втручання, звідки б вони не виходили.
2. Поліцейський діє у межах повноважень, визначених законами, посадовими
інструкціями і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику.
Безпосереднім керівником є найближчий до поліцейського прямий керівник.
У разі спільного виконання повноважень поліцейськими, які обіймають рівні посади,
серед них визначається тимчасовий керівник, виходячи з їх поліцейського звання. За рівних
посад і поліцейських звань тимчасовим керівником є старший за віком поліцейський.
У разі спільного виконання повноважень поліцейськими, які обіймають різні посади,
тимчасовим керівником визначається поліцейський, який обіймає вищу посаду.
3. Безпосередній керівник у межах наданих повноважень може віддавати накази
(розпорядження, вказівки). Наказ (розпорядження, вказівка) безпосереднього керівника є
обов'язковими для виконання поліцейськими.
Керівник місцевої поліції, Адміністративної поліції, Прикордонної поліції, Військової
поліції має право віддавати накази (розпорядження, вказівки), які є обов'язковими до виконання
всіма поліцейськими відповідно місцевої поліції, Адміністративної поліції, Прикордонної
поліції, Військової поліції.
4. Поліцейський у разі виникнення у нього сумніву в законності відданого керівником
наказу (розпорядження, вказівки) має право відмовитися від його виконання або вимагати його
письмового підтвердження, після отримання якого зобов’язаний виконати такий наказ
(розпорядження, вказівку). Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження, вказівки)
поліцейський зобов‘язаний у письмовій формі повідомити про нього Поліцейську комісію.
5. Порядок віддання і виконання наказів (розпоряджень, вказівок) поліцейськими
Кримінальної поліції, Фінансової поліції визначається Кримінальним процесуальним кодексом.
17
Поліцейський Кримінальної поліції, Фінансової поліції не зобов'язаний виконувати
накази (розпорядження, вказівки керівника), які викликають у нього сумнів в законності, якщо
він не отримав їх у письмовій формі.
6. Якщо поліцейський виконав незаконний наказ (розпорядження, вказівку), не
дотримавшись вимог, передбачених цієї статтею, він несе відповідальність за своє діяння
відповідно до закону.
Глава 2. Особливості призначення на посаду поліцейського
Стаття 47. Загальні вимоги до кандидата на посаду поліцейського
1. До громадянина України, який претендує на зайняття посади поліцейського,
пред’являються такі вимоги:
1) досягнення ним 18-річного віку;
2) наявність повної загальної середньої освіти;
3) вільне володіння державною мовою;
4) стан здоров’я, достатній для виконання повноважень поліції, згідно з висновком
медичної комісії, наданим у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 48. Процедура добору кандидатів на посаду поліцейського
1. Добір кандидатів на посаду поліцейського складається з таких етапів:
1) проведення конкурсу, який включає тестування на поліграфі;
2) спеціальна підготовка кандидата, який вступає на службу вперше;
3) призначення на посаду і складення присяги.
Стаття 49. Конкурс на посаду поліцейського
1. Конкурс на посаду поліцейського проводиться Поліцейською комісією.
2. Конкурс проводиться на зайняття будь-якої вакантної посади поліцейського.
3. Оголошення про конкурс розміщується на офіційному веб-порталі відповідної
місцевої поліції, Адміністративної поліції, Кримінальної поліції, Фінансової поліції,
Прикордонної поліції та Військової поліції.
4. Тестування на поліграфі проводиться атестованим спеціалістом у спеціально
відведеному для цього приміщенні. Перебіг тестування фіксується за допомогою технічних
засобів відео- та звукозапису.
Сертифікаційні та технічні вимоги до поліграфу затверджуються Кабінетом Міністрів
України.
Звільняються від проходження тестування на поліграфі вагітні жінки та жінки, які мають
дітей у віці до трьох років.
Тестування на поліграфі є нешкідливим для життя і здоров'я особи опитуванням, під час
якого здійснюється аналіз динаміки психофізіологічної реакції опитуваної особи у відповідь на
психологічні стимули, задані у вигляді варіантів відповідей, предметів, схем, фото тощо, що
дозволяє виявити симуляцію і представити зареєстровані результати в аналоговій та/або
цифровій формі.
Результати опитування використовуються під час проведення співбесіди з особою
виключно як інформація ймовірного характеру, яка сприяє можливому формуванню у членів
Поліцейської комісії внутрішнього переконання.
5. Тестування на поліграфі проводиться з метою з’ясування фактів вчинення
корупційних діянь чи інших протиправних діянь кандидатом на посаду поліцейського.
6. Негативні результати тестування на поліграфі самі по собі не є підставою для
прийняття рішення про відмову кандидатові у призначенні на посаду поліцейського. Водночас
відмова кандидата від тестування на поліграфі має наслідком неможливість його призначення
на посаду поліцейського.
7. Результати тестування на поліграфі не можуть бути використані для обвинувачення
кандидата на посаду поліцейського у вчиненні кримінального, адміністративного чи
дисциплінарного правопорушення.
18
Стаття 50. Спеціальна підготовка кандидата на посаду поліцейського
1. Кандидат на посаду поліцейського, який вступає на службу вперше, проходить
спеціальну підготовку в Поліцейській школі з метою отримання знань та навичок практичної
діяльності на посаді поліцейського, в тому числі проходження спеціальної фізичної і вогневої
підготовки.
2. Строк спеціальної підготовки кандидата на посаду поліцейського, який має повну
загальну середню освіту, становить шість місяців.
Строк спеціальної підготовки кандидата на посаду поліцейського, який має базову або
повну вищу освіту, становить три місяці.
3. У період проходження кандидатом на посаду поліцейського спеціальної підготовки
йому щомісячно виплачується стипендія в розмірі 50% посадового окладу поліцейського.
4. Протягом спеціальної підготовки кандидат на посаду поліцейського залучається до
виконання функцій поліції і під час виконання цих функцій має статус поліцейського.
5. Спеціальна підготовка кандидата на посаду поліцейського завершується:
1) виконанням нормативів спеціальної фізичної і вогневої підготовки;
2) складанням кваліфікаційного іспиту у вигляді анонімного тестування та практичного
завдання.
До складання кваліфікаційного іспиту не допускаються кандидати, що не виконали
нормативів спеціальної фізичної і вогневої підготовки. Складання кваліфікаційного іспиту
відбувається у спеціально відведеному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту
фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
Нормативи спеціальної фізичної і вогневої підготовки, а також перелік питань та
практичних завдань для кваліфікаційного іспиту затверджуються міністерством,
відповідальним за державну політику у сфері забезпечення публічного порядку і захисту осіб,
суспільства і держави від протиправних посягань, за погодженням з міністерством,
відповідальним за державну політику у сфері фінансів, та міністерством, відповідальним за
державну політику у сфері оборони.
За результатами проходження кандидатом на посаду поліцейського спеціальної
підготовки екзаменаційна комісія Поліцейської школи приймає мотивоване рішення про
успішне чи неуспішне її проходження із зазначенням результатів підготовки (кількість
набраних балів), копія якого вручається кандидату на посаду поліцейського. Кандидат не може
вважатися таким, що успішно пройшов спеціальну підготовку, якщо не виконав нормативів
спеціальної фізичної і вогневої підготовки або якщо за результатом кваліфікаційного іспиту
отримав бал, який є меншим 50 відсотків від максимально можливого.
6. Кандидат на посаду поліцейського, щодо якого прийнято рішення про неуспішне
проходження спеціальної підготовки, може оскаржити таке рішення до відповідної
Поліцейської комісії протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ним копії такого рішення. За
результатами розгляду Поліцейська комісія відмовляє у задоволенні скарги або задовольняє
скаргу та приймає рішення про успішне проходження кандидатом на посаду поліцейського
спеціальної підготовки.
7. Про результати проходження кандидатами на посаду поліцейського спеціальної
підготовки Поліцейська школа повідомляє відповідну Поліцейську комісію.
8. Кандидат на посаду поліцейського, який пройшов спеціальну підготовку неуспішно,
після закінчення строку на оскарження рішення екзаменаційної комісії Поліцейської школи (в
разі якщо скарга не була подана) або за результатами розгляду скарги, у задоволенні якої було
відмовлено, виключається з резерву на заміщення вакантних посад поліцейських.
9. Результати спеціальної підготовки кандидата дійсні протягом двох років або до
призначення на посаду поліцейського вперше.
Стаття 51. Призначення на посаду поліцейського
1. На вакантну посаду поліцейського призначається переможець конкурсу.
19
2. Рішення про призначення на посаду приймається на підставі і в межах подання
відповідної Поліцейської комісії після закінчення строку на оскарження результатів конкурсу, а
у разі оскарження результатів конкурсу – після прийняття рішення за скаргою.
3. Службові відносини особи, яка вступає на службу до поліції, розпочинаються з
моменту призначення на посаду поліцейського. Статус поліцейського особою, яка вступає на
державну службу, службу в органах місцевого самоврядування вперше, набувається нею з
моменту публічного складення присяги.
Стаття 52. Присяга поліцейського
1. Особа, призначена на посаду поліцейського вперше, повинна публічно скласти
Присягу такого змісту:
«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно
служити Українському народу, додержуватися Конституції та законів України, втілювати їх у
життя, поважати та охороняти права, свободи і інтереси людини і громадянина, честь держави,
з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
2. Особа, призначена на посаду поліцейського вперше, виголошує Присягу в урочистій
обстановці в присутності відповідно керівника місцевої поліції, Керівника Адміністративної
поліції, Кримінальної поліції, Фінансової поліції, Прикордонної поліції чи Військової поліції.
3. Текст Присяги підписується поліцейським і зберігається в його особовій справі.
Стаття 53. Безстроковість призначення на посаду поліцейського
1. Призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію
або у відставку), за умови успішного виконання службових обов’язків.
2. Строкове призначення здійснюється у разі заміщення посади поліцейського на період
відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського.
Глава 3. Особливості проходження служби поліцейським
§ 1. Поліцейське звання
Стаття 54. Поліцейські звання
1. Керівник місцевої поліції, Адміністративної поліції, Прикордонної поліції, Військової
поліції присвоює відповідним поліцейським такі спеціальні звання:
1) молодший інспектор поліції;
2) інспектор поліції;
3) старший інспектор поліції;
4) комісар поліції.
2. Керівник Кримінальної поліції, Фінансової поліції присвоює відповідним
поліцейським такі спеціальні звання:
1) молодший детектив поліції;
2) детектив поліції;
3) старший детектив поліції;
4) комісар поліції.
3. Особі, яка вперше призначена на посаду поліцейського, присвоюється звання
молодшого інспектора поліції, молодшого детектива поліції.
4. Після призначення поліцейського місцевої поліції, Адміністративної поліції,
Прикордонної поліції, Військової поліції до Кримінальної поліції чи Фінансової поліції йому
автоматично присвоюється відповідне спеціальне звання Кримінальної поліції чи Фінансової
поліції.
Після призначення поліцейського Кримінальної поліції, Фінансової поліції до місцевої
поліції, Адміністративної поліції, Прикордонної поліції чи Військової поліції йому автоматично
присвоюється відповідне спеціальне звання місцевої поліції, Адміністративної поліції,
Прикордонної поліції, Військової поліції.
20
5. Поліцейський після припинення служби у відповідному спеціальному званні
перебуває у цьому званні довічно.
Стаття 55. Строки перебування у поліцейському званні
1. Строк перебування поліцейського у кожному спеціальному званні становить 8 років.
Не допускається дострокове присвоєння чергового поліцейського звання.
2. До стажу поліцейської діяльності (перебування в поліцейському званні) зараховується
здійснене згідно з вимогами цього Закону службове відрядження поліцейського до:
1) апарату відповідного міністерства;
2) апарату поліції;
3) Поліцейської школи у якості тренера (викладача); 4) національного контингенту, що
бере участь у міжнародних операціях з підтримання
миру і безпеки.
3. Незалежно від строку службового відрядження поліцейського, передбаченого
частиною другою цієї статті, до строку служби в поліції (перебування в поліцейському званні)
зараховується не більше 10 років із зазначеного строку відрядження.
§ 2. Особливості робочого часу і часу відпочинку поліцейського
Стаття 56. Робочий час поліцейського
1. Тривалість робочого часу поліцейського становить 39 годин на тиждень.
2. Керівник встановлює своїм наказом з урахуванням побажань персоналу поліції на
кожен календарний місяць робочі зміни поліцейських.
3. Робочі зміни можуть одночасно включати рівномірний і нерівномірний графік роботи,
стандартний і гнучкий робочий час поліцейських.
4. Рівномірний графік роботи поліцейського повинен відповідати таким критеріям:
1) складається з 5 робочих днів на тиждень;
2) час відпочинку складається з двох вихідних днів на тиждень;
3) тривалість зміни одного робочого дня не перевищує 9 годин;
4) розходження тривалості робочого часу у різні тижні не перевищує 5 годин;
5) середня тривалість робочого часу протягом двох календарних місяців не перевищує
тривалості робочого часу протягом відповідного тижня.
Нерівномірний графік роботи поліцейського повинен відповідати таким критеріям:
1) тривалість зміни одного робочого дня не перевищує 9 годин;
2) середня тривалість робочого часу протягом двох календарних місяців не перевищує
тривалості робочого часу протягом відповідного тижня.
5. Гнучкий робочий час передбачає, що поліцейський має право обрати час початку і
закінчення робочої зміни.
Робочі зміни при гнучкому робочому часі повинні тривати не менше чотирьох годин без
перерви.
6. Тривалість надурочних робіт не може перевищувати 100 годин протягом одного
календарного року.
Стаття 57. Службова готовність поліцейського
1. Керівник уповноважений своїм наказом зобов’язати поліцейського перебувати у
службовій готовності протягом неробочого часу при його перебуванні у місці свого
проживання чи іншому вказаному поліцейським місці.
2. Тривалість перебування у службовій готовності не може перевищувати 100 годин
протягом одного календарного року.
Стаття 58. Час відпочинку поліцейського
1. Перерва для відпочинку і харчування поліцейського
триває: 1) при робочій зміні до 8 годин – одну годину;
21
2) при робочій зміні більше 8 годин – одна перерва протягом однієї години, а інші
перерви не більше 30 хвилин.
Перерва для відпочинку і харчування може бути зроблена не пізніше чотирьох годин
після початку роботи.
Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час.
2. Час безперервного відпочинку поліцейського між окремими робочими змінами
повинен тривати не менше десяти годин. У випадку виконання надурочних робіт тривалість
безперервного відпочинку не може бути менше шести годин.
3. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку при виконанні надурочних робіт
не може бути менше 12 години.
§ 3. Особливості переведення, ротації, відрядження поліцейського
Стаття 59. Переведення поліцейського
1. За обґрунтованої потреби служби поліцейський, враховуючи його професійну
підготовку та кваліфікацію, може бути переведений:
1) на іншу посаду в цьому самому підрозділі поліції, в тому числі в іншій місцевості – за
рішенням керівника відповідного підрозділу поліції;
2) на рівнозначну посаду в іншому підрозділі поліції, в тому числі в іншій місцевості – за
рішенням керівника відповідного підрозділу поліції, з якого переводиться поліцейський, та
керівника підрозділу поліції, до якого переводиться поліцейський.
2. Переведення здійснюється лише за згодою поліцейського, за винятком випадків, коли
переведення є необхідним з огляду на важливі публічні інтереси.
Переведення в межах одного підрозділу поліції не потребує згоди поліцейського, якщо
нова посада відноситься до тієї ж сфери компетенції як і попередня посада, і не передбачає
зменшення розміру оплати праці.
Перед прийняттям рішення про переведення поліцейського він має право бути
вислуханим.
3. Переведення в іншу місцевість може здійснюватися, в особливих публічних інтересах,
на строк не більше двох років. При переведенні в іншу місцевість поліцейському повинні
забезпечити відповідні житлові умови, з урахуванням його сімейного стану, а також
компенсовані усі витрати, пов’язані з переїздом, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України. Таке переведення може використовуватися щодо поліцейського не більше двох разів
протягом служби.
4. Не допускається переведення в іншу місцевість без згоди поліцейського – вагітної
жінки або особи, яка самостійно виховує дитину-інваліда, інваліда з дитинства, дитину у віці до
шістнадцяти років. Не допускається таке переведення також під час існування особливо
важливих особистих або сімейних обставин (хвороба поліцейського або тяжка хвороба члена
його сім’ї, стихійне лихо тощо).
5. Переведення не повинно бути прихованим покаранням.
6. У разі переведення поліцейського на іншу посаду йому виплачується заробітна плата,
що відповідає посаді, на яку його переведено, а у разі коли заробітна плата на новій посаді є
меншою від попередньої, йому призначається доплата до заробітної плати у відповідному
розмірі.
Стаття 60. Ротація поліцейських
1. В поліції здійснюється ротація поліцейських – планове переміщення поліцейського з
однієї посади на іншу посаду одного рівня.
2. Перелік посад, які підлягають ротації в поліції, встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 61. Службове відрядження поліцейського
1. Поліцейський може бути направлений у службове відрядження (далі – відрядження)
для виконання своїх повноважень поза межами постійного місця служби.
22
Керівник визначає місце відрядження та завдання до виконання, тривалість відрядження,
транспортний засіб і дату завершення відрядження.
2. Відрядження може безперервно тривати не більше 30 календарних днів. Якщо
відрядження потребує довшої тривалості, то для цього потрібна письмова згода поліцейського.
Поліцейський зобов’язаний здійснювати службові обов’язки у відрядженні також і в
неробочі дні, якщо цього вимагає виконання службових обов’язків.
3. Поліцейському відшкодовуються витрати та надається компенсація у зв’язку з
направленням у відрядження у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За поліцейським на весь період відрядження зберігається його посада та заробітна плата.
4. При направленні поліцейського у відрядження необхідно брати до уваги його
сімейний стан та інші особисті обставини.
Не допускається направлення у відрядження без згоди поліцейського – вагітної жінки,
особи, яка самостійно виховує дитину-інваліда, інваліда з дитинства, дитину у віці до
шістнадцяти років.
5. Положення частини другої, четвертої цієї статті не поширюються на службове
відрядження поліцейського, передбачене частиною другою статті 55 цього Закону.
§ 4. Особливості підвищення кваліфікації поліцейського
Стаття 62. Професійне навчання поліцейського
1. Професійне навчання поліцейського передбачає перепідготовку та підвищення
кваліфікації і проводиться:
1) поліцейських місцевої поліції – за кошти відповідного місцевого
бюджету; 2) інших поліцейських – за кошти Державного бюджету.
2. Відносини, що виникають у зв’язку з проходженням поліцейськими перепідготовки,
регулюються законодавством про освіту, крім особливостей, визначених у цьому Законі.
На відносини, що виникають у зв’язку з підвищенням кваліфікації поліцейського, не
поширюються закони про освіту.
3. Потреба у перепідготовці визначається поліцейським разом з керівником під час
призначення на посаду та під час проходження служби.
У разі припинення служби в поліції за ініціативою поліцейського протягом трьох років
після проходження ним перепідготовки повністю або частково за кошти бюджету він
зобов’язаний відшкодувати кошти, витрачені на його перепідготовку, у визначеному Кабінетом
Міністрів України порядку.
4. Підвищення кваліфікації поліцейського проводиться з метою систематичного
оновлення професійних знань, набуття та удосконалення практичних умінь і навичок,
необхідних для виконання повноважень поліції, і є обов’язковою складовою частиною
проходження служби.
Підвищення кваліфікації поліцейського проводиться у формі спеціальних курсів,
практичних семінарів, тренінгів та інших заходів, спрямованих на підвищення професійного
рівня виконання повноважень поліції, а також шляхом стажування та самоосвіти.
5. Керівники у межах витрат, передбачених на утримання відповідного підрозділу
поліції, організовують підвищення кваліфікації поліцейських на робочому місці або в інших
установах (організаціях), а також мають право відповідно до закону закуповувати послуги,
необхідні для забезпечення підвищення кваліфікації поліцейськими, у підприємств, установ та
організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб.
6. Поліцейські підвищують кваліфікацію на робочому місці або в іншій установі
(організації) за рішенням керівника не рідше ніж один раз на два роки, а також за потреби.
Потреба у підвищенні кваліфікації визначається поліцейським разом з його
безпосереднім керівником за підсумками оцінювання результатів службової діяльності.
Стаття 63. Загальні положення атестації поліцейського
1. За результатами підвищення кваліфікації поліцейського проводиться його атестація
атестаційною комісією один раз на чотири роки.
23
Не допускається проведення інших форм оцінювання результатів діяльності
поліцейського, окрім атестації.
Інформація про атестацію доводиться до відома поліцейського, який підлягає атестації,
не пізніше ніж за місяць до її проведення.
2. Атестаційна комісія утворюється наказом (розпорядженням) керівника з числа
поліцейських, які перебувають на службі у цьому підрозділі поліції, у кількості не менше як
чотири особи терміном на три роки та діє на постійній основі без відриву її членів від
виконання повноважень поліції. До складу атестаційної комісії входять у рівній кількості
представники адміністрації (керівника) та трудового колективу відповідного підрозділу поліції.
Представники трудового колективу обираються до складу атестаційної комісії на
загальних зборах поліцейських таємним голосуванням. Представники адміністрації
призначаються до складу атестаційної комісії керівником відповідного підрозділу поліції.
2. У разі неможливості створення в підрозділі поліції (крім місцевої поліції) постійної
атестаційної комісії, атестація поліцейського проводиться комісією вищестоящого у порядку
підпорядкування підрозділу поліції.
3. Члени атестаційної комісії на першому засіданні таємним голосуванням обирають її
голову та секретаря.
4. Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше чотирьох її
членів. Рішення атестаційної комісії приймається більшістю від загальної кількості членів
комісії. В голосуванні не має права брати участь член атестаційної комісії, який проходить
атестацію.
5. Рішенням комісії є подання, яке має обов’язковий характер для керівника підрозділу
поліції.
Примірне положення про атестаційну комісію затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 64. Процедура атестації поліцейського
1. Атестація відбувається у формі співбесіди, протягом якої поліцейський відповідає на
запитання членів атестаційної комісії щодо службової діяльності, знань і застосування
законодавчих актів.
2. За результатами атестації поліцейського комісія таємним голосуванням зобов’язана
прийняти таке рішення:
1) відповідає займаній посаді; 2) відповідає займаній посаді за умови виконання
рекомендацій щодо підвищення
кваліфікації з певного фахового напряму;
3) не відповідає займаній посаді.
Атестованим вважається поліцейський, визнаний комісією таким, що відповідає
займаній посаді, або відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо
підвищення кваліфікації.
3. У разі прийняття рішення про відповідність займаній посаді за умови виконання
рекомендацій щодо підвищення кваліфікації, через дванадцять місяців стосовно такого
поліцейського проводиться повторна атестація виключно з метою перевірки результатів
підвищення кваліфікації з певного фахового напряму.
4. У разі прийняття рішення про невідповідність поліцейського займаній посаді,
атестаційна комісія приймає рішення про його звільнення із займаної посади.
Стаття 65. Стажування поліцейського
1. З метою підвищення кваліфікації поліцейського та набуття ним практичного досвіду
може проводитися його стажування строком до шести місяців на інших (в тому числі вищих)
посадах в цьому ж підрозділі поліції або в інших підрозділах поліції.
2. Стажування проводиться з відривом від служби в підрозділі поліції, який направив
поліцейського, із збереженням його посади та заробітної плати.
Порядок стажування поліцейських визначається Кабінетом Міністрів України.
24
§ 5. Особливості оплати праці, заохочень поліцейського
Стаття 66. Оплата праці поліцейського та заходи його соціального захисту
1. Заробітна плата поліцейського складається з посадового окладу і доплат
за: 1) вислугу років; 2) перебування у службовій готовності.
2. Посадовий оклад поліцейського встановлюється у розмірі 6 мінімальних заробітних
плат, визначених законом.
Посадовий оклад поліцейського, який перебуває на керівній посаді в місцевій поліції,
встановлюється пропорційно до розміру посадового окладу поліцейського, визначеного у абзаці
1 цієї частини, з коефіцієнтом для:
1) заступника керівника місцевої поліції - 1,1;
2) керівника місцевої поліції – 1,2.
Посадовий оклад поліцейського, який перебуває на керівній посаді в Адміністративній
поліції, Кримінальній поліції, Фінансовій поліції, Прикордонній поліції, Військовій поліції,
встановлюються пропорційно до розміру посадового окладу поліцейського, визначеного у
абзаці 1 цієї частини, з коефіцієнтом для:
1) заступник керівника структурного підрозділу територіального (окружного,
регіонального) органу – 1,2;
2) керівник структурного підрозділу територіального (окружного, регіонального) органу
– 1,3;
3) заступник керівника територіального (окружного, регіонального) органу 1,4; 4) керівник територіального (окружного, регіонального) органу - 1,5; 5)
заступник керівника поліції – 1,6; 6) керівник поліції – 2.
3. Поліцейським виплачується щомісячна доплата за вислугу років у таких розмірах: за
строк служби в поліції понад один рік – 10 відсотків, понад 3 роки – 15 відсотків, понад 5 років
– 18 відсотків, понад 10 років – 20 відсотків, понад 15 років – 25 відсотків, понад 20 років – 30
відсотків, понад 25 років – 40 відсотків, понад 30 років – 45 відсотків, понад 35 років – 50
відсотків посадового окладу.
4. Поліцейському виплачується доплата у розмірі 0,002 від розміру посадового окладу за
кожну годину перебування у службовій готовності.
5. У разі каліцтва чи інвалідності, що сталися у зв’язку з виконанням службових
обов’язків, поліцейський одержує компенсацію в розмірі від річної до трьохрічної заробітної
плати, яка складається з посадового окладу та доплати за вислугу років, залежно від ступеня
втрати працездатності, а в разі його загибелі із зазначеної причини сім’ї або утриманцям
загиблого виплачується одноразова допомога в розмірі п’ятирічної заробітної плати за
останньою посадою, яка складається з посадового окладу та доплати за вислугу років.Порядок,
умови компенсації та виплати одноразової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів
України.
6. Поховання поліцейського, який загинув (помер) у зв’язку з виконанням службових
обов’язків, або звільненого з посади, який помер внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень або
іншої шкоди здоров’ю, пов’язаних з виконанням службових обов’язків, здійснюється за
рахунок коштів, що виділяються поліції у порядку та розмірах, установлених Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 67. Заохочення поліцейського
1. За бездоганну та ефективну службу, за заслуги керівник підрозділу поліції застосовує
такі види заохочення поліцейських:
1) оголошення подяки;
2) нагородження почесною грамотою, іншими відомчими відзнаками поліції;
3) грошова премія в розмірі від 50 до 100 відсотків посадового окладу, але не частіше
двох разів протягом одного календарного року;
4) клопотання про відзначення державними нагородами.
25
2. Заходи заохочення до поліцейського не застосовуються протягом строку дії
дисциплінарного стягнення.
Глава 4. Особливості дисциплінарної відповідальності поліцейського
Стаття 68. Підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності
поліцейського
1. Підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є
вчинення ним дисциплінарного проступку — протиправного діяння (дії або бездіяльності),
прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні поліцейським своїх
службових обов’язків та інших вимог цього Закону, за яке до нього може бути застосоване
дисциплінарне стягнення.
2. Дисциплінарними проступками поліцейських є такі діяння, якщо вони не містять
складу адміністративного проступку чи кримінального правопорушення:
1) вияв неповаги до державних символів України; 2) невиконання або неналежне
виконання в межах службових обов’язків рішень
державних органів, наказів, розпоряджень та доручень керівників, наданих у межах їхніх
повноважень;
3) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, інше порушення
Присяги;
4) розголошення відомостей, які становлять таємницю, що охороняється законом; 5)
перевищення службових повноважень або незаконне втручання у службову діяльність
інших службових осіб, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій
чи бездіяльності;
6) невиконання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції, у тому числі
незаконне одержання послуг чи майна від фізичних, юридичних осіб з метою фінансового,
матеріально-технічного чи іншого забезпечення поліції;
7) допущення поведінки, яка дискредитує їх як поліцейських та може зашкодити
авторитету поліції;
8) надання недостовірної інформації чи підроблених документів при призначенні на
посаду, а так само ненадання такої інформації про обставини, які виникли під час проходження
служби;
9) порушення поліцейським вимог охорони праці, якщо воно завдало істотної шкоди або
створило реальну загрозу настання тяжких наслідків;
10) невжиття передбачених законом заходів щодо усунення конфлікту
інтересів; 11) порушення правил професійної етики;
12) порушення обмежень щодо участі поліцейського у виборчому процесі, визначених
виборчим законодавством, інше невиконання вимог щодо лояльності та політичної
нейтральності поліцейського;
13) порушення правил внутрішнього розпорядку, у тому числі прогул; 14) перебування
поліцейського на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного чи
іншого сп’яніння, що підтверджено медичним висновком, або відмова від виконання
розпорядження керівника про проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи
іншого сп’яніння;
15) вияв неповаги до осіб під час здійснення своїх повноважень або необґрунтоване
зволікання з розглядом звернення;
16) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості;
17) недотримання при здійсненні повноважень вимог законодавства про мови.
3. Поліцейський не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо
пройшло шість місяців після отримання керівником відомостей про дисциплінарний проступок,
не враховуючи часу тимчасової непрацездатності поліцейського чи перебування його у
відпустці, або якщо минуло два роки після його вчинення.
Стаття 69. Види дисциплінарних стягнень
26
1. До поліцейського може бути застосовано один з таких видів дисциплінарного
стягнення:
1) зауваження;
2) догана;
3) штраф;
4) затримка у присвоєнні чергового поліцейського
звання; 5) пониження у поліцейському званні на один
ступінь; 6) попередження про неповну службову
відповідність; 7) звільнення з поліції.
Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2–7, накладаються виключно за
поданням Поліцейської комісії.
2. У разі допущення незначного порушення правил внутрішнього розпорядку, інших
внутрішніх документів, затверджених в установленому порядку, та інших незначних
дисциплінарних проступків, керівник зобов’язаний обмежитися письмовим зауваженням
поліцейському.
3. У разі неналежного виконання повноважень поліції, порушення вимог законів,
вчинення інших дисциплінарних проступків поліцейському може бути оголошено догану чи
накладено штраф від 10 до 25 відсотків від посадового окладу на строк від одного до трьох
місяців.
4. Затримка у присвоєнні чергового поліцейського звання на строк від одного до двох
років застосовується у разі рішення атестаційної комісії про відповідність займаній посаді
поліцейського за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації, а також у
випадках, коли протягом року на поліцейського вже накладались такі види дисциплінарних
стягнень як догана і штраф.
5. Пониження у поліцейському званні на один ступінь, попередження про неповну
службову відповідність може застосовуватися за систематичне неналежне виконання
повноважень поліції, систематичне порушення правил внутрішнього розпорядку у разі, коли
такий дисциплінарний проступок було вчинено протягом року від дня застосування до
поліцейського будь-якого іншого виду дисциплінарного стягнення (крім зауваження) за
вчинення попереднього дисциплінарного проступку.
6. Звільнення з поліції є винятковим заходом дисциплінарного впливу і може бути
застосоване лише у випадках, передбачених пунктами 1–9 частини другої статті 68 цього
Закону, якщо при цьому мало місце грубе порушення Конституції чи законів України,
порушення Присяги та/або систематичне невиконання повноважень поліції, вчинене протягом
року після застосування до поліцейського будь-якого іншого дисциплінарного стягнення (крім
зауваження).
Стаття 70. Обставини, що пом’якшують або обтяжують дисциплінарну
відповідальність
1. Дисциплінарне стягнення повинно відповідати характеру і тяжкості вчиненого
дисциплінарного проступку та ступеню вини поліцейського. Під час визначення виду
дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер правопорушення, обставини, за
яких воно було вчинене, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання
службових обов’язків.
2. Обставинами, що пом’якшують відповідальність поліцейського, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка;
3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення негативних наслідків,
які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне
відшкодування завданої шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу
залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
27
3. При застосуванні конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватись
і інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом’якшують відповідальність
поліцейського.
4. Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:
1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп’яніння або у стані,
викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів;
2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку
попереднього стягнення;
3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського,
службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього;
4) настання тяжких наслідків або збитків, завданих в результаті вчинення
дисциплінарного проступку.
Стаття 71. Приводи і підстава для відкриття провадження у дисциплінарній справі
1. Приводами для відкриття провадження у дисциплінарній справі є заяви, скарги та
повідомлення громадян, посадових осіб, засобів масової інформації (далі – повідомлення) про
вчинення порушення, яке має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення
ознак такого проступку посадовою особою поліції.
2. Підставою для відкриття провадження у дисциплінарній справі є наявність у
повідомленні та інших матеріалах достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного
проступку.
Стаття 72. Загальний порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності
1. Керівник підрозділу поліції або Поліцейська комісія, при наявності приводу та
підстави відкриває провадження у дисциплінарній справі.
У разі, коли необхідність у проведенні дисциплінарного розслідування відсутня,
керівник підрозділу поліції або уповноважена ним особа витребовує у поліцейського письмове
пояснення та накладає дисциплінарне стягнення – зауваження.
У разі, коли є необхідність у проведенні дисциплінарного розслідування, керівник
підрозділу поліції проводить таке розслідування та за його висновком накладає дисциплінарне
стягнення – зауваження, або направляє справу на розгляд Поліцейської комісії. Поліцейська
комісія після розгляду дисциплінарної справи вносить керівнику підрозділу поліції подання
(рекомендацію) про накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення або закриття
провадження у зв’язку з відсутністю підстав для притягнення до дисциплінарної
відповідальності.
2. Рішення про направлення дисциплінарної справи до Поліцейської комісії або про
закриття справи (провадження) приймається у триденний строк з дня виявлення проступку або
закінчення дисциплінарного розслідування.
Рішення про накладення дисциплінарного стягнення приймається у триденний строк
після завершення розгляду справи Поліцейською комісією.
3. Рішення про накладання дисциплінарного стягнення оформлюється відповідним актом
(наказом або розпорядженням).
4. У випадку, коли порушення службової дисципліни має ознаки корупційного діяння чи
злочину, керівник підрозділу поліції зобов’язаний негайно передати матеріали до відповідного
органу досудового розслідування.
Стаття 73. Відкриття провадження у дисциплінарній справі
1. Відкриття провадження у дисциплінарній справі – це рішення керівника підрозділу
поліції або Поліцейської комісії, викладене у резолюції (дорученні) до повідомлення про
вчинення порушення службової дисципліни, щодо розгляду цього факту відповідною
посадовою особою та вирішення питання стосовно притягнення поліцейського до
дисциплінарної відповідальності, або у наказі чи іншому акті про призначення дисциплінарного
розслідування за даним фактом.
28
Стаття 74. Проведення дисциплінарного розслідування
1. Дисциплінарне розслідування, яке є попереднім збором інформації про обставини
справи щодо можливого вчинення дисциплінарного проступку, проводиться керівником
підрозділу поліції або особою (комісією), уповноваженою ним чи Поліцейською комісією.
Комісія для проведення дисциплінарного розслідування обов’язково утворюється у разі
невиконання або неналежного виконання повноважень, перевищення повноважень, що
призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній
особі, державі або громаді.
Порядок проведення дисциплінарного розслідування комісією визначається Кабінетом
Міністрів України.
2. Дисциплінарне розслідування проводиться протягом одного місяця. У разі потреби
зазначений строк може бути продовжено дисциплінарним органом, що призначив
дисциплінарне розслідування, але не більш як до двох місяців.
3. До участі у проведенні дисциплінарного розслідування не повинні залучатися
посадові особи підрозділу поліції, особисто заінтересовані у його результатах.
4. Особи, які проводять дисциплінарне розслідування, несуть персональну
відповідальність за повноту, всебічність і об’єктивність його висновків та нерозголошення
інформації, що стосується цього розслідування.
5. Комісія або особа, яка проводить дисциплінарне розслідування, має право:
1) одержувати пояснення від поліцейського, щодо якого проводиться дисциплінарне
розслідування, та інших осіб щодо обставин справи;
2) одержувати у підрозділах поліції чи за запитом у інших органах необхідні документи
або їх копії та долучати до матеріалів справи;
3) отримувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються
дисциплінарного розслідування.
6. Поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, має право:
1) давати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються
обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів,
одержання додаткових пояснень осіб, які мають відношення до справи;
3) бути присутнім при виконанні відповідних заходів;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять дисциплінарне розслідування.
7. Складовою частиною дисциплінарного розслідування є тестування поліцейського на
поліграфі, яке проводиться з метою з’ясування факту вчинення ним дисциплінарного проступку
і в порядку, передбаченому статтею 49 цього Закону.
Негативні результати тестування на поліграфі не можуть бути єдиною підставою для
притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Результати тестування на поліграфі не можуть бути використані для обвинувачення
поліцейського у вчиненні кримінального, адміністративного правопорушення чи іншого
дисциплінарного проступку.
8. За результатами дисциплінарного розслідування складається висновок, який у межах
строку розслідування разом з дисциплінарною справою передається керівнику підрозділу
поліції чи Поліцейській комісії, які призначили дисциплінарне розслідування.
Стаття 75. Відсторонення поліцейського від посади
1. Невиконання або неналежне виконання повноважень, що могло призвести або
призвело до людських жертв, завдало значної шкоди фізичним або юридичним особам, державі,
громаді є підставою для відсторонення поліцейського від посади. Рішення про відсторонення
від посади приймається Поліцейською комісією.
2. Тривалість відсторонення від посади не може перевищувати строку дисциплінарного
розслідування, а у разі передання справи на розгляд Поліцейської комісії – часу для прийняття
рішення за результатами розгляду справи комісією.
3. Під час відсторонення від посади поліцейському виплачується дві третини від розміру
його заробітної плати.
29
У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення поліцейського до
дисциплінарної відповідальності йому оплачується різниця у заробітній платі, неотримана у
зв’язку з відстороненням від посади.
Стаття 76. Висновок за результатами дисциплінарного розслідування
1. У висновку за результатами дисциплінарного розслідування вказуються:
1) дата і місце складання висновку, прізвище і ініціали, посада та місце служби особи
(або членів комісії), яка проводила дисциплінарне розслідування;
2) приводи та підстава для відкриття провадження у дисциплінарній справі;
3) обставини справи, зокрема, обставини вчинення поліцейським дисциплінарного
проступку;
4) пояснення поліцейського стосовно обставин справи;
5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського з приводу обставин справи;
7) документи і матеріали, які підтверджують та/або спростовують факт вчинення
дисциплінарного проступку;
8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані стосовно наявності чи
відсутності дисциплінарних стягнень;
9) причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані
заходи для їх усунення, чи обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;
10) висновок щодо наявності (відсутності) у діянні поліцейського дисциплінарного
проступку і його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону.
2. Висновок підписується особою (усіма членами Поліцейської комісії), яка проводила
дисциплінарне розслідування. Члени Поліцейської комісії мають право на окрему думку, яка
викладається ними письмово і додається до висновку.
3. Рішення про направлення дисциплінарної справи до Поліцейської комісії або про
закриття справи (провадження) приймається керівником або Поліцейською комісією у
триденний термін з дня виявлення проступку або закінчення дисциплінарного розслідування.
4. Дисциплінарний орган, який призначив дисциплінарне розслідування, може закрити
дисциплінарне провадження за результатами дисциплінарного розслідування, у разі
встановлення відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку.
Стаття 77. Порядок розгляду справи Поліцейською комісією
1. Поліцейська комісія розглядає дисциплінарну справу у 15-денний строк з дня її
надходження та вносить подання керівнику підрозділу поліції.
2. Розгляд справи здійснюється Поліцейською комісією у відкритому засіданні, крім
випадків прийняття нею рішення про закритий розгляд з метою нерозголошення державної
таємниці чи іншої охоронюваної законом таємниці.
3. Поліцейська комісія перевіряє повноту, всебічність та об’єктивність дисциплінарного
розслідування, наявність і достатність доказів винуватості поліцейського у вчиненні
дисциплінарного проступку, приймає рішення про наявність у діянні поліцейського
дисциплінарного проступку чи його відсутності та вносить пропозиції про накладання
конкретного виду дисциплінарного стягнення або закриття дисциплінарного провадження.
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени Поліцейської комісії повинні
керуватися положеннями статті 70 цього Закону.
4. Поліцейська комісія уповноважена змінити відповідно до закону юридичну
кваліфікацію вчиненого дисциплінарного проступку, визначену особою (комісією), яка
проводила дисциплінарне розслідування.
5. Розгляд справи Поліцейською комісією здійснюється за участю поліцейського, який
притягується до відповідальності, крім випадків його нез’явлення на її засідання без поважних
причин. На засіданні Поліцейської комісії заслуховуються пояснення поліцейського стосовно
обставин справи.
30
Поліцейський, особа, яка подала заяву, скаргу чи повідомлення, повідомляються про час,
дату та місце розгляду справи Поліцейською комісією не пізніше ніж за три дні та у письмовій
формі.
6. Рішення про накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення чи закриття
дисциплінарного провадження за відсутності дисциплінарного проступку приймається
Поліцейською комісією шляхом таємного голосування простою більшістю голосів від її складу
і оформляється як подання.
7. У разі рівного розподілу голосів голос голови Поліцейської комісії є вирішальним.
8. Під час розгляду справи секретарем Поліцейської комісії, а у разі його відсутності –
іншим членом комісії ведеться протокол засідання, який долучається до матеріалів справи.
9. Подання Поліцейської комісії невідкладно направляється керівнику підрозділу поліції.
Стаття 78. Дисциплінарна справа
1. Дисциплінарна справа повинна містити:
1) рішення органу або посадової особи про відкриття провадження у дисциплінарній
справі;
2) письмове пояснення поліцейського з приводу обставин справи;
3) письмове пояснення керівника структурного підрозділу (органу) поліції, у якому
працює поліцейський, з приводу обставин дисциплінарного проступку та інших даних,
необхідних для повного, всебічного і об’єктивного дослідження цього факту;
4) письмові пояснення інших осіб, яким відомі обставини вчиненого проступку;
5) довідку про наявність (відсутність) дисциплінарних стягнень у поліцейського; 6)
висновок про результати дисциплінарного розслідування (у випадку, коли таке
розслідування проводилось); 7) подання керівника структурного підрозділу (органу) поліції, у
якому працює
поліцейський, з пропозиціями щодо накладення дисциплінарного стягнення або закриття
справи (у випадку, коли таке розслідування не проводилось та справа не розглядалась
Поліцейською комісією);
8) подання Поліцейської комісії про притягнення поліцейського до дисциплінарної
відповідальності та визначення конкретного виду дисциплінарного стягнення чи закриття
справи (у випадку, коли справа розглядалась Комісією);
9) копія рішення (акту) керівника підрозділу поліції чи Поліцейської комісії про
накладення дисциплінарного стягнення чи закриття справи.
Стаття 79. Гарантії при застосуванні дисциплінарного стягнення
1. Дисциплінарне стягнення застосовується до поліцейського безпосередньо після
виявлення проступку у строк, визначений цим Законом.
2. У разі проведення у межах шести місяців з дня вчинення проступку дисциплінарного
розслідування днем його виявлення вважається день підписання висновку за результатами
такого розслідування.
3. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки при встановленні факту
вчинення дисциплінарного проступку та винуватості поліцейського.
Не допускається накладення дисциплінарного стягнення у випадку, коли на особу вже
було накладене адміністративне стягнення чи застосоване кримінальне покарання за те саме
правопорушення.
4. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне
стягнення.
5. Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності поліцейського
на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування поліцейського у
відпустці або у відрядженні та до завершення відповідного дисциплінарного розслідування.
Період відсутності поліцейського на службі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та
перебуванням у відпустці чи у відрядженні перериває відповідно строк застосування стягнення.
У таких випадках стягнення застосовується після виходу поліцейського на службу у
встановленому цим Законом порядку.
31
6. Поліцейський має право знайомитись з матеріалами дисциплінарної справи,
оскаржувати накладене на нього дисциплінарне стягнення у визначеному цим Законом порядку.
7. Поліцейський має право користуватись правовою допомогою адвоката або іншого
уповноваженого ним представника.
Стаття 80. Пояснення поліцейського
1. Перед накладанням дисциплінарного стягнення особа (комісія), яка проводить
дисциплінарне розслідування (при проведенні такого розслідування), повинні отримати від
поліцейського, який притягується до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
2. Пояснення поліцейського повинні відображати час, місце, обставини та причини
вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення винуватості, а
також інші питання, які мають значення у справі.
3. Відмова надати пояснення оформляється посадовою особою за участю двох осіб з
числа персоналу поліції чи відповідним актом та не перешкоджає накладенню на поліцейського
дисциплінарного стягнення.
Відмова поліцейського від ознайомлення чи підпису акта засвідчується на ньому
особами, які його складали.
Стаття 81. Право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи
1. Поліцейський має право знайомитись з усіма матеріалами дисциплінарної справи
перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення, у разі, коли
дисциплінарне розслідування не проводилось, або після складання і підписання висновку за
результатами такого розслідування в межах строку, визначеного для підготовки матеріалів для
їх розгляду чи направлення їх до дисциплінарної комісії.
2. За результатами ознайомлення поліцейський має право вносити зауваження і
доповнення до висновку, подавати клопотання щодо вжиття додаткових заходів для
встановлення обставин, що мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та
подавати додаткові документи і матеріали, що стосується зазначених обставин, які долучаються
до справи.
Стаття 82. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності чи
закриття дисциплінарного провадження
1. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення на поліцейського чи закриття
дисциплінарного провадження приймається у триденний строк з дня виявлення проступку на
підставі повідомлення та матеріалів його перевірки або висновку дисциплінарного
розслідування чи подання Поліцейської комісії з дня їх одержання.
2. У рішенні, яке оформляється наказом або іншим актом, вказується найменування
підрозділу поліції, дата його прийняття, відомості про особу поліцейського, стислий виклад
обставин дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого
дисциплінарного стягнення.
3. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діянні поліцейського не виявлено
дисциплінарного проступку, передбаченого цим Законом, керівник підрозділу поліції або
Поліцейська комісія приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно
поліцейського, яке оформляється наказом чи іншим актом.
4. Поліцейському видається під розписку належним чином завірена копія наказу чи
іншого акту про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного
провадження, не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.
У разі відмови поліцейського від отримання копії наказу чи іншого акту про накладення
на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження цей документ
надсилається поліцейському за місцем його проживання рекомендованим листом з
повідомленням про вручення.
Глава 5. Особливості відставки поліцейського
32
Стаття 83. Відставка поліцейського
1. Відставкою є припинення повноважень поліцейського за його письмовою заявою.
2. Підставою для відставки поліцейського є стан здоров’я, що перешкоджає виконанню
службових обов’язків (за наявності медичного висновку).
3. У разі відставки поліцейського, який не досяг пенсійного віку, передбаченого законом,
але має страховий стаж для чоловіків – не менше 15, для жінок – не менше 10 років і
відпрацював на посаді поліцейського не менше 5 років, орган, який прийняв рішення про
відставку, виплачує щомісяця 2/3 від розміру його заробітної плати до досягнення пенсійного
віку або до працевлаштування, але не довше ніж протягом шести місяців.
4. У разі припинення особою, яка перебуває у відставці, громадянства України або
вчинення ним умисного злочину, здійснення виплат, передбачених частиною третью цієї статті,
припиняється.
Розділ 5. Органи, які забезпечують діяльність поліції
Глава 1. Поліцейські комісії
Стаття 84. Види, юрисдикція і повноваження Поліцейських комісій
1. В Україні функціонують такі Поліцейські
комісії: 1) Комісії місцевої поліції;
2) Поліцейські комісії області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.
2. Комісія місцевої поліції створюється в кожній громаді (громадах), де утворена місцева
поліція.
Поліцейські комісії утворюються в кожній області, Автономній Республіці Крим, містах
Києві і Севастополі.
3. Поліцейська комісія уповноважена:
1) проводити конкурс на посаду поліцейського;
2) приймати альтернативний звіт щодо поліцейської діяльності;
3) здійснювати дисциплінарне провадження щодо поліцейського.
4. Комісія місцевої поліції уповноважена готувати подання на призначення керівника
відповідної місцевої поліції за результати проведення конкурсу.
Поліцейські комісії уповноважені готувати подання на призначення Керівника,
заступника Керівника Адміністративної поліції, Кримінальної поліції, Фінансової поліції,
Прикордонної поліції, Військової поліції за результати проведення конкурсу. Зазначене
повноваження, а також прийняття альтернативного звіту щодо поліцейської діяльності,
здійснює та Поліцейська комісія, в межах юрисдикції якої знаходиться апарат відповідно
Адміністративної поліції, Кримінальної поліції, Фінансової поліції, Прикордонної поліції,
Військової поліції.
Поліцейська комісія області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя
уповноважена проводити конкурс на всі посади поліцейських і здійснювати дисциплінарне
провадження щодо всіх поліцейських, які перебувають на службі в апаратах, територіальних
(окружних, регіональних) органах, інших підрозділах Адміністративної поліції, Кримінальної
поліції, Фінансової поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції, які розміщуються в межах
відповідної області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.
Стаття 85. Склад Поліцейських комісій
1. До складу кожної Поліцейської комісії (Комісії місцевої міліції, Поліцейської комісії
області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя) входять п’ять членів, які є
громадянами України, зокрема:
1) одна особа, призначена міністром, відповідальним за державну політику у сфері
забезпечення публічного порядку і захисту осіб, суспільства і держави від протиправних
посягань, за погодженням з міністром, відповідальним за державну політику у сфері фінансів,
та міністром, відповідальним за державну політику у сфері оборони;
33
2) одна особа (депутат), обрана відповідною місцевою радою, обласною радою,
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Київською міською радою, Севастопольською
міською радою;
3) одна особа (авторитетний правозахисник), обрана відповідною місцевою радою,
обласною радою, Верховною Радою Автономної Республіки Кримі, Київською міською радою,
Севастопольською міською радою;
4) одна особа (авторитетний адвокат), обрана радою адвокатів відповідного регіону;
5) одна особа (авторитетний правозахисник), призначена Уповноваженим Верховної
Ради України з захисту прав людини.
2. При розгляді Поліцейською комісією дисциплінарної справи до її складу включається
поліцейський, обраний на загальних зборах поліцейських відповідного підрозділу поліції
таємним голосуванням.
Поліцейський, проти якого ведеться дисциплінарна справа, не може бути членом
Поліцейської комісії при її розгляді.
Керівник підрозділу поліції не може бути обраний до Поліцейської комісії.
3. Членом Поліцейської комісії не може бути призначений, обраний народний депутат
України, представник Кабінету Міністрів України, центрального чи місцевого органу
виконавчої влади, суддя, працівник правоохоронного органу чи органу державного нагляду
(контролю).
4. Поліцейська комісія є повноважною за умови призначення до її складу не менше
чотирьох членів.
5. Члени комісії на першому засіданні таємним голосуванням обирають її голову та
секретаря.
6. Засідання Поліцейської комісії є правочинним, якщо на ньому присутні не менше
чотирьох її членів.
Стаття 86. Строк повноважень і забезпечення діяльності Поліцейських комісій
1. Строк повноважень члена Поліцейської комісії становить три роки.
Одна і та ж особа не може здійснювати повноваження члена Поліцейської комісії два
строки підряд.
2. Поліцейська комісія діє на постійній основі без відриву її членів від виконання
основних службових обов’язків.
3. Членам поліцейської комісії оплачується проїзд а також компенсація за втрачений
заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється
пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних
занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
4. Забезпечення діяльності і проведення засідань Поліцейських комісій здійснюється
апаратом відповідного підрозділу поліції.
Глава 2. Поліцейські школи
Стаття 87. Статус Поліцейських шкіл
1. В Україні функціонують 4 Поліцейські школи в: м. ____________, м. ___________, м.
__________, м. _________.
2. Поліцейські школи є державними установами зі спеціальним статусом, що
забезпечують підготовку персоналу поліції. На Поліцейські школи не поширюється
законодавство про вищу освіту.
3. Міністерство, відповідальне за державну політику у сфері забезпечення публічного
порядку і захисту осіб, суспільства і держави від протиправних посягань:
1) утворює Поліцейські школи; 2) затверджує статути
Поліцейських шкіл і вносить зміни до них;
3) призначає і звільняє керівників Поліцейських шкіл; 4) виконує функції головного
розпорядника коштів Державного бюджету України щодо
фінансового забезпечення діяльності Поліцейських шкіл.
34
4. Працівники Поліцейських шкіл, окрім відряджених поліцейських, за умовами оплати
праці прирівнюються до державних службовців.
5. Поліцейські школи є юридичними особами, мають печатки із зображенням
Державного Герба України і своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах
Державного казначейства України.
Поліцейським школам заборонено утворювати регіональні відділення.
Стаття 88. Завдання Поліцейських шкіл
1. Поліцейські школи здійснюють:
1) спеціальну підготовку кандидатів на посаду поліцейського;
2) перепідготовку і підвищення кваліфікації поліцейських;
3) проведення наукових досліджень з питань удосконалення поліції; 4)
вивчення міжнародного досвіду організації діяльності поліції;
5) науково-методичне забезпечення діяльності поліції, Поліцейських комісій.
Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім:
1) положень про місцеву поліцію і Комісії місцевої поліції, які набирають чинності з дня
набрання чинності законом про адміністративно-територіальний устрій України;
2) положень про Прикордонну поліцію, які набирають чинності з 1 січня 2017
року; 3) статті 50, яка набирає чинності з 1 липня 2015 року; 4) пункту 3 частини
третьої статті 18, який набирає чинності з 1 січня 2020 року;
5) пункту 3 частини третьої статті 19, який набирає чинності з 1 січня 2025 року;
6) пункту 3 частини четвертої статті 19, який набирає чинності з 1 січня 2020 року;
7) пункту 3 частини п’ятої статті 19, який набирає чинності з 1 січня 2018 року.
2. З дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність:
1) Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (Відомості Верховної
Ради УРСР, 1991, № 4, ст. 20);
2) Постанова Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Закону Української
РСР «Про міліцію» 25 грудня 1990 року № 583-XII (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 4,
ст. 21);
3) Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою
злочинністю» від 30 червня 1993 року № 3341-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993, №
35, ст. 358);
4) Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України
«Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993
року № 3342-XII Відомості Верховної Ради України, 1993, № 35, ст. 359);
5) Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових
осіб» від 4 березня 1998 року № 160/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 35, ст.
236);
6) Закон України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ
України» від 10 січня 2002 року № 2925-III (Відомості Верховної Ради України, 2002, № 16, ст.
115);
7) Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від
7 березня 2002 року № 3099-III (Відомості Верховної Ради України, 2002, № 32, ст. 225);
9) Закон України «Про загальну структуру і чисельність Управління державної охорони
України» від 17 листопада 2005 року № 3106-IV (Відомості Верховної Ради України, 2006, № 23, ст. 50);
10) Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від
22 лютого 2006 року № 3460-IV (Відомості Верховної Ради України, 2006, № 29, ст. 245).
3. З 1 січня 2017 року втрачають чинність:
1) Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 року
№ 661-IV (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 27, ст. 208);
35
2) Закон України «Про прикордонний контроль» від 5 листопада 2009 року № 1710-VI
(Відомості Верховної Ради України, 2010, № 6, ст. 46).
4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) виключити статтю 26-1 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року
№ 3353-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 31, ст. 338);
2) виключити абзаци 4, 6 частини другої статті 1 Закону України «Про загальну
структуру і чисельність Служби безпеки України» (Відомості Верховної Ради України, 2006, №
4, ст. 53);
3) виключити статті 348 – 357 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №
2755-VI (Відомості Верховної Ради України, 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст. 112).
Перехідні положення
1. Протягом одного місяця з дня опублікування цього Закону забезпечується
призначення, обрання членів Поліцейських комісій областей, Верховної Ради Автономної
Республіки Кримі, міст Києва та Севастополя, передбачених статтею 84 цього Закону (крім
Комісій місцевої поліції, призначення й обрання членів яких забезпечується протягом одного
місяця з дня набрання чинності Законом України «Про адміністративно-територіальний
устрій»).
До дня набрання чинності цим Законом зазначені Поліцейські комісії проводять
конкурси на посади поліцейських Поліції правопорядку, Кримінальної поліції, Фінансової
поліції, Прикордонної поліції, Військової поліції згідно зі статтею 49, за винятком спеціальної
підготовки кандидатів на посаду поліцейського.
2. До дня створення місцевої поліції її повноваження, передбачені цим Законом,
виконують районні, районні в містах, міські підрозділи Поліції правопорядку.
Протягом одного місяця з дня опублікування цим Законом забезпечується утворення
Поліцейських комісій районів, районів в містах і міст.
До складу зазначених Поліцейських комісій входять п’ять членів, які є громадянами
України, зокрема:
1) одна особа призначається міністром, відповідальним за державну політику у сфері
забезпечення публічного порядку і захисту осіб, суспільства і держави від протиправних
посягань;
2) одна особа обирається відповідною місцевою радою з числа депутатів цієї ради; 3)
одна особа (авторитетний правозахисник) обирається відповідною місцевою радою;
4) одна особа (авторитетний адвокат) обирається радою адвокатів відповідного регіону;
5) одна особа (авторитетний правозахисник) призначається Уповноваженим Верховної
Ради України з захисту прав людини.
Строк повноважень членів зазначених Поліцейських комісій становить три роки.
До часу утворення Комісій місцевої поліції зазначені Поліцейські комісії уповноважені
відповідно до вимог цього Закону:
1) проводити конкурс на посади поліцейських районних, районних в містах, міських
підрозділів Поліції правопорядку;
2) приймати альтернативний звіт щодо поліцейської діяльності районних, районних в
містах, міських підрозділів Поліції правопорядку;
3) здійснювати дисциплінарне провадження щодо поліцейських районних, районних в
містах, міських підрозділів Поліції правопорядку.
3. Після набрання чинності цим Законом призначеним на посаду поліцейського особам
автоматично присвоюється поліцейське звання молодший інспектор поліції, молодший
детектив поліції у випадку, коли вони до часу такого призначення мали спеціальне звання
рядового, молодшого начальницького, середнього начальницького складу або з 15 до 7 рангу
державної служби, служби в органах місцевого самоврядування.
Призначеним на посаду поліцейського особам автоматично присвоюється поліцейське
звання інспектор поліції, детектив поліції у випадку, коли вони до часу такого призначення
36
мали спеціальне звання старшого начальницького, вищого начальницького складу або з 6 до 1
рангу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування.
Призначеним на посаду поліцейського особам, не передбаченим абзацом 1, 2 цього
пункту, автоматично присвоюється поліцейське звання молодший інспектор поліції, молодший
детектив поліції.
4. Доплати за вислугу років становитимуть для:
1) молодшого інспектора поліції, молодшого детектива поліції, який до призначення на
посаду поліцейського мав спеціальне звання рядового, молодшого начальницького, середнього
начальницького складу або з 15 до 7 рангу державної служби, служби в органах місцевого
самоврядування – 15 відсотків посадового окладу;
2) інспектора поліції, детектива поліції, який до призначення на посаду поліцейського
мав спеціальне звання старшого начальницького, вищого начальницького складу або з 6 до 1
рангу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування – 20 відсотків посадового
окладу.
5. До стажу поліцейської діяльності зараховується робота особи до дня набрання
чинності цим Законом на посаді судді, прокурора, слідчого, працівника міліції та іншого
правоохоронного органу.
6. Кабінету Міністрів України до дня набрання чинності цим Законом забезпечити:
1) ліквідацію структурних підрозділів Міністерства внутрішніх справ, територіальних та
структурних підрозділів Головних управлінь, Управлінь Міністерства внутрішніх справ,
Управлінь Міністерства внутрішніх справ на залізниці, державної автомобільної інспекційї,
ветеринарної міліції, судової міліції, спеціальних підрозділів міліції, територіальних та
структурних підрозділів Управління державної охорони України, спеціальних підрозділів
Державної пенітенціарної служби України, підрозділів конвоювання Науціональної гвардії
України;
2) утворення Поліції правопорядку, Кримінальної поліції, Фінансової поліції,
Прикордонної поліції, Військової поліції;
3) передання приміщень, транспорту, матеріально-технічних засобів та обладнання, що
перебували у користуванні органів державної влади, які ліквідовуються, до утворених органів
поліції з урахуванням специфіки їх попереднього використання у користування:
а) до Адміністративної поліції – від Управління державної охорони України, спеціальних
підрозділів Державної пенітенціарної служби України, підрозділів конвоювання Національної
гвардії України, Державної автомобільної інспекції, транспортної міліції, ветеринарної міліції,
судової міліції, спеціального підрозділу Державної служби охорони, спеціального підрозділу
міліції громадської безпеки;
б) до районних, районних в містах, міських підрозділів Поліції правопорядку – від
районних, районних в містах, міських підрозділів внутрішніх справ;
в) до місцевої поліції (з часу її утворення) – від районних, районних в містах, міських
підрозділів Поліції правопорядку;
г) до Кримінальної поліції – від слідчих підрозділів, підрозділів боротьби з
організованою злочинністю, боротьби з торгівлею людьми, боротьби з незаконним обігом
наркотиків, боротьби з кіберзлочинністю, кримінальної міліції у справах дітей, карного
розшуку, оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України, підрозділів
боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України;
ґ) до Фінансової поліції – від Державної служби боротьби з економічної злочинністю,
податкової міліції, оперативних підрозділів Державної митної служби України, підрозділів
контррозвідувального захисту економіки держави Служби безпеки України;
д) до Прикордонної поліції (з часу її утворення) – від Державної прикордонної служби
України;
е) до Військової поліції – від Військової служби правопорядку у Збройних Силах
України;
є) до Поліцейських шкіл – від шкіл, училищ міліції; 4) реорганізацію Державної служби
охорони МВС України (крім спеціального
підрозділу) в державне підприємство;
37
5) позбавлення органів внутрішніх справ повноважень:
а) щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної
діяльності; б) у сфері дозвільної системи;
в) щодо державної реєстрації та обліку транспортних засобів і видання відповідних
реєстраційних документів;
г) щодо контролю за торгівлею транспортними засобами, підготовкою, перепідготовкою
і підвищенням кваліфікації водіїв транспортних засобів;
ґ) щодо прийняття іспитів на право керування транспортними засобами і видання
посвідчень водія;
д) щодо ліцензування господарської діяльності; е) щодо надання
дозвільних документів у сфері безпеки дорожнього руху;
6) знищення баз даних органів внутрішніх справ, не передбачених цим Законом;
7) зупинення набору курсантів, слухачів, студентів, ад’юнктів, докторантів до інститутів,
університетів, академії внутрішніх справ з дня набрання чинності цим Законом;
8) передання закладів охорони здоров’я зі сфери управління МВС України до сфери
управління міністерства, відповідального за державну політику у сфері охорони здоров’я;
9) прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;
10) приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
11) приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади у відповідність із цим Законом;
12) внесення на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо приведення
законодавчих актів України у відповідність із цим Законом.
7. Заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення, подані до органів
внутрішніх справ до набрання чинності цим Законом і відомості щодо яких не внесені до
Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, повинні бути передані протягом 24 годин
до відповідного підрозділу поліції для їх внесення до Єдиного державного реєстру досудових
розслідувань згідно зі статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України.
8. Матеріали кримінального провадження, які на день набрання чинності цим Законом
перебувають у органі внутрішніх справ на стадії досудового розслідування, повинні бути
передані до відповідного підрозділу поліції для продовження провадження протягом десяти
днів з дня набрання чинності цим Законом.
9. Заяви та повідомлення, звернення органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, подані до органів
внутрішніх справ до набрання чинності цим Законом і щодо яких не прийнято рішення повинні
протягом 24 годин бути повернуті заявникам або передані до відповідного підрозділу поліції
для їх внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань згідно зі статтею 214
Кримінального процесуального кодексу України.
38
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа