close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

код для вставкиСкачать
1
Лекція №3
Тема: Організація хореографічної діяльності з дитячим колективом.
Мета: Ознайомити із особливостями проведення перших занять з ритміки та хореографії
з дітьми старшого дошкільного та молодшого шкільного віку; сформувати
уявлення про організацію та проведення перших занять з новачками у
хореографічних гуртках. Ознайомити із вимогами до обладнання хореографічного
класу; до зовнішнього вигляду, одягу та взуття дітей на танцювальних заняттях.
План
1. Поради щодо проведення перших занять з ритміки та хореографії з дітьми старшого
дошкільного та молодшого шкільного віку.
2. Організація та проведення перших занять з новачками у хореографічних гуртках.
3. Вимоги до зовнішнього вигляду, одягу та взуття. Обладнання класу до занять.
Запитання для самоконтролю
1. В чому полягає методика проведення перших занять з ритміки та хореографії з дітьми
старшого дошкільного та молодшого шкільного віку?
2. Як проходить перше заняття з новачками хореографічних гуртках?
3. Як повинен бути обладнаний хореографічний клас?
4. Яка температура повітря повинна бути в танцювальному класі?
5. Що таке хореографічний станок? Вимоги до розмірів станка.
6. Які вимоги до зовнішнього вигляду, одягу та взуття хлопців та дівчат на заняттях?
1. Поради щодо проведення перших занять з ритміки та хореографії з дітьми
старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.
Розпочинаючи свою роботу, педагогу необхідно перш за все познайомитися з
дітьми, придивитися до них. З цією метою на першому занятті він пропонує їм назвати
ігри, в які вони люблять грати, записує імена тих, хто назвав ігри та назви ігор. В
залежності від кількості названих ігор, діти грають в них протягом двох-трьох занять.
Пропонуючи гру дитина розповідає її зміст і правила. Діти зацікавлені, кожен чекає її
початку. Створюється радісна, невимушена атмосфера, діти почувають себе вільно, їм
весело, а педагог має можливість, спостерігаючи за грою, придивитись до них. Своє
захоплення, радість діти виявляють галасливо, але педагогу не слід втихомирювати їх,
руйнувати цей необхідний для виявлення емоцій шум. Треба дати їм погаласувати, а
після цього спокійно й ласкаво сказати: «А тепер почнемо гру». Цей методичний прийом
слід застосовувати у всій подальшій роботі.
Несміливі, сором’язливі, загальмовані у своєму розвитку діти не називатимуть ігор
і не одразу включаться в них. Змушувати їх брати участь у грі всупереч їхньому бажанню
не слід, вони ще більше замкнуться в собі і тоді вивести їх з цього стану буде важко.
Поступово діти самі почнуть включатися в ігри і самі переборюватимуть свою
сором’язливість, скованість, сором’язливість. У подальшій роботі таким дітям слід
приділяти більше уваги, ніж іншим. Закінчивши період «знайомства» (приміром, три
заняття), педагог переходить до процесу навчання.
На першому занятті діти вчаться ходити, починаючи крок з носка, оскільки без
вироблення правильної ходи і постави не можна приступати до вивчення танцювальних
2
рухів. Включати у виконання завдання слід усіх дітей, бо довго сидіти спокійно їм
важко, вони почнуть крутитись, увага розсіюватиметься. Групу слід розділити на дві
підгрупи.
Під час виконання руху педагог лічить «раз», «два» для кожного кроку, не швидко,
щоб діти могли правильно з носка ставити ногу – «підкрадатися»; визначає заздалегідь
рахунок для стрибка та ін.. Зауважень по ходу завдання давати не слід, щоб не заважати
дітям зосереджуватись, але спостерігати за ними потрібно. Після закінчення завдання
варто похвалити їх, врахувавши найслабшу ланку у виконанні, зробити одне загальне
зауваження і повторити завдання вдруге. Після повторного виконання знову похвалити
за виправлені помилки, дати нову вказівку, повторити ще третій раз. Діти виконують
завдання із захопленням. Їх емоційне збудження досить високе. Але більше трьох разів
інтерес до навчання почне знижуватись.
Емоційне збудження, викликане вивченням руху у грі, треба зняти, заспокоїти
дітей. Педагогу слід будувати урок так, щоб на зміну збудженню приходило
гальмування, своєрідний відпочинок, але відпочинок активний, що зосереджує увагу
дітей. Цього можна досягти, наприклад, в такий спосіб: педагог запитує в дітей, в яку гру
вони хочуть пограти в кінці уроку. Діти називають кілька ігор. Невеличкий діалог, який
триває не більше двох-трьох хвилин, знімає збудження, відпочинок проходить
непомітно, увага концентрується, захоплення не знижується, воно лише набуває іншого
характеру. Після короткого відпочинку педагог знову переключає увагу дітей на інший
вид занять: починає вивчати побудови – ходіння в одну шеренгу. Нове завдання
захоплює дітей, але не такою мірою, як перше, тому настає невеликий емоційний спад,
такий потрібний для заспокоєння нервової системи. Діти ходять під лічбу педагога
(кожен крок на чверть такту), ходять недовго, оскільки дотримання рівнолінійності руху
в шерензі вимагає великого напруження уваги. Тому на ходу в цьому завданні педагог не
звертає уваги, поки діти не засвоять рисунок.
Вибір дітьми гри на закінченні уроку теж переключає увагу, і знову настає
емоційне піднесення. Якщо на уроці не має одноманітності, він їх не стомлює, дітям
навіть стає прикро, що заняття так швидко закінчилося. Кожен урок слід повторювати до
тих пір, поки не будуть вирішені усі поставлені на ньому завдання. Квапити дітей не
можна. Оволодівати руховими навичками кожного нового руху складно. Тому вивчення,
засвоєння того чи іншого руху відбувається спочатку без музичного супроводу. Це дає
можливість дітям відчути, чи не напружують вони зайві м’язи або навпаки –
розслаблюють їх, особливо м’язи рук плечей, колін і уникати цього. Поспішати
виконувати рухи під музику не варто. Якщо рухи технічно не підготовлені, то увага дітей
буде спрямована не на характер музики і її ритмічну основу, а на подолання труднощів, і
правильного музичного виховання вони не отримають.
Коли діти оволодівають першими навичками «ходити з носка», педагог починає
працювати над виробленням правильної (з урахуванням можливостей цього віку)
постави, а після цього приступає до музично-ритмічних занять, мета яких – підготувати
дітей до виконання рухів з акомпанементом. Наприкінці року вони повинні вміти вільно
рухатись під музику, передавати в рухах всі нюанси, змінювати, згідно з музикою, їх
характер з повільного на швидкий, рухатись в шеренгах вперед, назад, по колу з точними
зупинками в кінці музичних фраз.
3
Переходячи до музично-ритмічного виховання на уроці, педагог насамперед
знайомить дітей з розумінням чіткого ритму, приділяючи цьому спочатку не більше 5-7
хвилин. Починати заняття можна з третього уроку за програмним матеріалом.
Посадивши дітей півколом, педагог пропонує їм повільно плескати у долоні разом
з ним і лічить «раз», «два» тощо. Гра має проходити весело, педагог усміхаючись,
називає імена тих, хто помилився. А того, хто помилився, кілька разів виводить на
середину, і він повинен кілька разів виконати яке-небудь завдання за бажанням дітей:
повернутися навколо себе, розказати вірш, проспівати пісеньку тощо. На наступному
уроці повторюють перше завдання і розучують друге. Принцип той самий, але рахунок
інший – «раз», «два» або «раз», «два», «три». Від уроку до уроку, даючи завдання з
різними ритмічними малюнками, педагог привчає дітей до різного ритму з оплесками на
першу чверть, другу, четверту, потім з паузами: на «раз» - оплеск, на «два», «три»,
«чотири» - пауза тощо. Завдання не повинні бути складними.
Наступний період навчання – поєднання оплесків кроками на місці. Педагог
ставить дітей у півколо, і на тих самих іграх, пройдених з оплесками, вони засвоюють
кроки з оплесками. Виконання цього завдання дається дітям значно важче, але й воно
повинно відбуватися весело, у формі гри. Після його засвоєння діти переходять до
виконання усіх цих ігор-завдання під музику.
Супровід повинен бути легким і простим – знайома дітям пісенька або марш, не
більше 8 тактів. Діти уважно слухають музику, педагог пояснює рахунок і діти
приступають до виконання завдань. Уся увага дітей повинна бути спрямована на музику,
тому ні на ходу, ні на поставу, поки не зміцніє музичне сприйняття, педагог не звертає
уваги. Засвоївши виконання цих перших рухів під музику, діти слухають гранично
доступне пояснення педагога про те, що таке такт, скільки в ньому чвертей, що таке
музична фраза, із скількох тактів вона складається (беручи за основу фразу на 8 тактів і
дводольний розмір). У чотиридольному розмірі педагог практично навчає дітей, як
вступати на початку музики і чітко зупинятися на закінчення фрази. На інших етапах
уроку робота над засвоєнням рухів і побудов іде ще без музичного супроводу.
Закінчивши етап музично-ритмічного виховання, педагог приступає до виконання
пройдених дітьми ігор-завдань на рухи і побудови з музикою. Спочатку програється
супровід, а пізніше по тактах «розкладає» завдання. Під час цього процесу зміст завдання
тимчасово випускається, поки діти добре не засвоять рухи під музику, потім педагог
знову звертає їхню увагу на образний зміст завдання.
2. Організація та проведення перших занять з новачками у хореографічних
гуртках
На хореографічні відділи ДШМ (дитячих шкіл мистецтв), гуртки при
загальноосвітніх школах, танцювальні студії приймають фізично здорових дітей, які
мають певні здібності до танцю: розвинений музичний слух, почуття ритму, відповідні
фізичні дані. Бувають фізичні вади, які не дають можливості навчити дитину мистецтву
танцю: кривизна ніг, надмірна їх товщина, надмірна вага, надто коротка шия тощо.
Педагог-хореограф повинен уважно, чуйно і тактовно перевіряти та добирати дітей
у хореографічні класи та гуртки.
Добре організоване і цікаво проведене перше заняття запам’ятовується учнями на
все життя. Призначити його можна лише тоді, коли керівник впевнений, що в нього усе
4
підготовлено для зустрічі із дітьми, коли він добре продумав план роботи, підготував
робоче місце і т. д.
Перше заняття дітей привітно зустріти, вишикувати за зростом учасників (низьких
за зростом ставити попереду) і під музику маршу вводити до зали. Зупинивши їх
півколом, керівник повинен привітатися, відрекомендуватися. Далі відмітити в журналі
присутніх, провести коротку бесіду про зовнішній вигляд та їх організованість, про
особисту гігієну, одяг та взуття для занять. Після цього приступити до заняття.
Знайомлячись з кожною дитиною, педагог з’ясовує, хто з них вміє танцювати, що
саме і т. ін.. Розмову слід вести спокійно, доброзичливо, заохочуючи всіх до бесіди.
Після цього діти стають під музику маршу у коло. Керівник проводить рухливу
гру, а далі показує легкий танцювальний рух (потрійний, змінний крок) і повторює його
рухаючись по колу. Діти розучують цей рух разом з керівником. Згодом розучують
позиції ніг та рук.
Ознайомлення з позиціями ніг – дуже відповідальний момент. Діти наперебій
звертаються: «Подивіться, як у мене!», «Подивіться, чи правильно я роблю?». Керівник
повинен терпляче вислуховувати їх і кожному відповісти.
Після вивчених позицій рук та ніг можна вивчити танцювальний уклін для
хлопчиків та дівчаток окремо, яким буде починатися і закінчуватися кожне танцювальне
заняття; показувати найпростіші елементи народного (бального, сучасного) танцю –
притупи, звичайна «колупалочка» та ін.. Закінчується заняття вправами на рівномірне
дихання. Правильне дихання під час виконання танцювальних рухів має велике значення
для здоров’я дітей. Тому необхідно стежити, щоб вони під час виконання вправ дихали
ритмічно та рівно. Наприкінці заняття керівник нагадує про день і годину наступного
заняття. Після чого діти виконують танцювальний уклін педагогу та концертмейстеру
(поки що під керівництвом вчителя) і маршем виходять із залу.
3. Вимоги до зовнішнього вигляду. Обладнання класу до занять
Одне з важливих завдань, яке необхідно вирішити при організації танцювального
колективу - це приміщення для занять, а також тренувальна форма учасників.
Приміщення повинно бути просторим (2-3 кв. м. на кожного учасника), світлим,
чистим і таким, що легко провітрюється (на зразок спортивного залу. Воно має бути
обов’язково з дерев’яною підлогою, бо на кам’яній чи паркетній підлозі проводити
тренування незручно і навіть шкідливо для здоров’я. Перед заняттями приміщення
необхідно провітрити, підлогу протерти вологою ганчіркою. Ноги учасників не повинні
ковзати. Щоб не здіймався пил, підлогу треба періодично скроплювати чистою водою з
розсівної лійки.
Температура повітря у класі повинна бути приблизно +15º - +16º. Приміщення
необхідно обладнати станками. Тренувальні станки – це паралельно укріплені до стіни на
металевих кронштейнах два круглі поруччя діаметром 6-8 см. Відстань від підлоги до
нижнього поруччя 65-75 см для дітей і 95-105 см для дорослих. Проміжок між
кронштейнами – 2 м. Відстань станка від стін – 25 см. Два поруччя роблять з розрахунку
на різний зріст учасників. Станки можуть бути переносними, прикріпленими на
спеціальних підставках різних конструкцій. Спиратися при тренуванні на стільці або на
якісь інші предмети не рекомендується, бо вони не мають достатньої стійкості.
Добре, коли на одній із стін є дзеркало для перевірки кожним учасником
правильності виконання тієї чи іншої вправи, пози чи танцювального руху.
5
Бажано, щоб в інтер’єрі танцювального залу були портрети майстрів
хореографічного мистецтва, композиторів, видатних балетмейстерів, педагогівхореографів, схеми з методичними матеріалами, танцювальними позами тощо.
В установі чи закладі, при якому діє танцювальний колектив, також треба відвести
місце для роздягалок, які повинні бути оснащені лавами чи стільцями, а також вішаками.
Добре, коли поблизу танцювальної зали є душ з теплою водою, яким би учасники могли
користуватися після занять.
Для занять також потрібно мати спеціальні костюми – репетиційну форму, яка
затверджується для учасників на перших організаційних зборах. Для дівчат –
сарафанчики, майки і спіднички широкого покрою чи хітон. Краще, коли б можна
придбати танцювальні купальники та трико. Поверх, із простого матеріалу – спідничку в
кльош. Для хлопців – сорочки з короткими рукавами або футболки, спортивні штани
вузького покрою або трико, для підперізування – шкіряний пояс.
Одяг для учасників має бути зручним, таким, щоб не заважав рухатись. Резинки, на
яких тримається форма, повинні бути в міру тугими.
Взуття для виконавців повинно бути на шкіряній підошві. Можна проводити
заняття у чобітках чи в туфлях. Каблуки у дівчат не повинні перевищувати 5 см. Взуття
на гумовій підошві не рекомендується.
Під час заняття дівчата підбирають своє волосся, щоб воно не заважало рухам.
Цілком зрозуміло, що дотримуватися правил гігієни – закон для кожного учасника,
а про те, що у приміщеннях для занять та переодягання не можна смітити, напевне, і не
потрібно нагадувати.
Список рекомендованих джерел:
1. Голдрич О.С. Методика викладання хореографії: Навчальний посібник. – Львів:
«Сполом», 2006. – 84 с.
2. Голдрич О.С. Методика роботи з хореографічним колективом: Посібник для
студентів-хореографів мистецьких навчальних закладів України І-ІІ рівня акредитації.
Вид. 2-е – Львів: «Сполом», 2007. – 72 с.
3. Годовський В.М., Арабська В.І. Теорія і методика роботи з дитячим
хореографічним колективом: Методичні рекомендації, лекції, навчальна програма. –
Рівне: РДГУ, 2000. – 76 с.
6
всіх дітей поставити у загальне коло і запропонувати їм масовий танець, що складається
з легких танцювальних рухів: підскоки, притупи, оплески, потрійний (змінний) крок і т.
п. Танець повторюється кілька разів, щоб деякі діти, особливо ті, що не виховувалися в
дитсадках (якщо це діти 4-6 років), звикли до колективу.
Після того, як діти познайомилися, педагог показує їм який-небудь нескладний рух і
пропонує його повторити. Танцювальні рухи змінюються оплесками, і все закінчується
загальним маршем. Музичний супровід тут обов’язковий. Так непомітно для учасників
учитель добирає дітей у свою групу.
Відібравши майбутніх вихованців, керівник знайомить батьків з принципами
роботи у хореографічній групі, записує анкетні дані дитини (прізвище, ім’я, домашню
адресу, школу, клас) і призначає день першого заняття.
Відповідно до віку вступників розділяють на декілька груп. В одній знаходиться не
більше 18-20 дітей. Бувають випадки, коли діти починають займатися з 5-6 років. Для
таких дітей залишається програма підготовчих вправ першого року навчання, але
танцювальні постановки можна брати складніші. Переважно у хореографічних гуртках
установ культури дітей поділяють у групи не тільки за їх віковими особливостями, але й
відповідно до їх технічної підготовки.
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа