close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Культура як
психологичний феномен
• Культура –це характерний спосіб
мислення та дій, спосіб духовного
освоєння дійсності на основі виявлення
цінностей, які втілені в зразках
діяльності та передаються від покоління
до покоління в процесі соціалізації.
• Цінності, основа культури, - це скрепи,
що об’єднують людей в єдину цілісність
– суспільство.
ОЗНАКИ ТА ЕЛЕМЕНТИ КУЛЬТУРИ (1)
• САМОДОСТАТНІСТЬ
• ЦІЛІСНІСТЬ
• внутрішній та зовнішній прояв
• Поняття “культура” відображає явища,
що зустрічаються в суспільстві і не
зустрічаються в природі.
Признаки и элементы культуры
(2)
• Властивості, які не регулюються
біологічними інстинктами
• Контроль за поведінкою
• Зразки поведінки
Основные элементы культуры:
•
•
•
•
Мова
Знання та переконання
Цінності
Ідеологія
• Мова: першоосновою будь-якої культури
є поняттєво-логічний апарат.
• Знання та переконання: в переконаннях
міститься те, чим люди керуються в
повсякденному житті.
• Цінності: соціальні установки, норми
поведінки та мотиви вчинків.
Що є добро, а що зло (лихо)?
Цінності кожної культури являють собою
систему. Система цінностей,
притаманних одній культурі,
називається менталітетом.
• Ідеологія:
Цінності існують у двох проявах:
1. У вигляді логічно обгрунтованої
доктрини – це ідеологія.
2. У вигляді уявлень та міркувань, що
склалися стихійно; це – звички,
традиції, ритуали.
• Ідеологія має три складових:
• загальнолюдські, гуманістичні цінності;
• національні цінності;
• соціально-групові, класові, корпоративні
цінності.
Психологические измерения
культур
• Голандський дослідник Гірт Хофстеде
розробив підходи до культурних вимірів.
• Він дослідив службовців різних культур
за 90 параметрами та статистично
обробив отримані дані за допомогою
факторного аналізу.
• Він дійшов висновку, що культури більш
за все розрізняються за 6 факторами,
які він назвав “культурними вимірами”.
• Культурний вимір – це набір
цінностей, установок, вірувань,
норм та моделей поведінки, якими
одна культура відрізняється від
іншої.
• Індивідуалізм – колективізм.
Індивідуальні цілі є важливішими за групові.
Чим вище рівень життя, тим більш розвиненим
є індивідуалізм.
Недоліки індивідуалізму: самотність, сімейні
конфлікти, розлучення, нарцисизм,
відсутність моральних авторитетів. Порядок
утримується на законах.
• Основні цінності колективістської
культури: взаємодопомога, гостинність,
щедрість.
Групові цілі є важливішими за
індивідуальні. Вартість людського життя
низька і все приноситься в жертву
інтересам групи.
• Індивідуалізм – колективізм
За Г. Хофстеде, найбільш виражені
індивідуалістські культури склалися в
англомовних країнах, в першу чергу, у
Великобританії та США.
Найбільш виражені колективістські – країни Азії,
Південної Америки, Тайвань, Гонконг,
Сінгапур, Перу, Колумбія, Японія.
• Маскулінність – фемінінність.
В маскулінних культурах – висока цінність
матеріальних речей, влади та
представництва, вищий рівень мотивації
до досягнень. Сенс життя – в роботі.
Мало допомагають іншим. (США,
Німеччина, Японія, народи Кавказу).
• У фемінінних культурах головним є
духовні цінності: сенс життя, виховання,
духовний розвиток людини.
(Нідерланди, Швеція, Росія, Україна)
• Представники фемінінних та
маскулінних культур інколи дивляться
один на одного з якоюсь зневагою:
• Фемінінна – недостатньо діяльна.
• Маскулінна – недостатньо турботлива,
дбайлива.
Дистанція влади
• В культурах з високою дистанцією влади
влада є основною цінністю. Вона дає великі
переваги тому, хто нею володіє. Для
досягнення успіху в таких культурах необхідні
послужливість, конформізм, авторитарність.
• Перевага віддається жорсткому керівництву,
існує страх непогодження з ним.
В культурах з низькою дистанцією влади
ціняться рівність, повага, знання,
здібності. Влада не дає особливих пільг
та привілеїв в соціальному плані і
розглядається як складова
громадського життя.
(США,Німеччина)
• Уникання (ухиляння) невизначеності
Високий рівень уникання невизначеності
передбачає високий рівень тривожності,
нетерпіння до двозначності, більше
занепокоєння перед майбутнім, більший
опір будь-яким перемінам. (Лат.
Америка, Близький Схід, Греція, Бельгія,
Франція, Японія)
• Культури з низьким рівнем уникання
невизначеності мають низький рівень
стресів, більш схільні до ризику,
толерантні до різниці в статусі та
матеріальному становищі.
• (Данія, Англія, Гонконг)
Простота - складність
• Чим складнішою є культура, тим
ретельніше люди ставляться до часу.
• Відкритість - закритість
• Під “закритістю” мається на увазі не лише
ізольованість від зовнішнього світу. Критерієм
“закритості” культури виступає високий рівень
стабільності традиційних моделей поведінки
та внутрішньо групових взаємовідносин. В
закритих культурах люди поводяться у
відповідності до групових норм, порушення
правил суворо карається.
• В закритих культурах як компенсація за
неприпустимість ненормативної
поведінки частіше зустрічаються
анекдоти, алегоричний жанр, езопова
мова.
• Люди в закритих культурах більш
тривожні, їм важлива передбачуваність,
визначеність та безпека.
• Індивіди із закритих культур сприймають
людей з відкритих культур як
недисциплінованих, свавільних та
привередливих.
• Навпаки, люди з відкритих культур
сприймають їх поведінку як ригідну,
негнучку, безкомпромісну.
• У відкритих культурах спостерігається
більша толерантність до відхилень в
поведінці індивідуумів від
загальновизнаних норм.
• Е. Стюарт та М. Беннет пропонують такі
параметри описання суб’єктної
культури, як:
• сприйняття часу та простору
• сприйняття себе як суб’єкта діяльності
• сприйняття інших партнерів по
спілкуванню.
• Дихотомія “монохронністьполіхронність”
• Поліхронні культури:
• одночасове виконання декількох видів
діяльності, які чітко не означені в часі;
• відсутність поваги до термінів
виконання роботи.
• В монохронних культурах час
розглядається як цінність. Він чітко
планується, розподіляється на
сегменти, що сприяє концентрації на
одному виді діяльності. Запланований
розподіл часу не може порушуватись.
• Така особливість у сприйнятті часу
викристалізувалась в капіталістичній
системі господарювання.
• Культури “високого контексту” та “низького
контексту”.
• “Високий контекст” означає, що в
міжособистісних стосунках велику роль
відіграє інтуїція та урахування ситуативних
особливостей, а також традиції.
• В таких культурах жорстко дотримуються
домовленостей, досягнутих в усному
спілкуванні. Немає необхідності в письмових
контрактах (арабські та азійські країни)
Культури “низького контексту” прямо
протилежні культурам “високого контексту”.
Міжособистісні відносини є суворо
формалізованими, у спілкуванні користуються
певними нормами, смислові значення яких не
залежать від ситуацій і традицій. Ділові
стосунки передбачають дотримання
детальних контрактів (промислово розвинені
країни).
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа