close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
ПАНЬКО ГАЛИНА ПАВЛІВНА, учитель української мови
та літератури, ССЗШ № 2,
ПАНЬКО ВІКТОР ГЕОРГІЙОВИЧ, учитель української мови
та літератури, ССЗШ № 93
„Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо”
ДІВЧИНКА:
Зростають діти, наче квіти,
І знають всі, всі як один,
Що в березні родився геній,
Поет – Вкраїни славний син!
ХЛОПЧИК:
Черкащини свята Земля
Пророка нам подарувала.
Благословенне те ім’я
Планета вся запам’ятала.
ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ „НЕ НА ШОВКОВИХ ПЕЛЮШКАХ”
СЦЕНКА „Малий Шевченко”
Заходить жінка, одягнена в бідний одяг. До неї підходить хлопчик.
ХЛОПЧИК: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
МАТИ: Так, синку, правда.
ХЛОПЧИК: А чому так багато зірок на небі?
МАТИ: Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та
свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає.
Бачив?
ХЛОПЧИК: Бачив, матусю, бачив. Матусенько, а чому одні зірочки ясні,
великі, а інші ледь видно?
МАТИ: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли
добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини
світить ясно і світло.
ХЛОПЧИК: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя зірочка ясно світила.
МАТИ: Старайся, мій хлопчику.
ВЕДУЧИЙ: 198 років виповнилося відтоді, як засвітилася зоря Великого
Кобзаря, як з бідної хатини моринського кріпака в широкий світ, у вічну дорогу
крізь серця мільйонів рушила людина, яка своїми поезіями піднялась до вершин
всенародної слави. Магія Шевченкового слова незбагненна.
ВЕДУЧИЙ: Його слово тихе, а громом гримить і пробиває тюремні мури, і не
дає заснути в дні сущому, бо для вічності вимолене душею.
ВЕДУЧИЙ:Його слово сяйливе, бо з Сонця благословилося, слово вічне, як
вічна під небесами його Матінка-Земля.
ВЕДУЧИЙ:Його слово пророче, бо світить Україні крізь морок десятиліть,
темінь неволі і пелену сліз, як усміх дитини.
ВЕДУЧИЙ: Його слово живе, бо зродилося з любові. Слово сильне, бо зросло
на Вірі.
1
ВЕДУЧИЙ: Слово чесне, бо освячене Правдою.
ВЕДУЧИЙ: Слово заповітне, бо покликане здобути Волю.
ВЕДУЧИЙ:Слухаймо ж це Слово душею, бо воно з глибин нашого народу
виспівалося, із душі Великого Сина України зродилось.
ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ „ДУМИ МОЇ...”
ВЕДУЧИЙ: Шевченко – наш сучасник, він – наш пророк, духовний батько,
творець і рятівник нації, який зробив незриме в історії зримим у слові, дав
народному духові точку опори і повернув самоповагу українцям.
ЧИТЕЦЬ: ...Жива
Душа поетова святая,
Жива в святих його словах,
І ми, читая, оживаєм
І чуєм Бога в небесах.
ВЕДУЧИЙ: Тарас Шевченко – кріпак? Ні, вільний дух. Він дарував вічність
українському слову, передбачив його майбутнє відродження. Україна і Бог
надихали кожне слово Шевченка.
ЧИТЕЦЬ: Ридаю,
Молю, ридаючи, пошли,
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило..
І на Украйні понеслось,
І на Україні світилось...
ВЕДУЧИЙ: Зміст поезій Шевченка визначався глибоким національнохристиянським світоглядом – вірою в Україну і в Бога як Творця, що сам є
Правдою і Любов’ю. Поет часто звертається до Всевишнього з молитвоюподякою, молитвою-проханням, молитвою-мрією. У них він благає Господа за
цілу націю і майже ніколи за себе.
ЧИТЕЦЬ:
Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь.
ВЕДУЧИЙ: Віра Тарасова – пророча, бо говорив він від імені мільйонів, як
обранець самого Бога, наділений такою любов”ю до свого народу, що заради
нього готовий був пожертвувати власним життям. Тому мав моральне право
сказати українцям:
Свою Україну любіть.
Любіть її... Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
ВЕДУЧИЙ: Шевченкова поезія багатогранна. Невтоленна думка поета
постійно шукала виходу в слові. Тонкий, ніжний лірик, він рідному краєві справдешньому земному раєві – присвячує найсокровенніші слова, що йдуть
2
від самого серця. „Садок вишневий коло хати” – одна з найсонячніших струн
Шевченкової кобзи, шедевр світової лірики.
ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ „САДОК ВИШНЕВИЙ...”
ВЕДУЧИЙ: Але поет не лише безмежно любив свою землю за її розкішну
красу. Його душу пекла велика кривда України, ранили серце її мука і біль.
Сліпий кобзар, високі могили, дівчина-покритка, стражденна мати-кріпачка –
все це злилося в один неподільний образ України.
ЧИТЕЦЬ. ПОЕЗІЯ „ЛІЛЕЯ” . ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ „ТАКА ЇЇ ДОЛЯ”
ВЕДУЧИЙ: Шевченко всією душею любив свою Україну, і він завжди
нагадував українцям про її славне минуле.
ЧИТЕЦЬ / „ІВАН ПІДКОВА”/
Було колись – в Україні
Ревіли гармати;
Було колись – запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося – осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили,Чорніють як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! Може, серце
Хоч трохи спочине.
ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ „ ЗА БАЙРАКОМ БАЙРАК”
ВЕДУЧИЙ: В історичний момент нашого відродження сучасне прочитання
Шевченка дає нам нове його розуміння і прозріння. Кобзар створив глибоко
філософську легенду-містерію „Великий льох” – оригінальний за формою твір
про тяжкі сторінки історії України. У Суботові- хуторі Хмельницького – є два
підземелля.
То Богданові льохи – великий і малий. Хоч Московія розкопала в Україні малий
льох /себто здеморалізувала наше панство/, та великий льох – скарби духовні –
лишилися незайманими. Поет змальовує Україну у трьох найтрагічніших в її
житті періодах занепаду, до якого вона сама й спричинилася.
3
ВЕДУЧИЙ:
ПЕРШИЙ момент. Народ не виступив проти намірів
Хмельницького укласти Переяславський договір і тим самим учинив гріх
супроти України. У творі це алегорично зображено у сцені переходу дороги
гетьманові вповні, коли той їхав у Переяслав присягати Москві.
ВЕДУЧИЙ: ДРУГИЙ момент. Українці не підтримали спроби Мазепи вирвати
Україну з російського ярма. Після горезвісної Полтави ми потрапили у ще
більшу неволю. Не треба було цареві Петрові коня напувати, коли він їхав зі
знищеного Батурина.
ВЕДУЧИЙ: ТРЕТІЙ момент. Наш народ був такий несвідомий свого занепаду
й національного поневолення, що до русифікаційної політики поставився з ...
нерозумною усмішкою, як те канівське немовлятко на руках у матері
забавилось від плачу, задивившись на золочені галери цариці Катерини.
УЧНІ ВИКОНУЮТЬ СЦЕНКУ „ТРИ ДУШІ” З МІСТЕРІЇ „ВЕЛИКИЙ
ЛЬОХ” ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ „РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ”
ВЕДУЧИЙ: Акордом гніву і пророцтвом звучать слова Шевченка, що
яничарство – то велика небезпека для України, найбільша її трагедія.
ВЕДУЧИЙ: Кобзар намагався довести, що кожен народ повинен мати свою
національну гідність, мораль, освячену віковими традиціями.
ЧИТЕЦЬ
/УРИВКИ ІЗ ПОЕМИ „ І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ...”
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся,братайтеся!
В чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя правда
І сила, і воля.
ЧИТЕЦЬ: Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь,
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
ЧИТЕЦЬ: Я ридаю, як згадаю
Діла незабутні
Дідів наших.Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого віку половину.
Отака-то наша слава,
4
Слава України.
ЧИТЕЦЬ: Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
ЧИТЕЦЬ: Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами,
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невичерпний
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
ВЕДУЧИЙ: Шевченка називаємо нашим сучасником. Його твори, сповнені
гуманізму і правди, завжди актуально звучали і будуть звучати для всіх
поколінь.
ЧИТЕЦЬ: Він був поетом волі в час неволі,
Поетом доброти в засиллі зла.
Була у нього незвичайна доля,
Та доля Україною була.
ЧИТЕЦЬ: Словами Шевченка говорить людина!І ними багата моя Україна
Піснями поета співає людина!І тими піснями живе Україна.
ЧИТЕЦЬ: І «думами» славна кожна людина!Тому і безсмертною є Україна.
Мрії поета –в серцях і в думках!Тому Україна є й буде в віках!
ЧИТЕЦЬ: Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі крізь лихоліття
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
5
ЧИТЕЦЬ: У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, Титане, кладемо,
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо.
Усі учасники виходять на сцену, звучить «Заповіт».
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Степанишин Б. Вивчення творчості Т.Г.Шевченка в школі.-К.:Радянська
школа, 1989.
2. Чуб Д. Живий Шевченко: Біографічні та літературознавчі оповіді. – К.:
Веселка, 1994.
3. Шевченко Тарас.Життя і творчість у документах, ілюстраціях. –К.,1991.
4. Шевченко Т.Г. Твори в п’яти томах. – К.: Дніпро,1978.
ДОДАТОК ДО СЦЕНКИ „ТРИ ДУШІ”
ЧИТЕЦЬ: Як сніг три пташечки летіли
Через Суботове і сіли
На похиленому хресті
На старій церкві.
ТРИ ДУШІ /разом/ Бог простить:
Ми тепер душі, а не люди.
А відтіля видніше буде.
Як той розкопуватимуть льох.
1 душа: Коли б вже швидше розкопали,
2 душа: Тойді б у рай нас повпускали.
3 душа: Бо так сказав Петрові Бог:
РАЗОМ: „Тойді у рай їх попускаєш,
Як все москаль позабирає,
Як розкопа великий льох.”
1душа:
Як була я людиною,
То Прісею звалась:
Я отутечки родилась.
Тут і виростала.
Отут було на цвинтарі
Я з дітьми гуляю,
і З Юрасем гетьманенком
У піжмурки граєм.
...Я в Суботові
Росла, виростала!
Як квіточка /далі за текстом/
6
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа