close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
«Він був сином мужика —
і став володарем в царстві Духа..
Він був кріпаком — і став велетнем у
царстві людської культури».
(Іван Франко)
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого бога,
За неї душу погублю!
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько!
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Своїми босими ногами.
Благословенні ті сліди,
Не змитті вічними дощами.
Не називаю її раєм, тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати сповивала
І, повиваючи, співала, свою нудьгу переливала
В свою дитину... В тім гаю, у тій хатині, у раю
Я бачив пекло... Там неволя, робота тяжкая,
Ніколи й помолитися не дасть.
«Шевченко — це голос душі
українського народу,
його крик, сльози,
стогін і разом з тим поклик гніву»
(Браніслав Нушич)
Я живу тобою і для тебе,
Вийшов з тебе, в тебе перейду,
Під твоїм високочолим небом
Гартував я душу молоду.
І оживе добра слава, слава України,
І світ ясний, невечірній тихо засіяє..
Обніміться ж, брати мої, молю вас,
благаю.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа