close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Вступ
Останнім часом ми часто чуємо про відродження народної традиції, її
збереження та передачу наступним поколінням. У молодіжному середовищі
набувають популярності вечорниці, різноманітні майстер-класи з
декоративно-ужиткового мистецтва, танцю, пісні. Починають
відроджуватися давні містерії, які черпають свої витоки у язичницькому
світогляді наших пращурів.
Повертаючись до власних коренів, відтворюючи ляльку-мотанку, можна
поринути у цікаву подорож минулого українського народу. Тому народна
лялька-мотанка стає цікавим предметом наукового дослідження.
Актуальність дослідження зумовлюється тим, що протягом останніх років
зростає інтерес до історії та культури українського народу, зокрема
предметів побутового вжитку, які мали сакральне значення.
Мета роботи – дослідити мету використання ляльки-мотанки в побуті
українців.
Завдання – простежити історію ляльок у культурі різних народів;
дослідити походження і зв’язки тризуба, берегині в українській народній
культурі;
встановити особливості вживання хреста як солярного знака в основі ляльки;
проаналізувати символіку мотанки та її головне призначення;
здійснити опис матеріалів, з яких виготовлялася лялька-мотанка, та
послідовність її виготовлення із залученням місцевого матеріалу;
визначити типи, роль, функції ляльок;
описати деякі магічні обряди, пов’язані з мотанкою;
уточнити значення впливу ляльки-мотанки на психологію людини.
Методологічною основою роботи послужили історичні та етнографічні
праці, анкетні дані (Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис,
1
Грушевський Марко. Дитячі забавки та ігри усякі. Зібрані по Чигиринщині
Київської губернії // Киевская старина, Жизнь и творчество крестьян
Харьковской губернии. Под редакцией В. В., Закувала зозуленька. Антологія
української поетичної творчості, Культура і побут населення України:
Навчальний посібник/ Наулко В.І., Артюх Л.Ф., Горленко В.Ф. та ін. ,
Найден О.С. , Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна
своєрідність. Функціональні особливості: [історико-етнографічний
просібник]).
Методи дослідження. У процесі опрацювання фактичного матеріалу були
використані такі методи: описовий, метод аналізу, класифікації,
статистичний, що дало змогу глибше висвітлити порушувану тему.
Об’єктом дослідження виступає народна лялька-мотанка.
Апробація . Матеріали нашого дослідження були предметом проведення
майстер-класу в межах школи, створення стенду «Лялька-мотанка».
Теоретичне і практичне значення роботи полягає в тому, що результати
дослідження сприятимуть популяризації народної культури, глибшому
вивченню традицій України. Матеріали роботи можуть бути використані в
позакласній виховній роботі.
2
Лялька здавна відома в усіх традиційних культурах не тільки як дитяча
іграшка, але й як могутній магічний талісман та оберіг родини й Роду.
Ляльки були знайдені в різних куточках планети: такі пам’ятки є в
американській, африканській культурах, в похованнях народів Кавказу. Вони
відображали світ того народу, до якого належали. Змінюється також
матеріал. Скажімо, африканська лялька є кам’яною, ляльки Давнього Єгипту
зроблені з дерева.
У Стародавньому Єгипті, Греції, Римі робили іграшки з нескладними
дротяними механізмами. Конструкція давньоримських ляльок була проста:
голову і тіло робили з одного шматка кістки, а ноги прикріплялися за
допомогою штирків. Цих ляльок одягали на шию як амулети. Після
народження немовляті на шию одягали шнурок з маленькими фігурками,
дівчаткам на 8-ий день, хлопчикам на 9-й. Коли дитина дорослішала, їй
дарували гіпсові, воскові і глиняні ляльки на свята. Юнаки та дівчата
приносили свої іграшки в дар богам і зберігачам домашнього вогнища.
Напередодні весілля наречена віддавала улюблену ляльку богині кохання
Венері.
Африканські ляльки переважно робляться з дерева і мають глибокі
корені. Як багато народів населяє африканський континент, так багато
різноманітних стилів і функцій мають африканські ляльки. Чим твердіший
шматок дерева, з якого вирізали ляльку, тим відважніший буде той, хто з нею
грався. Чим красивіша лялька, тим привабливіша виросте її власниця.
Дивовижні залізні фігурки людини були знайдені у селищі Вані в Грузії
під час археологічних досліджень. На них були прикраси із золота, а також
залишки лляного савана.
Дуже цікаві ляльки народів Півночі зроблені з качиних дзьобів. У хантів,
угрів і ненців качка вважалася прародителькою світу. Вона мала широке
поширення у народів Півночі.
Існують різні типи японських ляльок, деякі представляють інтереси дітей і
немовлят, деякі – інтереси імператорського двору. Це воїни і герої, казкові
3
персонажі, боги і демони. Декоративні паперові ляльки мають давню
традицію, ймовірно, з першої половини першого тисячоліття нашої ери, коли
виробництво паперу було ввезено з Китаю до Японії.
Головним призначенням ляльки у давні часи було берегти душу свого
власника від зла, хвороб і нечистих помислів, а лялечку-оберіг часом
передавали з покоління в покоління впродовж років і віків, і були ляльки, про
які складалися легенди і потім передавалися від матері до дочки як
священний переказ.
В Україні таку ляльку називають лялька-мотанка, і тут вона відома з
незапам’ятних часів і своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської
цивілізації. Можна сказати, лялька-мотанка – це найдавніше у світі
зображення людської постаті, і навіть предтеча скульптури.
Досліджуючи історію створення ляльки-мотанки, починаємо з відомого
археолога Вікентія Хвойки, який в 1893 році біля селища Трипілля вперше
відкрив залишки давньої цивілізації, що й одержала археологічну назву
«Трипільська». Ця цивілізація існувала понад шість тисяч років до н.е.
Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Мотанки –
це й іграшка, й оберіг. Вважається, що вони з’явилися ще у добу пізнього
палеоліту. Тож нині ляльці вже сім тисяч років.
Одним з найдавніших образів в українській народній культурі є Берегиня.
Це символ життя і родючості, Матері всього сущого, яка дає життя і оберігає.
Це очевидне продовження і розвиток традиції прадавнього культу Великої
Богині матері-прародительки.
Трипільська культура залишила величезну кількість жіночих статуеток, які
мали, очевидно, культове значення і були уособленням плодючості і
врожайності, на що вказує наявність у глині, з якої їх виготовлено, домішок
зерен злаків або крупно змеленого борошна.
4
Берегиня – захисниця людей від усякого зла, добра «хатня» богиня, що
оберігала оселю, малих дітей, добробут сім’ї. Зображення Берегині –
стилізованої жіночої фігурки з піднесеними для благословіння руками – і
сьогодні можна зустріти на українських вишиванках і писанках. Схематичне
зображення Берегині трансформувалося в малюнок тризуба.
Тризуб є одним з найархаїчніших і найпоширеніших сакральних знаків
людської цивілізації. Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих
енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання і Любов або
Вогонь, Воду і Життя.
У багатьох цивілізаціях аналогом Хреста є Коло. Обидва знаки являють
собою основу і часто зображаються разом. Хрест, що обертається, Сварга,
символізує розвиток Всесвіту. При цьому обертання хреста за годинниковою
стрілкою символізує рух вгору, сходження (наприклад, схід Сонця), рух від
матеріального до духовного – еволюцію, а обертання проти годинникової
стрілки – рух униз, захід.
Люди знали: лялька не може бути на когось подібною. Мати, створюючи
доньці іграшку, ніколи б не наважилась намалювати очі, ніс або губи.
Замість людських рис у неї на обличчі хрест – символ Сонця, щоб її
власницю через дзеркало лялькової душі не зурочили, щоб в тільце не
потрапила нечиста сила. Тоді мотанка буде безпечною й оберігатиме свого
власника. Вважалося, що через хрест дитина може побачити все, що сама
захоче. Хрест на обличчі — це багатозначний символ. Є версія, що слово
«хрест» походить від слов'янського кореня «крес» - вогонь (порівняйте:
«кресало» - інструмент для розпалювання вогню).
Археологічні дані свідчать про те, що хрест як символ шанували ще у
верхньому палеоліті. Хрест - символ життя, неба та вічності.
Також, правильний (рівнокінцевий) хрест символізує принцип
з'єднання і взаємодії двох начал: жіночого (горизонтальна риска) і чоловічого
5
(вертикальна). Хрест вважається символом життя, тому обличчя намотували
саме ним. Він нагадує про чотири сторони світу, стільки ж сезонів у році,
означає життя , рух Сонця по небосхилу. Коло – річний шлях Землі навколо
Сонця. Найвища точка у колі символізує день зимового сонцестояння,
нижня точка – день літнього сонцестояння. Звідси права та ліва точки – дні
весняного та осіннього рівнодення.
Хрест у колі — це солярний, сонячний знак. Серед солярних знаків,
мабуть, немає жодного, що приносить шкоду. Навпаки - всі знаки пов’язані
з придбанням як матеріальних, так і духовних благ, примноження їх.
Солярна символіка - символіка сонячної стихії, Сонця. Лялька з таким
обличчям несе в собі сонячну енергетику. Солярна символіка - одна з
найсвітліших в слов’янській традиції. Чотири сектори – чотири пори року,
чотири сторони світу, чотири стихії – вода, вогонь, повітря і земля. Або як
поділ на божественне (вертикальна смуга) і земне (горизонтальна смуга).
Також вважалося, що хрест замість обличчя означав переплетення
стосунків чоловіка та жінки. Голова ляльки символізувала сонце, а нитки,
намотані хрестом, веселку. Також наші предки вважали, що сакральна істота
з хрестом замість обличчя символізує гармонію вертикалі (духовності) і
горизонталі (земного розвитку людини).
Більш виразні й складні хрести робили в осередку зародження ляльок,
менш виразні – у віддалених місцевостях. У районі Чигирина та Кременчука,
хрести набиралися з кольорових ниток у такий спосіб, що посередині, на
розхресті, утворювався квадрат чи ромб. На Олександрійщині, як свідчить
проведене анкетування, добиралися білі і червоні нитки, рідше інших
кольорів.
Також хрести поділяють на прямий, тобто такий, що має горизонтальну
та вертикальну риски, і косий, що має дві діагональні риски, причому прямий
хрест уособлює чоловіче агресивне творче начало, косий - більш м’яке
творче начало.
6
Прямий хрест також може служити примітивною моделлю Світового
Древа.
Мотанка є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та
онукою, старшим та молодшим поколінням, між живими й тими, кого на
цьому світі вже чи ще немає. Тому в ній, зробленій нашвидкуруч, щоб
заспокоїти, зайняти дитину, чи виготовленій старанно як подарунок на
свято, закладений родовий, етнічний фактор любові і сподівань, віри в добро
та захист від злих сил.
Кожна матір робила для своєї дитини ляльку, щоб та гралась. Лялька
буває різної форми – великою й маленькою. Мотанки успадковуються
доньками від матерів та зберігаються до часу народження першої дитини.
Із традиційною українською лялькою пов’язано чимало обрядів та
народних свят. В українській культурі така іграшка уособлює життєдайні
сили, є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі,
символ предків, Великої Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер
народжені нею душі.
Лялька-оберіг, лялька-мотанка, іграшкова чи сувенірна — усі вони мають
своє особливе призначення. Лялька-мотанка багата на символіку, адже
недарма її ставили в хаті як оберіг. Хатня мотанка є оберегом, захисником
дому, в якому вона знаходиться, та родини, якій вона належить, пов’язана з
ідеєю материнства, родючістю, хлібом. Навіть коли жінка робила ляльку для
дитячої гри, вірила у магічний засіб викликати появу на світ ще однієї
дитини.
Перевага жіночих зображень над чоловічими з давніх часів пов'язана із
уявленням про богиню родючості. Богиня родючості у словенців та українців
«Донда» означає «кукла». Оскільки народні ляльки з тканини були
невід’ємною частиною селянського побутового середовища, пов’язаної з
7
землеробською роботою та домашнім вогнищем, тому вони і в давні часи, і
сьогодні є символом родючості, материнства й своєрідним оберегом.
Лялька не повинна бути красивою, скоріше внутрішньо змістовною,
образною, такою, яка б з’єднувала рід та природу, історію та сучасність.
Мотанка – перш за все посередник між поколіннями тих, хто відійшов у Той
світ, і ще не народженими людьми. Українці вірили, що зробивши ляльку,
можна просити у Вищих Сил дощу, гарної днини чи добрих новин. Коли
нездужала дитина, батьки спеціально робили ляльку і клали її під подушку
або прикріплювали до хворого місця, сподіваючись, що мотанка перебере на
себе недугу.
Та головне – спосіб творення і внутрішня основа ляльки. Вона має
вузловий характер і робиться шляхом зав’язування і намотування шматочків
тканини , ниток, стрічок без допомоги голки. Ось чому лялька має назву
«мотанка». Майстер змотував спіраль — символ безкінечності Буття і
вічності, і, покриваючи її шматинкою, вкладав свої думки й наміри: для
чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому
допомагати своєму майбутньому власнику. Потім голова обмотувалася
ниткою, яка викладалася у формі хреста. І обов’язково вузлова лялька
моталася за рухом сонця — тоді вона принесе вдачу та щастя.
Найважливіший етап — намотування хреста на обличчі ляльки. Підбирали
нитки, виходячи із значення кольорів:
зелений — колір здоров'я та багатства;
червоний — колір життя, вогню, кохання;
жовтий — колір сонця, пшениці, землі, фізичного світу;
синій — колір творчості та саморозвитку;
фіолетовий — колір мудрості;
золотий — колір Божої любові.
Робота з виготовлення ляльки цікава тим, що сама символіка
підсилювалася думкою: ниточка не обрізалася, поки лялька не скрутиться.
8
Це символ безкінечності нашого життя. Так само робився хрестик і вся
накрутка, а ця основна нитка йшла і йшла, поки повністю лялька вже вся
не скрутиться і не буде готова.
Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник
(або нижня спідничка ) і запаску. Всі елементи одягу були оберегами:
спідниця символізувала землю, сорочка позначала три часи – минулий,
теперішній і майбутній; обов'язковими атрибутами були вишиванка та
намисто, які уособлювали достаток. Також повинен був бути головний убір –
очіпок, стрічка чи хустка, що символізували зв’язок з небом, інколи схожий
на обрядовий убір нареченої. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти
робити цей оберіг, тому дівчата до цього ставились так само відповідально,
як і до вишивання шлюбного рушника.
Ця лялька відрізняється від звичайної іграшки відсутністю особи. За
старовинним повір'ям через особу в ляльку вселяється душа. А душа буває
доброю чи злою. Засобами для виготовлення служать натуральні матеріали
(сіно, солома, дерево, трави, сухе листя, насіння, зерно). Прикрашали
мотанку народними орнаментами і вишивкою.
Процес виготовлення називався «крутити куклу». Ляльки майстрували з
домотканого полотна, пофарбованого соком буряка, бузини, пасльону тощо.
Хустку, яку наповнювали ганчір'ям, мотком ниток, крупою, травою,
зав'язували так, щоб виходила кругла або циліндрична голова. У вигляді
мотанки робилась також кукла, загорнутий у тонке полотно розжований хліб,
яку давали замість соски немовлятам.
Мотанки не мають рук, ніг і тулуба. Виразною є лише голова. Обличчя
«пусте» або з хрестом, вишитим різнокольоровими нитками так, що
утворювався посередині квадрат.
Такий тип ляльок найбільше поширений у Наддніпрянщині. Етнографи
зафіксували їх на початку ХХ ст. у с.Липове Кременчуцького повіту
Полтавської губернії, згодом на Київщині, Полтавщині, Черкащині уздовж
обох берегів Дніпра, на річках Тясмин, Рось, Золотоношка, Сула, Супій.
9
Основні вимоги до ляльок-оберегів: при виготовленні заготовки тіла ляльки
нічого не можна проколювати голкою – все приматується і прив’язується,
голівка ляльки робиться окремо, після чого на ній вимотується сакральний
хрест, і чим більше у нього смуг, тим складніше його зробити. Потім
змотується й прив’язується тулуб, ручки та усе інше. Всі перемотування
повинні бути нитками і тканиною, теж хрестом, тільки потрібно ретельно
рахувати вузлики - їх кількість повинна бути непарна. Голку можна брати в
руки, коли починаєш прикрашати та наряджати. Навіть волосся до голови не
бажано пришивати, а кріплювати хустками та іншими головними уборами.
Здавна виготовлення ляльки супроводжувалося обрядовими піснями, і це
було свого роду магічним актом, спрямованим на добру долю, подружню
злагоду, щасливе весілля, гармонію в родині. Іноді лялька виготовлялась «до
випадку»: наприклад, щоб викликати або припинити дощ, змінити погоду,
залагодити сварку в родині, забезпечити добру подружню пару дівчині чи
хлопцеві.
Майстер, приступаючи до створення ляльки-берегині, вкладає в процес
свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана
сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику.
Коли майстриня зробила основу ляльки, вона ту одягала в стрій, якій
відповідав її ролі. Берегиня була строгою, вишуканою. Для нареченої робили
ляльку, яку одягали як наречену, тобто з усіма прикрасами і характерними
елементами одягу. Найперше одягали сорочку, яка повинна закривати шию і
кисті рук, з вишитими рукавами, передньою частиною, поликах. Вишивали в
основному занизуванням, що імітувало ткацтво, домінувала двоколірність
(чорний і червоний, червоний і білий), переважав геометричний орнамент і
чіткогеометризовані рослинні мотиви. Далі одягали картату плахту на
Берегиню або спідницю з пришитими стрічками понизу на молоду.
Підперезувались строкатим поясом-крайкою. У комплекс жіночого строю
входили орнаментовані запаски, виконані килимовою технікою або фартух з
вишивкою і тасьомками. На груди одягали жилетки, які були різними
10
(довгими для Берегині, і приталеними «на ґудзичок» для молодої). До речі,
приталена жилетка зближує костюм поліщучки з костюмом польки,
білоруски та литовки. Жилетку обшивали кольоровою тасьмою, шнурівкою.,
але не вишивали так як на Львівщині чи Тернопільщині. Іноді на ляльку
одягали «кохточку» обов’язково зі спідницею, а не плахтою. У народі казали,
що жінка без сорочки і хустки спати не може лягти. Берегиня носила очіпок
або велику хустку, а на молоду одягали вінок з квітів та безлічі стрічок, але
обов’язково середня була коричневого кольору, як символ родючості.
Традиційна лялька-мотанка не мала ніг, їй робили «ніжку» із залишків
тканини, на яку її потім було зручно ставити.
Відомо, що не тільки сама лялька мала сакральне значення, а й її вигляд і
одяг ніс символічне навантаження. Так у Берегині спідниця символізує
зв’язок з Матір’ю-Землею, сорочка уособлює світ людей, а хустка чи віночок
забезпечують зв’язок із Всесвітом. Ляльку обов’язково прикрашали,
особливої уваги надаючи весільній, для якої робили віночок зі стрічками,
оздоблювали низ сорочок вишивкою, а на шию надівали декілька рядів
червоного намиста.
Інший неодмінний атрибут ляльки-берегині – розпростерті в жесті
захисту руки, адже лялька – ще й символ Богині-Матері, яка дає життя і
пряде нитки людських доль. Та ниточка, якою мотається лялька-берегиня –
це символ щасливої нитки, що її пряде кожному з нас Велика Богиня, золота
нитка, яка єднає покоління в міцний єдиний Рід, береже і захищає, дає силу,
наснагу і добробут. І майстриня, створюючи ляльку-мотанку, закладає у своє
творіння щасливі побажання, яких вона просить для майбутнього власника
ляльки у Хранительки Долі.
Якщо ви робите оберіг, то треба дотримуватися певних правил:

Нитки мають бути натуральні: шерсть або льон. Можна
робити ляльку із соломи чи трави. Солому треба розпарити у воді,
а траву прив’ялити на сонці для гнучкості.
11

Нитку мотають за Сонцем, тобто спрямовують енергію у
русло росту і розвитку. На кожен зав’язаний вузлик наговорюють
побажання. Можна молитву, можна просто «на здоров’я», «на
добробут» і т. п.
При рівнянні ляльки, обрізанні зайвих ниточок говорять заговір:
«Нитку відрізаю – все лихе, недобре від себе відтинаю, коли нитка
перегниє, все лихе, недобре у землю піде». Ці шматочки
закопують у місці, де не ходять люди.

Слідкують, щоб не обрізати дуже багато, бо можна
відмовитися і від хорошого у житті.
Ляльці не роблять обличчя, лише прямий хрест – символ сонця.
Ляльку тримають у ліжечку, вона вбирає в себе негатив. Якщо
трапляється щось лихе, ляльку спаллють або закопують у землю.
Відомо багато ляльок для дітей. Це були найпростіші ляльки, які мотала
матуся для того, щоби «зайняти» дитину, а для зовсім маленьких робили
«кукли». Це лялька, в голову якої загортали хліб, розжувавши його перед
цим, ганчірку закручували, міцно прив’язували гілочку, щоби вийшов
хрестик, і давали дитині смоктати. Ще відомі ляльки-зернівки (в них
зашивали зерно і ставили на покуть, саме його кидали в перші борозни),
утішниці (така лялька була дуже нарядною і мала при собі солодощі, які
давали дитині, коли та марудила), соні (в них закладали трави, які оберігали
сон дитини) та інші. Використовували ляльки різнобічно, окрім згаданої
оберегової та заспокійливої функцій, слід сказати і про лікувальну
властивість мотанок. Коли дитина хворіла, мати нашвидкуруч робила ляльку
і клала її в ліжечко, а через день викидала чи спалювала, промовляючи
замовляння від хвороби. Такі дії симпатичної магії, вірили наші предки,
допомагають подолати недугу.
12
Цікавими є і весільні ляльки, або як їх ще називають нерозлучники.
Особливістю таких ляльок є спільна рука для молодої і молодого як символ
майбутнього нерозривного подружнього життя. Таких «молодят»
обов’язково садили перед молодими, коли вони їхали по селу, а до ляльок
робили почот з боярами та дружками. Відголоском цього звичаю є традиція
саджати ляльку на машину, правда, вже не мотанк. І оберегове значення цієї
дії майже невідоме. Цікаво, що кожна дівчина на посаг готувала не лише
рушники і сорочки, а й ляльки-мотанки, якими їй дозволялось бавитись, поки
у подружжя не було власних дітей, такі дії навіть вітались, бо вважали, що
так швидше молода затяжіє. А коли тривалий час не було дітей, то таку
ляльку клали в ліжечко, щоби привернути душу до цієї родини. Коли дитинка
народжувалась, ця лялечка передавалась їй з обереговою метою.
На Різдво виготовляли спеціальних ляльок із зерна. Вони символізували
добрий урожай.
Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня,
наречена. При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовля.
Лялька виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко
поряд з дитиною для охорони її сну та здоров'я. Баба-берегиня допомагала
оберігати достаток сім'ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну
для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та
грошового достатку.
Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку
багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і
привертала багатого нареченого.
Один із різновидів ляльки-мотанки – солом’яні ляльки. Зазвичай, такі їх
використовували у ритуально-культових обрядах.
Також були ляльки-мотанками у вигляді козачків, якими могли бавитися
хлопчики. У такий спосіб їм не тільки прищеплювали інтерес і любов до
національного коріння, але й соціальну роль оборонців.
Є ляльки-мотанки, які слугують оберегами та мають особливу силу, коли
13
вони зроблені людиною з добрими помислами. Ляльки-трав’янки захищають
від хвороб. Незаміжні дівчата робили ляльки, які ставили на підвіконня –
сигналом для парубків, що дівчина готова йти під вінець. Особливість такої
ляльки – великі перса та яскраве вбрання. Існувала лялька Спиридонсонцеворот, яка зручно вміщалася в кишеню. У руках Спиридон тримав
колесо, що є символом руху. Його майстрували ті, хто хотів змін у житті, і,
кажуть, Спиридон цьому сприяв.
Моталися ляльки до свят: Великодня голубка (вона червоного кольору,
така лялька символізувала відродження), Вербниця (до Вербної неділі), на
Івана Купала (лялька на один день, можна загадувати бажання й разом з
віночками опускати в річку); весільні ляльки - наречений і наречена, з’єднані
разом; помічниця по господарству - лялька з дуже довгими ручками, до яких
прив'язано багато стрічок; зерновушки - ляльки, набиті зерном, які приносять
достаток у будинок і т.п.
Була лялька-годувальниця. Її робили дівчата в період повноліття для того,
щоб вдало вийти заміж, продовжити рід, народжувати дітей. Лялька-наречена
захищала дівчат від пристріту, привертала гарного жениха. А подарунком до
Різдва була лялька – Ангел. Ляльку-зернинку дарували з побажанням
великого урожаю.
Ляльки були буденні і святкові. Буденними ляльками діти бавились кожен
день, мами намотували їх нашвидкуруч з клаптиків тканин, що знаходили в
хаті. Руки в такої ляльки були не завжди, а якщо були, то символічні і
короткі. Святкові ляльки-мотанки були чепурними і гарними: вони мали
вінок зі стрічками на голові або корону, елементи вишивки на «одязі», багато
намотаних спідниць з дорогої тканини. Називались такі ляльки «Боярині» або
«Дружки».
Українська лялька часто виконувала роль лікаря. Якщо в сім’ї хворіла
дитина, то їй робили спеціальну ляльку-мотанку, яку змотували з тієї трави,
яка допоможе при хворобі. Така ляльку була забавкою для дитини і давала
14
цілющий ефект. Лікувала лялька навіть дорослих. Після усіх лікувальних
процедур ляльку спалювали, аби разом з нею згоріли всі недуги.
На думку дослідників, мотанки не ігрові ляльки. Вони були пов’язані з
обрядом плодючості й продовження роду.
Кукла-мотанка, ймовірно, використовувалась в аграрному культі.
О. Найден звертає увагу, що «куклою» у народі називали жмуток колосся,
який залишали на краю поля, закручували по ходу сонця і прикрашали
яскравими стрічками. Використовувалась у ритуалах, присвячених
майбутньому врожаю.
Очевидний зв’язок мотанки з весільним обрядом. Етнографи фіксували,
що неодружені дівчата, майструючи ляльки, співали, як правило, весільні
пісні. До початку ХХІ ст. в Україні проіснував звичай прикрашання лялькою
капоту першої машини весільного кортежу.
В Україні жінки справляли «колодку» під час святкування Масляної. За
свідченнями Олекси Воропая, заміжні жінки у цей період відзначали
народження, хрестини, а потім оплакували смерть колодки і протягом тижня
відповідно вповивали, хрестили і спалювали її.
Відгомін магічних ритуалів зустрічається у колискових піснях, зокрема, у
колисанці, записаній наприкінці ХІХ ст. у селищі Білокуракине (тепер
Луганської області):
Одна була хустина,
Та й ту вкрала дівчина,
На кукли подрала,
Кукол наробила,
Кота оженила,
Дівчат подражнила.
В печі затопили,
Кукли попалили.
15
А ось іще одна:
А ну-ну-ну, коту, не лізь на колоду, бо розб’єш головку.
Буде головка боліть, нечим буде завертіть.
Одна була сукненочка, та й ту хлопці вкрали,
На кукли порвали, кукол наробили, на вікна посадили.
Дослідники пов’язують ганчір’яні ляльки з культом предків. За
народними віруваннями, всередині ляльки приховується ідол, дух пращура.
Очі могли стати порталом у потойбіччя, а тому на їх зображення накладалося
табу.
Під час народних гулянь, як символ зими, солом’яну лялю спалюють
наприкінці Масниці, із лялькою Мареною забавляються на Івана Купала, а
також вона робилася на Колодія. Ще у дохристиянські часи мотанка була
посередником, оберегом між поколіннями тих, хто відійшов у вічність і ще
ненародженими людьми.
Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від
неприємностей і бід. Ляльку часто використовували у ритуалах. При
виготовленні ритуальної ляльки в неї вплітали все те, від чого людина хотіла
позбутися (біди, хвороби), і спалювали на вогнищі або топили у воді.
Лялька-берегиня має стояти на видному місці. Якщо лялька покликана
сприяти любовній гармонії – у спальні, якщо це лялька на добробут і
соціальний успіх – у вітальні або кабінеті, лялька-берегиня домашнього
вогнища та родинного затишку – у тому місці, де члени родини найчастіше
збираються разом.
Ляльку в жодному разі не можна підвішувати за голову. Найкраще
ставити її на підставку так, щоб вона оглядала кімнату. У крайньому разі її
можна почепити на стіну за спеціальну петельку ззаду на поясі.
Коли ви вносите ляльку в дім і ставите її на призначене для неї місце,
можна їй «розказати», для чого вона прийшла у ваш дім. Не варто у
присутності ляльки-берегині лаятися або з’ясовувати стосунки. І не варто
16
ляльку, придбану для вашого дому, передаровувати іншим людям. Разом з
нею може піти гармонія з вашого дому.
Колись на теренах Європи був поширений культ Богині-матері, і саме цей
культ покладений в основу виникнення ляльки-мотанки. Варто пригадати
казку «Івасик- телесик», в якій Баба і Дід до появи Івасика колишуть в
колисці колодку, тобто ляльку-мотанку. Ще в одній казці дівчинка отримує
матусине благословення і ляльку. Близькою за ідеєю є народна казка «Золоті
ляльки».
Сучасні психологи використовують такі казки в психоаналізі з метою
корекції свідомості жінки, шляхом підключення до сакральної пам’яті свого
народу. Лікувальний ефект досягається саме через казку і ляльку, де остання
допомагає пізнати свою внутрішню самість, яку так щиро намагається
затушувати цивілізація, нівелюючи у жінки її первинні якості, прагнення і
функції. Цікаво, що процес мотання ляльки має заспокійливий ефект, про
який знали наші прабабусі і використовували з лікувальною метою. Не
даремно ж нитку мотають за годинковою стрілкою, ніби упорядковуючи всі
енергетичні поля.
Виготовлення ляльки-мотанки – це свого роду психотерапія, яка бере свої
витоки в глибокій давнині, яка допомагає зняти певні психологічні травми.
Наприклад, помічено, що діти-сироти, які пройшли майстер-класи по
виготовленню ляльки, стають врівноваженішими, і разом з тим вони, роблячи
свою лялечку, формують образ своєї майбутньої матері. Так само жінки, які в
період вагітності проходять майстер-клас, формують для своєї дитини щастя,
здоров’я, успіх.
Будь-яка річ, виготовлена власними руками, сприяє самоствердженню
особистості, розвитку креативного мислення та здатності чітко уявляти
майбутні результати своєї праці. Ясна річ, дитині повинні допомогати батьки
або принаймні не заважати їй.
17
Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька є цінним предметом
домашнього майна, разом з тим виступаючи посередницею між старшим і
молодшим поколіннями, запорукою добробуту, щасливого родинного життя,
й захисту від злих сил.
І сьогодні серед розмаїття сучасних ляльок народні ляльки з тканини є
особливим видом з неосяжною енергетикою, які цілюще впливають на
психіку й здоровий розвиток дитини. Саме тому в наші дні вони стають все
більш і більш популярними.
Нині аби зрозуміти сутність мотанки, не обов’язково народжуватися у
селі, варто лише відшукати та зберегти у собі чарівний дитячий світ маминої
пісні чи дідової казки, збагнути, яке довжелезне коріння народної пам’яті.
Українська лялька-мотанка розвиває духовний світ і пробуджує відчуття
рідного коріння. Вона завжди була пов’язана з сімейними традиціями,
працею і діяльністю дорослих, оточена дитячою турботою і увагою.
Навіть зараз лялька- мотанка є своєрідним символом України, проявом
нашої багатогранної культури і яскравим мистецьким витвором, в який
закладена любов і добрі наміри.
18
Висновки
У результаті проведеного дослідження отримано такі основні результати:
1. Лялька здавна відома в усіх традиційних культурах . Її виготовляли з
каменю, дерева, кістки, гіпсу, воску, глини і навіть заліза. Лялька
виконувала декоративну функцію і оберегову.
2. Одним з найдавніших образів в українській народній культурі є
Берегиня. Це символ життя і родючості. Схематичне зображення
Берегині трансформувалося в малюнок тризуба, який символізує ту ж
саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка,
тобто мудрість, знання і любов або вогонь, воду і життя.
3. Лялька не може бути на когось подібною. Хрест на обличчі — це
багатозначний символ життя, неба та вічності. Лялька з таким
обличчям несе в собі сонячну енергетику. Солярна символіка - одна з
найсвітліших в слов’янської традиції.
4. Мотанка є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та
онукою, старшим та молодшим поколінням, між живими й тими, кого
на цьому світі вже чи ще немає. Хатня мотанка є оберегом, захисником
дому, в якому вона знаходиться, та родини, якій вона належить,
пов’язана з ідеєю материнства, родючістю, хлібом.
5. Вона має вузловий характер і робиться шляхом зав’язування і
намотування шматочків тканини , ниток, стрічок без допомоги голки.
Ось чому лялька має назву «мотанка». Підбирали нитки для мотання
хреста, виходячи із значення кольорів. Символіка підсилювалася
думкою: ниточка не обрізалася, поки лялька не скрутиться. Це
символ безкінечності нашого життя. Іноді лялька виготовлялась «до
випадку»: наприклад, щоб викликати або припинити дощ, змінити
19
погоду, залагодити сварку в родині, забезпечити добру подружню пару
дівчині чи хлопцеві.
6.
Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня,
наречена. Один із різновидів ляльки-мотанки – солом’яні ляльки.
Зазвичай, такі їх використовували у ритуально-культових обрядах.
Моталися ляльки до свят: Великодня голубка, Вербниця, на Івана
Купала,
весільні ляльки - наречений і наречена, з’єднані разом; помічниця по
господарству, зерновушки - ляльки, набиті зерном. Була лялькагодувальниця. Українська лялька часто виконувала роль лікаря.
7. Ляльки-мотанки були пов'язані з обрядом плодючості й продовження
роду. «Куклою» у народі називали жмуток колосся, який залишали на
краю поля, закручували по ходу сонця і прикрашали яскравими
стрічками. Використовувалась у ритуалах, присвячених майбутньому
врожаю. Під час народних гулянь, як символ зими, солом’яну лялю
спалюють наприкінці Масниці, із лялькою Мареною забавляються на
Івана Купала, а також вона робилася на Колодія. Відгомін магічних
ритуалів зустрічається у колискових піснях. Лялька-берегиня має
стояти на видному місці.
8. Виготовлення ляльки-мотанки – це свого роду психотерапія, яка бере
свої витоки в глибокій давнині, яка допомагає зняти певні психологічні
травми. Вона розвиває духовний світ і пробуджує відчуття рідного
коріння.
20
Список використаних літературних джерел
1.
Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. —
Мюнхен, 1958. — Т.1. — С.202.
2.
Грушевський Марко. Дитячі забавки та ігри усякі. Зібрані по
Чигиринщині Київської губернії // Киевская старина. – 1904, июль-август. –
С.85.
3.
Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Под
редакцией В. В. Иванова. — Харьков, 1898. — С. 472.
4.
Закувала зозуленька. Антологія української поетичної творчості.
– К.: Веселка, 1998.
5.
Культура і побут населення України: Навчальний посібник/
Наулко В.І., Артюх Л.Ф., Горленко В.Ф. та ін. – 2-е вид., доп. та перероб. –
К.: Либідь, 1993. – С.160 – 174.
6.
Найден О.С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика.
Образна своєрідність. Функціональні особливості: [історико-етнографічний
просібник]. – К.: АртЕк, 1999.
7.
http://womanwiki.ru
8.
http://motanka.ucoz.ru
9.
Uk.wikipedia.org
10. http://sumno.com
21
Додатки
Послідовність виготовлення ляльки
1.Виготовлення голови ляльки.
2.Намотування хреста на обличчі.
3.Виготовлення тіла ляльки.
4.Виготовлення одягу для неї.
5.Одягання ляльки.
1.
Виготовлення голови ляльки
Береться шматок білої тканини або хустка, начиняється ганчір'ям і
зав’язується вузлом. Виходить голова – єдина об'ємна частина ляльки.
2.
Намотування хреста на обличчі
Хрест на голові мотанки є найважливішим та найскладнішим елементом.
Беремо кольорові нитки і намотуємо один раз навколо шиї (тобто там, де
перев’язували голову нитками) і проводимо від низу до верху лінію.
Далі знову намотуємо коло і проводимо таку саму лінію, але навпаки(з
іншого боку і згори вниз).
Тепер робимо лінію перепендикулярно до попередніх.
22
Для того, аби урізноманітнити його, використовуємо нитки іншого кольору
за тим самим принципом, почергово змінюючи бік, від якого ми їх намотуємо
3.
Виготовлення тіла ляльки
Для того, аби зробити тіло мотанки, майстрині традиційно
використовують природні матеріали: солому, качан кукурудзи тощо.
Примотуємо голову до палички або до качана кукурудзи , або до шишки, до
того, що є під рукою і підходить по розміру
4.
Виготовлення одягу та одягання ляльки
Для цього вирізаємо з ішої білої тканини(не такої, яку ми використовували
для голови ляльки) прямокутник. Робимо в ньому дірку і обережно вдягаємо
на ляльку.
Після цього, збираємо докупи тканину, формуємо об’ємний рукав. Потім з
кольорової тканини робимо спідницю на фартух для ляльки і закріплюємо їх
23
стрічкою. Тепер з іншого шматка кольорової тканини вирізаємо квадрат,
складаємо його навпіл, вдягаємо ляльці на голову у якості хустини.
Або до голови зі звисаючими кінцями хустки прив’язуємо або накручуємо
клапті, що імітують сукню або спідницю, плахту, запаску, фартух. На голову
одягаємо убір, інколи схожий на обрядовий убір нареченої.
Якщо лялька сувенірна, то одяг шиємо в українській традиції.
Анкета
24
1. Прізвище, ім’я, по-батькові опитуваного.
2. Вік.
3. Чи знаєте Ви, що таке лялька-мотанка?
4. Хто грався нею у Вашій сім’ї?
5. Хто ляльку виготовляв?
6. З яких матеріалів її робили?
7. В яких роках гралися ляльками-мотанками?
8. Нитки яких кольорів використовували для мотання хреста?
9. Які повір’я знаєте, пов’язані з лялькою-мотанкою?
Результати опитування
Опитано 25 жінок віком 50 – 68 років. Всі опитані чули або знають, що
таке лялька-мотанка. У сім’ях цих жінок мотанками гралися або вони в
дитинстві, або їхні сестри, або їхні матері. В основному ляльки мотали
бабусі, при цьому використовуючи старі ганчірки, качани або палички,
нитки різних кольорів. Традиція гратися мотанками закінчилася в 50 – 60
роках. На Олександрійщині для мотання хреста використовувалися нитки
білого, червоного рідше інших кольорів. Найпоширеніше повір’я: лялькумотанку клали до ліжечка дитини, щоб оберігати сон, забирати недугу;
обрізки після виготовлення мотанки закопували в місці, де не ходять люди.
25
Колискові пісні
А ну-ну-ну, котарику, та загонь вівці в кошарику.
Нехай вівці не блудять і Кірюшу не будять.
Бо Кірюша малесенький, а він спатки радесенький.
Бог дав, спало б, не плакало, Бог дав, росло б, не боліло
І серденько не скорбіло.
А-а, а-а, а-а, а-а, а-а, а...
Ой, люлі, люлі, люлі, налетіли гулі.
Стали думать ще й гадать, чим Кірюшу гудувать.
Чи кашкою та молочком, чи яблучком та медочком.
А ви, гулі, не гудіть, спить Кірюша, не будіть.
Бо Кірюша манесенький, а він спати радесенький.
А-а, а-а, а-а, а-а, а-а, а...
А ну-ну-ну, коту, не лізь на колоду, бо розб’єш головку.
Буде головка боліть, нечим буде завертіть.
Одна була сукненочка, та й ту хлопці вкрали,
На кукли порвали, кукол наробили, на вікна посадили.
26
Льон збирала, тонкі нитки пряла
Льон збирала,
Тонкі нитки пряла,
Тонкі нитки пряла,
Сповиточки ткала.
Ой біленькі ткала,
Доленьку прохала,
Щоб було дитя вродливе,
Щоб було дитя щасливе.
Золоті ляльки
Українська народна казка Полтавщини
Колись давно-давно жив собі один цар. І надумав він випробувати мудрість
царя сусідньої держави. Для цього він велів своїм майстрам-ювелірам
зробити із золота три однакові ляльки й послав їх з гінцем царю-сусіду.
Гінцеві ж наказав:
— Ляльки ці мають однакову форму, вагу й розміри. Але вартість їх різна.
Одна з них дуже дешева, друга дорожча, а третя — найдорожча. Хай розкаже
цар, у чому тут таємниця.
Цар уважно розглянув ті ляльки, що прислали йому, але різниці між ними не
бачив. Розпитував своїх найдосвідченіших майстрів, але всі вони говорили,
що ляльки між собою нічим не відрізняються.
Тим часом слава про ляльки котилася далі і далі. Почув про них сиротахлопчина, який сидів у в’язниці. Якось хлопчик каже сторожеві:
— Якби мені показали ті ляльки, я б знайшов різницю між ними, але за це
хай мене випустять на волю.
Сторож про все доніс царю. Невдовзі показали хлопцеві ляльки. Він,
придивившись, помітив у них у вухах дірочки. Взяв тоненьку дротинку і
27
обережно просунув її у вухо першої ляльки. Дротинка виткнулася у неї з
рота. Взяв тоді другу ляльку. Дротинка виткнулася з іншого вуха. У третьої
ляльки дротинка застряла у вусі.
Усі присутні були дуже здивовані. Тоді хлопчик мовив:
— Ляльки подібні до людей, то й цінити їх треба, як цінять людину. Перша
лялька нагадує базікала — язикату та ненадійну людину, тому ціни їй зовсім
немає. Друга лялька мені нагадала неслуха — неуважну, пихату і вперту
людину. Ні доброго слова, ні мудрої поради вона не послухає. Третя лялька
нагадує мудру людину. Їй нема ціни, а тому ця лялька з усіх найдорожча.
Хлопчика похвалили за розум і став він радником у свого царя.
28
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа