close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Ольга Кобилянська винаймала у Чернівцях аж 12
квартир
А її батьки спілкувалися між собою... німецькою
Родина Кобилянських. Чернівці, 1898 рік. Стоять (зліва направо):
Олександр, Юліан, Степан, Володимир. Сидять (зліва направо): Максим,
Євгенія, Марія Йосипівна (мати), Юліан Якович (батько), Ольга.
У Чернівцях Ольга Кобилянська жила у будинку на вулиці Димитрова
тринадцять років
із 1929 по 1942 роки. Це було її перше власне
помешкання. До того, всі 12 попередніх будинків у місті, де вона жила,
винаймала…
До Чернівців письменниця переїхала у 1891 році. Будинок – чималий,
п’ять кімнат, плюс кухня, ванна. Жила тут письменниця з родиною
прийомної доньки Олени (донька брата Олександра), з її чоловіком та
їхніми двома синами – Ігорем та Олегом.
Будинок письменниця придбала за гроші від своїх творів. У 1929 році у
Харкові видавалося багатотомне зібрання творів Кобилянської. Було
вирішено, що їй таки належиться літературний гонорар. У перерахунку на
долари ця сума становила 4 тисячі, які й було витрачено на купівлю
будинку. Дім до того належав братові письменниці Максимові. Після
Першої світової війни він виїхав до Одеси. Відомо, що Максим був
москвофільських настроїв. Він помер у 1922 році, і стосовно придбання
будинку Кобилянська домовлялася вже з донькою брата, яка теж мешкала в
Одесі.
У родині Кобилянських завжди було особливе ставлення до музики.
Про це свідчать альбоми з піснями, які любили в родині Кобилянських.
Пісенники переписували і батько, і брат, і сама Ольга. А ще майже всі члени
родини грали на якомусь інструменті, дехто гарно співав. Сама Кобилянська
грала на цитрі (струнний щипковий інструмент, що ставиться на коліна). А
ще – на дримбі та фортепіано. Усі ці раритети – родинні пісенники,
фортепіано, цитра дбайливо зберігаються у Чернівцькому літературномеморіальному музеї Ольги Кобилянської.
Письменниця добре розмовляла німецькою, польською та українською
мовами. Збереглася копія вірша, написаного татові на іменини – польською
мовою. Батько Кобилянської – Юліан Кобилянський, українець, походив із
Тернопільської області, мама, Марія Вернер, наполовину полька і німкеня.
Мама найбільше розмовляла з дітьми польською, тато – українською, а між
собою вони спілкувалися німецькою. Рукопис найпершої повісті
Кобилянської, датованої 1880 роком, “Гортенза, або Доля однієї дівчини”
був написаний німецькою мовою.
У спальні письменниці вражає ліжко, адже воно... дуже маленьке.
Виявляється, Ольга Кобилянська була невисокого зросту, не вищою за 1,60
м. І що ще цікаво: тут же, поруч ліжка, на невеликій тумбочці – дзвінок, у
який вже хвора письменниця дзвонила, коли прокидалася вранці.
Ольга Кобилянська так і не вийшла заміж. З письменницею Лесею
Українкою вони були знайомі 14 років, але бачилися тричі за життя. Два з
них – Леся Українка приїжджала у Чернівці.
У Кобилянської була прийомна донька – Олена. Ольга і її сестра
Євгенія опікувалися цією дівчинкою від народження. І якщо говорити про
нащадків Ольги Кобилянської, то вони залишилися лише по лінії брата
Олександра (батька Олени). Брат письменниці Максим мав двох доньок і
одного онука, але той був бездітний. Юліан мав трьох дітей, і вони –
бездітні. Степан, Володимир, Євгенія дітей не мали.
Після перенесеного інсульту будні письменниці часто зводилися до того, що
Ольга сиділа у кріслі і дивилася у вікно.
(www.wz.lviv.ua/far_and_near/124747)
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа