close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Година памяті і скорботи
( жертвам голодомору 1932-1933рр. в Україні присвячуєтья)
Мета: вшанувати пам'ять загиблих, ознайомити учнів з голодом
1933 року; виховувати любов і повагу до людей, що завоювали
життя.
Обладнання: хліб, калина, колоски пшениці, чорна стрічка, свічка у
підсвічнику.
( На столі - розламана хлібина, поруч кетяг калини, колоски пшениці,
перев'язані чорною стрічкою, свічка у підсвічнику)
Хід проведення
Звучить сьома симфонія Баха, на її фоні учень читає вірш Т.Г.Шевченка
,, Розкрита могила":
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,Панувала...
( Виходить учениця у вбранні темного кольору):
Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.
Я зітхну... Запалю обгорілу свічку.
( Запалює свічку)
Помічаю: не замки - твердині, не храми скам'янілий чорнозем - потріскані стіни плачу.
2
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам'яної гори
Надійшли. Придивляюсь: ,, Україна, XXст.
І не рік, а криваве клеймо: ,, Тридцять три".
( Виходить учень , учениця передає йому свічку)
Хай палає свіча...
Поєднає нас вона в цей час.
Хай сьогодні спогади лунають.
Пам'ять чиста, світла і велична,
Пісня й слово хай єднає нас.
Класний керівник ( бере свічку, книгу - меморіал ,, Голод - 33")
3
Літа 1933 року був в Україні великий голод. Не було тоді, ні війни, ні суші,
ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав,
скільки невинних людей загинуло - старих, молодих і дітей, і ще не
народжених - у лонах матерів.
То ж перегорнемо скорботні сторінки народної пам'яті. Уривки спогадів
мешканців міста Рівного - Свідків Голодомору
( Учні читають спогади)
Я,Сизоненко Володимир Кіндратович, народився 21 квітня 1929р. у
с.Пологи Запорізької області в сім'ї робітника.
Нас було десять дітей. важко було нам. Дивом ми пережили той голод. Я зі
старшим братом йшли в поле, лили в нірки воду, звідти вилазили ховрахи, ми
з братом їх ловили, за день відро назбираємо. Приносили додому, мати їх
варила, а ми їли.
А ще йшли всі ми на луг. В нас росла трава ,, гусячі лапки", вона солодка.
А ми всі ,, паслися на лузі" . Мама ще пекла перепічки з лободи. Її рвали всі,
що не можна було захватити...
Я, Голямина Антоніна Тимофіївна, народилася 23 жовтня 1928р. у
м.Куп'янськ Луганської обл. в сім'ї робітників.
Моїй сім'ї довелося пережити голодомор 1933року. Можу сказати коротко люди пухли, падали , вмирали. Дітей потайки з сіл люди вивозили в місто і
кидали їх на вулицях. По місту їздили підводи і підбирали цих дітей , їх везли
в дитбудинки, де вони виживали.
4
Я, Чубин Володимир Михайлович, народився 10 березня 1918р. в
с.Землянка Глухівського р-ну Черкаської обл.
Мені було 11 років, я добре пам'ятаю голод. У нас всі продукти з хати
позабирали, залишилось лише кілька прихованих картоплин. Ми були
опухлі, але вижили...
Я, Епік Дарія Сергіївна, народилася 3 квітня 1922 р. у с.Желудківка,
Зміївського р-ну, Харківської обл.
Звертаюсь до вас, як свідок голодомору. Все це відбувалося на моїх дитячих
очах в 1933 роках. Жили ми в селі, нас розкулачили, батька не знаю де діли (
він був військовий). Нас лишилося четверо: три брати і я сама найменша.
Був урожай хороший. Приїхали до нас односельчани, такі як ми, забрали в
нас все до останньої ,, булочки" . Що чекало нас? Голод! Брати старші
добралися до м. Харкова і на смітниках кормилися. Як , вижили? Я не знаю.
Скоро померла й мати. Мене, я не знаю відвезли в М. Харків. Тільки
пам'ятаю, що я була майже гола в ситцевому платті і босенька. А вже було
під осінь холодно. Я сиділа на цегляних сходах і голодна. Відкрила якась
жінка двері і питає: ,, Чого ти тут сидиш?" Я їй відповіла: ,, Їсти дуже хочу".
Запитала , а хто тебе привіз, я відповіла не знаю. Вона пішла і винесла
кусочок хліба. Мені нікуди було іти. Я так продовжувала сидіти і їй стало
мене шкода, вона забрала мене і повела до дитячого будинку м. Краматорськ,
Донбас.
Класний керівник : На десятиліття можна засекретити архіви. Можна
приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести
сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписати історію. Та з
пам'яттю народу нічого не вдієш.
5
Не сьогодні це сказано: час народжувати і час помирати, час руйнувати і час
будувати, час розкидати каміння і час збирати його, час мовчати і час
говорити. Час - говорити! Хай ці гіркі слова правди, народжені після
десятиліть безмовності, ляжуть першим нашим каменем у підмурівок
всенародного пам'ятника трагічній історії українського народу.
Учень :
Боже Великий, Всевладний,
Яви нам свою могуть,
Дай розпізнати Правду,
Праведників не забудь.
Учениця:
Дивляться в твої очі
Мільйони скатованих душ.
Пригорни їх, посели на спочинок,
Та їхнього сну не наруш.
6
Учень:
Заступи нас і нашу державу,
Од кривавих, лютих незгод.
Всі ми - сущі, усопші, прийдешні Твій пшеничний, безсмертний народ!
( Звучить молитва ,, Боже, великий єдиний")
7
Урок пам'яті Героїв битви під Крутами
Мета: Вшанувати пам'ять борців за волю України, що полягли під
Крутами, виховувати почуття патріотизму, мужності , незламності
духу.
Обладнання: хліб, калина, свічник із свічкою.
Хід уроку
Класний керівник: Урок пам'яті юнакам- героям України, що загинули
у бою під Крутами, присвячується!
( Всі присутні виконують молитву ,, Отче наш")
Учень : 29 січня - річниця подвигу українських юнаків під Крутами.
Крути ... Символ героїзму й відданості, мужності і незламності
духу нашого юнацтва. Символ національної трагедії...
Учениця: ,, Квіт української молоді, оті мученики українські. Понад все
вони любили свій рідний край", - писав Павло Тичина.
І не лише любили, а й поклали своє життя за незалежність нашої
держави.
Учень: 20 листопада 1917 року народилася самостійна держава - Україна.
З того часу в Україні розгорнулася нова боротьба проти більшовицького
імперіалізму. Становище було вкрай тяжким: необхідно було боронити
молоду державу від ворогів.
Учениця: Ще тільки вчора упали тюрми,
Ще тільки вчора родилась воля;
А нині сурмлять на сполох сурми;
Йдуть дикі орди з чужого поля.
Учень: На захист молодої держави України стали студенти Другої
8
Української ім. Кирило- Мефодіївського братства гімназії.
Патріотичний виступ студента Миколи Лизогуба заохотив усіх
присутніх записуватися до студентського куреня Січових Стрільців.
Курінь налічував 300 студентів.
Учень:
Зібрались триста юних, сміливих:
Браття не купиш волі сльозами!
Не треба смутків, ні слів журливих,
Ходім, як Ігор, з мечами!
Учень:
Супроти хижої навали,
Супроти смерті - в стужу й сніг
Ось тут вони, ось тут стояли
Їх всього жменька - триста їх.
Учениця:
І не уславлені спартанці,
А хлопці з роду відчайдух Ці гімназисти, ці повстанці
ось тут їх непоборний дух.
9
Учень: У глибокому снігу, при 15 - градусному морозі, у легеньких
шкільних шинелях, тримаючи рушниці в замерзлих руках, ці юнаки зустріли
ворога рясним вогнем. П'ять годин без перерви йшов запеклий бій, ніхто не
думав кидати позиції, відступати. Ніхто не звернув уваги, що штабний і
сотник Тимченко ганебно втекли.
Учень: Покинуті своїми старшинами ЮНІ ГЕРОЇ буквально були знищені.
Це сталося 29 січня 1918 року.
Учениця: Нині на станції Крути насипано Курган пам'яті загиблим. З кожної
області нашої дежави привезено на це місце шматочок землі, так і
утворився цей величезний Курган. На цьому Кургані
встановлено Хрест і викарбовано імена всіх загиблих.
Вічна їм пам'ять! (Хвилина мовчання)
Учениця:
Плакав вітер...
Ой як плакав на краю діброви
Де студентське біле тіло
Лежало у крові.
Учень: Легендарна смерть української молоді показала, що воля
українського народу до свого визволення є твердою й непереможною.
10
Учениця: 29 січня - джерело натхнення усього українського народу в поході
до волі України, в боротьбі з ворогом нашої неньки України!
Класний керівник : Кожен тут присутній сьогодні повинен дати собі, своїм
друзям, батькам, українському народові клятву:
Я завжди буду любити Україну!
Я завжди буду боротись за її незалежність, за її щастя і процвітання!
( Усі виконують ГімнУкраїни)
Слава Україні!
Героям слава!
11
Урок – пам’яті , присвячений Героям Небесної Сотні
Мета: вшанувати пам’ять Героїв Небесної Сотні, прищеплювати любов до
Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати
гідними громадянами України.
Оформлення: Прапор України, надпис «Герої не вмирають», фото Героїв
Небесної сотні Рівного, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка.
Учень:
Україна в тривозі… Постріли снайпера, ранені і вбиті молоді люди, які
віддали за майбутнє країни життя,- все це , на жаль, ми знаємо не з чужих
розповідей…
Учениця:
Ще не скоро висохнуть сльози матерів , які втратили своїх Героїв. Оплакує
Героїв Небесної сотні вся українська спільнота…
Ми повинні завжди пам’ятати про цих мужніх людей, які не боялись
померти за Україну… Пам’ятати і розповідати про них.
Класний керівник:
Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків,
друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої
душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну
Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.
( Фото Героїв Небесної Сотні)
12
Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і
дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 20132014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.
Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які
поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих
згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення
власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови.
( Хвилина мовчання)
Учениця:
Рівнянка Оксана Чумак присвятила героям Небесної сотні такі рядки:
Як голосно стогне від болю земля,
Болять душі неньок, печаль в їх очах.
Сини України віддали життя
Сумує країна, в родинах біда.
Всі люди в жалобі, адже їм шкода,
Що ця перемога скрізь цвинтар пройшла.
У кожного пана є правда своя,
13
Проте це є зрада-украсти життя.
Вічная пам'ять синам України,
Що стали героями в наших очах.
Хай ангели поряд із ними радіють,
Що ця перемога зняла палача.
Хай ваші родини тепло зігріває,
Що в душах породить Марія Свята.
І вся Україна вам співчуває,
Це втрата велика-початок життя
Учень:
Нашим славним Героям Ольга Дзюба присвятила вірш.
Героям Небесної Сотні
Як журавлі , що ринули у небо,
Покинувши цей грішний світ
Лишили по собі кривавий,
Та героїчний слід…
Вони не думали, що буде
Не думали про щастя чи добро.
Вони ішли..Ішли назустріч смерті,
І страху зовсім не було.
Небесна Сотня - герої незборені,
Найкращі , найвідважніші сини,
Яскравим сяйвом в небі засвітились,
Щоб інші мріяли, любили і жили…
14
Учениця : ПАМ'ЯТІ ЗАГИБЛОГО ГЕРОЯ З МІСТА ЗБАРАЖА
УСТИМА ГОЛОДНЮКА ТА ВСІХ ІНШИХ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ
СОТНІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ( всі ми добре його пам’ятаємо по миротворчій
касці)
Поліг борець… Та ні, не спочивати!
Не втома очі віками закрила –
Пішов навік в небеснії палати.
Залишив дух ще зовсім юне тіло.
А перед цим життя так квітувало!
Надії, мрії, злети, сподівання!
Тепер це щезло все – навік пропало,
А серце прагнуло життя, кохання...
На мить ще очі молоді відкрились,
В них промайнув весь світ – з кінця до краю,
Життя і смерть у двох зіницях злились
І туга за життям, мов жар палає!
Пісня ,, Герої не вмирають”
Класний керівник :
15
УКРАЇНА у глибокій зажурі: впродовж 18-20 лютого в самому серці
столиці розігралася найкривавіша драма за весь період нашої незалежності:
після лицемірного оголошення Януковичем перемир’я влада пішла в наступ,
улаштувавши «зачистку» Євромайдану силами «Беркуту», внутрішніх військ
і «тітушок», які діяли під прикриттям снайперів. За офіційними даними,
вбито 88 захисників Євромайдану, понад півтори тисячі дістали вогнепальні
поранення. Серед вбитих і рівненчани : 27-річний Олександр Храпаченко,
53-річний Георгій Арутюнян та 42-річний Валерій Опанасюк , які загинули
від куль снайперів у четвер, 20 лютого.
( Фото рівненських Героїв Небесної Сотні)
Учень :
У «кривавий четвер» першим поліг Георгій Арутюнян. У Рівне він переїхав
кілька років тому із Грузії, де у нього залишилися діти. Тут чоловік працював
на водоканалі, згодом звільнився і перебивався підробітками. Одружився
на рівнянці, яка мала дочку. Три роки тому у подружжя народилася донечка.
Більше року тому дружина померла. Прийомна донька взяла до себе
маленьку сестричку, вони жили разом в окремій квартирі. Георгій мешкав
сам, допомагаючи дітям. Він був активним прихильником «Свободи»,
постійно брав участь в акціях, організованих партією. На київському Майдані
був давно. У четвер вранці йшов повз встановлену тут стелу зі «свободівцем»
із Дубна. Чоловіки розмовляли, і раптом на очах у приятеля Георгій упав:
куля снайпера увійшла в шию і вилетіла через плече. Чоловік дотягнув
Георгія до медиків, проте товариш уже був мертвий.
Учениця :
Олександр Храпаченко був театральним режисером, устиг зняти фільм. Був
також туристом, любив подорожувати, займався скелелазінням. Усі, хто знав
Олександра, про нього відгукуються як про життєрадісну людину. Коли
почався обстріл снайперів, хлопець разом з іншими майданівцями припав
16
до землі і затулився щитом. Хтось кинув «коктейль Молотова» поблизу.
Олександр підійняв голову — і помер: куля вцілила йому в око.
У «Фейсбуці» друзі створили сторінку пам’яті Сашка Храпаченка. Коли він
ішов на Майдан минулого тижня, відрадив туди йти свого друга. Сказав:
«У тебе є дитина, а у мене немає».
Учень :
У Валерія Опанасюка, якому куля снайпера потрапила в серце, залишилося
четверо дітей. Дружина Вікторія носить під серцем п’яту дитину.
Учениця: Світлана Логин, м.Рівне.
Пам’яті «Небесній сотні»
Небесна сотня не загине,
Вона у пам’яті живе,
У кожного із нас від нині
На серці рана квіткою цвіте.
Вони поклали душу й тіло
За Батьківщину, за життя,
Вони померли за країну
В якій не стало правди й каяття.
Їх дух незламний за свободу
Хай не забуде кожен з тих,
Хто не почув свого народу,
Хто так відверто знехтував на них.
Сльозами вмилась Україна,
Їх кров, мов річка пролилась,
І то найбільша кара нині...
Ми пам’ятати будемо, навіки Вас!
Сказати: «Дякую!» — нічого;
Я аж до долу поклонюсь,
Що ви вказали істину дорогу,
За Вас я Богу помолюсь!
Класний керівник: Дорогою ціною далася Революція гідності. Страшно
подумати, що лік «Небесній сотні» може продовжитися. І що скорботний
діалог між матір’ю та сином – «Гей, пливе кача» – знову розриватиме серця.
17
…Якби зібрати до купи сльози матерів-українок, пролиті за всі віки, мабуть,
вийшло б море, солоніше за те, що на Святій землі.
Вічна пам’ять усім Героям Небесної сотні, усім Героям України.
Молімося за них, підтримаймо їхніх рідних.
( Молитва ,, Боже Великий, єдиний…”)
18
Література:
1. Голодомор 1932-1933 років в Україні: документи і матеріали / Упоряд.
Р. Я. Пиріг; НАН України. Ін-т історії України. — К.: Вид. дім «КиєвоМогилянська академія», 2007. — 1128 с.
2. Голодомор 1932–1933 років в Україні: причини, демографічні наслідки,
правова оцінка: Матеріали міжнародної конференції (м. Київ, 25-26
вересня 2008 р.)/ Відп. ред. І. Р. Юхновський; Український інститут
національної пам'яті. — К.: ВД «Києво-Могилянська академія»,
2009. — 447 с.
3. Бій під Крутами в національній пам'яті: Збірник документів і матеріалів
/ Упорядники: О. М. Любовець (керівник); О. М. Березовський,
С. В. Бутко, А. О. Тищенко, І. В. Цимбал. — К.: ДП НВЦ
«Пріоритети», 2013. — 288 с. ISBN 978-966-8809-90-3
4. Герої Крут. Лицарський подвиг юних українців 29 січня 1918 року /
Упор. І. Ільєнко. — Дрогобич: Видавнича фірма"Відродження",
1995. — 348 с.
5. Небесна Сотня. Життєві історії героїв. Частина 1 // газета «Експрес»
19
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа