close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
І. Пояснювальна записка
Мета додаткового вступного випробування для вступу на здобуття освітнього
ступеня «магістр»: з’ясувати рівень теоретичних знань та практичних навичок
абітурієнтів, яких вони набули за освітньо-кваліфікаційною програмою «бакалавр» з
іншого напряму підготовки з метою формування рейтингового списку та конкурсного
відбору вступників на навчання за освітнім ступенем «магістр» спеціальності «Українська
мова і література» в межах ліцензованого обсягу спеціальності.
Форма додаткового вступного випробування:
Випробування проходить в два етапи:
– письмовий – абітурієнти дають письмову відповідь на питання екзаменаційного
білету у письмовій формі. Тривалість письмового етапу –120 хв.;
– усний – співбесіда з абітурієнтами з питань екзаменаційного білету.
Структура білета: екзаменаційний білет складається з трьох питань: перше – з історії
української літератури, друге питання – з сучасної української мови, яке передбачає
з’ясування рівня знань теоретичного матеріалу, а також вмінь і навичок аналізу різних
видів лінгвістичного аналізу: синтаксичний аналіз речень різної синтаксичної структури
та фонетичний, лексичний, морфемний, словотвірний і морфологічний розбір слова; третє
– практичне завдання з перевірки навичок проведення різних аспектів літературознавчого
аналізу.
Вимоги до відповіді абітурієнта
Відповідь на питання, включені до програми співбесіди з сучасної української
літературної мови, передбачає й виявлення знання студентами обов’язкової та додаткової
спеціальної літератури, як навчальної, так і наукової. Основні теоретичні положення мають
самостійно аргументуватися студентами та ілюструватися достатньою кількістю прикладів.
У відповіді з української літератури необхідно оперувати дефініціями жанру,
аналізувати художні твори під заданим кутом зору, зокрема: визначати проблематику,
конфлікт твору, здійснювати по образний аналіз, визначати складові елементи сюжету,
засоби характеротворення та інше, здійснювати порівняльний аналіз кількох творів.
Аналізуючи поетичні твори, необхідно визначати ідейно-тематичну основу
художнього полотна, бачити особливості його архітектоніки, з’ясовувати зображальновиражальні засоби, відповідь підкріплювати прикладами, цитуванням.
Студент повинен також знати імена дослідників української літератури, основні
літературознавчі розвідки присвячені творчості письменників певного періоду.
Випускник має орієнтуватися в поняттях літературний процес, традиції та
новаторство, творчий метод, напрям, течія, визначати особливості використання тропів та
синтаксичних фігур у художніх творах різних родів.
У відповіді на співбесіді необхідно продемонструвати вміння аналізувати художні
твори відповідно до вимог найновіших теоретико-практичних надбань сучасного
літературознавства. Студент має виробити власну думку про наукову, художню, історичну
та естетичну цінність твору, не боячись полемізувати з думкою дослідників.
Відповіді студента на всі запитання – як основні, так і додаткові –
повинні
виголошуватися чіткою літературною мовою. Культура усного мовлення – показник
загального рівня освіченості й фахової підготовки студентів-філологів.
Знання й уміння студентів оцінюються комісією за відповідними критеріями.
Зміст питань включає наступні дисципліни:
1. Сучасна українська літературна мова.
2. Історія української літератури
ІІ. Критерії оцінювання
Оцінку «відмінно» (100–90 балів) абітурієнт отримує, виявивши такі знання та вміння:
- знання та розуміння всього програмового матеріалу в повному обсязі;
- послідовне, логічне, обґрунтоване, безпомилкове викладення матеріалу;
- самостійне, впевнене і правильне застосування знань при виконанні практичного
завдання;
- вміле й точне формулювання висновків та узагальнень.
Оцінку «добре» (89–60 балів) абітурієнт отримує, виявивши такі знання та вміння:
- знання та розуміння всього програмового матеріалу в цілому;
- послідовне, логічне, обґрунтоване викладення матеріалу;
- правильне і без особливих труднощів застосування знань при виконанні практичних
завдань;
- формулювання висновків та узагальнень;
- припускання несуттєвих помилок під час відповіді.
Оцінку «задовільно» (59–35 балів) абітурієнт отримує, виявивши такі знання та вміння:
-
знання та розуміння тільки основного програмового матеріалу в обсязі, який
дозволяє застосувати цей матеріал;
спрощене викладення матеріалу;
нечітке та непослідовне застосування певних знань під час виконання завдань та
відсутність ґрунтовних навичок тлумачення правописних норм;
припускання окремих суттєвих помилок під час відповіді.
Оцінку «незадовільно» (34–1 балів) абітурієнт отримує, виявивши такі знання та вміння:
-
поверхове знання й розуміння основного програмового матеріалу в обсязі, який
дозволяє застосувати цей матеріал;
непослідовний виклад матеріалу з припусканням багатьох істотних помилок;
невміння робити висновки та узагальнення;
нездатність застосувати знання під час виконання практичних завдань та відсутність
навичок тлумачення правописних норм.
ІІІ. Структура програми
Українська мова
Тема 1. Лексикологія. Предмет і завдання лексикології, її зв'язок з іншими розділами
науки про мову. Підрозділи лексикології: семасіологія, власне лексикологія, історична
лексикологія та ін. Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної
мови української нації, її ознаки Поняття мовної норми, її соціальне значення,
кодифікація. Характеристика основних стилів усної й писемної форм сучасної української
мови. Специфіка лексичної системи: відкритість, мікросистемність. Слово як основна
одиниця мови, його ознаки, співвідношення з предметами, поняттями. Поняття про
лексему. Лексичне значення слова, його різновиди: за співвідношенням із дійсністю
(прямі – переносні), за походженням (первинні – вторинні), за характером лексичного
сполучення (вільні – зв’язані), за традиційністю вживання (узуальні – оказіональні), за
виконуваною функцією (номінативні – експресивні). Полісемія. Переносне значення і
переносне вживання слова, типи перенесень: метафора, метонімія, синекдоха. Поняття про
омонімію, паронімію, синонімію, антонімію як лексико-семантичні категорії слів, що
складаються на основі лексичного значення. Групування омонімів, паронімів, синонімів,
антонімів. Узаємозв’язок указаних груп слів із багатозначністю. Джерела виникнення
вказаних груп лексики української мови. Стилістичні фігури, побудовані на синонімах
(прийом ампліфікації), антонімах (антитеза, оксиморон), паронімії (явище парономазії).
Використання відповідних груп лексики в різних стилях. Кодифікація цих груп слів
(сучасні словники синонімів, антонімів, омонімів, паронімів; наукові праці з питань цих
лексико-семантичних груп лексики української мови).
Тема 2.Фразеологія української мови. Поняття про фразеологію як науку про систему
стійких сполучень слів: її предмет, завдання, зв’язок з іншими розділами мовознавства,
підрозділи фразеології. Фразеологізм, його ознаки, зв’язки зі словом, вільними
словосполученнями та сполученнями слів, реченнями. Традиційні класифікації
фразеологічних одиниць: семантична, морфологічна, структурна, жанрова. Джерела
виникнення
фразеологізмів.
Стилістична
роль
фразеологізмів.
Варіантність
фразеологічних одиниць. Сучасні фразеологічні словники.
Тема 3. Лексикографія.Лексикографія як розділ мовознавчої науки (його предмет,
завдання, зв'язок з іншими розділами науки про мову, підрозділи) та сукупність словників
певної мови. Короткі відомості з історії української лексикографії. Поняття про словник,
його реєстр. Два типи словників: енциклопедичні та лінгвістичні, їх відмінність. Загальна
характеристика енциклопедичних видань (універсальних і спеціальних). Різновиди
лінгвістичних словників (за кількістю описуваних мов, мірою охоплення лексики,
способом упорядкування матеріалу, функціональною спрямованістю, змішані словники).
Перспективи розвитку українського словникарства.
Тема 4. Фонетика. Фонетика як розділ мовознавчої науки про звукову систему мови, її
предмет, завдання, зв'язок з іншими розділами мовознавства. Особливості звукової
системи української мови. Голосні фонеми, їх творення, співвідношення з приголосними.
Класифікація голосних. Приголосні фонеми, їх кількісний склад, особливості творення,
фонологічні особливості. Класифікації приголосних. Кореляція й дистрибуція
приголосних. Варіантні вияви приголосних української мови. Видозміни звуків у мовному
потоці. Асиміляція, дисиміляція, їх види, відмінність між ними. Різні явища в системі
приголосних: дієреза, епентеза, протеза, метатеза.
Тема 5. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Орфоепія як розділ мовознавчої науки, її
предмет, завдання, зв'язок з іншими розділами мовознавства. Орфоепія і культура мови.
Становлення орфоепічних норм української мови. Вимовні риси голосних і приголосних
звуків української мови. Засоби милозвучності української мови. Поняття про
фоностилістику як підрозділ фонетики. Закономірності наголошування слів в українській
мові. Кодифікація вимовних норм. Причини порушення орфоепічних норм. Особливості
графічної системи української мови. Поняття орфограми. Орфографічна система
української мови, її складники. Особливості української орфографії. Принципи сучасного
українського правопису: фонетичний, морфологічний, історичний, диференційні
написання (суть, конкретні випадки реалізації). «Український правопис» як
найважливіший правописний кодекс в українській мові.
Тема 7. Словотвір сучасної української мови. Предмет і завдання словотвору. Зміст терміна
“словотвір”. Історія становлення дериватології в мовознавчій науці. Синхронічний і
діахронічний аспекти дослідження в словотворі. Поняття про дериват, дериватему,
дериватор. Морфологічний, ономасіологічний, структурний аспекти словотвору. Похідне
слово як основна одиниця словотвору. Словники, за допомогою яких здійснюється
дослідження в галузі словотвору. Поняття про словотвірну деривацію. Правило виділення
твірної основи. Словотвір і формотворення.Поняття словотвірної системи. Системні
відношення в словотворенні. Основні ознаки словотвірного типу. Класифікація словотвірних
типів (підтипів). Синтаксична і лексична деривація з точки зору словотвірного значення.
Словотвірна модель. Словотвірний розряд. Словотвірна категорія. Словотвірний ланцюжок (ряд).
Словотвірна парадигма. Словотвірне гніздо. Поняття про спосіб словотворення. Класифікація
способів
словотворення.
Морфологічні
способи
словотворення.
Способи
неморфологічного творення слів. Словотвірний аналіз.
Тема 8. Морфологія як розділ граматики. Граматика як учення про граматичну будову
мови. Основні поняття граматики: граматичне значення, граматична форма, граматична
категорія. Розділи граматики – морфологія і синтаксис. Предмет і завдання морфології, її
зв'язок з іншими
розділами мовознавства. Історія вчення про частини мови,
принципи їх виділення. Процеси граматичної транспозиції в системі частин мови.
Іменник. Поняття про іменник як центральну частину мови. Лексичне значення,
морфологічні ознаки та синтаксична роль іменників. Семантико-граматичні категорії
іменників. Категорія роду, її значення, способи й засоби вираження. Категорія числа, її
значення. Категорія відмінка. Система відмінків в українській мові. Принципи поділу
іменників на відміни та групи. Особливості відмінювання іменників І-ІV відмін.
Невідмінювані іменники. Прикметник як частина мови. Значеннєві розряди
прикметників. Якісні прикметники, їхні граматичні особливості. Категорія ступенів
порівняння прикметників. Відносні та присвійні прикметники, їхні властивості. Перехідні
групи прикметників. Форма прикметників. Особливості відмінювання прикметників
твердої і м’якої груп. Числівники як лексико-граматичний клас слів, їхнє місце в системі
частин мови. Семантичні розряди числівників. Структурні розряди числівників.
Особливості синтаксичного зв’язку числівників з іменниками. Відмінювання і вживання
числівників. Питання про порядкові назви в сучасному мовознавстві. Займенник: статус
займенника в сучасному мовознавстві та його місце в системі частин мови. Розряди
займенників за значенням, їхні граматичні параметри. Особливості відмінювання
займенників. Дієслово як центральна частина мови. Типи дієслівних утворень. Дієслівні
форми. Інфінітив, його граматичні особливості. Загальнодієслівні граматичні категорії.
Категорія виду. Дієслівна категорія перехідності / неперехідності. Дієслова активного,
пасивного та зворотно-середнього стану, їхнє значення. Дієслова, що перебувають поза
категорією стану. Дієслівна категорія способу. Дієслівна категорія часу, її зв’язок з
категоріями способу і виду. Категорія особи дієслів. Категорія числа дієслів. Рід як іменна
категорія дієслів. Дієслівні основи. Дієвідміни дієслова. Прислівник. Становлення
прислівника як частини мови. Специфічність лексичного значення, морфологічної
природи та синтаксичних ознак прислівника. Розряди прислівників за значенням:
означальні та обставинні. Групи означальних прислівників. Форми ступенювання якісноозначальних прислівників. Групи обставинних прислівників, їхня характеристика.
Творення прислівників. Службові слова. Прийменник Питання про статус службових
слів у сучасному мовознавстві. Формування системи прийменників української мови.
Функції прийменників. Групи прийменників за походженням і будовою. Семантичні
розряди прийменників. Вживання прийменників з певними відмінками. Основні значення
та синоніміка прийменникових
конструкцій в українській мові. Сполучник.
Становлення системи сполучників в українській мові. Групи сполучників за походженням,
будовою, вживанням. Розряди сполучників за функцією в реченні. Сполучні слова, їхня
відмінність від сполучників. Основні критерії і способи розмежування омонімічних
сполучників і сполучних слів. Частки. Походження і функції часток. Групи часток за
походженням, будовою і місцем у реченні. Функціонально-семантична класифікація
часток. Інтер’єктиви. Вигуки, їхня граматична специфіка. Місце вигуків у системі частин
мови. Групи вигуків за походженням і будовою. Звуконаслідувальні слова та їхня роль.
Тема 9. Синтаксис. Питання про основну одиницю синтаксису. Слово і словоформа як
синтаксичні одиниці. Синтаксичні одиниці: словосполучення, просте і складне речення.
Речення як одиниця мовлення і синтаксична конструкція. Словосполучення як
синтаксична одиниця. Слово і словосполучення. Словосполучення і речення. Граматична
форма і граматичне значення словосполучення. Типи словосполучень за семантикою, за
будовою, за видом синтаксичного зв’язку та за ступенем злитості їх компонентів.
Неоднорідність зв’язку на різних рівнях синтаксичної системи. Види підрядного зв’язку у
словосполученні. Види синтаксичного зв’язку в реченні.Ознаки речення. Речення і
судження. Класифікація речень у сучасній українській мові. Граматична основа простого
речення. Ієрархія синтаксичних категорій. Предикативність як відношення
повідомлюваного до дійсності. Класифікація другорядних членів речення.. Синкретизм
членів речення. Причини синкретизму у системі членів речення. Нове вчення про
другорядні члени речення. Поняття про детермінант і дуплексиви. Основі формальнограматичні структури (власне-синтаксичні) речення. Різні види синтаксичного зв’язку в
межах речення. Односкладні речення в системі простих речень. Загальні ознаки
односкладних речень. Різновиди односкладних речень. Неповні речення в лінгвістичній
науці. Загальна характеристика неповних речень. Типи неповних речень (контекстуальні,
ситуативні, еліптичні, видільні, обірвані). Функції неповних речень в художній літературі.
Порядок слів у реченні. Детермінант, його субпозиція. Парадигма речення. Парадигма
речення як система його форм. Комунікативна парадигма речення. Семантикосинтаксична парадигма речення. Дериваційна парадигма речення. Морфологічна
парадигма предиката-дієслова та синтаксична парадигма речення. Парадигма речення як
сукупність форм одного структурного типу. Часткові часові значення (значення
теперішнього, минулого й майбутнього часу), їх вираження. Семантичне і формальне
ускладнення речення. Складність семантики простого речення. Типи формального
ускладнення простого речення. Поняття про однорідні члени речення. Речення з
відокремленими другорядними членами. Поняття про звертання. Способи вираження
звертання. Засоби зв’язку з реченням. Стилістична роль звертання. Вставні слова і
словосполучення в реченні. Загальна характеристика, засоби вираження, інтонація, поділ
на групи за значенням. Вставні речення. Вставлені речення. Структурна і значеннєва
характеристика, інтонація, поділ на групи за значенням. Вставлені слова і
словосполучення. Складне речення як синтаксична одиниця. Традиційний і нові
підходи до класифікації складного речення. Двочленне складне речення.
Поліпредикативне складне речення. Засоби зв’язку у складному речення. Сполучники і
сполучні слова. Порядок розміщення частин складного Складносурядні речення відкритої
і закритої структури. Складнопідрядні нерозчленовані і розчленовані речення. Складні
безсполучникові речення. Логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень.
Період в українській мові. Надфразні єдності. Ускладнені синтаксичні конструкції.
Конструкції із чужим.
Тема 10.Шляхи розвитку мовознавчої науки.Загальні зауваження про початки
людських знань у галузі лінгвістики. «Протолінгвістичний» період в історії давнього
мовознавства. Уявлення про мову давніх єгиптян. Перші перекладознавчі словники.
Вавілонська філологія: основні напрямки, історія створення письма. Мовознавчі інтереси
хеттів та фінікійців. Староіндійське мовознавство: галузі філології, представники
староіндійського мовознавства, перші мовознавчі праці з історії мови. Мовознавство в
стародавньому Китаї: галузі філології, періодизація китайського мовознавства,
словникарство, основні представники. Давньогрецьке мовознавство: два періоди
старогрецького мовознавства, представники філологічної думки, основні праці.
Мовознавство в стародавньому Римі: основні мовознавчі напрямки римського
мовознавства, мовознавці Давнього Риму.Загальні зауваження про Середньовіччя як
історичний етап у розвитку науки. Давньовірменське мовознавство: галузі мовознавства
та представники давньовірменського мовознавства. Давньоарабське мовознавство:
мовознавчі школи, основні праці представників давньовірменського мовознавства.
Мовознавство в середньовічному Ірані: специфіка іранського мовознавства та основні
праці. Середньоазіатське мовознавство пізнього Середньовіччя. Давньотібетське
мовознавство: представники та школи. Давнє індонезійське та малайзійське мовознавство:
особливості індонезійського та малайзійського мовознавства. Давньояпонське
мовознавство: основні напрямки та представники давньояпонського мовознавства.
Мовознавство в давній Україні-Русі: створення писемності, діяльність Кирила та Мефодія.
Західноєвропейське мовознавство доби Середньовіччя: напрямки та основні граматичні
вчення про мовознавство.Загальні відомості про добу Відродження: історико-культурні
відомості. Данте Аліг’єрі в історії мовознавства: «Божественна комедія» як зразок простої
італійської мови. Великі географічні відкриття. Проблеми практичного мовознавства:
створення мовознавчих шкіл у Європі та основні представники граматичної думки епохи
Відродження. Внесок європейських учених епохи Відродження в скарбницю теоретичного
мовознавства.Загальна характеристика європейської історії періоду XVII-XVIII століть з
лінгвістичного погляду. Основні положення лінгвістичної думки та представники
європейського мовознавства ХУІІ – ХУІІІ ст. Європейське словникарство XVII-XVIII
століть: лексикографічні та тлумачні словники. Європейська граматична думка XVIIXVIII століть: напрямки та представники. Філософські й загальнолінгвістичні проблеми
європейського мовознавства XVII-XVIII століть: основні положення, напрямки.
Передумови виникнення порівняльно-історичного мовознавства та його передвісники:
новий етап в історії науки про мову, відкриття порівняльно-історичного методу.
Проблеми спорідненості мови. Лінгвістична спадщина Франца Боппа: аналіз граматичних
форм. Основні праці вченого. Мовознавчі погляди Расмуса Раска: граматичні
дослідження, спорідненість мов. Якоб Грімм в історії мовознавства: основні праці з
порівняльного мовознавства, закон Р.Раска та Я.Грімма. Філософсько-мовознавча
концепція Вільгельма Гумбольдта. Російське порівняльно-історичне мовознавство
початку XIX ст: основні представники порівняльно-історичного мовознавства. Олександр
Востоков: основні напрямки діяльності, етимологічний словник старослов’янської мови.
Українські компаративісти 1-ої половини XIX ст.: О.Бодянський, М.Максимович,
Я.Головацький. Праці з граматичної будови української мови.Мовознавчі дослідження і
природничі науки. Вивчення старогрецьких написів з метою зіставлення з існуючими
мовами. Представники нових напрямків у мовознавстві 2 пол. ХІХ ст. Натуралізм:
загальна оцінка натуралізму, етимологія і лінгвопалеонтологія. Основні представники
натуралізму: Макс Мюллер, Август Шлейхер. Психологізм: наукове пізнання,
закономірність, основні правці. Представники психологізму: Гейман Штейнталь, Огюст
Конт. Емспірична психологія Йоганна-Фрідріха Гербарта. К.Маркс і Ф. Енгельс про мову і
мовознавство, основні праці. Революціонери-демократи про мову і мовознавство:
В.Белінський,
М.Чернишевський,
М.Добролюбов,
І.Франко,
М.Драгоманов.
Молодограматизм:
формування
молодограматичного
напрямку.
Представники
молодограматичного напрямку: Герман Пауль, Карл Бругман, Бертольд Дельбрюк.
Здобутки і вади
молодограматизму.Вітчизняні лінгвістичні школи: Українська
(харківська) мовознавча школа, Московська лінгвістична школа, Казанська лінгвістична
школа. Основні представники
мовознавчих шкіл. О.Потебня – лінгвіст-філософ,
засновник Харківської лінгвістичної школи. Пилип Фортунатов – засновник Московської
лінгвістичної школи. Іван Бодуен де Куртене: Казанська лінгвістична школа. Критика
молодограматизму. Неолінгвістика: основні представники. Соціолінгвістика: Ф. де
Соссюр як основоположник соціолінгвістики., основні праці. Структуралізм:
представники структуралізму та основні праці. Етнолінгвістика: напрямки, основні
представники. Неогумбольдтіанство. Женевська мовознавча школа: представники
мовознавчої школи. Неопсихологізм: представники та основні праці. Марризм. Російське
мовознавство XX століття: основні етапи розвитку російського мовознавства, мовознавчі
школи та представники. Українське мовознавства XX століття: основні етапи розвитку
українського мовознавства, галузі та представники. Сучасний стан світової лінгвістичної
науки.
Тема 11.Історична граматика.Основні джерела історичного вивчення української мови.
Порівняльно-історичний метод як основний метод історичного вивчення споріднених
мов.Проблема періодизації історії української мови. Думки, гіпотези, версії провідних
дослідників, істориків мови щодо ґенези національної мови у діахронічному контексті –
Ю. Карпенка, В.Німчука, О. Тараненка, О. Царука, Г. Шевельова та інших. Питання про
виникнення і розвиток слов’янської писемності. Головні історичні етапи становлення
української мови.Формування фонологічної системи протоукраїнської мови (специфіка
системи праіндоєвропейського вокалізму: довгі й короткі фонеми, дифтонги і дифтонгічні
сполучення, складотворчі сонорні; наявність придихових та лабіалізованих приголосних у
праіндоєвропейському
консонантизмі.Роль
середньоязикового
приголосного[j]у
перебудові праслов’янського консонантизму. Групи приголосних [dl], [tl].Закон
відкритого складу та звукові процеси, пов’язані з його дією.Сполучення [gv], [kv],
[xv].Фонетичні
зміни
в
протоукраїнській
мові:втрата
складотворчої
властивостісонантами[r], [l], [m], [n]. Зникнення придихових приголосних. Утрата
задньоязиковими лабіальності. Позиційна зміна [s] на [х]. Зміна [m] на [n] в кінці складу.
Палаталізація різних груп приголосних під впливом суфіксального [j]. Перша перехідна
палаталізація задньоязикових. Друга палаталізація задньоязикових приголосних. Третя
палаталізація задньоязикових приголосних. Зміни в системі голосних. Приголосні перед
голосними переднього ряду.Зміна [je] в [o] на початку слова. Зміна голосних [ǫ] [ę]. Ранні
рефлекси h[ĕ]. Розвиток повноголосся. Рефлекси початкових [оrt], [olt]. Звук [о] з
початкового [а] в словах іншомовного походження. Розвиток фарингального [h]). Звукові
процеси у давньоруськоукраїнській мові(рефлекси зредукованих [ь], [ъ]. Зредуковані [ь],
[ъ] у сполученні з [р], [л].Зредуковані [ь], [ъ] після [р], [л]. Зредуковані [і], [ы]. Наслідки
занепаду зредукованих у системі вокалізму: чергування [о], [е] з нулем звука, поява
секундарних [о], [е] перед сонорними, подовження етимологічних [о], [е] та наступний
перехід їх в [і], розвиток приставних голосних [о], [і], поява несправжніх дифтонгів.
Наслідки занепаду зредукованих у системі приголосних: поява нових груп приголосних,
спрощення в групах приголосних, утрата звука [л] у дієслівних формах, поява вставних
приголосних [д] і [т], асиміляція приголосних, дисиміляція приголосних, депалаталізація,
палаталізація, заміна [л] на [ў], заміна білабіального [w] на [ў]).Звукові зміни у
середньоукраїнській мові (перехід [е] в [о]. Історія звука h. Історія етимологічних[і] та [и].
Депалаталізація приголосних перед [е]. Перехід [о], [е] в [ і ]. Зміна [о] в [а]. Зміна [е] і [а].
Зближення голосних [о] і [у]. Втрата початкового голосного. Протетичні приголосні.
Приголосні перед [а] з [е]. Ствердіння шиплячих. Збереження пом’якшеної вимови
африкати [ц]. Депалаталізація приголосного [р]). Історія іменникових форм (походження
та словотвір іменників. Історія граматичнихкатегорій іменника: категорія роду, числа,
істот / неістот. Поняття про детермінативи. Типи відмін іменників та провідні фактори їх
становлення. Історія відмінкових закінчень іменників І відміни. Історія форм іменників ІІ
відміни. Історія відмінкових закінчень ІІІ відміни. Історія парадигми ІV відміни. Історія
відмінкових закінчень множинних іменників). Історія займенникових форм (словотвір
займенників.Історія форм особового та зворотного займенників. Історія форм предметно особовогозайменника. Історія форм неособовихзайменників. Суплетивізм займенникових
форм).Історія прикметникових форм (походження прикметника. Словотвір прикметників.
Історія форм іменних прикметників. Історія форм членних прикметників. Історія форм
ступенів порівняння). Історія числівникових форм (походження числівника. Дериваційна
природа числівників. Іменниковий тип відмінювання числівників. Займенникова
парадигма відмінювання числівника. Словотвір різних числових назв. Історія форм
числівника. Поділ числівників на розряди. Еволюція числівника на всіх етапах
становлення національної мови). Історія дієслівних форм (граматичні категорії дієслова.
Словотворення дієслів. Класи дієслів. Причини перебудови системи часових форм. Зміни
в системі форм минулого та майбутнього часів і в засобах їх вираження. Історія особових
форм теперішнього часу. Історія особових форм майбутнього часу. Історія форм минулого
часу. Історія форм умовного способу. Історія форм наказового способу. Іменні форми
дієслова. Історія витворення сучасних дієвідмін).Історія форм прислівника (походження
та словотвірна структура прислівника. Адвербіалізація – основний спосіб поповнення
класу прислівників. Групи прислівників за значенням. Історія форм відзайменникових
прислівників. Історія форм відіменних прислівників. Історія форм віддієслівних
прислівників.Ступенювання прислівників).
Історія службових слів
(прийменники як
окремий розряд службових слів. Процес диференціації префіксів і прийменників з масиву
допоміжних слів. Первинні прийменники. Функціональні та структурні зміни первинних
прийменників у процесі історичного становлення української мови. Похідні прийменники.
Лексикалізація синтаксичних сполук та складання – головні шляхи поповнення складу
похідних прийменників. Сполучники – важливий засіб оформлення граматичних і
логічних відношень між поєднуваними синтаксичними одиницями. Етимологічна
затемненість первісних сполучників. Співвіднесеність похідних сполучників зі словами
інших частин мови. Паратактичні та гіпотактичні сполучники. Трансформація
сполучників упродовж еволюції української мови. Кон’юктивація – основний спосіб
витворення сполучників новішого походження. Хронологічні рамки формування класу
часток. Поділ часток за походженням. Групи часток за значенням. Історія словотворчих та
формотворчих часток. Активні процеси партикуляції у середньоукраїнській мові.
Лінгвістичні та екстралінгвістичні чинники розвитку службових частин мови на
українськомовному ґрунті. Просте речення
(причини і тенденції змін на
синтаксичному мовному рівні. Встановлення хронологічних меж появи чи зникнення
певних синтаксичних явищ. Речення – центральна одиниця синтаксичного рівня. Перші
фіксації простих речень у писемних пам’ятках. Підмет і присудок – організуючі члени
простого речення. Історія засобів вираження підмета. Історія способів оформлення
присудка. Розвиток системи другорядних членів речення).
Просте ускладнене речення(роль і місце простих ускладнених речень у системі
давньоруськоукраїнського синтаксису. Ускладнювальні компоненти простого речення:
однорідні члени, звертання, вставні та вставлені конструкції, уточнювальні члени,
предикативно відокремлені члени. Відмінність між ускладнювальними елементами
давнього періоду та сучасними (накопичення однорідних компонентів, часте повторення
сполучників, прийменників).Типи односкладних речень (вичленування односкладних
речень із масиву синтаксичних одиниць писемного періоду. Різновиди односкладних
простих речень – дієслівні та іменні. Історія дієслівних односкладних речень: неозначеноособових, означено-особових, безособових. Засоби вираження головного члена в
дієслівних односкладних реченнях. Історія іменних односкладних речень. Засоби
вираження головного члена в іменних односкладних реченнях. Ґенітивні речення –
особливий
різновид
іменних
односкладних
речень).
Складне
речення
(формування складних речень у праіндоєвропейський період. Поєднання однотипних
простих речень – основа появи складносурядних речень (паратаксис), а від них –
складнопідрядних (гіпотаксис). Еволюція системи складних речень у писемний період.
Типи складних реченьу пам’ятках давньо- і середньоукраїнської мови – безсполучникові,
сполучникові недостатньої диференціації, складносурядні й складнопідрядні речення.
Безсполучникові речення відкритої та закритої структури. Дифузний характер
безсполучникових та сполучникових речень. Переважання паратаксиса над гіпотаксисом.,
Сполучні засоби у межах складних речень).
Тема 12. Діалектологія. Діалектологія як наука. Поняття про діалектну мову. Поняття
про місцеві „територіальні" діалекти.Основні діалектні одиниці.Аспекти діалектологічних
досліджень: теоретична і національна діалектологія; описова й історична
діалектологія.Мова і діалекти на різних етапах суспільно-історичного розвитку. Соціальні
і територіальні діалекти. Теоретичне і практичне значення діалектології. Зв'язок
діалектології з іншими
науками
(історія.
Археологія,
етнографія,
історія
літератури, історія мови, лінгвостилістика, ономастика тощо). Значення діалектології для
викладання в школі літературної мови. Соціальні і територіальні діалекти.Подайте
характеристику територіальних діалектів в різні епохи суспільно-історичного
розвитку.Шляхи становлення української національної мови. Виникнення української
національної літературної мови. Фонетична транскрипція, її типи. Завдання і значення
діалектології.Описова й історична діалектологія.Розкрити значення термінів діалект,
діалектна група (наріччя), говір, говірка.Зв'язок діалектології з іншими дисциплінами,
значення її для вивчення української мови в школі.Вивчення і дослідження
закономірностей живої народної мови в усій розмаїтості її місцевих діалектів і говірок, а
також
географічне поширення говіркових явищ, окреслення і виділення певних
діалектних одиниць у їх системі тощо. Визначення і опис територіальних діалектів.
Соціальна діалектологія, яка вивчає мовленнєві утворення соціального плану, умовні
говірки певних груп людей, об’єднаних професією, родом, видом занять. Історична
діалектологія. Дослідники формування української літературної мови.Фонетика. Система
вокалізму українських говорів (фонетична транскрипція. Системи фонетичної
транскрипції в діалектних записах української мови. Єдність української національної
мови в основних елементах фонетичної системи, граматичної будови та лексики при
наявності діалектних відмінностей.Типи діалектних явищ української мови у фонетиці,
граматиці і лексиці та їх характер.Структура наголошеного вокалізму північного
(поліського), південно-східного і південно-західного наріччя. Структура ненаголошеного
вокалізму північного (поліського), південно-східного і південно-західного наріччя.Звукова
реалізація голосних в українських діалектах та особливості їх діалектного протиставлення.
Фонема /і/. Реалізація /і/ на місці давнього ъ. Рефлекси етимологічних /*о/, /*е/ в
діалектах. Фонема /*и/ та її реалізація в українських діалектах. Фонема /й/ та її реалізація
в українських діалектах. Фонема /е/ і її реалізація в наголошеній і ненаголошеній позиції.
Звуження голосного середнього підняття /е/ як наслідок вокальної гармонії в карпатських
говорах.Фонема /ы/ та її функціонування в карпатських говорах. Фонема /у/ і її реалізація
в українських діалектах.Значення поняття діалектне явище.Розрізнення діалектних явищ
за принципом протиставлення чи співвідносності. Подайте приклади протиставних
(співвідносних) і непротиставних (не співвідносних) діалектних явищ.Типи діалектних
явищ української мови за генетичною ознакою. Наведіть приклади архаїчних і
новотвірних явищ. Основні типи діалектних явищ української мови за функціональною
ознакою.Склад наголошеного і ненаголошеного вокалізму південно-східних говорів.
Склад наголошеного і ненаголошеного вокалізму південно-західних говорів.Склад
наголошеного і ненаголошеного вокалізму поліських говорів).Фонетика (система
консонантизму українських говорів (загальна
характеристика
українського
діалектного консонантизму.Система консонантизму північних (поліських), південносхідних і південно-західних говорів.Склад приголосних фонем у говорах.Мікросистеми
українського
діалектного
консонантизму
і діалектні відмінності поміж ними.
Відмінності поміж українськими діалектами у складі консонантизму.Структура
консонантизму південно-східного наріччя.Структура консонантизму, південно-західного
наріччя.Структура консонантизму поліського наріччя.Звукова реалізація приголосних
фонем у говорах української мови.Асиміляція і дисиміляція приголосних в говорах
української мови. Найхарактерніші риси системи консонантизму за С. Бевзенком.
Специфічні явища консонантизму: протеза, метатеза, епентеза, субституція, редукція.
Реалізація: фонем: 1) губні приголосні; 2) передньоязикові проривні, фрикативні, щілинні,
шиплячі, африкати, сонорні; 3) середньоязикова фонема; 4) задньоязикові приголосні.
Опозиційні протиставлення, умови нейтралізації фонологічних опозицій, звукова
реалізація приголосних фонем). Лексична диференціація українських говорів (типи
діалектних відмінностей у лексиці.Склад діалектної лексики за походженням. Діалектні
відмінності у фразеології. Діалектна лексикографія.Архаїчні риси лексики українських
діалектів.Завдання діалектології в галузі лексики на найближчі роки.Діалектна
лексикографія.Історія діалектного членування української мови. Опанас Шафонський.
Дослідження Павловського та Максимовича. Іван Вагилевич. Яків Головацький.
Олександр Потебня. Костянтин Михальчук. Олексій Соболевський та Олексій Шахматов.
Агатангел Кримський. Іван Зілинський. Діалектологічне членування української мови у
російській діалектології. Дослідження 1930-их-1940-их. Діалектологічне членування за
Жилком. Географія українських говорів. Межі наріч української мови. Південно-східне
наріччя. Південно-західне наріччя. Північне наріччя).Граматика та діалектне членування
української мови (основні діалектні групи і говори української мови.Поліський (північний
) діалект, межі його поширення; головні особливості фонетики, морфології, синтаксису
поліського діалекту. Групування поліського діалекту.Проблема діалектного членування
української мови та роль у ній південно-західного діалекту.Сусідські взаємини, спільна
історія українського та сусідніх народів.Впливи на формування літературної української
мови інших мов.історія і характер українських наріч і говорів, зв'язок народних говорів з
літературною мовою давньоруського і староукраїнського періодів, відношення народних
говорів до нової української літературної мови.Походження української мови.
Територіальні і соціальні говори на Україні. Питання діалектного членування української
мови).Відмінності українських говорів на морфологічному рівні(загальна характеристика
спільних і відмінних рис у морфології українських діалектів.Різновиди морфологічних
відмінностей: 1) зумовлених особливостями фонетики місцевих діалектів, 2) викликаних
різними напрямками граматичної аналогії.Морфологічні явища-архаїзми. Приклади
діалектних морфологічних архаїзмів. Різновиди діалектних морфологічних інновацій.
Діалектні особливості словотворчих і словозмінних моделей і структур. Повнозначні
частини мови в говорах. Іменник. Парадигматика іменника. Відмінності у категорії роду.
Відмінності у категорії числа. Збереження у говорах залишків двоїни.Особливості
відмінювання іменників.Типи відмінювання іменників у різних українських
діалектах.Характеристика українських діалектів щодо нерозрізнення закінчень іменників
твердих і м'яких основ. Характеристика діалектних відмінностей у словотворі іменників.
Взаємодія твердих і м’яких основ у межах певних типів відмінювання. Фонемні
розрізнення іменників. Особливості відмінювання іменників жіночого роду з флексією –
а.Прикметник. Особливості відмінювання в говорах. Розрізнення стягнених і нестягнених
форм прикметників у діалектах. Особливості творення ступенів порівняння прикметників.
Групи прикметників. Група з послідовним розрізненням твердої і м’якої груп, до яких
належать майже всі південно-східні, поліські та частина південно-західних говорів.
Говори, в яких відбулося послідовне вирівнювання відмінювання прикметників м’якої
групи за зразком твердої групи, внаслідок чого всі прикметники відмінюються за твердою
групою, що характерне для більшості південно-західних говорів. Говори з непослідовним
розрізненням твердої і м’якої груп, до яких належить частина поліських, зокрема
волинсько-поліські говірки, і південно-східних говорів, зокрема слобожанські і
східнополтавські, в яких певна частина прикметників твердої групи почала відмінюватися
за м’якою групою.Прикметники жіночого роду в називному відмінку однини в південносхідних і південно-західних говорах, включаючи й карпатські говори, їх стягнені форми з
флексією –а.Варіативність флексій родового відмінка однини у прикметниках жіночого
роду. Займенник. Особливості відмінювання і наголошення їх в українських
діалектах.Архаїчні й інноваційні риси займенників.Числівник. Відмінності у фонетичному
оформленні і відмінюванні числівників в українських діалектах.Діалектні особливості
фонетичного оформлення й відмінювання числівників.Дієслово. Відмінності поміж
українськими діалектами в реалізації інфінітива.Діалектні відмінності дієслів у категорії
часу. Особливості у формах дієвідмінювання в українських діалектах. Форми інфінітива в
різних діалектах. Діалектні відмінності у дієвідмінюванні.. Відмінності поміж діалектами
у формах теперішнього, минулого і майбутнього часу та у формах умовного і наказового
способів. Дієприслівник і дієприкметник. Прислівник, сполучник у говорах української
мови.Морфологічні особливості дієслова в говорах української мови: особливості
вираження часових форм.Відмінності між українськими діалектами у формах 1-ї ос.
однини дієслів ІІ дієвідміни, зокрема з основою на передньоязикові приголосні -д, -т, -з, ста губні -б, -п, -в, -м. Утрата чергування в південно-східних говорів, зокрема в південній
смузі середньонаддніпрянських і слобожанських говірок і в усіх степових, а також у
деяких південно-західних говорах, зокрема в південно-східній смузі подільських говірок і
в буковинських та частково в східнокарпатських говірках, за аналогією до інших
особових форм, зокрема до форми 3-ї ос. множини (одного з крайніх членів дієслівної
парадигми), відбулося
вирівнювання форм 1-ї ос. однини.
[д], [т], [з], [с]з
шиплячими.Широкий ареал аналітичних форм майбутнього часу.Форми передминулого,
чи давноминулого, часу в українській діалектній мові недоконаного виду.Зворотні форми
дієслова в українських діалектах.Діалектний синтаксис(основні типи відмінностей у
структурі словосполучення, простого і складного речення. Синтаксичні особливості у
структурі простого речення. Синтаксичні особливості у структурі складного речення.
Діалектна диференціація української мови на синтаксичному рівні.Типи відмінностей у
синтаксисі української мови з погляду їх походження: 1) архаїчні синтаксичні конструкції;
2) синтаксичні конструкції, що виникли на власне діалектному ґрунті; 3) синтаксичні
конструкції, що виникли внаслідок тривалих міжмовних контактів.Діалектні відмінності у
словосполученні. Різновиди діалектних словосполучень (також ті, що організовані за
способом керування).Діалектні відмінності у структурі простого речення. Діалектні
відмінності у структурі складного речення.Поширеність різного типу інверсованих
структур із порушенням звичайного для української мови, зокрема писемної,
словопорядку, а також граматично «неправильних»конструкцій, анаколуфів тощо.
Широке використання неповних, еліптичних, приєднувально-видільних речень,
еквівалентів речень, незакінченихі перерваних речень тощо, зокрема в діалогічній формі
мовлення. Широке введення в речення різного роду модальних часток, вставних слів
тощо, що нерідко зумовлюється вимушеними паузами, різними ситуативними факторами
мовлення. Порівняно рідке використання пасивних зворотів і натомість широке вживання
активних. Поширеність безособових речень з присудками, вираженими безособовими
дієсловами, при порівняно вузькому вживанні присудкових слів на -но, -то. Обмежене
вживання конструкцій з дієприслівниковими й дієприкметниковими зворотами тощо.Типи
синтаксичних явищ української діалектної мови. Протиставлення прийменникових
конструкції одних говорів іншим).Членування української мови і лінгвістична географія.
Методи вивчення і збирання діалектних матеріалі(основні діалектні групи говорів
(наріччя) української мови: а) південно-східне наріччя, межі його поширення; б) говори
південно-східного наріччя, головні особливості; в) північне (поліське) наріччя, межі його
поширення, головні особливості говорів північного наріччя; г) південно-західне наріччя,
межі його поширення, головні особливості говорів південно-західного наріччя; ґ)
карпатські говори і їх особливості.З історії лінгвогеографії. Лінгвогеографічні
дослідження в Україні.Теорія і практика лінгвокартографування. Джерела сучасної
лінгвогеографії. Методи і основні засади лінгвокартографування. Інтерпретація (читання)
діалектної карти. Поняття діалекту з точки зору лінгвістичної географії.Способи запису
діалектних матеріалів: 1) безпосередній, 2) посередній або анкетний. Методи збирання
діалектних матеріалів: 1) анкетний, 2) експедиційний. Загальна характеристика.Записи
зв'язних текстів для спостереження лексичних, фонетичних, морфологічних, синтаксичних
рис говірки. 4. Запис лексики говорів: а) для лінгвістичного атласу, б) для укладання
діалектних словників. Програми-питальники для записування діалектних матеріалів).
Тема 13. Історія української літературної мови.Предмет, завдання і значення курсу.
Концептуальні термінологічні поняття курсу. Основні джерела вивчення української
літературної мови. Взаємодія
української літературної мови з територіальними
діалектами та іншими слов’янськими мовами. Питання походження української мови.
Самобутність української мови, як однієї з форм культури українського народу.
Періодизація курсу „Історія української літературної мови”.Походження писемності у
східних слов’ян, проблема існування протокириличного буквенно-звукового письма.
Перший південнослов’янський вплив. Два типи літературної мови епохи Київської
Русі. Характеристика світсько-літературного типу мови за пам’ятками ХІ-ХІУст.
Аналіз
пам’яток
церковно-релігіного
змісту
ХІ-ХІУст.Функціонування
староукраїнської мови в Литовсько-польські державі. Особливості у вживанні
старослов’янської мови у ХІУ-І пол..ХУІст. Другий південнослов’янськими вплив:
джерела та наслідки його в Україні. Особливості мови перекладних та оригінальних
церковно-літургіних книг. Мова ділових документів ХІУ-ХУІст. Релігіна боротьба в
Україні в ІІ пол. ХУІ- поч. ХУІІІ ст. та її мовні наслідки: розквіт полемічної літератури.
Характеристика мови полемічних творів. Поява братських шкіл та особливості освіти
в них. Початок книгодрукування Україні. Перші друковані книги старослов’янською
мовою. Перші спроби українського книжного віршування та перші записи
українського фольклору. Мова художньої літератури к.ХУІ- Іпол.ХУІІст. Перші
фіксації народнопісенної та розмовної мови. Культурні осередки середньовічної
Україні. Книгодрукування в Україні: проблема його історичних початків. Розвиток
шкільної освіти в Україні. Києво-Могилянська академія в історії східнослов’янських
літературних мов. Характеристика пам’яток актової мови та дипломатичної
епістолярії ХУІІ-ХУІІІст. Мовно-стилістичні
особливості
козацьких
літописів.
Правописна реформа Петра І. Початки утисків правлячої Російської імперії щодо
української мови.Стилістична строкатість української літературної мови ІІпол.ХУІІк.ХУІІІст. Відображення живої української мови в діловому українському письменстві.
Спроби створення масової літератури. Мова церковної літератури цього періоду.
Реформа алфавіту Петром І, її значення для розмежування церковної та світської
літератури. Мова художньої літератури і публіцистики ІІпол.ХУІІ-кінцяХУІІІст. Нова
українська літературна мова (к. ХУІІІ – І пол. ХІХ ст.). Значення першої української
мовознавчої літератури для розвитку шкільної освіти. Основні етапи і напрями
розвитку вітчизняного середньовічного мовознавства. Мовні та науково-філологічні
особливості слов’яноукраїнських граматик. Мовні та науково-філологічні особливості
перших лексикографічних праць. Книжно-традиційні та новаторські мовностилістичні
засоби в
художніх торах ХУІІІст.Мова
творів Г.С.Сковороди. Особливості
функціонування літературно-писемної мови в Галичині та Закарпатті. Причини
занепаду староукраїнської літературної мови. .Формування української літературної
мови на основі середньо наддніпрянських говорів. Полеміка навколо питання про
самостійність української мови.І.П.Котляревський в історії української мови.
”Котляревщина” як явище мовного натуралізму в історії української літературної
мови. Збирання та дослідження українського фольклору. Мова творів поетівромантиків. Розвиток
української
філологічної
науки. Питання
правописної
нормалізації української літературної мови.Т.Г.Шевченко в історії української
літературної мови (джерела і ознаки шевченкової мови. Лексика, фразеологія та
парадигматика мови поетичних творів Т.Г.Шевченка. Т.Г.Шевченко - основоположник
граматичних норм сучасної української літературної мови. Значення творчості
Т.Г.Шевченка в історії української літературної мови). Розвиток української
літературної мови в ІІ пол. .ХІХ ст. - поч. ХХ ст.Розвиток української літературної
мови у І пол. ХХ ст. Розвиток української літературної мови у ІІ пол. ХХ - поч. ХХІст.
Українська література
Тема 1. Давня українська література.Давня українська література епохи високого
(988 – 1240) та пізнього (1240 – середина ХV ст.) середньовіччя. Перекладна література
Київської Русі. Перекладна література як процес обміну духовними цінностями. Біблія як
пам’ятка світової літератури (Старий завіт: хронотоп; соціальне середовище формування;
етапи формування канону; Новий завіт: питання авторства; проблема узгодження
новозавітних творів). Переклади Біблії українською мовою. Вплив Біблії на літературу та
мистецтво. Використання біблійних крилатих висловів. Апокрифи як різновид
християнського епосу. Житійна література як зразок подвижництва. Світська література.
Оригінальна література Київської Русі. Літопис як історична і літературна
пам’ятка(Початковий літопис, Повість минулих літ, Київський літопис, ГалицькоВолинський літопис). Ораторське письменство. Агіографічні твори про місцевих святих.
Києво-Печерський патерик. Паломницька література. „Поученіє” Володимира
Мономаха.Слово о полку Ігоревім” – перший художній твір епохи Київської Русі.
Історія відкриття і публікації твору. Дослідження пам’ятки. Проблема автентичності
тексту. Проблема авторства. Датування, хронологічні рамки „Слова...”. Історична основа
поеми. Жанр твору. „Слово...” як історичне джерело. Переклади і переспіви пам’ятки.
Вплив „Слова...” на українську літературу. „Повість минулих літ”. Самобутність
оригінальної літератури Київської Русі. Редакції і основні списки „Повісті минулих літ”.
Джерела пам’ятки. Проблема авторства. Тематичне та жанрове багатство пам’ятки. Стиль
і мова „Повісті минулих літ”. „Повість...” як джерело сюжетів і мотивів в українській
літературі подальших періодів. „Поученіє” Володимира Мономах. Володимир Мономах
як письменник. „Поученіє” Володимира Мономаха в контексті оригінальної літератури
Київської Русі. Жанрова специфіка твору. Композиція „Поученія”. Образ державного
діяча у творі. Стиль і мова повчання. Києво-Печерський патерик як пам’ятка
літератури ХІІІ століття. Патерик як різновид житійної літератури.Історія створення,
джерела Києво-Печерського патерика.Жанрове та тематичне багатство пам’ятки. Стильові
особливості твору. Культурно-історичне значення Києво-Печерського патерика. Його
вплив на творчість українських письменників. Поетична, філософська та байкарська
творчість Григорія Сковороди. Біографія Г. Сковороди та історія її вивчення. Барокові
та просвітительські тенденції у творах письменника. Збірка „Сад божественних пісень”:
структура, характер взаємодії епіграфів і віршів, семантика назви (біблійні образи й
мотиви; соціально-етична проблематика в піснях 10, 20; інтерпретація панегіричної поезії
(пісні 25-27). Елементи пейзажної лірики в піснях 3, 13, 18. Філософська проза Г.
Сковороди, її жанрова самобутність. Збірка „Байки Харківські”: час і місце появи,
структура, джерела сюжетів творів. Тематичні групи творів, образне втілення в них
головних засад філософії Г. Сковороди. Місце Г. Сковороди в розвитку української
літератури.
Тема 5. Козацькі літописи XVII – XVIII ст. Поняття про козацькі літописи. Літопис
Самовидця як зразок історико-мемуарної прози. Літературна версія історії України в
літописі Григорія Граб’янки.Літопис Самійла Величка – наймонументальніший твір
козацького літописання.Образ Б.Хмельницького в козацьких літописах.
Тема 2. Тема 2. Історія української літератури перших 10–60-х років ХІХ століття.
І.Котляревський. Короткі біографічні відомості. Робота над "Енеїдою", особливості
видання. Поетика жанру бурлескно-травестійного твору у зв’язку з жанровими
характеристиками "Енеїди" як бурлескно-травестійної поеми. Народність, оптимізм твору,
художні засоби. Природа сміху в "Енеїді". Ідея оновлення світу. Ідейно-художня система
твору. Сучасне котляревствознавство: а) свято "національного єднання всіх українців"; б)
"Енеїда" в системі літератури українського бароко; в) міфологема "Нового Риму" в
"Енеїді".. Котляревський – зачинатель української драматургії І половини ХІХ
століття.Класицизм і драматургія. Особистісне, національне, загальнолюдське у "Наталці
Полтавці". "Наталка полтавка" і "Москаль-чарівник" – "малоросійські опери". Життя
Т.Шевченка. Ранній період творчості. Поява "Кобзаря" та "Гайдамаків" (18381842).Еволюція балади в творчому доробку Т.Шевченка.Становлення Т.Шевченка як
поета. Українська романтична балада і балади Т.Шевченка. Спільне та своєрідне.
Особливості балад Т.Шевченка: а) образи; б) конфлікт; в) пейзаж; г) ліричні відступи; д)
образно-тропеїчні засоби. Життя і творчість Т.Шевченка періоду "трьох літ".Подорож на
Україну (1843). У Запоріжжі. Т.Шевченко і В.Рєпніна. Поема "Тризна". Жанровостилістичне спрямування поеми "Сон". Знову в Петербурзі (1844-1845). Подорож
Т.Шевченка на Україну" (1845-1847). На Україну. Т.Шевченко і Ф.Кошиць. Образ
гуманіста у поемі "Єретик". Поема-містерія "Великий льох". Послання "І мертвим, і
живим...". Візія майбутнього у поезії "Як умру, то поховайте...". Участь Т.Шевченка у
Кирило-Мефодіївському товаристві. Життя і творчість Т.Шевченка періоду заслання. У
казематі (1847). Цикл поезій "В казематі". Заслання (Орська фортеця – Аральська
експедиція – Оренбург (1847-1850). У Новопетрівському укріпленні (1850-1857).
Побутово-етологічна поема "Варнак". Азійський період життя Т.Шевченка. КосАральська експедиція. "Жіноча" лірика Т.Шевченка. Ще один арешт. Експедиція у гори
Каратау. Т.Шевченко і А.Ускова. Проза російською мовою. Синкретизм художнього
мислення у прозі Шевченка. Повісті Т. Шевченка і розвиток повістевого жанру в
українській літературі. "Щоденник" Т.Шевченка. Нижегородський період творчості
Т.Шевченка. Т.Шевченко і Марко Вовчок. Третій арешт.Нова варіація жіночих образів у
поемі "Марія". Т.Шевченко і Л.Полусмакова. П.Куліш. Життя і творчість. Біографічні
відомості. Рання творчість. Поетична творчість. Роман «Чорна рада»: специфіка жанру.
Тема 3. Український літературний процес 70–90-х років ХІХ століття. Життєвий і
творчий шлях Івана Нечуя-Левицького. Загальна характеристика життєвого і творчого
шляху письменника. Проблематика творів. Своєрідність стильової манери. Змалювання
села („Рибалка Панас Круть”, „Дві московки”, „Бурлачка”, „Микола Джеря”, „Кайдашева
сім’я”). Виховний потенціал творів. Утвердження об’єктивно-епічної манери письма.
Сатиричне зображення дійсності („Афонський пройдисвіт”, „Старосвітські батюшки та
матушки”). Роман „Хмари”. Історичні романи („Гетьман Іван Виговський”, „Князь Єремія
Вишневецький”). Життєвий і творчий шлях Панаса Мирного (Рудченка). Біографічні
відомості. Естетичні погляди. Ранні твори („Лихий попутав”, „П’яниця”). Аналіз романів
(„Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, „Повія”), повістей („Лихо давнє й сьогочасне”,
„Голодна воля”, „Лихі люди”), новел („Лови”, „Серед степів”, „Пригоди з Кобзарем”,
„Морозенко”). Засоби характеротворення образів. Панас Мирний і світова психологічна
проза. Драматургія 70-90-х рр. ХІХ ст. Історичні умови. Здобутки, втрати і перспективи
розвитку драматургії. Царські репресії щодо української культури. Аматорський рух на
Україні. Створення українського професійного театру на Східній Україні. Створення
українського професійного театру на Західній Україні. Театр Корифеїв. М.Старицький –
драматург. Аналіз творів „Не судилось”, „У темряві”, „Ой не ходи, Грицю, та й на
вечорниці”, „Талан”, „Маруся Богуславка”, „Оборона Буші”, „Богдан Хмельницький”.
М.Старицький як поет і прозаїк, перекладач, культурний діяч. Театральна діяльність.
Формування естетичних поглядів Марка Кропивницького. Аналіз основних
драматичних творів: „Дай серцю волю, заведе в неволю”, „Доки сонце зійде, роса очі
виїсть”, „Глитай, або ж Павук”, „Дві сім’ї”, „По ревізії”. Проблематика. Система образів.
Характер конфлікту. Поетика. Театральна діяльність. Формування світогляду.
І.Карпенко-Карий – реформатор української драми. Аналіз основних творів: „Бурлака”,
„Наймичка”, „Безталанна”, „Розумний і дурень”, „Мартин Боруля”, „Сто тисяч”, „Хазяїн”,
„Суєта”, „Житєйське море”, „Сава Чалий”. Жанри. Проблематика. Образи і засоби їх
характеротворення. Стиль. Сучасне прочитання творів. Театральна діяльність родини
Тобілевичів – „женьшеньового куща України” (О.Гончар). Життєвий і творчий шлях
Івана Франка. Біографія. Естетичні та філософські погляди. Іван Франко – поет. Збірки
поезій „З вершин і низин”, „Зів’яле листя”, „Мій Ізмарагд”, „Із днів журби” та ін. Основні
мотиви лірики. Поетика творів. І.Франко – прозаїк. Цикл „Бориславські оповідання”.
Твори з життя села. Твори для дітей та про дітей. Сатиричні твори. Інтелігенція в прозі
І.Франка. Драматургія І.Франка. Драми „Украдене щастя”, „Учитель”, „Будка ч. 27”.
Історія написання. Конфлікт, його характер і способи вираження.
Тема 4. Історія української літератури к. ХІХ – п. ХХ ст. Характеристика розвитку
суспільства і мистецтва рубежу віків (кінець ХІХ - початок ХХ століття). Загальні риси
європейського модернізму та специфіка українського модернізму. Основні течії
модернізму (європейський і український варіанти розвитку). Неоромантичний характер
лірики та драматургія Лесі Українки. Національна тематика й патріотичні мотиви в
ліриці Лесі Українки. Ідеї прометеїзму поетеси. Мариністичні мотиви поезії Лесі
Українки. Контрасти як основний засіб поетики неоромантизму. Жанр фантастики у
віршах поетеси. Біблійні мотиви в драмі Лесі Українки "Одержима", її неоромантичне
спрямування. Фантастична драма "Осіння казка": поєднання політичного підтексту і
куртуазного роману. Драма "В катакомбах" Лесі Українки, характер драматичного
конфлікту, контрастність образів.Драма "Камінний господар", її проблематика. Місце
драми серед інших творів світової літератури про Дон-Жуана. Характер конфлікту,
образи, основні проблеми драми Лесі Українки "Оргія".Життєвий і творчий шлях
О.Кобилянської. „Її шлях - література". Періодизація творчості О.Кобилянської. Повість
„Людина", її психологізм, символіка назви твору. Феміністична спрямованість ранніх
новел письменниці „Природа", „Битва", „Некультурна". Новели „Банк рустикальний" та
„Мужик" - своєрідні предтечі до повісті „Земля". Символістські деталі в повісті
О.Кобилянської „Земля". Повість „В неділю рано зілля копала" - блискучий вияв поетики
неоромантизму. Творчість письменниці періоду війни і про війну. В.Стефаникекспресіоніст. Короткі біографічні дані. Два періоди творчості. Особливості
експресіоністичного стилю В.Стефаника. Перший період творчості. Збірки "Синя
книжечка" (1899), "Камінний хрест" (1900), "Дорога" (1901). Другий період творчості.
Збірка "Земля" (1926). Новели 1926-1933 р. Життєвий і творчий шлях В.Винниченка.
Життєвий і творчий шлях письменника. Соціальна проблематика оповідань.Жанровостильова специфіка повісті «Талісман». Роман-утопія «Сонячна машина» (1924).
Тема 5. Історія української літератури ХХ століття. Життєвий і творчий шлях
М.Хвильового. Трагічна доля письменника. Видавнича, організаторська діяльність.
Участь у літературній дискусії 1925-28 років. Стильові пошуки письменника в новелах
«Арабески», «Вступна новела», «Я (Романтика)», «Мати», «Кіт у чоботях», «Редактор
Карк». Жанрово-стильові особливості повістей «Санаторійна зона», «Повість про Івана
Івановича», роману «Вальдшнепи». Життєвий і творчий шлях М.Куліша. Біографія
письменника. Становлення світогляду. Тематичне і жанрове розмаїття доробку
письменника. Аналіз творів «97», «Отак загинув Гуска», «Народний Малахій», «Мина
Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Граса». Новаторство драматурга. Життєвий і
творчий шлях В.Підмогильного. Життєва доля письменника. Формування світогляду.
Основні риси і мотиви творчості. Проблематика, сюжет і композиція, образи роману
«Місто». Психологічний реалізм, філософська осмисленість індивіда, стильова
майстерність у повісті «Невеличка драма». Життєвий і творчий шлях М.Зерова.
Життєва доля М.Зерова. Формування світогляду. Оригінальна творчість М.Зерова.
Тематичні цикли збірки «Камена». Стильова специфіка. Сонети, сонетоїди,
олександрійські вірші у творчому доробку поета.Життєвий і творчий шлях Б.-І.
Антонича. Життєва доля письменника. Формування світогляду. Експериментаторство
раннього Б.-І.Антонича (збірки «Привітання життя», «Три перстені»). Таємниці
поетичного мистецтва епічних творів («глав») та ліричних мініатюр («ліричних
інтермецо») збірки «Три перстені». Поетика збірок «Книга Лева», «Зелена Євангелія».
Надреалістичний натуралізм збірки «Ротації». Життєвий і творчий шлях Остапа Вишні.
Життєвий шлях гумориста. Жанрова своєрідність творів. Періодизація творчості. Жанрове
багатство творчості (усмішки, фейлетони, памфлет, оповідання, новела, трагедія,
рецензія). Аналіз українознавчих, кримських, «Мисливських усмішок». Особливості
творчої манери. Життєвий і творчий шлях І.Кочерги. Життєвий шлях письменника.
Творчі шукання. Ранній період творчості. Аналіз драми «Алмазне жорно». Драматична
поема «Свіччине весілля». Історична основа і художній вимисел. Образи. стиль. Драма
«Ярослав Мудрий». Історична основа. Композиція. Суперечливість образу. Своєрідність
поетики. Життєвий і творчий шлях Є.Маланюка.Біографічні відомості. Тематичні
мотиви творчого доробку Є.Маланюка Жанрова специфіка, проблематика творів,
особливості поетики. Життєвий і творчий
шлях І.Багряного. Життєва доля
письменника. Романи І.Багряного про страхіття сталінщини. Аналіз романів „Тигролови”,
„Сад Гетсиманський”. Композиція і сюжет. Проблематика: спільні та відмінні аспекти.
Образи. Символи та алегорії творів. Ідейно-естетичне навантаження назв.Ліна Костенко.
Життєвий і творчий шлях. Біографія поетеси. Духовне сходження. Ранній період
творчості (зб. „Проміння землі”, „Вітрила”, „Мандрівки серця”).Романи у віршах „Маруся
Чурай”, „Берестечко”. Особливості композиції. Проблематика. Образи. Стиль.
„Шухлядний” період творчості Ліни Костенко (зб. „Над берегами вічної ріки”,
„Неповторність”). Багатство художніх засобів, яскравість і оригінальність стилю.
Жанр поеми в доробку поетеси: „Скіфська одіссея”, „Сніг у Флоренції”, „Дума про братів
неазовських”. Особливості стилю. Феномен шістдесятництва. Основні світоглядні ідеї
шістдесятництва. „Часові” та „кількісні” рамки. Поглиблення філософських засад поезії.
Прихід у літературу Д.Павличка, В.Симоненка, І.Драча, М.Вінграновського, Б.Олійника,
В.Стуса. Основні мотиви творчості. Особливості поетики. О.Довженко. Життя та
творчість. Становлення митця. Риси особистості. Естетичні погляди. „Зачарована Десна”.
Народність, гуманізм позицій. Своєрідність стилю. Відображення подій Великої
Вітчизняної війни у кіноповістях „Україна в огні”, „Повість полум’яних літ” та
„Щоденнику” О.Довженка. Композиція і сюжет творів. Образна система. Проблематика.
Своєрідність стилю. Гр. Тютюнник. Життєвий і творчий шлях. Втілення вічних
категорій духовності в новелах Гр. Тютюнника („Зав’язь”, „Дивак”, „Холодна м’ята”,
„Три зозулі з поклоном” та ін). Роль і місце психологічної деталі у творах. Особливості
стилю. Аналіз повістей „Облога”, „Климко”, „Вогник далеко в степу”. Проблематика.
Особливості стильової манери. П.Загребельний. Життя та творчість. Біографічна
довідка. Світоглядні позиції. Загальний огляд творчості. Історичні романи „Роксолана”, „Я
– Богдан”. Детальний аналіз історико-психологічного роману „Роксолана”.Трилогія
П.Загребельного про Київську Русь („Первоміст”, „Смерть у Києві”, „Диво”). Композиція
творів. Проблематика. Характеристика образів. Особливості стильової манери. . Аналіз
роману „Тисячолітній Миколай”. Розвиток прози на сучасному етапі. Здобутки молодої
прози останніх років – творчість Ю.Андруховича, Ю.Винничука, Є.Пашковського,
О.Ульяненка та ін. Неоавангардизм у сучасній поезії та його зв’язок із силоміць
обірваною традицією, що йде від 20-х років (творчість В.Неборака, Ю.Андруховича,
О.Ірванця, та ін.). жанрово-стильові особливості. Розвиток поезії на сучасному етапі.
Творчий доробок представників наймолодшого покоління В.Герасим’юка, І.Римарука,
І.Малковича, М.Брацило, О.Забужко, О.Пахльовської, П.Вольвача, С.Жадана та ін.
Основні мотиви творчості. Особливості поетики.
Тема 5. Усна народна творчість. Фольклор. Визначення, походження терміну та його
основні значення. Фольклористика. Основні завдання фольклористики як науки та
навчальної дисципліни. Фундаментальні та прикладні аспекти фольклористики.Специфіка
фольклору як мистецтва слова. Особливості творення та функціонування фольклорних
жанрів. Загальна характеристика основних теорій походження фольклору (міфологічна
(релігійна), ігрова, антропологічна (біологічна), трудова та ін.). Проблема класифікації
фольклорного матеріалу. Основні етапи розвитку фольклорної традиції. Сучасний стан
фольклорної традиції. Фольклор та постфольклор.Календарна обрядова поезія.Обряди:
визначення, походження, функції, класифікація. Генеза основних календарних обрядових
дій. Полістадіальність творення та функціонування. Зв'язок із природними явищами та
господарськими
потребами колективу.Прагматика колективних календарних
обрядодій.Календарні обряди та календарна обрядова поезія. Походження, функції,
характер регламентованості у просторі та часі. Людина і світ у системі обряду та
художньому світі календарних обрядових пісень. Характеристика основних обрядових
комплексів та супроводжуючого фольклору. Родинно-побутова обрядовість і поезія.
Ґенеза та розвиток родинної обрядовості. Зв'язок із міфологічним світоглядом.
Утилітаризм та естетична природа. Зв’язок із етнопсихологією та моральними засадами
життя української родини. Основні родинно-побутові обрядові комплекси (обряди
народження, смерті, весілля), спільні та відмінні риси. Прояви християнсько-язичницького
синкретизму.Родинно-обрядова поезія. Жанрове різноманіття весільної поезії. Їі місце та
функції в обряді. Художня специфіка.Місце замовлянь в обрядовій системі. Синкретична
природа замовлянь. Жанрова специфіка. Міф та замовляння.Паремії.Малі жанри
українського фольклору. Жанрова класифікація. Прислів’я та приказки: визначення
жанрів, подібність та відмінність. походження та художня природа, зв’язок із мовою.
Джерела поповнення. Відтворення національної картини світу у прислів’ях. Оновлення
змісту під впливом нових соціокультурних умов.Загадки. Специфіка жанру, походження
та поетичний світ загадки, роль та структура метафори тощо. Загадка і міф. Зміна змісту
та праматики.Дитячі паремії. Паремії дорослих для дітей (пестушки, потішки), власне
дитячі паремії (лічилки, ігрові примовки, дражнилки тощо).Історія вивчення. Основні
збірники паремій. Усна народна проза.Типологія української народної прози.Казкова
проза. Художньо-стильові особливості казкового епосу. Проблема визначення казки.
Міжнародні казкові класифікації. Історія вивчення та видання українських казок. Звіриний
епос (казки про тварин). Чарівні (героїчні, фантастичні) казки. Соціально-побутові казки,
анекдоти, небилиці. Специфіка вигадки, структури, образності.Народна історична проза.
Типологія народної неказкової прози. Форми побутування не казкової прози (меморат,
фабулат, хронікат). Жанрове багатоманіття.Переказ. Жанрова специфіка. Типологія.
Регіональна специфіка сюжетівта героїв і міжнародний характер мотивів. Специфіка
відтворення народної історичної пам’яті.Легенда. Проблема визначення і основні типи
класифікації. Легенда і міф. Легенда і християнство. Специфіка трансформації історії та
характер народного міфопоетичного мислення.Билиця як фольклорний жанр. Зв'язок з
міфологічними уявленнями. Специфіка хронотопу та персонажної системи.
Демонологічні персонажі традиційної билиці. Оновлення змісту та образності під впливом
нових умов, літератури, кінематографу та засобів масової інформації. Регіональна
специфіка легенд та переказів Нижньої Наддніпрянщини. Усне оповідання як
фольклорний жанр. Пісенний епос.Український героїчний епос. Думи.Типологія
українського пісенного історичного епосу. Дума як типово український жанр. Історія
походження. Визначення та поетика жанру. Класифікація дум. Поетика думового епосу.
Історія дослідження дум. Зв‘язок жанрів героїчного епосу та інших жанрів фольклору та
літератури.Історичні пісні. Балади. Проблема історичної пісні у сучасній українській
фольклористиці. Визначення жанру. Жанрово-стильові ознаки. Класифікація. Історичні
пісні дружинного та княжого віку, часів козаччини, Запорожжя, періоду гайдамаччини 19
ст., визвольних змагань ХХ ст. Трансформація козачих історичних пісень на солдатські,
кріпацькі та ін. Історія дослідження історичних пісень.Тематично-стильові особливості і
поетика балади. Походження та класифікація балад. Балади про кохання та дошлюбні
відносини. Балади про сімейні взаємини та конфлікти. Відгомін соціального та
історичного життя в баладах. Тематичний аналіз основних сюжетів. Дослідження жанру
народної балади та його зв’язок із художньою літературою.Народна лірика.Родова
специфіка фольклорної лірики.Визначення жанру народної традиційної необрядової пісні.
Родинно-побутові пісні. Основні мотиви. Специфіка ліричного героя. Соціально-побутові
пісні (козацькі, чумацькі, ремісницькі, солдатські та рекрутські, жовнірські, кріпацькі,
наймитські, бурлацькі, жебрацькі, заробітчанські, емігрантські). Соціально-побутова
лірика ХХ ст. Танкові пісні. Коломийки та частівки.Пісні літературного походження.
Романси. Художньо-тематичні особливості. Зв’язок жанрів фольклорної лірики із
художньою
літературою
та
їх
дослідження.Сучасний
стан
фольклорної
традиції.Динаміка зміни фольклорної традиції у просторі та часі. Доля традиційних
фольклорних жанрів. Зміна прагматики та змісту. Доля традиційних фольклорних жанрів
на межі 20 – ХХІ ст. Зміна середовища носіїв та форм трансмісії. Згасання традиційних
смислів та трансформація змісту.Фольклорний репертуар сучасного села, характер
кореляції традиції та інновації. Вплив літератури, кіно, засобів масової інформації на стан
фольклорного
репертуару.Фольклор
сучасного
міста,
жанрова
специфіка,
стратифікованість. Постфольклор. Фольклор і субкультура.Історія збирання та
вивчення українського фольклоруЗародження та розвиток української фольклористики
у І половині ХІХ ст. Основні напрямки та школи класичної української фольклористики.
Міфологічна школа. Міграційна школа. Культурно-історичний напрямок в країнській
фольклористиці.
Психологічний
напрямок.Розвиток
української
радянської
фольклористики. Сучасний стан та основні завдання сучасної української науки про
народну творчість. Актуальні теоретичні проблеми та практична спрямованість сучасної
фольклористики України.Література та фольклор. Специфіка фольклоризму літературного
процесу різних періодів та творчості окремих авторів. Фольклоризм та проблема
індивідуального авторського стилю.
Тема 6. Основи літературознавства.Літературознавство та його основні галузі.
Допоміжні літературознавчі дисципліни. Шляхи розвитку теоретико-літературної думки.
Предмет завдання і структура курсу.Історія виникнення мистецтва. Мистецтво як
особлива форма свідомості і духовної культури людства. Художнє і наукове пізнання.
Образ і художня типізація. Види мистецтва. Література і мистецтво слова. Функції
мистецтва, літератури. Світогляд і творчість письменника.Цілісність художнього
твору.Умовність поділу художнього твору на зміст і форму.Поняття ідеї художнього
твору.Тема,
проблема,
ідейно-емоційна
оцінка
твору.Тенденція
і
тенденційність.Умовність поділу на зміст і форму.Поняття ідеї літературного твору.Тема,
проблема, ідейно-емоційна оцінка твору.Тенденція і тенденційність.Пафос як вища форма
ідейно-емоційної оцінки. Героїчний пафос.Драматичне і трагічне в літературі.Комізм.
Сатира і гумор.Романтичний і сентиментальний види пафосу.Фабула.Сюжет
літературного твору. Конфлікт як основа і рушійна сила сюжету. Елементи сюжету.
Позасюжетні елементи. Композиція, її роль у творі. Звукова організація художньої
мови.Лексико-морфологічна виразність слів.Тропи.Інгонаційно-синтаксична виразність
художнього мовлення. Ритм прози. Система віршування. Античне віршування. Силабічна
і силаботонічна системи віршування. Тонічний вірш, Рима, римування. Строфіка. Види
строф. Рід і жанр як літературно-естетичні категорії.Генезис і родові ознаки.Проблема
розмежування епічних жанрів.Особливості драматичних творів. Жанри драматичного
роду.
Специфіка
лірики.
Ліричні
жанри.Нестійкість
між
літературними
родами.Закономірності розвитку літератури.Проблема періодизації літературного
процесу.Традиції та новаторство.Творчий метод, напрям, течія. Класицизм,
сентименталізм. Романтизм як напрям. Реалізм, розмаїття стильових течій. Модерністські
течії.
IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
з української мови
1. Безпояско О.К. Граматика української мови / О.К.Безпояско, К.Г.Городенська,
В.М.Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – 364 с.
2. Бевзенко С.П. Сучасна українська мова. Синтаксис : навч. посібник / С.П.Бевзенко,
Л.П.Литвин, Г.М.Семиренко. – К. : Вища школа, 2005. – 270 с.
3. Бондар О.І. Сучасна українська мова: фонетика, орфоепія, графіка, орфографія,
лексикологія, лексикографія : навч. посіб. для філол.. спец. ВНЗ / Ю.О. Карпенко, М.Л.
Микитин-Дружинець та ін.– К. : Академія, 2006. – 367 с.
4. Горпинич В.О. Українська морфологія / В.О.Горпинич. – Дніпропетровськ : ДДУ, 2000.
– 143 с.
5. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір.
Морфонологія / В.О.Горпинич. – К. : Вища школа, 1999. – 186 с.
6. Плющ М.Я. Граматика української мови : у 2 ч. – Ч. 1. : Морфеміка. Словотвір.
Морфологія : підруч. / М.Я. Плющ. – К. : Вища школа, 2005. – 250 с.
7. Плющ М.Я. Граматика української мови : у 2 ч. – Ч. 2. : Синтаксис : підруч /
М.Я. Плющ. – К. : Вища школа, 2005. – 186 с.
8. Сучасна українська літературна мова / А.П. Грищенко, Л.І. Мацько та ін. – К. : Наукова
думка, 1997. – 368 с.
9. Сучасна українська літературна мова : підруч. / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко та ін. – К. :
Наукова думка, 2000. – 348 с.
10. Лучик В. Вступ до слов’янської філології. – К.: Видавничий центр «Академія», 2008. –
344 с.
11. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика
української мови. – К.: Вища школа, 1980. – 320 с.
12. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. Підручник. — K.: АртЕк,
2001.– Режим доступу: http://izbornyk.org.ua
13. Бевзенко С.П.Українська діалектологія. – Київ: Вища школа, 1980. – 244 с.
з української літератури
1. Грицай М. Давня українська література / М.Грицай, В.Микитась, Ф.Шолом. – К. : Вища
школа, 1989. – 414 с.
2. Історія української літератури ХІХ століття : у 3-х кн. – Кн. 1. : Перші десятиріччя ХІХ
століття / М.Яценко. – К. : Либідь, 1995. – 368 с.
3. Історія української літератури ХІХ століття : у 3-х кн. – Кн. 2. : 40–60-ті роки ХІХ
століття / М.Яценко. – К. : Либідь, 1995-1996. – 384 с.
4. Історія української літератури ХІХ століття : у 3-х кн. – Кн. 3. : 60–90-ті роки ХІХ
століття / М.Яценко. – К. : Либідь, 1997. – 432 с.
5. Історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття / Жук Н., Лесин В. – К. :
Вища школа, 1989. – 439 с.
6. Історія української літератури ХХ століття : у 2-х кн. – Кн. 2. : Друга половина ХХ
століття / В. Дончик– К. : Либідь, 1998. – 454 с.
7. Історія української літератури ХХ століття : у 2-х кн. – Кн. 1. : Перша половина ХХ
століття / В. Дончик– К. : Либідь, 1998. – 463 с.
8. Кравченко В. Історія української літератури І половини ХІХ століття: Навчальний
посібник до самостійної та індивідуальної роботи для студентів 2 курсу філологічного
факультету. – Запоріжжя: ЗНУ, 2008. – 79 с.
9. Хом’як Т. Ніколаєнко В. Історія української літератури 70-90-х років ХІХ століття :
навчально-методичний посібник / Т.Хом’як, В.Ніколаєнко. – Запоріжжя: ЗНУ, 2008. –
171 с.
10. Ференц. Основи літературознавства : навч. посіб. – К. : Знання, 2011. – 431 с.
11. Грица C. Фольклор у просторі і часі. – Тернопіль, 2000. – 224 c.
Голова фахової атестаційної комісії
_____________ В.М. Ніколаєнко
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа