close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

Документ Microsoft Office Word (2)

код для вставки
ТЕМА РІЗДВА У ТВОРАХ ЧАРЛЬЗА ДІККЕНСА
(ЗА ПОВІСТЮ «РІЗДВЯНА ПІСНЯ В ПРОЗІ»)
Роботу виконала:
Заліпська Ірина Анатоліївна,
учениця 9 класу загальноосвітньої школи І-ІІІ
ступенів с. Червоне
Гайворонського району
Кіровоградської області
Вчитель:
Гуличко Тетяна Сергіївна,
вчитель світової літератури загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів с. Червоне
Гайворонського району
Кіровоградської області
Гайворон 2016
Автор: Заліпська Ірина Анатоліївна
Кіровоградське територіальне відділення МАН України
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Червоне
Гайворонського району Кіровоградської області
9 клас
Науковий керівник: Бунчак Наталія Віталіївна – вчитель світової
літератури вищої кваліфікаційної категорії загальноосвітньої школи І-ІІІ
ступенів № 1
м. Гайворон
Мета дослідження: з’ясувати місце повісті у світовій літературі; довести, що
не дивлячись ні нащо добро перемагає зло; продемонструвати художні
засоби репрезентації різдвяної тематики у повісті «Різдвяна пісня в прозі».
Проаналізовано погляди літературознавців щодо виникнення «різдвяного
оповідання».
У світовій літературі багато письменників зверталися до теми Різдва ( Ч.
Діккенс, М. Гоголь, О. Генрі ).
Аналіз жанрових особливостей повісті Ч. Діккенса здійснювався за працями
Н. Шевчук.
У повісті «Різдвяна пісня в прозі» важливим є співставлення душевного
стану героя з навколишнім середовищем.
Ч. Діккенс приділяв увагу пейзажу за характером часу.
Зроблено висновки щодо використання реальних та фантастичних елементів
у творі.
Одним з засобів характеристики персонажів є використання символів, які
підкреслюють авторську ідею.
Письменник вдало використовує художні засоби у характеристиці головного
героя.
Проведене дослідження дало можливість краще зрозуміти задум
письменника, встановити найбільш типові особливості «різдвяних
оповідань» Ч. Діккенса, а також дізнатися, що в зачаруванні світом різдвяних
свят письменник намагався розтопити і наші серця.
ЗМІСТ
1.1.
1.2.
ВСТУП…………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. РІЗДВЯНЕ ОПОВІДАННЯ ЯК ЖАНР
Роль різдвяних оповідань в композиції художнього твору………….. 6
Етапи розвитку жанру та його місце у світовій літературі………….. 7
РОЗДІЛ 2. РІЗДВО У ТВОРАХ Ч. ДІККЕНСА (НА ПРИКЛАДІ ПОВІСТІ
«РІЗДВЯНА ПІСНЯ В ПРОЗІ»)
2.1. Ч. Діккенс та його сприйняття Різдва………………………………….... 9
2.2. Синтез фантастичних та реалістичних елементів у повісті…………….10
2.3. Особливості повісті «Різдвяна пісня в прозі»…………………………...12
2.4. Символіка повісті «Різдвяна пісня в прозі»……………………………..14
2.5. Елементи пейзажу у повісті………………………………………………17
2.6. Мова твору………………………………………………………………....19
РОЗДІЛ 3. СВЯТО ОДНЕ, А СВЯТКУЮТЬ ПО РІЗНОМУ
3.1. Особливості святкування Різдва в Англії………………………………..21
3.2. Особливості святкування Різдва в Україні………………………………22
3.3. Святкування Різдва у моїй родині………………………………………..23
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………25
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ………………………………………….. 27
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...28
ВСТУП
25 чудесных книг про Новый год и
25 чудесных книг про Новый год и
Рождество
Накануне праздников так хочется словить "то самое" детское
настроение. Очароваться зимней сказкой и предвкушением чуда,
поверить в настоящее волшебство и в простое человеческое добро. Мы
выбрали книги, которые здорово справляются с этой задачей.
Заворачивайтесь в пледы, устраивайтесь поудобнее и - наслаждайтесь
чтением! Желательно всей семьей.
«Приключения новогодних игрушек», Е. Ракитина
Чудесная, атмосферная книга о елочных игрушках, которые оживают под
Новый год и рассказывают свои волшебные приключения. Где
путешествовал Пластилиновый Ослик? Как щенок Тявка перестал быть
трусом? Почему так важно, чтобы на серебряной Фее не было ни
пылинки? И когда случается Бал, на котором сбываются мечты?
Волшебная сказка, сотканная из детских воспоминаний, пушистого снега,
ароматов хвои, цитрусов и торжества будет согревать вас весь год своим
теплом!
Издательство «Речь»
«Елка. Сто лет тому назад», составитель Е. Ким
Это не просто книга, а настоящий подарочный набор — покупайте сразу
несколько экземпляров, не пожалеете! В книге, посвященной празднику
елки в России конца XIX - начала XX в., собраны святочные рассказы и
стихотворения популярных авторов с увлекательными историкобытовыми комментариями, с описаниями всевозможных поделок и
детских елочных затей, а также живые и яркие очерки, изображающие
русский быт рубежа веков и традиции, связанные с празднованием
Нового года и Рождества. В отдельный конверт вложены картонажные
премии - изящные открытки, карнавальная маска и ёлочные игрушки.
Издательство «Лабиринт Пресс»
«Правдивая история Деда Мороза», А. Жвалевский и Е. Пастернак
Волшебно-историческая сказка для взрослых и детей от 8-9 лет, тех, кто
еще не расстался окончательно с верой в новогоднее чудо, но уже готов
узнавать правду о жизни и истории своей страны. В 1912 году под
Рождество инженер-путеец Сергей Иванович Морозов, прогуливаясь с
женой Машей в Санкт-Петербурге, попадает под волшебный снег,
который выпадает один раз в пятьдесят лет. Сами того не ведая, супруги
становятся на следующие полстолетия Дедом Морозом и Снегурочкой.
Издательство «Время»
«Однажды в зимнем городе», Я. Мишарин
Рождественская сказка в стихах с невероятно нежными и снежными
иллюстрациями Игоря Купррина. А под псевдонимом Я. Мишарин
скрываются сразу два прекрасных и любимых поэта — Марина
Бородицкая и Михаил Яснов. Сюжет: у одинокой у одинокой женщины
внезапно появляется внук и... тут же пропадает! Но конечно, все
кончится хорошо — это же чудесная история!
Издательство «Розовый жираф»
«Маленький Дед Мороз», А. Штонер
А что если Деды Морозы тоже когда-то были маленькими? А что если
живет на свете такой маленький Дед Мороз, которому очень хочется
побыстрее стать взрослым и начать творить чудеса, однако никто из
взрослых собратьев его всерьез не принимает? Хотя он всегда самым
первым приносит ёлку, печёт печенье и готовит сани, большие Деды
Морозы всё равно не берут его развозить подарки. И так из года в год,
пока однажды Маленький Дед Мороз не делает замечательное
открытие... Историй про приключения Маленького Деда Мороза
несколько — и можно покупать сразу серию.
Издательство «КомпасГид»
«Снежная королева», Х.К. Андресен
Одна из самых длинных и самых волшебных сказок Андерсена
пронизана рождественским духом. Она начинается в зимний вечер и
заканчивается строками протестантского гимна: «Розы цветут, красота,
красота! Скоро узрим мы младенца Христа». Добро сражается со злом,
добрая девочка Герда борется за то, чтобы ее Кай не превратился в
ледяного (эгоистичного и злого) человека.
«Девочка со спичками», Х. К. Андресен
Святочный рассказ о девочке, продающей спички, которая замерзает в
канун Нового года, потому что боится возвращаться домой к жестокому
отцу. Пытаясь согреться, она одну за другой зажигает спички, и в их
недолгом огне перед девочкой предстают счастливые рождественские
картины — жирный запечённый гусь, нарядная елка, покойная бабушка,
которая девочку жалела... Печальная история, которая пробуждает в нас
чувство сострадания и желание помочь обездоленным. Очень уместное
и правильное чтение накануне Рождества.
«Мальчик у Христа на елке», Ф. Достоевский
Еще один берущий за душу рассказ о ребенке, который очарован видом
новогодней ёлки за окном богатого дома. Там свет, огни, угощения и
подарки, нарядные дети играют и танцуют. А голодный мальчик
замерзает на петербургских улицах, брошенный на произвол судьбы
своими неблагополучными родителями. В какой-то момент мальчик всетаки оказывается на новогоднем празднике среди таких же, как и он,
детей, увлечённый туда неведомым тихим голосом...
«Бедный принц», А. Куприн
А здесь все наоборот. Один «благовоспитанный» мальчик из богатой
семьи отчаянно не хочет проводить рождественский праздник среди
скучных гостей своего круга. Что он делает? Он сбегает и весь вечер
храбро колядует вместе с уличными мальчишками. Несмотря на то что
беглеца ловят и возвращают на место, мальчик прикоснулся к настоящей
жизни и испытал настоящий душевный подъем.
«Чудесный доктор», А. Куприн
Еще один трогательный рассказ Куприна основан на вполне реальных
событиях. Накануне Рождества в семье Мерцаловых совсем
расхворалась дочь. И это в довершение к другим несчастьям, вполне
обычным для совершенно нищего семейства. К счастью, отец девочки
случайно встречает на улице доктора Пирогова (того самого
знаменитого, светило нашей медицины). Доктор немедленно
отправляется к больному ребенку и совершает настоящее
рождественское чудо...
«Полярный экспресс», К.В.Оллсбург
В канун Рождества один мечтательный мальчик никак не может уснуть,
он все надеется услышать звук колокольчика с оленьей упряжки СантаКлауса. Но вдруг вместо долгожданного перезвона мальчик шипение
паровоза - это за ним прибыл Полярный экспресс, который отвезет его и
других детишек на Северный полюс в город, где живут и работают Санта
и его помощники-эльфы... Эта книга давно стала мировой классикой, ей
зачитываются не только дети, но и взрослые, которые верят в чудо и все
еще могут слышать звон колокольчика.
«Рождественская мистерия», Ю. Гордер
Это необычная книга-календарь написана известным автором Юстейном
Гордером прежде всего для детей. Главный герой книги, мальчик по
имени Иоаким, живет в Норвегии. А в Норвегии, как и в других
скандинавских странах, существует традиция покупать накануне
праздника Рождества календари, которые называют рождественскими.
Каждый день, начиная с 1 декабря, дети или их родители открывают
маленькое окошка в календаре, за которым спрятаны шоколадки,
фигурки или картинки. Так продолжается все время адвента - то есть
ожидания Рождества, вплоть до 24 декабря, когда вечером празднуют
рождественский Сочельник, а на следующий день наступает великий
праздник Рождества.
Издательство «Амфора»
«Щелкунчик», Э.Т.А.Гофман
Ну как мы можем почувствовать приближение Нового года без этой
сказки? О девочке, которая не побоялась вступить в схватку с силами
зла и была награждена за это самым чудесным образом — встречей с
настоящим принцем. Удивительно красочная история много лет не
перестает вдохновлять и детей, и взрослых.
«Планета новогодних елок», Дж. Родари
Итальянскому мальчику Марко однажды подарили на Новый год детскую
лошадку- качалку. Сначала Марко рассердился на дедушку за такой
подарок - ведь он считал себя уже совсем взрослым! Если бы он только
знал, что благодаря этой игрушке окажется на другой планете! Вместо
такси здесь разъезжают деревянные лошадки, игрушки из магазинов
можно брать бесплатно и каждый день - новогодний! Погода всегда
прекрасная, а если вдруг пойдёт дождь - то только из конфет!
Издательство «Росмэн»
«Рождественские истории», Ч. Диккенс
Однажды Чарльзу Диккенсу рассказали о чудовищных условиях, в
которых приходилось трудиться английским рабочим, в том числе детям.
Писатель был настолько поражен, что задумал написать серию
рассказов — своеобразных проповедей, в занимательной форме
подвигающих людей к состраданию, к деятельному улучшению доли
бедняков, к нравственному «исправлению богачей». Все рассказы
пропитаны одним рождественским духом — внимания и любви к
ближнему своему.
«Ночь перед Рождеством», Н.В.Гоголь
Ну что здесь говорить? Яркая, душевная, страстная, смешная, каждому с
детства знакомая история о строптивой Оксане, ее воздыхателе Вакуле,
красавице Солохе и наивном черте, которого смог объегорить обычный
кузнец... И все это написано таким чарующим слогом, какого больше
нигде не встретишь и от которого сразу, с первых слов — настроение то
самое, волшебное.
«Лето Господне», И. Шмелев
Известный книжный обозреватель Евгения Шафферт так пишет о
рождественской главе этой книги: «...Такого поэтичного описания русских
праздников и традиций нигде больше не найдёшь. Я бы
«рождественское чтение» начала именно с главы о Рождестве из книги
И.Шмелёва: Перед Рождеством, дня за три, на рынках, на площадях, лес елок. А какие елки! Этого добра в России сколько хочешь. Не так, как
здесь, - тычинки. У нашей елки... как отогреется, расправит лапы, - чаща.
На Театральной площади, бывало, - лес. Стоят, в снегу. А снег повалит, потерял дорогу! Мужики, в тулупах, как в лесу. Народ гуляет, выбирает.
Собаки в елках - будто волки, право. Костры горят, погреться. Дым
столбами. Сбитенщики ходят, аукаются в елках
«Библия для детей. Евангельские рассказы»
Майя Кучерская, известная православная журналистка и писательница,
замечательно и просто пересказывает новозаветные истории для детей.
Один из рассказов посвящен как раз появлению младенца Христа на
свет. Теплое и полезное семейное чтение, даже если вы не религиозны,
а просто хотите рассказать ребенку о сути христианства и познакомить
его с главными христианскими сюжетами.
«Маленькие женщины», Л. Элкотт
Роман американской писательницы Луизы Мэй Элкотт до сих пор
остается одной из самых популярных «книг для девочек». XIX век.
Маленький американский городок. Канун Рождества. Миссис Марч сидит
у камина в окружении четырех дочерей и читает письмо… Для Мег, Джо,
Бэт, Эми и их матери это первое Рождество, которое они встречают без
отца – в это время он сражается на фронте. Но, несмотря на все
трудности военного периода, постоянную нехватку денег, болезни, семья
Марч старается сохранять бодрость духа и поддерживать друг друга во
всем. Чудесная теплая книга о жизни четырех сестер.
«Рождество», М. Алдашин
Завораживающе красивый и трогательный мультфильм Михаила
Алдашина «Рождество», заслуженно получивший множество
фестивальных призов, однажды издали в виде альбома — и получилось
здорово. Сюжет основан на евангельском тексте о рождении Христа.
Иллюстрации органично переплетаются с интересными, краткими и
доступными текстами, с помощью которых автор тепло рассказывает об
этом великом празднике. Во второй части книги — рассказ маэстро о
работе над фильмом, эскизы, наброски и фотографии. Ну просто
подарок!
Издательство «Любимая книга»
«Серебряная метель. Большая книга рождественских
произведений»
Внимательно собранный и изданный под чудесной обложкой
рождественский сборник "Серебряная метель" — сюда вошли лучшие
повести, рассказы и стихи русских и зарубежных авторов о празднике
Рождества. Среди авторов - Набоков, Бунин, Чехов, Пастернак, Бродский
и не столь известный Никифоров-Волгин, чей скромный, но трогательный
рассказ и дал название всему сборнику.
Издательство «Никея»
«Книга Нового года и Рождества»
И еще один «зимний», прекрасно изданный подарочный сборник.
Двенадцать сказок разных народов и разных времен о главных зимних
праздниках - Рождестве и Новом годе.
Издательство "Манн, Иванов и Фербер"
«Секреты пластилина. Праздник Рождества», Р. Орен
Автор этой книги — всемирно известный мультипликатор и педагог Рони
Орен. В каждой своей книге он детально показывает процесс создания
из пластилина различных персонажей. В этом выпуске он разворачивает
тему Рождества и готовит вместе с вами целый вертеп! Возьмите книгу,
пару коробок пластилина, и теплый семейный вечер гарантирован.
Очень понятные и наглядные объяснения, симпатичный результат (даже
у тех, кто отродясь не считал себя талантом в лепке) и конечно —
отличный повод поговорить с детьми об истории праздника.
Издательство «Махаон»
«Рождественское чудо мистера Туми», С. Войцеховски
Самая настоящая рождественская сказка о любви, искуплении и
надежде. Мистер Туми — резчик по дереву, он потерял свою семью и
тяжело горюет о ней. Но накануне праздника с ним, конечно же,
случается чудо — он обретает двух близких людей. «Когда-то, в самое
первое Рождество, явился младенец, который принес в мир свет и
надежду. Вот я и решила написать о ребёнке, вошедшем в жизнь
несчастного человека и принёсшего в эту одинокую жизнь свет
надежды», – говорит автор.
Издательство «Рипол-Классик»
«Рассказы про Франца и рождество», К. Нестлингер
Есть такие взрослые, которые ужасно любят устраивать сюрпризы. Все
бы хорошо, но ведь с такими совершенно невозможно загадывать
новогодние желания! Накануне праздника главный герой известной
серии про Франца страдает, что снова от мамы не дождешься желанного
подарка — обязательно будет что-нибудь да не то... И Франц решает
взять дело в свои руки.
Издательство «КомпасГид»
«Рождество в лесу», У. Старк
Рождество встречают не только люди, но и гномы, и даже животные.
Ворчливый одинокий гном Бука развесил сушиться варежки. Но вот
незадача - ветер унес их. А когда Бука погрозил ветру кулаком, озорник
сорвал с его головы и красный колпак. Разве их теперь поймаешь! Два
крольчонка, Нина и Ника находят среди листьев и мха красный колпак,
унесенный ветром у гнома, который всегда приходит в лес на Рождество.
Но что такое Рождество? Белки и вороны рассказали, что Рождество это самый радостный праздник. Как его встречать, никто не знает, но все
ждут его с нетерпением и готовятся к приходу гнома: сочиняют
радостную гномичью песню, пекут вкусности, прибираются в доме,
готовят подарки и наряжают из всякой всячины дерево в лесу...
Издательство «Самокат»
«Рождество в домике у Петсона», С. Нурдквист
Невозможно устоять поклонникам художника и сказочника Свена
Нурдквиста! "Рождество в домике Петсона" рассказывает о
приключениях двух любимых детьми персонажей - одинокого старика
Петсона и его котенка Финдуса. Накануне Рождества у Петсона и
Финдуса множество дел, но Петсон случайно подвернул ногу. Кто же
будет наряжать елку и готовить праздничный ужин?
Издательство «Белая ворона»
Рождество
Накануне праздников так хочется словить "то самое" детское
настроение. Очароваться зимней сказкой и предвкушением чуда,
поверить в настоящее волшебство и в простое человеческое добро. Мы
выбрали книги, которые здорово справляются с этой задачей.
Заворачивайтесь в пледы, устраивайтесь поудобнее и - наслаждайтесь
чтением! Желательно всей семьей.
«Приключения новогодних игрушек», Е. Ракитина
Чудесная, атмосферная книга о елочных игрушках, которые оживают под
Новый год и рассказывают свои волшебные приключения. Где
путешествовал Пластилиновый Ослик? Как щенок Тявка перестал быть
трусом? Почему так важно, чтобы на серебряной Фее не было ни
пылинки? И когда случается Бал, на котором сбываются мечты?
Волшебная сказка, сотканная из детских воспоминаний, пушистого снега,
ароматов хвои, цитрусов и торжества будет согревать вас весь год своим
теплом!
Издательство «Речь»
«Елка. Сто лет тому назад», составитель Е. Ким
Это не просто книга, а настоящий подарочный набор — покупайте сразу
несколько экземпляров, не пожалеете! В книге, посвященной празднику
елки в России конца XIX - начала XX в., собраны святочные рассказы и
стихотворения популярных авторов с увлекательными историкобытовыми комментариями, с описаниями всевозможных поделок и
детских елочных затей, а также живые и яркие очерки, изображающие
русский быт рубежа веков и традиции, связанные с празднованием
Нового года и Рождества. В отдельный конверт вложены картонажные
премии - изящные открытки, карнавальная маска и ёлочные игрушки.
Издательство «Лабиринт Пресс»
«Правдивая история Деда Мороза», А. Жвалевский и Е. Пастернак
Волшебно-историческая сказка для взрослых и детей от 8-9 лет, тех, кто
еще не расстался окончательно с верой в новогоднее чудо, но уже готов
узнавать правду о жизни и истории своей страны. В 1912 году под
Рождество инженер-путеец Сергей Иванович Морозов, прогуливаясь с
женой Машей в Санкт-Петербурге, попадает под волшебный снег,
который выпадает один раз в пятьдесят лет. Сами того не ведая, супруги
становятся на следующие полстолетия Дедом Морозом и Снегурочкой.
Издательство «Время»
«Однажды в зимнем городе», Я. Мишарин
Рождественская сказка в стихах с невероятно нежными и снежными
иллюстрациями Игоря Купррина. А под псевдонимом Я. Мишарин
скрываются сразу два прекрасных и любимых поэта — Марина
Бородицкая и Михаил Яснов. Сюжет: у одинокой у одинокой женщины
внезапно появляется внук и... тут же пропадает! Но конечно, все
кончится хорошо — это же чудесная история!
Издательство «Розовый жираф»
«Маленький Дед Мороз», А. Штонер
А что если Деды Морозы тоже когда-то были маленькими? А что если
живет на свете такой маленький Дед Мороз, которому очень хочется
побыстрее стать взрослым и начать творить чудеса, однако никто из
взрослых собратьев его всерьез не принимает? Хотя он всегда самым
первым приносит ёлку, печёт печенье и готовит сани, большие Деды
Морозы всё равно не берут его развозить подарки. И так из года в год,
пока однажды Маленький Дед Мороз не делает замечательное
открытие... Историй про приключения Маленького Деда Мороза
несколько — и можно покупать сразу серию.
Издательство «КомпасГид»
«Снежная королева», Х.К. Андресен
Одна из самых длинных и самых волшебных сказок Андерсена
пронизана рождественским духом. Она начинается в зимний вечер и
заканчивается строками протестантского гимна: «Розы цветут, красота,
красота! Скоро узрим мы младенца Христа». Добро сражается со злом,
добрая девочка Герда борется за то, чтобы ее Кай не превратился в
ледяного (эгоистичного и злого) человека.
«Девочка со спичками», Х. К. Андресен
Святочный рассказ о девочке, продающей спички, которая замерзает в
канун Нового года, потому что боится возвращаться домой к жестокому
отцу. Пытаясь согреться, она одну за другой зажигает спички, и в их
недолгом огне перед девочкой предстают счастливые рождественские
картины — жирный запечённый гусь, нарядная елка, покойная бабушка,
которая девочку жалела... Печальная история, которая пробуждает в нас
чувство сострадания и желание помочь обездоленным. Очень уместное
и правильное чтение накануне Рождества.
«Мальчик у Христа на елке», Ф. Достоевский
Еще один берущий за душу рассказ о ребенке, который очарован видом
новогодней ёлки за окном богатого дома. Там свет, огни, угощения и
подарки, нарядные дети играют и танцуют. А голодный мальчик
замерзает на петербургских улицах, брошенный на произвол судьбы
своими неблагополучными родителями. В какой-то момент мальчик всетаки оказывается на новогоднем празднике среди таких же, как и он,
детей, увлечённый туда неведомым тихим голосом...
«Бедный принц», А. Куприн
А здесь все наоборот. Один «благовоспитанный» мальчик из богатой
семьи отчаянно не хочет проводить рождественский праздник среди
скучных гостей своего круга. Что он делает? Он сбегает и весь вечер
храбро колядует вместе с уличными мальчишками. Несмотря на то что
беглеца ловят и возвращают на место, мальчик прикоснулся к настоящей
жизни и испытал настоящий душевный подъем.
«Чудесный доктор», А. Куприн
Еще один трогательный рассказ Куприна основан на вполне реальных
событиях. Накануне Рождества в семье Мерцаловых совсем
расхворалась дочь. И это в довершение к другим несчастьям, вполне
обычным для совершенно нищего семейства. К счастью, отец девочки
случайно встречает на улице доктора Пирогова (того самого
знаменитого, светило нашей медицины). Доктор немедленно
отправляется к больному ребенку и совершает настоящее
рождественское чудо...
«Полярный экспресс», К.В.Оллсбург
В канун Рождества один мечтательный мальчик никак не может уснуть,
он все надеется услышать звук колокольчика с оленьей упряжки СантаКлауса. Но вдруг вместо долгожданного перезвона мальчик шипение
паровоза - это за ним прибыл Полярный экспресс, который отвезет его и
других детишек на Северный полюс в город, где живут и работают Санта
и его помощники-эльфы... Эта книга давно стала мировой классикой, ей
зачитываются не только дети, но и взрослые, которые верят в чудо и все
еще могут слышать звон колокольчика.
«Рождественская мистерия», Ю. Гордер
Это необычная книга-календарь написана известным автором Юстейном
Гордером прежде всего для детей. Главный герой книги, мальчик по
имени Иоаким, живет в Норвегии. А в Норвегии, как и в других
скандинавских странах, существует традиция покупать накануне
праздника Рождества календари, которые называют рождественскими.
Каждый день, начиная с 1 декабря, дети или их родители открывают
маленькое окошка в календаре, за которым спрятаны шоколадки,
фигурки или картинки. Так продолжается все время адвента - то есть
ожидания Рождества, вплоть до 24 декабря, когда вечером празднуют
рождественский Сочельник, а на следующий день наступает великий
праздник Рождества.
Издательство «Амфора»
«Щелкунчик», Э.Т.А.Гофман
Ну как мы можем почувствовать приближение Нового года без этой
сказки? О девочке, которая не побоялась вступить в схватку с силами
зла и была награждена за это самым чудесным образом — встречей с
настоящим принцем. Удивительно красочная история много лет не
перестает вдохновлять и детей, и взрослых.
«Планета новогодних елок», Дж. Родари
Итальянскому мальчику Марко однажды подарили на Новый год детскую
лошадку- качалку. Сначала Марко рассердился на дедушку за такой
подарок - ведь он считал себя уже совсем взрослым! Если бы он только
знал, что благодаря этой игрушке окажется на другой планете! Вместо
такси здесь разъезжают деревянные лошадки, игрушки из магазинов
можно брать бесплатно и каждый день - новогодний! Погода всегда
прекрасная, а если вдруг пойдёт дождь - то только из конфет!
Издательство «Росмэн»
«Рождественские истории», Ч. Диккенс
Однажды Чарльзу Диккенсу рассказали о чудовищных условиях, в
которых приходилось трудиться английским рабочим, в том числе детям.
Писатель был настолько поражен, что задумал написать серию
рассказов — своеобразных проповедей, в занимательной форме
подвигающих людей к состраданию, к деятельному улучшению доли
бедняков, к нравственному «исправлению богачей». Все рассказы
пропитаны одним рождественским духом — внимания и любви к
ближнему своему.
«Ночь перед Рождеством», Н.В.Гоголь
Ну что здесь говорить? Яркая, душевная, страстная, смешная, каждому с
детства знакомая история о строптивой Оксане, ее воздыхателе Вакуле,
красавице Солохе и наивном черте, которого смог объегорить обычный
кузнец... И все это написано таким чарующим слогом, какого больше
нигде не встретишь и от которого сразу, с первых слов — настроение то
самое, волшебное.
«Лето Господне», И. Шмелев
Известный книжный обозреватель Евгения Шафферт так пишет о
рождественской главе этой книги: «...Такого поэтичного описания русских
праздников и традиций нигде больше не найдёшь. Я бы
«рождественское чтение» начала именно с главы о Рождестве из книги
И.Шмелёва: Перед Рождеством, дня за три, на рынках, на площадях, лес елок. А какие елки! Этого добра в России сколько хочешь. Не так, как
здесь, - тычинки. У нашей елки... как отогреется, расправит лапы, - чаща.
На Театральной площади, бывало, - лес. Стоят, в снегу. А снег повалит, потерял дорогу! Мужики, в тулупах, как в лесу. Народ гуляет, выбирает.
Собаки в елках - будто волки, право. Костры горят, погреться. Дым
столбами. Сбитенщики ходят, аукаются в елках
«Библия для детей. Евангельские рассказы»
Майя Кучерская, известная православная журналистка и писательница,
замечательно и просто пересказывает новозаветные истории для детей.
Один из рассказов посвящен как раз появлению младенца Христа на
свет. Теплое и полезное семейное чтение, даже если вы не религиозны,
а просто хотите рассказать ребенку о сути христианства и познакомить
его с главными христианскими сюжетами.
«Маленькие женщины», Л. Элкотт
Роман американской писательницы Луизы Мэй Элкотт до сих пор
остается одной из самых популярных «книг для девочек». XIX век.
Маленький американский городок. Канун Рождества. Миссис Марч сидит
у камина в окружении четырех дочерей и читает письмо… Для Мег, Джо,
Бэт, Эми и их матери это первое Рождество, которое они встречают без
отца – в это время он сражается на фронте. Но, несмотря на все
трудности военного периода, постоянную нехватку денег, болезни, семья
Марч старается сохранять бодрость духа и поддерживать друг друга во
всем. Чудесная теплая книга о жизни четырех сестер.
«Рождество», М. Алдашин
Завораживающе красивый и трогательный мультфильм Михаила
Алдашина «Рождество», заслуженно получивший множество
фестивальных призов, однажды издали в виде альбома — и получилось
здорово. Сюжет основан на евангельском тексте о рождении Христа.
Иллюстрации органично переплетаются с интересными, краткими и
доступными текстами, с помощью которых автор тепло рассказывает об
этом великом празднике. Во второй части книги — рассказ маэстро о
работе над фильмом, эскизы, наброски и фотографии. Ну просто
подарок!
Издательство «Любимая книга»
«Серебряная метель. Большая книга рождественских
произведений»
Внимательно собранный и изданный под чудесной обложкой
рождественский сборник "Серебряная метель" — сюда вошли лучшие
повести, рассказы и стихи русских и зарубежных авторов о празднике
Рождества. Среди авторов - Набоков, Бунин, Чехов, Пастернак, Бродский
и не столь известный Никифоров-Волгин, чей скромный, но трогательный
рассказ и дал название всему сборнику.
Издательство «Никея»
«Книга Нового года и Рождества»
И еще один «зимний», прекрасно изданный подарочный сборник.
Двенадцать сказок разных народов и разных времен о главных зимних
праздниках - Рождестве и Новом годе.
Издательство "Манн, Иванов и Фербер"
«Секреты пластилина. Праздник Рождества», Р. Орен
Автор этой книги — всемирно известный мультипликатор и педагог Рони
Орен. В каждой своей книге он детально показывает процесс создания
из пластилина различных персонажей. В этом выпуске он разворачивает
тему Рождества и готовит вместе с вами целый вертеп! Возьмите книгу,
пару коробок пластилина, и теплый семейный вечер гарантирован.
Очень понятные и наглядные объяснения, симпатичный результат (даже
у тех, кто отродясь не считал себя талантом в лепке) и конечно —
отличный повод поговорить с детьми об истории праздника.
Издательство «Махаон»
«Рождественское чудо мистера Туми», С. Войцеховски
Самая настоящая рождественская сказка о любви, искуплении и
надежде. Мистер Туми — резчик по дереву, он потерял свою семью и
тяжело горюет о ней. Но накануне праздника с ним, конечно же,
случается чудо — он обретает двух близких людей. «Когда-то, в самое
первое Рождество, явился младенец, который принес в мир свет и
надежду. Вот я и решила написать о ребёнке, вошедшем в жизнь
несчастного человека и принёсшего в эту одинокую жизнь свет
надежды», – говорит автор.
Издательство «Рипол-Классик»
«Рассказы про Франца и рождество», К. Нестлингер
Есть такие взрослые, которые ужасно любят устраивать сюрпризы. Все
бы хорошо, но ведь с такими совершенно невозможно загадывать
новогодние желания! Накануне праздника главный герой известной
серии про Франца страдает, что снова от мамы не дождешься желанного
подарка — обязательно будет что-нибудь да не то... И Франц решает
взять дело в свои руки.
Издательство «КомпасГид»
«Рождество в лесу», У. Старк
Рождество встречают не только люди, но и гномы, и даже животные.
Ворчливый одинокий гном Бука развесил сушиться варежки. Но вот
незадача - ветер унес их. А когда Бука погрозил ветру кулаком, озорник
сорвал с его головы и красный колпак. Разве их теперь поймаешь! Два
крольчонка, Нина и Ника находят среди листьев и мха красный колпак,
унесенный ветром у гнома, который всегда приходит в лес на Рождество.
Но что такое Рождество? Белки и вороны рассказали, что Рождество это самый радостный праздник. Как его встречать, никто не знает, но все
ждут его с нетерпением и готовятся к приходу гнома: сочиняют
радостную гномичью песню, пекут вкусности, прибираются в доме,
готовят подарки и наряжают из всякой всячины дерево в лесу...
Издательство «Самокат»
«Рождество в домике у Петсона», С. Нурдквист
Невозможно устоять поклонникам художника и сказочника Свена
Нурдквиста! "Рождество в домике Петсона" рассказывает о
приключениях двух любимых детьми персонажей - одинокого старика
Петсона и его котенка Финдуса. Накануне Рождества у Петсона и
Финдуса множество дел, но Петсон случайно подвернул ногу. Кто же
будет наряжать елку и готовить праздничный ужин?
Издательство «Белая ворона»
Різдво Христове не поділяється на католицьке, православне і протестантське.
Просто дата його святкування залежить від того, яким календарем користуються
представники конкретної релігійної спільноти – юліанським чи григоріанським.
Але, все ж, католики та православні, мають різні традиції відзначення народження
сина Божого. Шановна газето «День», чи не можна б через Вас отримати відповідь від
компетентних людей у нашому суспільстві на запитання, яке, сподіваюся, цікавить не одного мене.
Маю на увазі вшанування в Україні Дня Різдва Христового. Відомо ж, що 25 грудня римо-католики,
протестанти і багато православних відзначають це велике християнське свято. Готуються, як і
належиться, зустрічати Новий рік. Ми ж, у переважній більшості, чекаємо першої вечірньої зірки з 6
на 7 січня. Хоч обов’язково, як і, ймовірно, більшість землян відзначимо перед цим Новий рік. В
останній тиждень посту за нашою різдвяною традицією. А згодом відсвяткуємо ще й старий Новий
рік. Що, як я чув, доволі незрозуміло для людей на Заході. Мені це теж дивно і незрозуміло. І я
хотів би знати: чому так є? На підставі чого ми так уперто протиставляємо свою різдвяну традицію
іншим? Не хочемо помічати у своїй масі того, що одночасно протиставляємося не лише здоровому
глузду, а й Слову Біблії. У перших же рядках Книги сказано, що небесні світила на небі
започатковані для відділення дня від ночі і щоб стали вони знаками, і часами умовленими, і днями,
і роками. Тобто відлік часу люди проводять днями, тижнями, місяцями, роками тощо згідно з
розташуванням небесних світил. Задля цього людство винайшло календарі. Більш чи менш
досконалі, бо людям, як давно відомо, властиво помилятися. Але небесні світила — непохибні.
Тому й є завжди нагода, при добрій волі людей, себе (свої календарі) скоригувати й узгодити їх із
місцеположенням небесного знамення. Одне з останніх коригувань календаря відбулося 1582 р.
Учені люди, богослови (теологи) одночасно за тодішніми науковими нормами переконали
керівництво католицької церкви, що з часу започаткування календаря Юлія Цезаря облік часу
відстає (тоді на десять днів) від кількості днів, що обрахували небесні світила. Так світ отримав
новий досконаліший Григоріанський календар. Неприязнь до влади (кривава неприязнь)
протестантів відступила впродовж кількох десятиліть і століть перед здоровим глуздом. І всі західні
християни живуть за одним календарем. Навіть деякі курйози від цього їм не дошкуляють. От,
наприклад, перший президент США Дж. Вашингтон народився ще за Юліанським — чинним на той
час у його рідній Вірджинії — календарем, а в історію увійшов, як стверджують офіційні біографічні
дані, вже за прийнятим згодом Григоріанським. Навіть значна частина православного світу
порозумілася, як я вже зазначив на початку, з латинським нововведенням. А що, дозвольте
спитати, стримує українців? Адже ми живемо за тим самим календарем, що й усі. Сівбу
намагаємося проводити в найсприятливіші астрономічні строки. Тобто за небесним календарем, а
не церковним. І зауважимо, панове, що за нашим церковним календарем Різдво будемо святкувати
не в січні, а як і наші західні сусіди: 25 грудня — за чинним у нашому східному обряді церковним
календарем. Тож виходить, що живемо ми одночасно за двома вимірами часу. Як це узгоджується
зі здоровим глуздом? Церква у нас, як і в усьому західному світі, відокремлена від держави. Але ж
не від нашого духовного життя. І від кого відокремлюємось ми — більшість українських громадян,
— коли сідаємо за різдвяну Вечерю в день за календарем, хибність якого доводять небесні світила!
Так, звичайно, поділ між людьми є і буде. Це запорука людської єдності, а не одноманітності. Бо
хоч яке людство строкате, але назва всім нам одна — Людина. І тотожні ми одне одному нашою
будовою, що передбачає різні функції за окремими частинами тіла, але не відчуження їх від
здорового тіла. Здорова ж людина не може перебувати одночасно у двох часових реаліях. Це
фантастика. А коли людина, всупереч здоровому глузду, практикує таке роздвоєння свідомості, то
це, здається, є шизофренією.
Так-от, шановна редакціє газети «День», чи не можна б за вашого посередництва дізнатися, чому
ми святкуємо Різдво не 25 грудня, а 7 січня (чи то нам теж-таки 25.12)?
Євстратій ЗОРЯ, єпископ УПЦ КП:
— Внутрішньої церковної необхідності переходу на григоріанський календар я не бачу. Дане
питання, як правило, порушується ззовні, беручи до уваги теоретичні міркування, мовляв, було би
добре святкувати народження Спасителя разом з усім світом. Але як це може бути на практиці, ті,
хто піднімає згадану тему, не замислюються.
По-перше, вже існує досвід у ХХ столітті щодо переходу на новий календар. Зокрема, російський
патріарх Тихон у 1920-х роках видав відповідний указ. Однак 25 грудня святкувати Різдво Христове
в храми ніхто не прийшов. Натомість усі прийшли 7 січня.
Також маємо трагічний приклад Грецької церкви, яка в 1920-х роках перейшла на новий стиль,
через що в ній сталося розділення. Між іншим, воно триває досі. Є так звана група старостильних
юрисдикцій, які не визнають «новизну» і відійшли.
Крім того, слід ураховувати, що Українська церква й так розділена. А перехід на григоріанський
календар може тільки поглибити це.
В принципі, розглядати дане питання можна, але лише за умови, що його розв’язання принесе
користь Церкві. Сказати б, свого часу в древній Церкві була проблема святкування Пасхи. Одні
святкували її у фіксований день — 15 числа місяця нісана за місячним календарем разом із
юдеями. Інші — за тією традицією, яка, зрештою, стала домінуючою, тобто в першу неділю після
весняного повного місяця. І для того, щоб вирішити питання, яким чином святкувати, довелося
зібрати не один церковний собор і провести дуже багато консультацій.
Якщо нині виникне дійсно церковна потреба щодо переходу на новий календар, відповідно, пройде
дискусія, і, можливо, соборне рішення буде ухвалено. Та поки що такої необхідності немає.
ДО РЕЧІ
Днями, перебуваючи з пастирським візитом у Черкасах, як повідомляє департамент інформації
греко-католиків (www.ugcc.org.ua), глава Української греко-католицької церкви Блаженнійший
Святослав (ШЕВЧУК) заявив:
— В УГКЦ поки відсутні ініціативи щодо святкування Різдва 25 грудня. В Україні наша Церква
святкує Різдво та Великдень за старим стилем разом із православними братами. І коли ми будемо
щось змінювати, то хочемо це робити разом, щоби не дати можливості для створення нових
якихось поділів або акцентування якихось протистоянь. Однак дискусії з цього приводу наразі не
ведеться.
Походження жанру[ред. • ред. код]
Традиція різдвяного оповідання бере свій початок в середньовічних містеріях. Це були драми
на біблійські теми. З містерії в різдвяне оповідання перейшла трьохрівнева організація
простору (пекло — земля — рай) і загальна чудесна атмосфера зміни світу чи героя, що
проходить в сюжеті оповідання через всі три рівні світобудови[1].
В Україні існувала вертепна (різдвяна) драма, на зразок середньовічних західноєвропейських
містерій. Вертепна драма (вертеп) гралась за мотивами євангельських оповідань про
народження Ісуса Христа. Широке визнання вертеп здобув через простоту та доступність
сюжету, природність мови, соціальні й побутові мотиви, комедійні ситуації та народні
персонажі. І дотепер у містах та селах України можна побачити ватаги, які розігрують вертепні
драми біля церков.
Тексти вертепної драми, які дійшли до нашого часу, належать до другої половини XVIII
століття. Найповніший текст — це так званий «галаганівський» список, що був записаний у
селі Сокиренцях у 1770 році від київських бурсаків. Текст вертепної драми — це цікаве
поєднання книжних елементів з елементами народними. Вертепна драма складається з двох
частин: різдвяної драми за мотивами євангельських оповідань про народження Ісуса Христа
та сатирично-побутової інтермедії. Перша частина вертепу більш-менш стійка і в народі
називалась «святою», а друга, «народна», змінювалася залежно від місцевих умов та
історичних періодів.[2].
На Русі попередниками літературного різдвяного оповідання були усні історії, чи билички, що
розповідались зазвичай в селах в святочні вечори. Не рідко це були страшні історії —
про ворожіння, що збулось, про зворотне ворожіння на судженого, про зустрічі з нечистою
силою. Похилі, досвідчені жінки розповідали їх молоденьким ворожкам. Потім відголоски
подібних історій потрапили до літературного жанру («Страшне ворожіння» О. БестужеваМарлінського чи в «Гусарській шаблі» К. Баранцевича)[1].
Жанр в ХІХ столітті[ред. • ред. код]
«Дівчинка із сірниками», ілюстрація, 1889.
Засновником жанру різдвяного оповідання прийнято вважати Чарлза Діккенса, який задав
основні постулати «різдвяної філософії»: цінність людської душі, тема пам'яті і забуття, любов
до «людини в гріху», дитинства. У середині XIX століття він написав кілька різдвяних повістей і
став публікувати їх в грудневих номерах своїх журналів «Домашнє читання» і «Цілий рік».
Діккенс об'єднав повісті заголовком «Різдвяні книги». «Різдвяна пісня у прозі», «Дзвони:
Розповідь про Духів церковних годин», «Цвіркун за вогнищем: Казка про сімейне щастя»,
«Битва життя: Повість про кохання», «Одержимий, або Договір з привидом» — всі ці твори
населені надприродними створіннями: янголами, і різною нечистю. Традиція Чарльза Діккенса
була сприйнята як європейської, так і російською літературою. Яскравим зразком жанру в
європейській літературі прийнято також вважати «Дівчинку із сірниками» Ганса Крістіана
Андерсена. Чудесний порятунок, переродження Зла в Добро, примирення ворогів, забуття
образ — популярні мотиви різдвяних і святочних оповідань[1].
Серед творів російських письменників, написаних у жанрі різдвяного оповідання, — «Хлопчик у
Христа на ялинці» Ф. М. Достоєвського. Багато оповідань Микола Лєскова при першій
публікації (зазвичай це відбувалося 25 грудня) давав жанровим підзаголовком «святочне
оповідання» чи «різдвяне оповідання»: «Зображений янгол», «На краю світу», «Білий орел»,
«Христос в гостях у мужика», «Звір», «Перлове намисто», «Грабіж», «Пустопляси», «Різдвяний
вечір в іпохондрика», «Різдвяна ніч у вагоні (Подорож з нігілістом)», «Під Різдво скривдили»)
(до речі, всі вони також опубліковані 25 грудня). У зв'язку з виданням збірника 1886 року
«Святочні оповідання» деякі твори були перероблені автором так, що стали осмислюватися як
святочні історії («Дух пані Жанліс», «Маленька помилка», «Старий геній», «Жидівська
кувирколегія», «Обман», «Добірне зерно»)[1].
В сучасній літературі[ред. • ред. код]
Д. Є. Галковский написав серію святочних оповідань. Деякі з них отримали нагороди.
Особливості жанру[ред. • ред. код]
Святочні оповідання часто починаються з опису біди і труднощів людського буття. Бабуся, що
ледь зводить кінці з кінцями, нічим порадувати внучат до свята («Різдвяна ялинка»), мати не в
змозі купити дитині подарунок (П. Хлєбніков, «Різдвяний подарунок»), немає грошей на ялинку
і у мешканців петербурзької нетрі (К. Станюкович, «Ялинка»), підневільний селянин по примхи
пана повинен убити свого улюбленця ведмедя (М. Лєсков, «Звір»), втративши квиток на поїзд,
стара не може потрапити до вмираючого сина (А. Круглов, «Напередодні святвечора»). Однак
завжди знаходиться вихід, долаються всі перешкоди, розсіюються мани. Диво зовсім не
обов'язково пов'язане з подіями надприродного характеру — відвідуванням янголів чи Христа
(хоча зустрічається і таке), набагато частіше це диво побутове, яке може сприйматися просто
як вдалий збіг обставин, як щаслива випадковість
Два свята у різні дати
Юліанський календар був запроваджений у 46 році до н.е. Юлієм Цезарем, і першим днем
цього календаря стало 1 січня 45 року до н.е. У свій час, як розповів лектор, календар
виконував своє основне призначення – прив’язати події до астрономічних явищ, а саме –
сонцестоянь. Таким чином, церква взяла календар язичників.
Першим затвердив цей календар Нікейський Собор. Але юліанський рік відставав від
астрономічного року на 11 хвилин 14 секунд. За 128 років набігав один день. Але за
півтори тисячі років набігла різниця у 10 днів.
Така різниця ускладнювала можливість визначити точну дату весняного рівнодення, за
якою відповідно і визначають день відзначення Великодня. Саме тому потрібна була
реформа цього календаря.
Цю реформу 4 жовтня 1582 року було проведено Папою Римським Григорієм XIII. Згідно
з нововведенням папи, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Цього дня в
Італії, Франції, Іспанії, Португалії та Речі Посполитій (зокрема, й на території України)
запроваджено григоріанський календар — десять днів було вилучено з календаря.
Два календарі – два свята. Різдво у католиків та православних
Не можна розділять святкування Різдва виключно по конфесійним ознакам. Все ж то
залежить від календаря, який прийняла та чи інша церква. Так, Різдво 25 грудня будуть
відзначати Східні Православні церкви, включаючи Болгарську, частину Грецької,
Румунську, Константинопольську, Антіохійську, Александрійську, Албанську, Кіпрську,
Фінляндську та Православну церкву в Америці.
Народження Христа із 6 січня на 7 січня святкуватимуть усі українські Православні
церкви, Українська Греко-Католицька Церква, більшість українських євангельських
християн, а також Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська Православні Церкви.
Різні традиції відзначати Різдво
Направду, у католиків та православних маються різні традиції відзначення Різдва.
Святкування Різдва Христового у католиків проходить за суворим планом, який,
практично, ніколи не порушується. Святвечір у них настає 24 грудня, і його зустрічають з
появою на небі першої зірки. Віруючі католики завжди читають перед початком трапези в
цей вечір уривок з Євангелія про народження Ісуса. Вони обмінюються так званими
облатками (пластинки прісного хліба), вимовляючи добрі побажання одне одному.
Православні готують 12 страв, серед яких головною є кутя.
Характерним елементом свята Різдва є звичай встановлювати в будинках наряджене
дерево ялини. Ця традиція зародилася у німецьких народів, в обрядовості яких ялина –
вічнозелена рослина – була символом життя і родючості. У контексті Різдва ялина
символізує древо раю і вічне життя, яке знову набуває людей через Ісуса Христа.
Католики та православні по-різному прикрашають будинки. Католики вішають на двері
дому вінок із омели, обвивають будинок яскравими гірляндами, ставлять ялинку.
Православні ж, які вже зустріли Новий Рік, ялинку встановили саме до приходу святого
Миколая чи Діда Мороза, мають інший обряд. Вони плетуть дідуха.
Дідух — це українська різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя у
хліборобських культурах. Він виступає, як символ урожаю, добробуту, багатства,
безсмертного предка, зачинателя роду, духовного життя українців, оберега роду. Дідух є
одним із найдавніших культів у різдвяній обрядовості українців. Традиція дідуха сягає
дохристиянських часів.
Щодо самого святкування, то Православні звикли до більш помпезних дійств. Це
стосується приміром колядування. Католики теж колядують, але ця традиція у них
вважається пережитком давніх язичницьких часів.
Православні українці ж організовують вертеп старовинний пересувний ляльковий театр,
де ставлять релігійні й світські п’єси. Діти ходять по будинках з маленьким ящиком,
обклеєним кольоровим папером, у якому за допомогою укріплених на осі ляльок
розігрують сцени на євангельський сюжет про Народження Христа.
Різдво у католиків – це спокійне сімейне свято, яке зустрічають у вузькому колі. Будинки,
ще задовго до настання свята, прикрашають яслами з фігурками немовляти Ісуса і Діви
Марії, а так само соломою, яка у католиків є одним з головних символів Різдва. Ці
атрибути присутні в будинках католиків зовсім не випадково. Яслами в старовину
називалися годівниці для худоби. Саме в таку годівницю, застеливши її соломою, і
поклала Марія свого новонародженого сина Ісуса. Красиво прикрашені ялинки та омели
також займають у будинках католиків почесне місце. Одна з цікавих традицій у католиків
– доручати дітям виготовлення різдвяних іграшок. Такі підробки у формі ліхтариків,
сердечок і різних звіряток потім теж вішають на ялинку в якості прикраси.
У католиків та православних існує різниця і в приготуванні Різдвяних страв. На святвечір
у католиків, Різдвяна вечеря традиційно складається тільки з пісних страв: овочеві салати,
яблука, мед, горіхи, родзинки, різні овочі, селера – все це символи здоров’я, удачі та
достатку. Обов’язково на столі присутній і риба. А як же качки, гуси та індички? За
правилами, в різдвяну ніч м’ясних страв на столі бути не повинно. Їх можна подавати до
другої різдвяної трапези, 25 грудня.
Подібна традиція існує і в православних, тільки на святвечір у них більше виділяється
умова 12-ти страв. Але м’ясні продукти вони також вживають під час другого столу,
наступного дня.
“Різдво – це час, коли голосніше, ніж у будь-яку іншу пору року,
промовляє у нас пам’ять про всі прикрості, образи й страждання
навколишнього
світу»,
писав
Діккенс. [2,
235]
Чарльз Діккенс – напрочуд цікава особистість. Він пізнав життя в усіх
його проявах, пройшов нелегкий шлях від бідного репортера до успішного
письменника. За своє життя письменнику довелося багато подорожувати і не
лише Англією. Завдяки цьому, варто сказати, Діккенс мав можливість краще
пізнати світ, побачити людей, різних людей, з різними характерами,
звичками та звичаями. Саме ці подорожі і надихнули письменника на
створення прекрасної повісті «Різдвяна пісня в прозі».
Тема дослідницької роботи «Мотив Різдва у творчості Чарльза
Діккенса» привернула мою увагу тому, що саме у таких творах яскраво
зображується природна людська доброта та безсердечність.
Актуальність обраної теми хочу обґрунтувати тим, що Різдво було і є
для людей святом добра і милосердя. У цей день можуть статися дива, і
кожна людина має шанс виявити свої найкращі якості душі та серця, а
людина, у якої добра було мало, теж має шанс змінитися, стати кращою.
Мабуть, саме тому різдвяні традиції так зберігаються у народів нашої землі.
Думаю, що в Україні немає жодної родини, яка б не відзначала це гарне
свято. Цей день є унікальною можливістю зібратися родиною,
поспілкуватися, побажати одне одному всього найкращого.
Мета роботи – з’ясувати місце повісті у світовій літературі; довести,
що не дивлячись ні нащо добро перемагає зло; продемонструвати
художні засоби репрезентації різдвяної тематики на даному творі.
Об’єктом дослідження передусім послужили «Різдвяні повісті»
англійського письменника, вибір
яких обумовлений яскравим
вираженням мотиву Різдва та «морального переродження».
Предмет дослідження: повість Ч. Діккенса «Різдвяна пісня в прозі»
Предмет, мета і матеріал дослідження визначили відповідне коло
завдань:
визначити
місце
та
роль
свята
Різдва
- розглянути «різдвяне оповідання» як жанр та його місце у світовій
літературі;
- проаналізувати «Різдвяні повісті» Ч. Діккенса як святкову традицію:
історію
написання,
проблематику,
особливості
композиції;
- виявити мотиви християнської обрядності у «Різдвяній пісні в прозі»;
- розглянути символіку твору.
"Різдвяна пісня" була сотні разів інсценізована. Тільки нинішнього
Різдва за даними «Радіо Свобода» в Лондоні було показано п’ять різних
вистав за цим твором. Із виникненням кінематографа й анімації її
неодноразово екранізували. Одна лише компанія Волта Діснея зробила два
повнометражні мультфільми за цією повістю Діккенса. А в останній
голлівудській спробі кінця 1990-х — замість пана Скруджа була вже пані
Скрудж, напевне, його нащадок і спадкоємиця, бо події відбувалися в наші
дні.
Практичне значення: ця наукова робота є спробою вийти за межі
шкільної програми у вивченні твору Ч. Діккенса «Різдвяна пісня в прозі».
Даний матеріал можна використовувати на уроках світової літератури,
позакласних заходах.
В роботі здійснена спроба довести, що моральні засади, які зображені у
повісті є актуальними і для нас, людей ХХІ століття.
Важливо привернути увагу дітей до цієї повісті, адже в сучасному сіті
«моральне переродження», людська доброта весь час піддаються сумніву.
Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у
FacebookПоділитися в Pinterest
Вступ
Високий художній рівень класичної спадщини забезпечує невичерпність матеріалу для
досліджень, але водночас накладає велику відповідальність на дослідника при його зверненні
до скарбниці творів світового значення. Зокрема, існує декілька потенційних небезпек у
дослідженні художнього спадку такого письменника, як Чарльз Діккенс. Одна з них практична неспроможність охопити всю літературно-критичну думку у просторі різних
національних літературознавчих традицій протягом майже двох століть, а тому завжди
існуватиме можливість якоїсь лакуни. Інша небезпека, яка безпосередньо випливає із
особливостей творчості цього письменника, - існування надзвичайно великої амплітуди
рецепцій (особистісних вражень, що передують інтерпретації та аналізу) творчості
Ч.Діккенса: від скептично-зневажливих до відгуків захоплення силою уяви майстра слова.
Почасти таку ситуацію провокує однозначність світоглядних позицій автора, які можна
приймати, а можна і піддавати сумніву, теж засвідчуючи у такий спосіб своє визнання.
Однією із вимог сучасного літературознавства є нове концептуальне осмислення класики на
основі традиційних і новітніх методик та досягнень різних шкіл. Можливостей дослідження
окремих творів, у даному випадку "Різдвяних оповідей", у якнайширшому літературному
контексті щоразу збільшується: "на поверхні" не лише їх художня своєрідність, а й спільність
у ряді вузлових моментів у живому історико-літературному процесі.
Актуальність теми передусім полягає вже у самому зверненні до Ч. Діккенса, творчість якого
завжди актуальна у змістовому плані та багата у поетико-формальному. Цикл "Різдвяні
оповіді" Ч. Діккенса обрано з огляду на потенційну можливість бути "візитівкою"
діккенсівської поетики загалом, та ще більшою мірою як знакове явище в історії різдвяного
оповідання у світовій літературі.
Актуальним є, зокрема, й дослідження того, як літературно-художні якості "Різдвяних
оповідей" набувають повноцінного вияву не лише в рамках власної поетики, а й завдяки
наведенню типологічних зв'язків (опертих на хронотопну зумовленість різдвяного оповідання)
розкриваються у широкому жанровому контексті: діккенсівському, національному,
надетнічному. Така повнота охоплення художніх явищ дозволяє досліджувати "Різдвяні
оповіді" як суму "канонічних" одиниць формозмісту різдвяного оповідання, визначаючи їхню
особливу роль в історії жанрового різновиду, процесу його формування і розвитку. До того ж,
є науково важливим те, що обрана стратегія дослідження безпосередньо пов'язує питання
генології з проблемою художнього часу. Запропонований підхід ставить цю роботу в русло
новітніх тенденцій філології, адже сучаснi дослідження не обмежуються лише однією
галуззю: відповіді навіть на суто літературознавчі питання вимагають звернення до різних
наук. У даному випадку виникає потреба виходу на типологію структурної близькості
календарно-обрядової словесності фольклорного походження та значною мірою релігійної
традиції ознаменовування дат церковного календаря, що дозволяє виявити споріднені
елементи і в жанрі літературного різдвяного оповідання.
Не останню роль відіграє й відображення у літературному різдвяному оповіданні
етноформуючої та етноінтегративної процесуальності, адже і романо-германська різдвяна
обрядовість, і обряди та традиції на слов'янському ґрунті є найдавнішими і чи не
найстійкішими у культурній пам'яті.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі
світової літератури Львівського національного університету імені Івана Франка, узгоджена з
планами, тематикою та загальним профілем її наукових досліджень.
Обраний напрям роботи зумовлений розвитком сучасного літературознавства і спрямований
на удосконалювання навчальних програм вузівських дисциплін "Історії світової літератури",
"Теорії літератури", "Методики викладання літератури", "Вступу до літературознавства"
тощо.
Звертаючись до вивчення поетики творів Ч. Діккенса у хронотопно-типологічних зв'язках
дисертант має за мету виявити і розкрити постійно діючі закономірності, які є історично та
структурно повторюваними з точки зору використання сакрального часу Різдва як однієї із
жанротворчих основ; знайти задекларованим у "Різдвяних оповідях" Ч. Діккенса
закономірностям підтвердження у багатонаціональному жанровому контексті, що тим самим
стане свідченням ролі творів Ч. Діккенса в історії світової літератури.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:
- окреслити тематичні та структурні витоки різдвяних текстів у їх календарній приуроченості,
шляхи їх проникнення в літературу, а отже, зробити генетичну типологію "Різдвяних
оповідей" Ч. Діккенса;
- поряд із простеженням літературної традиції з'ясувати специфіку поетики і жанрової
природи "Різдвяних оповідей" як етапного явища в історичній долі різдвяного оповідання, що
відкриває нові можливості даного жанрового різновиду, формує його нову ідентичність;
- відзначити традиційне (як усталене "Різдвяними оповідями") та новаційне в різдвяних
оповіданнях у творчості самого Ч. Діккенса та інших англійських письменників, а також у
представників американської (як культурно-спорідненої) та слов'янських (відмінного
культурного поля) літератур;
- відштовхуючись від "Різдвяних оповідей" як взірця жанрового формозмісту, виявити
закономірності надетнічного характеру при урахуванні індивідуальних та національних
особливостей та вивести умовну систему жанрових індикаторів, що викликані зверненням до
часу Різдва, наголошуючи на ролі циклу Ч. Діккенса в історико-літературному ствердженні
цієї системи взаємозумовлених i взаємопов'язаних ознак.
1. "Різдвяні оповіді" Ч. Діккенса у руслі проблеми
Дає стислий аналітичний огляд літератури, присвяченої вузловим аспектам дослідження,
називає вихідні дані та формулює методологічні принципи роботи.
За відправну обрано позицію, за якою цикл "Різдвяні оповіді" Ч. Діккенса презентують
літературні твори, які наслідують чи імітують природу календарно приурочених текстів
фольклорної традиції. Сам цикл "Різдвяні оповіді" Ч. Діккенса доволі часто був предметом
наукових досліджень (Т. Сільман, О. Генієва, В. Івашова, І. Катарський, З. Лібман та ін.),
однак специфічно діккенсівській різдвяній філософії, що керує художніми рішеннями автора
й остаточно сформувалася саме у цьому циклі, першочергової уваги не відводилось. Про
календарну природу циклу частіше згадується в англомовних дослідженнях. Зокрема, Д.
Томас називає ці твори сезонною белетристикою (seasonal fiction), різдвяними творами чи
різдвяним письмом (christmas writings), Р. Патен указує на їх сезонну доречність (seasonal
relevance), а Д. Перкінс пропонує розглядати "Різдвяний гімн у прозі" як різдвяний міф.
Висвітленню цієї проблеми посприяла літературознавча оцінка Г. Стоуна, Д. Стоуна, М.
Котзіна, К. Брігс доволі потужного струменя "нереалістичних" елементів діккенсівського
стилю і художніх рішень, що притаманні поетиці казки (специфіка чуда в різдвяному
оповіданні структурно зближує його з казкою). Та питання про час Різдва як головного
жанротворчого чинника потребувало скрупульознішого розгляду.
Генологічним ґрунтом даного дослідження стали праці українських та зарубіжних учених Н.
Копистянської, І. Денисюка, Є. Мелетінського, Е. Олрайта, Д. Томас та ін. У виході на
проблему хронотопно зумовленого жанротворення закономірним стало звернення до теорії М.
Бахтіна та положень Ю. Лотмана, А. Гуревича, Д. Ліхачова, Ф. Федорова, Н. Копистянської.
Поняття сакрального часу сформували результати досліджень А. Гуревича, В. Топорова, Я.
Асмана, Х.Т. Кокса, Х. Червінської, В. Вшетічки.
Питання витоків різдвяного оповідання, історії його функціонування вимагало звернення до
літературно-критичних праць про різні епохи, літературні напрями та стилі (І. Франко, І.
Свенціцький, Д. Наливайко, К. Шахова, В. Даркевич, Ж. Ле Гофф та ін.). Прагнення
"окреслити, зобразити й зрозуміти вагу цього міжнародного і вселюдського походу тем,
мотивів та форм, встановити в ньому місце, час, об'єм та паростки національного, хоч би
тільки в приблизних обрисах" призвело до вивчення особливостей окремих національних
літератур (англійської, американської, української, російської, польської) та здобутків
окремих письменників, котрі звертались до жанру різдвяного оповідання. Питома вага
міфологічного начала у поетиці творів створила потребу розкриття специфіки такої художньої
системи як міфопоетика, чому посприяли українські літературознавчі праці А. Нямцу, Ю.
Гречанюка, М. Ласло-Куцюк, Т. Саяпіної, а також Е. Мелетінського, М. Еліаде.
Крім того, у дисертації використовуються окремі положення та дотичні до теми ідеї, висунуті
й обґрунтовані в культурологічних працях Л.Абрамяна, Н. Брагінської, Б. Успенського, В.
Аулда, В. Панеберга, у фольклористичних дослідженнях С. Мишанича, О. Курочкіна, Б.
Путілова, Т. Ців'яна, С. Холе, П. Рестада, а також у розвідках із релігієзнавства та психології.
2. Місце і роль "Різдвяних оповідей" Ч. Діккенса в історії різдвяного оповідання
Запропоновано розгляд загальної картини становлення, формування та "скульптурування"
літературного різдвяного оповідання, у чому творчість Ч. Діккенса стала визначальною.
Історично-змінна та одночасно сегментно-константна жанрова трансформаційна крива
генетично впирається в одвічну потребу ознаменовувати часові проміжки особливої ваги,
витворювати та закріплювати за ними стійкий корпус календарної словесності. Переплетіння
традицій у формуванні жанрового різновиду, заакцентовано на процесі узгодження змісту і
форми втілення, де форма є первісною і в часі набуває нового змісту. Оповідна культура
народу стала родючим ґрунтом для виведення теми, мотивів Різдва з фольклорних жанрів
(оповідки, бувальщини, анекдоту, казки, фольклорної новели, балади тощо) у літературу.
Вперше народна культура виступає як повноцінна в епоху романтизму, художнi домiнанти
якого часто визначалися саме зв'язком iз фольклором. Особливо принагідним для
романтичного методу стало використання семантики часу Різдва як особливого часу, у якому
можуть траплятися незвичайні події. Яскраві приклади потрактування теми надприродного
знаходимо у різдвяних текстах Е.Т.А. Гофмана ("Лускунчик і мишачий король", "Володар
бліх", "Фантазії в манері Калло"), у яких різдвяно-новорічний період завжди має незвичайне
подієве наповнення. Прикметно, що зображення неймовірного у різдвяних текстах може
набувати етнографічного мотивування, як, наприклад, у "Ночі перед Різдвом" М. Гоголя.
Значна увага в роботі відведена самобутній англійській романтичній традиції, яка створила
свої зразки введення теми Різдва у літературу. Поціновувачами англійських різдвяних звичаїв
та обрядів були Вальтер Скотт (передмова до частини шостої поеми "Марміон") і Вашингтон
Ірвінг (п'ять нарисів із збірки "Книга нарисів Джефрі Крайона"). Нариси із "різдвяної серії" В.
Ірвінга складають своєрідний сценарій ідеального англійського Різдва, зразком якого стало
описане різдвяне святкування у Брейсбрідж-холі. Але і В. Скотт, і В. Ірвінг, змальовуючи
панораму народного різдвяного святкування, обмежувалися лише вказівками на жанрове
втілення і тематику вечірніх різдвяних історій біля вогнища, не подаючи самого змісту цих
розповідей. Прикладом такої історії може бути твір "Ворон" С.Т. Колріджа. І хоч ознаки
різдвяної історії тут доволі схематичні, проте вже з'являється можливість їх виокремлення.
Та все ж до появи "Різдвяних оповідей" Ч. Діккенса подібні тексти були одиничними і не
відіграли в літературі значної ролі. З "Різдвяними оповідями" Ч. Діккенса розпочинається
новий етап в історії різдвяного оповідання, оскільки у них використано художні можливості
сакрального часу для глибшого розкриття соціальних механізмів історичної дійсності: нова
жанрова ідентичність. Ч. Діккенсові, завдяки властивому йому художньому чуттю, вдається
цей первісно "нереалістичний" жанр із його вірою у чудеса адаптувати для реалістичного
письма.
Для Ч. Діккенса таке відкриття було вже заздалегідь спотенційоване "романтичнореалістичним" методом його творчості, який вільно поєднував реалізм побутових сцен і
романтичну поетику в осмисленні дійсності загалом. Зміна настрою i жанрової наповненості
викликане передусім дiккенсiвським переосмисленням самої ідеї рiздвяного оповідання: автор
розширює межі фантастично-етнографiчної оповiдки-бувальщини до відбиття гострих
проблем соціуму, а отже, "Рiздвянi оповiдi" переводять жанровий різновид в іншу площину
ідейного навантаження. У різдвяному оповiданнi (прототип якого - задушевні бесіди у
різдвяний вечір) автор прагне знайти вихід на читача будь-якого віку i матеріального статку,
чому сприяє i доступна форма виходу творів - storybooks.
У цьому пiдроздiлi виявлено також жанрові домінанти творів циклу. I попри жанрові зміни,
що впливають на чіткість окреслення, пропонується розглядати "Рiздвянi оповiдi" як short
story - новели з різними варiацiями обсягу чи long short story - еквіваленту розгорнутої новели
чи повiстi в український лiтературознавчiй термiнологiї (причому у їх семантиці має бути
закладено ще й наявність казкового (фантастичного) елементу). При всій неузгодженості
жанрового визначення "Різдвяних оповідей", вживання термiнa різдвяне оповідання як
різновиду оповідання виправдане з точки зору "гнучкості" та "невибагливості" цього жанру в
реалістичному письмі. I оскільки під таким визначенням могли "заховуватися" твори з іншими
жанровими ознаками (новела, нарис, образок тощо), жанровизначальний акцент тут на
першому слові, а друге - оповідання в даному випадку часто вживається для загального
позначення малої прози. Отже, з появою творів Ч. Діккенса даний жанровий різновид
остаточно сформовується, набуває нової ідентичності, усталюється його терміновжиток.
Розгляд діккенсівських різдвяних оповідань, які він написав після появи і визнання "Різдвяних
оповідей". Знахідки та втрати діккенсівських журнальних christmas stories, дозволяє
сконстатувати, що звернення автора до цього жанру не було спорадичним, а мало
цілеспрямовано-системний характер: від часу появи "Різдвяного гімну у прозі", першого твору
циклу, письменник щорічно (від 1843 до 1867, окрім 1847 року) звертався до жанру різдвяного
оповідання. Перші п'ять творів із цього ряду і склали цикл "Різдвяні оповіді", всі інші були
опубліковані у різдвяних номерах журналів "Цілий рік" та "Домашнє читання".
Журнальні різдвяні оповідання, за винятком кількох, мали однакову схему: цикл новел, із
яких лише кілька належало перу Ч. Діккенса, а решта - іншим авторам (найчастіше Ч. Діккенс
писав у співавторстві з В. Коллінзом). Тематика, настрій, ідейне спрямування цих творів
відзначалися строкатістю, і лише обрамлення - наскрізна оповідна ситуація, створення якої
брав на себе Ч. Діккенс, робила твір композиційно цілісним. Отже, поява таких творів
призвела до ускладнення структури цього жанрового різновиду.
Звернення пізнього Ч. Діккенса до різдвяного оповідання мало переважно експериментальний
характер. У журнальних творах поряд із відкриттям нових можливостей все частіше
випробовуються жанрові рамки, встановлені раніше "Різдвяними оповідями", а безпосередньо
вони так чи інакше позначають увесь подальший розвиток жанру. У пізніх різдвяних
оповіданнях автора простежуємо концептуальні зміни в художній системі митця (а саме:
посилення сатири, поява трагічності та гострої памфлетної різкості - "Втрапити до вищого
світу", "Історія бідного родича" та ін.), а також можливості жанрових пошуків та
експериментів (символічність у "Різдвяній ялинці", алегоризм у "Історії хлопчика", "Історії,
яку розповів Ніхто", психологізм у "Загибелі Золотої Мері", гра з містичним у "Будинку з
привидами" тощо). Проте дуже часто новаторське трактування та ще більшою мірою подібна
"журнальна конвеєрнiсть" вели до порушення законів жанру i розмивання його меж, і як,
наслідок, ці твори не досягли рівня "Різдвяних оповідей" як "різдвяної" класики.
По-перше, вона (реакція) втілювалася у пародійному переосмисленні, що демонструють
Christmas Books В. Теккерея: це одночасно і адресна пародія (власне на манеру Ч. Діккенса), і
загальна пародія на жанрові ознаки різдвяного оповідання. Із заміною діккенсівського
казкового гротеску на сатиричний, у В. Теккерея різдвяне чудо набуло позірного
спростування. Сам жанр автор визнає лише у рамках "різдвяного базару", а різдвяна
приуроченість є найчастіше позатекстовою - у виході творів спеціально на Різдво. Christmas
Books В. Теккерея є своєрідним феноменом реакції на Дiккенсовий "канон", оскільки їх
приналежність до встановленої літературної різдвяної традиції є відносною. Адже, хоч
публiкацiя твору під Різдво i входить до ряду ознак, вона не є єдино визначальною для даного
жанрового різновиду, тому можемо говорити лише про полемічне заломлення цієї традиції.
Другий вихід - пряме наслідування, копіювання, переказування, переспівування "Різдвяних
оповідей". Спостерігаємо навіть нанизування фабульних варіацій на "схему" "Різдвяного
гімну у прозі". Визнання циклу призводить до своєрідної "моди" на жанр різдвяного
оповідання в англійській літературі 60-80-их рр. ХІХ ст. Особливої популярності набувають
твори містично-тематичного наповнення, що навіть зумовлює іронічне переосмислення
(Джером К. Джером) містичності як жанрового стереотипу, властивого передусім саме
англійському різдвяному оповіданню.
Третім виходом було знаходження власних оригінальних художніх рішень на підтвердження
запропонованих "Різдвяними оповідями" Ч.Діккенса можливостей даного жанру. Прикладами
такого виходу можуть слугувати твори Ф.Брет Гарта та О.Генрі, творчі здобутки яких
розглянуто в роботі з позиції спільності англійської й американської культурної традиції
святкування Різдва, що позначилося на специфіці жанрового різновиду. Головною предметносимволiчною ознакою, що виявилася найстiйкiшою на американському ґрунті, стала традиція
різдвяних подарунків. Для значної кiлькостi різдвяних оповідань вона є сюжетноорганiзовуючою, завдяки чому колізії подаються у соцiально-романтичному ключi.
Типологія різдвяних оповідань Ч. Діккенса i найяскравіших зразків даного жанрового
різновиду в американський лiтературi має безпосередньо-контактний характер, оскільки
культурно-історична та літературно-художня площини є в даному випадку
взаємозумовленими. Творчий генiй Дiккенса є невід'ємною складовою "вiкторiанського"
Різдва, яке i було прийняте за "канонічне" в англiйськiй традиції та перейняте американською.
На слов'янських землях культурно-iсторичний процес має свої особливості (безперервність
традицій, "прив'язаність" до землі, конфесійна позначенiсть), що, природно, відбилося на
різдвяному оповiданнi.
Шляхи взаємоузгодження етнодиференційного досвіду, засвідчило, що нова ідентичність
жанру набуває тут надзвичайної сили та яскравості художніх втілень, які одночасно
демонструють і власну специфіку (поява політичних, національно-визвольних мотивів,
пасторальність, етнопозначеність тощо). Найхарактернішою особливістю творів слов'янських
літератур є подвійна природа жанру - святочне / різдвяне оповідання, оскільки зближення
народної і церковної традицій відбулося на цих землях значно пізніше (пор.: прийняття
християнства у Київській Русі - 988 р., у Британії - 597 р.). Тема Різдва вносить додаткові
мотиви у святочне оповідання: це насамперед, мотиви євангельських притч, а також
трактування головних заповідей християнства - всепрощення, любові до ближнього, покаяння
тощо. Жанроочiкуване чудо не виходить iз реалістичних рамок: найчастіше використовується
мотив рiздвяного сну (Олена Пчілка, М. Лєсков, А. Чехов, В. Короленко та ін.), прийом
психологічної фiкцiї, гра уяви (С. Васильченко, Б. Прус, М. Лєсков та ін.) тощо.
Поглиблення змiстовностi рiздвяного оповідання сприяє витворенню ряду модифiкацiй: iдилiя
("Забавний вечiр", "Три ялинки" Олени Пчілки, "Різдво під Хрестом полудневим" М.П. Косач
та ін.), антиiдилiя ("Сон" А.П. Чехова, "Чад", "Збентежена вечеря" Олени Пчілки), тюремне
("Лист. Політичним арештантам-мужикам на Свят вечір" В.Стефаника, "Різдво Христове" Ф.
Достоєвського), психологічне ("У різдвяну ніч" А.П. Чехова), соцiально-психологiчне
("Заробок на свята" О. Маковея, "Святий вечір" В. Стефаника, "Морозенко" Панаса Мирного
та ін.), побутово-психологiчне ("Різдвяний вечір" Г. Хоткевича, "Відьма" С.Васильченка),
анекдотичне ("В хуртовину" С.Васильченка). Високий ступінь відображення етноспецифіки
обрядової звичаєвості у слов'янській, і насамперед в українській літературі, пов'язане зі
стійкістю і безперервністю різдвяних традицій, на відміну від двоетапної історії англійського
Різдва ("середньовічне" (Medieval Christmas) i "вiкторiанське" (Viсtorian Christmas)).
Період середини ХІХ - початку ХХ століття майже в усіх національних літературах пройшов
під знаком звернення до жанру різдвяного оповідання, на що вказує "вибух" різдвяного
оповідання в усій строкатості його художньо-довершених зразків, які у новій ідентичності все
ж не втратили ознак міфологічного тексту, при тому, що подієвість завжди розвивається на
соціально-історичному тлі.
3. Ідентифікаційність різдвяного оповідання: "Різдвяні оповіді" Ч. Діккенса у жанровому
контексті
Виявлено та досліджено найстійкіші ознаки різдвяного оповідання, задекларовані даним
циклом і підтверджені творами різних національних літератур.
Сакральний час в оновленій жанровій ідентичності набуває ознак магічного віддзеркалення, у
якому просвічує справжня суть соціального явища реальної (художньо відображеної)
дійсності. Але і розкриття відбувається з позиції міфологічної матерії Різдва, семантичний
потенціал якої надзвичайно стійкий. Міфологічно-релігійні імпульси сюжетики, доводить, що
ідейно-тематична місткість цього жанрового різновиду зумовлена вже самим зверненням до
часу Різдва - точки найбільшого релігійного синкретизму. У художньо-поетологічному плані
для цього жанру характерне невідштовхування міфопоетичного та соціально-історичного.
Сюжетика творів позначена залишками міфів (космогонічних, теогонічних, календарних),
біблійною символікою (так званими різдвяними символами: різдвяна зірка, дари волхвів, ясла,
палиця Аарона, Ноїв ковчег тощо), близькістю до ряду легенд (теофанічних, новозавітних,
есхатологічних, геортологічних, демонологічних). Усе це в комплексі стверджує провідну
ідейно-тематичну засаду різдвяного оповідання - можливість другого народження
(християнське народження у Христі), тобто у сюжеті різдвяного оповідання завжди принаявне
очікування ініціаційного оновлення. Iнiцiацiї переродження-вiдродження, що лежать тут в
основі, піддаються умовній градації: від iлюстрацiї ролі свята слугувати вічним двигуном
оновлення, неможливості очікування iнiцiацiйних зрушень у реальності, проте не заперечення
їх як таких, до демонстрації невiдповiдностi життя i вищих істин, де навіть смерть не
надається для виходу в бажано-iдеальне. Оновлення життя у такий спосіб не стільки
заперечується, як унеможливлюється саме в рамках даного соцiально-iсторичного часу.
Кожна з моделей працює в режимі очікування iнiцiацiйного моменту у різних підходах до
можливостей його втілення.
Характеристика подій, із яких розпочинається сюжетна дія, як і констатація її завершення,
підтверджує обрамлення ситуації початку-кінця - ініціаційних зрушень, що можуть мати
високий ступінь варіативності (зміна думки, світогляду, життєвої позиції тощо). Поява нової
якості передається прийомом поступового ситуаційного нагнітання і раптовим зламомпереродженням, що відбувається якраз у час Різдва.
Прикметно, що різдвяне оповідання чи не єдиний у літературній жанровій системі тип творів,
що має власну темпоральну маркованість - період різдвяних свят, який найчастіше звужується
до однієї темпоральної точки - Святвечір чи різдвяна ніч (факультативно: новорічна,
дванадцята). Темпоральна маркованість як вихідна умова. Звернення до часу рiздвяних свят
виступає жанровою ознакою, яку iндивiдуалiзує кожен автор, відкриваючи цілий комплекс
можливостей цього періоду як часу потенцiйно найбільшої подiєвостi та iдейно-естетичного
навантаження. Якісну насиченість ночі Ч. Діккенс і всі інші автори різдвяних оповідань
черпають із міфологічних джерел. У хронотопно-символiчному тлумаченні різдвяна ніч має
декілька контамiнацiйних значень. У природі - це ніч зимового сонцестояння, у мiфологiї ця
ніч пов'язана з міфами про народження Всесвіту та сонця-бога, у християнському вченні - ніч
народження Христа. У сукупності - це ніч, яка є наймогутнішою у календарному циклі i має
найбільшу потенційну силу народжувати.
Дана темпоральна точка володіє в цьому жанрі надзвичайно високою емоційно-ціннісною
інтенсивністю, набуваючи тим самим статусу хронотопу перелому (порогу) метафоризованого моменту, що здатний змінити життя (звідси - гама варіативності
використання чи невикористання можливостей, запропонованих часом). Хронотоп порогу
перериває буденно-житейську тяглість часу, претендуючи, згідно з семантикою Різдва як часу
межі, першотворення, "чистого часу", стати точкою початку якісно нового витка життя.
Надзвичайно велику роль при створенні відповідної значимості, невипадковості всього, що
буде відбуватися, відіграє емоційна атмосфера передсвяткового нагнітання.
У мiфологiчному розрізі відтворюється Золотий вік, відновлюється "чистий" час початку
творення, а отже, час Різдва вимагає відповідної просторової заданості. Часова заданість
просторових моделей-констант. Першозначимiсть часу тут беззаперечна, локалiзацiя у
просторі завжди залишатиметься відносною, існує місце первинної мiфологiчної події, однак
лише час відкриває можливості переживати свято незалежно від iсторико-топографiчної
даності. Час надає простору нових можливостей i, вiдповiдно, вимагає свого виявлення, адже
лише через простір та його елементи відбивається святковий час у зовнішньому свiтi. У
сприйнятті святкового простору відбувається накладання двох базових структур: реальнофізичної та суб'єктивованої - утопiчно-iдеальної.
Стрижневою у моделюванні художнього простору досліджуваних творів є доцентрова
міфологічна модель світобудови, у якій дім - метафоричне втілення центру та точка найвищої
сакральності фізичного простору. Для поетики "Різдвяних оповідей", як і для більшості
зразків даного жанрового різновиду є природним передусім традиційне, у "спiвзвучнiй"
узгодженості з фольклорною естетикою уявлення про дім. Поняття дому при цьому
розгортається у двох вимірах - предметно-емпіричному та символічно-алегоричному.
Для посилення гостроти зображення реалій соціально-історичної дійсності автори різдвяних
оповідань, на противагу бажано-ідеальному локусу дому в час свят, вводять простори тюрми,
сирітського притулку, вулиць міста, кладовища, лісу тощо. При незбіжності часу Різдва та
дому як бажаного локусу занурення в ідеальне відбувається за рахунок уявно-міграційних
візій. Мiграцiйно-вiзiйний простір здатний перенести людину в бажаний існуючий чи
неіснуючий локус, який вона вважає ідеальним. Створюється додатковий уявний вимір, що
сприяє витворенню ідеального хронотопу щастя (історична інверсія до Золотого віку), який є
особливо характерним у сприйнятті простору в цей час.
Хронотопну приуроченість відображає і композиційна рамка, яка виступає як ознака жанрової
автентики, оскільки імітує першопочатковий (усний) спосіб трансмісії, що відбувався у
відповідний час - період різдвяних свят, і відповідному місці - найчастіше біля каміну,
сімейного вогнища. Створення часо-простору різдвяно-святочного спілкування.
"Різдвяні оповіді" стали неповторним зразком творів із відтворенням сенсу усної нарації у
творчості Ч. Діккенса, чому посприяли і творча індивідуальність автора, і продовженняімітація фольклорної традиції. Разом із естетичною функцією, яка притаманна літературі, у
різдвяних оповіданнях зберігаються і сліди ознак виконання твору з певної нагоди (як
першопричина його виникнення). Отже, їх характеризує вкрай ослаблене та зредуковане
побутове застосування, а також, що дуже важливо, переведення ідеї твору із конкретноісторичного контексту у культурний простір історичної безвідносності.
Ускладненою системою аперцепції - автор-оповідач-слухач-читач - різдвяне оповідання
сприяє інтерсуб'єктивації, оскільки в його ідеї, згідно з генеалогією, лежить залучення всіх
цих категорій до одного спільного процесу переживання свята.
Вказані вище ідентифікаційні жанрові ознаки, які маніфестуються "Різдвяними оповідями",
більшою чи меншою мірою підтверджуються жанровим контекстом, хоча не кожне різдвяне
оповідання позначене всіма названими ознаками (так, як це вдалося зробити Ч.Діккенсові у
"Різдвяному гімні у прозі"). Щодо великої варіативності жанрових вирішень, полівалентності
кожного із сегментів жанрової структури, її модифікаційних змін, то вони є відображенням
живого історико-літературного процесу.
Висновки
У дисертаційному дослідженні наведено концептуальне теоретичне узагальнення і нове
вирішення наукової проблеми хронотопно-типологічних зв'язків "Різдвяних оповідей" Ч.
Діккенса, яка виводить на встановлення історико-літературної ґенези та специфіки перебігу
процесів жанротворення літературного різдвяного оповідання.
У результаті проведеного дослідження встановлено, що історія даного жанрового різновиду
позначена діккенсівськими перетвореннями, а цикл "Різдвяні оповіді" є взірцем жанрового
формозмісту. Ч.Діккенс зумів акумулювати в манеру та стиль творів циклу попередню
традицію (прадавня форма фольклорних обрядових наративів; середньовічне християнське
тлумачення Різдва; фантастику та етноознаки часу, які використовували романтики) та,
переосмисливши ідейне навантаження, вивершити нові жанрові якості, які неодноразово
випробовував у своїх пізніх різдвяних оповіданнях. Творчість Ч.Діккенса, його "Різдвяні
оповіді", сприяли зростанню інтересу до цього жанрового різновиду передусім в англійській,
та й у багатьох інших національних літературах. Зокрема, типологія різдвяних оповідань
Ч.Діккенса та найяскравіших зразків даного жанрового різновиду в американській літературі
набуває безпосередньо-контактного характеру, оскільки культурно-історична та літературнохудожня площини тут стали взаємозумовленими. У літературах іншої етнотрадиції слов'янських, життя даного жанрового різновиду теж помітно активізується, і різдвяне
оповідання вибухає великою модифікаційністю, відображаючи власну етно- та
соціокультурну специфіку.
Через "Різдвяні оповіді" Ч. Діккенса, враховуючи оригінальність поетик конкретних
письменників та специфіку національних літератур, у дослідженні розкрито типологію
хронотопно зумовлених закономірностей, що є сутнісними жанровими ознаками різдвяного
оповідання: від контексту діккенсівських творів, оповідань в англійській, американській,
слов'янських літературах до узагальненого синхронного зрізу жанрового різновиду в цілому.
Як доводить дослідження, усі індивідуально-авторські та національно-специфічні особливості
різдвяних оповідань володіють ознаками надетнічної типології, що складають формозміст та
виокремлюють різдвяне оповідання в жанрову одиницю. За "Різдвяними оповідями", як
"каноном" жанрового формозмісту, ці ознаки досліджувати найдоцільніше, стверджуючи
виокремленні жанрові сегменти іншими різдвяними оповіданнями часу їх найвищого розквіту
- середини ХІХ - межі ХХ століття. У роботі виокремлено та піддано детальному аналізу
найстійкіші жанрові ознаки: міфо-ритуальні ініціації нового народження / відродження (чи їх
очікування), ідентифікаційна темпоральна маркованість, міфопоетична доцентровість у
моделюванні художнього простору, імітація автентичної (усної) трансмісії на письмі. Всі вони
складають систему взаємозумовлених та взаємопов'язаних жанрових ідентифікаторів.
Загальна жанрова картина засвідчила важливе значення "Різдвяних оповідей" Ч. Діккенса в
історії світової літератури.
Наукове дослідження має значення для історії літератури: системне висвітлення природи
літературного процесу, складної взаємодії спадковості та оновлення традицій жанру, його
різновидів та модифікацій. В історико-літературних студіях може бути використана методика
аналізу та інтерпретації художніх творів, яка застосовується в роботі. Дослідження має також
значення для розкриття окремих аспектів теорії літератури: поєднання генологічних процесів
та проблем художнього часу; аналізу поетики через авторське моделювання часо-простору;
вивчення літературних жанрів та їх різновидів, художніх напрямів. Теоретично та
інформативно робота може бути використана у практиці викладання лекційних курсів та
спецкурсів із світової та окремих національних літератур; при написанні підручників та
посібників; у вивченні та розробці методологічних напрацювань iз літературознавства,
культурології, фольклористики. А запропонована даним дослідженням методологія,
безумовно, знайде широке застосовування у подальших історико-літературних розвідках.
Література
1. Тичина Н. Міфологічно-релігійні імпульси різдвяного оповідання // Філологічні студії. - №
4. - Луцьк: Волинський державний університет ім. Лесі Українки, Волинський Академічний
Дім, 2000. - С. 26-33.
2. Тичина Н. Просторова доцентровість у “Різдвяних оповідях” Чарльза Діккенса // Актуальні
проблеми сучасної філології. Літературознавство. - Вип. ІХ. - Рівне, 2000. - С. 48-54.
3. Тичина Н. Ритм для виразу світоглядних позицій автора ("Різдвяні оповіді" Ч. Діккенса) //
Вісник Львівського національного університету ім. І. Франка. Серія філологічна. - Вип. 28. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2000.- С. 397-401.
4. Шевчук Н. Особливості жанрової природи "Різдвяних оповідей" Ч. Діккенса // Вісник
Львівського національного університету ім. І. Франка. Серія іноземні мови. - Вип. 9. - Львів:
Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2001.- С. 309-318.
5. Тичина Н. Сакральний час (Різдво Христове) як жанротворчий чинник // Українська
філологія: школи, постаті, проблеми. Збірник наук. праць Міжнародної конференції,
присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському
університеті: В 2 ч. - Львів: Світ, 1999.- Ч.1.- С.397-385.
Размещено на Allbest.ru
На час , у який ми тепер святкуємо Різдво Христове , колись ,ще до християнства на Україні
припадало свято зимового повороту сонця . Це був час ворожіння на майбутній рік ; а тому ми і
тепер маємо в різдвяних звичаях цілу низку дохристиянських елементів , що мали своїм
призначенням накликати добрий врожай у наступнім році , багатство і добробут у дім господаря ,
щасливі лови для мисливця , весілля для дівчини та щасливу мандрівку для парубка - дружинника
князя або й самого княжеча. Всі стихійні сили природи умиротворяються та закликаються , щоб не
діяли на шкоду людям і худобі .
Про все це співається в колядках , що були відомі далеко ще до початку християнських
часів на Україні це виявляється і у звичайних обрядах, як ось : дванадцять полін, дванадцять
святвечерніх страв, закликання на вечерю мороза, вовка, чорної бурі та злих вітрів, дідух на покутті
, сіно на столі .
Всі ці рухи , дії і слова , що на перший погляд не мають ніякого
значення в житті людини , віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і
є для душі живущим бальзамом , який сповнює її могутньою силою.
Різдвяні традиції в Україні
Різдво на Україні святкують 7-го січня за Григоріанським календарем,
як і в багатьох інших країнах, де сповідують християнство.
За часів існування Радянського Союзу, Різдво офіційно не святкували в
Україні. Натомість комуністична партія намагалася замінити Різдво святом
Нового Року. Але люди не забули власні традиції. Після набуття статусу
незалежної країни в 1991 році в Україні розпочали святкувати Різдво також
офіційно.
В Україні існує багато різдвяних традицій. Вони різняться в залежності
від регіонів країни.
В більшості регіонів України люди напередодні Різдва влаштовують
т.зв. "Вертеп" (з давньогрецької - печера). Це сцени з біблійних розповідей
про народження Ісуса. Вони показують маленького Ісуса в яслах, Марію,
волхвів, що принесли дари, та зірку над Віфліємом. Вертепи влаштовують у
громадських місцях, зазвичай біля або всередині церков. Вночі всередині
вертепів ставлять свічки для того, щоб люди, що прийшли на нічну службу,
могли все бачити.
Переддень Різдва в Україні називають Свят Вечором, або інколи Святою вечерею. Люди зазвичай готують смачні страви на цей вечір. На
столі повинно стояти щонайменше 12 різних страв. Обов'язково повинна
бути кутя, ритуальна страва, яку готують з пшениці та спеціального сиропу,
що містить рідкий мед, мелений мак, родзинки та інколи грецькі горіхи.
Для цього вечора люди встановлюють та прикрашають ялинку в
квартирах (інколи їх називають новорічними ялинками). У деяких регіонах
західної України існує традиція прикрашати стіл дідухом, снопом пшениці чи
вівса спеціальної форми: з чотирма ногами та великою кількістю вузлів, що
символізує добробут на наступний рік.
Святого Миколая (Санта Клауса) називають дідом Морозом у всіх
регіонах країни та вважають, що він приносить подарунки під ялинку в цей
вечір.
Також в деяких регіонах люди роблять різдвяні прикрашені яйця, що
дуже схожі на пасхальні, що називаються писанки.
Свято Хелоуін не святкують в Україні, але є деякі різдвяні традиції
дуже схожі на традиції хелоуіна. Цього вечора діти ходять до сусідів з
бенгальськими вогнями, сіючи зерно та кольорове насіння. Вони бажають
людям міцного здоров'я та рясного врожаю на наступний рік та просять за це
гроші. Також вони виконують різдвяні пісні, що в різних місцевостях
України називаються колядки або щедрівки, а саме:
"Радуйся, радуйся, земле. Син Божий народився"
"Добрий вечір, щедрий вечір.
Добрим людям на здоров'я"
Наступного дня в деяких селах на західній Україні люди влаштовують
народні гуляння, що швидше за все, походять від язичницьких традицій.
Вони одягаються в шкіри чудовиськ з рогами та бігають по селу,
намагаючись налякати людей. Після цього вони біжать до певного місця на
окраїні села, де відбувається головна частина свята: вони борються зі всіма
мешканцями села та врешті решт залишаються переможеними. На великому
вогні спалюють пугала. Всі люди танцюють навколо цього багаття. Це
символізує боротьбу добра та зла, та що добро перемагає зло протягом
наступного року.
Зображення народних звичаїв у повісті Н. В. Гоголя «Ніч
перед рожднством» У цей час важко зустріти людини, що не був би
знаком з героями книги Н. В. Гоголя «Вечора на хуторі біля Диканьки» і
особливо повести «Ніч перед Різдвом». Вони стали невід'ємною
частиною нашого життя, вони допомагають нам краще довідатися й
зрозуміти минуле й сьогодення. Основною темою творчості Н. В. Гоголя
була тема народу. Цю же тему він любовно відбив і в повісті «Ніч перед
Різдвом», мальовничо відтворив у своєму добутку спосіб життя українців,
їхній побут, традиції й звичаї У повісті описаний Святвечір - вечір
напередодні Різдва.
..
Відповідно до Біблії, Різдво знаменує поява на світло Ісуса Христа. У
народі з давніх часів Святвечір уважався магічним часом. У цей час
відбувалося зародження іншого, невідомого життя, а всі новому й
невідомому люди завжди приписують надзвичайні властивості. Так і ночі
перед Різдвом приписується здатність наділяти звичайні предмети
чарівною силою.
Крім того, уважалося, що в цей вечір з найбільшою повнотою проявляє
себе всяка нечиста сила. Не випадково й Гоголь зображує саме в цю ніч
поява відьми й риса на небі, крадіжку чортом місяця Гоголь, що добре
знав традиції українського народу, дуже вірогідно, з усіма деталями,
описує святкування Різдва. Віддавна ця подія супроводжувалася різними
народними обрядами, такими як гадання, колядування й інші. Люди
вірили, що якщо в цей вечір загадати бажання, то воно неодмінно
збудеться.
У кожній сім'ї накривався святковий стіл, де завжди була присутня кутя знак багатого врожаю, а також риба, борщ, вареники, усілякі пироги,
«варенуха, перегінна на шафран горілка й багато всякого їстівного». У
повісті «Ніч перед Різдвом» ми бачимо молодих хлопців і дівчин, які
ходять із колядками з будинку в будинок. «Юрби парубків і дівчин
здалися з мішками. Пісні задзвеніли, і під редкою хатою не юрбилися
колядующие». Колядки являють собою веселі пісні, жарти, побажання
щастя й благополуччя хазяям будинку. У нагороду з вікон раз у раз
витикається рука господарки «з колбасою в руках або шматком пирога».
Ще до настання ранку всі сіло збирається в церкві: тут і жінки похилого
віку «у білих сукняних сувоях», і дворянки «у зелених і жовтих кофтах, а
інші навіть у синіх кунтушах із золотими назади вусами», і дівчата, «у
яких на головах були ціла крамниця стрічок, а на шиї намист, хрестів і
дукатів», а поперед усіх - дворяни й прості мужики з вусами й чубами, «в
кобеняках, з-під яких виказивалась біла, а в інших і синя сувою». І на
особах в усіх - відчуття свята Вся повість наповнена радісною, світлою
атмосферою свята. Великий майстер слова, Н. В. Гоголь так яскраво
зобразив різдвяні звичаї народу, що, читаючи його добуток, ми самі
немов занурюємо в атмосферу народного свята, стаємо його учасниками.
Повість «Ніч перед Різдвом» дозволяє краще довідатися народні
традиції, весь уклад життя українського селянства
.
1 коментар:
Різдво Христове – це красиве і наповнене звичаями і традиціями свято, яке в Україні прийнято
відзначати з розмахом. Ми зібрали основні традиції і звичаї святкування Різдва Христового в
Україні, а також Святого вечора.
Читайте також: Старий Новий рік – традиції та звичаї святкування
Церква з давніх часів зараховувала святкування Різдва до найвеличнішої події –
народженню Ісуса Христа. Всі віруючі люди шанують це свято і намагаються
дотримуватися всіх звичаїв і традиції, які складалися століттями. Але в Україні навіть
не дуже віруючі люди люблять різдвяний період, і не проти зануритися в відповідну
атмосферу. А все тому, що на Різдво по психологічно-зрозумілих причинах – в повітрі
витає атмосфера добра, люди збираються за сімейними столами, дарують один
одному подарунки, кажуть гарні тости і проводять час із задоволенням, відпочиваючи і
насолоджуючись моментом. І ще, можливо, що для деяких людей, такому
позитивному відношенню до Різдва в сучасній Україні стали причиною додаткові
вихідні?
Читайте також: посівання на Старий Новий рік – коли, чим і як посівати
Вважається, що багато звичаїв і традицій Різдва в Україні перетинаються з
язичницькими обрядами. Наприклад є теорія, що Ісус Христос народився взагалі не в
холодну пору року. А святкувати різдво 25 грудня (7 січня за новим стилем) стали
тільки тому, що в цей період часу язичниками відзначалося свято “Народження Сонця
Правди” і збільшувався світловий день. Крім цієї теорії є ще кілька, але віруючі люди і
церква схиляються до того, що саме ввечері 7 січня, з появою першої зірки на небі, в
Віфлеємі народився Ісус Христос і віфлеємським пастухам про це повідомив ангел з
небес. Ті звичаї і традиції на Різдво і Свят Вечір в Україні, які збереглися і по
сьогоднішній день ми зібрали в список, щоб, плануючи своє свято ви нічого не
упустили!
Звичаї і традиції на Святий вечір
1. Святий Вечір – передує Різдву і є останнім днем посту.
2. На Святий вечір прийнято готувати 12 страв, але всі вони повинні бути
приготовлені без молока, масла, сметани і яєць, а то є – пісні страви.
3. У Святий вечір на столі обов’язково має бути кутя.
4. Також прийнято кутю відносити своїм хрещеним батькам в цей вечір. Хрещені у
відповідь на принесену кутю або, як це ще називають – Вечерю, зазвичай
дарують подарунки, гроші чи частування у відповідь.
5. Бажано, щоб за столом у Святвечір збиралася вся родина.
6. Цього вечора прийнято поминати всю покійну рідню.
7. Бажано, щоб в Святий вечір вечеря починалася з внесення в будинок снопа
пшениці або жита. Цей сніп називають ще “Дідухом”, “Колядою” або “Дідом” і він
уособлює благополуччя сім’ї. Сніп ставлять в кутку столу зі стравами.
8. Також на столі в Святий вечір обов’язково повинна бути свічка, і її запалювати
повинен господар будинку.
9. За стіл в Святий вечір потрібно сідати тільки з появою першої зірки на небі.
10. Бажано перед тим, як почати вечеряти прочитати молитву “Отче наш”.
11. Під час вечері заборонено багато і голосно розмовляти, а також виходити з-за
столу.
12. Неодруженим парубкам і незаміжнім дівчатам не можна сідати на кут стола, а
то остануться без пари.
13. Страви не можна запивати водою, тільки узваром.
14. Поки вечеря не підійде до кінця, забороняється виходити з-за столу і особливо
з дому, щоб не впустити нечисту силу в будинок.
15. Обов’язково спробувати трошки від кожної з 12 страв, а ось сильно наїдатися і
з’їдати страви цілком не можна – а то холодильник буде порожнім весь рік.
16. Також є звичай в Свят вечір ділитися просвирою, або скибочками хліба з
медом. Господар повинен обійти кожного члена сім’ї і пригостити його,
сказавши побажання від себе конкретно цьому родичу.
17. Так як вважається, що в Святий вечір кожна тварина може розмовляти з Богом,
то господарі повинні обійти всеі своє господарство (собаків, котів, конів, корів,
свиней і т.д.). Необхідно подякувати кожної тварині і пригостити чимось
смачним, щоб при розмові з Богом тварина відповіла, що йому добре живеться
у цього господаря
18. Також серед звичаїв і традицій на Різдво прийнято колядувати. Читайте
докладніше про цю традицію в нашій статті – Колядки на Святий вечір і Різдво!
Звичаї і традиції на Різдво
1. З самого ранку на Різдво прийнято ходити із зіркою по домівках, співаючи
колядки.
2. При колядуванні, прийнято вбиратися в різноманітні костюми і вітати кожного
зустрічного з Різдвом.
3. Також є така традиція: як тільки настане опівночі з 6 на 7 січня, необхідно
розкрити вікна і двері, щоб Різдво увійшло в будинок.
4. Так як на Різдво закінчується піст, то прийнято готувати 12 страв, але вже не
пісних.
5. Увечері на Різдво знову за вечерею збирається вся родина, щоб відсвяткувати
народження Христа.
6. Також, 7 січня в церквах проводиться 3 богослужіння: опівночі, на світанку і
вдень, тому необхідно відвідати церкву, якщо ви віруюча людина.
7. У цей день прийнято розповідати дітям біблійні історії про народження Христа і
всіляко їх духовно просвіщати.
Читайте також: різдвяні ворожіння на судженого, на долю і на майбутнє
Тема. «Диво Різдва». Компаративний аналіз творів Ч.Діккенса «Різдвяна пісня у
прозі» та М.Гоголя «Ніч перед Різдвом»
Мета: поглибити знання учнів про святкування Різдва; формувати вміння робити
порівняльний аналіз творів; удосконалювати навички аналізу тексту,виразного
читання, інсценування; розвивати творчу уяву, абстрактне мислення; виховувати
гуманістичні ідеали – милосердя, добра.
Тип уроку: урок узагальнення знань
Обладнання: портрети письменників, тексти творів, мультимедійна презентація,
різдвяні прикраси
Ці радісні дні – дні милосердя, доброти,
всепрощення. Це єдині дні в усьому
календарі, коли люди, наче з мовчазної
згоди, вільно розкривають одне одному
серця.
Ч.Діккенс
Хід уроку
І. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу
Виконання учнями пісні «Добрий вечір тобі, пане господарю»
Учитель. Дякуємо вам, діти, що прийшли до нашої господи на Свят-вечір! Щастя
вам і здоров’я! Славте Сина Божого, повертайте до віри у добро, і Спаситель
воздасть вам сторицею! Сідайте.
Коли такі пісні і привітання зазвичай лунають? ( У різдвяний вечір).
ІІ. Оголошення теми, мети, епіграфа уроку
Тема нашого уроку «Диво Різдва». Ми присвятимо його найулюбленішому святу
дітей і дорослих – святу Різдва Христового. (Слайд 1)
Тема Різдва часто звучить у творах письменників різних країн, зокрема і в тих двох
творах, з якими ви вже ознайомились, а сьогодні продовжимо навчатись робити
порівняльний аналіз. Ми разом поринемо у світ літературних героїв різних
народів – Англії та України, пригадаємо традиції святкування Різдва у кожній
країні, дізнаємося, що воно несе людям. І, звісно, без вигадки та фантастики нам
не обійтися. Отже, вирушаємо у подорож! Не забудьмо взяти із собою творчу уяву,
знання, вміння фантазувати, а також добрий настрій.
ІІІ. Актуалізація знань учнів
1. Робота з епіграфом (Слайд 2)
Зачитайте епіграф. Поясніть, про які дні говорить Діккенс?
2. Бесіда
—
А що таке Різдво?
—
Коли його святкують?
—
Як гадаєте, чому Різдво одне з найкращих свят?
—
А що є символом Новорічних і Різдвяних свят?
—
Хто приносить нам подарунки у ці дні?
—
Чи є Дід Мороз в Англії?
—
От і нам Дід Мороз і Санта Клаус передали ялинку та просили її
причепурити. Ось залишили іграшки. Але прикрасити її можна, лиш давши
правильну відповідь на запитання. (Учні беруть іграшки із запитаннями,
відповівши на них, прикрашають ялинку).
Запитання
—
Куди зникли зорі і місяць у різдвяну ніч?
—
Хто допоміг Вакулі дістати черевички?
—
Що було в мішках, які стояли в хаті у Солохи?
—
Чому чорт не любив Вакулу?
—
Хто відвідав Скруджа Різдвяної ночі?
—
Що подарував Скрудж родині Кретчитів на Різдво?
—
До якої збірки входить повість «Ніч перед Різдвом»?
—
З якою метою відвідує Скруджа привид Марлея?
—
Вакула за професією був…
IV. Опрацювання теми уроку
—
От ми і підготувались до свят.
—
Розкажіть про святкування Різдва в Англії. (Повідомлення учня
англ..мовою). (Слайд 3)
—
Про що розповів …?
—
А тепер давайте побачимо, як готуються до свята в Україні? (Слайд )
Інсценування
Син. Сипле і сипле сніжок за вікном,
Вечір тихенько на землю зійшов.
Дочка. Чом це сьогодні так зіроньки сяють,
Ніби радіють і нас звеселяють?
Мати. Так ясно зірка засвітила
У ніч зимову за вікном,
Бо людям добрим сповістила:
Різдво святе до них прийшло.
Збереться вся сім’я щаслива,
Запалять свічку на столі,
А добрий тато зайде в хату
З снопом пшениці у руці.
Чекає вже кутя медова,
Щебечуть діти, чути сміх.
Під миготливий, тихий вогник
Молитва мовиться за всіх.
Виходить місяць із-за хмари,
І заглядає у вікно –
До української оселі
Знов свято радісне прийшло.
Син.
А чом пшеничний сніп наш тато
Приніс сьогодні в нашу хату?
Дочка. Сказав: почесний це дідух –
У ньому предків славний дух.
Мати.
Дідух єднає у Святвечір
Живих й померлих за столом,
Це символ хліба, символ праці
З старих часів до нас дійшов.
Дочка.
А ще кутя стоїть медова
І з медом, маком, є й горіх.
Мати.
Так, доню, страва ця святкова –
Знак злуки членів роду всіх.
Син.
А нащо сіна ми поклали
Під скатертину на столі?
Мати.
Щоб люди завжди пам’ятали –
Спочив Христос колись в яслі,
Спочив на сіні у вертепі,
Син Божий, всього світу цар.
І пастушки його вітали,
Принісши щирий скромний дар.
Син.
Хай стелить зима білий сніг по стежках,
Прикрасить нам землю на свята.
Хай прийдуть з колядками в хату до нас
Веселих нам свят побажати.
Бесіда
—
Отже, Різдво – велике свято добра, радості. Всі на нього чекають. Воно
заходить у кожен дім, засвічуючи різдвяні ялинки.
—
Пригадайте, хто з героїв твору Діккенса не любив Різдво? (Слайд 5)
—
Що говорять про це свято різні герої твору?(Племінник Скруджа, пани з
добродійної організації, сам Скрудж). Зачитайте.
—
Картина Вінсента Ван Гога «Їдці картоплі» змальовує епізод, який багато в
чому нагадує епізод з твору. Знайдіть спільні ідейні замальовки Ван Гога і
Діккенса.
—
Яким був Скрудж ? Як ставилися до нього жителі міста?
—
Чому навіть собаки сторонилися його?
—
Що стало для нього головним у житті?
—
Можливо, гроші в житті людини найцінніші? Я стверджую, що це так.
Переконайте мене, що не все можна купити. ( Можна купити книжки, але не
знання; ліжко, але не сон; ліки, але не здоров’я; солярій, але не сонце; годинник,
але не час; диплом, але не освіту.)
—
Можливо, гроші взагалі не потрібні людині? Навіщо вони їй? (Вони дають
людині свободу вибору. Маючи певний капітал, людина сама може вирішити,
яким чином вона ними розпоряджатиметься: просто жити заради накопичення чи
допомагати іншим, підвищувати свою освіту, культурний рівень, зміцнювати
здоров’я).
—
Чи помилявся Скрудж, коли вважав, що тільки гроші принесуть йому
щастя?
—
Як Скрудж поводився із грошима? Наведіть приклади.
—
Чи правильне моє твердження: «Скрудж хоч і жадібний, але перед Різдвом
завжди допомагав бідним, давав гроші тим, хто просить»?
—
А як він ставився до оточення? (Байдуже)
—
Чи були у нього друзі, кохана? (Не було, бо він їх зрадив).
—
Назвіть риси, із яких зробив собі ланцюг гріхів Скрудж. (Слайд 6)
—
Щоб розбудити душу такої людини, потрібне диво. Яке диво сталося з ним
напередодні Різдва?
—
Що зрозумів старий скнара, подорожуючи з духами?
—
Доведіть, що Скрудж дійсно змінився. (Слайд 7)
Аналіз твору М.Гоголя «Ніч перед Різдвом»
—
Який ще твір, присвячений Різдву, ви прочитали, готуючись до уроку?
Учитель. Ніч напередодні Різдва… Усього три слова. Здавалося б, не так вже й
багато може вміститися у них… А, можливо… все життя, доля, кохання, майбутнє
щастя. (Слайд 8)
Особливо вплинула на долю М.Гоголя збірка «Вечори на хуторі біля Диканьки»,
яку він написав 1832 р. під впливом українських народних традицій, фольклору.
Вона принесла йому славу, повагу, ввела у літературне коло відомих письменників
19 ст., здійснивши його заповітну мрію. Найкращим твором збірки вважають
оповідання «Ніч перед Різдвом»
—
Як описує це свято Гоголь? Зачитайте.
—
Чи відбуваються різдвяної ночі якісь фантастичні події у творі Гоголя?
—
Хто є головними героями твору? (Слайд 9)
—
Як ставляться герої Гоголя до Різдва?
—
А тепер давайте завітаємо до хати багатого козака Чуба та подивимося, що
ж робить, залишившись сама, красуня донька Оксана.
Інсценування. Оксана і Вакула.
Перед дзеркалом сидить дочка Чуба й сама до себе говорить.
Оксана. І чого люди кажуть, що я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна. Яка тут
краса у цих чорних бровах, карих очах, кирпатенькому носі? Ух!
До хати входить козак. Оксана його не бачить.
Оксана. Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Яку радість принесу я тому, кому буду жінкою!
Як милуватиметься мною чоловік!
Вакула (пошепки). Ну й дівка! З годину стоїть, вдивляючись у дзеркало, і не
надивиться, та ще й хвалить себе вголос.
Оксана. Еге ж, парубки, чи ж вам до пари я? Ви погляньте, яка в мене сорочка,
стрічки на голові! Усього цього батько накупив! (Побачивши коваля, скрикує.
Гнівно дивиться.)
Оксана. Чого ти прийшов сюди? Умить пронюхав, що батька вдома немає.
Вакула. Не сердься, моє серденько! Дозволь хоч поговорити, хоч подивитися на
тебе!
Оксана. Хто ж тобі боронить, говори і дивися! (Сідає на лаву, дивиться у дзеркало,
поправляє коси.)
Вакула. Дозволь і мені сісти коло тебе.
Оксана. Сідай.
Вакула. Люба Оксано, дозволь поцілувати тебе!
Оксана (відхиляється від Вакули і відштовхує його). Чого тобі ще хочеться? Геть
від мене. Ось усю мене в свою сажу вимазав.
Вакула (убік). Не любить вона мене. А я її так люблю, як ніхто в цілому світі не
любив і ніколи не любитиме.
У хату вбігають дівчата.
Одарка. Оксано, чого ж ти стоїш? Ходи з нами колядувати! Бери мішок.
Оксана. Е, Одарко! У тебе нові черевички. Добре тобі, а мені немає кому дістати
такі гарні черевички.
Вакула. Не тужи, моя люба! Я тобі дістану такі черевики, як сама імператриця
носить.
Одарка. От бачиш, любить тебе Вакула і черевички він дістане.
Оксана. А так! Будьте ви всі за свідків: якщо коваль Вакула принесе ті черевички,
які носить цариця, то одразу ж вийду за нього заміж! (Хапає дівчат за руки.
Голосно сміється і біжить геть.)
Вакула. Смійся, смійся! Я й сам сміюся з себе! Де мій розум дівся? Вона мене не
любить – Бог з нею! Проте ні, дістану я їй оті черевички!
Бесіда
— Які риси характеру притаманні Оксані? У чому Оксана бачить своє щастя?
— Яке складне завдання повинен був виконати Вакула, щоб Оксана нарешті
вийшла за нього заміж?
— Чи вдалося Вакулі виконати свою обіцянку? Яким чином?
— Як змінилася Оксана за одну ніч? Зачитайте епізод, який доводить, що вона
стала іншою.
— Чи можна вважати це дивом?
— Чи допомогла різдвяна ніч героям Гоголя переоцінити щось?
— Як би тепер відповіла Оксана на питання про те, що робить людину
щасливою? (Головне – не багатство, а любов, щире серце).
— Уявімо, що диво трапилось у нас на уроці: зустрілись Скрудж і Оксана. Як ви
гадаєте, про що вони могли б розмовляти?
«Кола Вена» (Слайд 10) – визначити спільне й відмінне у творах Гоголя і
Діккенса (письмово)
— Твори, які ми сьогодні проаналізували, закінчилися дивом:добро перемогло
зло. Але є інші письменники, які писали різдвяні оповідання. (Слайд 11)
— Чи всі твори закінчувалися щасливо?
Підсумок уроку
«Мікрофон» (Слайд 12)
—
Від кого та від чого залежить доля таких, як Ванько, Пилипко, Тім Кретчит?
—
Що ви зрозуміли для себе на уроці?
—
Що означає бути милосердним, гуманним?
Узагальнююче слово вчителя
Ось добігла кінця різдвяна історія. Дійсно, казковий кінець. Диво Різдва зробило
наших героїв щасливими, хоча в житті казкові історії зустрічаються рідко. Але все
у наших руках. Головне, щоб ми зрозуміли, що диво – це добро, яке ми можемо
зробити власними руками.
Хай радість і добро несе тиха ніч свята,
Хай освітлює Вам шлях зірка золота,
У небі зорепад справджує бажання!
Щастя Вам, веселих свят, миру і кохання! (Слайд 13)
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа