close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Мандрівка в казкову країну шкільних речей
Мета: ознайомити учнів з історією шкільних речей; виховувати бережливість; розвивати цікавість і
допитливість.
Хід заходу
Ведучий (в руках портфель). Збираючи до школи портфель, чи готуючись до уроків, ви, діти, мабуть, не
замислюєтесь над тим, скільки цікавого можуть розповісти про себе ваші вірні друзі — шкільні речі. На
перший погляд, вони прості й звичні (дістає із портфеля пенал).
Розповім я, щоб ви знали,
Для чого у вас пенали,
Щоб ручки не губились,
Щоб портфелі не сварились,
Щоб знайти було їх зручно .—
Пенал зробив майстер зручно.
В пеналі гумка, циркуль, ручка.
Послухаймо Циркуля!
Циркуль. Діти, з яким словом моя назва звучить однаково?
Діти. Цирк.
Циркуль. Так! Вони походять від одного латинського слова, що означає коло, окружність. У цирку арена
кругла, а я креслю круги. Найстаріший залізний циркуль знайшли у Франції під час розкопок давнього
кургану. Він лежав у землі більше двох тисяч років. Археологи знайшли також дуже багато бронзових
циркулів у розкопках Помпеї. Циркуль завжди був незамінним помічником архітекторів і будівельників. Не
випадково на фасаді одного з найстаріших храмів Грузії зображена рука архітектора, а позаду неї циркуль.
Стальний циркуль-різець археологи знайшли при розкопках у Новгороді. Сьогодні існує багато різних
циркулів. Вони потрібні для креслення кіл і дуг, вимірювання відрізків, перенесення розмірів з одного
креслення на інше.
Лінійка. Звичайній лінійці з поділками на сантиметри й міліметри більше двохсот років. Під час
розкопок Помпеї археологи знаходили ретельно обстругані дощечки, за допомогою яких архітектори
давнини виконували свої креслення. У середньовіччі німецькі монахи для розмітки ліній і колонок на
листах пергаменту використовували тонкі свинцеві пластинки. У Київській Русі з цією метою
застосовували залізні прутики.
У книгах XVII ст. часто зустрічається слово «каракса», своєрідна назва лінійки. Це рама певного розміру,
на яку туго натягували нитки. Кладучи на лист паперу караксу, переписувач водив уздовж ниток кістяною
паличкою, видавлюючи на папері лінії-рядки. Тогочасні рукописи дивують нас рівними рядками й чіткими
інтервалами.
Саме тут і розкривається перед нами ще одна таємниця лінійки. Пригадуєте, як ми дуже швидко з'ясували,
що слово лінійка утворилося від слова лінія, а слово лінія походить від латинського linea,— нитка з льону;
смуга, що проведена за допомогою нитки. Бачите, ще у Стародавній Греції та Римі нитку з льону
використовували як лінійку. Проста нитка стала винахідницею рівненької лінії й інструмента (лінійки), за
допомогою якого таку лінію можна було провести.
Ведучий. Відомий англійський філософ Джозеф Пристлі відкрив багато хімічних елементів, 1770 року
придумав річ, без якої не обходиться жоден учень. Відгадайте загадку!
Лиш помилка суне носа —
На підмогу її просим.
Потанцює, покружляє —
І помилки вже немає!
В кого ж виникла ця думка.
Щоб з'явилась дивна... (гумка).
Гумка. Пам'ятаєте прислів'я? Що написане пером, того не витягнеш і волом. А ось гумкою зітреш! І не
тільки олівець, а навіть і чорнильну пляму. На те ж вона й гумка — виріб з гуми (гаряча смола, каучук,
камедь, глей). Це дуже еластична, пружна, гнучка, розтяжна речовина, яку видобувають з латексу
(молочного соку) деяких рослин.
Ви коли-небудь бачили, як плачуть дерева? А ось індіанці Південної Америки, які першими почали збирати
тягучий сік тропічного дерева гевеї та варити з нього каучук, спостерігали за цим явищем. Дерева плакали
соком із надрізів у стовбурі. Kay (дерево), учу (плакати). Каучук латинською мовою гуммі еластікум.
Вихователь ГПД Голянич Н.І.
Ведучий. Скоро вас, каучукових, відправлять на пенсію! Я чув про хімічні гумки. Вони складаються із
мікрокапсул, що заповнені розчинником. Вони стирають туш і чорнило, навіть печатний текст.
Відгадайте наступну загадку.
Всяк школяр його шанує,
Бо він пише і малює.
Хто ж цей славний молодець?
Це, звичайно... (олівець).
Олівець. Відомо, що олівцем користувалися ще стародавні греки й римляни. Тільки вигляд у нього був
дуже примітивний. Це була просто паличка, загострена з одного кінця і сплюснута з другого. Гострим
кінцем видряпували літери на дощечках, укритих шаром воску, а тупий призначався для того, щоб затирати
непотрібні записи. Такий спосіб написання мав перевагу, оскільки у той час, коли ще не було гумки, писати
й згладжувати тупим кінцем можна було безліч разів.
Згодом з'явилися олов'яні олівці. Це були загострені палички з олова у дерев'яній оправі. Пізніше олов'яні
олівці були замінені графітними. Уперше такі олівці почали виготовляти в Англії у XVI столітті, де було
відкрито запаси графіту. Графіт був дуже подібний до олова: мав такий же сірий колір, металевий блиск,
так само залишав на папері після себе слід. Незважаючи на те, що з часом олівець удосконалювався,
первісна назва його збереглася.
Ведучий
Виводить букви і слова
Ота цікава штучка,
В руці виблискує здаля
Нова гарненька... (ручка).
Ручка. Першу у світі авторучку винайшли стародавні єгиптяни, у мідний стержень вони вставляли
очеретину, наповнену темною рідиною, схожою на сучасне чорнило. Рідина стікала волокнами очеретинки
до її загостреного кінчика, який залишав слід на папері. Згодом про таку ручку забули, адже з 635 року для
письма почали застосовувати пташині пера.
Англійці визначили, що у XVIII столітті в їх країні щорічно на ці потреби витрачали від 20 до ЗО мільйонів
гусячих пір'їн.
Один бірмінгемський винахідник сконструював сталеве перо. Таке перо знайшло широке застосування,
однак кількість ляпок на важливих документах помітно збільшилася.
У XIX ст. хіміки багатьох країн сушили голови над складом пасти для кулькової ручки. Це пощастило
зробити 1938 року угорському хімікові Іозефу Віро. 1943 року в Аргентині було налагоджено промислове
виробництво кулькових ручок.
Ведучий. Для письма нам потрібен зошит.
Зошит. У сиву давнину роль зошитів виконували зшиті міленькі коритця, залиті воском. Писали на них
паличками. У спекотну погоду такий зошит міг розтанути. Щодо походження самої назви, то стверджують,
що її зошит отримав від слова «зшитий», тобто це аркуші паперу, зшиті між собою.
Ведучий. Давно учні носили свої книги та зошити в руках. Але зараз є помічник портфель.
Портфель — мій друг і помічник.
Я до портфеля дуже звик.
І він від мене ні на крок:
Зі мною йде він на урок.
Портфель для мене залюбки
І ручку носить, і книжки.
Його я дуже бережу,
Хоч добре сніжної пори
на ньому з'їхати з гори.
В. Бойченко
Портфель. Це сумка із застібкою, у якій носять книжки, зошити, олівці тощо. А прийшло до нас це слово з
французької мови (порте означає носити, фель — аркуш), тобто портфель — це те, у чому носять аркуші
паперу.
Ведучий. Відгадайте загадку, про те де ж живуть шкільні речі.
Стоїть вулик придорожній, У ночі завжди порожній, Вранці і вдень гуде, оживає, А вночі відпочиває.
(Школа)
Так, вони живуть у школі! Любіть, бережіть такі знайомі та незнайомі шкільні речі.
Вихователь ГПД Голянич Н.І.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа