close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Поетичне свято за темою „Природи вічна краса”
Мета: виховувати любов до поетичного слова, естетичний смак і розуміння
краси в довкіллі та поезії; формувати вміння помічати особливе у загально відомому,
пробуджувати бажання творити.
Обладнання: відеозамальовки „Весни краса”, „Шишкін ліс”, „Диво весни”;
відеофільм „Петрівська розпись”, репродукції картин О. Пластова „Весна. Сині води”
(фрагмент), І. Левітана „Сутінки”, малюнки дітей, фотоальбом; поетичні і прозаїчні
твори майстрів і дітей, весняні квіти; ТЗН.
Слово вчителя:
- Людина майже кожного дня очікує на диво. а воно поряд, слід тільки
уважно придивитися і відкрити йому своє серце і душу, як це зробили автори
цього невеличкого відеорядку.
Відеозамальовка „Весни краса”
- Людина завжди прагне осягнути диво Природи і диво Поезії. З давніх
давен вона усвідомлювала свій зв’язок з природою, який збуджував ії почуття,
уяву та фантазію, дарував натхнення. І народжувалися вірші.
О. С. Пушкін „Зимнее утро”
Мороз и солнце; день чудесный!
Еще ты дремлешь, друг прелестный,—
Пора, красавица, проснись:
Открой сомкнуты негой взоры
Навстречу северной Авроры
Звездою севера явись!
Вечор, ты помнишь, вьюга злилась,
На мутном небе мгла носилась;
Луна, как бледное пятно,
Сквозь тучи мрачные желтела,
И ты печальная сидела,—
А нынче... погляди в окно:
Под голубыми небесами
Великолепными коврами,
Блестя на солнце, снег лежит;
Прозрачный лес один чернеет,
И ель сквозь иней зеленеет,
И речка подо льдом блестит.
Вся комната янтарным блеском
Озарена. Веселым треском
Трещит затопленная печь.
Приятно думать у лежанки.
Но знаешь: не велеть ли в санки
Кобылку бурую запречь?
Скользя по утреннему снегу,
Друг милый, предадимся бегу
Нетерпеливого коня
И навестим поля пустые,
Леса, недавно столь густые,
И берег, милый для меня.
Я. П. Полонский „Посмотри - какая мгла...”
Посмотри — какая мгла
Бледный месяц невидимкой,
В глубине долин легла!
В тесном сонме сизых туч,
Под ее прозрачной дымкой
Без приюта в небе ходит
В сонном сумраке ракит
И, сквозя, на все наводит
Тускло озеро блестит.
Фосфорический свой луч.
Я. Щоголів „Теплим ранком”
Теплим ранком сонце встало,
Піднялось і запалало,
Все, що спало,- все проснулось;
Кожна пташка стрепенулась,
З вітки злітує на вітку;
І метелик впився в квітку;
Чередник погнав скотину
Попід гори на долину;
З димарів димок завився,
Мир увесь заворушився.
- Творчій особистості природа допомагає осмислити себе й осягнути істину
буття, відчути найтонші рухи душі.
М. Ю. Лермонтов „Тучи”
Тучки небесные, вечные странники!
Степью лазурною, цепью жемчужною
Мчитесь вы, будто как я же, изгнанники
С милого севера в сторону южную.
Кто же вас гонит: судьбы ли решение?
Зависть ли тайная? злоба ль открытая?
Или на вас тяготит преступление?
Или друзей клевета ядовитая?
Нет, вам наскучили нивы бесплодные...
Чужды вам страсти и чужды страдания;
Вечно холодные, вечно свободные,
Нет у вас родины, нет вам изгнания.
Є. А. Боротинський „Чудный град порой сольётся”
Чудный град порой сольется
Из летучих облаков;
Но лишь ветр его коснется,
Он исчезнет без следов.
Так мгновенные созданья
Поэтической мечты
Исчезают от дыханья
Посторонней суеты.
Ф. Тютчев „Я знаю в праосені пору”
Я знаю в праосені пору
Таку коротку і ясну —
Повітря чисте, день прозорий,
І вечір зве в далечину.
Де серп гуляв і падало колосся,
Усюди простір, пусто на стерні.
Лиш павутиння, мов тонке волосся,
Блищить на марній борозні.
Не чути птиць, повітря захололо,
Далеко ще до перших сніжних хуртовин, —
Блакить прозора й тепла ллється з височин
На стомлене і тихе поле.
(Переклад Юрія Клена)
- Поети прагнули створити образ живої природи, наділити її якостями
людини, щоб осмислити себе, закони свого буття, відшукати істину.
Я. П. Полонський „По горам две хмурых тучи”
По горам две хмурых тучи
Знойным вечером блуждали
И на грудь скалы горючей
К ночи медленно сползали.
Но сошлись — не уступили
Той скалы друг другу даром,
И пустыню огласили
Яркой молнии ударом.
Грянул гром — по дебрям влажным
Эхо резко засмеялось,
А скала таким протяжным
Стоном жалобно сказалась,
Так вздохнула, что не смели
Повторить удара тучи
И у ног скалы горючей
Улеглись и обомлели...
Ф. І. Тютчев „Неохотно и несмело”
Неохотно и несмело
Солнце смотрит на поля.
Чу, за тучей прогремело,
Принахмурилась земля.
Ветра теплого порывы,
Дальний гром и дождь порой...
Зеленеющие нивы
Зеленее под грозой.
Вот пробилась из-за тучи
Синей молнии струя —
Пламень белый и летучий
Окаймил ее края.
Чаще капли дождевые,
Вихрем пыль летит с полей,
И раскаты громовые
Все сердитей и смелей.
Солнце раз еще взглянуло
Исподлобья на поля—
И в сиянье потонула
Вся смятенная земля.
- „Ліс - це величезна
могутність природи”,- так казав російський
письменник Констянтин Паустовський. Про ліс писали і пишуть майже всі
поети і письменники. А чи можливо розкрити всі таємниці лісу? Давайте
спробуємо.
Відеозамальовка „Шишкін ліс”
А. А. Фет „Ель рукавом мне тропинку завесила”
Ель рукавом мне тропинку завесила.
Ветер. В лесу одному
Шумно, и жутко, и грустно, и весело,
Я ничего не пойму.
Ветер. Кругом все гудёт и колышется,
Листья кружатся у ног.
Чу, там вдали неожиданно слышится
Тонко взывающий рог.
Сладостен зов мне глашатая медного!
Мертвые что мне листы!
Кажется, издали странника бедного
Нежно приветствуешь ты.
А. М. Майков „Осень”
Кроет уж лист золотой
Влажную землю в лесу...
Смело топчу я ногой
Вешнюю леса красу.
С холоду щеки горят:
Любо в лесу мне бежать.
Слышать, как сучья трещат,
Листья ногой загребать!
Нет мне здесь прежних утех!
Лес с себя тайну совлек:
Сорван последний орех,
Свянул последний цветок;
Мох не приподнят, не взрыт
Грудой кудрявых груздей;
Около пня не висит
Пурпур брусничных кистей;
Долго на листьях лежит
Ночи мороз, и сквозь лес
Холодно как-то глядит
Ясность прозрачных небес...
- Світлим сприйняттям життя і глибоким розумінням краси оновленої
природи пронизані вірші і оповідання про весну. Ось як про неї пише учениця
нашої школи Стасій Владислава.
Весна
Пришла цветущая весна. Какая же это прекрасная пора года! Именно весной
живая природа просыпается от зимнего сна. Деревья распускают свои липкие почки,
и начинают появляться молодые нежные листочки. И кажется, будто завтра весь
Ладыжин превратится в густой, светлый, зеленый лес, в котором, без ума от
счастья, будут бегать милые детишки. Большинство птиц возвращаются из теплых
краев, и под небом моего родного города начинается весенний птичий концерт,
который длится до осени.
Є. А. Боротинський „Весна, весна! как воздух чист!”
Весна, весна! как воздух чист!
Как ясен небосклон!
Своей лазурию живой
Слепит мне очи он.
Весна, весна! как высоко
На крыльях ветерка,
Ласкаясь к солнечным лучам,
Летают облака!
Шумят ручьи! блестят ручьи!
Взревев, река несет
На торжествующем хребте
Поднятый ею лед!
Еще древа обнажены,
Но в роще ветхий лист,
Как прежде, под моей ногой
И шумен и душист.
Под солнце самое взвился
И в яркой вышине
Незримый жаворонок поет
Заздравный гимн весне.
Что с нею, что с моей душой?
С ручьем она ручей
И с птичкой птичка! с ним журчит,
Летает в небе с ней!..
Т. Г. Шевченко „Встала весна”
Леся Українка „Уже весняне сонце припікає”
Уже весняне сонце припікає,
вже вон-трава перецвітати стала.
От-от зозулька маслечко сколотить,
в червоні черевички убереться
і людям одмірятиме літа.
Вже з вирію поприлітали гості.
Он жовтими пушинками
плавлють
на чистім плесі каченята дикі.
- Пейзаж у художньому творі виражає замилування автора природою,
передає душевний стан героїв, створює особливу емоційну атмосферу тощо.
О. Олесь „Після грози”
Гроза пройшла... Зітхнули трави,
Квітки головки підняли,
І, сонце, тепле і ласкаве,
Спинило погляд на землі.
Літає радість, щастя світить,
Дзвенять пташки в садах рясних,
Сміються знову трави, квіти...
А сльози ще тремтять на них.
О. Толстой „Где гнутся над омутом лозы”
Где гнутся над омутом лозы,
Где летнее солнце печет,
Летают и плещут стрекозы,
Веселый ведут хоровод.
«Дитя, подойди к нам поближе,
Тебя мы научим летать.
Дитя, подойди, подойди же.
Пока не проснулася мать! .
Под нами трепещут былинки,
Нам так хорошо и тепло,
У нас бирюзовые спинки,
А крылышки точно стекло!
Мы песенок знаем так много,
Мы так тебя любим давно!
Смотри, какой берег отлогий,
Какое песчаное дно!..»
- Поети-учні нашої школи теж не залишаються байдужими до краси
довкілля. Іноді вони пишуть вірші з батьками, як це зробив Сташок Олександр.
Сташок Олександр, Сташок Н. П. „Зимний лес”
Спит под снегом зимний лес,
В том лесу есть сто чудес.
Спят медведи до весны,
Им, наверно, снятся сны:
Целый куст малины сладкой,
Летний луг с травою мягкой.
Но неведомо медведям:
Всё сейчас покрыто снегом,
Не шумит ручей лесной,
Он проснётся лишь весной.
Спит под снегом зимний лес,
В том лесу есть сто чудес.
- Любов до природи спонукає творчих людей не тільки оспівувати її у поезії
і прозі, але й відтворювати її красу в інших видах мистецтва.
Відеофільм „Петрівська розпись”
- „Поезія-це завжди неповторність. Якийсь безсмертний дотик до душі”,казала українська поетеса Ліна Костенко. А японська мудрість наголошує: „Якщо
люди люблять квіти, то кожна людина-квітка”. Отже, будьте завжди квітами і
поетами.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа