close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
Психологія міжкультурного
спілкування
Комунікація
Комунікація – акт спілкування, зв’язок
між двома або більше індивідами,
оснований на взаєморозумінні,
повідомленні інформації однією особою
другій або іншим особам.
 Отже, коли інформація, що
повідомляється, в силу тих чи інших
причин спотворюється, може виникнути
конфлікт, оснований на нерозумінні
одним одного.

Комунікація
Комунікація – це і повідомлення
(телефонний дзвінок, лист тощо), і
спілкування (розмова двох або більше
людей).
 Комунікації – це системи і процеси, які
використовуються для передачі та
розповсюдження інформації, різні
методи доставки інформації
користувачам (пошта, радіо, телефон
тощо)

Культура і комунікація
(класифікація Беннетта)



Якщо розглядати культуру як певну
сукупність інформації, то можна в ній
виділити два типа:
зовнішню (наявну, очевидну) (Manifest
Culture)– засвоюється в процесі навчання та
виховання
внутрішню (засвоєну мовчазним способом)
(Tacit Culture) – засвоюється спонтанно в
процесі розвитку особистості та її існування в
певному соціальному оточенні.
Культура і комунікація
(класифікація Беннетта)

Внутрішня культура, за Бенннеттом, є
невербальною. Вона виявляється у
множинності мікроподій, якими
наповнене наше життя (як ми існуємо в
просторі побуту, як спілкуємось з
іншими людьми). Це – невід’ємна
частина нашого життя.
Культура і комунікація

“… культура – це код, якого ми вчимося і
яким користуємось, а процеси навчання і
користування передбачають спілкування.
Спілкування передбачає кодування і наявність
таких символів, якими можна оволодіти і
зробити загальнодоступними. Культуру
неможна зрозуміти без навчання спілкування,
а спілкування можна зрозуміти лише через
культуру, яка його підтримує”. (Альфред Сміт,
1966)
Культура і комунікація

Едвард Холл, один з перших вчених
крос-культурологів, стверджував, що
культура і є комунікацією, “…якщо під
культурою ми розуміємо систему
створення, передачі, зберігання та
обробки інформації. Хоча вважається,
що мова – це основний засіб
спілкування, 80-90% інформації
передається невербально і нами не
усвідомлюється”.
Культура і комунікація
У філософії дзен-буддизму вважається,
що набагато важливіше здобути
(ввібрати в себе, присвоїти) знання, ніж
цих знань навчитися.
 Отже, протиставляються внутрішні
(суб’єктивні) знання, засвоєні
неусвідомлено, і зовнішні (об’єктивні),
які засвоюються в процесі навчання.

Культура і комунікація

Цікаво, що в мові (а також і у світогляді)
індійців Теуа (штат Нью-Мексико,
США) поняття “дихати” і “вчитися”
виражаються одним словом. Отже, для
цього народу нові знання
сприймаються, як дихання.
Приниципи і моделі комунікації





Зміст і використання комунікації
визначається культурою.
Комунікація – це елемент культури.
Комунікація і культура є нероздільними.
Процес комунікації є завжди символічним,
інтенціональним і включає принаймні двох
учасників.
Символи в комунікації використовуються
одним із учасників для передачі інформації і
породження нового змісту другому учаснику.
Канали комунікації




мова (домовляючись називати якийсь сегмент
реальності певним словом, ми кодуємо
інформацію);
тілесна поза, жест;
тон голосу;
системи різних знаків і символів (алгебраїчні
рівняння, нотні знаки, прапори, дорожні
знаки, живопис і інші види передачі
культурної інформації, друкована продукція
електронні засоби масової інформації
(телебачення, радіо, Інтернет).
Канали комунікації





Тварини також використовують численні
канали комунікації:
звуки різної частоти, часто за
межами,доступними для людського
сприйняття;
запахи, якими супроводжується виділення
ферромонів;
рухи тілець (у бджіл) – настільки
диференційовані, що вони можуть передати
ними точну відстань до місця, де бджола
зібрала нектар і навіть якість нектару
зміна кольору зовнішніх покровів (мімікрія).
Канали комунікації
Людиноподібні мавпи користуються
системою невербальної комунікації.
 Наприклад, з самого народження макаки
вчаться розрізняти крики, які
попереджують про різну небезпеку.

Моделі комунікації
Перша спроба побудови моделі
комунікації була зроблена Аристотелем
у 5 столітті до н.е., який описав
спілкування як процес, що включає
 мовця
 мовленнєвий акт
 слухача (реципієнта)
 мету спілкування.


Біхейвіористи розвинули модель
Аристотеля, запропонувавши
“трансмісійну модель”, яка включає 10
компонентів.
Моделі комунікації
К
О
Н
Т
Е
К
С
Т
ШУМ
Джерело
Кодування
Повідомлення
Канал
Реципієнт
Декодування
Зворотній зв’язок
К
О
Н
Т
Е
К
С
Т
Відповідь реципієнта
Моделі комунікації

Під “шумом” автори цієї моделі
розуміють як зовнішні відволікаючі
фактори, що мають фізичну матеріальну
природу, так і внутрішні подразники
емоційної або біологічної природи, а
також “семантичне сміття”.
Моделі комунікації

“Контекст” розуміється широко як
сукупність ситуації комунікації,
відношення джерела та реципієнта
інформації, оточуючого середовища та
світосприйняття учасників спілкування.
Моделі комунікації

Філософи гуманістичного спрямування
запропонували свою модель комунікації –
“трансакційну”. Вона відрізняється від
попередньої тим, що процесі відправлення та
отримання інформації, з їхньої точки зору,
визначаються повністю природою
міжособистісних стосунків між учасниками
комунікації. Одні й ті ж слова можуть мати
різне значення в залежності від того, хто, як і
кому їх говорить.
Підходи до вивчення комунікації

Міжнаціональний: вивчає потоки
направленої комунікації між країнами,
націями і корпоративними системами
масової комунікації, а також між
національними структурами управління
Підходи до вивчення комунікації

Глобальний: в центрі уваги –
міжнародний обмін інформацією,
даними, думками, цінностями на рівні
груп, інституцій, організацій, урядів.
Підходи до вивчення комунікації

Крос-культурний: порівнює явища, які
підлягають зіставленню, в різних
культурах.
Підходи до вивчення комунікації

Міжкультурний: досліджує
особливості безпосередніх контактів
між представниками різних культур.
Підходи до вивчення комунікації

Теорію міжкультурної комунікації
почали вивчати в США після 1976 року,
коли було створено Інститут Іноземної
Служби, метою якого було забезпечити
мовну, антропологічну та культурну
підготовку майбутніх американських
дипломатів.
Підходи до вивчення комунікації


Один з викладачів, Едвард Холл, написав
книгу “Німа мова” (“Silent Language”), яка
стала азбукою крос-культурної психології.
В 1961 році за ініціативою президента Джона
Кеннеді в США було створено Корпус Миру,
місія якого полягає в допомозі народам країн,
що розвиваються, у вирішенні проблем з
метою досягнення взаєморозуміння на Землі.
Теорії комунікації


В 1975 році Бергер і Калабрезе запропонували
теорію комунікації, згідно до якої процес
спілкування керується необхідністю зняти
напругу, яка існує через брак інформації, і
таким чином структурувати ситуацію
інформаційної невизначеності.
Розуміння цієї теорії є водночас і механізмом
психологічного захисту від невідомої
інформації і мотивом для розвитку
комунікації.
Теорії комунікації

Інша теорія, запропонована Кроненом, Пірсом
і Харрісом в 1982 році, розглядає комунікацію
як інструмент координованого узгодження
“змістів” під впливом соціальних правил гри.
Саме при спілкування досягається
домовленість про надання сегментам
реальності того чи іншого змісту. Наявність
цього змісту, який поділяється всіма,
уможливлює порозуміння між людьми.
Етика крос-культурної
комунікації

Під етикою розуміють сукупність норм
моральної поведінки людини в
суспільстві, іншими словами, набір
правил та принципів, що регулюють
соціально прийнятну поведінку людини.
Етика

У зв’язку з тим, що норми і принципи
поведінки не є універсальними, існує
декілька теорій щодо того, які цінності
повинні лежати в основі етики кроскультурного спілкування.
Етика

Західна філософія вважає, що
автономія і справедливість,
відповідальність та турбота про благо
ближнього повинні становити
фундамент такої етики (May&Sharratt
1994).
Етика

На думку африканських філософів, при
розробці етичних проблем спілкування
необхідно спиратися на благополуччя
всього суспільства та економічні
міркування, які слід ставити вище
політичних аргументів.
Етика

Ідеологія буддизму вважає наріжним
каменем терпіння, співчуття,
самопожертвування, доброту,
самовдосконалення людини; саме ці
цінності, на думку цієї ідеології,
повинні керувати процесом кроскультурної комунікації.
Етика

В індуїзмі вважається, що лише
активна діяльність людини спроможна
перетворити світ і скінчити людські
страждання. Другим фундаментальним
принципом індуїзму є переконання в
тому, що необхідно прагнути знищення
всіх кордонів між людьми для
досягнення “абсолюту”.
Етика

Філософія ісламу, навпаки, встановлює
чітку різницю в етичних нормах
поведінки для чоловіків та жінок, для
мусульман та “невірних”.
Етика

Незалежно від культурної та
національної належності вчених, що
вивчають питання етики міжнародного
спілкування, вони виділяють наступні
цінності і принципи, які повинні лежати
в його основі:
Етика
•
•
Слід ставитись до представників інших
культур з тією ж повагою, яку ви хотіли
б відчувати по відношенню до себе;
Слід описувати найточніше те, як ви
сприймаєте світ, щоб ознайомити
партнерів по крос-культурному
спілкуванню зі своєю картиною світу;
Етика

Слід щиро прагнути до ідентифікації
себе з представниками інших культур
з тим, щоб відчути те спільне, що
поєднує народи.
Етика
Крос-культурне спілкування буде
приречене на провал, якщо
 застосовувати свої правила і норми до
інших систем;
 cвідомо відхиляти стандарти,
притаманні іншій культурі, і намагатись
нав’язувати її представникам свої;
Етика
не намагатись зрозуміти, як працює
соціальна система і на чому вона
базується;
 система перебуває в стадії перемін або
колапсу, наприклад, під час війн та
революцій.

Етика

Людина з високим рівнем кроскультурної компетенції, яку можна
також назвати полікультурною
особистістю, володіє розвиненими
вміннями в декількох сферах:
Етика
Особистісній (високий рівень
самосвідомості, самоконтролю та
соціальної гнучкості);
 Комунікативній (здатність до
адекватного розуміння вербальної та
невербальної інформації, здатність до
активної взаємодії, високий ступінь
емпатії);

Етика
психологічної адаптації (вміння легко
пристосовуватись до нового оточення,
долати культурний шок, фрустрацію,
стрес, відчуження);
 культурної самосвідомості (розуміння
соціальних норм та звичок, що
складають систему іншої культури).

Стилі вербальної комунікації
В психології крос-культурного
спілкування виділяють декілька стилів
комунікації:
 Лінійний стиль – діяльність людини
направлена начебто по прямій лінії, від
пункту А до пункту Б; в одиницю часу
вирішується одна задача при повній
концентрації на її виконанні, а в кінці
формулюється кінцеві висновки
(американці).

Стилі вербальної комунікації

Мультиактивний стиль – люди
водночас береться за вирішення
декількох задач, часто без чіткого плану
їх виконання, не цікавлячись термінами
виконання. Поставлені задачі
вирішуються за рахунок гнучкості
виконавця, а не його дисциплінованості
та пунктуальності (португальці, греки,
італійці)
Стилі вербальної комунікації

Реактивний стиль – відсутність явної
ініціативи, чи то в діях, чи в дискусіях,
перевага віддається слуханню, а не
висловлюванню, уповільнена реакція на
дії партнера та обережне формулювання
своєї позиції. Спочатку слухають, потім
приступають до дій.
Стилі вербальної комунікації
(реактивний)

Це найкращі слухачі в світі. Рідко
перебивають співбесідників, не дають
миттєвих відповідей. Мовчання – це
знак поваги та визнання ваги аргументів
партнера по спілкуванню (британці,
фіни, японці).
Стилі вербальної комунікації
(реактивний)
Реактивні комунікатори – це інтроверти,
які успішно використовують канали
невербального спілкування, витончену
символіку мови тіла.
 Переважна форма спілкування в
реактивних культурах – це монолог,
націлений на повне описання контексту
ситуації, при цьому мовчання – це
значимій елемент дискурсу.

Стилі вербальної комунікації
(реактивний)

Реактивісти висловлюють свої думки
непрямо, натяками, вважаючи, що
слухач здатен сам відновити картину в
цілому. Вони рідко називають речі
своїми іменами, ухиляються від
прямого зорового контакту.
Стилі вербальної комунікації

Деякі вчені виділяють так званий
контекстуальний стиль (рус. круговой), властивий африканцям,
азіатам, латиноамериканцям. Головна
мета – досягнення групових інтересів та
досягнення колективної згоди.
Уповільненість, невизначеність реакції,
ухиляння та нелогічність.
Стилі
Часто протиставляють прямий стиль
(європейці, білі американці) непрямому
(азіати, латиноамериканці).

Стилі




В США виділяють три мовних стилі:
“жорсткий”, “солодкий”, “пуританський”.
Жорсткий – в центр розмови людина ставить
себе (Я-розмова)
“Солодкий” – мета – бути приємним
співбесіднику (Ви-розмова)
“Пуританський” – не виражає турботи ані про
себе, ані про реципієнта (Предмет-розмова)
Вербальна комунікація
Вербальна комунікація – важлива
складова успіху майже в усіх професіях.
 Бернард Шоу, “Пігмаліон”:

Вербальна комунікація

“Женщина, которая издает такие
уродливые и жалкие звуки, не имеет
права быть нигде… вообще не имеет
права жить! Вспомните, что вы –
человеческое существо, наделенное
душой и божественным даром
членораздельной речи, что ваш родной
язык – это язык Шекспира, Мильтона и
Библии! И перестаньте квохтать, как
осипшая курица!”
Вербальна комунікація
Вербальна комунікація впливає на
людину на багатьох рівнях, а не лише за
допомогою змісту. “Успіх багатьох
політиків, акторів, ділових людей
пов’язується з тембром голосу”, - (Мері
Спіллейн)
 Вимова, інтонація, паузи.

1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа