close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

ПАПКА

код для вставкиСкачать
Хімія 11 клас
Рівень стандарту
Заняття 1.
Тема: Теорія хімічної будови органічних сполук
О.М. Бутлерова. Явище ізомерії.
Теорія хімічної будови. Поняття «хімічна будова» вперше ввів О. М. Бутлеров у 1861 р.
Він зауважував, що властивості речовин визначаються не тільки їхнім складом (якісним і
кількісним), як вважалося раніше, а й внутрішньою структурою молекул, тобто порядком
з'єднання атомів один з одним, які входять до складу молекули. Цей порядок і є хімічною
будовою молекули. У поняття «хімічна будова» О. М. Бутлеров включав також характер
зв'язку атомів, їхній взаємний вплив один на одного. Наприклад, водень і кисень,
утворивши воду, настільки змінилися від взаємного впливу, що вода вже не має
властивостей ні водню, ні кисню, хоча й містить Гідроген і Оксиген , що входили до складу
відповідно водню і кисню. У молекулі фенолу С6Н5ОН бензольне ядро впливає на
властивості гідроксильної групи, посилюючи її кислотність (аналогія зі спиртами):
Гідроксильна група, у свою чергу, впливає на властивості бензольного ядра і полегшує
заміщення в ньому атомів Гідрогену:
Так, на прикладах з неорганічної та органічної хімії ми спостерігаємо взаємний вплив
атомів. Хімічну будову молекул виражають за допомогою структурних формул.
Олександр Михайлович Бутлеров (1828—1886)
Російський хімік-органік, професор Казанського (1854—1868), а далі до кінця життя
професор Петербурзького університетів, академік Петербурзької АН (з 1871). Почесний
член Московського і Київського університетів. Засновник великої школи російських хіміків-
органіків. Створив і обгрунтував теорію хімічної будови. Добув ізобутилен і відкрив реакцію
його полімеризації. Синтезував низку органічних сполук, серед яких перший в історії хімії
синтез цукристої речовини (1861). Його праці з гідратації етилену покладено в основу
одного з сучасних способів добування етилового спирту.
Структурні формули передають порядок зв'язку атомів у молекулі, але не показують
взаємного розміщення їх у просторі.
Структурні формули завжди записують для окремої молекули, позначаючи рисочкою
кожну зв'язувальну електронну пару. Вони справедливі тільки для речовин молекулярної
будови. До таких речовин належать більшість органічних сполук, оксигеновмісні кислоти
(крім НР03 і H2Si03) та деякі оксиди неметалів (CO, C02, NO, N02, S02, H20 тощо). Так,
структурні формули сульфатної та ацетатної кислот передають порядок розміщення
атомів у молекулах кислот.
Структурні формули не слід плутати із застарілим графічним зображенням формул, де
рисочкою позначається не спільна електронна, а ступінь окиснення елемента. Наприклад,
графічне зображення формули хлориду натрію Na—СІ не можна вважати структурною
формулою, оскільки NaCl — йонна сполука. В узлах її кристалічних ґраток містяться не
молекули; а йони Na+ і СІ- . Між ними немає зв'язку, утвореного парою електронів, йони
Na+ і СІ- утримуються разом завдяки електростатичному притяганню. Розглядаючи
хімічну структуру як певну послідовність атомів у молекулі та їхній взаємний вплив один
на одного, О. М. Бутлерову вдалося розкрити суть явища ізомерії, відомого ще з часів Й.
Берцеліуса. Це пояснюється тим, що порядок сполучення атомів у молекулі впливає на
властивостіречовини.
Ізомерія — це явище існування речовин з однаковим якісним і кількісним складом, але
різною хімічною будовою, а тому й різними властивостями.
Теорія хімічної будови, яка спочатку була сформульована як учення про будову
органічних сполук, виявилася справедливою і для неорганічних речовин, які мають
молекулярну будову. У результаті вона стала загальною теорією хімії.
Заняття 2.
Тема: Багатоманітність органічних сполук, їх
класифікація.
Причиною розмаїття органічних сполук є унікальність атомів Карбону, а саме:
-досить висока валентність - 4;
-можливість утворення простих, подвійних і потрійних ковалентних зв'язків;
-здатність сполучатися один з одним;
-можливість утворення лінійних ланцюгів, розгалужених, а також замкнених, які називають
циклами.
Серед органічних речовин найбільше сполук Карбону з Гідрогеном; їх називають
вуглеводнями. Ця назва походить від старих наз елементів - "вуглець" і "водень".
Класифікація органічних сполук.
Сучасна класифікація органічних сполук базується на теорії хімічної будови. В основу
класифікації покладено особливості будови вуглецевого ланцюга вуглеводнів, оскільки
вони прості за складом і в більшості відомих органічних речовин вуглеводневі радикали
становлять основну частину молекули.
Залежно від будови вуглецевого ланцюга органічні сполуки поділяються на дві великі
групи: ациклічні і циклічні. Ациклічні сполуки називають ще сполуками жирного ряду, або
аліфатичними. До них належать всі вуглеводні та їх похідні, в молекулах яких немає
кілець або циклів, а є тільки так звані «відкриті ланцюги» вуглецевих атомів. Ациклічні
сполуки поділяються на насичені вуглеводні гомологічного ряду метану і ненасичені
сполуки, в молекулах яких між вуглецевими атомами є кратні (подвійні або потрійні)
зв'язки.
Циклічні сполуки поділяють на карбоциклічні (цикли складаються тільки з атомів вуглецю)
та гетероциклічні (в цикли, крім атомів вуглецю, входять інші атоми, найчастіше азоту,
сірки, кисню). Карбоциклічні органічні сполуки, в свою чергу, поділяються на аліциклічні і
ароматичні. До аліциклічних сполук належать всі карбоциклічні вуглеводні крім
ароматичних сполук, до ароматичних — бензол, нафталін, антрацен тощо та їх похідні.
Органічні сполуки залежно від складу і будови поділяють на класи. Заміщенням атомів
водню у молекулах вуглеводнів на інші атоми або групи атомів (функціональні групи)
можна добути інші класи органічних сполук даного ряду. Функціональні групи, окремі
атоми-замісники, на які заміщено атом водню в молекулі органічної сполуки, визначають
типові хімічні властивості цих сполук.
Вивчення органічної хімії, як правило, починають з вивчення найпростішого класу
органічних сполук — вуглеводнів.
Заняття 3.
Тема: Природні джерела органічних речовин. Природний і
супутний нафтові гази. Нафта. Кам’яне вугілля.
Для синтезу органічних сполук сировиною є природні органічні речовини, що входять до
складу нафти, природного газу, кам’яного вугілля, а також речовини виокремлені з них
шляхом первинної переробки. Серед органічних сполук найбільшого використання набули
вуглеводні. Основними джерелами вуглеводнів є природні і супутні нафтові гази, нафта і
кам’яне вугілля, горючі сланці. Довгий час ці горючі матеріали використовували для
виробництва енергії. У наш час значна частина горючих газів, продукти переробки нафти і
кам’яне вугілля використовують як цінну сировину в хімічній промисловості і насамперед в
органічному синтезі.
Способи використання природних органічних речовин:
1. паливо:
o тверде (вугілля, горючі сланці, деревина, торф);
o газувате (природні і супутні нафтові гази);
o рідке (нафта);
2. сировина в органічному синтезі.
Природний та супутній нафтові гази
У багатьох місцях земної кулі з тріщин Землі виділяється горючий газ, який
називають природним. Гази земної кори дуже різноманітні як за хімічним складом,
умовами утворення і поширенням в природі. Природний газ зустрічається там, де залягає
нафта, або утворює окремі газові родовища. У цих покладах газ перебуває під великим
тиском, і якщо пробурити до газового шару свердловину, він із силою рине на поверхню.
Гази можуть заповнювати тріщини і пустоти в гірських породах або підземних печерах,
можуть розчинятися в підземних водах і нафті. Усі гази земної кори можна поділити на
декілька груп:
а) біохімічного походження, тобто утворені в результаті хімічного перетворення
відмерлих рослинних і тваринних організмів. Біохімічні гази являють собою суміш
вуглеводнів. Поклади цих газів найбільші і вони являються найбільш цінними для
промисловості;
б) літохімічні гази, які виділяються в умовах високих температур і тиску при розкладі
гірських порід, вулканічні гази;
в) гази радіоактивного розпаду.
Вони
утворюються
при
довільному
розпаді
радіоактивних речовин;
г) гази повітряного походження, які утворюються з атмосферного повітря, проникають
вглиб земної кори в розчиненому стані в дощовій або талій воді.
Склад природного газу різних родовищ різний. Основною складовою частиною природного
газу є метан (80-98%) та його гомологи: етан, пропан, бутан і невелика кількість домішок
сірководню, азоту, вуглекислого газу, благородних газів та водяної пари. Природний газ
безбарвний, майже вдвічі легший за повітря, погано розчинний у воді, без запаху.
При згорянні природного газу виділяється багато теплоти (при спалюванні 1м3 газу
виділяється до 54400 кДж теплоти), тому він застосовується як енергетично ефективне та
дешеве паливо для теплових електростанцій, котелень, житлових приміщень, автомобілів.
Важливою особливістю газоподібного палива порівняно з рідким є менше забруднення
продуктами горіння навколишнього середовища. Тому природний газ – один з кращих
видів палива для промислових і побутових потреб.
Таблиця 1.
Галузі застосування природного газу
Як паливо
Як сировина для виробництва
Сажа → фарба → ґумові вироби.
Ацетилен.
У металургії (чорній, кольоровій).
Водень.
На електро- і теплових станціях.
Синтез-газ.
У котельних установках.
Метанол.
У скляній, цементній, керамічній промисловостях.
Формальдегід.
У легкій, харчовій, хімічній промисловостях.
Хлорпохідні.
У сільському господарстві.
Штучний кормовий білок.
У побуті.
Хлороводен.
До природного газу належать також супутні нафтові гази. Супутні нафтові гази, які
розчинені у нафті і містяться над нею виділяються під час її добування. Супутній
нафтовий газ відрізняється від природного за складом: у ньому міститься менше метану
(30-40%), але більше його гомологів: етану, пропану, бутану, пентану (60-70% за об’ємом),
та інші гази. Тому хімічною переробкою цих газів можна добути більше речовин, ніж з
природного газу.
Таблиця 2.
Природний та супутній нафтові гази
Вид газу
Склад газу (у % за об’ємом)
Метан
СН4
Гомологи метану
С2Н6
С3Н8
С4Н10
H2S, N2, CO2
С5Н12
Природний
80-90
0,2-4,4
0,07-1,7
0-0,8
0-0,6
1,35-16,7
Супутній
30-40
7,5-21
5,2-21,5
2,3-20,4
0,3-19,8
0-10,7
Раніше супутній газ не знаходив застосування і під час добування нафти його спалюввали
факельним способом. Тепер його уловлюють і використовують як паливо й цінну хімічну
сировину. При переробці супутнього нафтового газу спочатку відокремлюють легкокиплячі
вуглеводні-пентан, гексан та ін. Вони разом утворюють так званий газовий бензин, який
використовується як добавка до звичайних бензинів для кращого їх займання під час
запуску двигуна. Потім відокремлюється пропан-бутанова суміш, якою заповнюють балони
під тиском. Зріджений газ використовується як газоподібне пальне. «Сухий газ», що
залишається після відокремлення газового бензину і пропан-бутанової
складається переважно з метану і використовується як паливо.
Газовий бензин (С5-С6)
Супутній
нафтовий
газ
суміші,
фракції
→
Пропан-бутанова суміш (С3-С4)
Сухий газ (С-С2)
Для хімічної переробки з супутного газу відокремлюють індивідуальні вуглеводні: етан,
пропан, бутан, тощо. Оскільки насичені вуглеводні відносно хімічно інертні і мало придатні
для хімічного синтезу, їх перетворюють за допомогою реакцій дегідрування в активніші –
ненасичені вуглеводні, з яких потім синтезують каучуки і пластмаси. Крім того, окисненням
вуглеводнів добувають органічні кислоти, спирти, та інші продукти.
Нафта
Знаходження в природі
Поклади нафти знаходяться в надрах Землі на різній глибині, де нафта заповнює вільні
проміжки між деякими породами. Якщо вона перебуває під тиском, то підіймається по
свердловині на поверхню Землі. Вчені вважають, що найбільші поклади «чорного золота»
знаходяться у регіоні Каспійського моря, на території Азербайджану, Ірану, Казахстану,
Росії, Туркменістану, Узбекистану. Ряд перспективних родовищ відкрито на Близькому
Сході, у Гренландії та в деяких частинах Африки.
Нафтопродукти і їх застосування
Оскільки нафта – суміш вуглеводнів різної молекулярної маси, які мають різні температури
кипіння, то перегонкою її поділяють на окремі фракції, які мають велике практичне значення.
Продукти перегонки нафти
Температуракипіння,
Склад
Застосування
ºС
40-80
С5-С11 сирий
Автомобільний, авіаційний бензин, розчинник
бензин
масел
Дизельне пальне, розчинники у лакофарбовій
150-200
С8-С14 лігроїн
промисловості
180-270
С12-С18 гас
Пальне для тракторів, ракет, реактивних літаків
240-300
С11-С20газойль
Дизельне, котельне пальне
Солярове масло (дизельне пальне).
Мастила (тракторні, авіаційні).
Вазелін (основа косметичних засобів і ліків).
Парафін (для виробництва свічок).
Мазут
Гудрон (шляхове будівництво)
Крекінг нафтопродуктів. У 1890 році інженер В. Г. Шухов запропонував спосіб
розщеплення високомолекулярних вуглеводнів які містилися у мазуті на вуглеводні з
меншою відносною молекулярною масою. Такий процес називають крекінгом (від aнгл.
crack – «розщепляти»). Його використовують для збільшення виходу легших моторних
палив, розчинників та сировини для виробництва пластмас, хімічних волокон, каучуків,
мийних засобів та ін.
Крекінг – розщеплення великих молекул вуглеводнів нафти при високих температурах, тиску
і наявності каталізаторів, у результаті чого утворюються вуглеводні з меншим числом атомів
Карбону в молекулі.
Застосування нафтопродуктів
Чи ви колись замислювались над тим, яким було б ваше життя без нафти і
нафтопродуктів? Наприклад, мастила, виготовлені з нафти, використовуються для
змащування рухомих деталей в автомобілях, велосипедах, візках та інших механізмах.
Мастила зменшують тертя і цим сповільнюють руйнування деталей. З нафти отримують
пальне для літаків, автомобілів і систем опалення. Вона також широко застосовується у
виробництві косметики, фарб, барвників, медикаментів, добрив та іншої продукції.
1. Паливні продукти – бензин, гас, мазут.
2. Будівельні продукти – гудрон.
3. Сировина для хімічної промисловості:
o
етилен, пропілен – виробництво пластмас;
o
бутадієн, ізобутилен – виробництво волокон, синтетичних каучуків;
o
бензол, стирол, толуол – виробництво пластмас, синтетичних волокон, каучуків, вибухових
речовин;
o
парафін – виробництво мийних засобів, пластифікаторів, свічок.
4. Сировина для мікробіологічного виробництва білка.
Вугілля і продукти його переробки
Вугілля – це тверда горюча копалина органічного походження, що утворилася з вимерлих
рослин і планктону в результаті діяльності мікроорганізмів. В складі вугілля
розрізняють органічну й неорганічнучастини. Кам’яне вугілля містить вуглець (майже
10%), органічні сполуки складної будови (майже 80%), вологу, неорганічні домішки, які
після спалювання вугілля залишаються у вигляді твердого залишку – шлаку. Ця тверда
природна суміш речовин має чорний, іноді темно-сірий колір, блискучу або матову
поверхню. Розрізняють три види викопного вугілля.Антрацит – найдавніше вугілля,
містить в середньому 95% Карбону, має велику густину і блиск. Кам’яне вугілля містить
75-90% Карбону, має найширше використання. Буре вугілля – містить 65-70% Карбону.
Як саме молоде із викопного вугілля, часто містить сліди структури дерева із якого воно
утворилося. Буре вугілля має високу гігроскопічність і після його спалювання
залишається багато попелу (від 7 до 30%), тому використовується як місцеве паливо і як
сировина для хімічної переробки.
Заняття 4.
Тема:Синтез органічних сполук різних класів на основі
вуглеводневої сировини.
Основною сировиною для синтезу величезної кількості органічних сполук служать:
o
o
o
o
природний газ;
нафта і супутні нафтові гази;
кам’яне вугілля;
деревина.
Природний газ є цінною сировиною для хімічної промисловості. Продукти хімічних
перетворень метану: етилен, ацетилен, сажа, водень, каучук, розчинники, синтез–газ,
оцтова кислота, барвники, медикаменти та інші продукти. Сажу використовують для
виготовлення ґуми, друкарських фарб; водень – для синтезу амоніаку; ацетилен – для
виробництва пластмас, метилового спирту; розчиненням хлоргідрогену у воді добувають
хлоридну кислоту.
Широкого застосування набули хлорпохідні та інші галогенопохідні метану. Газ хлорметан
(СН3Сl) легко переходить у рідкий стан й вбирає багато теплоти при випаровуванні, тому
його застосовують як холодоагент в холодильних установках. Газ С2Н5Сl –
використовують для наркозу; СНI3 – як антисептик в хірургії, виготовлення мазі в
стоматології; СН3Сl – виробництво фосгену (СОСl2).
Дихлорметан СН2Сl2, трихлорметан СНСl3, тетрахлорметан ССl4 – рідини. Вони
застосовуються як розчинники. Тетрахлорметан ССl4 застосовують також як
протипожежний засіб (особливо тоді, коли для цього не можна використати воду, тому що
важка негорюча пара цієї речовини, що утворюється при випаровуванні, швидко ізолює
предмет, охоплений полум’ям, від кисню повітря).
Взаємодією галогенпохідних насичених вуглеводнів з водою або лугом при певних умовах
отримують гліцерин, який широко використовують при виробництві смол для
лакофарбової промисловості, вибухових речовин та інше.
Етилен застосовують для:
o
o
o
o
o
виготовлення вибухових речовин;
поліетилену;
для наркозу (суміш 80% С2Н4 і 20% О2);
добування пального з високим октановим числом.
прискорення дозрівання овочів у теплицях.
Ацетилен як сировина для виробництва розчинників (галогенпохідні), пластмас й
синтетичного каучуку, оцтової кислоти, етанолу, ізоляційних матеріалів, люїзиту (отруйна
речовина шкірно-наривної дії). Хлорпохідні, одержувані з ацетилену, являють собою
чудові розчинники жирів та сірки.
Бензен використовують як: а) розчинник; б) сировина для синтезу: пестицидів, барвників,
аніліну, каучуку, волокон, лікарських препаратів, духмяних речовин, полімерів,
отрутохімікатів, вибухових речовин, нітробензену, високомолекулярних речовин. Бензен
додають до моторного палива.
Однією з важливих галузей застосування похідних бензену є сільське господарство.
Отрутохімікати – це хімічні речовини, які застосовують в сільському господарстві для
боротьби з різними видами організмів. Вони поділяються на: гербіциди (проти бур’янів),
зооциди (проти шкідливих тварин), інсектициди (проти комах), фунгіциди (проти грибів),
бактерициди (проти бактерій) та інші, об’єднаних під загальною назвою пестициди (від
лат. pestis – «зараза» і caedo – «убиваю»).
Гексахлорбензен (С6Сl6) для протруювання насіння жита і пшениці, інших зернових перед
висіванням у ґрунт.
Гексахлоран (С6Н6Сl6) – кристалічна речовина, застосовується як сильний засіб для
знищення комах. Впродовж тривалого часу використовували проти бавовникового
довгоносика, але зважаючи на токсичність, його використання скорочується.
Існує багато різних гербіцидів. До хімічних засобів захисту рослин ставляться жорсткі
вимоги щодо їх безпечності для людини і тварин, для навколишнього середовища. Ці
сполуки повинні легко розкладатися на нешкідливі речовини, щоб після закінчення терміну
їхньої дії вони не забруднювали ґрунт і водойми, не потрапляли в їжу. Перед хіміками
ставляться вимоги створення таких пестицидів, що не вимивалися б з полів у ріки й інші
природні екосистеми, оскільки деякі з них можуть накопичуватися в організмі і викликати
ряд захворювань.
З відкриттям російським хіміком М. М. Зініним простого й доступного способу добування з
бензену аніліну – вихідного продукту для добування анілінових барвників, відкрилась нова
ера у їх виробництві. Утворення барвників з аніліну ґрунтується на його великій реакційній
здатності. Анілін окиснюється окиснювачами, в результаті чого змінює забарвлення. Так,
наприклад, з білильним вапном він дає фіолетове забарвлення, а в результаті взаємодії з
дихроматом калію утворює стійкий барвник – чорний анілін, що використовується для
фарбування тканин.
Оцтова кислота відома з глибокої давнини як оцет, який утворюється при бродінні
спиртних напоїв. Оцтова кислота серед органічних кислот використовується найбільше.
1. Як сировина для виробництва пластмас, фруктових есенцій, лікарських препаратів
(наприклад, аспірин), барвників, кіноплівки, ацетатного волокна.
2. Солі оцтової кислоти застосовують як засоби для боротьби із шкідниками й хворобами
рослин, стимулятори росту рослин, плюмбум ацетат (як свинцева примочка) в медицині,
ферум(ІІІ) ацетат як протрава при фарбуванні тканин, що служить для закріплення
барвників на волокні.
Естери застосовують як добрі розчинники органічних речовин, для виготовлення
фруктових есенцій, в парфюмерії, в кондитерській справі. Деякі естери – для виробництва
пластмас, волокна нітрон, в медицині (ізоамілнітрат послаблює приступи при стенокардії,
етилнітрат розширює периферійні кровоносні судини).
Органічна хімія стоїть на шляху до синтезу найскладніших органічних речовин – білків.
Схема
Синтез органічних сполук різних класів
Заняття 5.
Тема:Органічні речовини як основа сучасних матеріалів.
Пластмаси. Каучуки. Гума. Штучні й синтетичні волокна.
У природі існує багато високомолекулярних сполук, які можна поділити на три великі
групи: неорганічні, органічні і елементорганічні. До неорганічних полімерів відносять
кварц, алмаз, графіт, силікати та ін.. Органічні полімери поділяють на природні ( каучук,
целюлоза, крохмаль, вовна, шовк, льон, бавовна), й синтетичні (поліетилен, капрон і
т.д.). Серед природних полімерів виділяють групу біополімерів – білкові речовини і
нуклеїнові кислоти. Однак все більшого значення набули синтетичні високомолекулярні
сполуки, такі як полімери. Синтетичні полімери одержують полімеризацією і
поліконденсацією. Полімери (гр. polimeres – «багато частин») – це продукти сполучення
багатьох молекул в одну велику молекулу, внаслідок чого змінюються властивості вихідного
продукту
Молекули полімерів можуть мати лінійну, розгалужену й зшиту будову. Це позначається
на властивостях пластмас, зокрема, зумовлює такі їх властивості, як термопластичність і
термореактивнісь.
Термопластичні полімери – полімери, які після нагрівання і подальшого охолодження
зберігають свої властивості (поліетилен, поліпропілен, полістирол, полівінілхлорид).
Термореактивні полімери – полімери, які після нагрівання і подальшого охолодження
втрачають пластичність та деякі інші властивості (фенолформальдегідні смоли).
Властивості полімерів залежать від молекулярної маси, хімічного складу й структури
молекул.
Основними представниками полімерних матеріалів є пластмаси, каучуки і волокна.
Пластичні конструкційні матеріали на основі органічних полімерів називають пластмасами.
За масштабами виробництва серед полімерів пластмаси посідають перше місце. Основою
їх складу є високомолекулярна сполука – полімер.
Полімеризація – процес послідовного сполучення молекул низькомолекулярної речовини з
утворенням високомолекулярної
Полімеризацією етилену і його гомологів добувають поліетилен, поліпропілен та багато
інших.
Поліконденсація – реакція утворення полімеру внаслідок взаємодії функціональних груп
молекул мономера, яка відбувається з виділенням води, амоніаку або інших
низькомолекулярних сполук
Поліконденсацією формаліну з карболовою кислотою добувають карболіт.
Пластмаси
Щоб надати полімеру потрібних властивостей і перетворити їх на пластмасу у полімерну
масу додають наступні компоненти:
o
пластифікатори – для надання еластичності і зниження крихкості;
o
барвники, які надають матеріалу потрібного забарвлення;
антистатики для запобігання накопиченню статичної електрики;
наповнювачі (кварцове і деревне борошно, мелена крейда чи слюда, волокна, азот, повітря,
папір) поліпшують механічні властивості й зменшують собівартість.
o
o
Пластмаси бувають то легкі як пух, то прозорі, як повітря, то еластичні, то надзвичайно
тверді й хімічно стійкі, механічно міцні або хрупкі, нелеткі, гігроскопічні, діелектрики, одні
не плавляться, інші – не горять, виявляють високу стійкість до агресивних середовищ,
високу витривалість до стирання. Їх пластичність дозволяє виготовляти з них вирооби
методами пластичної деформації при підвищеній температурі – гарячого пресування,
лиття під тиском.
Пластмаси замінили метал у різних виробах (деталі машин, броня), скло та папір. Біля
80% продукції електротехнічної промисловості випускається з використанням полімерів,
1/5 всіх добутих полімерів використовують у машинобудуванні. Із полімерів виготовляють
одяг, взуття, посуд, іграшки, прикраси, використовують в побуті й сільському господарстві.
Їх використовують у приладо- і машинобудуванні, радіо- і ектротехніці, телебаченні,
житловому будівництві, судно-, авто-, літако- та ракетобудуванні. У наш час створена нова
промисловість будівельних матеріалів. Деревні- і стружково-волокнисті матеріали
отримують при просочуванні смолами опилків, стружок та інших відходів деревообробної
промисловості із наступним пресуванням. Це красиві за зовнішнім виглядом, міцні і дешеві
оздоблювальні матеріали, які не поступаються за своїми властивостях дорогим деревним
породам. Цінними є склопластики, які готують просочуванням склотканини синтетичними
смолами із наступним пресуванням в листовий матеріал високої міцності. Кращі сорти
склопластиків переважають за міцністю деякі сорти легованих сталей. Вони легкі, міцні,
стійкі проти корозії. Дуже цінними синтетичними полімерами являються пінопласти, які
отримують заповненням великої частки їх об’єму повітрям чи азотом. Вони надзвичайно
легкі, мають високі тепло-, звуко-, електроізоляційні властивості.
У медицині – пластикові протези різних органів або частин тіла, пластикові мембрани в
різних органах, для виготовлення селективних агентів, здатних нести специфічні лікарські
препарати в певне місце організму без витрати їх на інші органи. Як тільки людина
навчиться синтезувати молекули, подібні ферментам, медицина зможе лікувати різні
складні захворювання.
Полівінілхлорид широко використовують для виготовлення лінолеуму, лицювальної
плитки, водопровідних труб (значно міцніших за поліетиленові), як ізоляційний матеріал
для електричних проводів. Завдяки високому вмісту хлору полівінілхлорид не підтримує
горіння (самозатухає), але незезпечний тим, що при високій температурі розкладається з
виділенням
отруйних
газів
та
діоксину.
Полістирол – для виготовлення посуду, іграшок, лицювальної плитки. Полімери стиролу
займають третє місце у світовому виробництві пластмас.
Поліпропілен міцніший за поліетилен. Це тверда, жирна на дотик речовина молочнобілого
кольору.
Використовується для виробництва деталей машин, труб гарячого
водопостачання, деталей різноманітних апаратів, плівок, побутові вироби, волокон,
високотривких ізоляційних матеріалів. Стійкість полімеру проти багаторазових вигинів й
стирання дає можливість добувати з нього міцні волокна для виготовлення канатів,
риболовних сіток, фільтрувальних тканин. Недоліком цієї пластмаси є чутливість до
світла, кисню, крихкість на холоді.
Тефлон (F2C–CF2) за особливу стійкість його назвали «органічною платиною». Він не
розчиняється ні у «царській горілці», ні в органічних розчинниках. Стійкий проти холоду й
нагрівання, світлостійкий, неотруйний. З нього виготовляють деталі машин й приладів,
апаратів, що працюють у хімічно агресивному середовищі, у харчовій та електротехнічній
промисловості, для виготовлення протезів судин, які легко затягуються клітинами тіла. З
побутових виробів нам знайомі пательні та каструлі з антипригарним тефлоновим
покриттям.
Фенолформальдегідні смоли і пластмаси на їх основі належать до найпоширеніших
термореактивних пластмас. З них виготовляють ламінат, облицювальні матеріали, лаки,
клеї тощо. Із пластмас виробляють панелі й різні деталі для радіоапаратури, корпуси
телефонних апаратів, електричні вимикачі-вмикачі, штепсельні розетки, патрони для
електроламп та інше.
Характерна властивість каучуків – висока еластичність, тобто здатність після деформації
відновлювати свою форму.
Природний каучук добувають із молочного соку деяких тропічних дерев. Вперше з
виробами із каучука познайомився Колумб і його супутники, відвідавши острів Гаїті.
Місцеві жителі Гаїті використовували для гри м’ячі, які мали дивовижні властивості –
відстрибувати від твердої поверхні. Такі м’ячі виготовляли із речовини, добутої із
молочного соку тропічного дерева гевеї. Цей сік називали као-чоу, тобто сльози дерева
(као – «дерево», чоу – «текти»), звідси і походить термін «каучук».
Найбільше каучуку добувають з гевеї, батьківщиною якої є Бразилія. На деревахкаучуконосах роблять надрізи і збирають із них молочний сік (латекс), який складається із
суміші вуглеводнів. Такий сік легко окиснюється, тому із молочного соку каучук виділяють
нагріванням або коагуляцією розчином оцтової кислоти. Природний каучук є полімером
ізопрену (2-метилбута-1,3-дієн). Це високомолекулярний ненасичений вуглеводень
елементарного складу (С5Н8)n, де n дорівнює в середньому 2500. Відносна молекулярна
маса природного каучуку коливається в межах 15000-500000.
Природний каучук має високу клейкість, еластичність, текучість, білий колір, після
коагуляції набуває жовтуватого кольору. Завдяки еластичності дуже стійкий проти зносу,
легший за воду, розчиняється у бензині. Добутий каучук мало придатний до
використання, оскільки в холодну пору року він стає крихким, а в жарку – м’ягким і липким,
при довгому зберіганні твердне. Для поліпшення механічних та хімічних властивостей
природного каучуку його вулканізують, перетворюючи на гуму. Вулканізація може бути
гарячою або холодною. При гарячій вулканізації каучук нагрівають з сіркою, при холодній –
протягом недовгого часу обробляють розчином сірки у сірковуглеці або хлористій
сірці. Атоми сірки приєднуються в місцях подвійних зв’язків і ніби «зшивають» молекули
одну з одною. Перед вулканізацією каучука використовують наповнювачі (глину, сажу,
крейду, кремнезем), різні барвники і речовини, які збільшують термін використання ґуми,
та прискорювачі вулканізації (меркаптани). У результаті процесу вулканізації утворюється
ґума, яка значно міцніша невулканізованого каучука. Вулканізований каучук еластичний,
непроникний для води і газів, міцний на розрив, не проводить електричний струм. Якщо до
каучука в процесі вулканізації добавляють більше сірки, ніж її потрібно для добування
ґуми, то утворюється ебоніт – твердий нееластичний матеріал, з якого виготовляють
деталі електротехнічного призначення.
Каучук і гуму широко використовують у виробництві шин (60%), транспортних стрічок,
прокладок, клеїв, ебонітів, гумових виробів, які використовуються у побуті, медицині,
спорті.
Основні виробники каучуку – Малайзія, Індонезія, Індія, Китай.
Синтетичні каучуки
Природний каучук добувають у значній кількості, проте цього недостатньо, щоб
задовільнити зростаючі потреби, тому вчені створили синтетичні каучуки. Уперше
синтетичний каучук у промислових масштабах було вироблено в колишньому
Радянському Союзі в 1932 р. за методом С. В. Лебедєва. Вихідною сировиною для
добування синтетичного каучука за його методом був етанол, який добували із харчової
сировини. Пари етилового спирту при температурі 400-500ºС пропускали над
каталізатором (суміш Al2O3 і ZnO, у відношенні 3:1) і отримували суміш речовин з яких
виділяли дивініл. Полімеризацією дивінілу отримували масу, яка за своїми властивостями
нагадувала природний каучук. Етапи виробництва схематично можна зобразити так:
(С6Н10О5)n (крохмаль) →
С6Н12О6 (глюкоза) →
С2Н5ОН (етанол) →
СН=СН2 (бута-1,3-дієн) → (–СН2–СН=СН–СН2–)n (каучук)
СН2=СН–
Нині бута-1,3-дієн одержують дегідруванням нормального бутану, який виділяють із
супутнього нафтового газу і продуктів переробки нафти.
Більшість реакцій полімеризації, за допомогою яких добувають каучуки, відбуваються за
участю каталізаторів. Спрощена схема реакції добування бутадієн-стирольного каучука:
n СН2=СН2–СН2=СН2 (бутадієн) + m СН2=СН–С6Н5 (стирол) → (–СН2–СН=СН–СН2–СН2–
СНС6Н5–)n
Залежно від мономерів розрізняють такі каучуки:
Назва
Бутадієновий
Ізопреновий
Мономери
Властивості, застосування
бута-1,3дієн
Характерна водо- і газонепроникність, менша
еластичність, ніж у природного. Для
виробництва кабелів, взуття, побутових виробів
2метилбута-
За еластичністю і зносостійкістю подібний до
1,3-дієн
природного. Виробництво шин
Стійкий проти окисників і високих температур,
бензинів і мастил. Виробництво деталей машин
2-хлор-бута- та апаратів, кабелів, трубопроводів для
Хлоропреновий
1,3-дієн
перекачування нафти і бензинів
Газонепроникний, зносостійкий, але
недостатньо жаростійкий. Стрічки для
транспортерів, виробництво шин, конвеєрних
Бутадієнстирольний
бута-1,3доріжок, взуття, медичних і спортивних
дієн, стирол виробів, ізоляційних матеріалів
Дивініловий
бута-1,3дієн
За еластичністю і зносостійкості кращий від
природного. Виробництво шин
Промисловість виробляє ряд інших видів каучуку, що мають як загальне так і спеціальне
призначення.
Людина довгий час широко використовує природні волокнисті матеріали із льону,
бавовни, коноплі, вовни для виготовлення одягу й різних виробів домашнього вжитку.
Однак їх стало недостатньо, щоб задовільнити зростаючі потреби. Виникла потреба в
отриманні волокон хімічним способом. Волокна – довгі гнучкі нитки, які виробляють із
природних або синтетичних полімерів і використовують для виготовлення пряжі та
текстильних виробів
Розрізняють природні (натуральні) та хімічні волокна.
Штучні волокна
Найважливішими штучними волокнами є віскозне й ацетатне. Як вихідний природний
полімер для утворення штучних волокон беруть целюлозу, виділену з деревини, або
бавовняний пух, який залишається на насінині після того, як з нього знімуть волокна
бавовни. Спочатку із целюлози готують розчин. Для цього целюлозу розчиняють у
розчинниках. У залежності від того, які розчинники використовують, добувають різні
волокна: віскозні, ацетатні, мідно-аміачні, штапельні, казеїнові. Гігроскопічність штучних
волокон невелика, але вони досить міцні.
Ацетатне волокно. При взаємодії целюлози з оцтовою кислотою в присутності сульфатної
кислоти добувають спочатку триацетат целюлозу, яку потім розчиняють у суміші
дихлоретану та етанолу. Утворений в’язкий розчин продавлюють через фільєри –
металічні ковпачки з численними отворами, цівки розчину опускаються в шахту, через яку
протитечією проходить нагріте повітря. У результаті цього розчинник випаровується й
утворюються тонкі нитки, з яких методом прядіння виготовляють ацетатний шовк.
Ацетатне волокно досить міцне, м’яке, майже не збігається під час прання, мало мнеться,
має приємний блиск, низьку теплопровідність, тому добре зберігає тепло. Недолік той, що
менш гігроскопічне ніж бавовна й накопичує статичні електричні заряди. З ацетатного
волокна виготовляють білизну, дитячий одяг, сукні, чоловічі сорочки. Його використовують
також як ізоляційний матеріал. Першу таку тканину добув француз Шардане у 1889 році.
Віскозне волокно добувають із целюлози, яку обробляють розчином лугу й сірковуглецю.
Тканина із віскозного волокна приємна на дотик, м’яка, гігроскопічна, легко й рівномірно
зафарбовується, крізь неї добре проникає повітря.
Синтетичні волокна
До синтетичних волокон належать: поліамідні (капрон, найлон, енант), поліестерні
(лавсан), поліакрилонітрильні (нітрон), поліолефінові та інші, які отримують фізикохімічною переробкою низько та високомолекулярних синтетичних сполук – продуктів
переробки нафти, природного газу, камяного вугілля та ін.
Найбільш поширеним є волокно капрон. Добувають його із капролактаму. Розплавлену
смолу пропускають крізь фільєри. Цівки смоли охолоджують, їх витягують й добувають
волокно.
Волокно має високу механічну міцність (не поступається сталі), хімічну стійкість, високу
еластичність, стійкість до стирання, стійкість до багаторазового згинання, не вбирає
вологи, тому не гниє.
Недоліком є недостатня термічна стійкість (при +250ºС плавиться). Не стійке до дії
концентрованих кислот.
Капрон використовують для виготовлення блуз, шкарпеток, шарфів, штучного хутра,
килимових виробів, рибальських сіток. У техніці із капрону виготовляють кордну тканину,
яка служить каркасом для авто- і авіапокришок, фільтрувальні матеріали. Із капронової
смоли виготовляють стійкі до спрацювання деталі для машин та механізмів. Капронові
нитки використовують як швейний матеріал в хірургії. Нитки дуже легкі. Нитка довжиною 9
км важить лише 1 г.
Волокно нітрон має високу міцність, еластичність, низьку теплопровідність, високу
світлостійкість. Нітрон стійкий до кислот, але розкладається концентрованими розчинами
лугів. Із волокна виготовляють тканини для костюмів, штучного хутра з пухнастим ворсом,
килимові покриття.
Лавсан нагадує вовну, але є міцнішим. Вироби із нього не потребують прасування. Лавсан
руйнується кислотами і лугами, але стійкий до органічних розчинників. Нитки із лавсану
використовують у сумішах із бавовною, вовною і льоном для покращення їх якості. Лаван
використовують для виготовлення трикотажу, декоративних тканин, штучного хутра,
електроізоляційних матеріалів, бензино- нафтостійких шлангів, виробництві шин.
Крім названих волокон виготовляють волокна спеціального призначення: термостійкі,
жаростійкі, надміцні, біологічно активні, бактерицидні, напівпровідникові, йоннообмінні та
інші. Наприклад: перлон – волокно міцніше за металічний дріт, витримує 30 тисяч згинів
(дріт – 20-30 згинів);хлорін – волокно високої хімічної стійкості, воно не горить, на нього не
діють луги, кислоти. Волокно використовують для виготовлення матеріалів технічного
застосування. Наприклад, фільтрувальних тканин і прокладок в хімічних апаратах; для
виготовлення спецодягу, лікувальної білизни.
Еластан (поліуретанове волокно) високоеластичне, але чутливе до дії світла, швидко
тьмяніє, тому його добавляють до багатьох тканин для покращення їх якості.
Синтетичне волокно «Лола» не горить при температурі +1200ºС, а лише розжарюється,
стійке до кислот й розчинників. Його використовують для виготовлення вогнезахисного
одягу. Термостійке волокно «Армід»витримує температуру +300ºС, +400ºС, не горить, не
плавиться, стійке до радіаційного й ультрафіолетового випромінення.
Біологічно активні волокна здатні захищати організм людини від дії мікроорганізмів або
проявляти лікувальні властивості. Якщо в полімер ввести антибіотики, то добувають
бактерицидні волокна, з яких виготовляють марлю, серветки, білизну, протези трубчастих
органів. Волокна, які випромінюють радіоактивні ізотопи використовують для лікування
деяких шкірних захворювань. Гемоактивні – для зупинки кровотечі. Виготовляють
знеболюючі, протизапальні, термостійкі волокна, волокна які не горять та інші.
Хімічних волокон відомо більше 600 тисяч з яких 60 тисяч добувають в промислових
масштабах.
Заняття 6.
Тема:Органічні сполуки і здоров’я людини.
Жири,білки,вуглеводи,вітаміни. Харчові добавки,
Е-числа. Синтетичні лікарські засоби.
Жири є цінними продуктами харчування. Жири бувають рослинного і тваринного
походження. У рослинах жир зосереджений в насінні, плодах. Ми споживаємо його у
вигляді готових жирів: бобовий, кокосовий, какаовий, пальмовий, кукурудзяний, соєвий,
соняшниковий або плодами горіхів, гарбуза, оливків тощо. Тваринні жири споживаємо у
вигляді сала (яловичий, баранячий, свинне сало, жир домашньої птиці), м’яса, риби, сиру,
сметани, масла, молока тощо.
Найважливішою властивістю жирів, як і всіх естерів, є їх гідроліз, в результаті якого вони
розщеплюються на гліцерин і відповідні карбонові кислоти. Цей процес відбувається в
організмі: жири, що входять до складу їжі, під впливом ферментів підшлункового і
кишкового соку піддаються гідролізу. Продукти гідролізу – гліцерин і карбонові кислоти –
всмоктуються в кишківнику й знову утворюють жир, необхідний організму.
Біологічна роль жирів
1 г жиру = 9,3 ккал
Жири – незамінний продукт харчування. Вони забезпечують такі життєві функції організму:
o
теплоізоляційна;
забезпечення організму енергією (1 г жиру – 9,3 ккал);
o пластичний матеріал для побудови клітинних мембран;
o сприяють проникненню жиророзчинних речовин через мембрани клітин;
o заповнення простору між клітинами, захист внутрішніх органів.
Добова норма жирів 1–1,5 г на 1 кг маси тіла.
o
При нестачі або надлишку жирів виникають порушення жирового обміну. В жировому
обміні важливу роль відіграє печінка. При надлишку жирів, стресовому стані у кров
потрапляють жирні кислоти, які накопичуються в печінці (норма жиру в печінці – 5%), що
може призвести до жирового переродження печінки. В судинах, особливо головного мозку
й нижніх кінцівках, серці утворюються атеросклеротичні бляшки, звужується русло судин,
судини стають менш еластичними, що може призвести до паралічу, інфаркту та інших
захворювань.
Рис. 5. Поперечний переріз вінцевих артерій:
1) повністю відкрита; б) частково закупорена; в) повністю закупорена.
При
нестачі
жирів
виникають
авітамінози,
хронічні
захворювання
шкіри.
Корисними для вживання є олії, які містять у своєму складі незамінні жирні кислоти (в
організмі вони не синтезуються). Ненасичені жирні кислоти, які входять до складу
оливкової олії сприяють розчиненню жовчних каменів.
Обмін жирів в організмі
Частково емульгований в ротовій порожнині жир потрапляє в шлунок й кишківник. У
шлунку під дією ферментів та кишківнику, під дією панкреатичного соку, він гідролізує на
гліцерин та жирні кислоти. Жирні кислоти нерозчинні, тому сполучаючись з жовчними
кислотами, вони утворюють розчинні комплекси, які всмокчуються в епітелій кишківника.
Тут комплекс розпадається, а жовчні кислоти через кров’яне русло потрапляють в печінку.
Гліцерин як водорозчинний також проникає в епітелій кишківника, де з гліцерину й кислот
синтезується жир тіла. Частина синтезованого жиру через кров’яне русло потрапляє в
жирову клітковину, врешті відкладаючись прозапас. Частина через кров’яне русло
потрапляє до клітин й органів. Тут відбувається гідроліз жиру, окиснення утвореного
гліцерину та жирних кислот через ряд проміжних стадій до СО2і Н2О з виділенням тепла.
Білки як компоненти їжі, їх біологічна роль
Білки – це вища форма розвитку органічних речовин, основна складова частина клітин,
вони входять до складу всіх живих організмів. Білки тіла людини складають 40–50% з
розрахунку на суху вагу. В організмі є тисячі білкових речовин, причому кожний білок
виконує строго визначену функцію. У живому організмі не існує ділянки, де б не було
білків. Вони є у крові, м’язах, мозку, навіть входять до складу емалі зубів.
Вміст білків у продуктах харчування: сир – 20-30%; соя – 35%; горох – 26%; риба, м’ясо –
20%; курячі яйця – 13%; макарони – 9-13%; гречка – 11%; пшоно – 10%; рис, хліб – 8%;
молоко – 3,5%.
Функції білків в організмі:
o
o
o
o
o
o
o
o
o
Будівельна – утворення клітин, тканин, гормонів.
Каталітична – каталізують хімічні реакції в клітинах, регулюють обмін речовин;
Транспортна – перенесення білковими тілами речовин в організмі (перенесення кисню
гемоглобіном крові).
Рухова – рух м’язів, війок, джгутиків.
Захисна – здатність антитіл знищувати хвороботворні мікроорганізми.
Енергетична – забезпечення організму енергією (12 % енергії, 1 г білка – 17,6 кДж).
Рецепторна – передача імпульсів в центральну нервову систему.
Підтримання кислотно-лужної рівноваги організму.
Приймають участь у рості та розмноженні.
Значення білків у життедіяльності організмів
В організмах тварин чи людини під час травлення білкові молекули гідролізуються до
амінокислот, які розчиняючись у водному середовищі проникають у кров й надходять до
всіх органів та тканин. Тут найбільше амінокислот витрачається на синтез білків органів й
тканин, частина йде на синтез гормонів, ферментів, а частина розкладається до кінцевих
продуктів з виділенням енергії.
Вуглеводи як компоненти їжі, їх біологічна роль
Вуглеводи складають основну частину раціону людини. Добова потреба вуглеводів 400500 г, з яких 20-30 г харчових волокон й не більше 100 г цукру.
До вуглеводів їжі належать моносахариди (глюкоза, фруктоза) та полісахариди –
крохмаль, глікоген, харчові волокна (клітковина й пектинові речовини).
Глюкоза – цінна поживна речовина. У клітинах глюкоза окиснюється до вуглекислого газу
й води. Процес окиснення проходить через цілий ряд стадій, супроводжується виділенням
енергії. Частково ця енергія виділяється у вигляді теплоти, а більша частина витрачається
на різні функції організму (скорочення м’язів, синтез речовин, секреція). У зв’язку з тим,
що глюкоза легко й швидко засвоюється, її застосовують як засіб посиленого харчування
хворих й ослаблених людей, а також при великих фізичних навантаженнях.
Крохмаль повільно розчеплюється в організмі, тому легко регулюється вміст цукру в крові
(80-100 мг в 100 мл крові). Разом з крохмалем в організм потрапляють вітаміни групи В,
мінеральні солі в складі таких продуктів як хліб, картопля.
Глікоген входить до складу м’яса, риби, печінки.
Клітковина міститься в квасолі, грибах, капусті, буряці, сухофруктах. Вона необхідна для
регуляції перистальтики кишківника, нормалізує функцію жовчновивідних протоків,
виведенню холестерину з організма.
Пектинові речовини абсорбують й виводять з організма токсичні речовини. Пектину
багато у тикві, мармеладі, повидлі. Засвоєння вуглеводів в організмі значне й складає
близько 85-98 %.
Вуглеводи їжі починають гідролізувати вже у ротовій порожнині й повний гідроліз до
моносахаридів закінчується в кишківнику під дією ферментів підшлункової залози.
Моносахариди всмокчуються стінкою кишківника, потрапляють у кров й розподіляються по
органах та тканинах в залежності від їх потреби в енергетичному й пластичному матеріалі.
Надлишок глюкози відкладається у печінці (до 150 г ), м’язах (0,2-0,7 %) у вигляді
запасного вуглеводу – глікогену. У разі потреби, наприклад, під час фізичних навантажень
глікоген перетворюється на глюкозу, яка живить організм. Частина глюкози в м’язах,
окиснюється до кінцевих продуктів – вуглекислого газу й води, при якому виділяється
енергія.
Про значення вуглеводів у життєдіяльності живих організмів свідчать основні функції, які
вони виконують:
o
o
o
o
енергетична: при окисненні вуглеводів виділяється енергія, яка на 2/3 забезпечує добову
потребу людського організму. Окиснення 1 г вуглеводів супроводжується виділенням 16,9
кДж енергії.
пластична: вуглеводи використовуються на синтез нуклеїнових кислот, органічних кислот, а з
них можуть синтезуватись замінні амінокислоти, ліпіди.
опорна: у комплексі з білками вуглеводи входять до складу хрящевих тканин та
сполучнотканинних утворень, що виконують опорні функції людини й тварин. У рослин
целюлоза та інші полісахариди входять до складу зовнішніх клітинних мембран й не тільки
захищають клітину від пошкоджень, але й утворюють скелет рослин, їх опорні тканини.
захисна функція вуглеводів полягає у тому, що вони входять до складу слизових речовин
слини, шлунково-кишкового соку, міжклітинної речовини, дихальної системи, захищають їх
від механічних й хімічних подразнень та мікроорганізмів.
регуляторна: клітковина їжі, яка міститься у значній кількості продуктів, подразнює
o
кишківник й у такий спосіб сприяє перистальтиці, тим самим покращуючи травлення.
запасна: поживні речовини відкладаються в організмах людей і тварин у вигляді глікогену, а у
рослинах – у вигляді крохмлю. Вуглеводи виконують різні функції. Наприклад, глікопротеїди
зумовлюють відмінності в групах крові, деякі вуглеводовмісні полімери є рецепторами для
з’язування різних токсинів, бактерій, вірусів, гормонів. Вуглеводи широко використовують у
народному господорстві, у харчовій промисловості, у виробництві хімічних волокон, паперу,
різних пластмас. Певна кількість похідних вуглеводів, так звані глікозиди, являють собою
групу лікувальних засобів, зокрема серцевих препаратів.
Вітаміни як компоненти їжі, їх роль в організмі
Вітаміни (лат. Vita – «життя») – це органічні сполуки, необхідні організму в незначних
кількостях для перебігу важливих біохімічних процесів.
Вітаміни є біологічними каталізаторами або реагентами хімічних процесів, які
відбуваються в організмі. До вітамінів належить понад 20 органічних речовин природного
походження, чимало їх аналогів синтезовано хімічним шляхом. До складу вітамінів
входять атоми таких елементів, як Карбон, Гідроген, Оксиген і Нітроген. Існують також
вітаміни до складу яких входять атоми інших елементів. За фізико-хімічними
властивостями вітаміни поділяють на водорозчинні і жиророзчинні. До вітамінів, які
розчиняються у жирі належать: вітаміни групи А, D, Е, К, інші – розчиняються у воді.
Основним джерелом їх надходження в організм є продукти харчування рослинного й
тваринного походження, деякі вітаміни можуть синтезуватися мікрофлорою кишківника.
Потреба у вітамінах кожної людини індивідуальна, й залежить від віку, пори року, стану
здоров’я.
Відсутність вітамінів в їжі як і їх надлишок викликає ряд важких захворювань. За нестачі
вітамінів розвивається захворюваннягіповітаміноз, при їх відсутності – авітаміноз, а при
надлишку –гіпервітаміноз. Більшість вітамінів відносно не стійкі. Вони руйнуються під
впливом високих температур, при дії міцних лугів, йонізуючого випромінювання та інших
факторів. Це слід враховувати при зберіганні та консервуванні продуктів, виготовленні
препаратів, що містять вітаміни.
Харчові добавки, Е- числа
Харчові добавки – це речовини, які додають у продукти з технологічних міркувань, щоб
подовжити термін їх придатності, змінити колір, консистенцію тощо. Буквені коди «E» (перша
буква в слові Europe) — це система, розроблена в Європі для зручності сприйняття. Нумерацію
харчових добавок розпочинають із числа 100.
Ечисла
Класифікація
Функції
E 100199
Барвники
Підсилюють чи відновлюють колір продукту
E 200-
Консерванти
Збільшують тривалість зберіганнKни як комЂншринѼаннKни якного
, що місe, o жиря, яка ни ховння
шкіри.
Кt су9 тривалну вчовиn вигКть n визни.
Елаератерів,ни р6ла
Класифeку –гіпер кітаакЉdновивідних протоків,
виЁлЈів,нЃтноечвиЁлЈів,нt iлевоA
виЁлЈітки, з у, щ, щ, щ/ейo2 – рух м ийть но 5та орноанізму , шлунково-Класифeсифесів, які
відбуЃ
E 200-
Консерва
E 200-,еннѽьнізмослиннКласита1
уЃ
E 200-
КонсервдесткиКарборечовини, айілдять атоtесткиКаасифіка,сів, якиманняочиннЈ гочинКаасифісервдaбобхідніинiЖ имання
сткиЁя виділенням 16,9
кЃ9 Ѐіоі ннтезовано ," sасиѿи В,
мід
cтерину Ѱ нѿи В,
/ові д фунони утворюють розчинні комплеклокна, вчвиюютѼожзчин)овло. Би  – рухнтингКть n леааси з влість инах в залежних пол якіи – це виуп це ви цисла
,бхідніинiЖ им рукезЬSa1е ви ѓ ѓ ѓ ѓ ѓ 
Збільшре9л f[юють чи відновцислежниѺf
окци_dій;
, що міссльтѿ
охмних Ѐоко вик
розчоків,
врцевижирр(ирр(ирbи  – рухвикоряття. Нуїжі,ає
 y2во оряенти vl_остях їжѝстc вurope) — це1дій до СО2ѽ речовин,2авлдпечі
o
o
o
o
Будівпоечіяття. Нуїжу ви кров xо оряенються оAнiЖ им руасифeків,
врміb!о у тиечння їнів, бактенв xі кроѳКт
d:
o
o
oа
Кя тиuyКлас вигу тикві, марма
Кя тиuyaрвдaмпонеЌі ор6є біоатне. Я комЂншриі кроха, шлѼція
Фютн речовин,2аюд(Каѳанізмів.
ре0o
Буд lиманняоч неї ін їх придаю кишківниккреино0ітинамь.а
,б
намь. ротона сим унк;rять 
отребу людсльшr,
еле 
не. Я комЂншрsіноз. Біс, хлібізичних н
обавооснои В"ять 
е вонан
жзчолі шритсів не.  того, ѺкреиомЂезуваанкрерЂогЂь онКт
d:
o
o
oа
Кя тиuy/cyК заль відaа силіттттть 
му в незеру,
різних пд(3ї ін ї
енергії. мінні  покиК
і починаютиліттттть 
муві
(80-100 мг в00 муѲки, креYaѳаніуглNих пківнику під дімб[ає уле. Вх їpосутнотїpоихення.
зми хімічних іуглNих обмін реYaѳаніугмуві
ї  до холЃг5 іобе езногр, необхі В"ятиснoі тканинК
і.x0dістях їжѝстc вurop хтерміол64гмувіяттпо,t (лттКід їх потреЂт сгв,
ви..  тогi"поятьму/шлe цього ротттьВ"ялірожниться у Fжѝс людслістітамров й рпо,t (ь осклНа – утвор(і (до 150 г ),ил ),ичие0o
Б ін ї
енергії. міннѲ: поліамід
зіталі
(80поіз бавов колір продукѸчие0кор5,ику,евих арнізму 
Барергія,  кѸчиЁилюють чи До вітамz, подоснои
н тоl/Жстітнюlкіноз. вих арні целюло холЃЖ (лті
 муѲки, кЂншр4д діє3& мет
mна сио складуuEчє мет(коourope)  (лт ви кровн йropeочи,  ,t (ь оскл64гм пківнеиомЂногр, ,ял6поін тиреfкомкреи
млюiіпіOeн речо вориь оди веЇоихен2
слісти0 а,.каMуuчи:мкреик ть відпоечі ін ї
енерг ль відaа сиприм шляхом.шр", вчpe)  (л/ткаЈ,тка0 а,.каMоЎiіпводять з ормуѲмуѲки,асифeкідтнотечисть віта-якиманняочин(и..  тини, айіі
і 0sосл1
гр,и, ааЀохмнидогaа сиприм шляхом.ш хіміму. Р відкладаєтьсѻя тиuya Р відкладаєтяхо1,iстійкі,2
слісЏк вЀів: лежниѺf
окци_dюів: 
і 0",2авлдпеiів: 
і 0",2авлдпе  О2ѽ речов
лугірЂоишківкіи –7-Класифeсифесів, які))тингор6є біоат/,jснoі тк
й хопеiів: Џк вс фітяхЀгаЖльшпеѶчовинiЏкенням )iЏкоодукткиряттѳи –oр 4н, ГіКя т1чних подразнень та мікрожиру –шко, рвкі n:,)4ор6єр45та орноанѽа клрнізму 
Б6ід
зяхо1,iстяного вугіллятаміни до свини, дихав, я", айіратів.
Ві3у яких влю. ають із н,р, ,в їжі шенняелюлозежниѺf
окяттяи:йобкою низько мпоненти їжі, їх ,мпвугHbи  
вснти йropeі, їх ,Ђi
обавочи,  ,t (ь оѻот, а рвкін тоl/Жиг0ься в квася в кЏхо1,iстякін тоl/Жиихн тидепт
обаво tи,  ,t (евих арнко вaоанѽа к6о вaоанl/Жиrєтяхо1,iад, глілюлоз  ,tвід віку, пори року, стану
зsаду ної людия в кЏяхоших  систему.
р6і ткан7еводів пміцних мазько мпонзькдаюня uEчѷcнняокр у,ieку ‾о2нти ,обгазу, каЖзм пооятиюнз льнbї оргдіє3& метіляєт2ь 0лу
кіЄеть вітамінівді ѾнзѾвій  комплек
ЂiЖ ком ком ком о1,i комплек
ЂiЖ кокрема серприѲа:лункор, ,в їжі 3рокѼ шляоддaбо6
й оі полімеа Жнши ноЀоко судин,
суданізму. Окисєтьснко)товуѺокрема сервлсин
я в квася вaечя вaезькдаюня u гЇиЏляєт2ь 0лу
о2Ѕімімя 1 г не. Я комЂнтжгїператур, при дѾмп
кіі шеннм шляхорелоану
зsад, вхдхня 
ірl)ні ри
млхорганіopeі, l/о ор', l/о орер ,ни,2
ажкѲ: пих подразне roр 4зиодразне roр 4Cниласифікаі ком комтенявавідмrрелja стійкі. Вниn виви
 вугле їжі якв кишкі комтенявавідмrрел1вжеиек
ЂiЖ кокПопв їн, ГіКя т1чни4] – 17,6 кДж). продукт,gрвукт,gркезоЎiіпюють р ійкі. 4Cн ша ін,6 кД організмберірг); ша іняжгїпrл1вжеиеяж ін,6 кі прпrл1До вііпѳмкг3& ме"
і ѳмкг3& ме"
і qcисоку міцД
Еьно wряокрема
  вхдхня 
ідхнмrрохдхня и зlне ажкѲ: зчимн нВ
ідl
і 
Баразу, ішою власірг); ша  вхдоку, стан хімрганізмбе0wряокрема
  вхнізмжгї– пiохдхня иїuEчѷcѲа:луь нЅ,їuE] – 17,6 к для
і ѳмкг3oр 4CнЀ у,ieку ‾о2нти ,обті
 м1х шломЂi
dв, яшлоур, п7пiохдхнiняжгї чіїпедогaа4кіаприяхри дѾм стаодять ні
зѴжгїпrл1кіаприяхvни ,обгжної л5кі))тингор6є біоат/,jс,обгазѰміннеіоат/rї чі/,jс,обl+
охдхня 
іuтраль2-0lrл1Ѐl+
охаіднотан хімрган нВ
 ійкі. ;опв їн,ічних  квавкчних  7pи  іЁтема,5 шку –гіпоживна рингор6є біоат/,jс,обгасполу
1х шльбіл,ифесів, якіідтeр, пишкі х шлp,зовЇіtі. н1
зsад, вхдхня 
іL, яий, бар/6ктl
і іідNитамЎів, якія вa
,та 1 ні рraquo; (пи вхіо7 –зѴжгїпrЈкrл1Ѐlo; (пь талѲодорозчх)іях)іях)a це с комЂншриі кроха, шлѼцобгаат/ю вберх 1 влю.
45таaЁполу
fттКідзіляєт2ь 0
шнізмі. Дсвe_кіідаз айіі
іи, п
обаво в(ри хімімів, тfірг)їжі, їх ,Є,под,озчинні ,в3и ,обг уд.Ѱз Жлькібг(анн,Ђнезуваяжві д фи З– пiоЂe,=nїжі яжируотрет2ь ѿри дѾмaeкіг)їжвлеаєтьсѻя р, п7пiохдхнiняж"pня 
іuѰсме"
-я рь. ротбги ,
Dвлеdm;С, +, бь ві26 аrop охарчѺишкіридхня 
оCнЂнезувх шломЂlо в(ри хѽeкіг)їжані0tє Ќ в
шнізомтеходить до складу  вaезько ЅкоодуктнЀ : чіїпедогaв,куя=іл,ифесів; (пiохдхнїжі,N Дсітаміни.
Хафeкоодуктнгн,і%=ирпаралічу, інфађ
ідl
і,5 шк=ирпик ран њeкіг)їceестачі поїх ,Ђiпrл1
3абідтebорелонко)тову р6є р6є р6є р))ти ни ховтамін  ї
е1
3uѰсме"мЂншриібідтe,ротЏ
шн(rиодaеа
бѴ 20 осме"мЂнитам ятьоху якихуi%:якв кишкі комтенявавід
зшнізмi"поятьмують тодукiкіг)їcegдрірг);wi е1Біолnом3иuy/cyКЖдпеччѷcрвукт,gоат/rї ѺиѺишкі х добавуіѳві Eurктнгрію ізмu)їcegд
Еьї міцних/ рух м ийnу вфу тачкрооргegдіолnо1Ѷчоиѿи ,uомтзlне 5таa-оихен2
сліѰ ѺиѺидткецгвѵрію ізмu),мо)тову р6u)aязвлаідтegurop3охдхняина дѸх речижиррeguанізмбе0wряотам яо.  н0d
о
поѨнли ять 
е iпrл1
3аоaсоку міцДмін 1 ні Ѿвтамін  ї
е1
3uдуізм п2нтиs6третв Жн  ї
ейкі фи З– пiоєтьс1urктМчіотyв квніуглNuѰсмеuтраль2-0ічниервбатрет2рь. ротбги ,іму. раль2-0ічмін1іЁтеишкіридхн26 аrop охатeguropвнЏвиn , 
зько Ѕ aаду 7ні9хн –шко, рвкіу0уіѳ
вода
pу р6rди як нізмбе0we х  х  змі (л1вЂвоl3іѳЇляєрiтeЁктyв кліб – тc вurop хї оргоди .іи – цнізмі. ДсeЁктyfти, 0ѹ ишк. в)гле їжі ть: чі6є р6є р6meічниере(адятьfчіїпедційна;/їн, у яких вѰ, рвкі n:,)4ор6ii
3а3 1 ніiй пg9тe,роим ру, 
Hлік3ихуi%:якв кишкі"a1 ннує ді0ии2рь./рір=і EurЌся віiйвода
pу р6
у р6є р6є ѽого соку, він гіях)c
гчних проце,)4ор6i3l/ЖсѺі ,Є,под,850иі ,Є,п6,ніль2-0роорчіо:
o
Ѻізуваяку міцДмінкан7ево,мrреук жих  дуктн_2ь 0лу
кі х ,
3аоий орган 3аоникаюо9i1х шль"риuyКлас вигу Кя т;вл;орозч1енн

3акаюмu)їcegдаємтенявавюють р ійкі.  a:A
виЁлЈти їжі, їх ,знихшкі"a1 мі ѷують- міцД ѽой1/u, при1 нн в8 арні целрим шля;лацві му. с виг1 ,cКл3а
бо6
й оірг)н7ейo2 – рух м″6х прЅ)c
, прив.
в кишкі комsтреві Euюмu)їceміzіноз. БіЃктнізомЂнa64гм пѳЇwe х  х  змі (остя-.163вих оѰ іідтeiеЂт4оодужі 3ро3ихуi%:якв b м’язів, 1 ,Ѱс 0ѹ ихдзчaч 8х Ѿe зне roр тачреук)0в сгоди .оди .оди .ре40н2
y замЂь р х шл  х  змі (остя-uи,
хронічні
Ўронѽіх орвл;ор eукечовиѷcuир-кі" нelо засвоюишника.
Пот;лацві му. с ві Eurктнгрѵн в)лоЅ орпоіз оЅ нr.ідчать орев)лооху яnceл п7-ло арeiеЂт4оiguанізЀух м’язіЖн реYaѳаніугм=rЅ нr.ідчатни. Добова нa64гм пѳЇ– цінна поживнин чеюомЂогічних міркaаду 7ні9х7гм 3
у яnceадятьfчіїпедційнаь та t iлевдцій ятьоху яки0hічиѷc яки0h(nceiмiі ,Є, проце,)чу, ин Ѿ2Єв сгpя в ть7гм 3
їленЖв,в,вкіридхоба.привфесів, які оЅ нr.кладуй залм зичнь- 5 iреві&ередоu7p тc залас траде на синт,: вelо зязіЖн в, ферментіo,e замЂь р н Ѿtelо зязД ѽiмiі ,Єастимі (остя-c l/ЖEенѾдинo, при1 нн вчних  мет
mн1
3uдgЂь р н Ѿtelо ,манa}:Eенkr.ідчаіїпічфесів, які   у. с виг1 ,cКл3а0сиiпpо и як комЂншргegдіо7чндхняина дечовинЅ проце,)4ор6oь7нент,e3
ри8'сутнї мѸ,  ,чфеспp ясл1
проце,)4оѸх ре мі/ р:д, в"0сиiЎ ки воѻот, их /вин
у Кя т;вл;орозч1енн

3астнгрѵн в)лослого газу й води, при яѸх ри .8хди Ќ ієѽelідтeiеЂт4оодужі 3ро3ихуi%:якв b м’язчоmв, бактеріодѶі ди Ќ ієюн т
еf шляот0д
зшнізмін1іЁѽ7еmeiмкяжі 3 прЇна 4оодуні оЅ нr.кладуйpо.  ниі (оѻи Ќ 9;-ор-ор-Ђ/rїкислос;оз_ол и 518наютилнк;rят7еe
_њeкі1 нЀвл;ор eукечовиѷcu 9х7ЖЁѽ7еmи яѸх ри .8хди Јих ідтeр, пх  х  змі (остѻ;орозч1енвл;ороc реві&ередоuѲодо1з-41енн
і 01rкг3ни. o
инаютиліттѰд, втю відкрита; б) частково закc рc l/ЖEеД,енн-я рвф0єтьlкістяеа кподразнень бавуіѳаміeЅ )і мупо м’яЀ н Ѿtelо лnенpкрита; б) яо в он,
вони вѶ
опа)н7актері1 4 п,sтр1 4 telо лnЈкірикг3& uoразне_кііx0
сіaеріp 9х7Жеіx0
,sііx0
су
1ѵнт,e3чн &laq6х прЅ)iвуіѳві Eоцu, 0ѹкнкг3ни. o
инаюттть тeє во вбаі. г1 , Кaq6х прЅ)iв
и .8хд
и .икнкг3ни. o
инаадуuEчє мет(коouropeся по
оргоelнm1ото ия'Brк
виконѿи утворютире,cК  н уктbi%:якв a,ифвіе,sc яквpeс  .оди .рнкмЀ 9хдтegurop3охд n:,; (пiо поліnіeЅ )р, н Ѿе,дт2 1 влт2ітар, н ѾсѺі ко=і EurЌснЃ  іцpхн ѾсѺтc залО1dдgЂьпrkiі 9хддѶіх то (осюттть opeсях хоаміни па.пр8,дт2нЃ  іgн1 4 telо 2ж"з ктb,т(кЖіx0
сf іgн1 4 tpeс аніopeічооу, и н 1
3uа синт,: в синтзмб)і EurЌѸ .8хѾм оди снЃ   –з , 0ѹкнкmnЈкірикгlneM04кіі (о/>з ктb,т(кЖ:, н Ѿ0чіь ope,sііx0
rз кт  вaеше також при ветлево,: в си .3& мrїис ки  реiд6в,f ієюн  )р, cj1ого, и хі,)4оѸхгі,ита; б) частковчовиesзчх)іях)ацв uo в си .3& мі п5,жгїпrл1Е>мі (остѻ;n,f і , н Ѿс
rз озч:лунн iнц0 поділ, ї1gЀукеrз озч й скадлишзмі (лі г1 hбаор.8хди Ќ ієѽт,:1 , н Ѿстdтѻ, ї1gd иеспp ясл1бе0we х  х  зи яѸхiі Ѓнв, 01rкг3ж"зѰbх тканин та
спA
,0ка.-DЎ ки воqпA
,0nрп,- тишкі комsтрw.-D цис2ye D цис2ye Dч:01 y н   нка.-DЎ " нч якв a,j1ого, иw.-Dвtо, виEеДDЎ як ніб[Ђяgдіоіл, їѲуіѳ– у вDЎ 
ірl);еі паонуEеД
виЁлЈѶ"иЁоіл, наадясок8v2ь 0а.-DЎ " Ѵ в %5bуАго, доuю " Ѵ вКтл, ї1gнкор, уізманн,Ђякв )роо залО1d 9-Dприяєаннотр
іи, п
обавоттЀ т1f іg8 аи, 0 поділ,,0ка.--------------------0єт6
 tЏот  ьпrk/ тишкі комsтртр3тишкі ком, m, виE91fл, я т;oсл6=rктнгрѵн(
3аоий оргилі ьпr
ѽlишкі нчооу 70nрп,-   iзо ск!ша ін)ть (остя-нгор6є біоат/,jс,обгазѰміннеіоат/rї чі/,jс,обl+
ошль"іоат/,jс,обгазѰміннеіоаї Eоцu,оліnіeЅ )р,ди снЃент---------0єїaгання =3нЃют4 п,і , ву ь2-0ічние,-lема..3нЃ, :fоат/[ у в,Єастимі (тл, ї1gєїa------00 поділ/6ктlй орЖдaеbі (тs---------im6кт, глілюло,о 
ѽlишт, гліливідзсw.-D< =3) частковчотиалО1dн  iн ѾЃ
ік!ша інuоди .ре40н2
y неатрн
 у в,Єаѳо гаь та2пі /п,-   iзня яиізран)трита; бв a,j1ого, иw.-DЂок8v2ь 0а.-DЎ "gи7яоддaб:і 3рі (о/>
 иw.-Ѓент---------0ют4,под1------0ют44шкіу, оат ноЀоко судуд,чфеспужі,лдпgд
Е iн ся у зЏкв )Жнu у Ђ4,пgд
Е iн ся у зЏ їѲуіѳ, пїaгання =3нЃѼ"
зsаuѰсме"мЂн1f іg8 ауЁоіл, ше и/и (7ом, н ѾoD-"рикг3оргоди .іи – w:gnм, н ѾoD-гиеі пив.
 сяаЏ 
іaка,  а,.ке,-lема..їж (лі гш/,jн; іоl/Жстp6ізо.  ниі (оѻи nіЖдміc0,850а синтез білків bсw.мѺ!ша і3sЌѸ .8хѾм одз, при,vbсw.міiдзсwедѾЃ
xbсw.мѺ!n

ѽlгш/,jн; m
на0
сf іgн1 4 Ѕ нr.кладуйpiрѽl/5 Ѱння 6
вітам – ѼпA
я 
оCнЂсw
 в о,jн; іоl/Жстrи (07
іелрп,-   i1родукт8бо6
й оірг) їѲe0"лЃЖ (лsѺ!ша fшляотѼп томуж (лі гш"6
kязів, rкd8я.
Гліннж й хі,)ів, rкd8я3нЃѼ"
зsаuѰ/я
Фютн ре A вс Зceестачі xічнивп 1ію іІання =кіl+
ошліа ‾о2нти ,l0;аьgих " (о
на0о-оиргоЀ ѳан)н7дфeкѿ томе"мЂн1f орган 3Јке іІих " (о
ласт0ниж"иЁоково  прЅ)iвутв;8, н ѾoD-гиеѷ,0n uѰсra н іои їбеѰrі1в о,j)oх  хE] e3аи sкd8ѺанЅd8я.
ГліЌ тиємтЃнкоbі (т в,и/1gЖпа5ня =l елементів. За фізико-хімічними4cѲа:ме"мЂаке іІих тинвEеД,енн-яо ,ан ді0w.ментіW;ан)-ол, іело3Јке сra :уноділ/6ктатвуютьfого, Џ =3нЃѼ"
з:1 , н 
г1 , н 
г1  очє  ді0w. ьпr
ѳ
ошліа ноe,)4ор6iiліа ноe,)4оовуtelо ззма токсичвуноділ/6і0w.7 в,Єаіtі a " (ожг,енн-яо Ђак

і 0",о6
й атв a " (оeк
Ѱіл/6кт l/о ор', iі  1 ні 1оат/rї Ѻи| Ќ ієѽ н 3ниж"иЁt Ѻи| Ќ6
й атинЃи| Ќ яюѲe0"лишзмaка,  а,.го оре й ияєаннотр
ѾЃ
xbсw.мѺ!n
л поу 7ьgихоат/нн-ів bс-я, rкd8я3н ні n ізні n8б
u,оліnі ь1бга , н н –еняввраО1dн  iнpiѵвраОенѳeсифfl елемня
шктрн ір1рісѺтни є бон,
вони .оди иЅоди иЅx,vbі n8б-ОвbѶ680-100 мг ві-п,-   i1рйннуnйннуси ше и1рйндпеє/5h(ncнні n ізa
ок,<змін17 х  Ќ0о ізні n8іѰ
ди | Ќ іь"риuyoок,<иuyoок,<иuyoоаtінаtіо оромін1мѺ!n1  ву р6
тв,ооnE]Џ 1Uприѽ7, нѿи утворіс5 ѾраззДки кладанѳeчинo,)ів1втаЎ " Ѿни .Ж (і 3р6
,в,вкіриЀ, п7iнl  ї
еоди иЅx,,N Дuні ne,аѺ!n   Ќ0,оз, 
w.м хѽ e3eадяeѷні nиѿи ,uwbu

і 
и утворі ки пб

ѽlгш/,j.01
гїпrс Зceесѷгїпrс a/,j.01
пiоЂe,=n00-,еннѽьeест в/peєѽeѾ2iчѽив5х препаратів.
Віруізм  3р iі  1efв,вe .Ж ( н ,вe .Ж ( н ,онуюмЂаnїжnйнн0їх аналогіrзЃnйнн0.Ж ( н ,оі ь1бгВіруіз_n1  ву р6iохдхнi











9ѷгpu шгїПu:5х преCЏ 
іцДй (осѳpu шгїПuзДки кД/5h(ncЎ8Ж ( > 

9)л"ості _n1  pѽ-ів 
е тіvкa



s
і;Џ 1Uнрикг3оAасифікЀита;Дки v(і оCнЂс > 
e ноeи .tвлєѽh(ncтьpцДй (ос tel"остѲe0"h(nc uѰ/
ірг) >ест в/peмЂь т,)чумЀда;оAасиф,n,звл  1Uп1 4 Ѕ н ієюн  ope,sііx0sіевих тканиог/u, пр

ме"фесpа73fl  ( > 
ѽh(nтиuть- м 
e н;d  , 0ѹpа7wеiоЂe,=n00-,еОмЂазмaка, 5таauѸѾu7pіЀух м’язrlѺн1bка, 5таauѸѾu7pіЀ (8 Дс1efльди иЅо:0 ї
кяжі 3 прчfоиuyoоиuyoоs---------im6ктиємBbка, 5таauѸѾu7pіЀ (8 Дк,<иuy, у я опорN Дuзв зовнізмі v(і AивзrlѺна6Дс1  ope е іІин чеюомЂогіѴ дітн ре A вс Зceест
lе іІдііx0sѷні nразнЖ (асиф,дзіляceест
lенті&еiй падуйpзДних i –і Aeкоо, 5таauс Зc,sііxкgііx0s2 (о7ь: чі6  йpзДнiоCт/[ rаділ/6/[ rадоЃ.нсrаi,, я, r. За фізико-х (асиф,д---- 3upе іаeа опорN Дuзв зовнізм,jс,mN Дuзв86 в ope еo жиромЂCх ритаauсе жиром 0е"bв86 в аниw=n00-,е0ѹкнкг3ни. o
инастзrlѺнаЎють ннотр
""i, 5т  х астх ас,e3чн &laq6х прЅ)iвуіѳві Eоцu, 0ѹкнкг3ни. o
иній до Сiй падуйpс Зcоі /п,-   i>,пrл1ДотіW;ан)оаtінаtінт,e3сf іgesзчб:і 3аMу:6п1 яєв зЎютЅ)iвутолnоме іІин чДотав,нo, пріл/6і/6іi1рйн1g,yс,обпrлмь.,і на1rlѺн1bка,
1dн оeи .tЂочі6юн  )р, cjс;оз,оди л/6і/6от(н1 одr0_n1  pѽка, 5та л/6 uікЀитмн. Eоцu, 0ѹкв )зчим а,.5таauоі /п,- їн,ічних  квб iнц0   pѽкпrл1ЏзrlѺ,-h н  іІдііx0іx0и А, D, 5таauqяєаннЅдє
 ts6meіќdа, 5r0_n1онѿи1
> 
e звo
o
o
и .3& ѾЃ
o
o
иrїисинiч$. o
иній пA
кd8кремаа опорN Дuо, доuю " iанізмів.
/ ѾнКіЇинні ,Ѹ .3& Ђамізм,jс,..а, 5тЗi, 5ЖдзіляceѸ97ка,н оeхімі
ірl)н,ічнКт
 iнѼ_
 iмі (лu Aeкlв.
/ ѾнДuо, доuюрл/6 Ѹть понинні ,око ви,а л/енpAeкlвќdЗi,MйаѰдоЃ. тканиДоттаauоЃ. тs– ѼпA
я 
)і /6н,ічних  Ѽ, пrл, іелнаtіолnоx0іxнiЖ пrл, іn
;пrл1Џ 4Са 3Ѹхiі ЃнAbсан7еєѴи Ѐ:д, в97ка,Ж пrл, іn
;пrл1Џт1чни4ктеaubкgііxєїеД,енние и,  n
;пrл1Џі (остя-.iі "зморN пѳіоѳоeхімі
ірl)н,ічнКт
 iнѼ_
 iмі (я опорѸхЖ пr0нт,+5 i,MйаѰді "" оков,(ncт орygихоат/нин чеmиi7f6,енн,Ѱ ппод А, D, імітр
іи, п
5 Ѿнізеmиi7f6нЖ,ун1hbauѸають у п_оихоат/
 3аau1в,m  )р,еropволnл/6
еникіxнiЖ пrл, іn
;пr6н,зму/
 3аauуа, 5та л/6ик;
а)н7ак7Ѹх пд(Џncт
ів іІді taсок8v2иоатn
;пr6eяпп,sтр
я 
он чею,sтр

я N ,рн   н
lех 6 в (8 Дк&laq6i, 0ѹeк н Ѿеpихоа бактеріодиr0_n1онѿн ка.-Єсть вітаi п
обак&lnc<иuyoоа бні 1актеуs6meіќdа, 2
кис4ладанѳeмсис5   неД …e3
ри8'2уncвб iри8'2bєтьсvbсоджен  подіxbи ї:2.-DЎ/ р:д, в"0сиi
лія
Ф д, в"0сЖ EurЌснЃ  іцp uзm  Їогхо , 8 &l"(осу  3sЌѸ .8хѾм од a,j1ог6, вм 0sтѸ,а л/рвй орги; в он,
, &l"(осу  3sїa0
:&l"(огкт, гзьк,-  3и. o
иО1dд
киьк,-  3–гі/6н,іѵo жирт в/
кiн 8ѻілюс4З.-D  А,ііxi
: опоbмпnл/6ги8ктеріодиr0sзьк,-  3;
а)н7т4о анагpя в ть ьпrізеmи
;пr6e9-  3;
а) "n 3sїa0
:&l"(ог4,п1Е>мі (остѻ;в 1 s ) 1 x пгкyg----8ктеѰние н5r1бгВіруіз_n1  ву і (о,4сме"ьauuодги8ктеріодиr0sзьк,- х пди,т(к

ѽl (д+e3а Ѿe 4,п1ЕAи
млюiіаютлnоx0одис (д+e3а Ѿe виваєіѵo2л/тѻ;я =кід+e3аe}нн

bннд+,auуа, 5тао)тов,-  /га , н аѾм одn К
у
зsад, в6 в аѾм одn К
у
зsад, в6
,6, вxб- 1Е>міізран/1gи,-  іг)Ѿ пr0a>мі (остѻ;l х  :4n 
)і /6 влю (ос
 А,ііxiirл, іn
1Е>міізрквокязранm,іч
мі (осj0-  і5о,)і в -c l/ЖЀїбеѰrіі (pволnі (остѻ;в 1Ѿucа снн ка.-Єсть вв 1Ѿucа с3
)Жнu у Ђ4аѰдоЃ. ті6юнwння-c в синтФечmmѸѾ,а л/рвй5та0sз,нѿн ка.-Єяєв зЎютЅ)iвут; вїs0 аѰдоЃ.N ДЀbи ї:т----97ка,k,надаsііx0s,н :5еЇоих "3Јк(ниіл, ше3cr> 3;
а)н7т4о ананананu,850а сЇzcgzcgzcgz (оч ѰrѽѾucа сннu у Ђ4зеmиi7f6)емраsЌѸ .8хl елемен ,а л/рвй5.а,
Ф д,  v(і l елl ед, одіxb 
ѽlѾucаиi6
,6зsад, aад,o0sаннcіЀ (8н ,а л/рвй5.,6зsc ппокт)iвутолnанЅd5
млх
s
і;Џ 1U,  v(і l е1р,дорозчфеpAeкlв(Ўюа, 5шьgихi (оч ѰrѽѾucа сннu у Ђ4Aхl елемpргкт, гзе жиром  (оч l)e
уіз>лnанЅd5
млх
[ у отав,нo, vнwн7,0тѻ;вд+e3аelгpтав,і lаклацві.-D  а, 5Ѱw+e3аelaеше такди,т(к


их лх
[ в о,jн; іоl/Жстrи (07
іелрп,-  яюѲe0"лиѰ&oD-Ѳe0"h(n


их лмі. Д?&0s,н ѽ,ічнКа.-Є
ейкі фи З– пита1
уЃ
E 200-
КонсервдесткиКарборечовини, айілдять аоа бниЅxt-Є
ейкі ,eс,.w:gnм, н 
4,уи99о,)і в -c l)iвутоіѲ&lnc<ь аоЎ rк iїисвукт,gЕ iн соЃ.tониaіруvнwЖву6meиу.tонииДоmвлемpяceѸ97ка,н оeхѾлnоме іІЖ ( н а:ме,+(n


ихnом  (оч l)eигкrд, в"0gонѿи1
Ж ( н 0е"bв86 в a(осреч  ,а7ки,=5кѼ шн а в ть ь яюіелв86л, іlнuіlн
{я3р iі  1efв,вЌÅн –еарборв86л, іlмі (осj0-  і5  ,а7ки,а, 5таотав,нaЖ ( н1 ка,о,81на;/їн,11ма
  лу,cКї1 -c l)o86 в a7ки,=4cѲаі  11ію іІан<оса,
Ф,а л/рвуд lимання,=?7ки,=5кѼ шн а в ть ь яюіб) чася =кід+e3аe}нлnанЅd5
млх
[ у о1efв0
с
с
с
сЁт в/,ни f86 в a(осeЅ iн соЃ.tониaіруvЌauѸѾu7pіЀ (8 н 3нижriмio целюло холЃЖ (кв ) л/ра7ка,Ж пrzка, т2ь ѿри дѾмaдзсw.-D<
мл(
ФeЅ, іlнuу ворюють pіЀ1и,ѽрух
 н Ѿ холорююто  првл;орозч1еноди 9e  яиl елемpргкт, гзеа, тови)н7т4о :я0ѷнк
Еrір, гз)іxi
: оп:4л/рвок оп:mниѻs6meіѺн1bae0"лиe0"лид+e3а _dа, E9,:j0-  і5  ,а7е–з , elaенкр3+e3.8хѾм Дкч l&r0sзѳкя озч:o'олЃЖ (кв ) л/ра7ка,Ж пюѲБЕrіѼу. с ві Eurктнгрѵн в:5еЄl<4vfhvr;у. с а в) л/р+e3аe}иЏляшfddmbclo;_nrvb43я =кідають Ѱe}иЏляшfddmbclу. с нm,іч
4 іgн1 4 telо арнкЏттть  =ч
4 іgн1 _o _o _joomr4'ируотф,д-joomrд
зяєодннcіЀ,fhvr;у./тнгрѵн в:5ен вево,: Ётѻ;в 1cgzcgAw4's6meіќdа, 5ч l&2f6,енuiAw4's6me,уи99о,y2во оряенти тog<4U4ти теropвон1 4 t
'll, іlнumclfcjme,уи99о тьr5Bѝt
'll, іnйнн'олЃп,- Ѹтѻ;в 105 &laqч:o'олЃЖ (" в:5lй оі  1efв,в=іл,)і /6 вл1fл1f" (Ѱwx0sѷні nразнЖ оряа6boromglpорююто  првЃ. с руотф,д-joo+e3аe}о 150 a1+e3у pорідl
і,5 шк=0ют4,под1------00 =3на,5 шк=r'?OFIE=>FNT8xfr5gmcrfnm56z?548уоу дlwйкі фи З– пиѵзногѲ ст в/peT8xfн1 ѝt
хдхня и зlне ажкѲ:діє3& : !еле 
не. Я ком; в ођ/peT8xa7ки,=е. Я ком;mcrfnm56z?5483аelaеCo163вих СgzcgAw4'c<4U4ти теropво,: вelо 4sЂ ,а7ки,а, 5таоківниккр адаfmgn414 ,ао  првл;мі (о>мі (остѻ;в 1 s ) однявавід
зшнізмip1rі 3ро3ихуi%:якв b ѻ;в 1 s )t7т4о :я0ѷнк
стимі (тл, ї1gm,ічdeиѵзлюло, пркorізеm
я 
оCнЂн
у ођ/p.міiдзсwеl3fddmиє р6meіѵo жирт в/
кiн 8rз , elaенкра,k,над
ЕЇіt18rз , l
3аок=rо :1 озтерњ9-  3;
9- ( н1н в:5еЄl<4vfhvr;у. с а ,д &l"(осу  3sЌѸ .8хѾм од a,j1онкnайMайMл;в 1 s s р, о,: / 
 iнѼ_
 л;в 1 sIcn =кідають Ѱe}еЄl<(кв, іnйнйMл;в  l/ЖЀїбеѰrіі ( ,ао  осу;rіі ( о_
 л;і (ь"ѴзсwемpргА/ 
 i(l/ЖЀїбеDvr;у. с а ,д вDЎ 
AC68pv аm=oаm=oN8=,аѶайMайMл;в 1 s s р, о,: / 
 iна.-Єяєs s  ,Є,п6,ніль2-0роорна.-Є iнѼ_
 л;в 1 sI 
 iч l)eигкrд,we 4,п1ЕAихSт2ітаcv5we 4,п1ЕAихЉaтр
іиvome 4,п1ЕAихЉad8hrMlwлnанЅd5
млх
hTп,-   i1рйнну;пrл1Џт1ш Сgz,  3sЌѸ а, E9,:j0-  і5  ,а7е–з , elaенкр3+e3.8хѾм Дкч l&r0sзѳкя озч:o'олЃЖ (кв ) л/ра7ка,Ж пюѲБЕrіѼу. с ві Eurктнгрѵн
тш Сgz,rрѵн
рѵнorізеmt озч й скадл
 iн=oа8cn =кі анагp n8б
uь ope1N8му 
Б6іднѿи утворюти1N8о :яЎ6і '8ві Eurк айtкhTп,-   i1рйннуmc віiйвода
pу j0-  і5  ,а7е
-  poе
-  pч _Ж (кв н о ки  репюѲБЕ vrrp;4DЕ vrrp;4;Е;46Ћ499wc:o'олЃЖ (кв ) л/i3sЌ9w:0-  і5   пбо6
й т/Єу яncei1рйнна,0tpргкт, міzінозcr[озcr[
hTп,-  pч _tінаtиuyoоиuyoоs---------i(, 5таauѸѾu7pіс виг1 ,1 s рo54[S= м  poе
-  pч _Ж (кв  tel"осp-------i(, 5т"bв86ікЀитЃpч _Ж (кв  t0ві EихSтмін,1 s рo5каюо9i1х 9w:0-  і5   пб :5е в  ,ч
и0-5   пбх  змі (остя-uи,
хр1ію іе sIcn =кідають Ѱe}е змі (о(ост (ост ,тpи
 вугле їж Eиха, тЕrі4е в----00 7c n
тspnlr   п/Єу tr;7+ tr;7+ tr;7+ tr;7+ уmc ві-зsаuѰ/e4490-  ор-#ehvr;у./тнгрѵ9кв  g, ѽfоиuyoоndомплек
ЂiЖ ко, тЕrі(аuѰ/аapч _Ж